Погоріла: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини

Погоріла

Село Погоріла або Ромівка (Pohoriła alias Romowka), поблизу р. Удич.
Вперше письмово згадується в інвентарі Уманської волості 1768 р. як Pohóriła czyli Romowka.

У подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) в Погорілій Уманської волості зазначається 90 димів.

В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село належить до Уманської парафії.

В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив - ВУА) вказано, що село має 109 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 56 дворів, і належало воно до Гайсинського уїзду.

Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1784, 1790 рр.

У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego. - РГВИА, фонд ВУА, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) (як Pohoriła) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń; Kraków, 1899-1904).

Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 15. с. Погоріла (польськ. Pohoriła): сповідалося 414 осіб; не сповідалося – 170; охрещено – 18; померли - 6; шлюбів – 9.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Погоріла, церква Покрови: будинків –86, сповідалися 306 особа; дітей - 141; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 9; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 87, сповідалося 450 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 13, дівчаток -11; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 85, сповідалося 393 осіб; дітей - 109; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 22.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 119, дорослих: чоловіків – 340, жінок – 350; дітей: хлопчиків – 160, дівчаток – 130.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 83. Погоріла (Погорела): у 1775р. осель - 90; у 1797 р. осель - 56, осіб - 157.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).

Під номером 84 це село (Погорела) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в-ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

(Всі подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).

Уманський уїзд*…Поселення, що належали різним поміщикам…:

Погоріла (Погорелое), село при притоці ріки Удича, поблизу кордону Подільської губернії, за 25 верстов на захід від міста Умані. Мешканців обох статей: православних 1091, римських католиків 8, Жидів 41. Більша половина мешканців складається з польської шляхти; землі 3128 десятин. Власність Генріха Осиповича Липковського, якому належали також містечко П'ятигори і села Стрижавка і Тихий Хутір у Таращанському уїзді і Красносільський ключ з 1000 ревізькими душами в Гайсинському уїзді Подільської губернії. Цей землеволоділець здобув собі статки завдяки ретельному виконанню обов'язків касира в одному з великих політико-комерційних підриємств. Про час і характер пожежі, що стала причиною найменування села,  невідомо. Церква Покровська, дерев'яна, 6-го класу**; землі має 114 десятин; побудована 1769 року.

(Джерело:  Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Лаврентий Иванович Похилевич; Передм. Олексія Стародуба, Євгена Чернецького. - Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2013. – С. 298, 359. – (Сер.: Б-ка укр. краєзнавчої класики. Репринт видання 1864 р.)

* Уманський повіт був утворений у 1797 р. У 1799 р. був об’єднаний із Звенигородським повітом, а в 1805 р. відновлений знову.
**До 6-го класу належали церкви з парафіянами від 300 до 500 осіб. Станом на 1864 р. священик такої церкви отримував платню 100 руб., а дяк – 36 руб.  

Погоріла (Погорила, Pohoryła), офіціально – Погорелоє (Погорелое), колишня Ромівка (Romówka), село над притокою Удича, Уманський повіт (powiat Humański), Київська губернія, на пограниччю з Подільською губернією, за 25 верстов від Умані, парафія католицька Умань, має 194 оселі, 1091 православних мешканців, 24 католиків і 41 Жидів, 3128 десятин землі. Більшу половину мешканців становить давня польська шляхта. В селі є дерев’яна Покровська церква, побудована у 1769 р., наділена 114 десятинами землі. Власність Ліпковських (Lipkowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 518).(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 217).

Погоріла (Pohoryła), Уманський повіт, Київська губернія; Бенедикт Ліпковський, син Генрика (Benedykt Lipkowski, syn Henryka), володів 2627,5 га землі.
(Джерело: Epsztein T. Polska własność ziemska na Ukrainie (gubernie kijowska, podolska i wołyńska) w 1890 r. / Instytut Historii PAN. – Warszawa: Neriton, 2008).

У книзі „Niezapomniana Ukraina” (Warszawa: Rosner & Wspólnicy, 2007) її авторка Анна Саріуш Залеська (Anna Sariusz Zaleska) згадує, що Серафін Ліпковський з Погорілої, двоюрідний брат її матері, був одним з головних фундаторів польської гімназії і належав до шкільного комітету з садибою в Умані. Школа містилася в гарному будинку (кам’яниці), який безплатно надав Едвар Осінський (Edward Osiński). Про цю школу у 1918 р. авторка пише: „Польська школа в Умані була справді доброю школою. Міcтилася на вул. Мала Фонтанка, у двоповерховій відповідно перебудованій кам’яниці. Викладачами були фахові педагоги, яких воєнна завірюха пригнала з Малопольщі. Історіі навчав солідної статури пан Роман Кордись (Roman Kodrys) зі Львова, спортсмен і публіцист. Латину – закоханий у цей предмет вусатий пан Баторський (Batorski). Я насолоджувалась його уроками. Русисткою була панна Кречковська (Krzeczkowska), давня домашня учителька Серафінових Ліпковських з Погорілої…” (с. 229-231).

Кожухівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини

Кожухівка
Кожухівці або Кублич (Kożuchowce nazwane Kublicz), село. Вперше згадується в актах коронного трибуналу (сесій цього трибуналу, що відбувались у Любліні) у 1622 р.
У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, зафіксовано суть наступної судової справи: "Серпня 2. З інстанції Федори Слупичанки Крушельницької , позивачки, на Лаврина Кожухівського, позваного, про підданих, що з маєтку позивачки, села Носівець, з жінками і т.д. збіглих і в маєтку позваного Кубличу (Kubliczu), названого Кожухівці (Kożuchowce), частині <володінь> позивачки, осілих, <прийнята> кондемната (звинувачувальний вирок)".
[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga V.). Palatinus Braclaviensis, annus 1622. - S. 615]. У Центральному державному історичному архіві України у Львові [фонд 773 (Коронний трибунал)], зберігаються регести (короткі описи) вписів в судові книги. Але цього запису там бракує.
Інший варіант назви села – Кожухівка (Kożuchowka) згадується в тарифі подимного реєстру Брацлавського воєводства, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з цього тарифу вказано, що в Кожухівці 11 димами володіла Олена Терлецька Лавринова Кожухівська (Olena Terlecka Ławrynowa Kożuchowska).(Див. також: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 135).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено, що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 11 димів села Кожухівки (Kozuchowka) 11 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).  
Під назвою Кожухівка село зазначене також у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві (фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, аркуші 25-26).
У XVIII ст. село мало назву Кожухівці. Згодом і донині воно має сучасну назву Кожухівка.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 229).

Подимний реєстр 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) свідчить про те, що на той час в Кожухівці, яка належала до Обозівського ключа Уманської волості, нараховувалось 56 димів.

В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), знаходимо відомості, що тоді село належало до Уманської парафії.

В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив - ВУА) вказано, що Кожухівка містила 49 димів і належала до Уманського уїзду Київської губернії.

З інформації, яка міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890, випливає, що у 1784 р. Кожухівка належала до Брацлавського повіту.

Село зазначене й на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego. - РГВИА, фонд ВУА, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 692) і Олександра Яблоновського під назвою Kożuchówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń; Kraków, 1899-1904).

Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 20. Село Кожохівка (Kozochowka): сповідалося 231 особа, не сповідалося - 232, охрещено - 21, померло - 4, шлюбів - 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 40. Кожухівка (Kożuchowka): будинків - 38, сповідалося 136 осіб; дітей - 74; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 4, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 42. Кожухівка (Kozuchowka): будинків - 37, сповідалося 90 осіб; дітей - 33; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 5, жінок - 13.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 42. Кожухівка (Kożuchowka): будинків - 48, сповідалося 243 особи; дітей - 30; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 42. Кожухівка (Kożuchowka): будинків - 48, сповідалося 243 особи; дітей - 30; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

(Подані вище матеріали виявлені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його приязною згодою).

Уманський уїзд…Поселення, що належали різним поміщикам…:

Кожухівка (Кожуховка), село при ріці Удичу, за 2 версти нижче від села Шельпахівки. Мешканців обох статей: православних 498, римських католиків 14; землі 1026 десятин. Належало Євгену Костянтиновичу Підгорському, а нині Адаму Наґурному. Церква Параскевська, дерев’яна, 7-го класу*; землі має вказану пропорцію**; побудована 1762 року.

(Джерело:  Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в переделах губернии находящихся / Собрал Лаврентий Иванович Похилевич; Передм. Олексія Стародуба, Євгена Чернецького. - Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2013. - С. 298. - (Сер.: Б-ка укр. краєзнавчої класики. Репринт видання 1864 р.)
(Джерело:  Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в переделах губернии находящихся / Собрал Лаврентий Иванович Похилевич; Передм. Олексія Стародуба, Євгена Чернецького. - Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2013. - С. 298. - (Сер.: Б-ка укр. краєзнавчої класики. Репринт видання 1864 р.)

*До 7-го класу належали церкви з парафіянами менше, ніж 300 осіб. Станом на 1864 р. священик такої церкви отримував платню 80 руб., а дяк – 36 руб.
**Приблизно від понад 30 до 70 десятин. Напр., вказана пропорція землі для церков 5-го класу у Київській губернії на той час містила: присадибної від ½ до 3-х, орної 30, сінокісної 3 десятини. 

Кожухівка (Kożuchówka), село, Уманський повіт Київської губернії, на пограниччю з Гайсинським повітом Подільської губернії, над річкою Удичем, за дві верстви нижче від Шельпахівки (Szelpachówki), осель 74, 498 мешканців православних, 14 католиків (парафія Умань), 1026 десятин землі. Давніше належала до Підгорських (Podhorskich), а тепер до Нагірного (Nagórnego). Церква з 1762 р., дерев’яна.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 577).

Історична згадка про с. Зятківці на Вінниччині, де проживала і співала Явдоха Зуїха

1618 р., липня 13. Люблін. – Декрет сесії шляхетського трибуналу в Любліні за його позовом, писаним у Володимирі 17 червня 1618 р., у справі за скаргою Гальшки з Рогізна та її чоловіка й опікуна Олександра Пісочинського про незаконне стягнення в травні 1617 р. у селі Микуличах Володимирського повіту Волинського воєводства Олександром Мелешком та його племінниками Василем і Єремієм незвичного мита в кількості 25 зі 100 бочок поташу, навантаженого на такій же кількості підвід і виробленого в маєтках позивачки селах Луці, Ометинцях і Зятківцях, – на шляху слідування цих підвід до Казимира з метою сплаву звідси попелу шкутами до Ґданська на продаж, причому ті самі особи так само раніше стягли свавільне мито 6 і 30 бочок поташу з кількостей бочок його, призначених для сплаву до Ґданська.

Выпис с книг головных трибγналских воєводства Києвского

Лѣтα Божого нарожєнѩ тисєча шєстсот осмънадцатого мсца июлѩ тринадцатог(о) дн҃ѩ.
Пεрєд нами, дєпγтаты сγдγ головного трибγналγ любєлског(о), зо всих воєводствъ Короны Полскоє на рокъ тєпєрєшнии, вышєи мєнованыи, ωбраными и высажоными, приточиласѩ справа з рєєстрγ сγдового за приволанєм возного шлѩхєтног(о) Шымона Кгγминского мєжи γрожоною пн҃єю Галшкою з Рогозна Алєксандровою Пєсочинскою и малжонком ѩко ωпєкγном єє γрожоным пн҃ом Алєксандром Пєсочинским, поводами, а γрожоными паны Алєксандромъ, Василъємъ и Єрємиємъ Мєлєшками, позваными, за позвомъ головным трибγналским, ωт поводов по позваных на тєрмин консєрват нинєшних выданым, которыи за поднєсєнємъ стороны поводовоє γ сγдγ былъ читан и так сє в собє маєт: „Жикгимонт Трєтии, Божю мл. корол полскии, γрожоным Алєкса[н]дрови, Василєви и Єрємєю Мєлєшком, до справы, нижєи мєнованоє, сполнымъ и нєроздєлным. Зо всих добръ вєр. в҃ших лєжачих и рγхомых и з сум пн҃жних, гдєколвєк маючих, приказγєм, абыстє пєрєд сγдом нашим головным трибγналским в Люблинє в тои час, кгды справы консєрватныє воєводствъ Києвског(о), Волынского и Браславского по ωтсγжєню справ самого воєводства Києвского в рокγ нинєшнєм тисєча шєстсот ωсмънадцатом припадγт и таѩ справа з рєєстрγ сγдового за приволанєм возного сγжона бγдєтъ, сами ωбличнє и завитє стали а на жалобγ и правныи п[осту]покъ γрожоноє Галшъки з Рогозна Алєксандровоє Пєсочинскоє, котораѩ с притомностю малжонка своєго γрожоного Алєксандра [Пє]сочинского // ѩко ωпєкуна позываєт ω то, иж кгды тєпєрєшнии повод попєлъ своє власноє роботы чєрєз подводы и подданыє своє власныє з маєтности своєє Лγки, Ѡмєтинєц и Зѩтковєц воєводства Браславского, которых подвод было в личъбє сто, до бєрєгγ на мєстцє, с которог(о) тот попєл вжє шкγтами до Кгданска спγсчати мєли, до Казимєра, рокγ прошлого тисєча шєстсот сємнадцатого мсца маѩ двадцат пѩтого дн҃ѩ провадил, вєр. в҃ша, пропомнєвши срокгости права посполитог(о) и вин, в нεм ωписаных, бγдγчи ωднакоє рады и ωднакого порозγмєнѩ зъ собою, вєр. в҃ша, Алєксандрє, зъ сыновцами своими Василєм и Юръємъ Мєлєшъками, приєхавши з маєтности своєє Бєрєзович до маєтности сыновцов своих Микγличъ, γ воєводствє Волынском а в повєтє Володимєрском лєжачого, вєдаючи ω томъ, там жє, кгды попєл мєнованого повода порывчою шолъ чєрєз сєло Микγличи, вєр. в҃ша, вси сполнє, тот попєл в том сєлє Микγличах загамовавши, мыто нєзвычаиноє[1], чого и право посполитоє жадного мыта на подводах шлѩхєтских брати и вытєгати боронит. А иж на тот час тыє подданыє, которыє подводами тот попєлъ вєзли, готовых грошєи нє мєли, вєр. в҃ша, бочки зличивши, водлγгъ γподобанѩ своєго взглѩдємъ нєзвычаиного мыта бочок двадцат пѩт поташγ, прєднє доброго, мало на том маючи, жєстє и пєрвєи бочокъ шєст, а потом дрγгим разом тридцат взѩли. Которыи попєл зас трєтим разом в способъ нєзвычаиног(о) мыта взѩвши, сполнє на пожитокъ свои ωбεрнγли и привлащили. Ѧ такъ повод, прихилѩючисѩ до права и конституцыи, вєр. в҃шγ кγ вєрнєню того попєлγ, чєрєз вєр. в҃шγ в способъ нєзвычаиного мыта побраного, и ку заплачєню в.мс. ωт кождоє подводы албо бочки водлγг конституцыи, ѩко собє сторона поводоваѩ мєнит, по сту гривєн полских, за тым побранєм попалих, на тєрмин, выш мєнованыи, позываєтъ, на котором абыстє вєр. в҃ша сами ωбличнє и завитє стали, тот попєл, взглѩдом нєзвычаиного мыта побраныи, вєрнувши, // вину водлуг права и конституцыи ωт кождоє подводы по стγ гривє полских заплатили и на то всє, што ширєи на тєрминє пришлом ωказано и дєклѩровано бγдєт, прислухали а на то правнє ωтповєдали конєчно. Писан γ Володимєры року тисєча шєстсот ωсмънадцатог(о) мсца июлѩ сємнадцатого дн҃ѩ[2]”.
Ѧ по вычитаню того позву на рокγ нинєшнємъ с того позвγ в тои с[пра]вє, слушнє припалои, стороны ωбєдвє, поводоваѩ и позванаѩ, сами ωчєвисто γ сγдγ нинєшнєго постановивъшисє и в тои справє росправγ правнγю мєжи собою маючи, широцє контровєртовали. Которых контровєрсыи их суд нинєшнии головныи трибγналскии добрє вырозγмєвши, бачєчи то, ижъ справа ω мыто, поступовати наказγєтъ, а в поступованю наказγєт, абы позваныє присєгли на контєнта позвовы, а то тγт, в трибγналє, за нєдєл двє. До котороє присєги выконанѩ суд нинєшнии рокъ сторонам ωбом, позванои кγ выконаню, а позванои[3] ку прислуханю сє тоє присєги тут, в трибγналє, на консєрватах воєводствъ Києвског(о), Волынског(о) и Бр[а]славъского […][4] завитыи, кром припозвγ, заховγєт и назначаєт. Што въсє длѩ памєти до книгъ єстъ записано, с которых и сεс выпис под пєчатю зємскою воєводства Києвского єстъ выдан.Писан в Люблинє.
Печатка. Корыкговалъ Малиновъскии, mp.
Львівська національна наукова бібліотека  НАН України, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4056 III, арк. 77-78. Засвідчена копія
(Джерело: Документ № 3 із статті: Крикун Микола, Піддубняк Олекса. Документи про торгівлю поташем Брацлавського воєводства з Ґданськом у першій чверті XVII століття. – Дрогобицький краєзнавчий збірник, 2017, вип. XIX-XX, 359-374).

Примітка: тут курсивом позначені літери, винесені над рядком, квадратними дужками - пошкоджені частини тексту, а круглими дужками - відсутні в тексті літери.

---

[1] Далі має слідувати вислів про те, що Мелешки стали вимагати сплатити.

[2] Судячи з того, що трибунал розглядав справу 13 липня, його позов слід
датувати 17 червня.

[3] поводовои

[4] Зіпсований текст (на один рядок).