Proczytala stattju pro ukr. zlodjuh (йдеться про статтю С.Лещенка в "Українській правді" від 30.11.2011). Dyvna pozycija z'urnalista. To ti dvoje, buduczy oficijnymy osobamy, korystuvalys' posluhamy bud'-koho, a teper ce pohano. Ale jaki cyniczni buly v svij czas i Tymoszenko i Lazarenko, szczo, jak kaz'ut' rosijany, "podelom im".
Dobre, szczo i v Pol'szi poczaly prydyvljatys' do toho, jakym czynom nahromadz'uvalos' bahatstvo. Jakes' maje vidbutys' oczyszczennja suspilstva, bo uspiszni ljudy zaraz majut' moz'lyvist' rozbahatity vidkrytym czynom, v ramkah zakonu. Tomu des' vono maje podilytys' na czesne i zloczynne te bahatstvo.
середа, 30 листопада 2011 р.
неділя, 27 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про вплив блогів
Des’to vse-taky zahljadajut’ na blogy, bo pered samoju subotoju rizko pominjalas' tonal'nist' na rivni oficijnomu. A v nedilju v odnij z politycznyh peredacz daly slovo Vasjunyku, vin buvszyj deputat, halyczanyn. To joho rozpovid' zaverszylas' takoju tezoju: Majdan, Vszanuvannja zhertv Holodomoru, - nezvorotne do zabuttja, - Czornobyl' pryrekly ukrajinciv buty vil'nymy. Zvuczalo perekonlyvo i imponujucze.
субота, 26 листопада 2011 р.
Діалог про вшанування жертв Голодомору в Україні
O.P. Czytav u Ukr-pravdi, szczo urjadovci vyriszyly vidznazhyty den Holodomoru. Juszczenko vbaczaje v cjomu dejakyj prohres.
N.V. S'ohodni vlada taky posluhala nastroji suspil'stva i vszanuvala, navit' vkupi z czotyrjoma prezydentamy, zamuczenyh holodom nevynnyh ljudej. Do cyh podij u L'vovi i Kyjevi aktyvno doluczylas' molod'. Ja tez' zapaljuvala sviczku, v budynku navproty v bahat'oh viknah horily sviczky.
N.V. S'ohodni vlada taky posluhala nastroji suspil'stva i vszanuvala, navit' vkupi z czotyrjoma prezydentamy, zamuczenyh holodom nevynnyh ljudej. Do cyh podij u L'vovi i Kyjevi aktyvno doluczylas' molod'. Ja tez' zapaljuvala sviczku, v budynku navproty v bahat'oh viknah horily sviczky.
Надія Воловодівська про інтерв'ю Кличка і так звану опозицію.
Za Klyczka (з приводу недавнього інтерв'ю Володимира Кличка газеті "День". - О.П.),to vin beznadijnyj. Teperisznja vlada i VR pryjszly v polityku robyty hroszi, v tomu czysli i Tymoszenko. I jih, i jiji nemaje czoho rivnjaty z evropejs'kymy deputatamy. Nemaje tut evrostandartiv, i z c'oho treba vyhodyty. A na radi deputat z rehionaliv skazav, szczo Klyczko navit' nemaje v usih oblastjah svojih oseredkiv, to szczo vin tam bude kontroljuvaty? Partiji Tymoszenko i Jacenjuka pidtrymaly novyj zakon pro vybory, bo maly, oczevydno, v tomu jakyjs' szkurnyj interes. Jaka z' to 'apazycija', szczo prodajet'sja za ponjuszku tabaka? Do slova, jak evroparlamentarystam duz'e szkoda Tymoszenko, haj dadut' jij v sebe politycznyj prytulok, jak USA Lazarenku. Cikavo, czy vona sama toho zahocze, bo tam z neju bude te z' same, szczo z Lazarenkom.
четвер, 24 листопада 2011 р.
Важне: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Важне
Вежна (польськ. Weżna), містечко. Вперше згадується у 1628 р. в документі, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych - AGAD) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 22).
Друга згадка стосується 1630 р. і зафіксована в Актах коронного трибуналу в Любліні, найвищої судової інстанції в Польській Короні (це – польськомовні короткі перекази - реґести - записів у трибунальських книгах). Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 773, опис 1, одиниця збірки 187, арк. 115).
Наступна згадка про це містечко датується 1645 р. в документі, що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України (ф. 141, оп. 1, од. зб. 187, с. 115).
Під назвою Вежне (Weżne), теж як містечко, фігурує воно в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1629 р., опублікованому у збірнику документів "Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668)" (Киев, 1890, с. 394-412).
У 1635 р. воно зафіксоване також під назвою Вожне (Wożne), про що свідчить подимний реєстр маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського 1639 р. (див.: AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81, те саме в Центральному державному історичному архіві України в Києві - ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 24-24зв.), а також у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (рідний брат Адама Калиновського, загинув у 1652 р. в битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
Дивну назву Зушна (Zuszna) подав йому славетний французький інженер Ґ. Боплан на своїй Спеціальній мапі України, складену у 1650 р. (Див. також: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). З позначень на цій карті випливає, що на той час поселення мало церкву.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 215.).
Cучасну назву села – Важне (Ważne ) знаходимо в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село підпорядковане Степанівці і належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
У 1791 р. село належало до Надбузького повіту
Інформація про євреїв у Важному і Степанівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1790, 1791, 1795, 1797 рр. (Брацлавський повіт).
Згодом село належало до Гайсинського уїзду.
Село зазначене (як Ważne) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Кіблицький Ключ
Ґрафині Коморовської:
в Степанівці і Важному чоловік душ 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175).
Важне (Ważne, mylne Ważna), село над річкою Кубличем, притокою Собу, Гайсинський повіт, окружна поліція і волость - Теплик, православна парафія - Степанівка, католицька парафія і суд - Ґранів, за 27 верстов від Гайсина. Має 58 садиб, 462 мешканців, 249 десятин селянської землі, 385 десятин землі двірської; гуральня. Колишня власність Коморовських (Komorowscy), тепер - Сломовських (Słomowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1893, Tom XIII, s. 153. - Автор: Dr. [Eugeniusz] M[aryański]).
<...> Степанівка, село, з приписаним до нього селом Важною. Усіх мешканців в селі Степанівці з присілком Важною 1445 осіб обидвох статей. У зв’язку із збільшенням народонаселення деякі з мешканців переселились на проживання в Балтський уїзд. <...>
<...> В парафії є дві школи: церковно-парафіяльна школа в с. Степанівці і школа грамоти в с. Важній.
<...> За бажанням мешканців села Важної відкрита у них школа грамоти у 1888 р., для якої у 1897 р. побудовано окремий будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354-355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Важне:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 6.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 133.
Загальна кількість чоловіків – 392.
Загальна кількість жінок – 371.
Усього людей – 763.
Кількість дворів з різним промислом – 46.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 51.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Важне - 13 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
В районній газеті „За більшовицьку перемогу” (Теплик) від 28 січня 1939 р., № 15 (974), с. 2 надрукована стаття М. Погребняка „Село Важне колись і тепер”.
Вежна (польськ. Weżna), містечко. Вперше згадується у 1628 р. в документі, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych - AGAD) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 22).
Друга згадка стосується 1630 р. і зафіксована в Актах коронного трибуналу в Любліні, найвищої судової інстанції в Польській Короні (це – польськомовні короткі перекази - реґести - записів у трибунальських книгах). Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 773, опис 1, одиниця збірки 187, арк. 115).
Наступна згадка про це містечко датується 1645 р. в документі, що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України (ф. 141, оп. 1, од. зб. 187, с. 115).
Під назвою Вежне (Weżne), теж як містечко, фігурує воно в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1629 р., опублікованому у збірнику документів "Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668)" (Киев, 1890, с. 394-412).
У 1635 р. воно зафіксоване також під назвою Вожне (Wożne), про що свідчить подимний реєстр маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського 1639 р. (див.: AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81, те саме в Центральному державному історичному архіві України в Києві - ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 24-24зв.), а також у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (рідний брат Адама Калиновського, загинув у 1652 р. в битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
Дивну назву Зушна (Zuszna) подав йому славетний французький інженер Ґ. Боплан на своїй Спеціальній мапі України, складену у 1650 р. (Див. також: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). З позначень на цій карті випливає, що на той час поселення мало церкву.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 215.).
Cучасну назву села – Важне (Ważne ) знаходимо в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село підпорядковане Степанівці і належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
У 1791 р. село належало до Надбузького повіту
Інформація про євреїв у Важному і Степанівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1790, 1791, 1795, 1797 рр. (Брацлавський повіт).
Згодом село належало до Гайсинського уїзду.
Село зазначене (як Ważne) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Кіблицький Ключ
Ґрафині Коморовської:
в Степанівці і Важному чоловік душ 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175).
Важне (Ważne, mylne Ważna), село над річкою Кубличем, притокою Собу, Гайсинський повіт, окружна поліція і волость - Теплик, православна парафія - Степанівка, католицька парафія і суд - Ґранів, за 27 верстов від Гайсина. Має 58 садиб, 462 мешканців, 249 десятин селянської землі, 385 десятин землі двірської; гуральня. Колишня власність Коморовських (Komorowscy), тепер - Сломовських (Słomowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1893, Tom XIII, s. 153. - Автор: Dr. [Eugeniusz] M[aryański]).
<...> Степанівка, село, з приписаним до нього селом Важною. Усіх мешканців в селі Степанівці з присілком Важною 1445 осіб обидвох статей. У зв’язку із збільшенням народонаселення деякі з мешканців переселились на проживання в Балтський уїзд. <...>
<...> В парафії є дві школи: церковно-парафіяльна школа в с. Степанівці і школа грамоти в с. Важній.
<...> За бажанням мешканців села Важної відкрита у них школа грамоти у 1888 р., для якої у 1897 р. побудовано окремий будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354-355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Важне:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 6.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 133.
Загальна кількість чоловіків – 392.
Загальна кількість жінок – 371.
Усього людей – 763.
Кількість дворів з різним промислом – 46.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 51.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Важне - 13 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
В районній газеті „За більшовицьку перемогу” (Теплик) від 28 січня 1939 р., № 15 (974), с. 2 надрукована стаття М. Погребняка „Село Важне колись і тепер”.
середа, 23 листопада 2011 р.
Янів: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Янів
Під назвою Янів (польськ. Janów) це поселення (можливо, містечко) вперше згадується у 1639 р. в списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна на Гусятині Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [фонд 47 (Кам’янецький земський суд), опис 1, одиниця зберігання 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 268).
Під назвою Янів (польськ. Janów) це поселення (можливо, містечко) вперше згадується у 1639 р. в списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна на Гусятині Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [фонд 47 (Кам’янецький земський суд), опис 1, одиниця зберігання 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 268).
В подимному
реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum
Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 48) зазначено, що пан
краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 10 димів (осель) міста
Янова (Janów) податку 10 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені
Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
У статусі містечка або слободи Янів над річкою Кам’яницею Брацлавського воєводства зустрічається в заставному записі, даному Марціном Калиновським Миколаю і Христині Байбузянці Добриловським на це містечко у Вінницькому замку і записаному у вінницькій гродській книзі 12 квітня 1647 р.
(Джерело: Архив Юго-Западной России, часть 7, том 1: Акты о заселении Юго-Западной России. Киев, 1886, с. 455-458).
Слободу Янів зафіксував також на одній із перших карт України, створеній у 1650 р., знаменитий французький інженеро Ґ. Боплан (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris).
Згодом село Янів, незаселене (vacat), зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що село Янів належить до Обозівського ключа Уманської волості і в ньому нараховується 86 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Янів біля містечка Теплика належить до Уманської парафіі.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 81 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. село належало до Гайсинського уїзду і мало 75 димів.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Янів (Janów) зазначений також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 27. Село Янів (Janow): сповідалося 399 осіб, не сповідалося - 138, охрещено - 9, померло - 5, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Янів, церква Покрови Пресвятої Богородиці: будинків - 74, сповідалося 345 осіб; дітей - 85; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 10; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 78, сповідалося 367 осіб; дітей - 96; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 15; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 10, жінок – 13.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 69, сповідалося 240 осіб; дітей - 61; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 95, дорослих: чоловіків - 149, жінок - 128, дітей: хлопчиків - 86, дівчаток - 87.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 55 це село (рос. Янов) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Янів (рос. Янов): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 75, осіб - 289.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його неодмінно приязною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІV. Міста і села в різних частинах.
<...> В Янові:
в Чарномського Алойзія (Alojzy Czarnomski) і Лукаша, Судді граничного, душ чоловік 89;
в Меєра Юзефа (Józef Meier), Депутата, душ чоловік 210
Ґрунт чорний, ліс дубовий старий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 183).
Янів (Janów), село, Гайсинський повіт <Подільської губернії>, на пограниччі з Київською губернією, парафія <католицька> - Гранів, мешканців 608, землі селян, двірської разом з Комарівкою – 2125 десятин, хат - 112. Церква з 35 десятинами землі. Власність Чарномських (Czarnomscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 423).
Янів, село, розташоване у верхній частині долини, відомої під назвою „Кам’янки”. Долина ця простяглась на декілька верстов і пролягає через багато сіл. В селі Янові є невеликий став, який влітку у сильну спеку майже весь висихає. Клімат місцевості сприятливий для здоров’я мешканців і для рослинності. Ґрунт чорноземний, що дає досить добрі врожаї.Мешканців у с. Янові 1137 осіб обох статей; з них 10 осіб євреїв і 6 осіб римо-католиків поляків, які служать в економії; решта мешканців – селяни-українці, православного віросповідання, що займаються виключно землеробством, а у кого немає землі, то ті займаються польовими роботами у місцевого поміщика за грошову винагороду, а також ходять на заробітки на залізницю, до парового млина і олійні в сусідньому селі Комарівці; з ремесел більше всього поширене в селі ткацтво. В с. Янові поблизу садиби священика досі існує старий дерев’яний храм, побудований ще у 1777 році. На даний час він хоче вже розвалитись і служби в ньому не відправляються. Ще в 1887 р. з нього був перенесений іконостас у новозбудовану церкву. Старий храм побудований з дубового дерева, з окремо від нього віддаленою дзвіницею. Храм цей збираються тепер знести. Можна гадати, що скасований старий храм , побудований у 1777 р., був першим парафіяльним храмом з часу утворення парафії. У 1880 р. з дозволу Подільського єпископа Маркела розпочато було будівництво нової парафіяльної церкви, але не біля старої, а на нововідведеному погості, на віддалі 200 сажнів від старої церкви. Підрядник домовився побудувати новий храм за 7000 крб. Після побудови церкви і розрахунку з підрядником незабаром помічено було, що купол став осідати і скошуватись. Для усунення цього недоліку був запрошений інший підрядник який зобов’язався за 1300 крб. перебудувати купол і перев’язати стіни церкви залізними поясами. Церква була закінчена і освячена у 1887 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Новий храм – однокупольний, побудований разом із дзвіницею, вкритий бляхою і помальований олійними фарбами всередині і зовні. У 1898 р. упоряджений був у церкві новий двоярусний іконостас. Із достославних пам’яток зберігається в церкві святий антимінс, висвячений на службу Божу Синодальним членом преосвященим Інокентієм, архиєпископом Ризьким, року від світостворення зтг (6303), від Різдва Христового аp?чє (1795), квітня з (7). Цей антимінс, правдоподібно, був першим після прилучення церкви з унії у православ’я. Церковної землі: садибної 2 десятини, орної у 3-х змінах 30 десятин, сінокісної 3 десятини, а всього 35 десятин. Церковно-парафіяльна школи відкрита у 1864 р.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 359-360. № 496; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Янів
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 5.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 5.
Пора року промислу – весь рік.
Загальна кількість дворів – 241.
Загальна кількість чоловіків – 685.
Загальна кількість жінок – 683.
Усього людей – 1268.
Кількість дворів з різним промислом – 17.
Кількість людей, зайнятих промислом – 17.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
У статусі містечка або слободи Янів над річкою Кам’яницею Брацлавського воєводства зустрічається в заставному записі, даному Марціном Калиновським Миколаю і Христині Байбузянці Добриловським на це містечко у Вінницькому замку і записаному у вінницькій гродській книзі 12 квітня 1647 р.
(Джерело: Архив Юго-Западной России, часть 7, том 1: Акты о заселении Юго-Западной России. Киев, 1886, с. 455-458).
Слободу Янів зафіксував також на одній із перших карт України, створеній у 1650 р., знаменитий французький інженеро Ґ. Боплан (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris).
Згодом село Янів, незаселене (vacat), зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що село Янів належить до Обозівського ключа Уманської волості і в ньому нараховується 86 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Янів біля містечка Теплика належить до Уманської парафіі.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 81 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. село належало до Гайсинського уїзду і мало 75 димів.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Янів (Janów) зазначений також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 27. Село Янів (Janow): сповідалося 399 осіб, не сповідалося - 138, охрещено - 9, померло - 5, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Янів, церква Покрови Пресвятої Богородиці: будинків - 74, сповідалося 345 осіб; дітей - 85; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 10; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 78, сповідалося 367 осіб; дітей - 96; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 15; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 10, жінок – 13.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 69, сповідалося 240 осіб; дітей - 61; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 95, дорослих: чоловіків - 149, жінок - 128, дітей: хлопчиків - 86, дівчаток - 87.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 55 це село (рос. Янов) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Янів (рос. Янов): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 75, осіб - 289.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його неодмінно приязною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІV. Міста і села в різних частинах.
<...> В Янові:
в Чарномського Алойзія (Alojzy Czarnomski) і Лукаша, Судді граничного, душ чоловік 89;
в Меєра Юзефа (Józef Meier), Депутата, душ чоловік 210
Ґрунт чорний, ліс дубовий старий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 183).
Янів (Janów), село, Гайсинський повіт <Подільської губернії>, на пограниччі з Київською губернією, парафія <католицька> - Гранів, мешканців 608, землі селян, двірської разом з Комарівкою – 2125 десятин, хат - 112. Церква з 35 десятинами землі. Власність Чарномських (Czarnomscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 423).
Янів, село, розташоване у верхній частині долини, відомої під назвою „Кам’янки”. Долина ця простяглась на декілька верстов і пролягає через багато сіл. В селі Янові є невеликий став, який влітку у сильну спеку майже весь висихає. Клімат місцевості сприятливий для здоров’я мешканців і для рослинності. Ґрунт чорноземний, що дає досить добрі врожаї.Мешканців у с. Янові 1137 осіб обох статей; з них 10 осіб євреїв і 6 осіб римо-католиків поляків, які служать в економії; решта мешканців – селяни-українці, православного віросповідання, що займаються виключно землеробством, а у кого немає землі, то ті займаються польовими роботами у місцевого поміщика за грошову винагороду, а також ходять на заробітки на залізницю, до парового млина і олійні в сусідньому селі Комарівці; з ремесел більше всього поширене в селі ткацтво. В с. Янові поблизу садиби священика досі існує старий дерев’яний храм, побудований ще у 1777 році. На даний час він хоче вже розвалитись і служби в ньому не відправляються. Ще в 1887 р. з нього був перенесений іконостас у новозбудовану церкву. Старий храм побудований з дубового дерева, з окремо від нього віддаленою дзвіницею. Храм цей збираються тепер знести. Можна гадати, що скасований старий храм , побудований у 1777 р., був першим парафіяльним храмом з часу утворення парафії. У 1880 р. з дозволу Подільського єпископа Маркела розпочато було будівництво нової парафіяльної церкви, але не біля старої, а на нововідведеному погості, на віддалі 200 сажнів від старої церкви. Підрядник домовився побудувати новий храм за 7000 крб. Після побудови церкви і розрахунку з підрядником незабаром помічено було, що купол став осідати і скошуватись. Для усунення цього недоліку був запрошений інший підрядник який зобов’язався за 1300 крб. перебудувати купол і перев’язати стіни церкви залізними поясами. Церква була закінчена і освячена у 1887 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Новий храм – однокупольний, побудований разом із дзвіницею, вкритий бляхою і помальований олійними фарбами всередині і зовні. У 1898 р. упоряджений був у церкві новий двоярусний іконостас. Із достославних пам’яток зберігається в церкві святий антимінс, висвячений на службу Божу Синодальним членом преосвященим Інокентієм, архиєпископом Ризьким, року від світостворення зтг (6303), від Різдва Христового аp?чє (1795), квітня з (7). Цей антимінс, правдоподібно, був першим після прилучення церкви з унії у православ’я. Церковної землі: садибної 2 десятини, орної у 3-х змінах 30 десятин, сінокісної 3 десятини, а всього 35 десятин. Церковно-парафіяльна школи відкрита у 1864 р.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 359-360. № 496; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Янів
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 5.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 5.
Пора року промислу – весь рік.
Загальна кількість дворів – 241.
Загальна кількість чоловіків – 685.
Загальна кількість жінок – 683.
Усього людей – 1268.
Кількість дворів з різним промислом – 17.
Кількість людей, зайнятих промислом – 17.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Надія Воловодівська про пенсії
Mij s'ohodnisznyj praznyk (Михайла, 22.ХІ. - О.П.) projszov po punktah oplaty za komunposluhy, szcze zabrala pensiju. Hazarovy posadyly takyh, jak ja, na suhyj pajok. Ale i vid tyh, hto obbyraje nemicznyj ljud, htos' tez' vse vidbere. Vse, jak pryjszlo, tak i pide. Do reczi, czula po naszomu radio, szczo polskyj prem'jer Tusk zajavyv pro pidvyszczennja pensijnoho viku do 67 r. Tak szczo vladci bil'sz-mensz vsi odnakovi. V USA bahaczi sami zaproponyvaly zbil'szyty na bahatstvo podatky, moz'e czerez te, szczo tamtejszyj ljud vyjszov na vulyci z vymohoju ne perekladaty kryzu na pleczi prostoho narodu? Ukrajncjam take ne svityt'.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
