Погоріла
Село Погоріла або Ромівка (Pohoriła alias Romowka), поблизу р. Удич.
Вперше письмово згадується в інвентарі Уманської волості 1768 р. як Pohóriła
czyli Romowka.
У подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt
von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) в Погорілій Уманської
волості зазначається 90 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в
Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział
rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському
державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив -
ВУА) вказано, що село має 109 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 56 дворів, і належало воно до Гайсинського
уїзду.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2:
Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890.
Маються на указі реєстри за 1765, 1784, 1790 рр.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було
адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa
bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego. -
РГВИА, фонд ВУА, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) (як Pohoriła) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej
wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku
XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i
wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń; Kraków, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня
5 травня.
Церкви-парафії: <...> 15. с. Погоріла (польськ. Pohoriła): сповідалося
414 осіб; не сповідалося – 170; охрещено – 18; померли - 6; шлюбів – 9.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП,
фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня
12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Погоріла, церква Покрови: будинків –86, сповідалися
306 особа; дітей - 141; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 9; шлюбів – 3;
померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником,
одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 87, сповідалося 450 осіб; дітей -
115; народилося: хлопчиків - 13, дівчаток -11; шлюбів - 4; померло: чоловіків -
9, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня
3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 85, сповідалося 393 осіб; дітей -
109; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів – 3; померло: чоловіків
- 2, жінок - 22.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н.
ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 35. Погоріла: будинків - 119, дорослих: чоловіків – 340,
жінок – 350; дітей: хлопчиків – 160, дівчаток – 130.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка,
села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки
після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 83. Погоріла (Погорела): у 1775р. осель - 90; у 1797 р. осель - 56,
осіб - 157.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
Під номером 84 це село (Погорела) зазначене на карті Подільської губернії 1797
р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по
новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды:
Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой,
Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797
года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской
губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем
подлин<ном> Брацлав<ском> в-ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА,
спр. 20924].
(Всі подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою
Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Уманський уїзд*…Поселення, що
належали різним поміщикам…:
Погоріла (Погорелое), село при притоці ріки Удича, поблизу кордону Подільської губернії,
за 25 верстов на захід від міста Умані. Мешканців обох статей: православних
1091, римських католиків 8, Жидів 41. Більша половина мешканців складається з
польської шляхти; землі 3128 десятин. Власність Генріха Осиповича Липковського,
якому належали також містечко П'ятигори і села Стрижавка і Тихий Хутір у Таращанському
уїзді і Красносільський ключ з 1000 ревізькими душами в Гайсинському уїзді
Подільської губернії. Цей землеволоділець здобув собі статки завдяки ретельному
виконанню обов'язків касира в одному з великих політико-комерційних
підриємств. Про час і характер пожежі, що стала причиною найменування
села, невідомо. Церква Покровська, дерев'яна, 6-го класу**; землі має 114 десятин; побудована 1769
року.
(Джерело: Сказания о населенных
местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные
заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии
находящихся / Собрал Лаврентий Иванович Похилевич; Передм. Олексія Стародуба,
Євгена Чернецького. - Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2013. – С.
298, 359. – (Сер.: Б-ка укр. краєзнавчої класики. Репринт
видання 1864 р.)
* Уманський повіт був утворений у
1797 р. У 1799 р. був об’єднаний із Звенигородським повітом, а в 1805 р. відновлений знову.
**До 6-го класу належали церкви з парафіянами від 300 до
500 осіб. Станом на 1864 р. священик такої церкви отримував платню 100 руб., а
дяк – 36 руб.
Погоріла (Погорила, Pohoryła), офіціально – Погорелоє
(Погорелое), колишня Ромівка (Romówka), село над притокою Удича, Уманський повіт (powiat Humański), Київська губернія, на пограниччю з Подільською
губернією, за 25 верстов від Умані, парафія католицька Умань, має 194 оселі,
1091 православних мешканців, 24 католиків і 41 Жидів, 3128 десятин землі.
Більшу половину мешканців становить давня польська шляхта. В селі є дерев’яна
Покровська церква, побудована у 1769 р., наділена 114 десятинами землі.
Власність Ліпковських (Lipkowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich /
Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk
filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława
Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu
Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława
Walewskiego, 1887, s. 518).(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich /
Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk
fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława
Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj
Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk
dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa
Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 217).
Погоріла (Pohoryła), Уманський повіт, Київська губернія; Бенедикт Ліпковський, син Генрика (Benedykt Lipkowski, syn Henryka), володів 2627,5 га землі.
(Джерело: Epsztein T. Polska własność ziemska na Ukrainie (gubernie kijowska,
podolska i wołyńska) w 1890 r. / Instytut Historii PAN. – Warszawa: Neriton,
2008).
У книзі „Niezapomniana Ukraina” (Warszawa: Rosner & Wspólnicy, 2007) її авторка Анна Саріуш Залеська (Anna Sariusz Zaleska) згадує, що
Серафін Ліпковський з Погорілої, двоюрідний брат її матері, був одним з головних
фундаторів польської гімназії і належав до шкільного комітету з садибою в
Умані. Школа містилася в гарному будинку (кам’яниці), який безплатно надав Едвар Осінський
(Edward Osiński). Про цю школу у 1918 р. авторка пише: „Польська школа в Умані була справді доброю
школою. Міcтилася на вул. Мала Фонтанка, у
двоповерховій відповідно перебудованій кам’яниці. Викладачами були фахові
педагоги, яких воєнна завірюха пригнала з Малопольщі. Історіі навчав солідної
статури пан Роман Кордись (Roman Kodrys) зі Львова, спортсмен
і публіцист. Латину – закоханий у цей предмет вусатий пан Баторський (Batorski). Я насолоджувалась його уроками. Русисткою була
панна Кречковська (Krzeczkowska), давня домашня учителька Серафінових
Ліпковських з Погорілої…” (с. 229-231).