Діалог на кивачівсько-блогівську тему

O.P. Chvylkamy tjahne do internetu. I vyjavyv cikavu ricz: ti matrijalczyky pro Kyvaczivku sprovokuvaly mynuloho roku svjatkuvannja Kyvaczivci 400 rokiv. Ta zav. rajonnoji teplyckoji hazety, vydno, slidkuje za blogom. Pysze, szczo v Kyvaczivci z cijeji nahody z'jichalos bahato naczalstva na svjato borszczu. Jak zaczepyly stilku istoriji sela, to vsi rozchvyljuvalys i poczalys burchlyvi obhovorennia. Ljonja tam na fotohrafiji, vin dali dyrektor Kyvaczivskoji szkolu. Zhadaly, szczo persze vidpome bulo uroczyszcze Kywacziw 1609 r. Nevidomo, komu vony 400 r. vidznaczaly, uroczyszczu czy selu, bo pro selo vidomo z 1635 r. Ale nahoda vypyty bula. Jakby buv vystavyv na blog trochy ran'sze, to ta nahoda bula b ranisze, a tak vystavyv 26.05.2010.

N.V. Tam na blozi je prizvyszcze avtora dopysu? Toj L'onja desto perepovnenyj hordistju, szczo pysze odnoklasnyk. Ukrajina potriszky doluczajet'sja do vidkrytoho svitu, jakos' by i naszi kraji szukaly sposobu vyhodyty v svit. Maju na uvazi, szczo, napryklad, L'vivszczyna zaluczaje do rozbudovy infrastruktury zahidni hranty. A naszi kraji, desto, i ne pidozrjujut', szczo take je.

Кивачівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини

Кивачівка

У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Кивачівки за 1775-1803 рр. - (ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, справа 500).
Вперше про Кивачівку довідуємось у 1609 р., як про урочище. У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, під 1609 р. зафіксовано суть наступної судової справи: "Травня 19. Між Іваном Красносільським, позивачем, а Геронімом Сенявським, позваним, спір внаслідок забрання насланими зі сторони позваного слугами і підданими з містечка Ґранова на ґрунті позивача і урочищі Кивачові (Kiwaczów) у підданих того ж позивача бидла рогатого".

[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga III.). Annus 1609 die 12 Maii inter causas palat Bracłavien. - S. 542]. У Центральному державному історичному архіві України у Львові [фонд 773 (Коронний трибунал)], зберігаються регести (короткі описи) вписів в судові книги.

Перша писемна згадка про Кивачівку (Kiwaczowka), як село, зустрічається під 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, рідного брата брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського, який загинув у 1652 р. в битві під Батогом. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків. (ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).

Під такою ж назвою поселення зустрічається у списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).

Під назвою Кивачів (Kiwaczow) село згадується у списку маєтків того ж М.Калиновського у 1639 р. (ЦДІАУК, ф. 37 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, арк. 130, 131зв.). Такий самий список зберігається в родовому архіві Браніцьких, що є складовою частиною Головного Архіву Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).

В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено, що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 24 димів села Кивачівки (в ориґіналі помилково: Kiowczuwka) 24 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).

На мапі 1650 р. знаменитого французького інженера Ґ. Боплана село Кивачівка йменоване як Kiwakruwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).

(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 228).

У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Кивачівці, яка належить до Гранівського ключа, нараховується 70 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Кивачівці було 74 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, а в 1791 році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Дані про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Kiwaczowka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.

Парафія 24. Кивачівка (Kiwaczowka): сповідані душі – 377; нездатні до сповіді – 95; охрещені – 15; померлі – 13; шлюбів – 3.

(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.

Парафія: 12. Кивачівка: будинків 60; сповідалося 360 осіб; не сповідалось – 3; дітей – 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 7; шлюбів – 4; померло: члоловіків – 11, жінок - 4.

(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.

Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 50, сповідалося: чоловіків – 189, жінок - 175; нездатних до сповіді: чоловіків – 24, жінок – 16; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 10, жінок - 11; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 6.

(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.

Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 60, сповідалося 307 осіб; дітей - 50; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток – 4; померло: чоловіків - 5, жінок – 6; шлюбів - 2.

(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.

Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 70, охрещено: хлопчиків - 13, дівчаток – 15; померло: чоловіків - 17, жінок – 4; сповідалося: чоловіків – 287, жінок – 153; нездатні до сповіді: чоловіків – 43, жінки – 29; шлюбів 6.

(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
 
Під номером 29 і назвою Ковачевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлинном Брацлавском воеводстве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

Вдомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.

VI. Гайсинський повіт.

16. Кивачівка (в оригіналі - Кобачовка, Kiwaczawka): дворів: у 1775 р. - 70, у 1797 р. - 74, осіб - 313.

(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).

(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який радо погодився, аби їх виставити на цьому блозі для широкого користування теплицькими краєзнавцями). 

Призначені на псаломницькі місця: безпосадово виконуючі обов'язки псаломщика: Тимофій Жалинський, в село Кивачівку, Гайсинського уїзду.
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1873, № 22, 15 ноября, отдел I, с. 365-366).
В селі Кивачівці (в ориґіналі: Кливачієвка. – О.П.) приєднані з унії до православ'я у 1794 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Василь Прокопович. 

(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 10).
Кивачівка (Kiwaczówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Копіївкою, Краснопільська волость, мешканців 632, селянської землі 465 десятин, двірської - 700 десятин. Будинків 110. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Wniebowzięcia) з 385 парафіянами і 38 десятинами землі; парафія католицька належить до Гранова. Село конфісковане Збишевським (Zbyszewski).

(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 116).

Копіївка (Kopijówka), річка, Гайсинський повіт, починається на полях села Красносілки, впадає до річки Кублича з лівого боку під селом Марківкою.

(Джерело: Там само, s. 381).

Кивачівка, село, розташоване на рівнині, трохи похиленій до річки Кублич, що впадає у річку Соб. Через село проходить поштова дорога. Кліматичні умови сприятливі для здоров’я, бо поблизу знаходяться ліси, які оздоровлюють повітря. Ґрунт – чорноземний. За переказами, на підвищеній місцевості, яку займало село, був сторожовий пост в часи набігів татар; сторож, що там знаходився, подавав сигнал мешканцям про наближення татар киванням руки або палиці; від цього сигнального кивання місцеве поселення одержало назву Кивачівки. Оскільки село Кивачівка належало до складу Гранівського ключа, то воно спочатку належало Сенявським, згодом – графам Чарторийським, потім перейшло у володіння Збишевських, від яких було набуте купівлею поляком Михайловським незадовго до другого польського повстання (1863-1864 рр. – О.П.), в якому Михайловський брав участь. Після придушення польського бунту, Михайловський втік за кордон, а маєток його був конфіскований. Після цього Кивачівський маєток став управлятись казенними чиновниками і віддавався селянам для обобітку внайми на половинних умовах („наіспол”). Потім Кивачівка була віддана у безплатну оренду княгині Ухтомській. У 1873 р. спадкоємці Михайловського довели, що Кивачівський маєток належав не самому Михайловському, а його дружині, і тому маєток перейшов у володіння сина Михайловського. У 1888 р. цей маєток був придбаний бароном Аристом Массом. Нині православних мешканців у Кивачівці 1001 осіб обох статей; всі вони – Українці, що займаються землеробством, але внаслідок малоземельности майже половина мешканців займається ткацтвом полотен, теслярством та іншими ремеслами. Парафіяни досить релігійні, але в моральному відношенні помітні недоліки; переважають з них – п’янство і конокрадство. Перша в селі Кивачівці церква побудована була у 1771 р. на честь Успіння Божої Матері. Церква ця дерев’яна, трикупольна, з окремою при ній дерев’яною дзвіницею. У 1887 р. побудована була нова дерев’яна церква, а попередня внаслідок зношення була розібрана, а іконостас з неї перенесено до нової церкви. На місці престолу старої церкви побудована капличка, а погост її (церковний двір і цвинтар. – О.П.) ввійшов до складу погосту нової церкви. Новий храм дерев’яний, однокупольний, побудований разом із дзвіницею і освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці; побудова храму без іконостасу коштувала прихожанам 8000 крб. У 1898 р. парафіяни облаштували новий іконстас у два з половиною яруси вартістю 2000 крб. Церковної землі: присадибної 3 десятини, орної – 29 десятин 1669 сажнів, сінокосу – 6 десятин 60 сажнів, а всього – 38 десятин 1729 сажнів. Причтові приміщення дерев’яні, зношені, побудовані у 1854 р. Церковно-приходська школа відкрита у 1874 р. священиком Порфирієм Піснячевським і міститься у власному будинку.

(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1909, 308-309. – № 432; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці

Дані кореспондентського обстеження:

Кивачівка:

Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 16.

Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.

Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.

Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.

Пора року промислу – взимку.

Загальна кількість дворів – 281.

Загальна кількість чоловіків – 682.

Загальна кількість жінок – 646.

Усього людей – 1328.

Кількість дворів з різним промислом – 40.

Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 59

(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 246. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).