Петрашівка. У Центральному Державному Історичному Архіві в Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книги церкви св. Миколая с.Петрашівки (1752-1796, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 1000; 1755-1781, опис 1, одиниця зберігання 1001).
Перші письмові згадки про село Петрашівку (Pietraszowka) заховалися під роками 1585 і 1632 в документах, що зберігаються у фондах Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (відділ рукописів, ф. 141, оп. 3, од. зб. 133).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 247).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) міститься інформація про те, що Петрашівка на той час мала 77 димів і належала до Соболівського ключа.
В Офірному реєстрі того ж воєводства під 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Петрашівка належить до Ладижинського ключа і Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. Петрашівка адміністративно підпорядковувалась Гайсинського уїздові і в ній нараховувалось 79 дворів.у.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Петрашівка зазначена також (під номером 413) на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 701) і Олександра Яблоновського (під назвою Petraszówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 54. с. Петрашівка (Pietraszowka): сповідалося 470 осіб; не сповідалося – 104; охрещено – 25; померли - 4; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 21. Петрашівка, церква св. Миколая: будинків 60; сповідалось 287 осіб; дітей – 96; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 9; шлюбів – 5; померло: чоловіків – 3, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 50, сповідалося 205 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 16; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 12, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 68, сповідалося 239 осіб; дітей - 191; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 5, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 60, сповідалося 206 особи; дітей – 74; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 9; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 8, жінок - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: осель - 73, чоловіків: до 15 років - 121, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 111, понад 15 років – 146; придатні до сповіді 454, непридатні до сповіді – 93.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 101 це село (рос. Петрашовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 48. Петрашівка (Петрашовка): дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. – 79, осіб - 194.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який люб’язно дозволив їх опублікувати у цьому блозі).
В с. Петрашівці приєднані з унiї до православ’я 27 вересня 1794 р. церква в ім’я Святителя Миколая і священик Андрій Стефанович.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
<...> Петрашівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141].
Петрашівка (Pietraszówka) – фільварок маєтку Теплик, Гайсинського повіту, орної землі 460 десятин.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 114).
Петрашівка - село розашоване на низинних берегах річки Сухої Тьми, за 4 версти від впадіння її до ріки Бог. Село поділене на чотири частини, які одержали свою назву від прізвищ перших поселенців у кожній з них; центральна, найстаріша частина, називається Петрашівкою, східна – Фаріонівкою, поруч з нею Праданівка, а західна, забудована з 1709 р., - Ганбівка. Поселення виникло у першій половині XVIII ст. і до даного часу є володінням графів Потоцьких. На північ від Петрашівки розташоване за 10 верстов містечко Соболівка з поштовим відділенням; найближча залізнична станція „Гайсин” за 18 верстов. Православного населення в парафії 807 чоловіків і 820 жінок; окрім того, в селі мешкають 8 чоловіків і 12 жінок євреїв. Парафіяни - українці, належать до селянського стану; займаються переважно землеробством. Парафіяльна Свято-Миколаївська церква сумісно із дзвіницею побудована на кошти парафіян у 1889 р. і освячена преосвященим Донатом у 1890 р. Вона дерев’яної будівлі, однокупольна, вкрита бляхою. Новий триярусний іконостас вставлений у 1890 р.; ікони мальовані на цинковій блясі. Стара парафіяльна церква, теж Свято-Миколаївська, існувала до 90-х років ; це був перший в парафії храм - дерев’яний, побудований на кошти парафіян ще у 1754 р. У 1895 р. церква була розібрана, і з частини матеріалу побудовано на цвинтарі каплицю. Священиком при церкві у 1758 р., як видно з напису на старому богослужебному часослові, був Теодор Борецький, перший настоятель в Петрашівці. Цвинтар віддалений від церкви на 1715 сажнів; коло нього є два старих кладовища. Церковної землі 72 десятини 786 сажнів, в тому числі садибної з левадою 5 десятин 170 сажнів, орної 47 десятин 1252 сажні і сінокосів з левадою 19 десятин 1764 сажні. Причтові приміщення, запроектовані у 1897 р., нові. У 1862-1879 рр. існувала в Петрашівці церковно-парафіяльна школа, перетворена потім в міністерське однокласне народне училище; крім того, з 1898 р. відкрита школа грамоти для дівчаток.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 336-337; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Петрашівці душ чоловік 262.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Петрашівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 351.
Загальна кількість чоловіків – 847.
Загальна кількість жінок – 771.
Усього людей – 1618.
Кількість дворів з різним промислом – 20.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 20.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Петрашівські комсомольці викрили свого бувшого секретаря Собка О., батько якого був запеклий петлюрівець. Недарма тут КСМ орг<аніза>ція працювала погано <...>.
[Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 26 січ., № 14].
Чернега Д.В. Петрашівка на день виборів.
<...> Більш як 700 га родючої землі займали куркулі, неосяжним оком простір займав піп Сініцький.
<...> У селі був шинок і церква. <...> На все село було „приходське училище”, в якому навчалися діти заможної верхівки, куркулів, попів та їх підлабузників і незначна частина дітей бідного селянства <...>
[Джерело: Те саме, 1939, 25 груд., № 182, с. 2].
Показ дописів із міткою краєзнавство Тепличчини. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою краєзнавство Тепличчини. Показати всі дописи
субота, 25 лютого 2012 р.
вівторок, 7 лютого 2012 р.
Орлівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Орлівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книга церкви Архистратига Михаїла с. Орлівки (1748-1797; ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 923) і церкви св. Дмитра того ж села (1760-1797; ЦДІАУК, ф. 224, оп. 1, од. зб. 944).
Вперше село Орлівка (Orłowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [ЦДІАУК, ф. 47 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
У вінницькій ґродській книзі 1645 р. дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka) (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, арк. 526зв.).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 245).
Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знаходимо її на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). З мапи видно, що село межувало з двома лісами під назвами - Zarowka Las (можливо, Мишарівський ліс – Мшарівка-ліс, з південного-сходу) і Jamny Las (Ямний ліс, з південного-заходу).
Село Орлівка (пол. Orłowka) зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що Орлівка належить до Соболівського ключа і в ній нараховується 125 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Орлівка вже належить до Ладиженського ключа Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 100 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на карті Олександра Яблоновського під назвою Orłówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 12. с. Орлівка (Orlowka): сповідалося 426 осіб; не сповідалося – 242; охрещено – 22; померли - 4; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 20. Орлівка (Orlowka), Дмитра: будинків 115; сповідалось 465 осіб; дітей – 120; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; померло: чоловіків – 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 107, сповідалося 425 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 18; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 12, жінок - 14.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 91, сповідалося 291 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 8, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 106, сповідалося 437 особи; дітей – 196; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 11, жінок - 16.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: осель - 96, чоловіків: до 15 років - 181, понад 15 років – 196; жінок: до 15 років - 196, понад 15 років – 185; придатні до сповіді 480, непридатні до сповіді – 248.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 75 це село (рос. Орловка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 43. Орлівка (Орловка): дворів: у 1775 р. - 125, у 1797 р. – 100, осіб - 237.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються вперше за його люб'язною згодою).
В с. Орлівці приєднані з унiї до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. великомученика Димитрiя і священик Роман Морозовський, який після приєднання помер у 1797 р., і на місце його висвячений син його Сильвестр Морозовський.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Орлівці душ чоловік 348.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Орлівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
Орлівка (Orłówka) - фільварок маєтку Теплик , Гайсинський повіт, має 890 десятин рільної землі.
(Джерело: Те саме).
Орлівка - село, розташоване в долині між двома ярами, що утворюють русла двох невеличких річок - Мочулки і Холодної Води. На північний захід від Орлівки за 8 верстов міститься містечко Соболівка з поштовим відділенням, а на північний схід за 12 верстов - залізнична станція „Кублич” Уманської вітки. Гігієнічні умови місцевості сприяють здоров’ю, що підтверджується незначним процентом смертності серед населення навіть під час епідемій. Ґрунт - чорноземний, а місцями суглинистий. Існує переказ, ніби-то це поселення виникло на місці колишнього містечка, зруйнованого татарами. Маєток належить в даний час графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення Орлівки складається з селян-українців, серед яких проживає до 10 осіб міщан; усі вони православного віросповідання, числом 1024 чоловіків і 1008 жінок; католиків лише 3 чоловіки і 4 жінки, які належать до штату службовців у поміщицькій економії. У 1887 р. біля 100 осіб селян обох статей виселились з Орлівки до Херсонської і Самарської губерній. Головне заняття мешканців - землеробство, а допоміжними є заробітки в поміщицькій економії і лісах, а також в Херсонській губернії; ремісників - теслярів, столярів і ковалів - в парафії не більше 10 осіб. Парафіяльний дерев’яний храм на честь святого великомученика Димитрія, з окремою дзвіницею, побудований у 1750 р.(за деякими церковними документами рік побудови його показаний то 1756-й, то 1757-й). У 1854 р. на кошти парафіян і допомоги графині Олександри Потоцької церква була розширена добудовою двох бічник приділів, а в 1876 р. до неї прибудована дерев’яна дзвіниця, і сам храм з трикупольного перероблений на однокупольний. Одноярусний іконостас обновлений у 1870 р. Парафіяльний цвинтар, не враховуючи малого холерного, - один старий, на віддалі не більше ¼ версти від церкви, майже в самому селі. Парафіяльними священиками в Орлівці з кінця XVIII ст. були такі особи: Роман Мрозовський чи Морозовський, з народження католик, який був спочатку уніатським парохом, що потім з 1773 р. приєднався до православ’я, в 1780 р.знову повернувся до унії (див.: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. V, с. 138-139), а в 1797 р. підписався вже православним священиком; з 1803 по 1806 р. - син його Ксенофонд Мрозовський. Церковної землі 57 десятин 2381 сажнів, у тому числі садиба 2 десятини 568 сажнів, рільної у 3-х змінах 42 десятини 2145 сажнів і сіножатей з левадою і ставищем 12 десятин 2068 сажнів. Причтові приміщення побудовані у 1895-1896 рр. на суми поземельного збору і на місцеві кошти. З 1862 р. існувала в Орлівці школа грамоти, перетворена у 1891 р. в церковно-парафіяльну; міститьcя в будинку ліквідованого волосного правління.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 281-282; Репринт: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Від дописувача: Мандруючи влітку 1992 р. селами Тепличчини, зустрівся з орлівськими дядьками, біля господарства, і дещо їх розпитував - може й для історії села. Вони казали: „І коли ж то буде написано?” То ось тепер, хоч і частково, виконую свою обіцянку перед мешканцями села з такою гордою назвою Орлівка. Правда, в Малій Мочулці кажуть: Горлівка.
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книга церкви Архистратига Михаїла с. Орлівки (1748-1797; ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 923) і церкви св. Дмитра того ж села (1760-1797; ЦДІАУК, ф. 224, оп. 1, од. зб. 944).
Вперше село Орлівка (Orłowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [ЦДІАУК, ф. 47 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
У вінницькій ґродській книзі 1645 р. дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka) (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, арк. 526зв.).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 245).
Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знаходимо її на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). З мапи видно, що село межувало з двома лісами під назвами - Zarowka Las (можливо, Мишарівський ліс – Мшарівка-ліс, з південного-сходу) і Jamny Las (Ямний ліс, з південного-заходу).
Село Орлівка (пол. Orłowka) зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що Орлівка належить до Соболівського ключа і в ній нараховується 125 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Орлівка вже належить до Ладиженського ключа Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 100 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на карті Олександра Яблоновського під назвою Orłówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 12. с. Орлівка (Orlowka): сповідалося 426 осіб; не сповідалося – 242; охрещено – 22; померли - 4; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 20. Орлівка (Orlowka), Дмитра: будинків 115; сповідалось 465 осіб; дітей – 120; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; померло: чоловіків – 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 107, сповідалося 425 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 18; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 12, жінок - 14.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 91, сповідалося 291 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 8, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 106, сповідалося 437 особи; дітей – 196; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 11, жінок - 16.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: осель - 96, чоловіків: до 15 років - 181, понад 15 років – 196; жінок: до 15 років - 196, понад 15 років – 185; придатні до сповіді 480, непридатні до сповіді – 248.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 75 це село (рос. Орловка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 43. Орлівка (Орловка): дворів: у 1775 р. - 125, у 1797 р. – 100, осіб - 237.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються вперше за його люб'язною згодою).
В с. Орлівці приєднані з унiї до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. великомученика Димитрiя і священик Роман Морозовський, який після приєднання помер у 1797 р., і на місце його висвячений син його Сильвестр Морозовський.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Орлівці душ чоловік 348.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Орлівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141].
Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про Височайше подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня 1888 р.: парафіянам <...> с. Орлівки Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1890, № 30, с. 589-593).
Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) - село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 р., має 1558 парафіян. Належить до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1886, s. 592).
Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про Височайше подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня 1888 р.: парафіянам <...> с. Орлівки Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1890, № 30, с. 589-593).
Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) - село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 р., має 1558 парафіян. Належить до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1886, s. 592).
Орлівка (Orłówka) - фільварок маєтку Теплик , Гайсинський повіт, має 890 десятин рільної землі.
(Джерело: Те саме).
Орлівка - село, розташоване в долині між двома ярами, що утворюють русла двох невеличких річок - Мочулки і Холодної Води. На північний захід від Орлівки за 8 верстов міститься містечко Соболівка з поштовим відділенням, а на північний схід за 12 верстов - залізнична станція „Кублич” Уманської вітки. Гігієнічні умови місцевості сприяють здоров’ю, що підтверджується незначним процентом смертності серед населення навіть під час епідемій. Ґрунт - чорноземний, а місцями суглинистий. Існує переказ, ніби-то це поселення виникло на місці колишнього містечка, зруйнованого татарами. Маєток належить в даний час графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення Орлівки складається з селян-українців, серед яких проживає до 10 осіб міщан; усі вони православного віросповідання, числом 1024 чоловіків і 1008 жінок; католиків лише 3 чоловіки і 4 жінки, які належать до штату службовців у поміщицькій економії. У 1887 р. біля 100 осіб селян обох статей виселились з Орлівки до Херсонської і Самарської губерній. Головне заняття мешканців - землеробство, а допоміжними є заробітки в поміщицькій економії і лісах, а також в Херсонській губернії; ремісників - теслярів, столярів і ковалів - в парафії не більше 10 осіб. Парафіяльний дерев’яний храм на честь святого великомученика Димитрія, з окремою дзвіницею, побудований у 1750 р.(за деякими церковними документами рік побудови його показаний то 1756-й, то 1757-й). У 1854 р. на кошти парафіян і допомоги графині Олександри Потоцької церква була розширена добудовою двох бічник приділів, а в 1876 р. до неї прибудована дерев’яна дзвіниця, і сам храм з трикупольного перероблений на однокупольний. Одноярусний іконостас обновлений у 1870 р. Парафіяльний цвинтар, не враховуючи малого холерного, - один старий, на віддалі не більше ¼ версти від церкви, майже в самому селі. Парафіяльними священиками в Орлівці з кінця XVIII ст. були такі особи: Роман Мрозовський чи Морозовський, з народження католик, який був спочатку уніатським парохом, що потім з 1773 р. приєднався до православ’я, в 1780 р.знову повернувся до унії (див.: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. V, с. 138-139), а в 1797 р. підписався вже православним священиком; з 1803 по 1806 р. - син його Ксенофонд Мрозовський. Церковної землі 57 десятин 2381 сажнів, у тому числі садиба 2 десятини 568 сажнів, рільної у 3-х змінах 42 десятини 2145 сажнів і сіножатей з левадою і ставищем 12 десятин 2068 сажнів. Причтові приміщення побудовані у 1895-1896 рр. на суми поземельного збору і на місцеві кошти. З 1862 р. існувала в Орлівці школа грамоти, перетворена у 1891 р. в церковно-парафіяльну; міститьcя в будинку ліквідованого волосного правління.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 281-282; Репринт: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Від дописувача: Мандруючи влітку 1992 р. селами Тепличчини, зустрівся з орлівськими дядьками, біля господарства, і дещо їх розпитував - може й для історії села. Вони казали: „І коли ж то буде написано?” То ось тепер, хоч і частково, виконую свою обіцянку перед мешканцями села з такою гордою назвою Орлівка. Правда, в Малій Мочулці кажуть: Горлівка.
понеділок, 26 грудня 2011 р.
Антонівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Антонівка
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
вівторок, 14 червня 2011 р.
Розкошівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини (персонально для знаного майстра сільсько-господарського виробництва і футболіста Сергія Пшеничного)
Розкошівка
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як слобода Роскошівка (польськ. słoboda Roskoszowka).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у цій слободі, яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 58 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що слобода Роскошівка належить до Уманської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 53 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 40. с. Роскошівка (польськ. Roskoszowka): сповідалося 297 осіб; не сповідалося – 105; охрещено – 6; померли - 2; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 25. Роскошівка: будинків –54, сповідалися 304 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 12; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 13, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 50, сповідалося 150 осіб; не сповідалося 2 особи; дітей - 73; народилося: хлопчиків – 1, дівчаток - 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 5, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 49, сповідалося 289 осіб; дітей - 132; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 10; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Розкошівка: будинків - 72, дорослих: чоловіків – 112, жінок – 102; дітей: хлопчиків – 28, дівчаток – 78.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 64 це село (рос. Роскошовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Роскошівка (Роскошовка): у 1775р. осель - 58; у 1797 р. осель - 49, осіб - 144.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі вище подані матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його приязною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Розкошівці душ чоловік 175.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180).
<1863>Священикові села Роскошівки Захарію Пашуті <призначена> допомога 25 крб. <з 28 тис. крб, надісланих Священим Синодом Подільській єпарїі>.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1864, № 3, с. 35. (Часть официальная)].
<...> В Гайсинському уїзді <... село> Роскошівка <переведене> в 1-й округ блигочиння <...>
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1875, 1 апреля, № 7, с. 141].
Роскошівка (Roskoszówka), село біля витоків річки Теплички, притоки Удича (Гадича), повіт Гайсинський, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка, за 39 верстов від Гайсина, має 90 осель, 516 мешканців, 859 десятин селянської землі, 52 десятини церковної землі. Церква св. Параски, зведена у 1766 р., має 787 парафіян. Належить до Бубнівського ключа Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 757).
Призначений виконуючим обов’язки псаломщика в село Роскошівку Гайсинського уїзду послушник Подільського Архиєрейського Дому Павло Мишевський – 25 серпня.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1895, 4 сент., № 36, с. 547].
Роскошівка (рос. Роскошовка), село – розташоване на низинній рівнині, яка на сході переходить в гірський кряж; вздовж села протікає безіменна річка. Ґрунт – чорноземний. Назву село отримало від родючої властивості ґрунту. Населення споконвіку православне і складається з селян-українців, яких тепер числиться 834 особи; всі вони, за невеликим винятком, займаються хліборобством. Судячи з кількості селянського наділу, можна було б гадати, що це заможні люди, а насправді вони бідні, і причиною цього є огульне п’янство. Очевидно, це п’янство є причиною й індеферентного ставлення парафіян до своєї церкви й богослужіння; всі недільні і святкові дні вони проводять зазвичай на торзі в сусідньому містечку. Церква в селі Роскошівці – в ім’я святої Параскеви, дерев’яна, побудована у 1766 р., а в 1878 р. розширена двома бічними приділами. Іконостас у ній простий, гладкий, ікони зношені і негарного живопису; начинням церква бідна. Церковної землі: садибної - 2 десятини 582 сажні, орної - 35 десятин 326 сажнів, сінокосу - 16 десятин 2100 сажнів, ставища - 1 десятина 1250 сажнів, а всього - 55 десятин 1858 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами у 1848 р.; псаломщики мешкають у власному будинку. Церковно-парафіяльна школа до 1895 року не мала свого будинку, а містилась в будинку псаломщика, який був одночасно й учителем. У 1895 р. завдяки клопотанням священика Доброгорського облаштовано для школи осібне приміщення.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Роскошівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 18.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 181.
Загальна кількість чоловіків –480.
Загальна кількість жінок – 455.
Усього людей – 935.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 30
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
А в Розкошівці Дощі ідуть
А в Страж-городі Річки бринуть
Якби бриніли то бриніли
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає Старостам дає
Тому Михайлі з Торочками
Тому Михайлі з Торочками
Не гуляй далі з Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як слобода Роскошівка (польськ. słoboda Roskoszowka).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у цій слободі, яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 58 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що слобода Роскошівка належить до Уманської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 53 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 40. с. Роскошівка (польськ. Roskoszowka): сповідалося 297 осіб; не сповідалося – 105; охрещено – 6; померли - 2; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 25. Роскошівка: будинків –54, сповідалися 304 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 12; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 13, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 50, сповідалося 150 осіб; не сповідалося 2 особи; дітей - 73; народилося: хлопчиків – 1, дівчаток - 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 5, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 49, сповідалося 289 осіб; дітей - 132; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 10; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Розкошівка: будинків - 72, дорослих: чоловіків – 112, жінок – 102; дітей: хлопчиків – 28, дівчаток – 78.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 64 це село (рос. Роскошовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Роскошівка (Роскошовка): у 1775р. осель - 58; у 1797 р. осель - 49, осіб - 144.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі вище подані матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його приязною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Розкошівці душ чоловік 175.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180).
<1863>Священикові села Роскошівки Захарію Пашуті <призначена> допомога 25 крб. <з 28 тис. крб, надісланих Священим Синодом Подільській єпарїі>.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1864, № 3, с. 35. (Часть официальная)].
<...> В Гайсинському уїзді <... село> Роскошівка <переведене> в 1-й округ блигочиння <...>
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1875, 1 апреля, № 7, с. 141].
Роскошівка (Roskoszówka), село біля витоків річки Теплички, притоки Удича (Гадича), повіт Гайсинський, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка, за 39 верстов від Гайсина, має 90 осель, 516 мешканців, 859 десятин селянської землі, 52 десятини церковної землі. Церква св. Параски, зведена у 1766 р., має 787 парафіян. Належить до Бубнівського ключа Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 757).
Призначений виконуючим обов’язки псаломщика в село Роскошівку Гайсинського уїзду послушник Подільського Архиєрейського Дому Павло Мишевський – 25 серпня.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1895, 4 сент., № 36, с. 547].
Роскошівка (рос. Роскошовка), село – розташоване на низинній рівнині, яка на сході переходить в гірський кряж; вздовж села протікає безіменна річка. Ґрунт – чорноземний. Назву село отримало від родючої властивості ґрунту. Населення споконвіку православне і складається з селян-українців, яких тепер числиться 834 особи; всі вони, за невеликим винятком, займаються хліборобством. Судячи з кількості селянського наділу, можна було б гадати, що це заможні люди, а насправді вони бідні, і причиною цього є огульне п’янство. Очевидно, це п’янство є причиною й індеферентного ставлення парафіян до своєї церкви й богослужіння; всі недільні і святкові дні вони проводять зазвичай на торзі в сусідньому містечку. Церква в селі Роскошівці – в ім’я святої Параскеви, дерев’яна, побудована у 1766 р., а в 1878 р. розширена двома бічними приділами. Іконостас у ній простий, гладкий, ікони зношені і негарного живопису; начинням церква бідна. Церковної землі: садибної - 2 десятини 582 сажні, орної - 35 десятин 326 сажнів, сінокосу - 16 десятин 2100 сажнів, ставища - 1 десятина 1250 сажнів, а всього - 55 десятин 1858 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами у 1848 р.; псаломщики мешкають у власному будинку. Церковно-парафіяльна школа до 1895 року не мала свого будинку, а містилась в будинку псаломщика, який був одночасно й учителем. У 1895 р. завдяки клопотанням священика Доброгорського облаштовано для школи осібне приміщення.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Роскошівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 18.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 181.
Загальна кількість чоловіків –480.
Загальна кількість жінок – 455.
Усього людей – 935.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 30
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
А в Розкошівці Дощі ідуть
А в Страж-городі Річки бринуть
Якби бриніли то бриніли
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає Старостам дає
Тому Михайлі з Торочками
Тому Михайлі з Торочками
Не гуляй далі з Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
субота, 23 січня 2010 р.
Карабелівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Карабелівка
Карабелівка (Karabelowka), село. Вперше згадується у 1644 р. в документі з родового архіву Браніцьких, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych – AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 301).
Під назвою Kierbelowka це село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув в 1652 р. у битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (Центральний державний історичний архів України в Києві, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 25-26).
У 1650 р. це поселення нанесене на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Kiebeluwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). На цій карті показано, що з західнього боку недалеко від Карабелівки був розташований ліс під назвою „Deigel Las”.
Від XVIII ст. це – село Карабелівка.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 227).
В подимному реєстрі 1775 р. цього Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Карабелівці, яка належить до Гранівського ключа, нараховується 62 дими.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Карабелівка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 85 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село, що належало до Брацлавського повіту, було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784 (тоді село належало до Брацлавського повіту), 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Korablówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату 1781 року дня 7 травня за н. ст. поданий.
<Парафія>: <...> 41. Карабелівка (Karabelowka): сповідані душі – 377; нездатні до сповіді – 100; охрещені – 15; померлі душі – 13; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 12. Карабелівка (Karabelowka), Покрови: будинків 57; сповідалось 378 осіб; не сповідалось – 2; дітей – 116; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 2; шлюбів – 3; померло: чоловіків – 7, жінок - 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 60, сповідалося 386 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 10; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 9, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 65, сповідалося 270 осіб; дітей - 110; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 60, сповідалося 321 особа; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 19; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 10, жінок - 17.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: осель - 73, чоловіків: до 15 років - 121, понад 15 років – 161; жінок: до 15 років - 121, понад 15 років – 145; придатні до сповіді 452, непридатні до сповіді – 95.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 53 і назвою Кораблевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 16. Карабелівка (Корабелёвка): дворів: у 1775 р. - 62, у 1797 р. - 85, осіб - 301.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В с. Корабелевці(!) приєднані з унії у православ’я 21 Серпня 1794 р. церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці і священик Теодор Шафранський.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
1863 р. – Священику с. Карабелівки Іоану Маньківському призначено допомогу 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Карабелівка (Karabełówka), село над річкою Кібличем (Kiblicz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, волость – Кіблич, парафія <католицька> - Гранів, має великий став, 82 оселі, 516 мешканців, 525 десятин селянської землі, 725 десятин двірської землі, церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, до якої належить 44 десятини землі. Колись була власністю Володковича (Wołodkowicz), а тепер – Копчинських (Kopczyńscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 827).
Карабелівка , село, розташоване по обох боках річки Кублич. Більша частина села розташована на північному, більш підвищеному і крутому схилі, а менша частина - на нижньому береговому схилі. Посеред села при загаті річки утворюється значних розмірів ставок. Місце розташування села мальовниче; садки оточують майже кожну хату селянина. Від залізничної станції „Кублич” віддалене за 4 версти. Кліматичні умови сприятливі для здоров’я. Карабелівка була у XVIII ст. властністю Чарторийських, а потім переходила до різних інших поміщиків. Народонаселення Карабелівки збільшувалось внаслідок переселення селян, куплених карабелівськими поміщиками в інших маєтках. На даний час православних мешканців у Карабелівці 1012 осіб обох статей; всі вони українці православного віросповідання, займаються хліборобством, але при малому наділі землі не можуть похвалитись достатком; багато з них йдуть на заробітки до Херсонської губернії, а деякі вдома займаються ткацтвом. За переказами, до побудови нині існуючої церкви в селі Карабелівці була маленька церква, подібна на жилий дім, з маленьким куполом на даху, на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Нині існуюча церква, побудована у 1747 р. коштом парафіян, теж на честь Покрови Пресвятої Богородиці, знаходиться посеред села. Будівлею церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, трикупольна, у вигляді трищоглового корабля, вкрита бляхою. Дзвіниця при ній побудована окремо. Церква ця при священикові Іоанну Маньківському була перебудована у 1870 р., розширена прибудовою приділів, видовжена прибудовою дзвіниці; але після зняття двох крайніх куполів вона тепер разом із дзвіницею має вигляд двокупольної церкви. Іконостас у ній двоярусний, встановлений у 1883 р. Церковної землі: присадибної – 1 десятина 1355 сажнів, орної – 30 десятин 1117 сажнів, сінокісної 11 десятин 229 сажнів, а всього – 43 десятин 1283 сажнів. Причтові приміщення нові, побудовані на суми поземельного збору у 1897 році. Церковно-парафіяльна школа у Карабелівці відкрита в 1861 р. парафіяльним священиком Маньківським і розташовується у власному, умисне для неї вибудованому, будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 307-308. № 431; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Карабелівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 12.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 12.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 203.
Загальна кількість чоловіків – 457.
Загальна кількість жінок – 484.
Усього людей – 941.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 34.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є <...> село Огіївка з 30 ремісниками із 30 дворів (за кореспондентськими даними – 13 осіб з 10 дворів), містечко Кіблич – 28 осіб, село Марківка – 22 двори, Грузьке – 20, Карабелівка – 17, Важне – 13, Степанівка – 11, <...> Тополівка – 2 двори.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Якось в інститут археології завітав незнайомий літній чоловік. Він відрекомендувався агрономом з Вінниччини.
„Ось подивіться, - сказав він, - що я знайшов на берегах річки Кублич, біля села Карабелівки”.
В пакунку, що його розгорнув перед науковцями гість, були уламки череп’яного посуду, кам’яних сокир, а також чудово зроблене кам’яне знаряддя для розтирання мінеральних фарб. Показуючи знахідки, збирач стародавніх речей розповів, що знайшов їх серед потрощених кісток тварин і кусків перепаленої глини.
Розповідь допитливого і спостережливого краєзнавця відкривала нове, досі не відоме науці поселення пізньої бронзи в Теплівському (насправді: Теплицькому. – О.П.) районі на Вінниччині. <...>
(Джерело: Тєлєгін Д., Амбургер Н. Шукачі скарбів // Україна. - 1958, № 3 (210), с. 12).
Питання на "засипку":
1) Хто автор цього відкриття?
2) Яка доля давнього поселення нині?
3) Хто в Карабелівці цікавиться краєзнавством?
Карабелівка (Karabelowka), село. Вперше згадується у 1644 р. в документі з родового архіву Браніцьких, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych – AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 301).
Під назвою Kierbelowka це село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув в 1652 р. у битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (Центральний державний історичний архів України в Києві, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 25-26).
У 1650 р. це поселення нанесене на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Kiebeluwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). На цій карті показано, що з західнього боку недалеко від Карабелівки був розташований ліс під назвою „Deigel Las”.
Від XVIII ст. це – село Карабелівка.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 227).
В подимному реєстрі 1775 р. цього Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Карабелівці, яка належить до Гранівського ключа, нараховується 62 дими.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Карабелівка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 85 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село, що належало до Брацлавського повіту, було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784 (тоді село належало до Брацлавського повіту), 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Korablówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату 1781 року дня 7 травня за н. ст. поданий.
<Парафія>: <...> 41. Карабелівка (Karabelowka): сповідані душі – 377; нездатні до сповіді – 100; охрещені – 15; померлі душі – 13; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 12. Карабелівка (Karabelowka), Покрови: будинків 57; сповідалось 378 осіб; не сповідалось – 2; дітей – 116; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 2; шлюбів – 3; померло: чоловіків – 7, жінок - 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 60, сповідалося 386 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 10; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 9, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 65, сповідалося 270 осіб; дітей - 110; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: будинків - 60, сповідалося 321 особа; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 19; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 10, жінок - 17.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Карабелівка: осель - 73, чоловіків: до 15 років - 121, понад 15 років – 161; жінок: до 15 років - 121, понад 15 років – 145; придатні до сповіді 452, непридатні до сповіді – 95.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 53 і назвою Кораблевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 16. Карабелівка (Корабелёвка): дворів: у 1775 р. - 62, у 1797 р. - 85, осіб - 301.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В с. Корабелевці(!) приєднані з унії у православ’я 21 Серпня 1794 р. церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці і священик Теодор Шафранський.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
1863 р. – Священику с. Карабелівки Іоану Маньківському призначено допомогу 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Карабелівка (Karabełówka), село над річкою Кібличем (Kiblicz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, волость – Кіблич, парафія <католицька> - Гранів, має великий став, 82 оселі, 516 мешканців, 525 десятин селянської землі, 725 десятин двірської землі, церкву в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, до якої належить 44 десятини землі. Колись була власністю Володковича (Wołodkowicz), а тепер – Копчинських (Kopczyńscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 827).
Карабелівка , село, розташоване по обох боках річки Кублич. Більша частина села розташована на північному, більш підвищеному і крутому схилі, а менша частина - на нижньому береговому схилі. Посеред села при загаті річки утворюється значних розмірів ставок. Місце розташування села мальовниче; садки оточують майже кожну хату селянина. Від залізничної станції „Кублич” віддалене за 4 версти. Кліматичні умови сприятливі для здоров’я. Карабелівка була у XVIII ст. властністю Чарторийських, а потім переходила до різних інших поміщиків. Народонаселення Карабелівки збільшувалось внаслідок переселення селян, куплених карабелівськими поміщиками в інших маєтках. На даний час православних мешканців у Карабелівці 1012 осіб обох статей; всі вони українці православного віросповідання, займаються хліборобством, але при малому наділі землі не можуть похвалитись достатком; багато з них йдуть на заробітки до Херсонської губернії, а деякі вдома займаються ткацтвом. За переказами, до побудови нині існуючої церкви в селі Карабелівці була маленька церква, подібна на жилий дім, з маленьким куполом на даху, на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Нині існуюча церква, побудована у 1747 р. коштом парафіян, теж на честь Покрови Пресвятої Богородиці, знаходиться посеред села. Будівлею церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, трикупольна, у вигляді трищоглового корабля, вкрита бляхою. Дзвіниця при ній побудована окремо. Церква ця при священикові Іоанну Маньківському була перебудована у 1870 р., розширена прибудовою приділів, видовжена прибудовою дзвіниці; але після зняття двох крайніх куполів вона тепер разом із дзвіницею має вигляд двокупольної церкви. Іконостас у ній двоярусний, встановлений у 1883 р. Церковної землі: присадибної – 1 десятина 1355 сажнів, орної – 30 десятин 1117 сажнів, сінокісної 11 десятин 229 сажнів, а всього – 43 десятин 1283 сажнів. Причтові приміщення нові, побудовані на суми поземельного збору у 1897 році. Церковно-парафіяльна школа у Карабелівці відкрита в 1861 р. парафіяльним священиком Маньківським і розташовується у власному, умисне для неї вибудованому, будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 307-308. № 431; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Карабелівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 12.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 12.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 203.
Загальна кількість чоловіків – 457.
Загальна кількість жінок – 484.
Усього людей – 941.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 34.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є <...> село Огіївка з 30 ремісниками із 30 дворів (за кореспондентськими даними – 13 осіб з 10 дворів), містечко Кіблич – 28 осіб, село Марківка – 22 двори, Грузьке – 20, Карабелівка – 17, Важне – 13, Степанівка – 11, <...> Тополівка – 2 двори.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Якось в інститут археології завітав незнайомий літній чоловік. Він відрекомендувався агрономом з Вінниччини.
„Ось подивіться, - сказав він, - що я знайшов на берегах річки Кублич, біля села Карабелівки”.
В пакунку, що його розгорнув перед науковцями гість, були уламки череп’яного посуду, кам’яних сокир, а також чудово зроблене кам’яне знаряддя для розтирання мінеральних фарб. Показуючи знахідки, збирач стародавніх речей розповів, що знайшов їх серед потрощених кісток тварин і кусків перепаленої глини.
Розповідь допитливого і спостережливого краєзнавця відкривала нове, досі не відоме науці поселення пізньої бронзи в Теплівському (насправді: Теплицькому. – О.П.) районі на Вінниччині. <...>
(Джерело: Тєлєгін Д., Амбургер Н. Шукачі скарбів // Україна. - 1958, № 3 (210), с. 12).
Питання на "засипку":
1) Хто автор цього відкриття?
2) Яка доля давнього поселення нині?
3) Хто в Карабелівці цікавиться краєзнавством?
неділя, 6 грудня 2009 р.
Завадівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Завадівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви святого Миколая(?) села Завадівки, 1771-1803 рр. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 390.
Завадівка (Zawadowka), містечко, згадується в Подимному реєстрі, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але, на щастя, того ж дня був зроблений випис даного реєстру з неї. У 1717 р. цей випис з текстом Подимного реєстру віднайшовся і був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з тарифу подимного реєстру Брацлавського воєводства 1626 р. вказано, що в Завадівці 159 димами володів краківський каштелян Юрій Збаразький. Всього в містечку числилось від 100 до 250 будинків.[Див.: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 133].
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 56) зазначено, що княжата Вишневецькі подимного віддали зі 170 димів Завадівки (Zawaduwka), що в Немирівському ключі, 170 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
Ще одна згадка стосується 1651 р., де Завадівка міститься у Списку маєтків руського воєводи Яреми Вишневецького, складеному після його смерті у тому ж році у зв’язку з поділом спадщини між його синами Дмитром-Юрієм та Костянтином-Криштофом. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Наступне повідомлення про містечко заховалося у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису у вінницьку гродську книгу, здійсненому у 1717 р. [Архив ЮЗР. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 223.)
Zawadowka (латинізована назва Завадівки) міститься також на Спеціальній мапі України, складеній у 1650 р. французьким інженером Ґ. Бопланом.
(Джерело: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; Ориґальна назва мапи у перекладі з латинської мови звучить так: Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями, для загального добра зроблений Ґійомом Левассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Ґданськ, року Божого 1650).
З документів випливає, що церковні візитації в с. Завадівці над р. Богом почались з 1730 р.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Завадівці, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Завадівка належить до Теплицького кключа і Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 117 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Завадівці було 109 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Відомо також, що у 1794 р. село належало до Теплицького ключа.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на увазі реєстри за 1765, 1776 рр., коли село належало до Брацлавського повіту, а також 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Zawadówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 1. Село Завадівка: сповідалося 405 осіб, не сповідалося - 92, охрещено - 19, померло - 3, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Завадівка: будинків - 70, сповідалося 395 осіб; дітей - 130; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 119, сповідалося 524 особи; дітей - 120; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184; народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184, народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Джерела вказують також на Таблицю Гайсинського деканату 1789 р., однак зміст її залишається поки-що недосяжним для упорядника цього допису.
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 66, дорослих: чоловіків - 84, жінок - 80, дітей: хлопчиків - 91, дівчаток - 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 71. Завадівка (рос. Завадовка): дворів: у 1775 р. - 51, у 1797 р. - 109, осіб - 305.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
У 1805 р. відбувся поділ маєтків графа Щесного Потоцького. Село Завадівка, що належало до цих маєтків, було підпорядковане Теплицькому ключеві.
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...>
Ліпковської (Lipkowska) Анни, Хорунжої:
в Завадівці чоловік душ 152.
В Завадівці мурований палац, чудовий сад (ogród) над Богом і фрукти (owoce) добрі, ґрунт дещо гористий, чорний.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami [wykonane] przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 177).
Завадівка (Zawadówka), село над рікою Бог, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччі з Ольгопільським повітом, окружна поліція – Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія католицька - Тернівка, залізнична станція - Кубліч (за 23 верстви), віддалене від Гайсина за 36 верстов; має 137 осель, 1443 мешканців, 1293 десятин двірської землі, 46 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Воздвиження святого Хреста, побудовану у 1816 р. (1171 парафіян); кам’яний палац, чудовий сад (ogród) над Богом. Ґрунти дещо гористі, чорноземні. Колись було спадщиною Коротких, Вишневецьких, тепер Ліпковських. (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, przy współudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzywickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1895, s. 478).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Завадівка. У поміщицькому лісі зберігається могильник, який складається з 49 згладжених часом курганів, розміщених дуже близько один коло одного. При викорчовуванні тут знаходили глиняний посуд, кістки та ін.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 249).
Завадівка, село, розташоване на підвищеному березі ріки Бугу, на північ від міста Бершаді, де міститься поштове відділення. За загальним своїм розташуванням село має вигляд трикутника, в центрі якого на підвищеному помітному місці стоїть церква. Займаючи підвищене місце розташування, село Завадівка загалом перебуває у сприятливих кліматичних умовах. Ґрунт – чорноземний, досить родючий. Існує переказ, що на місці теперішнього села існувало колись багатолюдне торгове містечко під назвою Завалля, спустошене навалою татар. На даний час населення нараховується 1454 особи обох статей, яке займається хліборобством. Мешканці, за винятком невеликої кількості євреїв, православного віросповідання; всі вони до церкви і богослужіння уважні. Істотним недоліком парафіян треба визнати схильність до пияцтва. Існуючий на даний час храм, кам’яний, в пам’ять Воздвиження Хреста Господнього, побудований у 1816 р. на кошти парафіян. За переказами старожилів, раніше був у селі великий дерев’яний храм, але про нього не збереглось ніяких відомостей, навіть не можуть вказати місце, де він розташовувався. Іконостас в теперішній церкві дерев’яний, шестиярусний, різьбленої роботи; у 1857 і 1896 рр. він був оновлений на кошти парафіян. За розповідями старожилів, цей іконостас перероблений з величезного іконостасу раніше існуючої церкви. Церковної землі 50 десятин, 1550 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 1696 сажнів, орної - у 1-й зміні – 13 десятин 24 сажнів, у 2-й зміні – 12 десятин 228 сажнів, у 3-й зміні – 12 десятин 1704 сажнів, сіножаті – 9 десятин 81 сажень. Причтові приміщення дерев’яні, збудовані парафіянами у 1871 і 1892 рр. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р; в 1891 р. громада побудувала окремий будинок для школи.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 347.- № 475; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 лютого за № 239, від парафіян с.с. <...> Завадівки 26 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 18, с. 223).
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви святого Миколая(?) села Завадівки, 1771-1803 рр. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 390.
Завадівка (Zawadowka), містечко, згадується в Подимному реєстрі, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але, на щастя, того ж дня був зроблений випис даного реєстру з неї. У 1717 р. цей випис з текстом Подимного реєстру віднайшовся і був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з тарифу подимного реєстру Брацлавського воєводства 1626 р. вказано, що в Завадівці 159 димами володів краківський каштелян Юрій Збаразький. Всього в містечку числилось від 100 до 250 будинків.[Див.: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 133].
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 56) зазначено, що княжата Вишневецькі подимного віддали зі 170 димів Завадівки (Zawaduwka), що в Немирівському ключі, 170 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
Ще одна згадка стосується 1651 р., де Завадівка міститься у Списку маєтків руського воєводи Яреми Вишневецького, складеному після його смерті у тому ж році у зв’язку з поділом спадщини між його синами Дмитром-Юрієм та Костянтином-Криштофом. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Наступне повідомлення про містечко заховалося у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису у вінницьку гродську книгу, здійсненому у 1717 р. [Архив ЮЗР. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 223.)
Zawadowka (латинізована назва Завадівки) міститься також на Спеціальній мапі України, складеній у 1650 р. французьким інженером Ґ. Бопланом.
(Джерело: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; Ориґальна назва мапи у перекладі з латинської мови звучить так: Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями, для загального добра зроблений Ґійомом Левассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Ґданськ, року Божого 1650).
З документів випливає, що церковні візитації в с. Завадівці над р. Богом почались з 1730 р.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Завадівці, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Завадівка належить до Теплицького кключа і Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 117 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Завадівці було 109 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Відомо також, що у 1794 р. село належало до Теплицького ключа.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на увазі реєстри за 1765, 1776 рр., коли село належало до Брацлавського повіту, а також 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Zawadówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 1. Село Завадівка: сповідалося 405 осіб, не сповідалося - 92, охрещено - 19, померло - 3, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Завадівка: будинків - 70, сповідалося 395 осіб; дітей - 130; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 119, сповідалося 524 особи; дітей - 120; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184; народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184, народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Джерела вказують також на Таблицю Гайсинського деканату 1789 р., однак зміст її залишається поки-що недосяжним для упорядника цього допису.
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 66, дорослих: чоловіків - 84, жінок - 80, дітей: хлопчиків - 91, дівчаток - 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 71. Завадівка (рос. Завадовка): дворів: у 1775 р. - 51, у 1797 р. - 109, осіб - 305.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
У 1805 р. відбувся поділ маєтків графа Щесного Потоцького. Село Завадівка, що належало до цих маєтків, було підпорядковане Теплицькому ключеві.
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...>
Ліпковської (Lipkowska) Анни, Хорунжої:
в Завадівці чоловік душ 152.
В Завадівці мурований палац, чудовий сад (ogród) над Богом і фрукти (owoce) добрі, ґрунт дещо гористий, чорний.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami [wykonane] przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 177).
Завадівка (Zawadówka), село над рікою Бог, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччі з Ольгопільським повітом, окружна поліція – Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія католицька - Тернівка, залізнична станція - Кубліч (за 23 верстви), віддалене від Гайсина за 36 верстов; має 137 осель, 1443 мешканців, 1293 десятин двірської землі, 46 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Воздвиження святого Хреста, побудовану у 1816 р. (1171 парафіян); кам’яний палац, чудовий сад (ogród) над Богом. Ґрунти дещо гористі, чорноземні. Колись було спадщиною Коротких, Вишневецьких, тепер Ліпковських. (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, przy współudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzywickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1895, s. 478).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Завадівка. У поміщицькому лісі зберігається могильник, який складається з 49 згладжених часом курганів, розміщених дуже близько один коло одного. При викорчовуванні тут знаходили глиняний посуд, кістки та ін.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 249).
Завадівка, село, розташоване на підвищеному березі ріки Бугу, на північ від міста Бершаді, де міститься поштове відділення. За загальним своїм розташуванням село має вигляд трикутника, в центрі якого на підвищеному помітному місці стоїть церква. Займаючи підвищене місце розташування, село Завадівка загалом перебуває у сприятливих кліматичних умовах. Ґрунт – чорноземний, досить родючий. Існує переказ, що на місці теперішнього села існувало колись багатолюдне торгове містечко під назвою Завалля, спустошене навалою татар. На даний час населення нараховується 1454 особи обох статей, яке займається хліборобством. Мешканці, за винятком невеликої кількості євреїв, православного віросповідання; всі вони до церкви і богослужіння уважні. Істотним недоліком парафіян треба визнати схильність до пияцтва. Існуючий на даний час храм, кам’яний, в пам’ять Воздвиження Хреста Господнього, побудований у 1816 р. на кошти парафіян. За переказами старожилів, раніше був у селі великий дерев’яний храм, але про нього не збереглось ніяких відомостей, навіть не можуть вказати місце, де він розташовувався. Іконостас в теперішній церкві дерев’яний, шестиярусний, різьбленої роботи; у 1857 і 1896 рр. він був оновлений на кошти парафіян. За розповідями старожилів, цей іконостас перероблений з величезного іконостасу раніше існуючої церкви. Церковної землі 50 десятин, 1550 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 1696 сажнів, орної - у 1-й зміні – 13 десятин 24 сажнів, у 2-й зміні – 12 десятин 228 сажнів, у 3-й зміні – 12 десятин 1704 сажнів, сіножаті – 9 десятин 81 сажень. Причтові приміщення дерев’яні, збудовані парафіянами у 1871 і 1892 рр. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р; в 1891 р. громада побудувала окремий будинок для школи.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 347.- № 475; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 лютого за № 239, від парафіян с.с. <...> Завадівки 26 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 18, с. 223).
неділя, 8 листопада 2009 р.
Брідок: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
БрідокУ Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Брідка, 1759-1796. - Фонд 224. Опис 2. Справа 44.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
пʼятниця, 9 жовтня 2009 р.
Бджільна: Матеріали для охочих до краєзнавства Тепличчини
Бджільна
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Архистратига Михаїла села Бджільної, 1761-1800. Ф. 224. Оп. 1. Спр. 1057.
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як село Бджільна (польськ. Pszczelna, Pczеlna).
Але ось загадка: на одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris), на місці теперішньої Бджільної позначено слободу Стражгород (Strasgrud). Чому?
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у Бджільній (Pczolna), яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 174 дими.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Бджільна належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село Бджільна (рос. Пчельня) разом з селом Пилів (Пылев) містять 137 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі містилося 134 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 50. с. Бджільна (Pczelna): сповідалося 704 особи; не сповідалося – 203; охрещено – 48; померли -6; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 39. Бджільна (Pszczelna): будинків - 115, сповідалося 432 особи; дітей - 114; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 15; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 23, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 110, сповідалося 314 осіб; дітей - 117; народилося: хлопчиків - 24, дівчаток - 23; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 120, дорослих: чоловіків – 450, жінок – 350; дітей: хлопчиків – 134, дівчаток – 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 80 це село (рос. Пчельна) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 90. Бджільна (Пчельна): дворів: у 1775 р. - 174, у 1797 р. - 134, осіб - 470.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Бджільній (Psczelna) душ чоловік 525.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Утвержденъ въ должности старосты къ приходской церкви <...> крестьянинъ гайсинсаго уезда, с.Пчельной Илія Литвинюкъ.
Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1873, 1 авг., № 15, отделъ I, с. 184-185.)
Бджільна (Pczelna), велике село над річкою Тепликом <насправді, Тепличкою – О.П.>, притокою Удича, Гайсинський повіт, волость і поштова станція - Теплик, парафія католицька Тернівка, за 30 верстов від Гайсина, 70 верстов від станції Крижопіль Одеської залізниці; має 250 осель, 1590 мешканців, 1788 десятин селянської землі, православну церкву святого Михайла, побудовану у 1870 р., при ній 70 десятин землі, має 2175 парафіян. Гуральня, побудована у 1830 р., з апаратом Пісториуша (Pistoryusz), дає роботу 16 людям, переробляє 50000 пудів <сировини>. Це село належить до теплицького ключа графині Олександри Потоцької, що займає 8532 десятини орної землі у селах: Теплик, Бджільна, Мочулка Велика і Мала, Залужжя, Ташлик.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Grabowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sullmierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom VIII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 931).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян сіл Залужжя, Кам’янок, Мишарівки, М’ягкоходу, Пологів, Бджільної, Страшгорода (має бути: Стражгорода. – О.П.), Теплика, Хмарівки <...> - 154 крб. 38 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 29/V, № 22, с. 223, 242-243).
Распоряженія епархіальнаго начальства:
<...> По представленію местнаго благочиннаго, за продолжительную и безпорочную службу и неутомиміе труды по сельской школе, на основаніи определенія Консисторіи съ утвержденія Его Преосвященства, 14 Іюня награждены набедренными повязками священники Гайсинскаго уезда с. Пчельной Венедиктъ Бесядовскій <...>.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, 1 июля, № 15, с. 134-135.)
Бджільна. Село розташоване на двох пагорбах, між якими протікає невеличка річка, що утворює в селі два невеликих ставки; коло одного з них розташована гуральня. Клімат села, оскільки воно розташоване на досить високому місці, сухий і досить сприятливий для здоров’я, але багато шкоди здоров’ю завдає гуральня, забруднюючи річку нечистотами та гноєм.
Ґрунт – чорноземний з глинистим підґрунтям; поля роташовані на рівнині й достатньо урожайні. Колись у цій місцевості були великі ліси, але тепер місцевість степова. В давнину, коли тут були ліси, водилось багато бджіл, від чого й утворене тут село одержало назву Бджільної. Старожили розповідають, що колись рідко у кого з селян не було своєї пасіки, але тепер, зі зміною умов, коли ліси вирубані і землі розорані, бджолярство занепало, і лише небагато хто з селян має пасіки, але й ті перебувають в незавидному становищі. Поблизу парафії, на відстані п’яти верстов, є місцевість, що має назву „Бутова”, яка колись являла собою дрімучий ліс з досить глибокими ярами. Легенда свідчить, що тут мали своє пристанище гайдамаки, що звідси вони виступали до нападу на м. Умань і що після Уманської різні й пограбування Умані вони закопували тут награбовані багатства. Розповідають, що не так давно тут знаходили горщики з польськими дукатами і навіть нинішнього часу селяни потайки роблять розкопки, сподіваючись відшукати гроші. На даний час парафія складається з 2656 осіб обох статей; мешканці її – селяни-українці православного віросповідання, займаються хліборобством. З іновірців є п’ять родин євреїв і чотири римо-католицьких родин. У багатьох парафіян немає земельних наділів або ж вони настільки малі, що селяни не можуть прогодувати всієї родини, тому багато з них у літній час йдуть на заробітки до Херсонської і Кишинівської губерній. Незначна частина парафіян займається теслярством і столярним ремеслом. На початку вісімдесятих років були спроби виселення парафіян в інші місця, але це закінчилось для них сумно. Раніше від існуючого тепер в парафії храму був храм дерев’яний, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті, побудований у 1753 р.; у 1878 р. він був розібраний; з матеріалу, що залишився, частину було використано на побудову каплички на цвинтарі, а частину на огорожу церкви. Нині існуючий храм в с. Бджільній був побудований у 1876 р., дерев’яний, на кам’яному фундаменті, на засоби парафіян; побудова коштувала майже 16000 крб. Храм освячений в ім’я св. Архистратига Михайла. Іконостас до нового храму перенесений із старої церкви. У ньому особливо шанована ікона Іверської Божої Матері, придбана з Афону селянкою Тетяною Колубайко. Церковної землі в користуванні причту 70 десятин 1870 сажнів, в тому числі присадибної 3 десятини 168 сажнів, орної у 3-х змінах – 53 десятин 502 сажні, сінокосу – 14 десятин 1640 сажнів. Причтові приміщення побудовані коштом поземельного збору у 1897 р. Церковно-приходська школа в с. Бджільній існує з 1861 р.; у 1897 р. побудовано для школи нову будівлю під металевим дахом.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 352-353. – № 484; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Бджільної <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспонденського обстеження:
<...> Бджільна:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 598.
Загальна кількість чоловіків – 1390.
Загальна кількість жінок – 1274.
Усього людей – 2664.
Кількість дворів з різним промислом – 48.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Бджільна - 13 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Голова бджілянського колгоспу Ліберман.
(Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 21 трав.)
Обрембська-Яблонська Антоніна (Obrębska-Jabłońska Antonina, нар. 12 I 1902, Бджільна коло Гайсина (Поділля), пом. 19 XI 1994, Варшава), мовознавець, полоністка і славістка, професор Варшавського університету; численні праці з історії мови й діалектології (Studia nad słowiańskimi przysłówkami - Дослідження слов'янських прислів'їв); співавторка перекладу на польську мову "Слова о полку Ігоревім".
Серед 327 учасників IV Півмарафону (дистанція 21,0975 км) у Вроцлаві (Польща), що відбувся 25.04.2004 був Анатолій Пиріг (Anatoliy Perog,1953 р. нар.) з Бджільної, який з часом 1 год. 36 хв. 55 сек. (неофіційний час 1.36.19) посів 74 місце.
(Джерело: IV Półmaraton Wrocław. Wrocław 25.04.2004.Dystans 21,0975 km / Opracował Jarosław Kosoń. - http://www.biegowyserwis.republika.pl/wroclaw210
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Архистратига Михаїла села Бджільної, 1761-1800. Ф. 224. Оп. 1. Спр. 1057.
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як село Бджільна (польськ. Pszczelna, Pczеlna).
Але ось загадка: на одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris), на місці теперішньої Бджільної позначено слободу Стражгород (Strasgrud). Чому?
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у Бджільній (Pczolna), яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 174 дими.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Бджільна належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село Бджільна (рос. Пчельня) разом з селом Пилів (Пылев) містять 137 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі містилося 134 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 50. с. Бджільна (Pczelna): сповідалося 704 особи; не сповідалося – 203; охрещено – 48; померли -6; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 39. Бджільна (Pszczelna): будинків - 115, сповідалося 432 особи; дітей - 114; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 15; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 23, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 110, сповідалося 314 осіб; дітей - 117; народилося: хлопчиків - 24, дівчаток - 23; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 120, дорослих: чоловіків – 450, жінок – 350; дітей: хлопчиків – 134, дівчаток – 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 80 це село (рос. Пчельна) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 90. Бджільна (Пчельна): дворів: у 1775 р. - 174, у 1797 р. - 134, осіб - 470.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Бджільній (Psczelna) душ чоловік 525.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Утвержденъ въ должности старосты къ приходской церкви <...> крестьянинъ гайсинсаго уезда, с.Пчельной Илія Литвинюкъ.
Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1873, 1 авг., № 15, отделъ I, с. 184-185.)
Бджільна (Pczelna), велике село над річкою Тепликом <насправді, Тепличкою – О.П.>, притокою Удича, Гайсинський повіт, волость і поштова станція - Теплик, парафія католицька Тернівка, за 30 верстов від Гайсина, 70 верстов від станції Крижопіль Одеської залізниці; має 250 осель, 1590 мешканців, 1788 десятин селянської землі, православну церкву святого Михайла, побудовану у 1870 р., при ній 70 десятин землі, має 2175 парафіян. Гуральня, побудована у 1830 р., з апаратом Пісториуша (Pistoryusz), дає роботу 16 людям, переробляє 50000 пудів <сировини>. Це село належить до теплицького ключа графині Олександри Потоцької, що займає 8532 десятини орної землі у селах: Теплик, Бджільна, Мочулка Велика і Мала, Залужжя, Ташлик.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Grabowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sullmierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom VIII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 931).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян сіл Залужжя, Кам’янок, Мишарівки, М’ягкоходу, Пологів, Бджільної, Страшгорода (має бути: Стражгорода. – О.П.), Теплика, Хмарівки <...> - 154 крб. 38 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 29/V, № 22, с. 223, 242-243).
Распоряженія епархіальнаго начальства:
<...> По представленію местнаго благочиннаго, за продолжительную и безпорочную службу и неутомиміе труды по сельской школе, на основаніи определенія Консисторіи съ утвержденія Его Преосвященства, 14 Іюня награждены набедренными повязками священники Гайсинскаго уезда с. Пчельной Венедиктъ Бесядовскій <...>.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, 1 июля, № 15, с. 134-135.)
Бджільна. Село розташоване на двох пагорбах, між якими протікає невеличка річка, що утворює в селі два невеликих ставки; коло одного з них розташована гуральня. Клімат села, оскільки воно розташоване на досить високому місці, сухий і досить сприятливий для здоров’я, але багато шкоди здоров’ю завдає гуральня, забруднюючи річку нечистотами та гноєм.
Ґрунт – чорноземний з глинистим підґрунтям; поля роташовані на рівнині й достатньо урожайні. Колись у цій місцевості були великі ліси, але тепер місцевість степова. В давнину, коли тут були ліси, водилось багато бджіл, від чого й утворене тут село одержало назву Бджільної. Старожили розповідають, що колись рідко у кого з селян не було своєї пасіки, але тепер, зі зміною умов, коли ліси вирубані і землі розорані, бджолярство занепало, і лише небагато хто з селян має пасіки, але й ті перебувають в незавидному становищі. Поблизу парафії, на відстані п’яти верстов, є місцевість, що має назву „Бутова”, яка колись являла собою дрімучий ліс з досить глибокими ярами. Легенда свідчить, що тут мали своє пристанище гайдамаки, що звідси вони виступали до нападу на м. Умань і що після Уманської різні й пограбування Умані вони закопували тут награбовані багатства. Розповідають, що не так давно тут знаходили горщики з польськими дукатами і навіть нинішнього часу селяни потайки роблять розкопки, сподіваючись відшукати гроші. На даний час парафія складається з 2656 осіб обох статей; мешканці її – селяни-українці православного віросповідання, займаються хліборобством. З іновірців є п’ять родин євреїв і чотири римо-католицьких родин. У багатьох парафіян немає земельних наділів або ж вони настільки малі, що селяни не можуть прогодувати всієї родини, тому багато з них у літній час йдуть на заробітки до Херсонської і Кишинівської губерній. Незначна частина парафіян займається теслярством і столярним ремеслом. На початку вісімдесятих років були спроби виселення парафіян в інші місця, але це закінчилось для них сумно. Раніше від існуючого тепер в парафії храму був храм дерев’яний, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті, побудований у 1753 р.; у 1878 р. він був розібраний; з матеріалу, що залишився, частину було використано на побудову каплички на цвинтарі, а частину на огорожу церкви. Нині існуючий храм в с. Бджільній був побудований у 1876 р., дерев’яний, на кам’яному фундаменті, на засоби парафіян; побудова коштувала майже 16000 крб. Храм освячений в ім’я св. Архистратига Михайла. Іконостас до нового храму перенесений із старої церкви. У ньому особливо шанована ікона Іверської Божої Матері, придбана з Афону селянкою Тетяною Колубайко. Церковної землі в користуванні причту 70 десятин 1870 сажнів, в тому числі присадибної 3 десятини 168 сажнів, орної у 3-х змінах – 53 десятин 502 сажні, сінокосу – 14 десятин 1640 сажнів. Причтові приміщення побудовані коштом поземельного збору у 1897 р. Церковно-приходська школа в с. Бджільній існує з 1861 р.; у 1897 р. побудовано для школи нову будівлю під металевим дахом.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 352-353. – № 484; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Бджільної <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспонденського обстеження:
<...> Бджільна:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 598.
Загальна кількість чоловіків – 1390.
Загальна кількість жінок – 1274.
Усього людей – 2664.
Кількість дворів з різним промислом – 48.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Бджільна - 13 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Голова бджілянського колгоспу Ліберман.
(Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 21 трав.)
Обрембська-Яблонська Антоніна (Obrębska-Jabłońska Antonina, нар. 12 I 1902, Бджільна коло Гайсина (Поділля), пом. 19 XI 1994, Варшава), мовознавець, полоністка і славістка, професор Варшавського університету; численні праці з історії мови й діалектології (Studia nad słowiańskimi przysłówkami - Дослідження слов'янських прислів'їв); співавторка перекладу на польську мову "Слова о полку Ігоревім".
Серед 327 учасників IV Півмарафону (дистанція 21,0975 км) у Вроцлаві (Польща), що відбувся 25.04.2004 був Анатолій Пиріг (Anatoliy Perog,1953 р. нар.) з Бджільної, який з часом 1 год. 36 хв. 55 сек. (неофіційний час 1.36.19) посів 74 місце.
(Джерело: IV Półmaraton Wrocław. Wrocław 25.04.2004.Dystans 21,0975 km / Opracował Jarosław Kosoń. - http://www.biegowyserwis.republika.pl/wroclaw210
Підписатися на:
Дописи (Atom)
