Шиманівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини

Шиманівка. У Центральному Державному Історичному Архіві України в Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. Архистратига Михаїла (1789-1796, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 195).

Одна з перших письмових згадок про Шиманівку (польськ. Szymanowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., що зберігається у Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), в якому, зазначено, що це село належить до Ладижинського і Соболівського ключа і до Брацлавської парафії.

На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Шиманівці (рос. Шимоновка) було 67 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.

У 1791 р. Шиманівка належала до Брацлавського повіту

Інформація про євреїв в Шиманівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787, 1790, 1791 рр.

Шиманівка (польськ. Szymanówka) зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Жерденівка (польськ. Zerdenowka), церква св. Дмитра з каплицею в Шиманівці (Szymanowka)
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071, арк. 58-59зв.).

Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 38. Шиманівка (Szimanowka): осель - 60, чоловіків: до 15 років - 106, понад 15 років – 127; жінок: до 15 років - 72, понад 15 років – 112; придатних до сповіді 153, непридатних до сповіді – 64.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174, арк. 89б).

Під номером 76 це село (рос. Шимоновка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 50. Шиманівка (Шимоновка): дворів: у 1797 р. – 67, осіб – 189.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який не мав нічого проти, аби їх опублікувати у цьому блозі).

11 листопада <1839 р.>, Гайсинський уїзд, в поміщицькому селі Шиманівці селянин Конон Мазарний, 25 років, з невідомої причини повісився.
(Джерело: Прибавление к Подольским губернским ведомостям, 1839, часть неоффициальная, № 1, Суббота, января 1 дня).

Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Шиманівці душ чоловік 171.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)

Затверджений <...> б) депутатом училищного і єпархіального з’їздів у 3 округ <благочиння> Гайсинського уїзду священик села Шиманівки Микола Іллінський на три роки <...>.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1875, № 13, 1 июля, отдел I, с. 200).

Шиманівка (Szymanówka), cело, Гайсинського повіту, <Подільської губернії>, окружна поліція - Тернівка (Ternawka), волость - Соболівка (gmina Sobolówka), католицька парафія і суд – Ладижин, за 16 верстов від Гайсина, має 126 осель, 774 мешканців, 610 десятин селянської землі, 41 десятину – церковної, 2 водяні млини. Має церкву в ім’я св. Михайла, побудовану у 1743 р., з 900 парафіянами. Належить до Бубнівського ключа (що має 20,661 десятину демлі) графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego do końca tomu X; Od tomu XI, z zasiłku Kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowym imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 398).

Відсторонений за недоліки по службі псаломищик <...> с. Шиманівки Гайсинського уїзду Петро Левицький – 6 квітня 1904 р.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1904, часть оффициальная, № 16, 17 апреля, с. 185).

Шиманівка, село, розташоване в улоговині, дно якої зайняте брудним ставком-болотом, що поросло очеретом та іншими болотними травами. Мутна, прогнила вода цього болота насичує атмосферу важкими випарами, які отруюють здоров’я місцевого населення. Ґрунт чорноземний. Село знаходиться майже за 5 верстов від містечка Соболівки з поштовим відділенням і за 9 верстов від залізничної станції „Гайсин” Уманської вітки. Маєток становить родову власність графів Потоцьких. Православного населення у ньому 1112 осіб обох статей, католиків 97 осіб і євреїв 32 особи; більша частина парафіян належить до селянської верстви українського походження; є багато однодвірців, що приписалися до селянської громади; майже 40 родин таких однодвірців проживає в Шиманівці на чиншових правах. Головне заняття населення – хліборобство; близкість Соболівського цукрового заводу дає можливість селянам мати тут постійні заробітки; крім того, багато-хто займається випалюванням вугілля, а деякі торгівлею худоби, яку вони скупляють і перепродують на ярмарках. Нині існуюча в парафії церква в ім’я св. Архистатига Михайла; будівлею вона дерев’яна, однокупольна, разом із дзвіницею; іконостас – триярусний, новий. Поруч з цим храмом стоїть напівзігнила перекошена будівля старої церкви, яка зведена ще у 1743 р. Парафіяльний цвинтар знаходиться від церкви не більше як за 250 сажнів, старий, невідомо коли відведений. Церковної землі 41 десятина 665 сажнів, в тому числі садибної 1 десятина 2357 сажнів, орної 30 десятин і сінокісної 9 десятин 708 сажнів. Причтові приміщення дуже зістарілі. З 1861 р. у Шиманівці існувала школа грамоти, перетворена в 1892 р. на церковно-парафіяльну школу, що розташовується з 1896 р. у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 346. № 473; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були прирівнені в правах до селян.

<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Шиманівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 295.
Загальна кількість чоловіків – 616.
Загальна кількість жінок – 602.
Усього людей – 1218.
Кількість дворів з різним промислом – 25.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 25.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).

<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).