Надія Воловодівська про дорожнечу та її замовчування

Hodyla s'ohodni na posztu, vidislala sestri nasinnja, vzjaly 13 hrn za vahu 80 hrm. Cja poszta bere za peresylku malo ne stil'ky, skil'ky kosztuvav by kvytok v odnu storony (zi Lvova na Vinnyczczynu).
Zvidty podalas' na bazar. Prodavciv z fruktamy i inszymy ovoczamy bahato, a pokupciv malo. Vydno, ljud zovsim zuboz'iv. Ciny na vse lizut' vhoru. Cukor vz'e doroz'czyj na 16%, podoroz'czala olija, kukurudzjana v tim czysli. Zate urad hovoryt', szczo ciny zrosly, zhidno statystyky, na 0,9%. A szczo ljud movczyt', jazyk v upravlinciv bez kostej, to vse moz'na hovoryty.

Діалог про Мейса

O.P. Dyvyvsja v interneti pro Meisa. Vin za nacionalnistju czeroki. Ce taka narodnist na pivnoczi Ameryky. Mozhe v URE je. Cikavyj alfavit jichnjoji movy: tam je dejaki kyrylyczni litery. Meni zdajetsja, szczo Meis tomu zajnjavsja naszoju istorijeju, szczo dolja joho narodu podibna, jakszczo ne neszczaslyvisza.

V.N. U svoij knyzi James Meis rozkazuje pro joho rodovid, v n'oho je czastoczka czeroki, ale nevelyka. I spravdi, dolja toho narodu tez' trahiczna. I vin zhaduje szcze dekil'koh z'urmalistiv z riznyh krajin, jaki perszi pidnjaly tryvohu pro holod v Ukrajini, ce Gareth Jones z Anhliji. Joho za ti publikaciji zatravyly i vin piszov iz z'yttja zovsim molodym. A takoz' Eugene Lyons i Malcolm Muggeridge. A Meisa zatravyla rosijs'ka hromada v USA. A ukrajins'ka ne zmohla vidstojaty. Tak, jak evreji majut't' v Ukrajini svojih pravednykiv, tak i nasz narod mav by szanuvaty cyh ljudej. Ale ce bude, jak stanemo nacijeju, a ne naselennjam.

Надія Воловодівська про шкільну історичну картографію України

S'ohodni z'urnalisty zaprosyly na peredaczu po radio istoryka, szczo pidhotovyv, i kerivnyka kartohraficznoho vydavnyctva, szczo vydrukuvalo kartu biblijnyh podij, naukovu, ukrajins'koju. Z'alilus' oboje, szczo v Ukrajini nemaje kart po istoriji Ukrajiny dlja szkil. Navit' ohoczyh zajmatys' cijeju problemoju nemaje. Jak prydyvytys' pyl'nisze, to i ahrarna sfera pusta. Ale z' instytuty z'yvut'. Paradoks.

Діалог на тему про можливі урядові зміни

N.V. Vczora czula, miz' ljudej, szczo nynisznij prezydent klycze V.Juszczenka na prym'jerstvo. Ce,jak v svij czas Kuczma joho poklykav, bo buv povnyj zaval. Meni zdajet'sja, szczo vin by spravyvsja. Ale, jak v inszyh krajinah, VR maje buty rozpuszczena i vin mav by sformuvaty novyj urjad. Cja VR stala javno destruktyvnoju. Szczos' take prohljadajet'sja, szczo jde do toho, szczo VR perestaje buty miscem dlja perehovuvannja vid kryminalu. A v holovi ves' czas brynyt': czy ce suspil'stvo varte dobryh sprav? Tjaz'ki vysnovky snujut'sja pro narod.

O.P. Za Juszczenka cikavo. Ale kraszcze b, aby vin ne zhodzhuvavsja. Vzhe na odyn kompromis buv piszov, szczo pislja toho na njoho zvalyly vsich dochlych kotiv. Chaj kotjatsja svojeju dorohoju z usima jichnimy poputnykamy.

N.V To za poperedn'oho prezydenta i teperiszn'oho. Baczyt'sja meni nebezpeka v tomu, szczo nynisznij vtratyv vsjaku pidtrymku, navit' vid svojih, a ne jihnich i pohotiv. Aby lysz tym ne sprobuvaly skorystatys' naszi voriz'en'ky. V cij sytuaciji mala b buty skladnjuszcza hra zi storony hacional'nyh syl, bo odna storona maje pidtrymku odnoji superderz'avy, a insza - menszoji, ale duz'e pidstupnoji. I maly b buty nastorz'i zdorovi nacional'ni syly, aby nas ne rozprodaly za 'ponjuszku tabaka'. Jak na mene, to pytannja, vtrutytys', czi ni, ne stojit'. A jak spravytys' vmilo z vyklykom. Smijus' iz sebe, ot strateh.

Надія Воловодівська про проблеми з елітою

Sune v Ukrajinu vsjakyj nepotrib. Czula, szczo urjad kupyv v kytajciv hreczku, a vona nejistyvna. Rosijany vidislaly nazav, a naszi-papaszi vyriszyly, szczo hohlam i tak sojdet', i VR dala zhodu na vviz.
V Ukrajini prohljadajet'sja jakijs' nezrozumilyj ruh. Tak, urjadovci jizdjat' do pivnicznoho susida i robljat' te, szczo tam jim radjat'. Ne hoczet'sja navit' prypuskaty, ale vyhljadaje, szczo zverhnyky vtraczajut' kontrol' nad podijamy. I bil'szist' u VR nabyraje oznak jaksravoho antyukrajinstva. James Mejs pysze, szczo v Ukrajini je velyka problema z elitoju, vona ne zahal'noukrajins'ka, a rehional'na.
Ce v jakijs' miri nahaduje Liviju, tam tez' elita rodovo-klanova i nejasno, hto za szczo boret'sja.

Надія Воловодівська про прийняття закону про корупцію

Po radio pryjmajut' na VR zakon pro korupciju, to czuty, szczo vzjaly za osnovu 'rozmytu lohiku', taku, szczo majz'e vidsutnja. Bo povpysuvaly PTUsznyky u toj zakon, szczo buv pidhotovlenyj za Juszczenka, taki statti, jaki dajut' pravo kontrolju za korupcijnymy dijamy same tym orhanam, de vona najbil'sza. Vsuperecz navit' tij kuczmivs'kij konstytuciji. Take vraz'ennja, szczo robyt'sja tak, jak v prykazci- nazlo voroham...

Надія Воловодівська: Заклик до полтавчан встановити пам'ятник Іванові Мазепі у Полтаві

В. Наливайченку, С. Коротаєвському - журналісту „ера-радіо”, небайдужим полтавчанам.

Daniel Beauvois „Trójkąt Ukraiński”, UMCS, Lublin, 2005 (iз вступу):
„Дуже давно бачення рицарської України знайшло свій сильний резонанс у Франції... (у Вольтера і Шерера (Scherrer)), але лише Байрон з Англії надав поширення того бачення в Європі. Він написав поему під назвою „Маzepa, a tale of the russien Ukraine” в Равенні у вересні 1818 р. і опублікував її у 1819 р. Історія цього звитяжця, давнього пажа Яна Казімира, прив’язаного до коня, вигнаного в степ чоловіком коханки і прихищеного козаками, які пізніше обрали його своїм Гетьманом, описав теж Пасек (J. Ch. Passek) у своїх „Спогадах”, а трагічна велич його долі розбурхала уяву багатьох художників. В музеї у Нансі зберігаються два портрети Мазепи: один авторства Жеріко (Géricault) 1823 р., інший - пензля Пот’є (H. Poterlet). В 1824 р. Делакруа (Delacroix) намалював ще один. В музеї в Авіньйоні є полотно Горація Верне (Horace Vernet) з 1826 р., назване „Мазепа серед вовків”, а в музеї в Руані - портрет Луїса Буланже (Louis Boulanger), під назвою „Мазепа”, яким захоплювався Віктор Гюго. Зображено на ньому мускулястих татарів, що тримають за вуздечку коня, до котрого прив’язано Мазепу, і заздрісного чоловіка, що споглядає цю сцену, та круків, які чигають на свою здобич.
Віктор Гюго написав під враженням від цього портрету один із своїх найкращих віршів із циклу „Orientales”... Той біг переходить наприкінці в тріумф генія: „Він мчить, летить... Він пада... / І знов встає – королем!”.
Популярність цього мотиву зростала: його знаходимо і в „Полтаві” Пушкіна, і на картині Шасеріо (Chassériau) в 1855 р. ... Ще в 1870 р. в малярстві Девіля (Devilly) знаходимо цю тему, так само і в музиці з неї черпаються романтичні інспірації: Ліст, після відвідин Києва в 1847 р., де зустрів свою музу, Кароліну Зайн-Віттґенстейн (Івановську), написав присвячену їй симфонічну поему „Мазепа”. Педротті (Pedrotti) скомпонував оперу в 1861 р., а Чайковський написав в 1884 р. оперу під тією ж назвою.
В Німеччині Мазепа став героєм трагедії Ґотшаля (R. von Gottschall), написаної 1859 р.
Зрозуміло, що в Польщі цей мотив теж набув широкої популярності... „
(Пер. з польськ. авторки).

До журналіста „Ери”.
Поразки і перемоги, успіхи і недолі. Невдачі нераз дають більше роздумів над зробленими помилками, ніж перемоги. І події того й того рівня треба знати. Колись один із диседентів-шестидесятників в інтер’ю розповів, що він зрозумів помилку Мазепи і вирішив діяти по-іншому. То уроки є, і добре, що вчимось на помилках давно минулих історичних подій.

Полтавчани, чи маєте іншу історичну постать такого європейського розголосу? То чому б не встановити пам’ятник Іванові Мазепі? В музеї Ханенків мали б бути принаймні копії згаданих полотен.

P.S. Поема Віктора Гюго „Мазепа” в українському перекладі Ігоря Оржицького опублікована у харківському часописі „Березіль” (1992, № 1, с. 132-136).