Думки Надії Воловодівської про газ і Європу

Vczora pokazuvaly po TV tyh dvoje, szczo nahadujut' vidomyh personaz'iv, jaki hodyly svataty Natalku Poltavku (трошки неточно; тут йдеться про брехуна і підбрехача Квітки-Основ'яненка). Meni vydajet'sja, szczo vony cej spektakl' zaplanuvaly voseny, koly pidpysuvaly toj memorandum pro cimu na haz. Bo jakszczo b to buly vidpovidal'ni osobi, to maly b joho vykonuvaty! A zaraz v zajavah zvuczyt' szczos' zovsim insze. I jak ta syta Evropa ne pidtrymaje peredbaczuvanoho Juszczenka, to nemaje czoho todi stohnaty pro jakis' straty. A najkraszcze bulo b, aby vsi spoz'yvaczi hazu popidpysuvaly okremo dohovory z Moskvoju pro dostavku hazu do kordoniv Ukrajiny, a z Ukrajinoju pro transportuvannja. Pravda, samym ukrajincjam ne bude vid toho nic, bo vse bude podileno miz' klubamy VR, urjadu i sekretariatom.

Роздуми Надії Воловодівської про вітчизняну історію

Vidnosno pol's'koji szljahty, pro szczo pysze Beauvois, to vin czastkovo i pomyljajet'sja. Czytaju Wil'sona (йдеться про книги: Beauvois Daniel. Trójkąt ukraiński. Szlachta, carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie 1793-1914. Lublin: UMCS, 2005. – 814 s.; Wilson Andrew. Ukraińcy. Warszawa: Świat Książki, 2002. – XVII+[1]+382+[1] s.) i natrapljaju na vidomosti pro konczynu Boholjubs'koho. Je navit' kartynka. Joho vbyly bojary. Pocikavylas' tymy bojaramy. Ostatoczno jih likviduvav Petr 1, ale pered tym bahato jih perejszlo v szljahtu rus'ku, piszlo do kozakiv, spol'szczylos'. I ti z' rus'ki spol'szczeni bojary jakraz i zmohly zukrajinizuvatys' v toj moment, koly szljahtu v Ukrajini nyszczyly (magnaty i carat). Dlja ukrajins'koji istoriji ce 'soslovije' malo b buty duz'e cikavym. Toj Wil'son taky cikavyj czolovik. Pohljadom zi storony namahajet'sja vyjavyty samobutnist' ukrajinciv i jih okremisznist' vid Moskvy. Cju b istoriju (Wilsona)i praci Beauvoisa ta hocz by u vyszczu szkolu.

З історії Тепличчини і Малої Мочулки: Рік 1932 (продовження)

Куркульським лазутчикам нанести суворого вдару.
У правління колгоспу "Перемога" с. М. Мочулки проліз куркульський аґент бувш. євангеліст Тягун (йдеться про Василя Тягуна - О.П.), який зриває колгосп із середини.
Останнім часом без відому правління він продає на приватний ринок коні.
Дії Тягуна треба розцінювати, як навмисний підрив проведення посівкампанії. Тягуна треба вигнати з правління й притягти до права. - Колгоспник.
("За більш. перемогу", 1932, 5 лют., № 7(24), с. 1).

Гарячих сніданків немає.
Безвідповідально ставляться вчителі М.-Мочулки до організації гарячих сніданків. Гарячих сніданків досі немає. Вчителі кажуть, що це не їхня справа.
Цьому стану РайІН[О] спілці Робос треба покласти край. Виницький.
("За більш. перемогу", 1932, 5 лют., № 7(24), с. 2).

Вибрикам клясового ворога дати нещадного відкоша.
Підкуркульник Вдовиченко Калістрат увесь час чинить опір хлібозаготівлі. Крім того, що сам не здає хлібозаготівлі, він ще разом із попом Овчаруком шалено агітує за зрив хлібозаготівлі серед одноосібників. Коли ж ударна комсомольська бриґада прийшла до його хати й почала пояснювати, що треба хлібозаготівлю виконати, то члени його родини почали плакати, що місяцями хліба вже не бачили.
Бриґада цьому не повірила та перевірила його господарство, де знайдено декілька центнерів захованого і закопаного хліба. Знайдений хліб Вдовиченко Їлина розсипала по снігу та почала топтати, кричучи: "ні мені, ні державі". Піп Овчарук допомагав галасувати.
Вчинок Вдовиченка є явно антирадянський вибрик клясового ворога.
Прокуратура повинна найрішучіше вдарити по клясовому ворогу - цього вимагають колгоспні маси. Ніколаєнко.
М.Мочулка
("За більш. перемогу", 1932, 15 лют., № 9(26), с. 1).

Сівбі - здорового коня й відремонтоване знаряддя.
Готування до сівби - закинута ділянка роботи колгоспу "Комунар" с. М.Мочулки. Машини та знаряддя не ремонтується темпами, які б забезпечили своєчасну підготовку до сівби, - на 60 відс[отків] відремонтовано. До коней явне шкідницьке ставлення. В догляді коней знеосібка, наслідком чого коні хворіють.
Знеосібку потрібно негайно ліквідувати, а також перевірити склад конюхів, вигнавши звідти підкуркульників.
Ставшийся прорив найближчими днями повинен бути ліквідований. Бриґадир.
("За більш. перемогу", 1932, 15 лют., № 9(26), с. 2).

Мишарівка крокує переможним шляхом.
Мишарівська сільрада змагається з М Мочульською. Першої п'ятиденки перемога дісталася М Мочулці, бо вона краще розгорнула масово-організаційну роботу й дала більше центнерів хліба. За це М Мочулка була нагороджена перехідним червоним прапором.
Одержання прапора М Мочулкою зтурбувало актив Мишарівки... Гебе.
("За більш. перемогу", 1932, 26 лют., № 11(28), с. 1).

Думки Надії Воловодівської про єднання народу

Meni zdajet'sja, szczo jakas' czastoczka jednannja bula pid czas akciji 'Zapaly sviczku'. Ale nasz narid dobre rozbavyly za czasіv bezderz'avnosty, tomu joho postijno rozdyrajut' protyriczczja. Do reczi, toj Wil'son (йдеться про книгу: Andrew Wilson. Ukraińcy. Warszawa, 2002) pobaczyv tez' postijni konflikty miz' pivdnem i pivniczczju, zahodom i shodom szcze za knjaz'oji doby. A szczo vtyhomyrjuvalo draz'lyvi protyriczczja? Zovnisznij voroh i mudri knjazi. Na z'al', mudryh zverhnykiv bulo nebahato. Jak i zaraz .Vony z'yvut' svojim z'yttjam, a my svojim. Vid czasiv rujnuvannja kozaczczyny ljud zvyk tak z'yty. Jak prodovz'yty, to vyhljadaje na te, szczo zaraz, koly niby i je svoja derz'ava, narod z'yve, jak todi, koly buly kolonijamy czuz'yh imperij. Tjaz'ko ce usvidomljuvaty. A jak inszi narody dolaly takyj dysonans? My z' ne odni popaly v takyj klopit? Htos' des' pro ce napysav, ale czy napysav?

Думки Надії Воловодівської

V praci Romera pro Ukrajinu bahato slusznoho (йдеться про працю Eugeniusza Romera. Polska – ziemia i państwo, 1918). Ale, meni tak zdajet'sja, szczo sprava v nas samyh. Duz'e ljubymo volju i ne v stani shylyty tu ljubov na koryst' spil'noty, jakoju je derz'avnist'. A pol's'komu narodu majemo djakuvaty za te, szczo viddav nam svoju dribnu szljahtu. Vona stala osnovoju naszoji intelihenciji, dobrovil'no (мається на увазі погляд Daniela Beauvois'a). Tak sobi dumaju,czy ne poslav nas z toboju Boh sjudy, na zahid, szczob my vidrobyly za tu poz'ertvu? Taka krutyt'sja v holovi dumka.

З історії Тепличчини і Малої Мочулки: Рік 1932

Наїжджаючи зрідка до Києва, "заскакував" до відділу газет Наукової бібліотеки Академії наук, що на Володимирській. Там зберігається теплицька районнова газета, з якої вибирав матеріали, що стосуються мого рідного села Малої Мочулки, а якщо вже дуже цікаві - то й району. Перші номери цієї газети, що мала трафаретну назву "За більшовицьку перемогу", а почала вона виходити у 1931 р., до бібліотеки не дійшли. Те, що там є, починає свій відлік з 5 січня 1932 р. Що, на мою думку, найцікавіше, поміщатиму тут, на блозі в міру "надходження" свіжого матеріалу і вільного часу.

Ось деякі виписки, зроблені мною 19 листопада 1994 р. (дотримуюсь тогочасного правопису і не обходжу "перлів" теплицьких редакторів, кореспондентів, верстальників ітд-ітп).

Дужче вогонь на куркуля, на опортуніста.
Негайно підтягти одноосібний сектор.

Про уповноважених ЦК у справах хлібозаготівель.
Постанова ЦК КП(б)У з 31 XII-1931 року.
Викликати з районів таких уповноважених ЦК у справі хлібозаготівель, що несправилися з покладеними обов'язками і тим самим не виправдали довір'я партії: <...> Теплицького району - тов. Онищенка.
("За більш. перемогу", 1932, 5 січ., № 1(18), с. 2).

Зривники хлібозаготівлі не повинні вчителювати.
Комісією по хлібозаготівлі знайдено в г. Побережника, що вчителює в с. Теплик, 40 пудів куркульского хліба. Побережника - куркульського агента, що зриває хлібозаготівлю треба вигнати з лав червоного вчительства. - Колесник.
("За більш. перемогу", 1932, 5 січ., № 1(18), с. 2).
Від редакції.
Про вміщений у нашій газеті № 1/18 допис "Зривники хлібозаготівлі не повинні вчителювати", розслідування РСІ й Тепликської с.-р. встановило, що допис є неправдивий.
Учитель т. Побережник брав і бере активну участь у хлібозаготівлі й ніякого перехованого хліба в нього не знайдено.
("За більш. перемогу", 1932, 21 січ., № 4(21), с. 2).

Постанова
Президії Тепликського РВК від 5 січня 1932 року про виконання пляну хлібозаготівлі по району за станом на 1-І 1932 р.
<...> По с. М. Мочулці за бездіяльність президії Сільради, за безвідповідальність в роботі, за сухе адміністрування в хлібозаготівлі та відсутність масової роботи по селу в наслідок чого виконано хлібозаготівлю по одноосібному 36. відс., а тому Президію М. Мочульської Сільради розпустити та віддати до суду. <...> Голова РВК Білошапка.
("За більш. перемогу", 1932, 10 січ., № 2(19), с. 1).

Куркулям не місце в колгоспі.
До нашого колгоспу "Комунар" (с. М. Мочулка) (один з трьох "колгоспиків", що припадав на центр села - О.П.) проліз куркуль Буцман Г. (йдеться про Тодосія Буцмака - О.П.). До вступу в колгосп він мав 6 ґа землі, знущався над бідняками. Підчас колективізації 1930 р. він проліз і протягом 2-х років ховався в колгоспі.
Буцман даже проліз головою правління.
Дійшло до того, що він лишався п'яним на полі, а коні пускав самих до колгоспу бігти, де і було розгублено багато куплених речей. Його тепер з голови колгоспу знято, але це мало. Буцмана треба з колгоспу вигнати. - Музика.
("За більш. перемогу", 1932, 10 січ., № 2(19), с. 2).

Зведення про стан хлібозаготівлі по району на 5/І-1932 р.
<...> М. Мочулка...66,7%
<...> По району плян виконано на ...66,95%
Колгоспи виконали плян на ...93,9%
Одноосібні г-ва ...47,7%
Куркульсько-заможний сектор...59,7%
Приріст за 5 днів 0,5%
("За більш. перемогу", 1932, 10 січ., № 2(19), с. 2).

Не заготовили жодного центнера хліба.
Ганебний список сіл та уповноважених, що замість ударних темпів роботи, які вимагались партією, вони навпаки, дають опортуністичні темпи й тягнуть район вниз.
Протягом останніх шість днів вони не заготовили жодного центнера хліба.
Дії цих опортуністів - пряме потурання клясовому ворогові.
Уповноважені РВК: <8;>.
("За більш. перемогу", 1932, 15 січ., № 3(20), с. 1).

Згноїв хліб.
Барвинський Т. гром. с. М. Мочулки бувший царський жандар шкодить хлібозагатівлі своєю антирадянською аґітацією. Крім цього він сам ховає й гноїть хліб. Так, хлібозаготівельна комісія знайшла в нього 9 мішків збіжжя, з якого частина згнила.
Ми вимагаємо жандаря, зривника хлібозаготівлі найсуворіше покарати. - Пасека.
("За більш. перемогу", 1932, 15 січ., № 3(20), с. 1).

Куркульський прихвостень проліз у сільраду.
Активіст повинен завжди бути покликаним у виконанні міроприємств партії та радвлади. Зовсім не так робить член сільради М. Мочулки Лебедюк Дмитро. Він хлібозаготівель не виконав й заховав 35 пудів збіжжя.
Хіба це активіст? Він тільки прикрився в сільраді, але це явний куркульский прихвостень.
З сільради та активу треба його вигнати. - Поляк.
("За більш. перемогу", 1932, 30 січ., № 6(23), с. 2).

Під кріпацьким ярмом

У Вінницькому обласному архіві (фонд 471, опис 1, справа 763) зберігається документ Гайсинського повітового суду, в якому йдеться про звинувачення дворян Косовського і Колачковського у використанні селян з Тепличчини на панщинних роботах у вільні від цієї повинності дні. Точніше, йшлося про селян сіл Стражгорода, Розкошівки і в найбільшій мірі Малої Мочулки. Цей документ зініціював судову справу, що охопила період з 10 березня 1850 р. по 14 червня 1853 р. (всі дати за старим стилем) і містила 109 аркушів. Для любителів історії і краєзнавців він цінний тим, що кидає світло на сторінки життя селян Тепличчини незадовго до скасування кріпаччини. Тоді наш край перебував під гнітом московського царизму, але мало кому відомо, у чому конкретно полягало це гноблення наших земляків, в яких формах, ким і як воно реалізовувалось на теплицьких теренах. Документ цікавий ще й тим, що розкриває окремі деталі орендно-панщинного господарювання на селі, стосунків посесорів з селянами і, врешті, що дуже важливо, містить конкретні прізвища селян Малої Мочулки, нащадки яких живуть в селі й нині. Навіть такі докуменальні свідчення, як запроваджені книжки із записом панщинних днів і різного роду штрафів, враховуючи й тілесні побої, мають велике значення для наукового вивчення історії селянства України, взагалі, і нашої рідної Тепличчини, зокрема. Пошук і вивчення цих та подібних архівних знахідок – тема для майбутніх істориків. Зрештою, й судова справа, про яку йдеться, ще не вивчена до кінця і чекає на свого дослідника (добре було б, як би це був хтось, тепер ще юний, з нашого краю). Сподіваючись на зацікавлення читачів газети історичною тематикою про минуле теплицької людності, пропоную переклад документу, написаного канцелярською російською мовою, і принагідно дякую працівникам Вінницького обласного архіву за люб’язно надісланий мікрофільм з цієї цінної знахідки.

“1851 р. березня 3-го дня на ім’я його імператорської величності займаючий посаду гайсинського повітового предводителя дворянства спільно з гайсинським земським справником, прибувши цього числа в село Малу Мочулку, слухали пропозицію пана начальника губернії, яке надійшло до першого з них від 26 грудня 1850 р. за № 32255, з якої видно, що пан генерал-губернатор повідомив його превосходительство, що як орендні власники с. Малої Мочулки Косовський і с. Стражгорода Колачковський виявлені в порушенні височайше виданих правил, і перший з них - в жорстокому ставленні до селян з виявленням погроз місцевому соцькому, що буде покараний 100 батогами, якщо донесе поліції про несправедливі його дії по маєтку. А тому необхідно вчинки цих орендарів розкрити встановленим порядком для обходження з винуватцями з усією суворістю, щоб це стало прикладом й для інших по запобіганню будь-якого свавілля. Внаслідок чого пан начальник губернії запропонував виконати спільно з земським справником стосовно вчинків згаданих орендарів формальне слідство і як таке після закінчення подати його превосходительству з детальним повідомленням про те, що з’ясується з нього. Із справ предводителя дворянства видно, що земський справник у відношенні своєму від 15 вересня 1850 р. за № 1643 дав пояснення, що пристав 2-го Стану рапортами від 31 серпня і 1 вересня № 80 і 87 доніс йому, що власник с. Малої Мочулки Косовський скоїв жорстокі побиття тамтешніх селян: дочки Василя Підгірняка, жінки Климентія Драґонюка, наймички Василя Скорогляди і Максима Легойди, і що тим же Косовським, а також орендним власником сіл Стражгорода і Розкошівки 22 і 30 чисел серпня в табельні дні виконувались польові роботи по оранню полів, і щоб про це не було донесено земській поліції, Косовський погрожував місцевому десяцькому Прокопові Легойді карою 100 ударів нагаями, а становому приставові у вимозі висилати згаданих селян для опитування про покарання Косовський відмовив, вважаючи це непотрібним, а у випадку потреби доставить їх за вимогою предводителя дворянства або земського справника. Крім цієї обставини, прописаної стосовно справника, більше про вчинки Косовського і Колачковського ніяких повідомлень предводителем дворянства отримувано не було і ніхто скарг на них не подавав.

Після розгляду нами переписки, повідомленої тепер земським справником, на якій оснований згаданий відгук його до предводителя дворянства за № 1643, видно, що: 1) З рапорту пристава 2-го Стану Вишневського від 30 серпня 1850 р. № 3689, що Косовський і Колачковський 22 серпня виконували роботи, перший з них біля полудня орав робочі ґрунти ралами лише економною прислугою, а під вечір використовував селян для обкопування ровів, що називаються дільницею, а останній теж орав робочі ґрунти ралами економною прислугою з ранку до вечора; 2) З другого донесення того ж пристава від 31 серпня № 84 видно, що лише Косовський знову виконував роботу 30 серпня з ранку до вечора, тобто орав землю 25 ралами, до яких, крім його прислуги, було взято з села 10 осіб селян за панщину, 4 особи зайняті були очищенням на гумні пшениці, а 10-ма возами економною прислугою возив з ланів на гумно кукурудзу, іншої ж роботи в той день не було, і посесор Косовський, знаючи, що цей вчинок не залишиться невідомим йому, приставу, погрожував десяцькому Прокопові Легойді, що якщо той про це донесе йому, приставу, то отримає за це покарання 100 ударів батогами; 3) Тоді ж пристав Вишневський при рапорті 1 вересня № 80 подав земському справникові донесення помічника свого Любенського від 1-го того ж вересня, що з’явилось внаслідок доручення пристава Вишневського, в якому Любенський пояснив, що за вчиненим ним неявно дізнанню в селі Малій Мочулці з’ясувалось таке: а) За наказом посесора Косовського покарані за неявку за підрядом в попередній день на панщину 24 серпня в’язати гречку дочка Василя Підгірняка Тетяна, 22 років, нібито до 20 ударів і через те начебто нездорова, наймичка Олекси Скорогляди Лукія Іванова, 14 років, до 14 ударів різкою, дочка Івана Шпалана Степанида, 20 років, до 12 ударів, жінка Григорія Дриґоти Паланка, 24 років, за прикрі слова Косовському на полі при в’язанні гречки і не виконання ретельно (“акуратно”) своєї роботи покарана 22 ударами. Селянин Іван Довгань при виконанні ним, Любенським, даного доручення скаржився йому, що за неявку за підрядом на панщину 28 серпня покараний 31 того ж серпня різками до 50 ударів, але він, помічник, не помітив, щоб такою кількістю ударів виконано було покарання, і Григорій Гаєвський тоді ж покараний за неявку на панщину до 25 ударів різкою; б) Покарання записане в належній для цього штрафній книзі, але число ударів показане лише від 5 до 10; в) Селяни села Малої Мочулки, повинні панщиною, хоча й забезпечені книжечками для запису відробленої панщини, але ті не за встановленими інвентарними правилами формою і ведуться недбало; г) Панщина селянами робиться майже одночасно усім поселенням, яке не поділене на дві половини, і не дотримується того, щоб святкові, табельні та інші дні, вільні від роботи, що припадають на дні, в які визначена панщина, зараховувались за ним, Косовським, тимчасом такі дні залишаються за селянами і відробляються ними в наступні дні. Про покарання ж Максима Легойди нічого в дізнанні помічника Любенського не значиться.

Визначили: 1) Щоб переконатись з докладністю про ставлення Косовського до селян і з’ясувати детально, до якої міри ним вдіяно покарання селянам: дочці Підгірняка Тетяні, наймичці Скорогляди Лукії, дочці Шпалана Степаниді, жінці Григорія Дриґоти, Іванові Довганю, Григорію Гаєвському і Максимові Легойді, - опитати їх про це детально, так само допитати десяцького Легойду стосовно вчинених погроз тим же Косовським. 2) Як Косовський два рази виконував роботи в табельні дні 22 і 30 чисел серпня, то щоб переконатись, з якого це було приводу? Ким саме і які виконувались роботи? Так само чи за панщину, чи за наймом – дати запит Косовському і опитати про це під присягою місцевих домогосподарів 12 селян. 3) Тих самих присяжних селян опитати в усіх деталях як про ставлення Косовського до всіх взагалі селян, так і стосовно відробітку ними панщини і виписки як такої в книжках, щоб з’ясувати, чи не з образою їх такі (виписки) з них вилучаються. 4) Щоб переконатись, в якому порядку виконується записування робочих селянських книжок, запроваджених за інвентарними правилами, розглянути як такі і, що потім виявиться, скласти про те акт і долучити до справи. 5) Як з прописаного в донесенні випливає, що орендний власник Колачковський один раз лише, 22 числа серпня, виконував роботи на орних полях, то після закінчення цієї справи в с. Малій Мочулці відправитись в с. Стражгород і за тією обставиною, що стосується Колачковського опитати теж під присягою 12 домогосподарів - місцевих селян.

Займаючий посаду гайсинського повітового предводителя дворянства (підпис) Єрошинський.

Гайсинський земський справник (підпис) Тихонов.”

Олекса Піддубняк

Мала-Мочулка - Львів - Лодзь

("Вісті Тепличчини", 2003, 12 лист., № 85)