Подорожчання хліба у Львові

З сьогоднішнього дня разовий хліб (з висівками), що продає "Галицька здоба" у Львові замість 14 гривень коштує 15 гривень. Тобто, подорожчання відбулося на 7, 142857(142857) %  (142857 в періоді). Таким чином, наша пенсія автоматично зменшилась на 7, 142857(142857) %. А ще недавно, цей хліб коштував 8,50 гривень. І це в Україні, де безкраї лани дають високі врожаї зернових. Ось вам і наслідки господарювання факторів, які забрали ці лани в оренду!

Діалог на актуальну тему

O.P. Je prohnozy (Kahanec, Havrylyszyn), szczo rokiv czerez 10-12 Ukrajina bude cilkom vilnoju vid tych neszczast', szczo zaraz jiji obsily, a ludy szczaslyvymy i v pomirnomu dostatku.

N.V. Ti proroctva pro svitle majbutnje ne maly b tvoryty iljuzij. Bo Ukrajina - lasyj szmat dlja bahat'oh vorohiv, i poky ne bude vytvorena vijs'kova potuha, budem zavz'dy bezzahysni. Ce v meni zahovoryv pesymist. A zaraz maly b projavyty vytrymku i ne  datys' znov na vsjaki myrni, jak zaraz robyt' prezydent, ustupky. Tam v tij Rosiji harjaczymy toczkamy vyplekaly stado ubyvc', i toj Putiv dav jim moz'lyvist' pophatys' v Ukrajinu, szczob tut jih ponyszczyly. A haj by naszi sylovyky jih prosto vyphaly znov do Moskvy. Ti ljudy, jaki pidtrymuvaly tu bandu, navit' ne ujavljaly, jake lyho pustyly v svij dim. Duz'e nepraktyczni i dijuczi polityky, dyvuje mene, szczo nihto ne szukaje kontaktu z rosijs'koju opozycijeju. Inszi polityky szukaly sposib vrivnovaz'ennja kontaktiv, krim naszyh.

Надія Воловодівська про враження від зустрічі-дискусії О.Забужко та Л.Ушкалова

Ja jakos' czytala peredmovu Uszkalova do knyz'ky 'Druha sproba' Zabuz'ko. Czolovik velykoho IQ. Vin znavec' tvorczosti G.Skovorody. Joho, krim tijeji peredmovy, bil'sze niczoho ne czytala, a czasom czuju jakis' povidomlennja. Z toho interv'ju (див.: "Українська Правда" 4.02.2012. - О.П.), spodobalos', szczo vin do svojeji praci doluczaje syna. A iz Zabuzko ne zovsim pohodz'ujus'. Szljah Ukrajiny bil'sze podibnyj do szljahu Egyptu. Proczytala v G.Sormana, czym vidriznjajet'sja dilove, prostisze, kupec'ke seredovyszcze Egyptu vid Evropy. V Evropi protjahom dovhoho czasu, poczynajuczy z XIII st., kupci vidprac'ovuvaly kodeks czesti, czy pravyla povedinky biznesu i suspil'stva, humanni i dlja tyh i dlja druhyh. V Egypti toho ne vidbulos', i szahrajstvo, oszukanstvo, neczesnist', korupcija staly normoju. Szczo nam nahaduje v Ukrajini? Hrecija, na moju dumku, bil'sze evropejs'ka, niz' arabs'ka.

Діалог на тему про події в Єгипті і продовольчу проблему в Україні

O.P. Vidnosno Ehyptu moja holova ves czas pracjuje v kerunku vyjasnennja intryhy. Tam, zdajetsja, duzhe harno obvely narod kruhom palcja na koryst nedalekoho schidnjoho susidy. Ale to skoro vylize samo

N.V. Jak na moju dumku, to skorisze podiji v Egypti je naslidkom toho, szczo lyszni spekuljatyvni hroszi piszly z rynku naftoproduktiv na harczovi rynky. Pro ce hovorylos' szcze na poczatku mynuloho roku. Ti urjady, jaki znajut', szczo ljud, jakym kerujut', maje buty nahodovanyj, pryjnjaly jakis' miry. Reszta pustyly vse na samot'ok'. Jak i v Ukrajini. Tomu produktovi bunty moz'ut' buty v bahat'oh krajinah. Insza sprava, hto z toho skorystajet'sja. Zvisno, hroszovyh miszkiv ne beret'sja do uvahy. Tut, napryklad, jabluka vz'e kosztujut' vid 10 do 18 hrn. 1 kg pszona bil'sze 10hrn, hreczka bula po 23 hrn, vmiszavsja ptu-sznyj urjad, znyzyv cinu, - ne stalo hreczky. Baraboli davno ne kupljaju, ale czula na bazari, jak pytaly ljudy, to kosztuje 5.5 hrn. Malo toho, czula, szczo urjad ne vydiljaje dotacij na pidtrymku sil's'koho hospodarstva. Zate na evro 2012 - az' 10 miliardiv. Tak dumaju, a szczo ti bolil'nyky budut' jisty? A na toj czas ce jakraz szcze bude c'ohoricznyj vroz'aj.

Надія Воловодівська про єгипетські події і аграрну політику в Україні

Czula po radio, szczo cja hrupa, szczo zaraz pry vladi, proektuje na sebe podiji v Egypti. I zapevnjaje vsih, szczo v Ukrajini tamtoj scenarij nemoz'lyvyj. Szczo z', blyz’cze do vesny bude zrozumilisze, bo ahrarna polityka v Ukrajini je proval'noju. Ce, jak kolys', Rohsztejn v Teplyku vzjavsja keruvaty kolhospom. Todi bulo bajduz'e, szczo ne specialist, aby buv viddanyj partiji. Teper tak samo. Ale czasy inszi. Egypet - pryklad.

Юрко БАНЗАЙ: У кожного – своя Україна

СУБ’ЄКТИВНЕ

У кожного – своя Україна. Не вірите? А подумайте-но над цими словами глибше. А краще – давайте подумаємо разом.

На цю думку наштовхнуло мене повідомлення про те, що на Винниченка, навпроти колишнього обкому компартії України, ставлять пам’ятник. Монумент чудовому чоловікові, котрого я не знав, та й серед вас небагато є тих, хто знали В’ячеслава Чорновола особисто. Дуже добре, що люди пам’ятають своїх героїв. І річ не в тім, що варто може спочатку поставити пам’ятник Степанові Бандері, який теж чимало зробив для звільнення України від ворогів. Йдеться про те, чи можемо ми з вами ставити пам’ятники в місті, де падають будинки: і не будь-які, а пам’ятки архітектури. Чи не уподоблюємося ми большевикам, які мусили спочатку все зламати, щоби потім побудувати “новий мір”?

А може спочатку треба було б обладнати міські хідники достатньою кількістю найбанальніших у світі смітників. А може варто було б спершу врятувати ще не до кінця зігнилі трьохсотлітні кам’яниці? А ще – розв’язати проблеми із транспортом у центрі міста?

Ось що я вам скажу. Річ у тім, що в людей, які збирали пожертви на пам’ятник, – своя Україна. Вона ні чим не гірша, але й не краща від нашої. Вона їхня – і квит. Вони створять пам’ятник Чорноволові, зроблять косметичний ремонт фасаду будинку, що за ним (аби не надто дико виглядав на тлі обдертих стін), як то було із пам’ятником Грушевському... Хоча, перепрошую, забув. Вибачте великодушно. За пам’ятником є лише один фасад, і задрипаним він ніколи й не був. Бо це ж обл. держ. адміністрація.

В уяві цих людей Україна невід’ємно асоціюється з пошануванням її героїв. І дай, Боже, їм і їхнім дітям довгих літ, якщо воно так є. Приблизно такою ж Україна є і в душах вдалих бізнесменів, які вже у другому коліні підіймають економіку Сполучених Штатів, Канади або Австралії. Ці люди щедро, раз на кілька місяців, передають кровно зароблені 5, а то й 10 місцевих долярів із свого скромного надцятьтисячного річного заробку на кошт котрогось із Надзвичайно Потрібних Часописів.
Або на будівництво пам’ятників героям. Скажіть, чи дуже багато чулисьте випадків пожертвувань із діяспори на ремонт вічнопобитої вулиці з неймовірно патріотичною назвою “Імені Тараса Шевченка”?

І не дивно. Бо ті вар’яти, які дають гроші на ремонт цієї вулиці, діють або проти своєї волі, або просто мають уже свою Україну. У цій Україні жити трохи тяжче, ніж у попередній. Тут майже немає дядьків із надцятьтисячними бюджетами, які кидають копійки на суспільно-корисні справи. Тут кожну копійку спочатку потрібно зі слізьми вибивати, а потім місяцями чекати, поки ці гроші надійдуть.
Але то – байдуже. Вони звикли. Безлад і хамство оточують цих людей у їхній Україні. І вони – не єдині.

Бо подібна Україна є ще в інших людей. Цих мені шкода чи не найбільше. Мабуть, через те, що ще не встиг змінити України для себе. На якусь приємнішу. Так ось. Ці люди в їхній державі стоять у кілометрових чергах за довідками в ЖЕК’ах, пошепки перекидаючись думкою про те, що ці самі ЖЕК’и давно треба було розігнати. Так само, як і ЗАГС’и та ще безліч подібних пережитків серпасто-молоткастих часів.

Ці ж люди волочать через півміста торбеґи з напівгнилою їжею, купленою на ринку з таємничою назвою. Вони ж спритно маневрують між машинами в численних міських автокорках, проклинаючи дурну роботу і таку ж Державу за те, що дратуються, йдучи пішки, а не сидять у зручному кріслі нового авта. А перед тим вони ж заповнюють старенький електротранспорт, проклинаючи бабців-дідусів, наділених Державою пільгами на користування транспортом. Але найдивніше є те, що ці люди самовіддано люблять свою Україну. Хоча й деколи віддаються владі дивного перелюбу, коли згадують “старі-добрі часи” із дешевими винами і ковбасою.

Ці люди мандрують, але найдальше місце їхніх мандрівок – рідне село, де росте, підгортається, сапається і активно пожирається американськими жуками остання надія на порятунок нації – бульба. Їхній відпочинок полягає в обробленні рідного городу, їхні розваги обмежуються родинними забавами – весіллями, хрестинами, уродинами, похоронами, – під час яких споживають єдиний каталізатор їхніх сізіфових трудів – горілку. Чоловіки ще часами вживають інший стимулятор сумнівного походження – дешевий тютюн.

Їхня Україна зовсім не подібна до України, якою живе і марить інша частка – не така чисельна, але дуже впливова – людей, які мають пашпорта із золотим тризубом. Ця Україна дуже схожа на якусь Італію. Або принаймні Німеччину. Одним словом, на модне нині слово – “Європа”. Тут не прийнято їздити дешевим автом; обідати в дешевій забігайлівці, із вивіскою хрущовських часів “Столова”; відпочивати у санаторії “Цементник”, який розташований на відстані 250 метрів від якогось миколаївського цементного заводу; споживати культову вермішель “Мівіна”; мешкати в районах кшталту Сихова чи Рясного.

Що їм до України тих бідаків, які навіть не потрафлять звести кінці з кінцями? Тих, що, нарікаючи на вантажника, який не виніс мішок товару до торгового залу магазину “Овочі-фрукти”, гордо заявляють: “Із такими пияками України не збудуєш?”

Цим найубогішим, окрім їхньої, персональної Держави з курми баби Марусі, що повидзьобували висівки, неймовірно подобаються всі решта України. Вони люблять милуватися пам’ятниками, або, навпаки, нарікати на криві ноги в коня, на якому сидить король Данило; вони можуть тижнями не їсти, аби уважно досліджувати Україну сильних світу цього, віддаючи комусь із них потім голоси на виборах.

А ось я маю проблеми. Мені жодна з цих Україн не подобається. Часами про це забуваю і якось починаю миритися. А часами розумію, що майбутнє цієї держави сховане в такій пітьмі, крізь яку й найгостріше око ніц не побачить. А навіщо мені держава з великим минулим і пам’ятниками замість майбутнього?
(ПОСТУП, 2002, 14-15 ВЕРЕСНЯ, № 137)

Надія Воловодівська про резолюцію ПАРЄ

Proczytala zasterez'ennja PARE (йдеться про резолюцію ПАРЄ відносно ситуації в Україні, опубліковану Альоною Геьманчук в "Українській Правді" 06.10.2010, та розповідь Мустафи Найєма "Як СБУ стало ФСБ в очах Європи" про колотнечу коло тієї резолюції, надруковану у тій же газеті того ж дня. - О.П.). Vony taki cikavi, rekomendujut' trymaty parlaments'ku proceduru,jak u Vysoc'koho: 'duru, duru...'. I pryncypy demokratiji. A te, szczo rozvytok hromadjans'koho suspil'stva het' ihnorujet'sja? I vzahali, zalyszyv pan nad panamy czynnymy vladcjamy sebe i konstytucijnyj sud, jakyj spromihsja vidminyty Konstytuciju. I Verhovna Rada vz'e nidoczoho, a suspil'stvo i potim. To na ce ne znajszlos' nijakoji dumky! Z druhoji storony, moz'e to i nepohano, szczo niveljujet'sja rol' VR. Vona, moz'e, perestane buty cikavoju dlja zloczynciv. V cilomu, punktyr do dyktatury je oczevydnym. V jiji najhirszomu varianti. A czerhovoho A.Matrosova, bojus', ne skoro Ukrajina znajde. Pravda, po radio czasom lunajut' pohrozky vyjty na vylici. Ale dlja toho maje htos' zhodytys' 'perty voza'. A potim zhodytys' budy potoptanym i znevaz'enym. Hto z' teper na take pide? A moz'e cja sytuacija tez' v jakijs' miri pospryjaje formuvannju naciji. Bo nehatyvnyj dosvid tez' czomus' uczyt'.

Надія Воловодівська про святкування дня перемоги

Szcze do tijeji istoryczno-militarnoji literatury. Dumaju, szczo to vse z' sproba vidbilyty faszystiv. Ot czy des' zhadyjet'dja doslidzhennia, jak nimci zdaly Zakarpats'ku Ukrajiny madjaram v 1939 r? Jak to bulo pidlo! Czuz'i zemli otak viddaly, pidkoryly, spljundruvaly. Szkoda, szczo tut jde povna profanacije tyh podij. Todi zahynulo bahato ljudej, i htos' by za ce mav hovoryty tez'. A bulo b szcze kraszcze - vystavyty rahunok dlja splaty porujnovanoho. Hiba ne pravda? Jakby to bula spravz'nja peremoha, jaku zbyrajut'sja v Ukrajini svjatkuvaty, to treba b bulo postavyty pytannja na svjati, a szczo ahresor zaplatyv za zbytky?
Za vidszkoduvannja pyszu czerez te, szczo komunisty i dehto z rehionaliv z Maskaljamy duz'e prahnut' peremohy. To jakby Ukrajina bula peremoz'nyceju, to dobylas' by hocz moral'noji satysfakciji. Razom z Bilorussju postraz'dala czy ne najbil'sze. A v tyh svjatah stojit’ vidomo hto i vidomo za kym i zahljadaje jim (Москалям. – О.П.) v rot.

Діалог на тему про австралійсько-європейські рефлексії

O.P. Perekladaju knyhu Maljuszevskoho „Istorija Avstraliji”, jakraz pro povojenni vidnosyny Avstraliji z Japonijeju. Avstralijci duzhe bojalys Japonczykiv. I do czoho ce moje bavljannj z Avstralijeju tut, u Polszczi, dovelo? Czuju po radijo, avstralijskyj urjad zaproszuje gurnikov z centralnoji Evropy do sebe na robotu. Tut vsi spolochalys, bo te zaproszennja stosujetsja, v perszu czerhu, najkraszczych specialistiv-szachtariv z Poloniji. A tam jim obicjajut ponad 140 tys. $ na rik.

N.V. Ot ty porivnjav Avstraliju i Pol'szu, po oplati szahtarjam. A szcze moz'na porivnjaty Hreciju i Ukrajinu, czy tu samu Pol'szu. Vyjavljajet'sja, Hreky vzjaly kredyty i vklaly jih v social'ny sferu. Tam vczytel', jak jde na pensiju, matyme 2400 evro pensiji na misjac'. V Ukrajini ti kredyty prosto rozikraly. V Pol'szi, pry rosti vvp i nebranni kredytiv, dobrobut ne zris. Tomu vsi v UE tak zabidkalys'. Je szczo z czym porivnjuvaty.

Думки Надії Воловодівської про газ і Європу

Vczora pokazuvaly po TV tyh dvoje, szczo nahadujut' vidomyh personaz'iv, jaki hodyly svataty Natalku Poltavku (трошки неточно; тут йдеться про брехуна і підбрехача Квітки-Основ'яненка). Meni vydajet'sja, szczo vony cej spektakl' zaplanuvaly voseny, koly pidpysuvaly toj memorandum pro cimu na haz. Bo jakszczo b to buly vidpovidal'ni osobi, to maly b joho vykonuvaty! A zaraz v zajavah zvuczyt' szczos' zovsim insze. I jak ta syta Evropa ne pidtrymaje peredbaczuvanoho Juszczenka, to nemaje czoho todi stohnaty pro jakis' straty. A najkraszcze bulo b, aby vsi spoz'yvaczi hazu popidpysuvaly okremo dohovory z Moskvoju pro dostavku hazu do kordoniv Ukrajiny, a z Ukrajinoju pro transportuvannja. Pravda, samym ukrajincjam ne bude vid toho nic, bo vse bude podileno miz' klubamy VR, urjadu i sekretariatom.

Думки Надії Воловодівської

V praci Romera pro Ukrajinu bahato slusznoho (йдеться про працю Eugeniusza Romera. Polska – ziemia i państwo, 1918). Ale, meni tak zdajet'sja, szczo sprava v nas samyh. Duz'e ljubymo volju i ne v stani shylyty tu ljubov na koryst' spil'noty, jakoju je derz'avnist'. A pol's'komu narodu majemo djakuvaty za te, szczo viddav nam svoju dribnu szljahtu. Vona stala osnovoju naszoji intelihenciji, dobrovil'no (мається на увазі погляд Daniela Beauvois'a). Tak sobi dumaju,czy ne poslav nas z toboju Boh sjudy, na zahid, szczob my vidrobyly za tu poz'ertvu? Taka krutyt'sja v holovi dumka.