вівторок, 17 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про жертви голодомору у Львові
Чула по тутешньому (львівському. - О.П.) радіо, що до дня пам'яти жертв голодомору у Львові збираються перепоховати 3 тисячі люду, померлого тут же в 47-му році від голоду. Люд був із східної України. Мене це дуже шокувало. Недарма багато людей, які побували тут тим роком, казали, що ніколи навіть не поглянуть в цю сторону. Були серед померлих i діти. A 28 листопада знов пройде акція засвічення свічок.
понеділок, 9 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська: треба братись за Beauvois'a (продовження попереднього діалогу)
O.P. Cikavo ty pyszesz za intelihenciju. Ja czasto zamysljujus na cju temu, i ne mozhu zbahnuty, jak vse zh isnuvaly intelihentni proszarky riznych narodoscjovych hrup v naszomu kraju, zokrema, na Podilli i Kyjivszczyni. Czy zh bo vony buly tak izoljovani, jak ce ujavljajetsja, czytajuczy chudozhni tvoty i beletrystyku predstavnykiv tych hrup naselennja, Ukrajinciv, Poljakiv, Rosijan, Zhydiv? Czy vse zh spilkuvalys mizh soboju, i des’ do vysvitlennja tych zv'jazkiv ja nedobravs'? Nu, je okremi dani, szczo chtos perechodyv z odnijeji hrupy do druhoji. Ale, czytajuczy toho zh Bunina, niczoho za Ukrajincja-vczytelja czy likarja ne poczujesz. Tak samo navpaky. Abo ja malo czytaju.
N.V. S'ohodni den' ukrajins'koji pysemnosty. To je taka v LPI movoznavec' Farion, i vona rozpovila, szczo, doslidz'ujuczy rozvytok movy v mynulomu stolitti, pomityla, szczo my majemo hramatyku i pravopys, nav'jazani Berijeju i szcze jakymos' nacmenom. Dosi hovorymy, szczo zakon pidpysanyj Lytvynom, a maje pidpysuvatys' ruczkoju. Spravdi, nisenitnycja, a my nad tym i ne zadumujemos'. Ty zhadav Bunina, dodam Paustovs'koho, teperiszn'oho vidomoho rez'ysera, spivaczku, jaka nedavno piszla iz z'yttja. To buly zatjati szovinisty. I z tym niczoho ne vdijesz. Navit' toj samyj Tel'njuk pysze, szczo Tyczyni z nymy dovodylos' vojuvaty. Ale povoli vyplyvaje i dobrozyczlyve stavlennja neukrajins'koji intelihenciji do ukrajinciv. Toj zhe Pasternak ,czula, szczo i L.Tolstoj druz'yv z ukrajins'kym hudoz'nykom, perszyj raz poczula joho prizvyszcze. Nu, a pol's'ka dribna szljahta dala bahato vidomyh v Ukrajini imen. A szczodo szkil'nyctva, to v toho z' Beauvoisa je velyka hlava pro osvitu. Des' neprjamym czynom tez' moz'na vyjasnyty, szczo osvita bula. Ot Szevczenko v svoji dytjaczi roky, buduczy pry szkoli, perepysuvav Skovorodu. To jak djak mav tvory Skovorody, to ce vz'e pro szczos' hovoryt'. A bilja cerkvy po livu storonu vid vhodu, v Teplyku, bula stara szkola. Tam kolys' bula narosvita, i oczoljuvav jiji des'to dorevoljucijnyj vczytel' Sirkovs'kyj. A bat'ky mojeji perszoji vczytel'ky tez' buly vczyteli. Najhirkisze, to ce te, jak stavylys' pry tomu ukrajinci do osvity. Tak samo, jak i teper, v osvitu ne duz'e spiszat' vkladaty hroszi. Moz'e czerez te, szczo osviczeni ukrajinci okupantam buly ne duz'e potribni, i toj stereotyp dije dosi.
N.V. S'ohodni den' ukrajins'koji pysemnosty. To je taka v LPI movoznavec' Farion, i vona rozpovila, szczo, doslidz'ujuczy rozvytok movy v mynulomu stolitti, pomityla, szczo my majemo hramatyku i pravopys, nav'jazani Berijeju i szcze jakymos' nacmenom. Dosi hovorymy, szczo zakon pidpysanyj Lytvynom, a maje pidpysuvatys' ruczkoju. Spravdi, nisenitnycja, a my nad tym i ne zadumujemos'. Ty zhadav Bunina, dodam Paustovs'koho, teperiszn'oho vidomoho rez'ysera, spivaczku, jaka nedavno piszla iz z'yttja. To buly zatjati szovinisty. I z tym niczoho ne vdijesz. Navit' toj samyj Tel'njuk pysze, szczo Tyczyni z nymy dovodylos' vojuvaty. Ale povoli vyplyvaje i dobrozyczlyve stavlennja neukrajins'koji intelihenciji do ukrajinciv. Toj zhe Pasternak ,czula, szczo i L.Tolstoj druz'yv z ukrajins'kym hudoz'nykom, perszyj raz poczula joho prizvyszcze. Nu, a pol's'ka dribna szljahta dala bahato vidomyh v Ukrajini imen. A szczodo szkil'nyctva, to v toho z' Beauvoisa je velyka hlava pro osvitu. Des' neprjamym czynom tez' moz'na vyjasnyty, szczo osvita bula. Ot Szevczenko v svoji dytjaczi roky, buduczy pry szkoli, perepysuvav Skovorodu. To jak djak mav tvory Skovorody, to ce vz'e pro szczos' hovoryt'. A bilja cerkvy po livu storonu vid vhodu, v Teplyku, bula stara szkola. Tam kolys' bula narosvita, i oczoljuvav jiji des'to dorevoljucijnyj vczytel' Sirkovs'kyj. A bat'ky mojeji perszoji vczytel'ky tez' buly vczyteli. Najhirkisze, to ce te, jak stavylys' pry tomu ukrajinci do osvity. Tak samo, jak i teper, v osvitu ne duz'e spiszat' vkladaty hroszi. Moz'e czerez te, szczo osviczeni ukrajinci okupantam buly ne duz'e potribni, i toj stereotyp dije dosi.
неділя, 8 листопада 2009 р.
Діалог на культурно-освітянську тему
O.P. Ty zhaduvala za Tarkovskych i Tobilevycziv. Ja cju istoriju znaju, bo szukajuczy material do tych zhe prymitok pro Tobilevycziv (до листів Крушельницьких), natrapyv na neji. Tak, kultura javljaje soboju cilyj svit z usima joho tajnamy i nevypuklyvymy storonamy. Ale jakszczo namahatys pryhljaduvatys do neji, to vona staje dovirlyvoju i dozvoljaje triszky zanurytys v ti tajny. Treba lysz prahnuty cjoho. Ale czasom czysta vypadkovist i "lubo-pytstvo" stajut tym kluczykom do jiji piznannja.
Ja czytaju pro dyviziju Wiking. Ce taka, de buly ochotnicy vid riznych narodiv (Norvezciv, Finiv, Danciv, Holandciv, Walijciv i bahato szcze koho). Zvyczajno, czerez nevelykyj czas propahandastskyj pyl z nych vyvitryvsja. Zaneslo tych dobrovolciv azh pid peredkavkazki stepy. I ot odyn z nych pysze: Jak buly v Ukrajini, to baczyly tam zatyszni sela, zoloti pszenyczni polja, pomidoramy ob'jidalys, skilky vlize, nabyralys snahy. A jak vyjszly z Ukrajiny, to rozkynuvsja poperedu holyj step, zhara, pyljuka, bezvoddja, a potim szcze j cholod i holod. Napysano tak, szczo kynulos v oczi zaczaruvannja naszym krajem. Pravda, skilky zh kryvdy ti i ti zajdy jomu zavdaly.
N.V. Ty, czy my, zaczipajemo tu z' samu temu, jaku vyklav Beauvois. Bahato neukrajins'koji dribnoji szljahty daly nam proszarok intelihenciji. Slava jim i szana. A tym, szczo dobre najidalys' i vojuvaly na naszyh zemljah, to haj jim hrec'. Ta z'taky szljahta, szczo mala velyczezni statky, ukrajins'koho ljudu niby i ne pomiczla, jak i ti wikingy. I v tomu z' rusli tvojih zacikavlen' (про Крушельницьких. - О.П.) czytaju Horaka pro Franka. A tam vse pro vczytel'stvo, z'yttja jakoho cikavylo Franka. I vin probuvav zaluczyty joho do spivpraci v z'urnalah, al'manahah. Poczala tu knyz'ku czytaty vczora.
Czula vid kohos' iz mojich djad'kiv, szczo bat'ky moho dida Sabasza (з Карабелівки на Тепличчині. - О.П.) buly vczyteljamy.
O.P. Mene cikavyt uczytelstvo, zokrema, Teplyczczyny, bo ce najbilsze, szczo bulo czystoho i svitloho (pisla cerkvy i narodnoji tvorczosti) v temnoti naszoho kraju. Nu, i szcze tomu, szczo za ce majzhe niczoho ne znaju. A tajina - zavzhdy pryvablyva. Koly poczalos osvitjanstvo v nas, chto buv joho promotorom, chto samoviddanym prosvitytelem naszoho teplyczanskoho ljudu? My zastaly osvitu vse v rozvytku i, jak perekonalys, u harnomu rozvytku, u rozkviti navit. A jaki buly poczatky i chto ti ljudy? Czy schozhi buly na nas, a my na nych? Velyka zahadka!
Ja czytaju pro dyviziju Wiking. Ce taka, de buly ochotnicy vid riznych narodiv (Norvezciv, Finiv, Danciv, Holandciv, Walijciv i bahato szcze koho). Zvyczajno, czerez nevelykyj czas propahandastskyj pyl z nych vyvitryvsja. Zaneslo tych dobrovolciv azh pid peredkavkazki stepy. I ot odyn z nych pysze: Jak buly v Ukrajini, to baczyly tam zatyszni sela, zoloti pszenyczni polja, pomidoramy ob'jidalys, skilky vlize, nabyralys snahy. A jak vyjszly z Ukrajiny, to rozkynuvsja poperedu holyj step, zhara, pyljuka, bezvoddja, a potim szcze j cholod i holod. Napysano tak, szczo kynulos v oczi zaczaruvannja naszym krajem. Pravda, skilky zh kryvdy ti i ti zajdy jomu zavdaly.
N.V. Ty, czy my, zaczipajemo tu z' samu temu, jaku vyklav Beauvois. Bahato neukrajins'koji dribnoji szljahty daly nam proszarok intelihenciji. Slava jim i szana. A tym, szczo dobre najidalys' i vojuvaly na naszyh zemljah, to haj jim hrec'. Ta z'taky szljahta, szczo mala velyczezni statky, ukrajins'koho ljudu niby i ne pomiczla, jak i ti wikingy. I v tomu z' rusli tvojih zacikavlen' (про Крушельницьких. - О.П.) czytaju Horaka pro Franka. A tam vse pro vczytel'stvo, z'yttja jakoho cikavylo Franka. I vin probuvav zaluczyty joho do spivpraci v z'urnalah, al'manahah. Poczala tu knyz'ku czytaty vczora.
Czula vid kohos' iz mojich djad'kiv, szczo bat'ky moho dida Sabasza (з Карабелівки на Тепличчині. - О.П.) buly vczyteljamy.
O.P. Mene cikavyt uczytelstvo, zokrema, Teplyczczyny, bo ce najbilsze, szczo bulo czystoho i svitloho (pisla cerkvy i narodnoji tvorczosti) v temnoti naszoho kraju. Nu, i szcze tomu, szczo za ce majzhe niczoho ne znaju. A tajina - zavzhdy pryvablyva. Koly poczalos osvitjanstvo v nas, chto buv joho promotorom, chto samoviddanym prosvitytelem naszoho teplyczanskoho ljudu? My zastaly osvitu vse v rozvytku i, jak perekonalys, u harnomu rozvytku, u rozkviti navit. A jaki buly poczatky i chto ti ljudy? Czy schozhi buly na nas, a my na nych? Velyka zahadka!
Брідок: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
БрідокУ Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Брідка, 1759-1796. - Фонд 224. Опис 2. Справа 44.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
субота, 7 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про синдром "вини" Українців
Czy je ohota szczos' czytaty? Meni z' doczytalos' "Neodcvitajucza vesno moja" (Станіслава Тельнюка. - О.П.). Harnyj rjadok. Duz'e spodobalos' joho zauvaz'ennja, szczo ukrajinciv postijno zastavljajut' poczuvaty sebe vynnymy. Ot zaraz: je taka radiokorespondent Alisa Proz'ogina, jaka z USA postijno namahajet'sja doluczyty do zhadanoji vyny proces Dem'janjuka. Ale z' ta ljudyna bula radjans'koju i to vyhovannja tijeji systemy. I postijno podkresljujet'sja, szczo toj czolovik ukrajinec'. Meni dyvno, czomu ukrajins'ke radio tak cinuje jiji reportaz'i.
пʼятниця, 6 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про Віктора Ющенка і Європейську Унію
Vczora Juszczenko mav hostja Lykaszenka z Bilorusi. I jakos' te vse tez' splelos' v cile. Vyjavljajet'sja, szczo v Bilorusi bilja kordonu Pol'szczi rosijany provely velyki vijs'kovi manevry. A vplynuty na Lykaszenka iz EU ne moz'ut'. To doruczyly ce zrobyty Juszczenku. I Lukaszenko maje z toho koryst'. A ot te EU ne robyt' vysnovkiv, szczob pidtrymaty Juszczenka na prezydentstvo. Bo vin je prohnozovanoju i demokratycznoju postattju, inszi z' - zovsim navpaky!
Діалог на культурно-історичну тему
O.P. Natrapyv v metrycznij knyzi chreszczen ditej parafiji Puczniow na prizvyszcza: Anna Rus, chtos-tam Skomroch i Martyn Sobieray iz svojeju Barbaroju z Zaborowa. A „Encyklopedia Powszechna” kazhe, szczo „skomorochy” - ce wędrowni ludowe artyści (aktorzy, błazny, żonglerzy, śpiewacy, treserzy zwierząt) w średniowiecznej Rosji(?!); przetrwali do XVIII w. A teper dostatnjo podyvytys v URE, szczob perekonatys, szczo vodylys vony v Ukrajini-Rusy. Zajvyj dokaz, szczo v tomu Puczniowi, metryka jakoho popapas meni v ruky, azh v XVII stolitti szcze buly zalyszky davnich rusycziv, szczo pryjszly z Sviatopolkom (zjatem Boleslava Chorobroho) v XII st. do Polszczi (vyhnani Jaroslavom Mudrym). 1642 rik! Seredyna Polszczi! Jaki to szcze perly tut vidszukajutsja!
N.V. Ty kazhesz za slidy rus'kyh prizvyszcz v metryci. A dnjamy odna rez'yser rozkazuvala za fil'm, jakyj vona znjala pro vidomoho kinorez'ysera Andrija Tarkovs'koho. To, vyjavljajet'sja, vin pohodyt' z rodyny pol's'koji szljahty, jaka z'yla na Kirovohradaszczyni, did joho vyhovuvavsja v rodyni Tobilevycziv. I toj hutir "Nadija", na jakomu z'yla rodyna, nazvanyj na czest' sestry Tobilevycziv Nadiji. Vona bula z'inkoji odnoho z Tarkovs'kyh. Tak szczo ljudy peremiszuvalys' i vzajemo zbahaczuvaly kul'tury. Insza sprava, czy je tut i tam elity, jaki hoczut' ce usvidomyty i rozpovsjudz'uvaty.
N.V. Ty kazhesz za slidy rus'kyh prizvyszcz v metryci. A dnjamy odna rez'yser rozkazuvala za fil'm, jakyj vona znjala pro vidomoho kinorez'ysera Andrija Tarkovs'koho. To, vyjavljajet'sja, vin pohodyt' z rodyny pol's'koji szljahty, jaka z'yla na Kirovohradaszczyni, did joho vyhovuvavsja v rodyni Tobilevycziv. I toj hutir "Nadija", na jakomu z'yla rodyna, nazvanyj na czest' sestry Tobilevycziv Nadiji. Vona bula z'inkoji odnoho z Tarkovs'kyh. Tak szczo ljudy peremiszuvalys' i vzajemo zbahaczuvaly kul'tury. Insza sprava, czy je tut i tam elity, jaki hoczut' ce usvidomyty i rozpovsjudz'uvaty.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
