Підтримка вимог Миколи Вороніна

Ми підтримуємо вимоги пана Миколи Вороніна щодо пана претендента на посаду президента України В. Зеленського, вважаючи їх дуже слушними.
Сподіваємось, що п. Вороніну не доведеться довго голодувати і вимагаємо, щоб його вимоги були задовільнені.

Новий документ з історії Бершадщини

 1637 р., листопада 3. Вінницький замок. -

Декрет Вінницького ґродського суду в справі за скаргою ротмістрів Романа Загоровського і Яна Гіжицького, поручника Яна Хлебовського про збройні напади людей кн. конюшиної коронної кн. Катарини Тишкевичівни Янушової Вишневецької під містами Старою Бершаддю і Новою (Устям) Бершаддю на кварцяні хоругви Р. Загоровського, Я. Ґіжицького і Осуховського та їх пограбування під час їхнього повернення з Диких Полів (за виписом з вінницької ґродської книги від 2 квітня 1640 р.)

Wypis z ksiąg grodzkich woiewództwa Bracławskiego winnickich

Roku tysiąc sześćset trzydziestego siódmego miesiąca nowembra trzeciego dnia

Na roczkach sądowych grodzkich winnickich, ode dnia dwadzieste° miesiąca octobra roku, na akcie zwysz napisanym, przypadłych y sądownie odprawować zaczętych, przed nami, Macieiem Gronkowskim, czaśnikiem ziemskim bracławskim y podstarościm, a Fedorem Łaskem, sędzią, vrzędnikami sądowymi grodzkimi winnickiemi, przytoczyła się z regestru sądowego za przywołaniem woźnego szlachetnego Jana Wyszomirskiego między instygatorem sądowym y iego delatorami vrodzonymi ich mości pany Ianem Giżyckim, Romanem Zahorowskim, rothmistrzem, Ianem Chlebowskim, porucznikem, y inszym wszytkim towarzystwem, chorągwią kwarcianą Ie° Król. Msi, powodami, a iaśnieoświeconą panią Katarzyną Tyszkewiczowną Ianuszową Wiszniewiecką, koniuszyną koronną, starościną krzemieniecką, iako principałką, y vrodzonemi pany Alexandrem Bębnowskim, Mikołaiem Graią, subordinatorem, Stefanem Biesiadowskim, Stanisławem Służewskim, dzierżawcą wsi Berszady, Wasilem Bosym, comprincipałami, y inszymi sługami, także y wami, Iakowem, wóytem z Nowego Miasta, Pawłem młynarzem, wóytenkiem, Miskiem kusznierzem, popem, mieszczanami z Vstia Berszady niemianowanemi, a za mianowanych ymiona ich mieć chcą, także Iwaszkiem s Kataszyna y inszemi, z bytnością y przytomnością panów ich, y miesczanami miasta Kataszyna, Wiełkiey y Małey Berszady, y inszemi gromadami wszytkiemi miast, słobód pomienioney księżny jey mci Wiszniewieckiey vkrainnemi, pozwanemi, za pozwem grodzkim winnickim, od powodów po pozwanych na termin sądzenia roczków teraznieyszych w sprawie, niżey mianowanei, wyniesionym, który pozew za podniesieniem od strony powodowey v sądu był czytan y tak się w sobie ma:

Adam z Husiatyna Kalinowski, bracławski, winnicki, lubecki, łoiewski etc. starosta

Iasnieoświeconey paniey Katarzynie Tyszkewiczownie Januszowey Wiszniewieckiey, koniuszynei koronney, starościney krzemienieckiey, iako principałce, y vrodzonym panom Alexandrowi Bębnowskiemu, Mikołaiowi Gruie, subordinatorom, Stefanowi Biesiadowskiemu, Stanisławowi Służewskiemu, dzierżawcy sioła Berszady, panu Wasilowi Bosemu, komprincypałowi, y inszym sługom, także wam, Iaskowi, wóytowi z Nowego Miasta, Pawłowi młynarzowi, wóytenkowi, Miskowi ku// kusznierzowi, popowi, mieszczanom z Vścia Berszady, których tu nie mienuią, a za mianowanych y wyrażonych mieć chcą, także Iwanaszkowi s Kataszyna y inszym z bytnością y przytomnością panów swoich, którzy wam z prawa należą, miesczanom miasta Kataszyna, Wielkiey y Małey Berszady, y inszym gromadom wszytkich miast, słobód pomienioney xiężny iey mci vkrainnych, kooperatorom y wszystkim inszym pomocnikom niżey mianowanego vczynku, waszmościom z imion y przezwisk principałom lepiey wiadomych, z osoby y ze wczynku ich dóbr waszmościow leżących y ruchomych y z sum pieniężnych

Zwierchnością Ie° Król. Mć., a władzą vrzędu mego starościnskiego roskazuię, abyście waszmość przedę mną samym, a w niebytności moiey przed vrzędem y sądem moim grodzkim winnickim, na roczkach grodzkich winnickich, które w roku teraźnieyszym tysiąc sześćset trzydziestym siódmym miesiąca oktobra dwudziestego dnia do sądzenia przypadną y sadownie odprawowane będą, a w niedościu tych, po tych napierwey do sądzenia przypadaiących, sami oblicznie y zawicie stali na żałobę y prawnę poparcie instygatora sądowego y iego џpelatorów, vrodzonych ich mośców panów Iana Giżyckiego, Romana Zahorowskiego, rotmistrzów, Iana Chlebowskiego, porucznika, y inszego wszytkiego towarzystwa chorągwię kwarcianych Krół. Ie° Mci y wszytkiey company chorągwi pomienionych, które waszmości wespół wszytkie, iako w sprawie nierozdzielney, y, przychylaiąc się do protestacy, obdukcy y ich approbacyei, w grodzie winnickim vczynionych, w główney sprawie pozywaią o to, iż wm., zprzeciwiaiąc się prawu pospolitemu y zwyczaiowi przechodów zwykłych liudu kwarcianego Króła Ie° Mci y Rzeczy Pt҃ei, naprzód, rusząc się z mieść chorągiew ie° mć. pana Zahorowskiego y ie° mci pana Osuchowskiego, pod Berszadą odprawuiąc, chcąc vmysłu swego dokazać, naściem nieopowiednym nocnym y strzelaniem nieznosnym tak długo y tak potężnie następuiąc na niespodziewanych, aż pomienione chorągwię nie bez wielkiego okaleczenia w towarzystwie, czeladzi y koniach postrzelanych y pokaleczonych vstąpić musiały. A gdy dnia dwunastego miesięca augusta chorągiew powoda ie° mć. pana Giżickiego, tymże traktem idąc, przybliżała się y mimo miasto Berszad Starą przechodziła, tamże, za rozkazaniem snaż wmci, z różnym do boiu orężem przed miasto wychodzyły, nie chcąć y mimo przepuścić. Których powodowie minąwszy //szy, w polu nocleg odprawiwszy, nazautrz szły mimo Kataszyn, napierwey, na dobrowolney drodze idących za uniwersałem ich mści panów hetmanów y vsługe Iego Krółewskiey Mci y Rzeczy Pt҃ei wolą y roskazaniem swoim przez sług y poddanych swoich własnych, a osobliwię przez poddanych gromady kataszynskiey y inszych, tam pobliżu będących, mianowicie, przez gromadę Vscia Nowey y Starey Berszady, spólnie się na takowy vczynek armuiących, goscińcu, przeprawy zastąpiwszy, a mianowicie, waszmość, panie Służewski, z bracią swą, Wasilem Bosym, także z pomocznikami swemi, sobie dobrze wiadomemi, za powodem y dokończeniem wmści, panie Biesiadowski, a nie mniey też za radą y pozwoleniem panów poruczników, natenczas będących, to iest waszmość, panie Bębnowski y panie Gruia, yż waszmość, tam będąc, zpólnie się ze wszytkiemi porozumiawszy, a co większa y szłysząc się, w tym iawnię dawszy, yż mieli roskazanię od wmci, księżno, na takowy vczynek bezwinnego na dobrowolney drodzę mężoboystwa, na który vnywersałami się obsyłaiąc y pod garłem na głowe zbiiaiąc, chłopów, strzelców y daraganów żadnych po pasiekaniu przepraw, a daleko więcey noclegów y w sczerym polu nie pozwoliwszy, gromiąc powodów y biiąc się z zołnierzem Ie° Król. Mci, iak z nieprzyiaciolem, czyniąc po przeprawach zasadzki potaiemnę, gościńce dobrowolne zabiegaiąc z strzelcami, z draganami y z inszym rozmaytym ludem pieszym y konnym, iakożeście waszmość y dokazali, co się pokazało w zabitych kilku y pokaleczonych, postrzelanych kilkudziesiąt towarystwa chorągwie, powodów, a mianowicię ich mćw pana Marcina Szoderskiego, pana Woyciecha Wyteiskiego, pana Stefana Rusanowskiego, pana Samuela Zabilskiego, pana Iana Orchowskiego, towarzyszów chorągwię pomienionych powodowych, na śmierć haniebnie pozabiianych y zamordowanych, z chorągwię zaś powodowey ie mć. pana Giżyckiego pana Iakuba Kiełbowskiego zastrzelili z mu//szkietu nawylot przez rękę prawą, w piersiach kula została, począwszy od prawego boku, kaleką na rękę został, pana Woiciecha Kumętowskiego w prawą nogą przez goleń wskróź kości pogruchotanę, aż kaleką wiecznym zostaie, pana Wołoszynowskiego, począwszy od prawego ramienia przez wszytke piersi w lewą ręką wskróź nad łoktiem, pana Andrzeia Karwowskiego w przawą nogę z muszkietu w goleń, pana Marcina Ostrowskiego w piersi pod lewą rękę z rusznice szkodliwię bardzo, pana Hieronyma Hannibala w plecy kulą, w lewą łopatkę szkodliwie bardzo. Z czeładzi zaś postrzelili y pokaleczyli, to iest chorągwie naprzód szlachetnego pana Szymona Łosowskiego w rękę lewą wskróź przez dłoni, kaleką został, pana Andrzeia Sawickiego ręki prawey palców trzy z muszkietu vstrzelili, pana Stanisława Nowińskiego przez łopatki z tyłu postrzeleno szkodliwie barzo, pana Marcina Baranowskiego lewey ręki palec wiełki vcięli prócz y w łeb z prawego boku barzo szkodliwię kosą zacięli, pana Iana Hubińskiego między ramieniem ręki prawei a między łokciem nawylot w boku kula została, pana Andrzeia Iabłonowskiego kosą ręki prawey vcięli. Y w koniach nakaleczonych, w wozach poszarpanych, w rynsztunkach y w dostatkach, przy wozach powodowych y samych będących, niezmierną szkodę wm. poczynili. S pod chorągwie też drugiey ie° mci pana Zahorowskiego, rothmistrza Ie° Król. Mci., tamże oraz y tegoż dnia dwunastego augusta powodów nakaleczyli y o śmierć przyprawili, napród, pana Iana Kuczewskiego przez wszytkę twarz y przez nos, od lewey iagody począwszy, z muszkietu szkodliwie barzo, pana Wiescyskiego trzykroć wkolono lewey nogi, a w obiedwię vda nawylot, przez co kaleką wiecznym został. Z czeladzi zaś tey chorągwię pana Iana Gurskiego w lewą reką na//wylot między łokciem a łopatką przez kość, pana Piotra Kozłowskiego w piersi z łuku szkodliwię, pana Andrzeia Kamińskiego w gębę przez garło, aż łopatką prawą kula wypadła, pana Iakuba Granowskiego w iagode prawą z łuku, pana Iana Chocimicza w prawą pierś aż pod łopatkę z muszkietu. Czeładzi y chłopców, przy wozach będacych, dusz czternaścię, nie wiedzieć gdzie, wm. onych ieśli potopili albo gdzie indzie podzieli, których przy tranpaniu wozów y dostatków towarzyskich, w rynsztunkach, w szatach, w pieniędzach y inszych rzeczach, w skrzyniach, w szkatułach będących, w sposób łupu brzydkiey korzyści pobrali y do szkód niemałych przyprawili, które osobnem regestrzem czasu prawa specifiiowane będą, o czym szyrzei y dostatoczniey protestacya w grodzie tuteyszem y iey approbacya, także woźnego relacya y szlachty, z vrzędu przydanych, obdukcya y proklamacya z ubitych y pokaliczonych towarzyszów w sobie obmawia. Do których się powodowie, we wszytkim przychilaiąc y one approbuiąc y ztwierzdzaiąc, wm. tym pozwem pozywaią, przeto abyście wm., wyżei wyrażeni panowie principałowie y comprincipałowie, na roku, wysz oznaczonym, za tym pozwem sami stawszy y na propozycyą aktorów directe odpowiedali, onych mężobóyców y krwie niewinney szlacheckiey pragnących, do karania ych na garłach postanowili y sami winami prawnymi, na takowych sprzeciwnych prawu y pokoiu pospolitemu opisanemi, dekretowi w tey sprawie, od sądu ferowanemu, przychylaiąc się y na wszytko sądownie odpowiedali. Które specifikowane y vczynku zabóystwa, morderstwa okrutnego, także łupu brzydkiego, winne będą, tym pozwem przy wm. ich księżnę iey mć. aresztuią wolne prawo o szkody, z tego zabóystwa y wzbóys[...] // pochodzącę, w słusznem y należnem sądzię podług regestru zachowuiąc. Pisan w zamku winnickim roku tysiąc sześćset trzydziestego siódmego miesiąca septembra dnia dziewiątego. Ian Nehrebecki, pisarz.

A po wyczyteniu tego pozwu strony powodowey vmocowany relacyą woźnego kładzenia go prawnie dowiódszy, prosił y domawiał się, aby pozwanym w tey sprawię sprawować się nakazano było. A pozwaney strony vmocowany z vmocowanym strony powodowey, w tey sprawie rosprawę prawną między sobą maiąc, syroce controuertowali. Lecz yż controuersy swoych obie stronie do wpisania do dekretu ninieyszego nie podali, o co sie ie° m. pan pisarz swiadczył, y dla tego nie są wpisane. Sąd ninieyszy grodzki winnicki, controuersy stron obóch, powodowey przez vrodzonego ie° mć pana Iana Vniszewskiego a pozwaney strony przez vrodzonego ie° mć pana Adama Kałuskie°, vmocowanych ich, do sądu wnoszonych, wysłuchawszy y one v siebie dobrze vważywszy, nayduie w sądzie swym, yż plenipotent powodowey strony proseqować nie może. Od którego dekretu powodowa strona do sądu głównego trybunału lubelskiego appellowała. Sąd iey tey appellaciey dopuściwszy y rok za nią stronom obóm ^1-w mianowanym^-1 sądzię głównym trybunale lubelskiem w Lublinie w ten czas, gdy sprawy conseruatne woiewództw Kiowskiego, Wołyńskiego, Bracławskiego y Czernihowskiego napierwey po dacie tego dekretu y po wyściu sześci niedziel do sądzenia przypadną y sądzonę będą, stanowić się składa y zachowuię bez przypozwy. A vmocowany pozwaney strony od prefixyei tey appellacyei na woiewództwo Bracławskie appelował. // Sąd mu tey appellacyiei nie dopuścił. A on o poparcie iey na sąd świadczył się. Sąd się też oświadczał, yż tak według prawa być rozumiał.

Co wszytko dla pamięci do² ksiąg iest zapisano, z których y ten wypis roku teraźnieyszego tysiąc sześćset czterdziestego miesiąca apriła wtórego dnia iest wydan. Pisan w zamku winnickim.

Piotr Dambrowski, pisarz grodzki winnicki, mp.

Corrigował Romankiewicz, mp.

Locus sigilli

Незасвідчена копія. Переклад з української мови.

^{1- -1} Має бути mainowanym w.   ² Написано двічі.

  

Про Бершадщину див. також нашу працю: Піддубняк О. Два виписи з чорних книг Вінницького замку // Україна в минулому (Київ; Львів). - 1994. - Вип. V. - С. 137-155, 214.

Другий том документів брацлавського воєводства і згадка про Кіблич і Зятківці

Готуємо з професором Миколою Григоровичем Крикуном другий том брацлавських документів, який охоплюватиме період з 1606 по 1650 рр. На цей раз обмежуємось лише тими документами, які збереглися в родинному архіві. Пісочинських. Спричинено це об'ємом видання, яке й так міститиме понад 1000 стор. друкованого тексту.
Один з таких документів містить згадку про Кублич, Зятківці та інші населені пункти теперішньої Вінниччини. Подаємо його нижче.
А на видання книги ми, старушки-емерити, шукаємо спонсорів, оскільки цю збірку, як і попередню, готуємо, не маючи будь-якого фінансування.

1623 р., липня 21. Вiнниця. -

Зізнання возного єнерала Київського, Волинського і Брацлавського воєводств Василя Низборського перед Вінницьким ґродським урядом про вручення позовів у різних справах в поселеннях Брацлавського воєводства

Выпис с книг кгродских в™ницких во\водства Браславъского

       Л™тџ Божог(о) нарожєн‡ тисєча шєстсот двадцат трєтєго мља июл‡ двадцат пєрвого дњ‡

       П\рєдо мною, Михаилом Ласком, подстаростим кгродским в™ницким, постановившис ґчєвисто, шл‡хєтныи Василєи Низборскии, Ки\въског(о), Волинског(о) и Браславског(о) во\водства возныи \нєрал, ку записованю до книг сознал тыми словы, иж ‡ в рокu тєпєрєшнєм тисєча шєстсот двадцат трєтєм мља юн‡ пєрвого дњ‡ позов кгродскии в™ницкии авътєнтєнтичныи, ґд \го мл. пња Алєксандра Пєсочинског(о) писаныи по их мл. пњовъ Юзєфа и Гаврила ©бодєнских ґ нєстановълєн\ до uчинєн‡ справєдливости пєрєд uр‡дом кгродским нєвєрного Пєсаха, жида, подданог(о) их мл. и арєндара илинског(о), до мєстєчка Илинєц ґднєслъ и u ворота мєсцки\ воткновши, воротномu ґповєдєл и рєк за тим позвом на рочках тєпєрєшных, в рокu тисєча шєстсот двадцат трєтєм мља юл‡ ґсмог(о)надцат дњ‡ припадаючих, сторонам \сми зложил. Того ж рокu и мља юн‡ трєтєг(о) дњ‡ положилєм таких жє позвов два u мєстє Кuбличє ґд \го мл. пња Микола‡ Мєлєшка по их мл. пњов Микола‡, краичог(о), и Прокопа, хорuжог(о) коронног(о), Сєн‡вских ґ кгвалтовно\ выбит\, ґдєн с пєвъных кгрuнтов, до З‡тковєц, имєн‡ \го, налєжачих, а дрuгии ґ такuю ж \спuлсию части \го мл. кублицко\, ґбадва на ти\ ж рочки, выш помєнєны\ выданы\. Которы\ то позвы u ворота uткнuвши, многим людєм, там жє бuдuчим, \сми ґповєдил положєни\ их. Того ж рокu мља юн‡ п‡тог(о) дњ‡ положил єсми u Болобановцє позовъ, на ти\ ж рочки винєсєныи по \г(о) мл. пња Балабана, старостu рогатинског(о), ґд \є мл. пњє\ Галшки з Рогозна П‡сочинско\ и потомков нєбожчика пња Мєлєшка ґ збєглы\ подданы\ до имєн‡ \го мл. Юшъковєшъ, прозивано\ Балабановки. Того ж рокu мља юн‡ дєс‡того дњ‡ занєслъ \сми позов до мєстєчка Куничог(о), писаныи по панюю Андрє\вuю Дзиковuю а потомков нєбожчика пња Богдана Копи\вског(о), скарбника браславъског(о), ґд \г(о) мл. пња Алєксандра Пєсочинског(о) ґ постановлєн\ нєкоторых злочинцовъ, в маєтности позваных пєрємєшкиваючих, и до uчинєн‡ з них справєдливости при uр‡дє кгродским, ‡ко ґ том ширєи позов ґбмовл‡\т. Того ж рокu и дњ‡ ґд того ж \г(о) мл. положилєм позов тамжє по пња ˆрмолu Куницког(о) до записu \го ґ н\\винкован\ \г(о) мл. ґд розных ґсобъ в лєсєх куницких. Того ж рокu ґдинадцатог(о) дњ‡ мља юн‡ в мєстєчкu Кuничом на части пњєи Дзиково\ и потомков пња Копи\вског(о) положил \сми позвов дєв‡т ґт пња Дани\л‡ Гаврата, а дєс‡тии ґд пња Каспра Корника до рожних записов и ґ розни\ долги, такъ чєрєз ґтца тых потомковъ позваных, ‡ко чєрєз ґпєкuнов их, такжє и самuю пњю Настазию Лєсєвичовнu, маткu их тєпєрєшнюю, пњю Андрє\вuю Дзиковuю, поводом винно зосталы\, и тыє вс™ позвы, в самои пњєи Дзиково\и домu на столє положивши, uр‡дникови сє, там жє бuдuчим, положєн\ их ґбвєстил. И за тими всими позвами прєрєчоным ґсобамъ // на рочках помєнєных июлєвих рок зложил.

       И просил помєнєныи возныи, аби та‡ \го помєнєна‡ рєл‡ци‡ правдива прин‡та и до книг записана была. ˆко ж ‡, uр‡д, видєчи рєч слuшнuю, прин‡лєм и записат казалємъ, с которых и сєс выпис под пєчатю кгродскою \ст выдан. Писан u Виници.

                         Печатка 
            Корыкговџлъ Росковскии, m.p.

Книга листів Крушельницьких

Пропонуємо нову книгу з епістолярної спадщини української інтелігенції ХХ століття.

Завантажити.

Антін і Марія Крушельницькі. Вірна сповідь життя. Листування / Упорядкування, передмова, примітки та покажчики Олекси Піддубняка. — Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2018. — 1198 с. – ISBN-978-617-604-149-8

Книга містить листи між Антоном і Марією Крушельницькими — видатними представниками української інтелігенції першої третини ХХ століття. У листах відображено родинні стосунки подружжя Крушельницьких та їхніх дітей — Володимири, Івана, Богдана, Тараса і Остапа на тлі бурхливого суспільно-політичного, культурного і освітнього життя українців в Галичині за часів Австро-Угорщини і Польщі.

Для науковців, викладачів вищої школи, учителів, студентів та учнів старших класів, всіх тих, хто цікавиться історією рідного краю.

Книгу можна придбати у видавництві за адресою: 

Видавець Олександр Пшонківський

м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4

тел.: (044) 33-111-42, тел./факс: (0456) 33-21-22

www.janina-book.com        e-mail: janina-book@ukr.net 

Подаємо передмову до цієї книги. 

ПЕРЕДМОВА

Останнім часом значна увага дослідників спрямована до творчої спадщини Антона Крушельницького. Ця спадщина дуже різноманітна. Тут і художні твори письменника, літературно-критичні публікації, переклади творів європейської літератури і науково-популярних видань, шкільні читанки і підручники. В немалій мірі зацікавленість науковців викликає й громадсько-політична діяльність митця художнього слова, його активна позиція в галицькому інтелектуальному житті першої третини XX століття.

Велике зацікавлення вчених і шанувальників новітньої історії України привертає й неординарна родина Крушельницьких: це, насамперед, дружина А. Крушельницького — Марія Слобода, донька Володимира, сини Іван, Богдан, Тарас і Остап. Воно й не дивно, бо всі члени родини були яскравими особистостями, великими патріотами України і за Україну віддали найдорожче — своє життя.

Цьому зацікавленню сприяє ще й те, що, на щастя, зберігся значний родинний архів Крушельницьких, який після різних неймовірно складних і трагічних подій не загинув і нині зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (далі — ЦДІАУЛ, фонд № 361, опис 1, що нараховує 291 справу).

У пропонованій книзі міститься лише невелика частина матеріалів цього архіву, а саме та, що стосується листування між Антоном і Марією Крушельницькими. У листах відображено, як далі переконається читач, органічно пов’язані родинні стосунки і громадське життя галицької інтелігенції за часів Австро-Угорщини і Польщі.

Листування охоплює період від 1900 р. по 1933 р. Природньо, що стосувалося воно лише тих відтинків часу, коли подружжя перебувало у довготривалій або короткотерміновій розлуці, спричиненій різними життєвими обставинами. Регулярність цього листування не повністю відображена у збереженому архіві. В одному з листів Марія Крушельницька пише до свого чоловіка, що жалкує за загубленою чималою кореспонденцією з їхніх молодих років, внаслідок складних життєвих перипетій — війна, евакуація, переїзди.

З епістолярного матеріалу, що зберігся, видно, що листування між Антоном і Марією почалося з перших днів знайомства і більш-менш регулярно продовжувалось в період їхнього раннього подружнього життя. У цей час молода актриса театру “Руська Бесіда” Марія Слободівна часто виїжджає з гастролями у різні міста й містечка Галичини, а її коханий вчиться у Львівському університеті. Згодом родина Крушельницьких, як це водилося у вчительства, теж не засиджується на одному місці, та все ж затримується найдовше в Городенці, де А. Крушельницький отримав посаду управителя української гімназії. Тогочасне листування виникало, коли родина відпочивала у Криворівні, а її очільник готувався до нового навчального року або ж керував навчальним процесом. Подібний поштовий зв’язок між подружжям відбувався і в роки першої світової війни, коли родина А. Крушельницького перебувала в евакуації у Відні, а він сам повернувся до Городенки відбудовувати гімназіальне життя після пересування російських військ на схід.

Короткий, але цікавий, період листування стосується перебування А. Крушельницького у Станіславові в 1919 р. Дружина з дітьми тоді мешкала в Городенці. Це був напружений і тривожний час, коли формувалась й утверджувалась молода українська держава. У Станіславові А. Крушельницький довідався про своє призначення міністром освіти УНР.

Невдовзі після закінчення військових дій він влаштовується на вчительську роботу в Ужгородській гімназії. У вересні-жовтні 1923 р. між Ужгородом і Родауном під Віднем, де мешкали Крушельницькі, зав’язується інтенсивна переписка. В Ужгороді А. Крушельницький із властивою йому енергією поринає в шкільне і громадське життя закарпатців, докладає зусиль для впровадження української мови і літератури в гімназії, веде боротьбу з москвофілами і їхнім мовним сепаратизмом. У одному з листів до дружини він пророче висловлює впевненість у майбутньому відкритті в Ужгороді українського університету.

Найоб’ємнішим і найбагатоплановішим є корпус епістолярію, що припадає на час перебування А. Крушельницького на посаді директора Рогатинської української гімназії. Тоді, внаслідок скрутних матеріальних обставин, дружина і діти все ще проживали в Родауні. З січня по серпень 1925 р. маємо 122 листи Антона і 198 листів Марії.

Далі досить значне листування відбувається у 1926–1927 рр. На той час родина А. Крушельницького вже мешкала в Рогатині, але він очолював приватну жидівську гімназію в Коломиї.

Нетривале, але досить інтенсивне листування відбувалось у серпні-жовтні 1927 р., коли дружина з меншими синами мешкала в Коломиї, а чоловік влаштовувався на роботу в школах товариства “Рідної Школи” у Львові.

Завершується збірка документів незначною кількістю листів з періоду після 1928 р. Спочатку Крушельницькі мешкали у Винниках під Львовом, а потім безпосередньо у Львові. Листування відбувалось з приводу тимчасового перебування М. Крушельницької у Стрию, де на той час у молодої пари, Івана Крушельницького і Галі Левицької, народилася донька Леся — Лариса Крушельницька, або коли дружина з уже дорослими дітьми відпочивала в Карпатах.

Кількісний опис листування ілюструє подана нижче таблиця, а детальна динаміка переписки випливає безпосередньо із збірки листів.

Хронолологічна таблиця кількості збережених листів перепискиміж Антоном і Марією Крушельницькими у 1900–1933 рр.

Роки	Кількість листів від А. Крушельницького	Кількість листів від М. Крушельницької	Сумарна кількість листів
1900	-	1	1
1901	10	3	13
1905	2	-	2
1906	6	2	8
1907	1	-	1
1911	3	2	5
1912	2	12	14
1913	9	7	16
1914	1	-	1
1915	27	12	39
1918	4	1	5
1919	13	8	21
1923	37	23	60
1925	122	118	240
1926	29	10	39
1927	44	27	71
1928	9	5	14
1929	7	7	14
1932	3	4	7
1933	1	-	1
Всього	330	242	572
за 20 років листування, а часового періоду — 34 роки

Праця над епістолярною спадщиною Крушельницьких виникла випадково. Цікавлячись історичними матеріалами щодо східного Поділля у фондах ЦДІАУЛ, автор цієї передмови натрапив на листування між вінницьким істориком Валетином Отамановським і Антоном Крушельницьким у 1927–1929 рр., пов’язаним з приготуванням до ювілейного видання повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Пошук листів у різних одиницях збірок архіву вивів на корпус документів цієї родини і на ще одне зацікавлення, яке з часом перейшло в більш-менш систематичне опрацювання даного епістолярію. Сталося так, що спочатку були списані листи Антона Крушельницького і виник намір підготувати саме їх до друку. Але потім виявилось, що без листів Марії Крушельницької видання було б неповним, а, крім того, залишилося б багато неясних деталей. Крім того, листи дружини до чоловіка несли багато ориґінальної інформації. Отож було вирішено скопіювати і їх. Відбилося це на об’ємі і тривалості праці, але зате постала логічна послідовність листування. Далі документи були набрані в електронному варіанті і споряджені відповідним довідковим матеріалом у вигляді приміток, винесених в кінці листів. Це, можливо, одна з найважчих, але повчальна і пізнавальна для укладача частини роботи над цією книгою.

При укладанні текстів листів збереглась автентичність способів передачі їхнього змісту на письмі і, в основному, враховувалась тогочасна орфографія, яка, зрештою, мало відрізнялась від усталеної на той час на теренах усієї України, бо Крушельницькі, як родина, пов’язана з українською літературою і мовою, шанували мовні традиції і слідкували за розвитком української літературної мови. Скорочення, що трапляються в ориґіналах листів, при укладанні збірки доповнені ламаними дужками, пошкоджені місця — квадратними дужками. Однак квадратні дужки вживаються також в довідниковому матеріалі, але лише у тих випадках, коли всередині обмеженого ними тексту є вже круглі дужки. Гадаю, що такий “різнобій” не зашкодить розумінню текстів листів і приміток. В листах іноді трапляються згадки про кореспондецію від інших осіб або дописані листи дітьми до свого батька. Тоді, як правило, такі документи винесені у повному обсязі до тієї частини книги, де містяться примітки. У примітках подаються також газетні статті полемічного характеру за участю А. Крушельницького, оскільки відносно них йшло жваве обговорення в листуванні.

Традиційним вже є в публікаціях епістолярного характеру додавання коротких словничків, що пояснюють застарілі слова або діалектизми. Оскільки це видання орієнтоване на широке коло читачів, то подібний словничок подається і тут. Крім того, тексти листів і примітки споряджені іменними та географічними покажчиками (або, може краще, скороглядами). У листах міститься безліч імен добре знаних і призабутих, а часто й мало відомих, людей, назв місцевостей, подій, тогочасних термінів. Тому, знову ж таки, виходячи з того, що, можливо, цим виданням зацікавиться чимало читачів з різним рівнем знань і поінформованості щодо історії рідного краю й життя та діяльності кіл інтелігенції в ньому за окреслений період, у книзі подано часто розлогі примітки-коментарі, про кого або про що йдеться. Такі відомості були почерпнуті з різних джерел: у значній мірі з інтернету, де тепер розміщено багато публікацій наукового й довідкового характеру, з книг, газет, а також в немалій мірі з архівних матеріалів. Тут треба застерегти, що електоронна інформація, як і будь-яка інша, вимагає всесторонньої перевірки. Ця вимога виконувалась за методом зіставлення декількох джерельних даних.

У примітках подані також деякі археографічні дані стосовно фізичного і геометричного характеру листів. У ті часи, про які йдеться в книзі, листування нерідко велось на поштових листівках, іноді й з репродукціями мистецьких творів. Оскільки такі носії є раритетами, то при опрацюванні цього епістолярію виконувався короткий їх опис. Подано також характеристики поштових марок і штемпелів, а також паперу, на якому листи були написані. Дуже часто папір був високої якості, іноді навіть з філігранями (водяними знаками). У декількох випадках папір містив особисті дані відправника. Але зустрічаються й листи, написані на папері, не призначеному для цієї мети, наприклад, на обгортковому. Якість паперу чимало свідчила про матеріальний достаток дописувачів у відповідний час. Зазвичай листи писалися чорним чорнилом, зрідка — олівцем. Часом вони писалися вкрай перевтомленою рукою автора, іноді неякісним пером, на яке нарікали, а траплялось, що таким, яке хвалили.

У небагатьох випадках, коли документ був значно пошкоджений (наприклад, порваний) або невдало реставрований, робились спроби ідентифікувати його зміст. Декілька листів з певних міркувань написані латинськими літерами, хоч і українською мовою. В такому випадку їх залишено без змін, бо читаються вони дуже добре і в такому незвичному вигляді. Всі листи пронумеровані арабськими цифрами. При цьому, якщо листів одного й того ж автора є декілька, то ім’я автора пишеться один раз.

Всі примітки до листів в даному виданні розміщені окремо після всього корпусу документів. Посилання на примітки в текстах листів зроблені арабськими цифрами, а зноски в текстах листів і приміток позначені зірочками із зростаючою їх кількістю в межах одного документа, причому кількість зірочок більша від трьох позначається відповідною цифрою при одній зірочці. У примітках трапляються довгі тексти з багатьма покликаннями (виносками). В такому випадку кількість зірочок, якими позначаються ці покликання, теж стає неперервно зростаючою в межах всієї примітки.

Німецькомовні вирази і деякі фрагменти текстів допомогли перекласти св. п. пані Лариса Крушельницька і пані Марія Баран, а деякі відомості люб’язно згодились подати професор Орест Івахів, св. п. доктор Богдан Котлярчук, пані Христина Оганович-Адамська і пані Лариса Матлашенко, за що висловлюю їй щиру вдячність.

Робота над цією книгою виявилась трохи затяжною (тривала з 20 листопада 1997 р. з перервами, у Львові, Лодзі, потім знову у Львові). Її результатами постійно й з інтересом цікавились професор Микола Крикун, професор Олег Купчинський, св. п. доктор Марія Вальо, яким я висловлюю глибоку вдячність. Значним підґрунтям для осмислення мети праці були неодноразові розмови з св. п. професор Ларисою Іванівною Крушельницькою, яка нещодавно відійшла від нас у засвіти і якій я особливо вдячний. Залишилась її щедро зілюстрована книга “Рубали ліс… (Спогади галичанки)”, яка є ніби програмою для опрацювання і опублікування всього збереженого епістолярію Крушельницьких. Велике зацікавлення і підтримку до проведеної праці виявляли члени родини Крушельницьких — професор Марія Тарасівна Крушельницька, доктор фізики Тетяна Доріанівна Крушельницька і член-кореспондент НАН України, професор Ігор Васильович Стасюк, спілкування з якими вносило ентузіазм в дослідження і впевненість у важливості вибраної теми.

Висловлюю також вдячність колективам Центрального державного історичного архіву України у Львові і відділів рукописів та бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, директором якої довгий час була Л. І. Крушельницька, за доброзичливу допомогу при опрацюванні архівних і бібліографічних матеріалів до цієї книги. Певний час робота над листами Антона і Марії Крушельницьких, поруч з працею над документами Брацлавського воєводства, матеріально підтримувалась Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, очолюваного св. п. професором Ярославом Дашкевичем, якого згадую з великою пошаною і вдячністю.

Окремо хочу подякувати моїй дружині Надії, яка з розумінням і зацікавленістю поставилась до цього мого позафахового захоплення.

Олекса Піддубняк