O.P. Chvylkamy tjahne do internetu. I vyjavyv cikavu ricz: ti matrijalczyky pro Kyvaczivku sprovokuvaly mynuloho roku svjatkuvannja Kyvaczivci 400 rokiv. Ta zav. rajonnoji teplyckoji hazety, vydno, slidkuje za blogom. Pysze, szczo v Kyvaczivci z cijeji nahody z'jichalos bahato naczalstva na svjato borszczu. Jak zaczepyly stilku istoriji sela, to vsi rozchvyljuvalys i poczalys burchlyvi obhovorennia. Ljonja tam na fotohrafiji, vin dali dyrektor Kyvaczivskoji szkolu. Zhadaly, szczo persze vidpome bulo uroczyszcze Kywacziw 1609 r. Nevidomo, komu vony 400 r. vidznaczaly, uroczyszczu czy selu, bo pro selo vidomo z 1635 r. Ale nahoda vypyty bula. Jakby buv vystavyv na blog trochy ran'sze, to ta nahoda bula b ranisze, a tak vystavyv 26.05.2010.
N.V. Tam na blozi je prizvyszcze avtora dopysu? Toj L'onja desto perepovnenyj hordistju, szczo pysze odnoklasnyk. Ukrajina potriszky doluczajet'sja do vidkrytoho svitu, jakos' by i naszi kraji szukaly sposobu vyhodyty v svit. Maju na uvazi, szczo, napryklad, L'vivszczyna zaluczaje do rozbudovy infrastruktury zahidni hranty. A naszi kraji, desto, i ne pidozrjujut', szczo take je.
понеділок, 16 січня 2012 р.
понеділок, 26 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про українські пенсії
Hodyla s'ohodni za pensijeju. Jiji zatrymaly na kil'ka dniv, bo des'to dorahovuvaly pidvyszczennja, az' na 17 hrn. Potim zajszla zaplatyla za komunposluhy, vyjszlo bil'sze polovyny pensiji. Ale baczu, szczo ljudy platjat' velyki sumy, des'to davno na platyly.
Метанівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Метанівка
Вперше село Метанівка (Metanowka) письмово згадується у 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (Центральний Державний Історичний Архів у Києві; далі - ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою село згадується у списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
На одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це село нанесене під назвою Метанів (Metanow) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 240).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Метанівці, яка належить до Соболівського ключа, нараховується 129 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Метанівка належить до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
У 1784-1791 рр. Метанівка адміністративно належала до Брацлавського повіту.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 140 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
Дані про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Metanówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 48. с. Метанівка (Metanowka): сповідалися 572 особи; не сповідалося – 130; охрещено – 26; померли - 9; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Метанівка: будинків - 130, сповідалися 560 осіб; дітей - 200; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 3; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 4, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 120, сповідалися 528 осіб; дітей - 300; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 9, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 98, сповідалися 541 особа; дітей - 207; народилося: хлопчиків - 21, дівчаток - 17; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 15, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 86, дорослих: чоловіків – 140, жінок – 120; дітей: хлопчиків – 86, дівчаток – 74.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 92 і назвою Мешиновка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 47. Метанівка (Метановка): дворів: у 1775 р. - 129, у 1797 р. - 140, осіб - 390.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Метанівці душ чоловік 422.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> В селі Метанівці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Сава Тутевич.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
1) Метанівка (Metanówka), село <на річці Сурі, лівій притоці Богу. – О.П.> в Гайсинському повіті, волость - Соболівка, парафія <католицька> - Ладижин, 127 осель, мешканців - 1204, 1571 десятин селянської землі, 62 десятини церковної. Належить до графині Олександри Потоцької, яка володіє близько 21000 десятин вживаної землі.
2) Метанівка (Metanówka), фільварк володінь Теплик, Гайсинський повіт, 540 десятин рільної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 264).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Метанівка, село недалеко від р. Бог, навпроти Красносілки. В центрі села, вище церкви, із східного боку, залишки якогось укріплення: чотирикутна площа розміром 1000 кв. сажнів обнесена валом; на кутах містяться підвищення.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 249).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Метанівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 30.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 30.
Пора року промислу – взимку.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Загальна кількість дворів – 530.
Загальна кількість чоловіків – 1242.
Загальна кількість жінок – 1125.
Усього мешканців – 2367.
Кількість дворів з різним промислом – 53.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 53.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
В Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> Метанівка з 11 <ремісниками>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Вперше село Метанівка (Metanowka) письмово згадується у 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (Центральний Державний Історичний Архів у Києві; далі - ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою село згадується у списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
На одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це село нанесене під назвою Метанів (Metanow) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 240).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Метанівці, яка належить до Соболівського ключа, нараховується 129 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Метанівка належить до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
У 1784-1791 рр. Метанівка адміністративно належала до Брацлавського повіту.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 140 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
Дані про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Metanówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 48. с. Метанівка (Metanowka): сповідалися 572 особи; не сповідалося – 130; охрещено – 26; померли - 9; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Метанівка: будинків - 130, сповідалися 560 осіб; дітей - 200; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 3; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 4, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 120, сповідалися 528 осіб; дітей - 300; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 9, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 98, сповідалися 541 особа; дітей - 207; народилося: хлопчиків - 21, дівчаток - 17; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 15, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 86, дорослих: чоловіків – 140, жінок – 120; дітей: хлопчиків – 86, дівчаток – 74.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 92 і назвою Мешиновка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 47. Метанівка (Метановка): дворів: у 1775 р. - 129, у 1797 р. - 140, осіб - 390.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Метанівці душ чоловік 422.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> В селі Метанівці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Сава Тутевич.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
1) Метанівка (Metanówka), село <на річці Сурі, лівій притоці Богу. – О.П.> в Гайсинському повіті, волость - Соболівка, парафія <католицька> - Ладижин, 127 осель, мешканців - 1204, 1571 десятин селянської землі, 62 десятини церковної. Належить до графині Олександри Потоцької, яка володіє близько 21000 десятин вживаної землі.
2) Метанівка (Metanówka), фільварк володінь Теплик, Гайсинський повіт, 540 десятин рільної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 264).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Метанівка, село недалеко від р. Бог, навпроти Красносілки. В центрі села, вище церкви, із східного боку, залишки якогось укріплення: чотирикутна площа розміром 1000 кв. сажнів обнесена валом; на кутах містяться підвищення.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 249).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Метанівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 30.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 30.
Пора року промислу – взимку.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Загальна кількість дворів – 530.
Загальна кількість чоловіків – 1242.
Загальна кількість жінок – 1125.
Усього мешканців – 2367.
Кількість дворів з різним промислом – 53.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 53.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
В Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> Метанівка з 11 <ремісниками>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Антонівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Антонівка
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
пʼятниця, 23 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про новий державний бюджет
Vczora na VR pryjnjaly bjudz'et, nosylys' z nym dovho, moroczyly holovu, szczo ne znajut' ciny na haz. Pryjnjaly kosztorys krajiny za 1 hod. Tez' je nehumannym, bo zakladeno v n'omu zbil'szennja kil'kosti hromadjan poza mez'eju bidnosty z 24 do 26%. Teper staje zrozumilym, czoho moroczyly holovu za haz. Naspravdi, vyczikuvaly, koly projde zustricz z czynovnykamy radu UE. Bo todi b ne bulo, tak meni zdajet'sja, nijakyh peremovyn. Szczob urjad tak ponyzyv riven' z'yttja ljudej i phavsja v evropejs'ku spil'notu, pro take, napevno, ne malo b buty movy. A pro znyz'ennja ciny na haz tez', oczevydno, z cijeji vlady nikomy ne vyhidno. Vony z' zmiszujut' ciny za
ukrajins'kyj haz z rosijs'kym dorohym, i navarczyk czymalen'kyj. A jak bude nyz'ka cina, to de dlja nyh bude vyhoda? Ce moz'na bulo b skazaty vyborcjam PR (партії регіонів. - О.П.),jak vas i nas kolo vas harno durjat'.
V Hvyl'voho tez' prysutnja podibna sytuacija: kuharky vzjalys' keruvaty krajinoju. Jaksravo opysano. Bida ne v tomu, a v kilkosti tyh, hto vybyraje, potrebuje takoho kerivnyctva.
ukrajins'kyj haz z rosijs'kym dorohym, i navarczyk czymalen'kyj. A jak bude nyz'ka cina, to de dlja nyh bude vyhoda? Ce moz'na bulo b skazaty vyborcjam PR (партії регіонів. - О.П.),jak vas i nas kolo vas harno durjat'.
V Hvyl'voho tez' prysutnja podibna sytuacija: kuharky vzjalys' keruvaty krajinoju. Jaksravo opysano. Bida ne v tomu, a v kilkosti tyh, hto vybyraje, potrebuje takoho kerivnyctva.
Надія Воловодівська про козацькі ракети (за Юрієм Шаповалом)
Budu pidkydaty cikavi reczi, jaki moz'na tez' poczuty na sajti ukr.radio v rubryci, szczo vede Ju.Szapoval 'Myt' istoriji'. A vin vidkopav takoho Oleksandra Zasjad'ka, jakyj v 1815 r. zrobyv perszi rakety. Jomu rozkazav bat'ko, szczo v 1516 r. kozaky pobyly turkiv zavdjaky vykorystannju raket. I toj junyj raketczyk vzjavsja vidnajty sekrety, jaki kozaky zahovaly z tyh czasiv. Portret Zasjad'ka vysyt' v muzeji kosmonavtyky pry vhodi. Tez' malovidoma storinka. Toj czolovik, mabut', usvidomljavav, szczo stvoryv nehumannu tehniku, i proviv ostatok z'yttja v monastyri.
четвер, 22 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про науковий потенціал в Україні
Dumala za repliku tvojeji dyplomnyci (йдеться про те, що одна польська студентка сказала: всі вдома дивуються, що Українець, а такі складні теми досліджує. - О.П.). A j spravdi, nas v SRSR tak zatuszovuvaly, szczo my majz'e nevidoma krajina. A na tomu tyz'ni zhaduvaly pro perszu v sojuzi eom, rozroblenu pid kerivnyctvom Ljebedejeva v Kyjevi v 1948 r. Potim z toji rozrobky piszov rjad BESM. Rozumni ljudy szkoduvaly, szczo dobru ideju, jaka bula zakladena pry jiji rozrobci, zakynuly. I pojasnjuvalos' ce takym czynom. V Moskvi zvaz'aly na moz'lyvyj vyhid Ukrajiny z sojuzu. Tomu, to hovorylos' dosyt' vidkryto, nijakyh stratehicznyh rozrobok tut ne pidtrymuvaty. I bulo pereneseno novi pokolinnja eom v Bilorus'. A litaky - czoho varta til'ky rozrobka velykovantaz'noho litaka 'Mrija'! Jak podumaty, to v sviti ne bahato derz'av maje svoje litakobuduvannja. Ale suspil'stvo i vlada ne vmijut' navczytys' tym korystatys'. Cikavo, jakyj toj litak zdijmaje szum,jak pidnimajet'sja navantaz'enyj? Hocz by de miz' inszym zhadaty.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
