Шановні керівники міського транспорту!
Шановний Пане Директоре Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради!
Прошу навести порядок на маршруті автобуса № 55, що їздить з вул. "Під Дубом" до Збиранки. Зачастіли аварії з цим маршрутом внаслідок частих поломок машини. Автобус старий, малий, часто переповнений, як на такий важливий маршрут, бо багато людей їздять до міського цвинтаря, на дачні ділянки (в основному це люди пенсійного віку), а також ті, що мешкають в с. Збиранка. Машини не мають амортизаторів, так що під час їзди по невпорядкованій вул. Мазепи (суцільні ями і горбки) пасажири отримують шкідливі для здоров'я вібрації. Машини цього маршруту становлять велику небезпеку для пасажирів ще й тому, що траса між цвинтарем і Збиранкою проходить через круті горби і яри, а в цих машинах часто трапляються неполадки і з гальмами. Керівництво маршруту № 55 просто безвідповідальне, коли посилає такий зношений транспортний засіб в рейс. Шофери нераз проводять ремонт авт своїм коштом, що не є нормальним. Тому ми пропонуємо, замінити старі машини на цьому маршруті № 55 нормальними і більшими за місткістю автобусами, або передати цей маршрут іншій, більш надійній автотранспортній фірмі. Сподіваюсь, що, незважаючи на такі складні часи, як зараз, Ви звернете увагу на цю проблему і вживете відповідних заходів у її вирішенні. Доброго Вам здоров'я! З повагою - Олекса Піддубняк. 18.10.2024.
А оце відписка: Вітаємо! Для реєстрації документу в системі
документообігу, Ваше звернення повинно бути підписаним та оформленим згідно ЗУ
"Про звернення громадян". Надаємо посилання для ознайомлення із
вимогами https://cnap.city-adm.lviv.ua/service/application
Від: Загальна поштова скринька
<dep.mobility@lvivcity.gov.ua>
Надіслано: 18 жовтня 2024 р. 13:19
Кому: Відділ кореспонденції <agu@lvivcity.gov.ua>
Тема: Fw: прохання
Ясно. Ви цим питанням займатись не хочете. Але 55-й автобусний маршрут від цього безпечнішим не стане. Дуже жаль. Зрештою, я міг би нічого не писати, бо це Ваш прямий обов'язок підтримувати міський транспорт в порядку. А в даному випадку такого порядку нема.
О. П. Піддубняк. 18-10-24.
Це скандальний маршрут. Шофери часто проскакують повз пристанки, не реагуючи на пасажирів, які безнадійно волають, що теж хочуть їхати, хоч бус не завжди заповнений. Шофери часто полюбляють, щоб люди за ними за ними бігли, особливо пенсіонери. Вчора теж добіг до автобуса, що мав намір нікого не брати, але якось вскочив до нього. Але як віз! Мотав машиною всю дорогу, раптово спинявся і зненацька рушав, кидався з боку на бік... Я теж літав по салону, намагаючись зареєструвати картку шляхом дотикання. Мало того, шофер всю дорогу з кимось ніяк не міг набалакатись, все голосно ґевеґав, аж пасажири обурювались.
114-та теж добра маршрутка. Автомат квиток видає, але шофер ані мур-мур обілетити, якщо платиш готівкою.
Оце така львівська сервісна культура. Хто там нагорі відповідає за цей не-порядок?
Книгу можна завантажити тут
Історія виникнення перекладу цієї книги така. Перебуваючи тривалий час в Лодзі, де я викладав в тамтешній Політехніці, у вільний час часто навідувався до Наукової бібліотеки Лодзького університету. Працював там з літературою в загальному читальному залі, у відділі рукописів і в каталозі. Серед різноманіття тем переглядав й літературу, пов'язану з Україною. Якось зав. відділом рукописів запитав мене: "А що, власне, пан вишуковує у нас". Не знаючи, що йому відповісти, я бовкнув: "Історичні матеріали про вклад Українців у розвиток Лодзі". Він, як ошпарений, відповів: "Нема тут таких матеріалів!" А й справді, серед архівних матеріалів, які, до речі, збирав, а часто й купляв особисто пан завідуючий, нічого такого мені не натрапилось. Хоча загалом у цьому відділі були цікаві матеріали на інші теми, які я залюбки опрацьовував. Зате в каталозі бібліотеки натрапив на книгу Казимира Мошинського "З України" (назва така, бо це були нариси, надіслані автором з України до журналу "Ziemia") . І потрошки почав її перекладати. Якось поїхали ми з докторантом Марком Подимою (Marek Podyma) до цієї бібліотеки, і він з дозволу бібліотекарів перезняв всі ілюстрації до цієї книги. Вдома Марек ще дуже ретельно опрацював зняті світлини. Під час одного з книжних форумів у Львові я запропонував Олександру Пшонківському, видавцеві з Білої Церкви, надрукувати цей переклад. Він охоче згодився, бо тема книги стосувалась його рідного краю. Що більше, за усною домовленістю мені мало припасти 10% накладу. Назву книжки видавець дещо змінив, хоча я хотів, щоб вона називалась "Перепетове поле". На жаль, фінансові труднощі і складні часи не дозволили видавцеві реалізувати вповні цей задум. В результаті я дістав невідкоректований один примірник, а доля ширшого накладу зависла в повітрі. Якимось чином книжка потрапила на Петрівку у Києві, і там їй приписали шалений тираж. Але я не вірю, що це була правда. Вже пройшло багато років, як я приготував цей переклад (у 2004 р.), сподівання на те, що книга потрапить до читача все більше ставали нереальними. Було б грішно "маринувати" цей чудовий твір видатного польського, та й українського, етнографа Казимира Мошинського. Тому подаю його тут, з допомогою мого сина Юрка, у електронному вигляді.
Помер чудовий музикант, великий шанувальник і популяризатор української музики і пісні.
Царство йому Небесне!
Наше співчуття його родині.
Цей посібник був підготовлений у 2018 р. з надією, що його можна буде видати у Львівській Політехніці. Оскільки безрезультативним обіцянкам не було видно кінця краю, вирішив шукати видавців де-інде. Згодились Хмельничане. Але видали трохи не те, що було в оригіналі (без подання мені на коректуру своєрідно відредагованої версії ). Тому я з моїм співавтором Ромуальдом Жиллою вирішили все ж помістити в інтернеті оригінал посібника. Сподіваємось, що він буде корисний для зацікавлених читачів.
Список членів Православноі Христіанськоі
релігійноі громади с. Малоі Мочулки
Джерело:
Вінницький обласний державний архів. Фонд № 196. Архів (справа) № 89. Опис № 1. Автор вдячний п. Олександрові Петренку за виявлені і люб'язно надіслані ці матеріали.
Примітка: значком „†” позначені ті особи, які померли від голоду в 1932-1933 рр. Дані про них одержані на основі публікації: Лациба, В.П., Вижга В.В., Кравченко П.М., Мельничук І.П., Петренко В.І., Подкур Р.Ю. (упоряд.). Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні; Відпов. ред. Лациба В.П.; Укр. ін-т нац. пам’яті; Вінниц. обл. держ. адміністрація; Вінниц. обл. рада. Вінниця, 2008. – 1360 с. Розділ 1. Мартиролог Голодомору, с. 762-764. За свідченням мешканця Малої Мочулки Петра Зозулі саме він зібрав дані по жертвах загиблих в селі, але складений ним список не знайшов повного відображення в книзі.
