середу, 26 травня 2010 р.
Надія Воловодівська про статтю Євгена Булавки
Proczytala stattju do UP (йдеться про статтю Євгена Булавки в „Українській Правді” від 25.05.2010. – О.П.). Dobre, szczo je ljudy, jaki zamysljujut'sja, szczo z' robyty z tym, szczo majemo. A majemo dvoch nedorosliv, jaki duz'e konkretno vzjalys' za Ukrajinu. Na to sliv ne hvataje. Jedyne, szczo moz'e vrjatuvaty sytuaciju, tak ce te, szczo jak vony duz'e czasto budut' perehyljaty czerez kolino molodszoho brata, jakyj maje trohy svoho honoru, to tomu, molodszomu bratovi, taka dija bude mensze i mensze podobatys'. I szczos' z toho moz'e vyjty zovsim neoczikuvane.
Кивачівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Кивачівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається
метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Кивачівки за 1775-1803
рр. - (ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, справа 500).
Вперше про Кивачівку довідуємось у 1609 р., як про урочище. У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, під 1609 р. зафіксовано суть наступної судової справи: "Травня 19. Між Іваном Красносільським, позивачем, а Геронімом Сенявським, позваним, спір внаслідок забрання насланими зі сторони позваного слугами і підданими з містечка Ґранова на ґрунті позивача і урочищі Кивачові (Kiwaczów) у підданих того ж позивача бидла рогатого".
Вперше про Кивачівку довідуємось у 1609 р., як про урочище. У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, під 1609 р. зафіксовано суть наступної судової справи: "Травня 19. Між Іваном Красносільським, позивачем, а Геронімом Сенявським, позваним, спір внаслідок забрання насланими зі сторони позваного слугами і підданими з містечка Ґранова на ґрунті позивача і урочищі Кивачові (Kiwaczów) у підданих того ж позивача бидла рогатого".
[Джерело: Źródła
dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T.
IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander
Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału
lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga III.). Annus 1609 die
12 Maii inter causas palat Bracłavien. - S. 542]. У Центральному державному
історичному архіві України у Львові [фонд 773 (Коронний трибунал)],
зберігаються регести (короткі описи) вписів в судові книги.
Перша писемна згадка про Кивачівку (Kiwaczowka), як село, зустрічається під 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, рідного брата брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського, який загинув у 1652 р. в битві під Батогом. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків. (ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою поселення зустрічається у списку маєтків Марціна
Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк.
25-26).
Під назвою Кивачів (Kiwaczow) село згадується у списку маєтків того ж М.Калиновського
у 1639 р. (ЦДІАУК, ф. 37 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, арк.
130, 131зв.). Такий самий список зберігається в родовому архіві Браніцьких, що
є складовою частиною Головного Архіву Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с.
80-81).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в
Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено,
що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 24 димів села Кивачівки (в
ориґіналі помилково: Kiowczuwka) 24 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун
М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки.
товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської
секції, с. 415-448).
На мапі 1650 р. знаменитого французького інженера Ґ. Боплана село Кивачівка йменоване як Kiwakruwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського
воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені
Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола.
Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во
Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 228).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Кивачівці, яка
належить до Гранівського ключа, нараховується 70 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Кивачівці було 74 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, а в 1791 році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Дані про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Kiwaczowka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Кивачівці було 74 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, а в 1791 році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Дані про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Kiwaczowka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
Парафія 24. Кивачівка (Kiwaczowka): сповідані душі – 377; нездатні до сповіді – 95;
охрещені – 15; померлі – 13; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі
(ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків 60; сповідалося 360 осіб; не сповідалось – 3;
дітей – 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 7; шлюбів – 4; померло:
члоловіків – 11, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 50, сповідалося: чоловіків – 189, жінок - 175;
нездатних до сповіді: чоловіків – 24, жінок – 16; шлюбів – 1; померло:
чоловіків - 10, жінок - 11; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 60, сповідалося 307 осіб; дітей - 50;
народилося: хлопчиків - 6, дівчаток – 4; померло: чоловіків - 5, жінок – 6;
шлюбів - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 70, охрещено: хлопчиків - 13, дівчаток – 15;
померло: чоловіків - 17, жінок – 4; сповідалося: чоловіків – 287, жінок – 153;
нездатні до сповіді: чоловіків – 43, жінки – 29; шлюбів 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Під номером 29 і назвою Ковачевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлинном Брацлавском воеводстве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Вдомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
Під номером 29 і назвою Ковачевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлинном Брацлавском воеводстве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Вдомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
16. Кивачівка (в оригіналі - Кобачовка, Kiwaczawka): дворів: у 1775 р. - 70, у 1797 р. - 74,
осіб - 313.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА,
18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який радо погодився, аби
їх виставити на цьому блозі для широкого користування теплицькими
краєзнавцями).
Призначені на псаломницькі місця: безпосадово виконуючі обов'язки псаломщика: Тимофій Жалинський, в село Кивачівку, Гайсинського уїзду.
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1873, № 22, 15 ноября, отдел I, с. 365-366).
В селі Кивачівці (в ориґіналі: Кливачієвка. – О.П.) приєднані з унії до православ'я у 1794 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Василь Прокопович.
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1873, № 22, 15 ноября, отдел I, с. 365-366).
В селі Кивачівці (в ориґіналі: Кливачієвка. – О.П.) приєднані з унії до православ'я у 1794 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Василь Прокопович.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской
епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 10).
Кивачівка (Kiwaczówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Копіївкою, Краснопільська волость, мешканців 632, селянської землі 465 десятин, двірської - 700 десятин. Будинків 110. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Wniebowzięcia) з 385 парафіянами і 38 десятинами землі; парафія католицька належить до Гранова. Село конфісковане Збишевським (Zbyszewski).
Кивачівка (Kiwaczówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Копіївкою, Краснопільська волость, мешканців 632, селянської землі 465 десятин, двірської - 700 десятин. Будинків 110. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Wniebowzięcia) з 385 парафіянами і 38 десятинами землі; парафія католицька належить до Гранова. Село конфісковане Збишевським (Zbyszewski).
(Джерело: Słownik
Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod
redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk
fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława
Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj
Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk
dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa
Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 116).
Копіївка (Kopijówka), річка, Гайсинський повіт, починається на полях села
Красносілки, впадає до річки Кублича з лівого боку під селом Марківкою.
(Джерело: Там само, s. 381).
Кивачівка, село, розташоване на рівнині, трохи похиленій до річки Кублич, що
впадає у річку Соб. Через село проходить поштова дорога. Кліматичні умови
сприятливі для здоров’я, бо поблизу знаходяться ліси, які оздоровлюють повітря.
Ґрунт – чорноземний. За переказами, на підвищеній місцевості, яку займало село,
був сторожовий пост в часи набігів татар; сторож, що там знаходився, подавав
сигнал мешканцям про наближення татар киванням руки або палиці; від цього
сигнального кивання місцеве поселення одержало назву Кивачівки. Оскільки село
Кивачівка належало до складу Гранівського ключа, то воно спочатку належало
Сенявським, згодом – графам Чарторийським, потім перейшло у володіння
Збишевських, від яких було набуте купівлею поляком Михайловським незадовго до
другого польського повстання (1863-1864 рр. – О.П.), в якому Михайловський брав
участь. Після придушення польського бунту, Михайловський втік за кордон, а
маєток його був конфіскований. Після цього Кивачівський маєток став управлятись
казенними чиновниками і віддавався селянам для обобітку внайми на половинних
умовах („наіспол”). Потім Кивачівка була віддана у безплатну оренду княгині
Ухтомській. У 1873 р. спадкоємці Михайловського довели, що Кивачівський маєток
належав не самому Михайловському, а його дружині, і тому маєток перейшов у
володіння сина Михайловського. У 1888 р. цей маєток був придбаний бароном
Аристом Массом. Нині православних мешканців у Кивачівці 1001 осіб обох статей;
всі вони – Українці, що займаються землеробством, але внаслідок малоземельности
майже половина мешканців займається ткацтвом полотен, теслярством та іншими
ремеслами. Парафіяни досить релігійні, але в моральному відношенні помітні
недоліки; переважають з них – п’янство і конокрадство. Перша в селі Кивачівці
церква побудована була у 1771 р. на честь Успіння Божої Матері. Церква ця
дерев’яна, трикупольна, з окремою при ній дерев’яною дзвіницею. У 1887 р.
побудована була нова дерев’яна церква, а попередня внаслідок зношення була
розібрана, а іконостас з неї перенесено до нової церкви. На місці престолу старої
церкви побудована капличка, а погост її (церковний двір і цвинтар. – О.П.)
ввійшов до складу погосту нової церкви. Новий храм дерев’яний, однокупольний,
побудований разом із дзвіницею і освячений на честь Успіння Пресвятої
Богородиці; побудова храму без іконостасу коштувала прихожанам 8000 крб. У 1898
р. парафіяни облаштували новий іконстас у два з половиною яруси вартістю 2000
крб. Церковної землі: присадибної 3 десятини, орної – 29 десятин 1669 сажнів,
сінокосу – 6 десятин 60 сажнів, а всього – 38 десятин 1729 сажнів. Причтові
приміщення дерев’яні, зношені, побудовані у 1854 р. Церковно-приходська школа
відкрита у 1874 р. священиком Порфирієм Піснячевським і міститься у власному
будинку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9.
Каменец-Подольск, 1909, 308-309. – № 432; Репринтне видання: Біла Церква:
Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української
краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці
Дані кореспондентського обстеження:
Кивачівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 16.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 281.
Загальна кількість чоловіків – 682.
Загальна кількість жінок – 646.
Усього людей – 1328.
Кількість дворів з різним промислом – 40.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 59
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.:
Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с.
191, 246. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
вівторок, 25 травня 2010 р.
Надія Воловодівська про протест львівської громади
Do L'vova zaczastyly rehionaly, sluz'by bezpeky, hocze i Janukovic pryjihaty. Nacze joho tut syl'no baz'ajut' baczyty. S'ohodni hromada vyjavyla protest proty toho, szczo pracivnyky SBU jidut' u VNZ i prymuszujut' studentiv pidpysuvatys', szczo ne pidut' na mitynhy protestu. Duz'e z' bahat'om pik liberalizm Juszczenka. To teper majemo sproby pryduszyty bud'-jaki szarpannja.
понеділок, 24 травня 2010 р.
Роздуми Надії Воловодівської про визнання голодомору в Україні геноцидом
Na dumci krutyt'sja poczute pro pidtrymku v OON vysnovku pro vyznannja henocydom holodomoru. To Prybalty, Hrecija, Anhlija pidtrymaly. Ale inszu postanovku pytannja doruczyly sklasty Tureczczyni, i vyjszlo, szczo to - zloczyn proty narodiv. Dyvuje Anhlija i te, szczo turkam, jaki tez' tvoryly podibnyj zloczyn, doruczeno robyty vysnovky. I projszla versija turkiv. Jak vony postijno vyplyvajut' v doli Ukrajiny. Otaki moji rozdumy.
неділю, 23 травня 2010 р.
Kостюківка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Костюківка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Різдва св. Богородиці села Ташлика (Гнилого, Малого або Нижчого; тепер - Костюківки), 1778-1813 рр.. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 1272.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 16. с. Ташлик Гнилий (Малий) [Taszlik Gnily (Mały)]: сповідалося 205 осіб; не сповідалося – 88; охрещено – 14; померли - 3; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 6. Гнилий Ташлик (Gnily Taszlik), церква Різдва Богородиці: будинків – 65, сповідалися 441 особа; дітей - 83; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 8; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 9. Гнилий Ташлик: будинків - 60, сповідалося 200 осіб; дітей - 150; народилося: хлопчиків - 9, дівчаток -1; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 12, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Ташлик Гнилий: будинків - 65, сповідалося 320 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків - 18, дівчаток - 14; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 15, жінок - 17.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Ташлик Гнилий: будинків - 125, дорослих: чоловіків – 332, жінок – 351; дітей: хлопчиків – 80, дівчаток – 76.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 85 і назвою Ташлык Гнилой (рос.) це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 79. Гнилий Ташлик (Гнилой Ташлик): у 1797 р. осель - 81, осіб - 298.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його зичливим погодженням).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Ташлику Гнилому душ чоловічих 272.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
Ташлик Гнилий або Нижчий (Taszlik Gniły albo Niżny), село при впадінні (усті) Тернівки до Удича (Гадича; Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, окружна поліція і волость – Теплик, парафія католицька і станція поштова – Тернівка, має 146 осель, 758 мешканців, 752 десятини селянської землі, 500 десятин – двірської, 56 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Різдва св. Богородиці, побудовану у 1855 р. з 1163 парафіянами. Належить до теплицького ключа сукцесорки Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIІ. Warszawa: Nakładem z zasiłku kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowem imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 222).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
<...> Ташлик Нижчий (Гнилий) при річці Удичу. Біля села 4 кургани, з них два на церковному городі і один на церковному полі.
(Джерела: Сообщения причтов церквей Подольской епархии местному Историко-статистическому Комитету в 1868-1872 гг. (в виде описаний приходов) и 1890-1892 гг. (в виде ответов на вопросы) – Сообщение причта; Памятники старины // Записки Императорского Русского Археологического Общества, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 276; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 247).
Тернівка (Ternówka), річка у Гайсинському повіті, ліва притока Удича (Гадича). Має джерело (витік) вище від містечка Тернівки, оминає села Березівку, Серединку і під селом Ташликом Нижчим має устя. Плине з півдня на північ довжиною 25 верстов.
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Нижній Ташлик:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 15.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 16.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 407.
Загальна кількість чоловіків – 800.
Загальна кількість жінок – 796.
Усього людей – 1596.
Кількість дворів з різним промислом – 42.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 64.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916. – С. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Ташлик-Нижчий з 22 кустарями.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Різдва св. Богородиці села Ташлика (Гнилого, Малого або Нижчого; тепер - Костюківки), 1778-1813 рр.. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 1272.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 16. с. Ташлик Гнилий (Малий) [Taszlik Gnily (Mały)]: сповідалося 205 осіб; не сповідалося – 88; охрещено – 14; померли - 3; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 6. Гнилий Ташлик (Gnily Taszlik), церква Різдва Богородиці: будинків – 65, сповідалися 441 особа; дітей - 83; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 8; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 9. Гнилий Ташлик: будинків - 60, сповідалося 200 осіб; дітей - 150; народилося: хлопчиків - 9, дівчаток -1; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 12, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Ташлик Гнилий: будинків - 65, сповідалося 320 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків - 18, дівчаток - 14; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 15, жінок - 17.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Ташлик Гнилий: будинків - 125, дорослих: чоловіків – 332, жінок – 351; дітей: хлопчиків – 80, дівчаток – 76.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 85 і назвою Ташлык Гнилой (рос.) це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 79. Гнилий Ташлик (Гнилой Ташлик): у 1797 р. осель - 81, осіб - 298.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його зичливим погодженням).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Ташлику Гнилому душ чоловічих 272.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
Ташлик Гнилий або Нижчий (Taszlik Gniły albo Niżny), село при впадінні (усті) Тернівки до Удича (Гадича; Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, окружна поліція і волость – Теплик, парафія католицька і станція поштова – Тернівка, має 146 осель, 758 мешканців, 752 десятини селянської землі, 500 десятин – двірської, 56 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Різдва св. Богородиці, побудовану у 1855 р. з 1163 парафіянами. Належить до теплицького ключа сукцесорки Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIІ. Warszawa: Nakładem z zasiłku kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowem imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 222).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
<...> Ташлик Нижчий (Гнилий) при річці Удичу. Біля села 4 кургани, з них два на церковному городі і один на церковному полі.
(Джерела: Сообщения причтов церквей Подольской епархии местному Историко-статистическому Комитету в 1868-1872 гг. (в виде описаний приходов) и 1890-1892 гг. (в виде ответов на вопросы) – Сообщение причта; Памятники старины // Записки Императорского Русского Археологического Общества, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 276; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 247).
Тернівка (Ternówka), річка у Гайсинському повіті, ліва притока Удича (Гадича). Має джерело (витік) вище від містечка Тернівки, оминає села Березівку, Серединку і під селом Ташликом Нижчим має устя. Плине з півдня на північ довжиною 25 верстов.
(Джерело: Там само, s. 313).<...>
Дозволено: <...> в селі Нижньому Ташлику пофарбувати всередині церкву.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, № 15, 1 августа., Отдел. I. – С. 266).
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, № 15, 1 августа., Отдел. I. – С. 266).
Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про
Височайшу подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської
Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня
1888 р.: парафіянам <...> с. Нижнього-Ташлика Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские
епархиальные ведомости”, 1892, № 19, с. 400-402).
<...> Питання про розбір церкви <...> Нижнього-Ташлика Гайсинського уїзду <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, № 15. – С. 6). <...> Питання про розбір церкви <...> Нижнього-Ташлика Гайсинського уїзду <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Нижній Ташлик:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 15.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 16.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 407.
Загальна кількість чоловіків – 800.
Загальна кількість жінок – 796.
Усього людей – 1596.
Кількість дворів з різним промислом – 42.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 64.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916. – С. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Ташлик-Нижчий з 22 кустарями.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
суботу, 15 травня 2010 р.
Комарівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Комарівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігаються метричні книги церков Архистратига Михаїла (1736-1796 рр. - Ф. 224. Оп. 1. Спр. 551) та Івана Богослова (1774-1802 рр. - Ф. 224. Оп. 1. Спр. 552) села Комарівки.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 25. Село Комарівка (Komarowka): сповідалося 208 осіб, не сповідалося - 80, охрещено - 25, померло - 4, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 5. Комарівка, церква Івана Богослова: будинків - 63, сповідалося 290 осіб; дітей - 55; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 2; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 60, сповідалося 200 осіб; дітей - 58; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 5; шлюбів - 1; померло: чоловіків - 2, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 61, сповідалося 251 особа; дітей - 52; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 12; шлюбів - 7; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 61, сповідалося 251 особа; дітей - 52; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 12; шлюбів - 7; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Під номером 56 це село (рос. Комаровка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 86. Комарівка (Комаровка): дворів: у 1775 р. - 67, у 1797 р. - 70, осіб - 236.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його беззаперечною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Чарномського Лукаша (Czarnomskiego), судді граничного, в Комарівці чоловіків душ 245.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 172).
Комарівка (Komarówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччю з Київською губернією, над річкою Кам’янкою, допливом Удича, волость – Теплик, парафія – Ґранів, має 132 оселі, 750 мешканців, 992 десятини селянської землі, 2125 десятин двірської землі разом з Яновом. Церква з 824 парафіянами і 48 десятинами землі. Дідицтво Чарномських (Czarnomskich).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 307).
Кам’янка (Kamionka), річка, права притока річки Удича, Гайсинський повіт; починається на кордоні з Уманським повітом, тече у південному напрямку через села Комарівку, Кам’янку і впадає до Удича у селі Росоші.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, S. 793)
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
Комарівка, село на кордоні Київської губернії. У 1853 р. знайдено скарб з 241 монети, які після представлення до Київського університету і розгляду були повернені без опису.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Страшкевич. Клады, рассмотренные в мюнц-кабинете университета св. Владимира с 1835 по 1866 г. Киев, 1866. С. 37).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 24 лютого за № 270 від церков, притчів і прихожан сіл: <...> Комарівки - 4 крб. 28 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, № 19, с. 242-243).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспондентського обстеження:
<...> Комарівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 291.
Загальна кількість чоловіків – 790.
Загальна кількість жінок – 730.
Усього людей – 1520.
Кількість дворів з різним промислом – 56.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 246. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Комарівка - 11 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Закінчується будівництво 5 колгоспних клубів в селах: М.-Мочулці, Комарівці, Карабелівці та інш. Вартість колгоспних клубів складе 615 тис. крб.
Жовтованюк.
(Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 10 берез., № 34 (993), с. 2).
<...> В першому кварталі <...> відкриваються <...> сільмаги <...> в Росоші, Комарівці, М.-Мочулці і Пологах <...>
Шульц.
(Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 21 берез., № 40 (1000), с. 2).
Де дівся дзвін?
Жителі с.Комарівки звернулися до редакції з листом-скаргою, що "...голова правління колгоспу І.А.Рябошапка "продав" церковного дзвона, якого наші діди і прадіди, а також батьки зберігали. Ми думаємо, що ви опишете цю трагедію в селі Комарівці, бо такий вчинок голови стривожив людей. Ми просимо і вимагаємо від І.А.Рябошапки повернути дзвона в село і не розпоряджатись чужим майном. Ходять чутки, що продано дзвона за 5 тисяч карбованців".
Від І.А.Рябошапки надійшла відповідь. Її можна було б передрукувати скаржникам, але так, як в листі повідомляється, що в селі "стривожені люди", даємо відповідь через газету.
"На скаргу громадян села Комарівки повідомляю: в середині минулого року до нас із представником райвиконкому завітали два священники. Вони повели мову про те, що дзвін, який зберігається в будівельній бригаді, необхідно віддати в церкву. Я відповів, що його просили для Скарженівської церкви. Чоловіки заперечили і сказали, що дзвін - церковне майно і служителі церкви знають як ним розпорядитись.
Незабаром приїхав чоловік з дорученням такого змісту: "...Вінницьке єпархіальне управління переконливо просить Вас передати церковний дзвін, який знаходиться на території Вашого колгоспу, для дзвіниці історико-архітектурного комплексу Свято-Троїцького Браїлівського жіночого монастиря, який рішенням Вінницького облвикомкому переданий Вінницькій єпархії. Агафангел, метрополит Вінницький і Брацлавський, член президії Українського республіканського фонду культури, член Вінницького обласного комітету захисту миру і Фонду миру".
Таким чином, дзвін забрано з колгоспу. До цього додам, що балансова вартість його складає 19,59 карбованця. І.А.Рябошапка".
Гадаємо, відповідь вичерпна і ні в кого більше не виникне сумніву, де дівся дзвін.
(Передрук з газети: "Прапор Жовтня" (Теплик), 1990, 20 березня, із збереженням стилю і орфографії оригіналу).
Репліка: Відчувається стиль московських опричників.
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігаються метричні книги церков Архистратига Михаїла (1736-1796 рр. - Ф. 224. Оп. 1. Спр. 551) та Івана Богослова (1774-1802 рр. - Ф. 224. Оп. 1. Спр. 552) села Комарівки.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 25. Село Комарівка (Komarowka): сповідалося 208 осіб, не сповідалося - 80, охрещено - 25, померло - 4, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 5. Комарівка, церква Івана Богослова: будинків - 63, сповідалося 290 осіб; дітей - 55; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 2; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 60, сповідалося 200 осіб; дітей - 58; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 5; шлюбів - 1; померло: чоловіків - 2, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 61, сповідалося 251 особа; дітей - 52; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 12; шлюбів - 7; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 8. Комарівка: будинків - 61, сповідалося 251 особа; дітей - 52; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 12; шлюбів - 7; померло: чоловіків - 3, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Під номером 56 це село (рос. Комаровка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 86. Комарівка (Комаровка): дворів: у 1775 р. - 67, у 1797 р. - 70, осіб - 236.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його беззаперечною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Чарномського Лукаша (Czarnomskiego), судді граничного, в Комарівці чоловіків душ 245.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 172).
Комарівка (Komarówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччю з Київською губернією, над річкою Кам’янкою, допливом Удича, волость – Теплик, парафія – Ґранів, має 132 оселі, 750 мешканців, 992 десятини селянської землі, 2125 десятин двірської землі разом з Яновом. Церква з 824 парафіянами і 48 десятинами землі. Дідицтво Чарномських (Czarnomskich).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 307).
Кам’янка (Kamionka), річка, права притока річки Удича, Гайсинський повіт; починається на кордоні з Уманським повітом, тече у південному напрямку через села Комарівку, Кам’янку і впадає до Удича у селі Росоші.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, S. 793)
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
Комарівка, село на кордоні Київської губернії. У 1853 р. знайдено скарб з 241 монети, які після представлення до Київського університету і розгляду були повернені без опису.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Страшкевич. Клады, рассмотренные в мюнц-кабинете университета св. Владимира с 1835 по 1866 г. Киев, 1866. С. 37).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 24 лютого за № 270 від церков, притчів і прихожан сіл: <...> Комарівки - 4 крб. 28 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, № 19, с. 242-243).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспондентського обстеження:
<...> Комарівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 291.
Загальна кількість чоловіків – 790.
Загальна кількість жінок – 730.
Усього людей – 1520.
Кількість дворів з різним промислом – 56.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 246. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Комарівка - 11 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Закінчується будівництво 5 колгоспних клубів в селах: М.-Мочулці, Комарівці, Карабелівці та інш. Вартість колгоспних клубів складе 615 тис. крб.
Жовтованюк.
(Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 10 берез., № 34 (993), с. 2).
<...> В першому кварталі <...> відкриваються <...> сільмаги <...> в Росоші, Комарівці, М.-Мочулці і Пологах <...>
Шульц.
(Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 21 берез., № 40 (1000), с. 2).
Де дівся дзвін?
Жителі с.Комарівки звернулися до редакції з листом-скаргою, що "...голова правління колгоспу І.А.Рябошапка "продав" церковного дзвона, якого наші діди і прадіди, а також батьки зберігали. Ми думаємо, що ви опишете цю трагедію в селі Комарівці, бо такий вчинок голови стривожив людей. Ми просимо і вимагаємо від І.А.Рябошапки повернути дзвона в село і не розпоряджатись чужим майном. Ходять чутки, що продано дзвона за 5 тисяч карбованців".
Від І.А.Рябошапки надійшла відповідь. Її можна було б передрукувати скаржникам, але так, як в листі повідомляється, що в селі "стривожені люди", даємо відповідь через газету.
"На скаргу громадян села Комарівки повідомляю: в середині минулого року до нас із представником райвиконкому завітали два священники. Вони повели мову про те, що дзвін, який зберігається в будівельній бригаді, необхідно віддати в церкву. Я відповів, що його просили для Скарженівської церкви. Чоловіки заперечили і сказали, що дзвін - церковне майно і служителі церкви знають як ним розпорядитись.
Незабаром приїхав чоловік з дорученням такого змісту: "...Вінницьке єпархіальне управління переконливо просить Вас передати церковний дзвін, який знаходиться на території Вашого колгоспу, для дзвіниці історико-архітектурного комплексу Свято-Троїцького Браїлівського жіночого монастиря, який рішенням Вінницького облвикомкому переданий Вінницькій єпархії. Агафангел, метрополит Вінницький і Брацлавський, член президії Українського республіканського фонду культури, член Вінницького обласного комітету захисту миру і Фонду миру".
Таким чином, дзвін забрано з колгоспу. До цього додам, що балансова вартість його складає 19,59 карбованця. І.А.Рябошапка".
Гадаємо, відповідь вичерпна і ні в кого більше не виникне сумніву, де дівся дзвін.
(Передрук з газети: "Прапор Жовтня" (Теплик), 1990, 20 березня, із збереженням стилю і орфографії оригіналу).
Репліка: Відчувається стиль московських опричників.
неділю, 9 травня 2010 р.
Надія Воловодівська про профанацію непростої роковини
Po radio bez kincja zvuczat' nenaszi pisni szczodo peremohy, navit' pohody ne poczujesz. Taka sobi profanacija vid susidn'oji derz'avy svjatkuvannja ne takoji j prostoji rokovyny. Sjudy phajet'sja SRSR v najhirszomu vykonanni. O.Czornohuz kazav 'ej, vy, buhhaltera',a ja 'eh, vy, peteusznyky'. Ta nemaje pro szczo hovoryty.
Надія Воловодівська про перші враження від твору Оксани Забужко
Czytaju potriszky Zabuz'ko 'Muzej pokynutyh sekretiv'. Cikava vona ljudyna i dosyt' smilyva. Trohy pysze z vidomostej, poczerpnutyh iz arhiviv Kdb. Vse vpletene v suczasnist' i majz'e bez dialohiv. Ale czytajet'sja dobre. Nevistka (старша. - О.П.) stala ne czerhu czytaty.
суботу, 1 травня 2010 р.
Діалог на підтримку заклику президента Віктора Ющенка
O.P. Czytaju e-hazetu "Ukrajinsku Pravdu". Juszczenko zaklykaje do oporu bratkam. Ale bez pani z kosoju. Szczo tam u komentarjach robytsja, jak joho obzyvajut! Ce podibne do toho, szczo na vulyci, pomizh obyvatelstva. Chtos duzhe vmilo skerovuje zhovcz nycykiv.
N.V. Jak na mene, to Juszczenko musyt' vidijty vid manipuljantky, bo to je czysta profanacija borot'by za jakis' ukrajins'ki interesy. Ale vona bula b rada do n'oho znov prylypnuty. Czomus' meni zdajet'sdja, szczo nehidnyky, jaki ne spryjmajut' Juszczenka, pohodjat' vid komunistiv. Vony zaraz hazety ne nosjat', a lyzaty budut' p'jatky tym tr'om, z jakymy u vladi, vzamin na uczast' v upravlinni. Szczo cikavo, z'urnalist z Krasnodars'koho kraju skazav, szczo sami rosijane koso dyvljat'sja na polityku Kremlja vidnosno Ukrajiny. Ce j zrozumilo. Bunty tutejszi czasto perekydalys' na jihnju terytoriju. Ne zrozumilo, szczo ti dvoje sobi zaplanuvaly. A te, szczo majut' velyku nadiju na intelektual'nu spivpracju z ukrajins'kymy konstruktoramy, jak na mene, haj zabudut'. Vsi kolektyvy rozsypalys', a stvoryty novi, to treba desjatky rokiv. Jedyne, aby ti ptu-sznyky ne vsuvaly holovy tudy, de ne treba, bo ti dvoje moz'ut' perekladaty jih bezporadnist' iz suprovodom vijs'kovoji tehniky na Ukrajinu.
N.V. Jak na mene, to Juszczenko musyt' vidijty vid manipuljantky, bo to je czysta profanacija borot'by za jakis' ukrajins'ki interesy. Ale vona bula b rada do n'oho znov prylypnuty. Czomus' meni zdajet'sdja, szczo nehidnyky, jaki ne spryjmajut' Juszczenka, pohodjat' vid komunistiv. Vony zaraz hazety ne nosjat', a lyzaty budut' p'jatky tym tr'om, z jakymy u vladi, vzamin na uczast' v upravlinni. Szczo cikavo, z'urnalist z Krasnodars'koho kraju skazav, szczo sami rosijane koso dyvljat'sja na polityku Kremlja vidnosno Ukrajiny. Ce j zrozumilo. Bunty tutejszi czasto perekydalys' na jihnju terytoriju. Ne zrozumilo, szczo ti dvoje sobi zaplanuvaly. A te, szczo majut' velyku nadiju na intelektual'nu spivpracju z ukrajins'kymy konstruktoramy, jak na mene, haj zabudut'. Vsi kolektyvy rozsypalys', a stvoryty novi, to treba desjatky rokiv. Jedyne, aby ti ptu-sznyky ne vsuvaly holovy tudy, de ne treba, bo ti dvoje moz'ut' perekladaty jih bezporadnist' iz suprovodom vijs'kovoji tehniky na Ukrajinu.
Надія Воловодівська про "солідарність трудящих"
Vyjavljajet'sja, szczo s'ohodni za dohrystyjans'kymy viruvannjamy poczatok vesny i nicz vid'oms'koho szabaszu. Nedarma Hohol' nazvav svoju mistycznu ricz majs'koju niczczju. A nam tlumaczyly, szczo solidarnist' trudjaszczyh.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
