понеділок, 26 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про українські пенсії
Hodyla s'ohodni za pensijeju. Jiji zatrymaly na kil'ka dniv, bo des'to dorahovuvaly pidvyszczennja, az' na 17 hrn. Potim zajszla zaplatyla za komunposluhy, vyjszlo bil'sze polovyny pensiji. Ale baczu, szczo ljudy platjat' velyki sumy, des'to davno na platyly.
Метанівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Метанівка
Вперше село Метанівка (Metanowka) письмово згадується у 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (Центральний Державний Історичний Архів у Києві; далі - ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою село згадується у списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
На одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це село нанесене під назвою Метанів (Metanow) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 240).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Метанівці, яка належить до Соболівського ключа, нараховується 129 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Метанівка належить до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
У 1784-1791 рр. Метанівка адміністративно належала до Брацлавського повіту.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 140 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
Дані про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Metanówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 48. с. Метанівка (Metanowka): сповідалися 572 особи; не сповідалося – 130; охрещено – 26; померли - 9; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Метанівка: будинків - 130, сповідалися 560 осіб; дітей - 200; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 3; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 4, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 120, сповідалися 528 осіб; дітей - 300; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 9, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 98, сповідалися 541 особа; дітей - 207; народилося: хлопчиків - 21, дівчаток - 17; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 15, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 86, дорослих: чоловіків – 140, жінок – 120; дітей: хлопчиків – 86, дівчаток – 74.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 92 і назвою Мешиновка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 47. Метанівка (Метановка): дворів: у 1775 р. - 129, у 1797 р. - 140, осіб - 390.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Метанівці душ чоловік 422.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> В селі Метанівці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Сава Тутевич.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
1) Метанівка (Metanówka), село <на річці Сурі, лівій притоці Богу. – О.П.> в Гайсинському повіті, волость - Соболівка, парафія <католицька> - Ладижин, 127 осель, мешканців - 1204, 1571 десятин селянської землі, 62 десятини церковної. Належить до графині Олександри Потоцької, яка володіє близько 21000 десятин вживаної землі.
2) Метанівка (Metanówka), фільварк володінь Теплик, Гайсинський повіт, 540 десятин рільної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 264).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Метанівка, село недалеко від р. Бог, навпроти Красносілки. В центрі села, вище церкви, із східного боку, залишки якогось укріплення: чотирикутна площа розміром 1000 кв. сажнів обнесена валом; на кутах містяться підвищення.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 249).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Метанівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 30.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 30.
Пора року промислу – взимку.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Загальна кількість дворів – 530.
Загальна кількість чоловіків – 1242.
Загальна кількість жінок – 1125.
Усього мешканців – 2367.
Кількість дворів з різним промислом – 53.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 53.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
В Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> Метанівка з 11 <ремісниками>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Вперше село Метанівка (Metanowka) письмово згадується у 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (Центральний Державний Історичний Архів у Києві; далі - ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою село згадується у списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
На одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це село нанесене під назвою Метанів (Metanow) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 240).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Метанівці, яка належить до Соболівського ключа, нараховується 129 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Метанівка належить до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
У 1784-1791 рр. Метанівка адміністративно належала до Брацлавського повіту.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 140 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
Дані про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Metanówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 48. с. Метанівка (Metanowka): сповідалися 572 особи; не сповідалося – 130; охрещено – 26; померли - 9; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 9. Метанівка: будинків - 130, сповідалися 560 осіб; дітей - 200; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 3; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 4, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 120, сповідалися 528 осіб; дітей - 300; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 8; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 9, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 98, сповідалися 541 особа; дітей - 207; народилося: хлопчиків - 21, дівчаток - 17; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 15, жінок - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 12. Метанівка: будинків - 86, дорослих: чоловіків – 140, жінок – 120; дітей: хлопчиків – 86, дівчаток – 74.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 92 і назвою Мешиновка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 47. Метанівка (Метановка): дворів: у 1775 р. - 129, у 1797 р. - 140, осіб - 390.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Метанівці душ чоловік 422.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> В селі Метанівці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Сава Тутевич.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
1) Метанівка (Metanówka), село <на річці Сурі, лівій притоці Богу. – О.П.> в Гайсинському повіті, волость - Соболівка, парафія <католицька> - Ладижин, 127 осель, мешканців - 1204, 1571 десятин селянської землі, 62 десятини церковної. Належить до графині Олександри Потоцької, яка володіє близько 21000 десятин вживаної землі.
2) Метанівка (Metanówka), фільварк володінь Теплик, Гайсинський повіт, 540 десятин рільної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 264).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Метанівка, село недалеко від р. Бог, навпроти Красносілки. В центрі села, вище церкви, із східного боку, залишки якогось укріплення: чотирикутна площа розміром 1000 кв. сажнів обнесена валом; на кутах містяться підвищення.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 249).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Метанівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 30.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 30.
Пора року промислу – взимку.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Загальна кількість дворів – 530.
Загальна кількість чоловіків – 1242.
Загальна кількість жінок – 1125.
Усього мешканців – 2367.
Кількість дворів з різним промислом – 53.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 53.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
В Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> Метанівка з 11 <ремісниками>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Антонівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Антонівка
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).
<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).
пʼятницю, 23 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про новий державний бюджет
Vczora na VR pryjnjaly bjudz'et, nosylys' z nym dovho, moroczyly holovu, szczo ne znajut' ciny na haz. Pryjnjaly kosztorys krajiny za 1 hod. Tez' je nehumannym, bo zakladeno v n'omu zbil'szennja kil'kosti hromadjan poza mez'eju bidnosty z 24 do 26%. Teper staje zrozumilym, czoho moroczyly holovu za haz. Naspravdi, vyczikuvaly, koly projde zustricz z czynovnykamy radu UE. Bo todi b ne bulo, tak meni zdajet'sja, nijakyh peremovyn. Szczob urjad tak ponyzyv riven' z'yttja ljudej i phavsja v evropejs'ku spil'notu, pro take, napevno, ne malo b buty movy. A pro znyz'ennja ciny na haz tez', oczevydno, z cijeji vlady nikomy ne vyhidno. Vony z' zmiszujut' ciny za
ukrajins'kyj haz z rosijs'kym dorohym, i navarczyk czymalen'kyj. A jak bude nyz'ka cina, to de dlja nyh bude vyhoda? Ce moz'na bulo b skazaty vyborcjam PR (партії регіонів. - О.П.),jak vas i nas kolo vas harno durjat'.
V Hvyl'voho tez' prysutnja podibna sytuacija: kuharky vzjalys' keruvaty krajinoju. Jaksravo opysano. Bida ne v tomu, a v kilkosti tyh, hto vybyraje, potrebuje takoho kerivnyctva.
ukrajins'kyj haz z rosijs'kym dorohym, i navarczyk czymalen'kyj. A jak bude nyz'ka cina, to de dlja nyh bude vyhoda? Ce moz'na bulo b skazaty vyborcjam PR (партії регіонів. - О.П.),jak vas i nas kolo vas harno durjat'.
V Hvyl'voho tez' prysutnja podibna sytuacija: kuharky vzjalys' keruvaty krajinoju. Jaksravo opysano. Bida ne v tomu, a v kilkosti tyh, hto vybyraje, potrebuje takoho kerivnyctva.
Надія Воловодівська про козацькі ракети (за Юрієм Шаповалом)
Budu pidkydaty cikavi reczi, jaki moz'na tez' poczuty na sajti ukr.radio v rubryci, szczo vede Ju.Szapoval 'Myt' istoriji'. A vin vidkopav takoho Oleksandra Zasjad'ka, jakyj v 1815 r. zrobyv perszi rakety. Jomu rozkazav bat'ko, szczo v 1516 r. kozaky pobyly turkiv zavdjaky vykorystannju raket. I toj junyj raketczyk vzjavsja vidnajty sekrety, jaki kozaky zahovaly z tyh czasiv. Portret Zasjad'ka vysyt' v muzeji kosmonavtyky pry vhodi. Tez' malovidoma storinka. Toj czolovik, mabut', usvidomljavav, szczo stvoryv nehumannu tehniku, i proviv ostatok z'yttja v monastyri.
четвер, 22 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про науковий потенціал в Україні
Dumala za repliku tvojeji dyplomnyci (йдеться про те, що одна польська студентка сказала: всі вдома дивуються, що Українець, а такі складні теми досліджує. - О.П.). A j spravdi, nas v SRSR tak zatuszovuvaly, szczo my majz'e nevidoma krajina. A na tomu tyz'ni zhaduvaly pro perszu v sojuzi eom, rozroblenu pid kerivnyctvom Ljebedejeva v Kyjevi v 1948 r. Potim z toji rozrobky piszov rjad BESM. Rozumni ljudy szkoduvaly, szczo dobru ideju, jaka bula zakladena pry jiji rozrobci, zakynuly. I pojasnjuvalos' ce takym czynom. V Moskvi zvaz'aly na moz'lyvyj vyhid Ukrajiny z sojuzu. Tomu, to hovorylos' dosyt' vidkryto, nijakyh stratehicznyh rozrobok tut ne pidtrymuvaty. I bulo pereneseno novi pokolinnja eom v Bilorus'. A litaky - czoho varta til'ky rozrobka velykovantaz'noho litaka 'Mrija'! Jak podumaty, to v sviti ne bahato derz'av maje svoje litakobuduvannja. Ale suspil'stvo i vlada ne vmijut' navczytys' tym korystatys'. Cikavo, jakyj toj litak zdijmaje szum,jak pidnimajet'sja navantaz'enyj? Hocz by de miz' inszym zhadaty.
вівторок, 20 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська ще про "Сині етюди" Хвильового
Jizdyla na horod. Holodno ne bulo, ale soncja tez' ne bulo. Duz'e stav harnym lis. Trohy lez'yt' v n'omu snihu, vydilylys' na tomu foni szpyl'kovi, i majesz harnyj krajevyd. Z haty czasom treba prosto vybyratys', aby nabratys' vsjakyh vraz'en'. Ale pislja pojizdky czujet'sja, szczo v povitri bahato kysnju i hocz bery i pid trubu vychlopnu phaj holovu. Tut vnoczi poczalys' trohy bil'szi morozy, to snih vz'e mabut' jak vpade, to polez'yt'.
Hvyl'ovoho ne tak prosto spryjmaty, bo vin probuje podaty duh toho czasu z riznyh storin i mazkamy. Szczo cikavo pysze za zymu v 1922: bula podibna na teperisznju, jak zatjaz'na osin, mokra, zi sljakottju.
Hvyl'ovoho ne tak prosto spryjmaty, bo vin probuje podaty duh toho czasu z riznyh storin i mazkamy. Szczo cikavo pysze za zymu v 1922: bula podibna na teperisznju, jak zatjaz'na osin, mokra, zi sljakottju.
понеділок, 19 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про "Сині етюди" Миколи Хвильового
U Szevel'ova znajszla zhadku pro M.Hvyl'ovoho, za n'oho Szevel'ov pysze, szczo to buv pys'mennyk evropejs'koho rivnja. Czytaju teper 'Syni etjudy' Hvyl'ovoho. Teper joho moz'na czytaty, pislja Szkljara i Szevel'ova. Vin opysav ti z' podiji z inszoho boku.
Postaje duz'e tryvoz'nyj czas i podij, i rozdumiv nad tym, kudy ta nacija jde i kudy maje jty. I szczo robyty z tym sprotyvom.
Postaje duz'e tryvoz'nyj czas i podij, i rozdumiv nad tym, kudy ta nacija jde i kudy maje jty. I szczo robyty z tym sprotyvom.
Надія Воловодівська про пенсійне питання
Hodyla za pensijeju, poczaly zatrymuvaty. Ti operatory v oszczadbanku taki obizleni, skazaly, szczo nemaje i jdy sobi. A koly bude, ne znajut'. Ot i povertajet'sja Kuczmivs'ka praktyka nesplaty nalez'noho. Zate vsjudy hvac'ko rozkazujut', szczo je velykyj pryrist ekonomiky v promyslovosti, sil's'komu hospodarstvi, zrosla serednja zarplaty. To cikavo, szczo z' stalos' z tymy vyplatamy, jaki vnosjat'sja v pensijnyj fond? Pytannja rytoryczne. Po radio hovorjat', szczo v Kazahstani robitnyky naftovoji promyslovosti buntujut', bo ne vydajut' platni. I tut, i tam sytuacija znov nahaduje poczatok stanovlennja nezalez'nosty. Koly bilja hroszovyh resursiv opynylys' hlytaji i nehidnyky. Todi strymuvala ideja nezalez'nosty. A szczo moz'e strymuvaty teper? Tez' pytannja rytoryczne. A vzahali, to tym, hto pomahav ruczkoju naszij nen'ci, moz'e i ne tak pohano. I, slava Bogu, haj blahopoluczno dajut' sobi radu.
неділю, 18 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про ПТУ-шників на роздоріжжі
Vzavtra sv.Mykolaja, pokrovyteja podoroz'nih i ditej.
A szcze Janukovycz maje pohodyty umovy podal'szoji spivpraci z UE. Moskva v zv'jazku z cijeju podijeju i sobi orhanizovuje szczos' podibne, tez' vzavtra. To bidni naszi PTUsznyky na rozdoriz'z'i.
A szcze Janukovycz maje pohodyty umovy podal'szoji spivpraci z UE. Moskva v zv'jazku z cijeju podijeju i sobi orhanizovuje szczos' podibne, tez' vzavtra. To bidni naszi PTUsznyky na rozdoriz'z'i.
пʼятницю, 16 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про дні пам'яті Ярослава Дашкевича і Юрія Шевельова
Vczora v L'vovi vidbulas' konferencija, prysvjaczena 2-m rokovynam vidhodu svitloji pamjaty Ja. Daszkevycza u vicznist'. Bula szcze panahyda i vidviduvannja mohyly.
A s'ohodni Ju. Szapoval zhaduvav tez' toho, szczo vidijszov u vicznist' i tak bahato zrobyv dlja Ukrajiny, Ju.Szevel'ova. Duz'e dobre, szczo O.Zabuz'ko vydannjam knyz'ky iz jiji lystuvannjam z Szeval'ovym, doluczylas' do zhaduvannja.
A s'ohodni Ju. Szapoval zhaduvav tez' toho, szczo vidijszov u vicznist' i tak bahato zrobyv dlja Ukrajiny, Ju.Szevel'ova. Duz'e dobre, szczo O.Zabuz'ko vydannjam knyz'ky iz jiji lystuvannjam z Szeval'ovym, doluczylas' do zhaduvannja.
четвер, 15 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про нове видання творів Катерини Білокур
Toj z'urnalist, R.Koljada, postijno pidkydaje jakis' cikavi zustriczi. S'ohodni bula O.Zabuz'ko. Vona napysala peredmovu do knyz'ky pro K.Bilokur. V nij pomistyly kartyny hudoz'nyci i jiji lysty. Jak vydno, ta knyha - ne typovo velyka szana do talantu Bilokur. Ale vyjszla v dorohovartisnomu oformlenni. Dumaju, szczo vona des' pojavyt'sja v L'vovi, to moz'na bude ocinyty zroblene.
середу, 14 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про Cloud-програмування
S'ohodni bulo zasidannja VR, prysv'jaczene pidtrymci IT-industriji. Poczula tam cikavu ricz, v Ukrtelekomi proponuvaly nadaty derz'avnu pidtrymku tak zvanomu Cloud PROHRAMUVANNJU. Ideja tam prosta i dosyt' efektyvna. Pyszesz prohramy, a zasoby transljaciji i vsi obsluhovujuczi prohramy nadajut'sja z inszoho kompjutera. I ne treba dumaty za licenzijni prohramy. To, jak na mene, modeljujut' velyki kompjutery, ale szcze j dostup do licenzijnyh produktiv. Des'to za pevnu platu. Cloud - ce hmara. Jak vydno, htos'-taky, kupyvszy Ukrtelekom, vzjavsja za prosuvannja novyh tehnolohij v Ukrajinu.
вівторок, 13 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про Сергія Лифаря
S'ohodni czula peredaczu po radio pro Serhija Lyfarja. Joho tez' Rosija perehopljuje sobi. Ale vin vsjudy zaznaczav, szczo vin ukrajinec', joho Moskva duz'e obhodz'uvala, szczob peremanyty do sebe. Vin dobre usvidomljuvav, szczo ta Rosija robyla z ukrajincjamy, i ne davsja. Odyn iz z'urnalistiv napysav pro n'oho knyz'ku, i tam je fotohrafiji z joho bat'kiv. Tato i mama u vyszyvankah, hocz buly iz szljahetnyh rodyn.
Jak dobre, szczo potrohy ti ukrajinci, szczo proslavylys' u sviti, czerez taki knyhy pryhodjat' v suspil'nyj obih. Jak z'urnalisty kaz'ut' - stajut' brendamy Ukrajiny.
Jak dobre, szczo potrohy ti ukrajinci, szczo proslavylys' u sviti, czerez taki knyhy pryhodjat' v suspil'nyj obih. Jak z'urnalisty kaz'ut' - stajut' brendamy Ukrajiny.
неділю, 11 грудня 2011 р.
Діалог на земельну тему
O.P. Ja tezh czuv pro zemelnyj zakon, czytav v Ukr. pravdi. A zvidky vizmutsja zemli na prodazh, koly vony na pajach v ljudej? Czy to vse likvidujut? Na tomu seli do czohos malo dijty. Ale jak derzhava machnula na njoho rukoju, to jasno, szczo jszlo do derybanu.
N.V. Iz zemleju z' vyhodyt' tak, szczo til'ky neznaczna kil'kist' seljan zumila jiji oformyty, jak vlasnist'. Bo nasz ljud ne zvyk szanuvaty bomahu, ale ce j doroho. To czula, szczo neoformlena vidpovidnym czynom zemlja staje niczyjeju. A, krim toho, szcze j blokujet'sja vydacza tyh aktiv z kadastrovym nomerom. I svitovyj bank ocinjuje naszi zemli v kil'ka raz doroz'cze, niz' jiji ocinyly urjadovci dlja oplaty pajiv, to spekuljacija jde hrandiozna. Ale zemlja navit' v najtjaz'czi czasy, pry nespravedlyvomu tysku po rozpodili, vyklykala velyki zavoruszennja. I cja vlada szvydsze vs'oho ne rozumije, szczo robyt'.
N.V. Iz zemleju z' vyhodyt' tak, szczo til'ky neznaczna kil'kist' seljan zumila jiji oformyty, jak vlasnist'. Bo nasz ljud ne zvyk szanuvaty bomahu, ale ce j doroho. To czula, szczo neoformlena vidpovidnym czynom zemlja staje niczyjeju. A, krim toho, szcze j blokujet'sja vydacza tyh aktiv z kadastrovym nomerom. I svitovyj bank ocinjuje naszi zemli v kil'ka raz doroz'cze, niz' jiji ocinyly urjadovci dlja oplaty pajiv, to spekuljacija jde hrandiozna. Ale zemlja navit' v najtjaz'czi czasy, pry nespravedlyvomu tysku po rozpodili, vyklykala velyki zavoruszennja. I cja vlada szvydsze vs'oho ne rozumije, szczo robyt'.
суботу, 10 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про земельний закон
Vczora VR pryjnjala v 1-mu czytanni zakon pro rynok zemli. I po radio obhovorjuvaly temu. Odyn sluhacz skazav, szczo blyz'ko znaje stan reczej z otrymannjam aktiv na Vinnyczczyni. Skazav, szczo Poroszenko, hlytaj z hlytajiv, zablokuvav server z bazoju danyh, i ljudjam ne dajut' aktiv. A sam, toj hlytaj, na selah vz'e skupovuje cili vylyci. Vlada robyt' vse, szczob selo sterty z lycja zemli. I nemaje komy protestuvaty, bo selo zovsim ne orhanizovane.
четвер, 8 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про передвиборчі інтриги
S'ohodni odyn jazykatyj deputat rozkazav za te, szczo robyt'sja za pleczyma vidomoji manipuljantky. V patriji, szczo vona oczoljuje, pojavylys' baz'ajuczi zarobyty devidenty na tomu, szczo budut' borotys' za jiji vyzvolennja z tjurmy, ale robyty vse, szczob vona sydila. Bo tak ljud bude bil'sze spivczuvaty partiji. A dnjamy taka Z'.Romovs'ka, jaku ja povaz'ala, poczala zaklykaty projavyty do zasudz'enoji myloserdja. Ce bulo do vlady. Bo to bude moral'no, a odnopartijci maly v nosi tu moral'nist'.
Vz'e pidpysano zakon pro vybory i poczavsja proces poborjuvannja,i Lytvyn obicjaje, szczo vybory budut' duz'e brudni. Ti deputaty tak vz'e sebe zabrudnyly, szczo ne vydno, hto tam maje ljuds'ku podobu. I jdy ote vybyraj! Hiba vono varte?
Vz'e pidpysano zakon pro vybory i poczavsja proces poborjuvannja,i Lytvyn obicjaje, szczo vybory budut' duz'e brudni. Ti deputaty tak vz'e sebe zabrudnyly, szczo ne vydno, hto tam maje ljuds'ku podobu. I jdy ote vybyraj! Hiba vono varte?
Надія Воловодівська на підтримку українського радіо
Za vczorasznju podiju (йдеться про диктант з української мови по радіо. - О.П.). Koly pominjaly kerivnyka, to vyhljadalo, szczo linija na te, szczob radio bulo proukrajins'kym, zgymbljuje. Ale czas vid czasu otaki akciji zasvidczujut', szczo, tak dumaju, kolektyv zalyszyvsja. I bude hnuty poperednju liniju. Daj Boz'e, szczob taky ne zgymbyv.
середу, 7 грудня 2011 р.
Враження Надії Воловодівської від всеукраїнського диктанту
Sluhala po radio pidsumky vseukrajins'koho dyktantu, jakyj pysaly 9 lystopada. Joho orhanizuvalo ukrajns'ke radio, dopomahav docent pedahohicznoho universytetu Oleksandr Avramenko, vin i komentuvav osnovni pomylky i pravyla punktuaciji. Iz zdyvuvannjam poczula, szczo v 1993 roci bulo pominjano dejaki pravyla punktuacij i szczo vstavne reczennja teper zvet'sja prystavkoju. Ja czula za cej dyktant, ale podumala, szczo ce vz'e majut' buty zaczepleni ambiciji molodszyh. I, spravdi, porivnjano z poperednim rokom uczasnykiv vyroslo na 50%, osoblyvo poaktyvniszala molod'. Vse dijstvo, i napysannja i podsumky, bulo zrobleno harno i profesijino. Bahato ljudej buly vdjaczni za orhanizaciju i bahato dzvonyly i kazaly, szczo pysaly tez', ale ne navaz'ylys' posylaty dyktant na perevirku. Tak niby i ne duz'e huczna akcija, ale vona vidczutno pidnjala ljudej na dusi. Ce jak by sprostuvannja mojih pobojuvan', szczo ukrajns'ka mova zalyszajet'sja takoju z' znevaz'enoju, jak i v roky bil'szovyc'koji okupaciji.
неділю, 4 грудня 2011 р.
Надія Воловодівська про враження від творів Юрія Шевельова
Czytaju potrohy Szevel'ova. Opysuje podiji majz'e stolitn'oji davnosty, a ukrajinci na svojij zemli i dali prynyz'eni, pogordovani buvszymy okupantamy. Szevel'ov tak i nazyvaje moskaliv - okupantamy. Tomu i ne dyvno, szczo joho praci buly ves' czas blokovani specsluz'bamy. I teperisznij Tabacznyk duz'e svojeju povedinkoju nahaduje Kahanovycza. Pravda, Kahanovycza pryslala Moskva, a cej vylupyvsja na naszij, ridnij zemli.
середу, 30 листопада 2011 р.
Відгук Надії Воловодівської на статтю про корупцію
Proczytala stattju pro ukr. zlodjuh (йдеться про статтю С.Лещенка в "Українській правді" від 30.11.2011). Dyvna pozycija z'urnalista. To ti dvoje, buduczy oficijnymy osobamy, korystuvalys' posluhamy bud'-koho, a teper ce pohano. Ale jaki cyniczni buly v svij czas i Tymoszenko i Lazarenko, szczo, jak kaz'ut' rosijany, "podelom im".
Dobre, szczo i v Pol'szi poczaly prydyvljatys' do toho, jakym czynom nahromadz'uvalos' bahatstvo. Jakes' maje vidbutys' oczyszczennja suspilstva, bo uspiszni ljudy zaraz majut' moz'lyvist' rozbahatity vidkrytym czynom, v ramkah zakonu. Tomu des' vono maje podilytys' na czesne i zloczynne te bahatstvo.
Dobre, szczo i v Pol'szi poczaly prydyvljatys' do toho, jakym czynom nahromadz'uvalos' bahatstvo. Jakes' maje vidbutys' oczyszczennja suspilstva, bo uspiszni ljudy zaraz majut' moz'lyvist' rozbahatity vidkrytym czynom, v ramkah zakonu. Tomu des' vono maje podilytys' na czesne i zloczynne te bahatstvo.
неділю, 27 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про вплив блогів
Des’to vse-taky zahljadajut’ na blogy, bo pered samoju subotoju rizko pominjalas' tonal'nist' na rivni oficijnomu. A v nedilju v odnij z politycznyh peredacz daly slovo Vasjunyku, vin buvszyj deputat, halyczanyn. To joho rozpovid' zaverszylas' takoju tezoju: Majdan, Vszanuvannja zhertv Holodomoru, - nezvorotne do zabuttja, - Czornobyl' pryrekly ukrajinciv buty vil'nymy. Zvuczalo perekonlyvo i imponujucze.
суботу, 26 листопада 2011 р.
Діалог про вшанування жертв Голодомору в Україні
O.P. Czytav u Ukr-pravdi, szczo urjadovci vyriszyly vidznazhyty den Holodomoru. Juszczenko vbaczaje v cjomu dejakyj prohres.
N.V. S'ohodni vlada taky posluhala nastroji suspil'stva i vszanuvala, navit' vkupi z czotyrjoma prezydentamy, zamuczenyh holodom nevynnyh ljudej. Do cyh podij u L'vovi i Kyjevi aktyvno doluczylas' molod'. Ja tez' zapaljuvala sviczku, v budynku navproty v bahat'oh viknah horily sviczky.
N.V. S'ohodni vlada taky posluhala nastroji suspil'stva i vszanuvala, navit' vkupi z czotyrjoma prezydentamy, zamuczenyh holodom nevynnyh ljudej. Do cyh podij u L'vovi i Kyjevi aktyvno doluczylas' molod'. Ja tez' zapaljuvala sviczku, v budynku navproty v bahat'oh viknah horily sviczky.
Надія Воловодівська про інтерв'ю Кличка і так звану опозицію.
Za Klyczka (з приводу недавнього інтерв'ю Володимира Кличка газеті "День". - О.П.),to vin beznadijnyj. Teperisznja vlada i VR pryjszly v polityku robyty hroszi, v tomu czysli i Tymoszenko. I jih, i jiji nemaje czoho rivnjaty z evropejs'kymy deputatamy. Nemaje tut evrostandartiv, i z c'oho treba vyhodyty. A na radi deputat z rehionaliv skazav, szczo Klyczko navit' nemaje v usih oblastjah svojih oseredkiv, to szczo vin tam bude kontroljuvaty? Partiji Tymoszenko i Jacenjuka pidtrymaly novyj zakon pro vybory, bo maly, oczevydno, v tomu jakyjs' szkurnyj interes. Jaka z' to 'apazycija', szczo prodajet'sja za ponjuszku tabaka? Do slova, jak evroparlamentarystam duz'e szkoda Tymoszenko, haj dadut' jij v sebe politycznyj prytulok, jak USA Lazarenku. Cikavo, czy vona sama toho zahocze, bo tam z neju bude te z' same, szczo z Lazarenkom.
четвер, 24 листопада 2011 р.
Важне: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Важне
Вежна (польськ. Weżna), містечко. Вперше згадується у 1628 р. в документі, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych - AGAD) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 22).
Друга згадка стосується 1630 р. і зафіксована в Актах коронного трибуналу в Любліні, найвищої судової інстанції в Польській Короні (це – польськомовні короткі перекази - реґести - записів у трибунальських книгах). Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 773, опис 1, одиниця збірки 187, арк. 115).
Наступна згадка про це містечко датується 1645 р. в документі, що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України (ф. 141, оп. 1, од. зб. 187, с. 115).
Під назвою Вежне (Weżne), теж як містечко, фігурує воно в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1629 р., опублікованому у збірнику документів "Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668)" (Киев, 1890, с. 394-412).
У 1635 р. воно зафіксоване також під назвою Вожне (Wożne), про що свідчить подимний реєстр маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського 1639 р. (див.: AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81, те саме в Центральному державному історичному архіві України в Києві - ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 24-24зв.), а також у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (рідний брат Адама Калиновського, загинув у 1652 р. в битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
Дивну назву Зушна (Zuszna) подав йому славетний французький інженер Ґ. Боплан на своїй Спеціальній мапі України, складену у 1650 р. (Див. також: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). З позначень на цій карті випливає, що на той час поселення мало церкву.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 215.).
Cучасну назву села – Важне (Ważne ) знаходимо в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село підпорядковане Степанівці і належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
У 1791 р. село належало до Надбузького повіту
Інформація про євреїв у Важному і Степанівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1790, 1791, 1795, 1797 рр. (Брацлавський повіт).
Згодом село належало до Гайсинського уїзду.
Село зазначене (як Ważne) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Кіблицький Ключ
Ґрафині Коморовської:
в Степанівці і Важному чоловік душ 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175).
Важне (Ważne, mylne Ważna), село над річкою Кубличем, притокою Собу, Гайсинський повіт, окружна поліція і волость - Теплик, православна парафія - Степанівка, католицька парафія і суд - Ґранів, за 27 верстов від Гайсина. Має 58 садиб, 462 мешканців, 249 десятин селянської землі, 385 десятин землі двірської; гуральня. Колишня власність Коморовських (Komorowscy), тепер - Сломовських (Słomowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1893, Tom XIII, s. 153. - Автор: Dr. [Eugeniusz] M[aryański]).
<...> Степанівка, село, з приписаним до нього селом Важною. Усіх мешканців в селі Степанівці з присілком Важною 1445 осіб обидвох статей. У зв’язку із збільшенням народонаселення деякі з мешканців переселились на проживання в Балтський уїзд. <...>
<...> В парафії є дві школи: церковно-парафіяльна школа в с. Степанівці і школа грамоти в с. Важній.
<...> За бажанням мешканців села Важної відкрита у них школа грамоти у 1888 р., для якої у 1897 р. побудовано окремий будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354-355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Важне:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 6.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 133.
Загальна кількість чоловіків – 392.
Загальна кількість жінок – 371.
Усього людей – 763.
Кількість дворів з різним промислом – 46.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 51.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Важне - 13 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
В районній газеті „За більшовицьку перемогу” (Теплик) від 28 січня 1939 р., № 15 (974), с. 2 надрукована стаття М. Погребняка „Село Важне колись і тепер”.
Вежна (польськ. Weżna), містечко. Вперше згадується у 1628 р. в документі, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych - AGAD) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 22).
Друга згадка стосується 1630 р. і зафіксована в Актах коронного трибуналу в Любліні, найвищої судової інстанції в Польській Короні (це – польськомовні короткі перекази - реґести - записів у трибунальських книгах). Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (фонд 773, опис 1, одиниця збірки 187, арк. 115).
Наступна згадка про це містечко датується 1645 р. в документі, що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України (ф. 141, оп. 1, од. зб. 187, с. 115).
Під назвою Вежне (Weżne), теж як містечко, фігурує воно в подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1629 р., опублікованому у збірнику документів "Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668)" (Киев, 1890, с. 394-412).
У 1635 р. воно зафіксоване також під назвою Вожне (Wożne), про що свідчить подимний реєстр маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського 1639 р. (див.: AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81, те саме в Центральному державному історичному архіві України в Києві - ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 24-24зв.), а також у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (рідний брат Адама Калиновського, загинув у 1652 р. в битві під Батогом), складеного у XVIII столітті (ЦДІА в Києві, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
Дивну назву Зушна (Zuszna) подав йому славетний французький інженер Ґ. Боплан на своїй Спеціальній мапі України, складену у 1650 р. (Див. також: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). З позначень на цій карті випливає, що на той час поселення мало церкву.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 215.).
Cучасну назву села – Важне (Ważne ) знаходимо в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село підпорядковане Степанівці і належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
У 1791 р. село належало до Надбузького повіту
Інформація про євреїв у Важному і Степанівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1790, 1791, 1795, 1797 рр. (Брацлавський повіт).
Згодом село належало до Гайсинського уїзду.
Село зазначене (як Ważne) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Кіблицький Ключ
Ґрафині Коморовської:
в Степанівці і Важному чоловік душ 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175).
Важне (Ważne, mylne Ważna), село над річкою Кубличем, притокою Собу, Гайсинський повіт, окружна поліція і волость - Теплик, православна парафія - Степанівка, католицька парафія і суд - Ґранів, за 27 верстов від Гайсина. Має 58 садиб, 462 мешканців, 249 десятин селянської землі, 385 десятин землі двірської; гуральня. Колишня власність Коморовських (Komorowscy), тепер - Сломовських (Słomowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1893, Tom XIII, s. 153. - Автор: Dr. [Eugeniusz] M[aryański]).
<...> Степанівка, село, з приписаним до нього селом Важною. Усіх мешканців в селі Степанівці з присілком Важною 1445 осіб обидвох статей. У зв’язку із збільшенням народонаселення деякі з мешканців переселились на проживання в Балтський уїзд. <...>
<...> В парафії є дві школи: церковно-парафіяльна школа в с. Степанівці і школа грамоти в с. Важній.
<...> За бажанням мешканців села Важної відкрита у них школа грамоти у 1888 р., для якої у 1897 р. побудовано окремий будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354-355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Важне:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 6.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 133.
Загальна кількість чоловіків – 392.
Загальна кількість жінок – 371.
Усього людей – 763.
Кількість дворів з різним промислом – 46.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 51.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Важне - 13 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
В районній газеті „За більшовицьку перемогу” (Теплик) від 28 січня 1939 р., № 15 (974), с. 2 надрукована стаття М. Погребняка „Село Важне колись і тепер”.
середу, 23 листопада 2011 р.
Янів: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Янів
Під назвою Янів (польськ. Janów) це поселення (можливо, містечко) вперше згадується у 1639 р. в списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна на Гусятині Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [фонд 47 (Кам’янецький земський суд), опис 1, одиниця зберігання 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 268).
Під назвою Янів (польськ. Janów) це поселення (можливо, містечко) вперше згадується у 1639 р. в списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна на Гусятині Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [фонд 47 (Кам’янецький земський суд), опис 1, одиниця зберігання 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 268).
В подимному
реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum
Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 48) зазначено, що пан
краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 10 димів (осель) міста
Янова (Janów) податку 10 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені
Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
У статусі містечка або слободи Янів над річкою Кам’яницею Брацлавського воєводства зустрічається в заставному записі, даному Марціном Калиновським Миколаю і Христині Байбузянці Добриловським на це містечко у Вінницькому замку і записаному у вінницькій гродській книзі 12 квітня 1647 р.
(Джерело: Архив Юго-Западной России, часть 7, том 1: Акты о заселении Юго-Западной России. Киев, 1886, с. 455-458).
Слободу Янів зафіксував також на одній із перших карт України, створеній у 1650 р., знаменитий французький інженеро Ґ. Боплан (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris).
Згодом село Янів, незаселене (vacat), зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що село Янів належить до Обозівського ключа Уманської волості і в ньому нараховується 86 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Янів біля містечка Теплика належить до Уманської парафіі.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 81 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. село належало до Гайсинського уїзду і мало 75 димів.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Янів (Janów) зазначений також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 27. Село Янів (Janow): сповідалося 399 осіб, не сповідалося - 138, охрещено - 9, померло - 5, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Янів, церква Покрови Пресвятої Богородиці: будинків - 74, сповідалося 345 осіб; дітей - 85; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 10; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 78, сповідалося 367 осіб; дітей - 96; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 15; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 10, жінок – 13.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 69, сповідалося 240 осіб; дітей - 61; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 95, дорослих: чоловіків - 149, жінок - 128, дітей: хлопчиків - 86, дівчаток - 87.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 55 це село (рос. Янов) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Янів (рос. Янов): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 75, осіб - 289.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його неодмінно приязною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІV. Міста і села в різних частинах.
<...> В Янові:
в Чарномського Алойзія (Alojzy Czarnomski) і Лукаша, Судді граничного, душ чоловік 89;
в Меєра Юзефа (Józef Meier), Депутата, душ чоловік 210
Ґрунт чорний, ліс дубовий старий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 183).
Янів (Janów), село, Гайсинський повіт <Подільської губернії>, на пограниччі з Київською губернією, парафія <католицька> - Гранів, мешканців 608, землі селян, двірської разом з Комарівкою – 2125 десятин, хат - 112. Церква з 35 десятинами землі. Власність Чарномських (Czarnomscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 423).
Янів, село, розташоване у верхній частині долини, відомої під назвою „Кам’янки”. Долина ця простяглась на декілька верстов і пролягає через багато сіл. В селі Янові є невеликий став, який влітку у сильну спеку майже весь висихає. Клімат місцевості сприятливий для здоров’я мешканців і для рослинності. Ґрунт чорноземний, що дає досить добрі врожаї.Мешканців у с. Янові 1137 осіб обох статей; з них 10 осіб євреїв і 6 осіб римо-католиків поляків, які служать в економії; решта мешканців – селяни-українці, православного віросповідання, що займаються виключно землеробством, а у кого немає землі, то ті займаються польовими роботами у місцевого поміщика за грошову винагороду, а також ходять на заробітки на залізницю, до парового млина і олійні в сусідньому селі Комарівці; з ремесел більше всього поширене в селі ткацтво. В с. Янові поблизу садиби священика досі існує старий дерев’яний храм, побудований ще у 1777 році. На даний час він хоче вже розвалитись і служби в ньому не відправляються. Ще в 1887 р. з нього був перенесений іконостас у новозбудовану церкву. Старий храм побудований з дубового дерева, з окремо від нього віддаленою дзвіницею. Храм цей збираються тепер знести. Можна гадати, що скасований старий храм , побудований у 1777 р., був першим парафіяльним храмом з часу утворення парафії. У 1880 р. з дозволу Подільського єпископа Маркела розпочато було будівництво нової парафіяльної церкви, але не біля старої, а на нововідведеному погості, на віддалі 200 сажнів від старої церкви. Підрядник домовився побудувати новий храм за 7000 крб. Після побудови церкви і розрахунку з підрядником незабаром помічено було, що купол став осідати і скошуватись. Для усунення цього недоліку був запрошений інший підрядник який зобов’язався за 1300 крб. перебудувати купол і перев’язати стіни церкви залізними поясами. Церква була закінчена і освячена у 1887 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Новий храм – однокупольний, побудований разом із дзвіницею, вкритий бляхою і помальований олійними фарбами всередині і зовні. У 1898 р. упоряджений був у церкві новий двоярусний іконостас. Із достославних пам’яток зберігається в церкві святий антимінс, висвячений на службу Божу Синодальним членом преосвященим Інокентієм, архиєпископом Ризьким, року від світостворення зтг (6303), від Різдва Христового аp?чє (1795), квітня з (7). Цей антимінс, правдоподібно, був першим після прилучення церкви з унії у православ’я. Церковної землі: садибної 2 десятини, орної у 3-х змінах 30 десятин, сінокісної 3 десятини, а всього 35 десятин. Церковно-парафіяльна школи відкрита у 1864 р.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 359-360. № 496; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Янів
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 5.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 5.
Пора року промислу – весь рік.
Загальна кількість дворів – 241.
Загальна кількість чоловіків – 685.
Загальна кількість жінок – 683.
Усього людей – 1268.
Кількість дворів з різним промислом – 17.
Кількість людей, зайнятих промислом – 17.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
У статусі містечка або слободи Янів над річкою Кам’яницею Брацлавського воєводства зустрічається в заставному записі, даному Марціном Калиновським Миколаю і Христині Байбузянці Добриловським на це містечко у Вінницькому замку і записаному у вінницькій гродській книзі 12 квітня 1647 р.
(Джерело: Архив Юго-Западной России, часть 7, том 1: Акты о заселении Юго-Западной России. Киев, 1886, с. 455-458).
Слободу Янів зафіксував також на одній із перших карт України, створеній у 1650 р., знаменитий французький інженеро Ґ. Боплан (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris).
Згодом село Янів, незаселене (vacat), зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що село Янів належить до Обозівського ключа Уманської волості і в ньому нараховується 86 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Янів біля містечка Теплика належить до Уманської парафіі.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 81 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. село належало до Гайсинського уїзду і мало 75 димів.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Янів (Janów) зазначений також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 27. Село Янів (Janow): сповідалося 399 осіб, не сповідалося - 138, охрещено - 9, померло - 5, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Янів, церква Покрови Пресвятої Богородиці: будинків - 74, сповідалося 345 осіб; дітей - 85; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 10; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 78, сповідалося 367 осіб; дітей - 96; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 15; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 10, жінок – 13.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 69, сповідалося 240 осіб; дітей - 61; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 32. Янів: будинків - 95, дорослих: чоловіків - 149, жінок - 128, дітей: хлопчиків - 86, дівчаток - 87.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 55 це село (рос. Янов) зазначене на карті Подільської губернії 1797 . Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Янів (рос. Янов): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 75, осіб - 289.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його неодмінно приязною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІV. Міста і села в різних частинах.
<...> В Янові:
в Чарномського Алойзія (Alojzy Czarnomski) і Лукаша, Судді граничного, душ чоловік 89;
в Меєра Юзефа (Józef Meier), Депутата, душ чоловік 210
Ґрунт чорний, ліс дубовий старий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 183).
Янів (Janów), село, Гайсинський повіт <Подільської губернії>, на пограниччі з Київською губернією, парафія <католицька> - Гранів, мешканців 608, землі селян, двірської разом з Комарівкою – 2125 десятин, хат - 112. Церква з 35 десятинами землі. Власність Чарномських (Czarnomscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 423).
Янів, село, розташоване у верхній частині долини, відомої під назвою „Кам’янки”. Долина ця простяглась на декілька верстов і пролягає через багато сіл. В селі Янові є невеликий став, який влітку у сильну спеку майже весь висихає. Клімат місцевості сприятливий для здоров’я мешканців і для рослинності. Ґрунт чорноземний, що дає досить добрі врожаї.Мешканців у с. Янові 1137 осіб обох статей; з них 10 осіб євреїв і 6 осіб римо-католиків поляків, які служать в економії; решта мешканців – селяни-українці, православного віросповідання, що займаються виключно землеробством, а у кого немає землі, то ті займаються польовими роботами у місцевого поміщика за грошову винагороду, а також ходять на заробітки на залізницю, до парового млина і олійні в сусідньому селі Комарівці; з ремесел більше всього поширене в селі ткацтво. В с. Янові поблизу садиби священика досі існує старий дерев’яний храм, побудований ще у 1777 році. На даний час він хоче вже розвалитись і служби в ньому не відправляються. Ще в 1887 р. з нього був перенесений іконостас у новозбудовану церкву. Старий храм побудований з дубового дерева, з окремо від нього віддаленою дзвіницею. Храм цей збираються тепер знести. Можна гадати, що скасований старий храм , побудований у 1777 р., був першим парафіяльним храмом з часу утворення парафії. У 1880 р. з дозволу Подільського єпископа Маркела розпочато було будівництво нової парафіяльної церкви, але не біля старої, а на нововідведеному погості, на віддалі 200 сажнів від старої церкви. Підрядник домовився побудувати новий храм за 7000 крб. Після побудови церкви і розрахунку з підрядником незабаром помічено було, що купол став осідати і скошуватись. Для усунення цього недоліку був запрошений інший підрядник який зобов’язався за 1300 крб. перебудувати купол і перев’язати стіни церкви залізними поясами. Церква була закінчена і освячена у 1887 р. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Новий храм – однокупольний, побудований разом із дзвіницею, вкритий бляхою і помальований олійними фарбами всередині і зовні. У 1898 р. упоряджений був у церкві новий двоярусний іконостас. Із достославних пам’яток зберігається в церкві святий антимінс, висвячений на службу Божу Синодальним членом преосвященим Інокентієм, архиєпископом Ризьким, року від світостворення зтг (6303), від Різдва Христового аp?чє (1795), квітня з (7). Цей антимінс, правдоподібно, був першим після прилучення церкви з унії у православ’я. Церковної землі: садибної 2 десятини, орної у 3-х змінах 30 десятин, сінокісної 3 десятини, а всього 35 десятин. Церковно-парафіяльна школи відкрита у 1864 р.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 359-360. № 496; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Янів
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 5.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 5.
Пора року промислу – весь рік.
Загальна кількість дворів – 241.
Загальна кількість чоловіків – 685.
Загальна кількість жінок – 683.
Усього людей – 1268.
Кількість дворів з різним промислом – 17.
Кількість людей, зайнятих промислом – 17.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Надія Воловодівська про пенсії
Mij s'ohodnisznyj praznyk (Михайла, 22.ХІ. - О.П.) projszov po punktah oplaty za komunposluhy, szcze zabrala pensiju. Hazarovy posadyly takyh, jak ja, na suhyj pajok. Ale i vid tyh, hto obbyraje nemicznyj ljud, htos' tez' vse vidbere. Vse, jak pryjszlo, tak i pide. Do reczi, czula po naszomu radio, szczo polskyj prem'jer Tusk zajavyv pro pidvyszczennja pensijnoho viku do 67 r. Tak szczo vladci bil'sz-mensz vsi odnakovi. V USA bahaczi sami zaproponyvaly zbil'szyty na bahatstvo podatky, moz'e czerez te, szczo tamtejszyj ljud vyjszov na vulyci z vymohoju ne perekladaty kryzu na pleczi prostoho narodu? Ukrajncjam take ne svityt'.
неділю, 20 листопада 2011 р.
Діалог на тему Голодомору в Україні
О.П. Czytav v "Ukr. pravdi", szczo pres-sekretar Biloho Domu vystupyv z nahody pam'jati zhertv Holodomoru i vyslovyv Ukrajincjam hlyboke spivczuttja.
Н.В. Ja s'ohodni Szevel'ova ne czytala,ta nasza mynuvszyna taka hirka, szczo musyt' prohodyty pevnyj czas, szczob prodovz'uvaty v neji zanurjuvatys'.
Ot z tym Holodomorom. Bratky ne spomynajut' pro n'oho, a mynuloho roku ljudy po tradyciji zapaljuvaly sviczky. V budynku navproty (у Львові. -О.П.) jih horilo v bahat'oh viknah. Zaraz polityka pravljaczoho rez'ymu povernula na szljah sovjetyzaciji. Na moju dumku, bil'szist' ljudej ne hocze zadumatys' nad tym, kudy vede cja vlada.
A tym spivczuttjam vid amerykanciv hrisz cina. Todi, koly treba bulo, to Ruzvel't pislja dokladnyh opysiv zajavyv, szczo vony holodujuczym niczym dopomohty ne moz'ut'. Na dodatok vruczyly svomu z'urnalistu-nepravdonoscju special'nu premiju za humanistycznyj vnesok. Vin pysav, szczo njakoho holodu nemaje. To za spivczuttja teperisznje moz'na skazaty spasybi, ale dobre bulo b, szczob ti, koho to bolyt', pam'jataly i pro munyli diji.
Н.В. Ja s'ohodni Szevel'ova ne czytala,ta nasza mynuvszyna taka hirka, szczo musyt' prohodyty pevnyj czas, szczob prodovz'uvaty v neji zanurjuvatys'.
Ot z tym Holodomorom. Bratky ne spomynajut' pro n'oho, a mynuloho roku ljudy po tradyciji zapaljuvaly sviczky. V budynku navproty (у Львові. -О.П.) jih horilo v bahat'oh viknah. Zaraz polityka pravljaczoho rez'ymu povernula na szljah sovjetyzaciji. Na moju dumku, bil'szist' ljudej ne hocze zadumatys' nad tym, kudy vede cja vlada.
A tym spivczuttjam vid amerykanciv hrisz cina. Todi, koly treba bulo, to Ruzvel't pislja dokladnyh opysiv zajavyv, szczo vony holodujuczym niczym dopomohty ne moz'ut'. Na dodatok vruczyly svomu z'urnalistu-nepravdonoscju special'nu premiju za humanistycznyj vnesok. Vin pysav, szczo njakoho holodu nemaje. To za spivczuttja teperisznje moz'na skazaty spasybi, ale dobre bulo b, szczob ti, koho to bolyt', pam'jataly i pro munyli diji.
пʼятницю, 18 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про враження від "Вибраних праць" Юрія Шевельова
Czytaju potrohy Szevel'ova. Vin nazbyrav stil'ky nevidomyh dlja radjans'kyh ljudej faktiv! Pysze, szczo hrupa ukrajins'kyh delehativ do avstrijs'koho parlamentu v 1915 r. podala propozyciju, szczob halyczan i bukovynciv zvaly ukrajincjamy, a ne rusynamy. Urjad zaz'adav dumky 2-h fahivciv. Odyn z nyh, Vjatroslav Jahicz, fahivec' u slov'jans'kyh spravah, z horvativ, vyslovyvsja, szczo, na joho dumky, slid zatrymaty nazvu rusyny, ne obtjaz'enu novitnimy nacionalistycznymy tendencijamy. I sered intelektualiv trapljajet'sja taka pidlota. A v Dumi ros. imperiji bula frakcija ros. nacionalistiv, i vony czynyly szalennyj opir proty bud'-jakoji pojavy ukrajins'koji movy v szkolah, czy hromads'kyh vystupah. Ci rozpovidi majz'e doslivni, vzjati z vybranyh statej po movoznavstvu Ju. Szevel'ova. Te, szczo Hruszevs'kyj spromihsja zrobyty z istoriji Ukrajiny, to v ne menszomu obsjazi zrobyv Szevel'ov v doslidz'enni ukrajins'koji movy. Szkoda, szczo tu pracju napevno malo znajut' v Ukrajini. Bo vydana vona bula v 500 prymirnykah. Na knyz'kovomu jarmarku tyh prymirnykiv bulo szcze bahato.
Шиманівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Шиманівка. У Центральному Державному Історичному Архіві України в Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. Архистратига Михаїла (1789-1796, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 195).
Одна з перших письмових згадок про Шиманівку (польськ. Szymanowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., що зберігається у Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), в якому, зазначено, що це село належить до Ладижинського і Соболівського ключа і до Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Шиманівці (рос. Шимоновка) було 67 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. Шиманівка належала до Брацлавського повіту
Інформація про євреїв в Шиманівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Шиманівка (польськ. Szymanówka) зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Жерденівка (польськ. Zerdenowka), церква св. Дмитра з каплицею в Шиманівці (Szymanowka)
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071, арк. 58-59зв.).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 38. Шиманівка (Szimanowka): осель - 60, чоловіків: до 15 років - 106, понад 15 років – 127; жінок: до 15 років - 72, понад 15 років – 112; придатних до сповіді 153, непридатних до сповіді – 64.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174, арк. 89б).
Під номером 76 це село (рос. Шимоновка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 50. Шиманівка (Шимоновка): дворів: у 1797 р. – 67, осіб – 189.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який не мав нічого проти, аби їх опублікувати у цьому блозі).
11 листопада <1839 р.>, Гайсинський уїзд, в поміщицькому селі Шиманівці селянин Конон Мазарний, 25 років, з невідомої причини повісився.
(Джерело: Прибавление к Подольским губернским ведомостям, 1839, часть неоффициальная, № 1, Суббота, января 1 дня).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Шиманівці душ чоловік 171.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
Затверджений <...> б) депутатом училищного і єпархіального з’їздів у 3 округ <благочиння> Гайсинського уїзду священик села Шиманівки Микола Іллінський на три роки <...>.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1875, № 13, 1 июля, отдел I, с. 200).
Шиманівка (Szymanówka), cело, Гайсинського повіту, <Подільської губернії>, окружна поліція - Тернівка (Ternawka), волость - Соболівка (gmina Sobolówka), католицька парафія і суд – Ладижин, за 16 верстов від Гайсина, має 126 осель, 774 мешканців, 610 десятин селянської землі, 41 десятину – церковної, 2 водяні млини. Має церкву в ім’я св. Михайла, побудовану у 1743 р., з 900 парафіянами. Належить до Бубнівського ключа (що має 20,661 десятину демлі) графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego do końca tomu X; Od tomu XI, z zasiłku Kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowym imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 398).
Відсторонений за недоліки по службі псаломищик <...> с. Шиманівки Гайсинського уїзду Петро Левицький – 6 квітня 1904 р.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1904, часть оффициальная, № 16, 17 апреля, с. 185).
Шиманівка, село, розташоване в улоговині, дно якої зайняте брудним ставком-болотом, що поросло очеретом та іншими болотними травами. Мутна, прогнила вода цього болота насичує атмосферу важкими випарами, які отруюють здоров’я місцевого населення. Ґрунт чорноземний. Село знаходиться майже за 5 верстов від містечка Соболівки з поштовим відділенням і за 9 верстов від залізничної станції „Гайсин” Уманської вітки. Маєток становить родову власність графів Потоцьких. Православного населення у ньому 1112 осіб обох статей, католиків 97 осіб і євреїв 32 особи; більша частина парафіян належить до селянської верстви українського походження; є багато однодвірців, що приписалися до селянської громади; майже 40 родин таких однодвірців проживає в Шиманівці на чиншових правах. Головне заняття населення – хліборобство; близкість Соболівського цукрового заводу дає можливість селянам мати тут постійні заробітки; крім того, багато-хто займається випалюванням вугілля, а деякі торгівлею худоби, яку вони скупляють і перепродують на ярмарках. Нині існуюча в парафії церква в ім’я св. Архистатига Михайла; будівлею вона дерев’яна, однокупольна, разом із дзвіницею; іконостас – триярусний, новий. Поруч з цим храмом стоїть напівзігнила перекошена будівля старої церкви, яка зведена ще у 1743 р. Парафіяльний цвинтар знаходиться від церкви не більше як за 250 сажнів, старий, невідомо коли відведений. Церковної землі 41 десятина 665 сажнів, в тому числі садибної 1 десятина 2357 сажнів, орної 30 десятин і сінокісної 9 десятин 708 сажнів. Причтові приміщення дуже зістарілі. З 1861 р. у Шиманівці існувала школа грамоти, перетворена в 1892 р. на церковно-парафіяльну школу, що розташовується з 1896 р. у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 346. № 473; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були прирівнені в правах до селян.
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Шиманівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 295.
Загальна кількість чоловіків – 616.
Загальна кількість жінок – 602.
Усього людей – 1218.
Кількість дворів з різним промислом – 25.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 25.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Одна з перших письмових згадок про Шиманівку (польськ. Szymanowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., що зберігається у Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), в якому, зазначено, що це село належить до Ладижинського і Соболівського ключа і до Брацлавської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Шиманівці (рос. Шимоновка) було 67 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. Шиманівка належала до Брацлавського повіту
Інформація про євреїв в Шиманівці міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Шиманівка (польськ. Szymanówka) зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 29. Жерденівка (польськ. Zerdenowka), церква св. Дмитра з каплицею в Шиманівці (Szymanowka)
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071, арк. 58-59зв.).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 38. Шиманівка (Szimanowka): осель - 60, чоловіків: до 15 років - 106, понад 15 років – 127; жінок: до 15 років - 72, понад 15 років – 112; придатних до сповіді 153, непридатних до сповіді – 64.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174, арк. 89б).
Під номером 76 це село (рос. Шимоновка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 50. Шиманівка (Шимоновка): дворів: у 1797 р. – 67, осіб – 189.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який не мав нічого проти, аби їх опублікувати у цьому блозі).
11 листопада <1839 р.>, Гайсинський уїзд, в поміщицькому селі Шиманівці селянин Конон Мазарний, 25 років, з невідомої причини повісився.
(Джерело: Прибавление к Подольским губернским ведомостям, 1839, часть неоффициальная, № 1, Суббота, января 1 дня).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Шиманівці душ чоловік 171.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
Затверджений <...> б) депутатом училищного і єпархіального з’їздів у 3 округ <благочиння> Гайсинського уїзду священик села Шиманівки Микола Іллінський на три роки <...>.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1875, № 13, 1 июля, отдел I, с. 200).
Шиманівка (Szymanówka), cело, Гайсинського повіту, <Подільської губернії>, окружна поліція - Тернівка (Ternawka), волость - Соболівка (gmina Sobolówka), католицька парафія і суд – Ладижин, за 16 верстов від Гайсина, має 126 осель, 774 мешканців, 610 десятин селянської землі, 41 десятину – церковної, 2 водяні млини. Має церкву в ім’я св. Михайла, побудовану у 1743 р., з 900 парафіянами. Належить до Бубнівського ключа (що має 20,661 десятину демлі) графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego do końca tomu X; Od tomu XI, z zasiłku Kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowym imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 398).
Відсторонений за недоліки по службі псаломищик <...> с. Шиманівки Гайсинського уїзду Петро Левицький – 6 квітня 1904 р.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1904, часть оффициальная, № 16, 17 апреля, с. 185).
Шиманівка, село, розташоване в улоговині, дно якої зайняте брудним ставком-болотом, що поросло очеретом та іншими болотними травами. Мутна, прогнила вода цього болота насичує атмосферу важкими випарами, які отруюють здоров’я місцевого населення. Ґрунт чорноземний. Село знаходиться майже за 5 верстов від містечка Соболівки з поштовим відділенням і за 9 верстов від залізничної станції „Гайсин” Уманської вітки. Маєток становить родову власність графів Потоцьких. Православного населення у ньому 1112 осіб обох статей, католиків 97 осіб і євреїв 32 особи; більша частина парафіян належить до селянської верстви українського походження; є багато однодвірців, що приписалися до селянської громади; майже 40 родин таких однодвірців проживає в Шиманівці на чиншових правах. Головне заняття населення – хліборобство; близкість Соболівського цукрового заводу дає можливість селянам мати тут постійні заробітки; крім того, багато-хто займається випалюванням вугілля, а деякі торгівлею худоби, яку вони скупляють і перепродують на ярмарках. Нині існуюча в парафії церква в ім’я св. Архистатига Михайла; будівлею вона дерев’яна, однокупольна, разом із дзвіницею; іконостас – триярусний, новий. Поруч з цим храмом стоїть напівзігнила перекошена будівля старої церкви, яка зведена ще у 1743 р. Парафіяльний цвинтар знаходиться від церкви не більше як за 250 сажнів, старий, невідомо коли відведений. Церковної землі 41 десятина 665 сажнів, в тому числі садибної 1 десятина 2357 сажнів, орної 30 десятин і сінокісної 9 десятин 708 сажнів. Причтові приміщення дуже зістарілі. З 1861 р. у Шиманівці існувала школа грамоти, перетворена в 1892 р. на церковно-парафіяльну школу, що розташовується з 1896 р. у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 346. № 473; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були прирівнені в правах до селян.
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Шиманівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 2.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 295.
Загальна кількість чоловіків – 616.
Загальна кількість жінок – 602.
Усього людей – 1218.
Кількість дворів з різним промислом – 25.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 25.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
понеділок, 14 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про здирства львівських комунальників
V nas s'ohodni czomus' na cilyj den majz'e vykljuczyly teplo. Daly vz'e, jak vpaly sutinky. Miskrada vvijszla z holovoju mista i miskvykonkomom v konflikt po teplu i komunposluham, to my moz'emo buty v protystojanni zarucznykamy. Ale dobre, szczo deputaty prydyvylys', szczo holova mista czynyt' po vidnoszennju do meszkanciv bezzakonnja. Meni prynesly czerhovu platiz'ku i oplata dali roste. Jak vony rahujut' vartist' posluh, to cym by mav zajnjatys' KRU. V samyh rozrahunkah dobavljajut' 2-3 hrn., manipuljuczy zaokruhlennjamy v sotyh. Ce z koz'noji kvartyry po 2-5 hrn.
jaka z' suma zdyractva naberet'sja!
jaka z' suma zdyractva naberet'sja!
суботу, 12 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про українських мовників
Poczala czytaty Ju. Szevel'ova i, czujuczy movnykiv, szczo pryjszly na radio z nahody dnja ukrajins'koji pysemnosty, rozumiju, szczo naszi movnyky szcze zalyszylas' radjans'koho rivnja. Bulo b niczoho, ale z' vony vczat' molod'.
четвер, 10 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про хаос і нагромадження парадоксальних подій в українському суспільстві
V nas s'ohodni (9 листопада. - О.П.) vidmiczajut' den ukrajins'koji movy. A VR naperedodni pryjnjala zakon, szczob v ZMI bulo nacional'noho produktu ne bil'zse 25%. A s'ohodni napevno najmoral'nisza publika, szczo sydyt' v VR cilyj den', prostorikuvala pro suspil'nu moral'. A v czerhah na marszrutku czuju vid peresicznoho ukrajincja, szczo vin bere pryklad z verhiv. Cikavo, czy haos i nahromadz'ennja paradoksal'nyh podij bude maty odnakovyj rezultat? Maju na uvazi, czy i persze i druhe matymut' odnakovi naslidky?
вівторок, 8 листопада 2011 р.
Надія Воловодівська про відкриття нового стадіону у Львові
Czula s'ohodni vraz'ennja vid vidkryttja stadionu vi L'vovi. To tam fany kryczaly obrazlyvi do najvyszczoji vlady hasla. L'vivs'ki posadovci zaklykaly buty vyhovanymy. Ale tam z'e bil'sze ptusznykiv, to oto take suspil'stvo.
понеділок, 7 листопада 2011 р.
Цвіліхівка: Матеріали для закоханих в краєзнавство Тепличчини
Цвіліхівка
У Центральному Державному Історичному Архіві України у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Цвіліхівки за 1777-1794 рр. (Фонд 224. - Оп. 1. Спр. 1370).
Село вперше згадується у 1622 р. під назвою Зацвіліхівка (польськ. Zacwilichowka) в актах коронного трибуналу, сесії якого відбувались в Любліні.
У тих же актах під 1624 р. зустрічається містечко Цвільково (Cwilkowo alias Zacwilichowka). У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, зафіксовано суть наступної судової справи: „Серпня 12. Станіслава Зацвіліховського, з воєводства Брацлавського, проти Сенявського з приводу наслання слуг і підданих на містечко Цвільково або Зацвіліхівку дідичне і з приводу знищення цього містечка – протестація.
[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z ksiąg województwa bracławskiego. (Księga VІ). 1624. - S. 648].
Інший варіант назви поселення – слобода Зацвіліхівська (Zacwilichowska słoboda) - згадується в тарифі подимного реєстру Брацлавського воєводства, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з цього тарифу вказано, що в слободі Зацвіліхівській 46-ма димами (за кожний дим бралося податку по півзолотого) володів Станіслав Зацвіліхівський (Stanisław Zacwilichowski). (Див. також: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 135).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 228).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено, що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 35 димів села Цвіліхівки (в ориґіналі помилково: Zacwiłohunka) 35 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448)
На мапі 1650 р. знаменитого французького інженера Ґ. Боплана село йменоване теж як Зацвіліхівка (Zacvilichuwka) (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). На цій карті село позначене на правому березі річки, що впадає у р. Кублич.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Цвіліхівці (Cwilichowka), яке належить до Гранівського ключа, нараховується 33 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Цвіліхівка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Цвіліхівці було 50 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене (як Cwilichówka) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 40. Цвіліхівка (Cwilichowka): сповідані душі – 150; нездатні до сповіді – 48; охрещені – 10; померлі – 3; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 49, сповідалося 272 особи; дітей - 51; народилося: хлопчиків - 1, дівчаток - 4; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 36, сповідалося 300 осіб; дітей - 38; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 5; померло: чоловіків - 5, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 34, сповідалося 230 осіб; дітей - 101; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 6; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 40, сповідалося 203 осіб; дітей - 71; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 6; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 1, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: осель - 44, чоловіків: до 15 років - 90, понад 15 років – 81; жінок: до 15 років - 88, понад 15 років – 101; придатні до сповіді 257, непридатні до сповіді – 103.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 27. Цвіліхівка (рос. Цвелиховка): дворів: у 1775 р. - 33, у 1797 р. - 50, осіб - 164.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його незмінно люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
<...> Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Гумніцької (Humnicka) Фаустини, Майорової
у Цвіліхівці душ чоловік 211.
Село лежить в чудовій місцевості, стави має великі, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823, с. 173)
Цвіліхівка (Cwilichówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, 220 мешканців чоловічої статі. Селянської землі 520 десятин. Належить до графів Холоневських (Chołoniewscy), які володіли також містечком Зятківцями. Має великі стави.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 717).
1863 р. – Священику с. Цвіліхівки Михайлу Гладковичу призначити допомогу 25 крб. з надісланих Священим Синодом до Подільської єпархії 28 тис. крб.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1864, часть оффициальная , № 3, с. 35).
Цвіліхівка, село – розташоване однією частиною на східньому схилі, іншою – на південному схилі, а рештою – на рівнині. Посередині села містяться два невеликих стави, які беруть свій початок з польових боліт. Село оточене лісами, і тому кліматичні умови місцевості можна вважати сприятливими для здоров’я. Ґрунт чорноземний. Мешканців у с. Цвіліхівці 768 осіб обох статей; всі вони православного віросповідання, за національністю – українці, за <соціальним> станом – селяни; займаються винятково землеробством; іновірців у селі немає. До побудови нині існуючого храму був у селі дерев’яний храм, який існував до 1880 р. Нині існуючий храм дерев’яний, в ім’я святого Іоанна Богослова, побудований у 1889 р. на кошти парафіян; вартість його 7150 крб. Іконостас у церкві старий, перенесений з попереднього храму. Парафія Цвіліхівка була приписана з 1875 р. по 1897 р. до парафії Кивачівки, а з 1897 р. стала самостійною. Церковної землі: садибної 3 десятини, орної 29 десятин 1349 сажнів, сінокісної 6 десятин 1666 сажнів, а всього 39 десятин 615 сажнів. Причтові приміщення для священика нові, побудовані у 1898 р., а для псаломщика залишились попередні зістарілі. Церковно-парафіяльна школа існує з 1861 р.; у 1897 р. побудований для школи окремий будинок, в якому вона розташовується.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, стор. 321; № 450).
1904 р., 24 квітня. – Священик Петро Фрусевич із Цвіліхівки Гайсинського уїзду (Івано-Богословська церква) переведений до с. Крушинівки Ольгопільського уїзду.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, часть оффициальная , № 19, с. 242-243).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Цвіліхівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 6.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 6
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 169.
Загальна кількість чоловіків – 464.
Загальна кількість жінок – 473.
Усього людей – 937.
Кількість дворів з різним промислом – 15
Кількість людей, зайнятих промислом - 15
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 240).
У Центральному Державному Історичному Архіві України у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Цвіліхівки за 1777-1794 рр. (Фонд 224. - Оп. 1. Спр. 1370).
Село вперше згадується у 1622 р. під назвою Зацвіліхівка (польськ. Zacwilichowka) в актах коронного трибуналу, сесії якого відбувались в Любліні.
У тих же актах під 1624 р. зустрічається містечко Цвільково (Cwilkowo alias Zacwilichowka). У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, зафіксовано суть наступної судової справи: „Серпня 12. Станіслава Зацвіліховського, з воєводства Брацлавського, проти Сенявського з приводу наслання слуг і підданих на містечко Цвільково або Зацвіліхівку дідичне і з приводу знищення цього містечка – протестація.
[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z ksiąg województwa bracławskiego. (Księga VІ). 1624. - S. 648].
Інший варіант назви поселення – слобода Зацвіліхівська (Zacwilichowska słoboda) - згадується в тарифі подимного реєстру Брацлавського воєводства, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з цього тарифу вказано, що в слободі Зацвіліхівській 46-ма димами (за кожний дим бралося податку по півзолотого) володів Станіслав Зацвіліхівський (Stanisław Zacwilichowski). (Див. також: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 135).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 228).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено, що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 35 димів села Цвіліхівки (в ориґіналі помилково: Zacwiłohunka) 35 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448)
На мапі 1650 р. знаменитого французького інженера Ґ. Боплана село йменоване теж як Зацвіліхівка (Zacvilichuwka) (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). На цій карті село позначене на правому березі річки, що впадає у р. Кублич.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Цвіліхівці (Cwilichowka), яке належить до Гранівського ключа, нараховується 33 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Цвіліхівка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Цвіліхівці було 50 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене (як Cwilichówka) також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 40. Цвіліхівка (Cwilichowka): сповідані душі – 150; нездатні до сповіді – 48; охрещені – 10; померлі – 3; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 49, сповідалося 272 особи; дітей - 51; народилося: хлопчиків - 1, дівчаток - 4; шлюбів – 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 36, сповідалося 300 осіб; дітей - 38; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 5; померло: чоловіків - 5, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 34, сповідалося 230 осіб; дітей - 101; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 6; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: будинків - 40, сповідалося 203 осіб; дітей - 71; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 6; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 1, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 3. Цвіліхівка: осель - 44, чоловіків: до 15 років - 90, понад 15 років – 81; жінок: до 15 років - 88, понад 15 років – 101; придатні до сповіді 257, непридатні до сповіді – 103.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 27. Цвіліхівка (рос. Цвелиховка): дворів: у 1775 р. - 33, у 1797 р. - 50, осіб - 164.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його незмінно люб'язною згодою).
Гайсинський повіт
<...> Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Гумніцької (Humnicka) Фаустини, Майорової
у Цвіліхівці душ чоловік 211.
Село лежить в чудовій місцевості, стави має великі, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823, с. 173)
Цвіліхівка (Cwilichówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, 220 мешканців чоловічої статі. Селянської землі 520 десятин. Належить до графів Холоневських (Chołoniewscy), які володіли також містечком Зятківцями. Має великі стави.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 717).
1863 р. – Священику с. Цвіліхівки Михайлу Гладковичу призначити допомогу 25 крб. з надісланих Священим Синодом до Подільської єпархії 28 тис. крб.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1864, часть оффициальная , № 3, с. 35).
Цвіліхівка, село – розташоване однією частиною на східньому схилі, іншою – на південному схилі, а рештою – на рівнині. Посередині села містяться два невеликих стави, які беруть свій початок з польових боліт. Село оточене лісами, і тому кліматичні умови місцевості можна вважати сприятливими для здоров’я. Ґрунт чорноземний. Мешканців у с. Цвіліхівці 768 осіб обох статей; всі вони православного віросповідання, за національністю – українці, за <соціальним> станом – селяни; займаються винятково землеробством; іновірців у селі немає. До побудови нині існуючого храму був у селі дерев’яний храм, який існував до 1880 р. Нині існуючий храм дерев’яний, в ім’я святого Іоанна Богослова, побудований у 1889 р. на кошти парафіян; вартість його 7150 крб. Іконостас у церкві старий, перенесений з попереднього храму. Парафія Цвіліхівка була приписана з 1875 р. по 1897 р. до парафії Кивачівки, а з 1897 р. стала самостійною. Церковної землі: садибної 3 десятини, орної 29 десятин 1349 сажнів, сінокісної 6 десятин 1666 сажнів, а всього 39 десятин 615 сажнів. Причтові приміщення для священика нові, побудовані у 1898 р., а для псаломщика залишились попередні зістарілі. Церковно-парафіяльна школа існує з 1861 р.; у 1897 р. побудований для школи окремий будинок, в якому вона розташовується.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, стор. 321; № 450).
1904 р., 24 квітня. – Священик Петро Фрусевич із Цвіліхівки Гайсинського уїзду (Івано-Богословська церква) переведений до с. Крушинівки Ольгопільського уїзду.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, часть оффициальная , № 19, с. 242-243).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Цвіліхівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 6.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 6
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 169.
Загальна кількість чоловіків – 464.
Загальна кількість жінок – 473.
Усього людей – 937.
Кількість дворів з різним промислом – 15
Кількість людей, зайнятих промислом - 15
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 240).
Підписатися на:
Дописи (Atom)
