Кам’янки
Кам’янка Удиська (Kamionka Udyska), містечко. Вперше згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
Під назвою Камениця (Kamienica) це містечко зазначене під 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [фонд 47 (Кам’янецький земський суд), опис 1, одиниця зберігання 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
Наступне повідомлення про містечко Кам’янку Удиську міститься в Подимному реєстрі 1664 р., відомому з його впису у вінницьку гродську книгу, здійсненому у 1717 р. [Архив ЮЗР. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
З назвою Кам’янка містечко зустрічається того ж 1664 р. в документі, опублікованому у книзі: Архив ЮЗР. Часть 7, том 1: Акты о заселении Юго-Западной России (1386-1700). Киев, 1886, с. 481.
Від XVIII ст. це – село Кам’янка, Кам’янки.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 227).
Під назвою Кам’янка (пол. Kamionka) це село, пусте, зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Кам’янці, яка належить до Обозівського ключа Уманської волості, нараховується 50 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Кам’янки (Kamionki) біля містечка Теплика належить до Уманської парафіі.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 42 дими і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 41 димів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 52. Село Кам’янка (Kamionka): сповідалося 407 осіб, не сповідалося - 130, охрещено - 19, померло - 6, шлюбів - 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 14. Кам’янки (Kamionkі): будинків - 34, сповідалося 152 особи; дітей - 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 17. Кам’янки: будинків - 80, сповідалося 260 осіб; дітей - 150; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 8; шлюбів - 2; померло: чоловіків - 12, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 17. Кам’янки – названо, а не подано.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 17. Кам’янки: – названо, а не подано.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 17. Кам’янки: будинків - 72, дорослих: чоловіків - 71, жінок - 180, дітей: хлопчиків - 153, дівчаток - 90.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 85. Кам’янка (Камянка): дворів: у 1775 р. - 50, у 1797 р. - 41, осіб - 105.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Звізди (Zwizda) Юзефа, бриґад’єра військ польських спадкоємців, в Кам’янці (Kamionka) душ чоловік 159. Поля багато, лісу мало.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 182).
<...> Отчислены из 5-го во 2-й округ [благочиния] села: <...> Камянка <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, 1 апреля, № 7, I отдел, с. 141).
Кам’янка (Kamionka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Кам’янкою, що впадає до річки Удича, волость – Теплик, парафія католицька - до Тернівки, мешканців 474, осель 85, церква святого Дмитра з 629-ма парафіянами і 39-ма десятинами землі; двірської землі належить до Звізди – 315 десятин, до Міхна (Michno) – 222 десятини.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom III. Warszawa: Nakładem Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1882, s. 781).
Кам’янка (Kamionka), річка, права притока річки Удича, Гайсинський повіт; починається на кордоні з Уманським повітом, тече у південному напрямку через села Комарівку, Кам’янку і впадає до Удича у селі Росоші.
(Джерело: Те саме. - S. 793)
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Кам’янка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 6.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 9.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 180.
Загальна кількість чоловіків – 365.
Загальна кількість жінок – 360.
Усього людей – 725.
Кількість дворів з різним промислом – 15
Кількість людей, зайнятих промислом - 22
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
четвер, 17 грудня 2009 р.
вівторок, 8 грудня 2009 р.
Надія Воловодівська на підтримку Віктора Ющенка
S'ohodni Juszczenko na Volyni perekonuvav volynjan, szczob buly pyl'ni i ne zdavaly pozycij v demokratiji. Ale, vydno, buly pryhyl'nyky vona. Koly prezydent skazav, szczo vona tak zadeklaruvala, szczo ne maje ni haty, ni maszyny, to v zali pidnjavsja szum. Ale, spravdi, majemo prem'jera - bomz'a. Ot do czoho dokotylas' sucil'na ubohist'. V Svjatomu pys'mi je taka dumka: hto maje vuha, poczuje. A czohos' meni zdajet'sja, szczo bahat'om, jak pislja hrypy, vuha zaklalo.
Діалог на педагогічно-психологічну тему
O.P.Sjohodni (7.XII) po polskomu radio (jedynka) czuv zhvavu dyskusiju pedahohiv, ministrerskych pracivnyc i batkiv na temu vikovoho poczatku navczannja v szkoli ditej. Z 2013 r. u 5-ricznomu vici dity budut zobov'jazani jty do szkoly. Opovidaly, jak zaraz je. Zbyrannja riznovikovych hrup, dobre ce, czy zle, velyki klasy, demohraficznyj spad, silski szkoly, de nema peredszkillja. Odyn batko oburjuvavsja, szczo poruszujut demokratyczni prava vyboru. A chtos skazav, szczo najvidpovidalniszymy za ditej je jichni batky. Sluchaju ce v konteksti naczych onuczat. Tut suspilstvo duzhe perejmajetsja problemoju rannjoho navczannja. A jak u nas, ne znaju. Nedavno bula takozh dyskusija stosovno relihiji i etyky, naviszczo z relihiji zdavaty examen.
N.V. Tut jakis' reformy v szkil'nyctvi tez' robljat' i budut' robyty, ale dyskusij ne praktykujut'. A navit' jakby i zahotily, to nemaje ZMI, jaki b buly dostupni szyrokij publici. Dytyna jde v szkolu v 7 czerez te, szczo do s'oho viku v neji oslablenyj imunitet i vona czasto hvorije. Pislja 7 c'oho vz'e nemaje. Ale jakszczo bude pereddoszkillja, to moz'e i nepohano; hocz, moz'e, ja vz'e i ne v kursi novyh vijan' v psyholohiji, dovil'na uvaha 7-ricznoji dytyny skladaje 15 hvylyn. Tak szczo z bahat'oh pozycij poczatok navczannja z 7 je opravdanym.
N.V. Tut jakis' reformy v szkil'nyctvi tez' robljat' i budut' robyty, ale dyskusij ne praktykujut'. A navit' jakby i zahotily, to nemaje ZMI, jaki b buly dostupni szyrokij publici. Dytyna jde v szkolu v 7 czerez te, szczo do s'oho viku v neji oslablenyj imunitet i vona czasto hvorije. Pislja 7 c'oho vz'e nemaje. Ale jakszczo bude pereddoszkillja, to moz'e i nepohano; hocz, moz'e, ja vz'e i ne v kursi novyh vijan' v psyholohiji, dovil'na uvaha 7-ricznoji dytyny skladaje 15 hvylyn. Tak szczo z bahat'oh pozycij poczatok navczannja z 7 je opravdanym.
неділю, 6 грудня 2009 р.
Завадівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Завадівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви святого Миколая(?) села Завадівки, 1771-1803 рр. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 390.
Завадівка (Zawadowka), містечко, згадується в Подимному реєстрі, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але, на щастя, того ж дня був зроблений випис даного реєстру з неї. У 1717 р. цей випис з текстом Подимного реєстру віднайшовся і був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з тарифу подимного реєстру Брацлавського воєводства 1626 р. вказано, що в Завадівці 159 димами володів краківський каштелян Юрій Збаразький. Всього в містечку числилось від 100 до 250 будинків.[Див.: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 133].
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 56) зазначено, що княжата Вишневецькі подимного віддали зі 170 димів Завадівки (Zawaduwka), що в Немирівському ключі, 170 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
Ще одна згадка стосується 1651 р., де Завадівка міститься у Списку маєтків руського воєводи Яреми Вишневецького, складеному після його смерті у тому ж році у зв’язку з поділом спадщини між його синами Дмитром-Юрієм та Костянтином-Криштофом. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Наступне повідомлення про містечко заховалося у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису у вінницьку гродську книгу, здійсненому у 1717 р. [Архив ЮЗР. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 223.)
Zawadowka (латинізована назва Завадівки) міститься також на Спеціальній мапі України, складеній у 1650 р. французьким інженером Ґ. Бопланом.
(Джерело: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; Ориґальна назва мапи у перекладі з латинської мови звучить так: Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями, для загального добра зроблений Ґійомом Левассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Ґданськ, року Божого 1650).
З документів випливає, що церковні візитації в с. Завадівці над р. Богом почались з 1730 р.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Завадівці, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Завадівка належить до Теплицького кключа і Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 117 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Завадівці було 109 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Відомо також, що у 1794 р. село належало до Теплицького ключа.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на увазі реєстри за 1765, 1776 рр., коли село належало до Брацлавського повіту, а також 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Zawadówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 1. Село Завадівка: сповідалося 405 осіб, не сповідалося - 92, охрещено - 19, померло - 3, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Завадівка: будинків - 70, сповідалося 395 осіб; дітей - 130; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 119, сповідалося 524 особи; дітей - 120; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184; народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184, народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Джерела вказують також на Таблицю Гайсинського деканату 1789 р., однак зміст її залишається поки-що недосяжним для упорядника цього допису.
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 66, дорослих: чоловіків - 84, жінок - 80, дітей: хлопчиків - 91, дівчаток - 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 71. Завадівка (рос. Завадовка): дворів: у 1775 р. - 51, у 1797 р. - 109, осіб - 305.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
У 1805 р. відбувся поділ маєтків графа Щесного Потоцького. Село Завадівка, що належало до цих маєтків, було підпорядковане Теплицькому ключеві.
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...>
Ліпковської (Lipkowska) Анни, Хорунжої:
в Завадівці чоловік душ 152.
В Завадівці мурований палац, чудовий сад (ogród) над Богом і фрукти (owoce) добрі, ґрунт дещо гористий, чорний.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami [wykonane] przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 177).
Завадівка (Zawadówka), село над рікою Бог, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччі з Ольгопільським повітом, окружна поліція – Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія католицька - Тернівка, залізнична станція - Кубліч (за 23 верстви), віддалене від Гайсина за 36 верстов; має 137 осель, 1443 мешканців, 1293 десятин двірської землі, 46 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Воздвиження святого Хреста, побудовану у 1816 р. (1171 парафіян); кам’яний палац, чудовий сад (ogród) над Богом. Ґрунти дещо гористі, чорноземні. Колись було спадщиною Коротких, Вишневецьких, тепер Ліпковських. (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, przy współudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzywickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1895, s. 478).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Завадівка. У поміщицькому лісі зберігається могильник, який складається з 49 згладжених часом курганів, розміщених дуже близько один коло одного. При викорчовуванні тут знаходили глиняний посуд, кістки та ін.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 249).
Завадівка, село, розташоване на підвищеному березі ріки Бугу, на північ від міста Бершаді, де міститься поштове відділення. За загальним своїм розташуванням село має вигляд трикутника, в центрі якого на підвищеному помітному місці стоїть церква. Займаючи підвищене місце розташування, село Завадівка загалом перебуває у сприятливих кліматичних умовах. Ґрунт – чорноземний, досить родючий. Існує переказ, що на місці теперішнього села існувало колись багатолюдне торгове містечко під назвою Завалля, спустошене навалою татар. На даний час населення нараховується 1454 особи обох статей, яке займається хліборобством. Мешканці, за винятком невеликої кількості євреїв, православного віросповідання; всі вони до церкви і богослужіння уважні. Істотним недоліком парафіян треба визнати схильність до пияцтва. Існуючий на даний час храм, кам’яний, в пам’ять Воздвиження Хреста Господнього, побудований у 1816 р. на кошти парафіян. За переказами старожилів, раніше був у селі великий дерев’яний храм, але про нього не збереглось ніяких відомостей, навіть не можуть вказати місце, де він розташовувався. Іконостас в теперішній церкві дерев’яний, шестиярусний, різьбленої роботи; у 1857 і 1896 рр. він був оновлений на кошти парафіян. За розповідями старожилів, цей іконостас перероблений з величезного іконостасу раніше існуючої церкви. Церковної землі 50 десятин, 1550 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 1696 сажнів, орної - у 1-й зміні – 13 десятин 24 сажнів, у 2-й зміні – 12 десятин 228 сажнів, у 3-й зміні – 12 десятин 1704 сажнів, сіножаті – 9 десятин 81 сажень. Причтові приміщення дерев’яні, збудовані парафіянами у 1871 і 1892 рр. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р; в 1891 р. громада побудувала окремий будинок для школи.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 347.- № 475; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 лютого за № 239, від парафіян с.с. <...> Завадівки 26 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 18, с. 223).
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви святого Миколая(?) села Завадівки, 1771-1803 рр. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 390.
Завадівка (Zawadowka), містечко, згадується в Подимному реєстрі, який був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але, на щастя, того ж дня був зроблений випис даного реєстру з неї. У 1717 р. цей випис з текстом Подимного реєстру віднайшовся і був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (Далі - Архив ЮЗР). Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412. У виписі з тарифу подимного реєстру Брацлавського воєводства 1626 р. вказано, що в Завадівці 159 димами володів краківський каштелян Юрій Збаразький. Всього в містечку числилось від 100 до 250 будинків.[Див.: Źródła dziejowe. Tom XX: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - S. 133].
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 56) зазначено, що княжата Вишневецькі подимного віддали зі 170 димів Завадівки (Zawaduwka), що в Немирівському ключі, 170 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
Ще одна згадка стосується 1651 р., де Завадівка міститься у Списку маєтків руського воєводи Яреми Вишневецького, складеному після його смерті у тому ж році у зв’язку з поділом спадщини між його синами Дмитром-Юрієм та Костянтином-Криштофом. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Наступне повідомлення про містечко заховалося у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису у вінницьку гродську книгу, здійсненому у 1717 р. [Архив ЮЗР. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 538-564].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 223.)
Zawadowka (латинізована назва Завадівки) міститься також на Спеціальній мапі України, складеній у 1650 р. французьким інженером Ґ. Бопланом.
(Джерело: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; Ориґальна назва мапи у перекладі з латинської мови звучить так: Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями, для загального добра зроблений Ґійомом Левассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера Й[ого] В[еличності] К[ороля] Польщі і Швеції. Ґданськ, року Божого 1650).
З документів випливає, що церковні візитації в с. Завадівці над р. Богом почались з 1730 р.
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Завадівці, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що Завадівка належить до Теплицького кключа і Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 117 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Завадівці було 109 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Відомо також, що у 1794 р. село належало до Теплицького ключа.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на увазі реєстри за 1765, 1776 рр., коли село належало до Брацлавського повіту, а також 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Zawadówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий 1781 року, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 1. Село Завадівка: сповідалося 405 осіб, не сповідалося - 92, охрещено - 19, померло - 3, шлюбів - 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Завадівка: будинків - 70, сповідалося 395 осіб; дітей - 130; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 119, сповідалося 524 особи; дітей - 120; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184; народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі і укладена 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 120, сповідалося 533 особи; дітей - 184, народилося: хлопчиків - 11, дівчаток - 19; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 4, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Джерела вказують також на Таблицю Гайсинського деканату 1789 р., однак зміст її залишається поки-що недосяжним для упорядника цього допису.
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 36. Завадівка: будинків - 66, дорослих: чоловіків - 84, жінок - 80, дітей: хлопчиків - 91, дівчаток - 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 71. Завадівка (рос. Завадовка): дворів: у 1775 р. - 51, у 1797 р. - 109, осіб - 305.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 20924).
У 1805 р. відбувся поділ маєтків графа Щесного Потоцького. Село Завадівка, що належало до цих маєтків, було підпорядковане Теплицькому ключеві.
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...>
Ліпковської (Lipkowska) Анни, Хорунжої:
в Завадівці чоловік душ 152.
В Завадівці мурований палац, чудовий сад (ogród) над Богом і фрукти (owoce) добрі, ґрунт дещо гористий, чорний.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami [wykonane] przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 177).
Завадівка (Zawadówka), село над рікою Бог, Гайсинський повіт Подільської губернії, на пограниччі з Ольгопільським повітом, окружна поліція – Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія католицька - Тернівка, залізнична станція - Кубліч (за 23 верстви), віддалене від Гайсина за 36 верстов; має 137 осель, 1443 мешканців, 1293 десятин двірської землі, 46 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Воздвиження святого Хреста, побудовану у 1816 р. (1171 парафіян); кам’яний палац, чудовий сад (ogród) над Богом. Ґрунти дещо гористі, чорноземні. Колись було спадщиною Коротких, Вишневецьких, тепер Ліпковських. (Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, przy współudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzywickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1895, s. 478).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 4. На ріці Богу.
<...> Завадівка. У поміщицькому лісі зберігається могильник, який складається з 49 згладжених часом курганів, розміщених дуже близько один коло одного. При викорчовуванні тут знаходили глиняний посуд, кістки та ін.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 249).
Завадівка, село, розташоване на підвищеному березі ріки Бугу, на північ від міста Бершаді, де міститься поштове відділення. За загальним своїм розташуванням село має вигляд трикутника, в центрі якого на підвищеному помітному місці стоїть церква. Займаючи підвищене місце розташування, село Завадівка загалом перебуває у сприятливих кліматичних умовах. Ґрунт – чорноземний, досить родючий. Існує переказ, що на місці теперішнього села існувало колись багатолюдне торгове містечко під назвою Завалля, спустошене навалою татар. На даний час населення нараховується 1454 особи обох статей, яке займається хліборобством. Мешканці, за винятком невеликої кількості євреїв, православного віросповідання; всі вони до церкви і богослужіння уважні. Істотним недоліком парафіян треба визнати схильність до пияцтва. Існуючий на даний час храм, кам’яний, в пам’ять Воздвиження Хреста Господнього, побудований у 1816 р. на кошти парафіян. За переказами старожилів, раніше був у селі великий дерев’яний храм, але про нього не збереглось ніяких відомостей, навіть не можуть вказати місце, де він розташовувався. Іконостас в теперішній церкві дерев’яний, шестиярусний, різьбленої роботи; у 1857 і 1896 рр. він був оновлений на кошти парафіян. За розповідями старожилів, цей іконостас перероблений з величезного іконостасу раніше існуючої церкви. Церковної землі 50 десятин, 1550 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 1696 сажнів, орної - у 1-й зміні – 13 десятин 24 сажнів, у 2-й зміні – 12 десятин 228 сажнів, у 3-й зміні – 12 десятин 1704 сажнів, сіножаті – 9 десятин 81 сажень. Причтові приміщення дерев’яні, збудовані парафіянами у 1871 і 1892 рр. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р; в 1891 р. громада побудувала окремий будинок для школи.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 347.- № 475; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 лютого за № 239, від парафіян с.с. <...> Завадівки 26 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 18, с. 223).
неділю, 29 листопада 2009 р.
Веселівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Веселівка
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 45. с. Ташлик Кривий (Великий) [Taszlik Krzywy (Wielki)]: сповідалося 690 осіб; не сповідалося – 190; охрещено – 40; померли -8; шлюбів – 6.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 31. Кривий Ташлик (Krzywy Taszlik), церква Кузьми і Дем’яна: будинків – 110, сповідалося 534 особи; дітей - 133; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 9; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 3, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 34. Кривий Ташлик: будинків - 95, сповідалося 404 особи; дітей - 141; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток -13; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 106, дорослих: чоловіків – 270, жінок – 251; дітей: хлопчиків – 72, дівчаток – 70.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 83 і назвою Кривой (Ташлык) (рос.) це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 91. Ташлик Кривий [Ташлык Крывой (Nizszy)]: дворів: у 1775 р. - 53, у 1797 р. - 110, осіб - 375.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його незмінною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Ташлику Кривому душ чоловік 339.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Изъявлены Архипастерские <...> признательность и благословение прихожанам гайсинского уезда села Ташлыка, помещице того же села графине Потоцкой, орендному владельцу Смолинскому, иностранцу Прачу и однодворцу Пенсицкому за пожертвование в пользу тамошней церкви первыми 500 рублей, второю 60 рублей, третьим 20 рублей, четвертым 20 рублей и пятым 100 рублей <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1873, № 15, 1 августа, отдел I, с. 185).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були зрівняні з селянами.
<...> В Гайсинском уезде <...> отчислены из 5-го во 2-ой округ [благочиния] села:
<...> Высший Ташлык <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1875, часть I, № 7, 1 апреля, с. 141).
<...> Разрешено построить новые деревянные церкви: Гайсинского уезда: в селах Высшем Ташлыке, Чернятке, а в селе Шляховой кладбищенскую церковь.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, № 16, 15 августа., Отдел I. – С. 278-279).
Ташлик Кривий або Вищий (Taszlik Krzywy albo Wyższy), село над річкою Удичем, притокою Богу, Гайсинський повіт, на пограниччі з Київською губернією, окружна поліція і волость – Теплик, парафія католицька і станція поштова – Тернівка, за 44 верстви від Гайсина, має 196 осель, 1024 мешканців, 971 десятину селянської землі, 1000 десятин – двірської, 55 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Кузьми і Дем’яна, побудовану у 1748 р. Належить до теплицького ключа сукцесорки Олександри Потоцької, яка володіє у тому ключі 2532 десятинами (Мочулка Велика і Мала, Бджільна, Саша, Ташлик Вищий і Нижчий, Теплик і Залужжя).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIІ. Warszawa: Nakładem z zasiłku kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowem imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 222).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
<...> Ташлик Вищий (Кривий): 5 курганів, з них 2 у селі і 3 на орних полях.
(Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2. – С. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 247).
Старий млин у Веселівці над річкою Удичем (мал. автора, 1992 р.)
Ташлик-Вищий, село, розташоване у вельми глибокій балці, по якій протікає річка Удич. У цьому селі є ще й друга балка, що простягається зі сходу на захід і закінчується тут же в селі біля річки Удича; по цій балці тече невеличка річка, яка впадає до Удича; по обох берегах цієї річки також розміщено близко 40 селянських садиб. Місцевість [села] сприятлива для здоров’я. Ґрунти тут чорноземні й родючі. До парафії належить село Саша. Це село розташоване на рівній відкритій місцевості по обох берегах невеличкої безіменної річки. Називається це село тепер „Вищим-Ташликом” відносно іншого „Ташлика”, яке розташоване за три верстви від нього і має назву „Нижчий-Ташлик”, оскільки цей останній розміщений по течії річки Удича нижче. За деякими документами Вищий Ташлик називався у XVIII ст. „Кривим Ташликом”, наприклад, в ерекції на церковні угіддя 1756 р.(акт юридичного закріплення за церквою земельних угідь. - О.П.). Ця назва пояснюється тим, що Вищий-Ташлик розташований не по прямій лінії, як Нижчий Ташлик, а по кривій, по двох балках. <...> Мешканці парафії споконвіку були православними, потім у XVIII ст. навернені були до унії, а наприкінці минулого століття повернуті до православ’я. Парафіян числиться 2103 осіб обох статей; крім того, в селі тимчасово проживає римо-католиків 3 особи і євреїв 20 осіб. Були спроби до переселення мешканців [села] два рази – у 1892 і 1893 рр. Вони піддались на фальшиві поголоски, що уряд задурно дає вільні і родючі землі в Семипалатинській області й на Амурі і при цьому своїм коштом допроваджує їх туди залізницею, і там на місці дає їм задармо всі необхідні засоби на обзаведення господарством. Поясненню священика і волосного правління щодо фальшивості цих чуток [люди] не повірили. При цьому серед них поширилась чутка, що їм треба лише добратись до Києва, а там їх чекає дармовий потяг до плодовитих країв і дармове дорожне харчування. Усіх переселенців набралось 200 душ і [вони] поділились на дві партії. Перша партія зі 100 осіб відправилась до Києва і звернулась до начальства, яке розпорядилось вислати їх назад до Подільської губернії, на місце попереднього їхнього проживання; другу партію, що збиралась їхати до Києва, повернули назад з Христинівської станції. Таким чином, перший намір переселитися закінчився зубожінням усіх тих мешканців. Друга спроба мешканців на переселення була в 1893 р. на запрошення одного волинського поміщика. Виселенці купили у поміщика землю в розстрочку; заплативши завдаткових по 10 крб. за десятину, жителі переселились, але у перше ж літо переконались у своїй помилці: земля виявилась поганої якості і неврожайна, а тому переселенці повернулись назад розореними. Після повернення вони лише повернули свої садиби, а орна земля залишилась за їхніми купівельниками - заможними селянами. У 1896 р. в селі Вищому-Ташлику були встановлені ярмарки один раз на два тижні. Найбільша вада мешканців – пияцтво. Існуючий зараз храм в ім’я святих Козьми і Даміана зведений на погості (церковній ділянці з цвинтарем. – О.П.) колишнього старого храму в ім’я тих самих святих. Будівництво храму було розпочате у 1875 р., а закінчене у 1879 році. Новий храм, дерев’яний, однокупольний, на кам’яному фундаменті, побудований на пожертви парафіян і коштує 11 500 крб. Іконостас у ньому дерев’яний, одноярусний. Існуючий тут попередньо старий храм був побудований у 1781 р. за дозволом унійного архиєпископа Іасона Смогоржевського; він був першим храмом у цьому селі, що видно з ерекції, даної у 1755 р. власником Салезієм Потоцьким, де сказано, що В[ищий]-Ташлик є новоосадженим поселенням і що тут лише був намір побудувати храм в ім’я святих безсрібників і чудотворців Козьми і Даміана. Цей храм був дерев’яний, продовгуватий, але згодом був розширений двома бічними приділами й отримав вигляд хреста. У 1881 році він був розібраний, а придатний матеріал використаний на огорожу парафіяльного цвинтаря; купол його, знятий повністю, був поставлений як пам’ятник, на місці колишнього престолу; з колишньої дзвіниці зроблена прицерква сторожка. <...> Церковної землі: садибної - 3 десятини 717 сажнів, орної у трьох змінах – 38 десятини 1015 сажнів, сінокісної – 16 десятин 1920 сажнів, в числі сінокісної землі 10 десятин лісу <...>. Причтові приміщення, побудовані у 1830 р., зістаріли. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р.; для неї недавно громада побудувала новий великий будинок. У квітні 1898 р. у В[ерхньому]-Т[ашлику] відкрита народна чайна і читальня при ній.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 355-356. - № 490).
Ташлик, село у Балтському уїзді Подільської губернії, отримало свою назву від однойменних з ним сіл Гайсинського уїзду, переселенці з яких тут осіли.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 67).
Список членов Подольского Церковного Историко-Археологического Общества:
<...>Члены-соревнователи (всего 66).
<...> 11. Гиньковский Т. П., священник Высшего-Ташлыка Гайсинского уезда.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1904, часть официальная, № 15, с. 20-24).
Награждение нагрудными серебряными медалями на Александровской ленте - [учащегося церковной школы] Гайсинского уезда села Высшего Ташлыка Саввы Шляховенко.
(Джерело: Там само, № 16, с. 181).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Ташлика-Вищого 14 крб. 91 коп. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Вищий Ташлик:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 545.
Загальна кількість чоловіків – 990.
Загальна кількість жінок – 995.
Усього людей – 1985.
Кількість дворів з різним промислом – 82.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 82.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916. – С. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Ташлик -Вищий - 15 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 45. с. Ташлик Кривий (Великий) [Taszlik Krzywy (Wielki)]: сповідалося 690 осіб; не сповідалося – 190; охрещено – 40; померли -8; шлюбів – 6.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 31. Кривий Ташлик (Krzywy Taszlik), церква Кузьми і Дем’яна: будинків – 110, сповідалося 534 особи; дітей - 133; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 9; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 3, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 34. Кривий Ташлик: будинків - 95, сповідалося 404 особи; дітей - 141; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток -13; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 106, дорослих: чоловіків – 270, жінок – 251; дітей: хлопчиків – 72, дівчаток – 70.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 83 і назвою Кривой (Ташлык) (рос.) це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 91. Ташлик Кривий [Ташлык Крывой (Nizszy)]: дворів: у 1775 р. - 53, у 1797 р. - 110, осіб - 375.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його незмінною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Ташлику Кривому душ чоловік 339.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Изъявлены Архипастерские <...> признательность и благословение прихожанам гайсинского уезда села Ташлыка, помещице того же села графине Потоцкой, орендному владельцу Смолинскому, иностранцу Прачу и однодворцу Пенсицкому за пожертвование в пользу тамошней церкви первыми 500 рублей, второю 60 рублей, третьим 20 рублей, четвертым 20 рублей и пятым 100 рублей <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1873, № 15, 1 августа, отдел I, с. 185).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були зрівняні з селянами.
<...> В Гайсинском уезде <...> отчислены из 5-го во 2-ой округ [благочиния] села:
<...> Высший Ташлык <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1875, часть I, № 7, 1 апреля, с. 141).
<...> Разрешено построить новые деревянные церкви: Гайсинского уезда: в селах Высшем Ташлыке, Чернятке, а в селе Шляховой кладбищенскую церковь.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, № 16, 15 августа., Отдел I. – С. 278-279).
Ташлик Кривий або Вищий (Taszlik Krzywy albo Wyższy), село над річкою Удичем, притокою Богу, Гайсинський повіт, на пограниччі з Київською губернією, окружна поліція і волость – Теплик, парафія католицька і станція поштова – Тернівка, за 44 верстви від Гайсина, має 196 осель, 1024 мешканців, 971 десятину селянської землі, 1000 десятин – двірської, 55 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Кузьми і Дем’яна, побудовану у 1748 р. Належить до теплицького ключа сукцесорки Олександри Потоцької, яка володіє у тому ключі 2532 десятинами (Мочулка Велика і Мала, Бджільна, Саша, Ташлик Вищий і Нижчий, Теплик і Залужжя).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIІ. Warszawa: Nakładem z zasiłku kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowem imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 222).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
<...> Ташлик Вищий (Кривий): 5 курганів, з них 2 у селі і 3 на орних полях.
(Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2. – С. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 247).
Старий млин у Веселівці над річкою Удичем (мал. автора, 1992 р.)Ташлик-Вищий, село, розташоване у вельми глибокій балці, по якій протікає річка Удич. У цьому селі є ще й друга балка, що простягається зі сходу на захід і закінчується тут же в селі біля річки Удича; по цій балці тече невеличка річка, яка впадає до Удича; по обох берегах цієї річки також розміщено близко 40 селянських садиб. Місцевість [села] сприятлива для здоров’я. Ґрунти тут чорноземні й родючі. До парафії належить село Саша. Це село розташоване на рівній відкритій місцевості по обох берегах невеличкої безіменної річки. Називається це село тепер „Вищим-Ташликом” відносно іншого „Ташлика”, яке розташоване за три верстви від нього і має назву „Нижчий-Ташлик”, оскільки цей останній розміщений по течії річки Удича нижче. За деякими документами Вищий Ташлик називався у XVIII ст. „Кривим Ташликом”, наприклад, в ерекції на церковні угіддя 1756 р.(акт юридичного закріплення за церквою земельних угідь. - О.П.). Ця назва пояснюється тим, що Вищий-Ташлик розташований не по прямій лінії, як Нижчий Ташлик, а по кривій, по двох балках. <...> Мешканці парафії споконвіку були православними, потім у XVIII ст. навернені були до унії, а наприкінці минулого століття повернуті до православ’я. Парафіян числиться 2103 осіб обох статей; крім того, в селі тимчасово проживає римо-католиків 3 особи і євреїв 20 осіб. Були спроби до переселення мешканців [села] два рази – у 1892 і 1893 рр. Вони піддались на фальшиві поголоски, що уряд задурно дає вільні і родючі землі в Семипалатинській області й на Амурі і при цьому своїм коштом допроваджує їх туди залізницею, і там на місці дає їм задармо всі необхідні засоби на обзаведення господарством. Поясненню священика і волосного правління щодо фальшивості цих чуток [люди] не повірили. При цьому серед них поширилась чутка, що їм треба лише добратись до Києва, а там їх чекає дармовий потяг до плодовитих країв і дармове дорожне харчування. Усіх переселенців набралось 200 душ і [вони] поділились на дві партії. Перша партія зі 100 осіб відправилась до Києва і звернулась до начальства, яке розпорядилось вислати їх назад до Подільської губернії, на місце попереднього їхнього проживання; другу партію, що збиралась їхати до Києва, повернули назад з Христинівської станції. Таким чином, перший намір переселитися закінчився зубожінням усіх тих мешканців. Друга спроба мешканців на переселення була в 1893 р. на запрошення одного волинського поміщика. Виселенці купили у поміщика землю в розстрочку; заплативши завдаткових по 10 крб. за десятину, жителі переселились, але у перше ж літо переконались у своїй помилці: земля виявилась поганої якості і неврожайна, а тому переселенці повернулись назад розореними. Після повернення вони лише повернули свої садиби, а орна земля залишилась за їхніми купівельниками - заможними селянами. У 1896 р. в селі Вищому-Ташлику були встановлені ярмарки один раз на два тижні. Найбільша вада мешканців – пияцтво. Існуючий зараз храм в ім’я святих Козьми і Даміана зведений на погості (церковній ділянці з цвинтарем. – О.П.) колишнього старого храму в ім’я тих самих святих. Будівництво храму було розпочате у 1875 р., а закінчене у 1879 році. Новий храм, дерев’яний, однокупольний, на кам’яному фундаменті, побудований на пожертви парафіян і коштує 11 500 крб. Іконостас у ньому дерев’яний, одноярусний. Існуючий тут попередньо старий храм був побудований у 1781 р. за дозволом унійного архиєпископа Іасона Смогоржевського; він був першим храмом у цьому селі, що видно з ерекції, даної у 1755 р. власником Салезієм Потоцьким, де сказано, що В[ищий]-Ташлик є новоосадженим поселенням і що тут лише був намір побудувати храм в ім’я святих безсрібників і чудотворців Козьми і Даміана. Цей храм був дерев’яний, продовгуватий, але згодом був розширений двома бічними приділами й отримав вигляд хреста. У 1881 році він був розібраний, а придатний матеріал використаний на огорожу парафіяльного цвинтаря; купол його, знятий повністю, був поставлений як пам’ятник, на місці колишнього престолу; з колишньої дзвіниці зроблена прицерква сторожка. <...> Церковної землі: садибної - 3 десятини 717 сажнів, орної у трьох змінах – 38 десятини 1015 сажнів, сінокісної – 16 десятин 1920 сажнів, в числі сінокісної землі 10 десятин лісу <...>. Причтові приміщення, побудовані у 1830 р., зістаріли. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р.; для неї недавно громада побудувала новий великий будинок. У квітні 1898 р. у В[ерхньому]-Т[ашлику] відкрита народна чайна і читальня при ній.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 355-356. - № 490).
Ташлик, село у Балтському уїзді Подільської губернії, отримало свою назву від однойменних з ним сіл Гайсинського уїзду, переселенці з яких тут осіли.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 67).
Список членов Подольского Церковного Историко-Археологического Общества:
<...>Члены-соревнователи (всего 66).
<...> 11. Гиньковский Т. П., священник Высшего-Ташлыка Гайсинского уезда.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1904, часть официальная, № 15, с. 20-24).
Награждение нагрудными серебряными медалями на Александровской ленте - [учащегося церковной школы] Гайсинского уезда села Высшего Ташлыка Саввы Шляховенко.
(Джерело: Там само, № 16, с. 181).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Ташлика-Вищого 14 крб. 91 коп. <...>
(Джерело: Там само, № 19, с. 242-243).
Видача книг для збору пожертвування на користь церков: <...> с. Ташлика-Нижнього Гайсинського уїзду <...>.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1896, № 2, с. 12).Видача книг для збору пожертвування на користь церков: <...> с. Ташлика-Нижнього Гайсинського уїзду <...>.
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Вищий Ташлик:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 545.
Загальна кількість чоловіків – 990.
Загальна кількість жінок – 995.
Усього людей – 1985.
Кількість дворів з різним промислом – 82.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 82.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916. – С. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Ташлик -Вищий - 15 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Діалог на філологічно-історично- наукову тему
O.P. Szukajuczy deszczo do prymitok (до листів Крушельницьких), vyjszov na odesku "Hromadu". Ce cile vidkryttja dla mene. Slovnyk rusko-ukrajinskyj M.Umancja i A.Spilky, ce jichnich ruk sprava. Umanec - ce, naspravdi, Mychajlo Komarov, ukrajinskyj pysmennyk i bibliohraf-szevczenkoznavec, batko jakoho - rosijskyj pereselenec, szczo duzhe szvydko zukrajinizuvavsja, a Umanec, bo buv v Umani (a potim v Odesi) notariusom (tikav z Kyjeva vid peresliduvan). A.Spilka - ce, zhartoma, "Adeska Spilka". I sponsoramy toho slovnyka buly Evhen Czykalenko i prof. Vasyl Hehelo (ce zh, spravdi, vidkryttja). Ja tobi kazhu, ukrajinskist' zhyla u naszych krajach povnym zhyttjam. Czytav nedavno interv'ju prof. Ponomareva. To vin kazhe: daremno Halyczany b'jut sebe v hrudy, szczo vony najbilszi patrioty. Chaj by pobuly vony 350 rokiv pid chuzhym hnitom. Ale najbilszi nacionalisty na Schodi Ukrajiny, tak vin vvazhaje. Cikavo, szczo sam vin rodom z Tahanrohu, ale z ukrajinskoji rodyny. Vin oburjuvavsja, szczo syn Juszczenka hovoryt moskovskoju.
V.N. Ty zhadav za uporjadnykiv slovnyka, a ja s'ohodni vyczytala za matematyka G.Voronoho. To, vyjavljajet'sja, osnovna naukova i pedahohiczna dijal'nist' c'oho vczenoho projszla v Warszavs'komu universyteti, de vin buv odnym iz 3-h, na cilyj universytet, profesoriv. Szcze za sumisnyctvom vykladav u Warszavs'kij politehnici. Za te, szczo vin buv ukrajincem, v Ukrajini jomu miscja ne bulo.
V.N. Ty zhadav za uporjadnykiv slovnyka, a ja s'ohodni vyczytala za matematyka G.Voronoho. To, vyjavljajet'sja, osnovna naukova i pedahohiczna dijal'nist' c'oho vczenoho projszla v Warszavs'komu universyteti, de vin buv odnym iz 3-h, na cilyj universytet, profesoriv. Szcze za sumisnyctvom vykladav u Warszavs'kij politehnici. Za te, szczo vin buv ukrajincem, v Ukrajini jomu miscja ne bulo.
Діалог на тему голодовки в Україні
O.P. Rozpovidav polskym znajomym pro sjohodnisznju sumnu datu. Vony duzhe spivczuvaly i rozkazuvaly za svoje - Katyn', Sybir.
V.N. Duz'e dobre, szczo Juszczenko pidnis pytannja holodomoru na vidpovidnyj riven'. Vyplyvajut' reczi, jaki nikoly b ne buly ozvuczeni. Vyjavljajet'sja, szczo i dosi ne reabilitovani ti, koho zasudyly za tak zvani try kolosky. A szcze odyn z'urnalist rozkazuvav, szczo v period Horbaczovs'koji vidlyhy jomu vypalo pobaczyty dokumental'ne kino pro ti z'ahlyvi podiji 32-33 roku. Fil'm mav buty pokazanyj partfunkcioneram duz'e vysokoho rivnja. Tam buly navit' kadry, jak z vahoniv skydaly trupy v jakes' provallja, toczno, jak opysano v Vasylja Barky.
V.N. Duz'e dobre, szczo Juszczenko pidnis pytannja holodomoru na vidpovidnyj riven'. Vyplyvajut' reczi, jaki nikoly b ne buly ozvuczeni. Vyjavljajet'sja, szczo i dosi ne reabilitovani ti, koho zasudyly za tak zvani try kolosky. A szcze odyn z'urnalist rozkazuvav, szczo v period Horbaczovs'koji vidlyhy jomu vypalo pobaczyty dokumental'ne kino pro ti z'ahlyvi podiji 32-33 roku. Fil'm mav buty pokazanyj partfunkcioneram duz'e vysokoho rivnja. Tam buly navit' kadry, jak z vahoniv skydaly trupy v jakes' provallja, toczno, jak opysano v Vasylja Barky.
пʼятницю, 27 листопада 2009 р.
Дискусія на газову тему з долученням руськости
O.P. Czuv po radio, szczo Varszava i Moskva pidpysujut dohovir na dovhotryvali postavky hazu. I kazhut, szczo nadlyszky joho zmozhut vyhidno pereproduvaty. To v Polszczi, jak v cyvilizovanych ljudej. A v nas nadlyszkiv bucim bojatsja. Szczo azh v pidnizhky hotovi padaty, szczob ne sztrafuvaly za nedobrannja nadlyszkiv. Szczos tut ne tak.
N.V. S'ohodni Juszczenko na zborah ukrajins'koji intelihenciji na Doneczczyni pojasnyv ljudjam, czomu my ne mohly prodavaty toj haz. Bo bulo b, jak v anekdoti: tatu, kinczajmo torhuvaty, bo nemaje hroszej, szczob zdaczu davaty. Nam z'e Maaskava prodaje haz po 240$, a EU - po 108. Vz'e pro ce pysala. Czerez ce Naftohaz Ukrajiny zaraz u velykij borhovij jami. Bo tehnolohicznyj haz tez' kupljaje po 240. A na toj rok urjad pidpysav papery, szczo kupuvatyme haz po 280$. Szczos' za tym kryjet'sja, ce z ne pustyj debilizm. A hvoryj na holovu Tabacznik, cikavo czy vin ne vyhryst, pojihav do Moskvy i tam zrobyv fil'm, de ob'javyly, szczo vse, nazvane Rus'kym, ce rosijs'ke. U L'vovi vulycja Rus'ka i vsi inszi nazvy hazet, tovarystv - ce rosijs'ki, tomu na Zahidnij Ukrajini Rosija zatverdylas' duz'e davno.
N.V. S'ohodni Juszczenko na zborah ukrajins'koji intelihenciji na Doneczczyni pojasnyv ljudjam, czomu my ne mohly prodavaty toj haz. Bo bulo b, jak v anekdoti: tatu, kinczajmo torhuvaty, bo nemaje hroszej, szczob zdaczu davaty. Nam z'e Maaskava prodaje haz po 240$, a EU - po 108. Vz'e pro ce pysala. Czerez ce Naftohaz Ukrajiny zaraz u velykij borhovij jami. Bo tehnolohicznyj haz tez' kupljaje po 240. A na toj rok urjad pidpysav papery, szczo kupuvatyme haz po 280$. Szczos' za tym kryjet'sja, ce z ne pustyj debilizm. A hvoryj na holovu Tabacznik, cikavo czy vin ne vyhryst, pojihav do Moskvy i tam zrobyv fil'm, de ob'javyly, szczo vse, nazvane Rus'kym, ce rosijs'ke. U L'vovi vulycja Rus'ka i vsi inszi nazvy hazet, tovarystv - ce rosijs'ki, tomu na Zahidnij Ukrajini Rosija zatverdylas' duz'e davno.
понеділок, 23 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про День Свободи в Україні
22 листопада 2009 року.
Сьогодні минуло 5 років Майдану, i в Україні встановлено день Свободи з 2005 року. Як є хто дуже розчарований, то хай би сказав, що було б, якби тоді не вийшли? Oсобливо ті, що пишуть в газетках і стали коментаторами. Koли був Янукович прем'єром, то ті ж журналісти навіть не сміли відкрити рота, щоб щось зовсім невинне запитати. Тепер всі герої i можуть говорити все, що на губу налізе. Aле то не до дискусії, бo дискусанти націлені людям вішати лапшу на вуха. Oдна з гілок влади, дуже навіть обрана тими самими скептиками, зовсім не діє. A мовчать і не захотіли змінити те на іншу конфігурацію. Справжні маски-шоу!
Сьогодні минуло 5 років Майдану, i в Україні встановлено день Свободи з 2005 року. Як є хто дуже розчарований, то хай би сказав, що було б, якби тоді не вийшли? Oсобливо ті, що пишуть в газетках і стали коментаторами. Koли був Янукович прем'єром, то ті ж журналісти навіть не сміли відкрити рота, щоб щось зовсім невинне запитати. Тепер всі герої i можуть говорити все, що на губу налізе. Aле то не до дискусії, бo дискусанти націлені людям вішати лапшу на вуха. Oдна з гілок влади, дуже навіть обрана тими самими скептиками, зовсім не діє. A мовчать і не захотіли змінити те на іншу конфігурацію. Справжні маски-шоу!
пʼятницю, 20 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська на підтримку Віктора Ющенка
Комуністи пророкують, що буде найтяжче після Нового року. Подивилась на їхню пресу, і що дивно, ніби рейтинги Ющенка мінімальні, але його й далі дістають. Що б то мало значити?
вівторок, 17 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про жертви голодомору у Львові
Чула по тутешньому (львівському. - О.П.) радіо, що до дня пам'яти жертв голодомору у Львові збираються перепоховати 3 тисячі люду, померлого тут же в 47-му році від голоду. Люд був із східної України. Мене це дуже шокувало. Недарма багато людей, які побували тут тим роком, казали, що ніколи навіть не поглянуть в цю сторону. Були серед померлих i діти. A 28 листопада знов пройде акція засвічення свічок.
понеділок, 9 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська: треба братись за Beauvois'a (продовження попереднього діалогу)
O.P. Cikavo ty pyszesz za intelihenciju. Ja czasto zamysljujus na cju temu, i ne mozhu zbahnuty, jak vse zh isnuvaly intelihentni proszarky riznych narodoscjovych hrup v naszomu kraju, zokrema, na Podilli i Kyjivszczyni. Czy zh bo vony buly tak izoljovani, jak ce ujavljajetsja, czytajuczy chudozhni tvoty i beletrystyku predstavnykiv tych hrup naselennja, Ukrajinciv, Poljakiv, Rosijan, Zhydiv? Czy vse zh spilkuvalys mizh soboju, i des’ do vysvitlennja tych zv'jazkiv ja nedobravs'? Nu, je okremi dani, szczo chtos perechodyv z odnijeji hrupy do druhoji. Ale, czytajuczy toho zh Bunina, niczoho za Ukrajincja-vczytelja czy likarja ne poczujesz. Tak samo navpaky. Abo ja malo czytaju.
N.V. S'ohodni den' ukrajins'koji pysemnosty. To je taka v LPI movoznavec' Farion, i vona rozpovila, szczo, doslidz'ujuczy rozvytok movy v mynulomu stolitti, pomityla, szczo my majemo hramatyku i pravopys, nav'jazani Berijeju i szcze jakymos' nacmenom. Dosi hovorymy, szczo zakon pidpysanyj Lytvynom, a maje pidpysuvatys' ruczkoju. Spravdi, nisenitnycja, a my nad tym i ne zadumujemos'. Ty zhadav Bunina, dodam Paustovs'koho, teperiszn'oho vidomoho rez'ysera, spivaczku, jaka nedavno piszla iz z'yttja. To buly zatjati szovinisty. I z tym niczoho ne vdijesz. Navit' toj samyj Tel'njuk pysze, szczo Tyczyni z nymy dovodylos' vojuvaty. Ale povoli vyplyvaje i dobrozyczlyve stavlennja neukrajins'koji intelihenciji do ukrajinciv. Toj zhe Pasternak ,czula, szczo i L.Tolstoj druz'yv z ukrajins'kym hudoz'nykom, perszyj raz poczula joho prizvyszcze. Nu, a pol's'ka dribna szljahta dala bahato vidomyh v Ukrajini imen. A szczodo szkil'nyctva, to v toho z' Beauvoisa je velyka hlava pro osvitu. Des' neprjamym czynom tez' moz'na vyjasnyty, szczo osvita bula. Ot Szevczenko v svoji dytjaczi roky, buduczy pry szkoli, perepysuvav Skovorodu. To jak djak mav tvory Skovorody, to ce vz'e pro szczos' hovoryt'. A bilja cerkvy po livu storonu vid vhodu, v Teplyku, bula stara szkola. Tam kolys' bula narosvita, i oczoljuvav jiji des'to dorevoljucijnyj vczytel' Sirkovs'kyj. A bat'ky mojeji perszoji vczytel'ky tez' buly vczyteli. Najhirkisze, to ce te, jak stavylys' pry tomu ukrajinci do osvity. Tak samo, jak i teper, v osvitu ne duz'e spiszat' vkladaty hroszi. Moz'e czerez te, szczo osviczeni ukrajinci okupantam buly ne duz'e potribni, i toj stereotyp dije dosi.
N.V. S'ohodni den' ukrajins'koji pysemnosty. To je taka v LPI movoznavec' Farion, i vona rozpovila, szczo, doslidz'ujuczy rozvytok movy v mynulomu stolitti, pomityla, szczo my majemo hramatyku i pravopys, nav'jazani Berijeju i szcze jakymos' nacmenom. Dosi hovorymy, szczo zakon pidpysanyj Lytvynom, a maje pidpysuvatys' ruczkoju. Spravdi, nisenitnycja, a my nad tym i ne zadumujemos'. Ty zhadav Bunina, dodam Paustovs'koho, teperiszn'oho vidomoho rez'ysera, spivaczku, jaka nedavno piszla iz z'yttja. To buly zatjati szovinisty. I z tym niczoho ne vdijesz. Navit' toj samyj Tel'njuk pysze, szczo Tyczyni z nymy dovodylos' vojuvaty. Ale povoli vyplyvaje i dobrozyczlyve stavlennja neukrajins'koji intelihenciji do ukrajinciv. Toj zhe Pasternak ,czula, szczo i L.Tolstoj druz'yv z ukrajins'kym hudoz'nykom, perszyj raz poczula joho prizvyszcze. Nu, a pol's'ka dribna szljahta dala bahato vidomyh v Ukrajini imen. A szczodo szkil'nyctva, to v toho z' Beauvoisa je velyka hlava pro osvitu. Des' neprjamym czynom tez' moz'na vyjasnyty, szczo osvita bula. Ot Szevczenko v svoji dytjaczi roky, buduczy pry szkoli, perepysuvav Skovorodu. To jak djak mav tvory Skovorody, to ce vz'e pro szczos' hovoryt'. A bilja cerkvy po livu storonu vid vhodu, v Teplyku, bula stara szkola. Tam kolys' bula narosvita, i oczoljuvav jiji des'to dorevoljucijnyj vczytel' Sirkovs'kyj. A bat'ky mojeji perszoji vczytel'ky tez' buly vczyteli. Najhirkisze, to ce te, jak stavylys' pry tomu ukrajinci do osvity. Tak samo, jak i teper, v osvitu ne duz'e spiszat' vkladaty hroszi. Moz'e czerez te, szczo osviczeni ukrajinci okupantam buly ne duz'e potribni, i toj stereotyp dije dosi.
неділю, 8 листопада 2009 р.
Діалог на культурно-освітянську тему
O.P. Ty zhaduvala za Tarkovskych i Tobilevycziv. Ja cju istoriju znaju, bo szukajuczy material do tych zhe prymitok pro Tobilevycziv (до листів Крушельницьких), natrapyv na neji. Tak, kultura javljaje soboju cilyj svit z usima joho tajnamy i nevypuklyvymy storonamy. Ale jakszczo namahatys pryhljaduvatys do neji, to vona staje dovirlyvoju i dozvoljaje triszky zanurytys v ti tajny. Treba lysz prahnuty cjoho. Ale czasom czysta vypadkovist i "lubo-pytstvo" stajut tym kluczykom do jiji piznannja.
Ja czytaju pro dyviziju Wiking. Ce taka, de buly ochotnicy vid riznych narodiv (Norvezciv, Finiv, Danciv, Holandciv, Walijciv i bahato szcze koho). Zvyczajno, czerez nevelykyj czas propahandastskyj pyl z nych vyvitryvsja. Zaneslo tych dobrovolciv azh pid peredkavkazki stepy. I ot odyn z nych pysze: Jak buly v Ukrajini, to baczyly tam zatyszni sela, zoloti pszenyczni polja, pomidoramy ob'jidalys, skilky vlize, nabyralys snahy. A jak vyjszly z Ukrajiny, to rozkynuvsja poperedu holyj step, zhara, pyljuka, bezvoddja, a potim szcze j cholod i holod. Napysano tak, szczo kynulos v oczi zaczaruvannja naszym krajem. Pravda, skilky zh kryvdy ti i ti zajdy jomu zavdaly.
N.V. Ty, czy my, zaczipajemo tu z' samu temu, jaku vyklav Beauvois. Bahato neukrajins'koji dribnoji szljahty daly nam proszarok intelihenciji. Slava jim i szana. A tym, szczo dobre najidalys' i vojuvaly na naszyh zemljah, to haj jim hrec'. Ta z'taky szljahta, szczo mala velyczezni statky, ukrajins'koho ljudu niby i ne pomiczla, jak i ti wikingy. I v tomu z' rusli tvojih zacikavlen' (про Крушельницьких. - О.П.) czytaju Horaka pro Franka. A tam vse pro vczytel'stvo, z'yttja jakoho cikavylo Franka. I vin probuvav zaluczyty joho do spivpraci v z'urnalah, al'manahah. Poczala tu knyz'ku czytaty vczora.
Czula vid kohos' iz mojich djad'kiv, szczo bat'ky moho dida Sabasza (з Карабелівки на Тепличчині. - О.П.) buly vczyteljamy.
O.P. Mene cikavyt uczytelstvo, zokrema, Teplyczczyny, bo ce najbilsze, szczo bulo czystoho i svitloho (pisla cerkvy i narodnoji tvorczosti) v temnoti naszoho kraju. Nu, i szcze tomu, szczo za ce majzhe niczoho ne znaju. A tajina - zavzhdy pryvablyva. Koly poczalos osvitjanstvo v nas, chto buv joho promotorom, chto samoviddanym prosvitytelem naszoho teplyczanskoho ljudu? My zastaly osvitu vse v rozvytku i, jak perekonalys, u harnomu rozvytku, u rozkviti navit. A jaki buly poczatky i chto ti ljudy? Czy schozhi buly na nas, a my na nych? Velyka zahadka!
Ja czytaju pro dyviziju Wiking. Ce taka, de buly ochotnicy vid riznych narodiv (Norvezciv, Finiv, Danciv, Holandciv, Walijciv i bahato szcze koho). Zvyczajno, czerez nevelykyj czas propahandastskyj pyl z nych vyvitryvsja. Zaneslo tych dobrovolciv azh pid peredkavkazki stepy. I ot odyn z nych pysze: Jak buly v Ukrajini, to baczyly tam zatyszni sela, zoloti pszenyczni polja, pomidoramy ob'jidalys, skilky vlize, nabyralys snahy. A jak vyjszly z Ukrajiny, to rozkynuvsja poperedu holyj step, zhara, pyljuka, bezvoddja, a potim szcze j cholod i holod. Napysano tak, szczo kynulos v oczi zaczaruvannja naszym krajem. Pravda, skilky zh kryvdy ti i ti zajdy jomu zavdaly.
N.V. Ty, czy my, zaczipajemo tu z' samu temu, jaku vyklav Beauvois. Bahato neukrajins'koji dribnoji szljahty daly nam proszarok intelihenciji. Slava jim i szana. A tym, szczo dobre najidalys' i vojuvaly na naszyh zemljah, to haj jim hrec'. Ta z'taky szljahta, szczo mala velyczezni statky, ukrajins'koho ljudu niby i ne pomiczla, jak i ti wikingy. I v tomu z' rusli tvojih zacikavlen' (про Крушельницьких. - О.П.) czytaju Horaka pro Franka. A tam vse pro vczytel'stvo, z'yttja jakoho cikavylo Franka. I vin probuvav zaluczyty joho do spivpraci v z'urnalah, al'manahah. Poczala tu knyz'ku czytaty vczora.
Czula vid kohos' iz mojich djad'kiv, szczo bat'ky moho dida Sabasza (з Карабелівки на Тепличчині. - О.П.) buly vczyteljamy.
O.P. Mene cikavyt uczytelstvo, zokrema, Teplyczczyny, bo ce najbilsze, szczo bulo czystoho i svitloho (pisla cerkvy i narodnoji tvorczosti) v temnoti naszoho kraju. Nu, i szcze tomu, szczo za ce majzhe niczoho ne znaju. A tajina - zavzhdy pryvablyva. Koly poczalos osvitjanstvo v nas, chto buv joho promotorom, chto samoviddanym prosvitytelem naszoho teplyczanskoho ljudu? My zastaly osvitu vse v rozvytku i, jak perekonalys, u harnomu rozvytku, u rozkviti navit. A jaki buly poczatky i chto ti ljudy? Czy schozhi buly na nas, a my na nych? Velyka zahadka!
Брідок: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
БрідокУ Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Брідка, 1759-1796. - Фонд 224. Опис 2. Справа 44.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).
Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).
<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)
Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).
З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).
Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)
PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.
суботу, 7 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про синдром "вини" Українців
Czy je ohota szczos' czytaty? Meni z' doczytalos' "Neodcvitajucza vesno moja" (Станіслава Тельнюка. - О.П.). Harnyj rjadok. Duz'e spodobalos' joho zauvaz'ennja, szczo ukrajinciv postijno zastavljajut' poczuvaty sebe vynnymy. Ot zaraz: je taka radiokorespondent Alisa Proz'ogina, jaka z USA postijno namahajet'sja doluczyty do zhadanoji vyny proces Dem'janjuka. Ale z' ta ljudyna bula radjans'koju i to vyhovannja tijeji systemy. I postijno podkresljujet'sja, szczo toj czolovik ukrajinec'. Meni dyvno, czomu ukrajins'ke radio tak cinuje jiji reportaz'i.
пʼятницю, 6 листопада 2009 р.
Надія Воловодівська про Віктора Ющенка і Європейську Унію
Vczora Juszczenko mav hostja Lykaszenka z Bilorusi. I jakos' te vse tez' splelos' v cile. Vyjavljajet'sja, szczo v Bilorusi bilja kordonu Pol'szczi rosijany provely velyki vijs'kovi manevry. A vplynuty na Lykaszenka iz EU ne moz'ut'. To doruczyly ce zrobyty Juszczenku. I Lukaszenko maje z toho koryst'. A ot te EU ne robyt' vysnovkiv, szczob pidtrymaty Juszczenka na prezydentstvo. Bo vin je prohnozovanoju i demokratycznoju postattju, inszi z' - zovsim navpaky!
Діалог на культурно-історичну тему
O.P. Natrapyv v metrycznij knyzi chreszczen ditej parafiji Puczniow na prizvyszcza: Anna Rus, chtos-tam Skomroch i Martyn Sobieray iz svojeju Barbaroju z Zaborowa. A „Encyklopedia Powszechna” kazhe, szczo „skomorochy” - ce wędrowni ludowe artyści (aktorzy, błazny, żonglerzy, śpiewacy, treserzy zwierząt) w średniowiecznej Rosji(?!); przetrwali do XVIII w. A teper dostatnjo podyvytys v URE, szczob perekonatys, szczo vodylys vony v Ukrajini-Rusy. Zajvyj dokaz, szczo v tomu Puczniowi, metryka jakoho popapas meni v ruky, azh v XVII stolitti szcze buly zalyszky davnich rusycziv, szczo pryjszly z Sviatopolkom (zjatem Boleslava Chorobroho) v XII st. do Polszczi (vyhnani Jaroslavom Mudrym). 1642 rik! Seredyna Polszczi! Jaki to szcze perly tut vidszukajutsja!
N.V. Ty kazhesz za slidy rus'kyh prizvyszcz v metryci. A dnjamy odna rez'yser rozkazuvala za fil'm, jakyj vona znjala pro vidomoho kinorez'ysera Andrija Tarkovs'koho. To, vyjavljajet'sja, vin pohodyt' z rodyny pol's'koji szljahty, jaka z'yla na Kirovohradaszczyni, did joho vyhovuvavsja v rodyni Tobilevycziv. I toj hutir "Nadija", na jakomu z'yla rodyna, nazvanyj na czest' sestry Tobilevycziv Nadiji. Vona bula z'inkoji odnoho z Tarkovs'kyh. Tak szczo ljudy peremiszuvalys' i vzajemo zbahaczuvaly kul'tury. Insza sprava, czy je tut i tam elity, jaki hoczut' ce usvidomyty i rozpovsjudz'uvaty.
N.V. Ty kazhesz za slidy rus'kyh prizvyszcz v metryci. A dnjamy odna rez'yser rozkazuvala za fil'm, jakyj vona znjala pro vidomoho kinorez'ysera Andrija Tarkovs'koho. To, vyjavljajet'sja, vin pohodyt' z rodyny pol's'koji szljahty, jaka z'yla na Kirovohradaszczyni, did joho vyhovuvavsja v rodyni Tobilevycziv. I toj hutir "Nadija", na jakomu z'yla rodyna, nazvanyj na czest' sestry Tobilevycziv Nadiji. Vona bula z'inkoji odnoho z Tarkovs'kyh. Tak szczo ljudy peremiszuvalys' i vzajemo zbahaczuvaly kul'tury. Insza sprava, czy je tut i tam elity, jaki hoczut' ce usvidomyty i rozpovsjudz'uvaty.
неділю, 25 жовтня 2009 р.
Надія Воловодівська про небезпеку антиукраїнського альянсу
Czuju, szczo odyv l'vivs'kyj z'urnalyst skazav, szczo pani z kosoju z Junukovyczem zaraz hrajut'sja v protystojannja. Jak peremoz'ut', to szvydko dijdut' porozumihhja i budut' dali dilyty, szczo zahoczut'. A iz svoji storony szcze hotilos' by dodaty i spytaty v tyh, szczo vdajut' iz sebe nacionalpatriotiv i prut' na Juszczenka. A szczo bude z nymy, koly cej al'jans pryjde do vlady? Jim v Ukrajini bude misce? Ce pry Juszczenkovi vsi smilyvi i vpevneni v sobi, z inszymy c'oho ne bude.
суботу, 24 жовтня 2009 р.
Гра на протиріччях
O.P. Nebezvidomyj Berezovskyj v „Reczi Pospolytij” vid 21.X.2009 pysze, szczo otrujennja Juszczenka - sprava ruk Putina. Vin takozh rozkazuje za temne mynule Janukovycza i joho prybicznykiv. Vin maje jakis vydy na Ukrajinu, bo czasto na cju temu vystupaje. Schozhe, szczo vin ne prychylnyk ni Tymoszenko, ni Kuczmy.
N.V. Meni pidtrymka koho-nebud' z Ukrajiny baczyt'sja, jak sucil'nyj osobystyj interes. Vin (Berezovskyj) szukaje toho, hto protystojit' Putinu. Jakby Juszczenko znajszov z Putinym porozuminnja, to i pidtrynka propala b. Ne virju takym ljudjam v jihnju dobrotu. A krim toho, zajava pro pryczetnist' Putina do otrujennja, mala b maty jakis' dokazy, jakby to bulo serjozno. A tak to ce prosto balaczky.
N.V. Meni pidtrymka koho-nebud' z Ukrajiny baczyt'sja, jak sucil'nyj osobystyj interes. Vin (Berezovskyj) szukaje toho, hto protystojit' Putinu. Jakby Juszczenko znajszov z Putinym porozuminnja, to i pidtrynka propala b. Ne virju takym ljudjam v jihnju dobrotu. A krim toho, zajava pro pryczetnist' Putina do otrujennja, mala b maty jakis' dokazy, jakby to bulo serjozno. A tak to ce prosto balaczky.
пʼятницю, 9 жовтня 2009 р.
Бджільна: Матеріали для охочих до краєзнавства Тепличчини
Бджільна
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Архистратига Михаїла села Бджільної, 1761-1800. Ф. 224. Оп. 1. Спр. 1057.
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як село Бджільна (польськ. Pszczelna, Pczеlna).
Але ось загадка: на одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris), на місці теперішньої Бджільної позначено слободу Стражгород (Strasgrud). Чому?
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у Бджільній (Pczolna), яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 174 дими.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Бджільна належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село Бджільна (рос. Пчельня) разом з селом Пилів (Пылев) містять 137 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі містилося 134 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 50. с. Бджільна (Pczelna): сповідалося 704 особи; не сповідалося – 203; охрещено – 48; померли -6; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 39. Бджільна (Pszczelna): будинків - 115, сповідалося 432 особи; дітей - 114; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 15; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 23, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 110, сповідалося 314 осіб; дітей - 117; народилося: хлопчиків - 24, дівчаток - 23; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 120, дорослих: чоловіків – 450, жінок – 350; дітей: хлопчиків – 134, дівчаток – 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 80 це село (рос. Пчельна) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 90. Бджільна (Пчельна): дворів: у 1775 р. - 174, у 1797 р. - 134, осіб - 470.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Бджільній (Psczelna) душ чоловік 525.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Утвержденъ въ должности старосты къ приходской церкви <...> крестьянинъ гайсинсаго уезда, с.Пчельной Илія Литвинюкъ.
Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1873, 1 авг., № 15, отделъ I, с. 184-185.)
Бджільна (Pczelna), велике село над річкою Тепликом <насправді, Тепличкою – О.П.>, притокою Удича, Гайсинський повіт, волость і поштова станція - Теплик, парафія католицька Тернівка, за 30 верстов від Гайсина, 70 верстов від станції Крижопіль Одеської залізниці; має 250 осель, 1590 мешканців, 1788 десятин селянської землі, православну церкву святого Михайла, побудовану у 1870 р., при ній 70 десятин землі, має 2175 парафіян. Гуральня, побудована у 1830 р., з апаратом Пісториуша (Pistoryusz), дає роботу 16 людям, переробляє 50000 пудів <сировини>. Це село належить до теплицького ключа графині Олександри Потоцької, що займає 8532 десятини орної землі у селах: Теплик, Бджільна, Мочулка Велика і Мала, Залужжя, Ташлик.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Grabowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sullmierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom VIII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 931).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян сіл Залужжя, Кам’янок, Мишарівки, М’ягкоходу, Пологів, Бджільної, Страшгорода (має бути: Стражгорода. – О.П.), Теплика, Хмарівки <...> - 154 крб. 38 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 29/V, № 22, с. 223, 242-243).
Распоряженія епархіальнаго начальства:
<...> По представленію местнаго благочиннаго, за продолжительную и безпорочную службу и неутомиміе труды по сельской школе, на основаніи определенія Консисторіи съ утвержденія Его Преосвященства, 14 Іюня награждены набедренными повязками священники Гайсинскаго уезда с. Пчельной Венедиктъ Бесядовскій <...>.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, 1 июля, № 15, с. 134-135.)
Бджільна. Село розташоване на двох пагорбах, між якими протікає невеличка річка, що утворює в селі два невеликих ставки; коло одного з них розташована гуральня. Клімат села, оскільки воно розташоване на досить високому місці, сухий і досить сприятливий для здоров’я, але багато шкоди здоров’ю завдає гуральня, забруднюючи річку нечистотами та гноєм.
Ґрунт – чорноземний з глинистим підґрунтям; поля роташовані на рівнині й достатньо урожайні. Колись у цій місцевості були великі ліси, але тепер місцевість степова. В давнину, коли тут були ліси, водилось багато бджіл, від чого й утворене тут село одержало назву Бджільної. Старожили розповідають, що колись рідко у кого з селян не було своєї пасіки, але тепер, зі зміною умов, коли ліси вирубані і землі розорані, бджолярство занепало, і лише небагато хто з селян має пасіки, але й ті перебувають в незавидному становищі. Поблизу парафії, на відстані п’яти верстов, є місцевість, що має назву „Бутова”, яка колись являла собою дрімучий ліс з досить глибокими ярами. Легенда свідчить, що тут мали своє пристанище гайдамаки, що звідси вони виступали до нападу на м. Умань і що після Уманської різні й пограбування Умані вони закопували тут награбовані багатства. Розповідають, що не так давно тут знаходили горщики з польськими дукатами і навіть нинішнього часу селяни потайки роблять розкопки, сподіваючись відшукати гроші. На даний час парафія складається з 2656 осіб обох статей; мешканці її – селяни-українці православного віросповідання, займаються хліборобством. З іновірців є п’ять родин євреїв і чотири римо-католицьких родин. У багатьох парафіян немає земельних наділів або ж вони настільки малі, що селяни не можуть прогодувати всієї родини, тому багато з них у літній час йдуть на заробітки до Херсонської і Кишинівської губерній. Незначна частина парафіян займається теслярством і столярним ремеслом. На початку вісімдесятих років були спроби виселення парафіян в інші місця, але це закінчилось для них сумно. Раніше від існуючого тепер в парафії храму був храм дерев’яний, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті, побудований у 1753 р.; у 1878 р. він був розібраний; з матеріалу, що залишився, частину було використано на побудову каплички на цвинтарі, а частину на огорожу церкви. Нині існуючий храм в с. Бджільній був побудований у 1876 р., дерев’яний, на кам’яному фундаменті, на засоби парафіян; побудова коштувала майже 16000 крб. Храм освячений в ім’я св. Архистратига Михайла. Іконостас до нового храму перенесений із старої церкви. У ньому особливо шанована ікона Іверської Божої Матері, придбана з Афону селянкою Тетяною Колубайко. Церковної землі в користуванні причту 70 десятин 1870 сажнів, в тому числі присадибної 3 десятини 168 сажнів, орної у 3-х змінах – 53 десятин 502 сажні, сінокосу – 14 десятин 1640 сажнів. Причтові приміщення побудовані коштом поземельного збору у 1897 р. Церковно-приходська школа в с. Бджільній існує з 1861 р.; у 1897 р. побудовано для школи нову будівлю під металевим дахом.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 352-353. – № 484; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Бджільної <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспонденського обстеження:
<...> Бджільна:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 598.
Загальна кількість чоловіків – 1390.
Загальна кількість жінок – 1274.
Усього людей – 2664.
Кількість дворів з різним промислом – 48.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Бджільна - 13 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Голова бджілянського колгоспу Ліберман.
(Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 21 трав.)
Обрембська-Яблонська Антоніна (Obrębska-Jabłońska Antonina, нар. 12 I 1902, Бджільна коло Гайсина (Поділля), пом. 19 XI 1994, Варшава), мовознавець, полоністка і славістка, професор Варшавського університету; численні праці з історії мови й діалектології (Studia nad słowiańskimi przysłówkami - Дослідження слов'янських прислів'їв); співавторка перекладу на польську мову "Слова о полку Ігоревім".
Серед 327 учасників IV Півмарафону (дистанція 21,0975 км) у Вроцлаві (Польща), що відбувся 25.04.2004 був Анатолій Пиріг (Anatoliy Perog,1953 р. нар.) з Бджільної, який з часом 1 год. 36 хв. 55 сек. (неофіційний час 1.36.19) посів 74 місце.
(Джерело: IV Półmaraton Wrocław. Wrocław 25.04.2004.Dystans 21,0975 km / Opracował Jarosław Kosoń. - http://www.biegowyserwis.republika.pl/wroclaw210
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Архистратига Михаїла села Бджільної, 1761-1800. Ф. 224. Оп. 1. Спр. 1057.
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як село Бджільна (польськ. Pszczelna, Pczеlna).
Але ось загадка: на одній з перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris), на місці теперішньої Бджільної позначено слободу Стражгород (Strasgrud). Чому?
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у Бджільній (Pczolna), яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 174 дими.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Бджільна належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село Бджільна (рос. Пчельня) разом з селом Пилів (Пылев) містять 137 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі містилося 134 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 50. с. Бджільна (Pczelna): сповідалося 704 особи; не сповідалося – 203; охрещено – 48; померли -6; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 39. Бджільна (Pszczelna): будинків - 115, сповідалося 432 особи; дітей - 114; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 15; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 23, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 110, сповідалося 314 осіб; дітей - 117; народилося: хлопчиків - 24, дівчаток - 23; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 1, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 100, сповідалося 430 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 9, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 41. Бджільна (Pszczelna): будинків - 120, дорослих: чоловіків – 450, жінок – 350; дітей: хлопчиків – 134, дівчаток – 92.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 80 це село (рос. Пчельна) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 90. Бджільна (Пчельна): дворів: у 1775 р. - 174, у 1797 р. - 134, осіб - 470.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Бджільній (Psczelna) душ чоловік 525.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> Утвержденъ въ должности старосты къ приходской церкви <...> крестьянинъ гайсинсаго уезда, с.Пчельной Илія Литвинюкъ.
Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1873, 1 авг., № 15, отделъ I, с. 184-185.)
Бджільна (Pczelna), велике село над річкою Тепликом <насправді, Тепличкою – О.П.>, притокою Удича, Гайсинський повіт, волость і поштова станція - Теплик, парафія католицька Тернівка, за 30 верстов від Гайсина, 70 верстов від станції Крижопіль Одеської залізниці; має 250 осель, 1590 мешканців, 1788 десятин селянської землі, православну церкву святого Михайла, побудовану у 1870 р., при ній 70 десятин землі, має 2175 парафіян. Гуральня, побудована у 1830 р., з апаратом Пісториуша (Pistoryusz), дає роботу 16 людям, переробляє 50000 пудів <сировини>. Це село належить до теплицького ключа графині Олександри Потоцької, що займає 8532 десятини орної землі у селах: Теплик, Бджільна, Мочулка Велика і Мала, Залужжя, Ташлик.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Bronisława Grabowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sullmierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom VIII. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 931).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян сіл Залужжя, Кам’янок, Мишарівки, М’ягкоходу, Пологів, Бджільної, Страшгорода (має бути: Стражгорода. – О.П.), Теплика, Хмарівки <...> - 154 крб. 38 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 29/V, № 22, с. 223, 242-243).
Распоряженія епархіальнаго начальства:
<...> По представленію местнаго благочиннаго, за продолжительную и безпорочную службу и неутомиміе труды по сельской школе, на основаніи определенія Консисторіи съ утвержденія Его Преосвященства, 14 Іюня награждены набедренными повязками священники Гайсинскаго уезда с. Пчельной Венедиктъ Бесядовскій <...>.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1904, 1 июля, № 15, с. 134-135.)
Бджільна. Село розташоване на двох пагорбах, між якими протікає невеличка річка, що утворює в селі два невеликих ставки; коло одного з них розташована гуральня. Клімат села, оскільки воно розташоване на досить високому місці, сухий і досить сприятливий для здоров’я, але багато шкоди здоров’ю завдає гуральня, забруднюючи річку нечистотами та гноєм.
Ґрунт – чорноземний з глинистим підґрунтям; поля роташовані на рівнині й достатньо урожайні. Колись у цій місцевості були великі ліси, але тепер місцевість степова. В давнину, коли тут були ліси, водилось багато бджіл, від чого й утворене тут село одержало назву Бджільної. Старожили розповідають, що колись рідко у кого з селян не було своєї пасіки, але тепер, зі зміною умов, коли ліси вирубані і землі розорані, бджолярство занепало, і лише небагато хто з селян має пасіки, але й ті перебувають в незавидному становищі. Поблизу парафії, на відстані п’яти верстов, є місцевість, що має назву „Бутова”, яка колись являла собою дрімучий ліс з досить глибокими ярами. Легенда свідчить, що тут мали своє пристанище гайдамаки, що звідси вони виступали до нападу на м. Умань і що після Уманської різні й пограбування Умані вони закопували тут награбовані багатства. Розповідають, що не так давно тут знаходили горщики з польськими дукатами і навіть нинішнього часу селяни потайки роблять розкопки, сподіваючись відшукати гроші. На даний час парафія складається з 2656 осіб обох статей; мешканці її – селяни-українці православного віросповідання, займаються хліборобством. З іновірців є п’ять родин євреїв і чотири римо-католицьких родин. У багатьох парафіян немає земельних наділів або ж вони настільки малі, що селяни не можуть прогодувати всієї родини, тому багато з них у літній час йдуть на заробітки до Херсонської і Кишинівської губерній. Незначна частина парафіян займається теслярством і столярним ремеслом. На початку вісімдесятих років були спроби виселення парафіян в інші місця, але це закінчилось для них сумно. Раніше від існуючого тепер в парафії храму був храм дерев’яний, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті, побудований у 1753 р.; у 1878 р. він був розібраний; з матеріалу, що залишився, частину було використано на побудову каплички на цвинтарі, а частину на огорожу церкви. Нині існуючий храм в с. Бджільній був побудований у 1876 р., дерев’яний, на кам’яному фундаменті, на засоби парафіян; побудова коштувала майже 16000 крб. Храм освячений в ім’я св. Архистратига Михайла. Іконостас до нового храму перенесений із старої церкви. У ньому особливо шанована ікона Іверської Божої Матері, придбана з Афону селянкою Тетяною Колубайко. Церковної землі в користуванні причту 70 десятин 1870 сажнів, в тому числі присадибної 3 десятини 168 сажнів, орної у 3-х змінах – 53 десятин 502 сажні, сінокосу – 14 десятин 1640 сажнів. Причтові приміщення побудовані коштом поземельного збору у 1897 р. Церковно-приходська школа в с. Бджільній існує з 1861 р.; у 1897 р. побудовано для школи нову будівлю під металевим дахом.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 352-353. – № 484; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Бджільної <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
<...> Дані кореспонденського обстеження:
<...> Бджільна:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 5.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 598.
Загальна кількість чоловіків – 1390.
Загальна кількість жінок – 1274.
Усього людей – 2664.
Кількість дворів з різним промислом – 48.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 56.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу>: <...> село Бджільна - 13 ремісників.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Голова бджілянського колгоспу Ліберман.
(Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 21 трав.)
Обрембська-Яблонська Антоніна (Obrębska-Jabłońska Antonina, нар. 12 I 1902, Бджільна коло Гайсина (Поділля), пом. 19 XI 1994, Варшава), мовознавець, полоністка і славістка, професор Варшавського університету; численні праці з історії мови й діалектології (Studia nad słowiańskimi przysłówkami - Дослідження слов'янських прислів'їв); співавторка перекладу на польську мову "Слова о полку Ігоревім".
Серед 327 учасників IV Півмарафону (дистанція 21,0975 км) у Вроцлаві (Польща), що відбувся 25.04.2004 був Анатолій Пиріг (Anatoliy Perog,1953 р. нар.) з Бджільної, який з часом 1 год. 36 хв. 55 сек. (неофіційний час 1.36.19) посів 74 місце.
(Джерело: IV Półmaraton Wrocław. Wrocław 25.04.2004.Dystans 21,0975 km / Opracował Jarosław Kosoń. - http://www.biegowyserwis.republika.pl/wroclaw210
середу, 30 вересня 2009 р.
Надія Воловодівська про позицію президента України
Сьогодні президент на Зеленій галявині давав прес-конференцію журналістам. Сподобалась його позиція: він подав пас суспільству і пресі в тому плані, що всі мусять дивитись, куди нас спрямовують і куди ми хочемо йти. Якщо влаштовують ті цінності, які сповідує він, то підуть за ним, а як ні, то теж буде вибір, в тому числі й журналістів.
пʼятницю, 11 вересня 2009 р.
1932 р.Тепличчина напередодні великого голоду
Надати рішучого зламу темпам бурякозбирання<...> Особливо ганебно відстають з возовицею по колгоспах сел: М-Мочулка, Мишарівка та Глибочок. По колгоспу с. М-Мочулки „Дніпробуд” вивезено лише 2 відс<отки> буряка. Накопаний буряк в’яне й згодовується худобою, що свавільно ходить по бурякових плантаціях. Потрібної кількости тягла та робочої сили правліннями колгоспів не використовується <...>. Завадський.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 1 лист., № 88 (105), с. 2)
Найстарша ударниця (с. Стражгород)
Дні Жовтневих св’ят проходили в нашому селі під кутом зору мобілізації колгоспних мас на виконання політ-господарчих робіт.
<...> Багато одержали премій, між ударницями колгоспу була премійована найстарша ударниця не тілько нашого села або району, но й певно цілої области Габінська Ірина, що має 106 років, яка добровільно взялась копати бараболю й не відставала від молодих, не дивлячись на зріст.
Ій врочисто з музикою й привітанням було вручено спідницю й хустку як премію найстаршій колгоспниці. Постоїк А.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 12 лист., № 90 (107), с. 1)
Зведення
хлібоздачі на 10-ХІ.
Назви сіл Виконан<ня> по селу у відс<отках>
Кам’янки 87,8]
Комарівка 86,8
Степанівка 82,2
Цвіліхівка 73,3
Стражгород 68,3
Марківка 64,4
Лозовата 64,0
Скарженівка 62,6
Саша 61,3
Глибочок 59,1
Розкошівка 58,3
Пологи 57,6
Бджільна 56,3
Важне 55,7
Брідок 53,7
Залужжя 53,3
Сокиряни 53,3
Теплик 52,8
Тополівка 52,2
Кивачівка 51,3
Петрашівка 51,0
Карабелівка 50,9
Антонівка 50,4
Кожухівка 49,1
Мишарівка 48,0
Метанівка 47,3
Побірка 44,1
Михайлівка 43,8
В-Мочулка 43,6
М-Мочулка 41,4
Росcоша 41,3
Завадівка 39,0
Янів 34,7
Соболівка 30,3
Орлівка 27,6
Шиманівка 27,8
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 12 лист., № 90 (107), с. 1)
Нарожний
Робітничо-селянська червона міліція на бойовій варті захисту революційної законности й недоторканости соціялістичної власности (уривок)
Успішне будування соціялізму в нашій країні, ліквідація куркуля як клясу на базі суцільної колективізації, супротивились загостреною клясовою боротьбою, вимагало й вимагає від робітничо-селянської міліції й ще більш посилити боротьбу проти клясово-ворожих і злочинних елементів.
За чотири роки мого перебування в лавах робітничо-селянської міліції чи мало приходилось вести боротьбу з різним кримінальним елементом – злодіями, грабіжниками, бандитами, куркулями, що намагались зривати колгоспне будівництво.
Пригадую день, коли було забито відомого бандита Коваля. Організувавши банду з 60 чоловік, Коваль тероризував населення кількох районів. Найбільш знущався над односельчанами бідняками й комсомольцями с. В-Мочулки. За активною підтримкою куркулів йому пощастило безкарно оперувати протягом кілької років. Лише в квітні 1930 р. вдалось забити Коваля разом з його помічником Шквиренком в гранівському лісі. В цей день кулею бандита був забитий наш славний товариш по роботі – т. Батраков. В цьомуж році після вбивства Коваля була спіймана банда, яку судив Уманський суд.
Другий випадок ще довго лишатиметься в моїй пам’яти. 14-ХІ-30 р. перебуваючи в с. Марківці мене повідомили що в селі знаходиться відомий бандит Фіткаленко Степан – помічник <...>хи. Я лишився вартувати на всю ніч пославши гонця за допомогою в район. Ранком другого дня за допомогою активу села нам пощастило <...>вити трудяще населення від цього головоріза з<астре>ливши його в потайнику. <...>
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 15 лист., № 91 (108), с. 4).
З постанови бюро РКП
<...>
Запропонувати фракції РСС на протязі 24-х годин забрати ввесь остро-дефіцитний крам <із сіл Шиманівка, Орлівка, Соболівка, Янів, Завадівка> й перекинути в села, які стоять на передодні закінчення виконання пляну хлібозаготівлі, та по більшовицькому боряться за хліб, а саме Кам’янки, Комарівка, Степанівка, Цвіліхівка та Стражгород.
Попередити села Кожухівку, Мишарівку, Метанівку, Побірку, Михайлівку, В-Мочулку, М-Мочулку, Росошу, що коли вони не покладуть край своїм опортуністичним ставленням до справи хлібозаготівлі, й не забезпечуть в найближчі дні справжнього перелому в роботі по хлібозаготівлі, до них буде вжито таких-же самих заходів.
<...> Секретар Р.П.К. Бержанський.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 18 лист., № 92 (109), с. 1).
ЗРЕЧЕННЯ Я гр. с. Сокиряни Жураківська Марія зрікаюсь свого батька Жураківського Григора.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 24 жовт., № 85(102), с. 4).
Зведення
Про виконання пляну хлібозаготівлі по Теплицькому р-ну за станом на 25-X 32 року
Назва сіл та колгоспів
Колгоспи у відсотках.
Контрактники у відсотках.
Твердоздатчики у відсотках.
Антонівка 100; 11; 19
Бджільна 100; 25,7; 27,4
Брідок 100; 11,3; 22,6
В.-Мочулка 70,7; 8,6; 9,9
Важне 93,6; 35; 14,7
Глибочок 65,8; 33,6; 35
Залужжя 100; 23,5; 28,1
Завадівка 84; 10,2; 6,3
Карабелівка 48,9; 39,5; 36,3
Кам’янки 100; 31,4; -
Кивачівка 100; 13,8; 33,6
Комарівка 77,6; 92,9; -
Кожухівка 63,1; 31,3; 25
Лозовата 100; 45,5; 13,8
М.-Мочулка 77,2; 18,1; 10
Метанівка 79,2; 16,6; 3,6
Мишарівка 80,7; 31,3; 2,4
Михайлівка 100; 12,5; 4
Марківка 100; 49,5; 17,8
Орлівка 47,8; 9,3; 8,3
Петрашівка 84,8; 19,7; 32,4
Побірка 100; 54,5; 16,2
Пологи 94; 40,9; 12,1
Розкошівка 100,5; 27,2; 59,6
Росоша 61,9; 10,4; 7,4
Саша 103,8; 32,4; 33,2
Скарженівка 100; 28,6; 40,4
Соболівка 45,5; 6,6; 2,6
Сокиряни
Степанівка 100,6; 47,7; 60,8
Стражгород 72,4; 26,8; 20,7
Теплик 82,3; 12,7; 23,4
Тополівка 100; 24,2; 12,2
Цвіліхівка 102; 50,7; 45,1
Шиманівка 51,4; 6; 8,6
Янів 84; 6,8; 5,9 –
Разом 81,2; 22,1; 19,6
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 28 жовт., № 86(103), с. 1).
З постанови президії Теплицької РВК від 25-VIII б.р.Про надання пильг(!) родинам червоноармійців по податкам на 1932 рік
РК ЛКСМУ та газеті „За Більш. Перем.”
РАПОРТУЮТЬ
На відзнаку XVIII МЮД’у комсомол Тепликщини(!) організував червону валку хліба в кількости 13, 020 пуд.
КСМ осередок В.-Мочулки в 2100 пуд.
- - - - - - Теплика в 1488 пуд.
- - - - - - Карабелівки в 2700 - -
- - - - - - Глибочка в 678 - -
- - - - - - Кивачівки в 730 - -
- - - - - - М.-Мочулки в 600 пуд.
КСМ осередки зобов’язується(!) боротись за успішне дотермінове виконання річних плянів хлібозаготівель.
(„За більш. перемогу”, 1932, 9 верес., № 69(86), с. 1).
ЗРЕЧЕННЯ Я гр. с. Соболівки Нарожний Іван Степанів зрікаюсь своєї матері Тодоски та брата Олександра.
Ї.С.Нарожний
(„За більш. перемогу”, 1932, 24 верес., № 74(91), с. 4).
Зрікаюсь старих забобонів
Я, гр-н с. ОРЛІВКИ ПУСТОВИТ ПЕТРО С., послуживши на посаді голови церковної ради в с. Орлівці на протязі одинадцяти місяців, де освідомився, що релігія є дурманом для трудящої людности, й надалі не тілько ЗРІКАЮСЬ від посади голови церковної ради, а і від ВІРУВАННЯ У ВСЯКІ РЕЛІГІЙНО-ПОПІВСЬКІ ЗАБОБОНИ. ПУСТОВИТ П.
(„За більш. перемогу”, 1932, 3 лип., № 47(64), с. 6).
22.VII ніччю в селі [Залужжі] знявся пожар – горіло 4 будинки.
(„За більш. перемогу”, 1932, 27 лип., № 55(72), с. 4).
Чорна дошка
на викон<ання> пляну мобіліз<ації> коштів.
Петрашівка
Соболівська Укр<аїнська> с<ільська> р<ада>
Розкошівка
Скарженівка
Метанівка
(„За більш. перемогу”, 1932, 6 серп., № 58(75), с. 4).
Села та колгоспи, що по опортуністичному поставились до обробітка ц-буряка
Чорна дошка
К-пи
Петрашівка „Ч. Лан”
Соболівка „Комінтерн”
Соболівка „Більшовик”
Янів „Молот”
Побірка „Комунар”
Одноосібні
Побірка
Теплик
Тополівка
В.-Мучулка (!)
(„За більш. перемогу”, 1932, 15 серп., № 61(78), с. 5).
Зведення
Про виконання хлібо заготівлі по Теплицькому району на 26-VIII 32 року
Назва сіл
Колгоспи (завдання – виконано)
Антонівка 1051 - 133,3
Бджільна 1894 - 520,1
Брідок 2023 - 250,3
Важне 736 - 280,3
В. Мочулка 2464 - 369,1
Глибочок 2366 - 489,4
Завадівка 1245 - 117,7
Залужжя 1291 - 351,3
Кам’янки 963 – 448,3
Карабелівка 1268 - 62
Кожухівка 1275 – 180,6
Кивачівка 1079 – 422,3
Комарівка 2500 - 923
Лозовата 326 - 59
М. Мочулка 1788 – 293,6
Марківка 1064 – 297,8
Метанівка 2313 – 179,4
Мишарівка 944 – 185,5
Михайлівка 646 – 196,5
Орлівка 1544 – 137,8
Петрашівка 1994 – 478,3
Побірка 2133 - 721
Пологи 1578 - 175
Розкошівка 1657 - 367,7
Россоша 1824 - 407
Саша 1014 – 255,6
Скарженівка 1199 – 238,8
Соболівка 1990 – 409,8
Сокиряни 1654 – 341,3
Степанівка 1662 – 402,4
Стражгород 2673 – 991,6
Теплик 3433 – 693,9
Тополівка 1353 – 103,3
Цвіліхівка 1464 – 214,5
Шиманівка 978 – 54,3
Янів 1560 – 75, 8
Разом 58946 – 12173
Одноосіб<ники> (завдання – виконано)
Антонівка 225 -
Бджільна 2367 – 45,5
Брідок 92 -
Важне 423 - 37,2
В. Мочулка 2114 - 3,5
Глибочок 989 - 0,5
Завадівка 1651 -
Залужжя 1955 - 6,8
Кам’янки 119 –
Карабелівка 478 –
Кожухівка 195 – 364
Кивачівка 1176 – 8
Комарівка 135 – 31,7
Лозовата 1440 – 14,5
М. Мочулка 1368 – 4,9
Марківка 768 – 11,5
Метанівка 1154 – 2
Мишарівка 1479 –
Михайлівка 6014 – 8,5
Орлівка 590 –
Петрашівка 1145 –
Побірка 1347 -
Пологи 2198 – 114,3
Розкошівка 248 – 5,2
Россоша 858 -
Саша 467 – 46,5
Скарженівка 1045 – 1,1
Соболівка 1976 –
Сокиряни 1203 – 7
Степанівка 429 – 3,2
Стражгород 991,6 – 22,9
Теплик 1179 – 2,5
Тополівка 398 –
Цвіліхівка 510 – 9,6
Шиманівка 1560 –
Янів 704 –
Разом 35571 – 386
Твердоздатчики (завдання – виконано)
Антонівка 57 -
Бджільна 427 –
Брідок 33 -
Важне 90 -
В. Мочулка 334,5 -
Глибочок 100,5 -
Завадівка 342 -
Залужжя 269,5 -
Кам’янки –
Карабелівка 108 –
Кожухівка 53 –
Кивачівка 215,5 –
Комарівка –
Лозовата 159 –
М. Мочулка 230,5 –
Марківка 140,5 –
Метанівка 107 –
Мишарівка 269 –
Михайлівка 237 –
Орлівка 72,5 –
Петрашівка 253 – 3
Побірка 201,5 -
Пологи 288 – 12
Розкошівка 57,2 –
Россоша 160,5 -
Саша 308 –
Скарженівка 256,5 –
Соболівка 429,5 –
Сокиряни 142,5 –
Степанівка 97 –
Стражгород 120,3 –
Теплик 166,5 - 38
Тополівка 220 – 3
Цвіліхівка 112,7 –
Шиманівка 148,5 –
Янів 316,6 –
Разом 6533,8 – 155,3
(„За більш. перемогу”, 1932, 27 серп., № 65(82), с. 4).
(Загальний план виконання був 10000 пудів).
Зречнення
Я, священник с. Лозоватої, гр-н Головковський, впевнився в тому, що релігія є зброя в руках клясового ворога, який намагається зірвати побудову соціялізму, тому вирішив відмовитись від посади священника й приступити до корисної громадської роботи, щоб дати користь суспільству.
Бувш. свящ. ГОЛОВКОВСЬКІЙ В.
(„За більш. перемогу”, 1932, 9 червн., № 38(55), с. 4).
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 1 лист., № 88 (105), с. 2)
Найстарша ударниця (с. Стражгород)
Дні Жовтневих св’ят проходили в нашому селі під кутом зору мобілізації колгоспних мас на виконання політ-господарчих робіт.
<...> Багато одержали премій, між ударницями колгоспу була премійована найстарша ударниця не тілько нашого села або району, но й певно цілої области Габінська Ірина, що має 106 років, яка добровільно взялась копати бараболю й не відставала від молодих, не дивлячись на зріст.
Ій врочисто з музикою й привітанням було вручено спідницю й хустку як премію найстаршій колгоспниці. Постоїк А.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 12 лист., № 90 (107), с. 1)
Зведення
хлібоздачі на 10-ХІ.
Назви сіл Виконан<ня> по селу у відс<отках>
Кам’янки 87,8]
Комарівка 86,8
Степанівка 82,2
Цвіліхівка 73,3
Стражгород 68,3
Марківка 64,4
Лозовата 64,0
Скарженівка 62,6
Саша 61,3
Глибочок 59,1
Розкошівка 58,3
Пологи 57,6
Бджільна 56,3
Важне 55,7
Брідок 53,7
Залужжя 53,3
Сокиряни 53,3
Теплик 52,8
Тополівка 52,2
Кивачівка 51,3
Петрашівка 51,0
Карабелівка 50,9
Антонівка 50,4
Кожухівка 49,1
Мишарівка 48,0
Метанівка 47,3
Побірка 44,1
Михайлівка 43,8
В-Мочулка 43,6
М-Мочулка 41,4
Росcоша 41,3
Завадівка 39,0
Янів 34,7
Соболівка 30,3
Орлівка 27,6
Шиманівка 27,8
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 12 лист., № 90 (107), с. 1)
Нарожний
Робітничо-селянська червона міліція на бойовій варті захисту революційної законности й недоторканости соціялістичної власности (уривок)
Успішне будування соціялізму в нашій країні, ліквідація куркуля як клясу на базі суцільної колективізації, супротивились загостреною клясовою боротьбою, вимагало й вимагає від робітничо-селянської міліції й ще більш посилити боротьбу проти клясово-ворожих і злочинних елементів.
За чотири роки мого перебування в лавах робітничо-селянської міліції чи мало приходилось вести боротьбу з різним кримінальним елементом – злодіями, грабіжниками, бандитами, куркулями, що намагались зривати колгоспне будівництво.
Пригадую день, коли було забито відомого бандита Коваля. Організувавши банду з 60 чоловік, Коваль тероризував населення кількох районів. Найбільш знущався над односельчанами бідняками й комсомольцями с. В-Мочулки. За активною підтримкою куркулів йому пощастило безкарно оперувати протягом кілької років. Лише в квітні 1930 р. вдалось забити Коваля разом з його помічником Шквиренком в гранівському лісі. В цей день кулею бандита був забитий наш славний товариш по роботі – т. Батраков. В цьомуж році після вбивства Коваля була спіймана банда, яку судив Уманський суд.
Другий випадок ще довго лишатиметься в моїй пам’яти. 14-ХІ-30 р. перебуваючи в с. Марківці мене повідомили що в селі знаходиться відомий бандит Фіткаленко Степан – помічник <...>хи. Я лишився вартувати на всю ніч пославши гонця за допомогою в район. Ранком другого дня за допомогою активу села нам пощастило <...>вити трудяще населення від цього головоріза з<астре>ливши його в потайнику. <...>
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 15 лист., № 91 (108), с. 4).
З постанови бюро РКП
<...>
Запропонувати фракції РСС на протязі 24-х годин забрати ввесь остро-дефіцитний крам <із сіл Шиманівка, Орлівка, Соболівка, Янів, Завадівка> й перекинути в села, які стоять на передодні закінчення виконання пляну хлібозаготівлі, та по більшовицькому боряться за хліб, а саме Кам’янки, Комарівка, Степанівка, Цвіліхівка та Стражгород.
Попередити села Кожухівку, Мишарівку, Метанівку, Побірку, Михайлівку, В-Мочулку, М-Мочулку, Росошу, що коли вони не покладуть край своїм опортуністичним ставленням до справи хлібозаготівлі, й не забезпечуть в найближчі дні справжнього перелому в роботі по хлібозаготівлі, до них буде вжито таких-же самих заходів.
<...> Секретар Р.П.К. Бержанський.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 18 лист., № 92 (109), с. 1).
ЗРЕЧЕННЯ Я гр. с. Сокиряни Жураківська Марія зрікаюсь свого батька Жураківського Григора.
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 24 жовт., № 85(102), с. 4).
Зведення
Про виконання пляну хлібозаготівлі по Теплицькому р-ну за станом на 25-X 32 року
Назва сіл та колгоспів
Колгоспи у відсотках.
Контрактники у відсотках.
Твердоздатчики у відсотках.
Антонівка 100; 11; 19
Бджільна 100; 25,7; 27,4
Брідок 100; 11,3; 22,6
В.-Мочулка 70,7; 8,6; 9,9
Важне 93,6; 35; 14,7
Глибочок 65,8; 33,6; 35
Залужжя 100; 23,5; 28,1
Завадівка 84; 10,2; 6,3
Карабелівка 48,9; 39,5; 36,3
Кам’янки 100; 31,4; -
Кивачівка 100; 13,8; 33,6
Комарівка 77,6; 92,9; -
Кожухівка 63,1; 31,3; 25
Лозовата 100; 45,5; 13,8
М.-Мочулка 77,2; 18,1; 10
Метанівка 79,2; 16,6; 3,6
Мишарівка 80,7; 31,3; 2,4
Михайлівка 100; 12,5; 4
Марківка 100; 49,5; 17,8
Орлівка 47,8; 9,3; 8,3
Петрашівка 84,8; 19,7; 32,4
Побірка 100; 54,5; 16,2
Пологи 94; 40,9; 12,1
Розкошівка 100,5; 27,2; 59,6
Росоша 61,9; 10,4; 7,4
Саша 103,8; 32,4; 33,2
Скарженівка 100; 28,6; 40,4
Соболівка 45,5; 6,6; 2,6
Сокиряни
Степанівка 100,6; 47,7; 60,8
Стражгород 72,4; 26,8; 20,7
Теплик 82,3; 12,7; 23,4
Тополівка 100; 24,2; 12,2
Цвіліхівка 102; 50,7; 45,1
Шиманівка 51,4; 6; 8,6
Янів 84; 6,8; 5,9 –
Разом 81,2; 22,1; 19,6
(„За більш. перемогу” (Теплик), 1932, 28 жовт., № 86(103), с. 1).
З постанови президії Теплицької РВК від 25-VIII б.р.Про надання пильг(!) родинам червоноармійців по податкам на 1932 рік
РК ЛКСМУ та газеті „За Більш. Перем.”
РАПОРТУЮТЬ
На відзнаку XVIII МЮД’у комсомол Тепликщини(!) організував червону валку хліба в кількости 13, 020 пуд.
КСМ осередок В.-Мочулки в 2100 пуд.
- - - - - - Теплика в 1488 пуд.
- - - - - - Карабелівки в 2700 - -
- - - - - - Глибочка в 678 - -
- - - - - - Кивачівки в 730 - -
- - - - - - М.-Мочулки в 600 пуд.
КСМ осередки зобов’язується(!) боротись за успішне дотермінове виконання річних плянів хлібозаготівель.
(„За більш. перемогу”, 1932, 9 верес., № 69(86), с. 1).
ЗРЕЧЕННЯ Я гр. с. Соболівки Нарожний Іван Степанів зрікаюсь своєї матері Тодоски та брата Олександра.
Ї.С.Нарожний
(„За більш. перемогу”, 1932, 24 верес., № 74(91), с. 4).
Зрікаюсь старих забобонів
Я, гр-н с. ОРЛІВКИ ПУСТОВИТ ПЕТРО С., послуживши на посаді голови церковної ради в с. Орлівці на протязі одинадцяти місяців, де освідомився, що релігія є дурманом для трудящої людности, й надалі не тілько ЗРІКАЮСЬ від посади голови церковної ради, а і від ВІРУВАННЯ У ВСЯКІ РЕЛІГІЙНО-ПОПІВСЬКІ ЗАБОБОНИ. ПУСТОВИТ П.
(„За більш. перемогу”, 1932, 3 лип., № 47(64), с. 6).
22.VII ніччю в селі [Залужжі] знявся пожар – горіло 4 будинки.
(„За більш. перемогу”, 1932, 27 лип., № 55(72), с. 4).
Чорна дошка
на викон<ання> пляну мобіліз<ації> коштів.
Петрашівка
Соболівська Укр<аїнська> с<ільська> р<ада>
Розкошівка
Скарженівка
Метанівка
(„За більш. перемогу”, 1932, 6 серп., № 58(75), с. 4).
Села та колгоспи, що по опортуністичному поставились до обробітка ц-буряка
Чорна дошка
К-пи
Петрашівка „Ч. Лан”
Соболівка „Комінтерн”
Соболівка „Більшовик”
Янів „Молот”
Побірка „Комунар”
Одноосібні
Побірка
Теплик
Тополівка
В.-Мучулка (!)
(„За більш. перемогу”, 1932, 15 серп., № 61(78), с. 5).
Зведення
Про виконання хлібо заготівлі по Теплицькому району на 26-VIII 32 року
Назва сіл
Колгоспи (завдання – виконано)
Антонівка 1051 - 133,3
Бджільна 1894 - 520,1
Брідок 2023 - 250,3
Важне 736 - 280,3
В. Мочулка 2464 - 369,1
Глибочок 2366 - 489,4
Завадівка 1245 - 117,7
Залужжя 1291 - 351,3
Кам’янки 963 – 448,3
Карабелівка 1268 - 62
Кожухівка 1275 – 180,6
Кивачівка 1079 – 422,3
Комарівка 2500 - 923
Лозовата 326 - 59
М. Мочулка 1788 – 293,6
Марківка 1064 – 297,8
Метанівка 2313 – 179,4
Мишарівка 944 – 185,5
Михайлівка 646 – 196,5
Орлівка 1544 – 137,8
Петрашівка 1994 – 478,3
Побірка 2133 - 721
Пологи 1578 - 175
Розкошівка 1657 - 367,7
Россоша 1824 - 407
Саша 1014 – 255,6
Скарженівка 1199 – 238,8
Соболівка 1990 – 409,8
Сокиряни 1654 – 341,3
Степанівка 1662 – 402,4
Стражгород 2673 – 991,6
Теплик 3433 – 693,9
Тополівка 1353 – 103,3
Цвіліхівка 1464 – 214,5
Шиманівка 978 – 54,3
Янів 1560 – 75, 8
Разом 58946 – 12173
Одноосіб<ники> (завдання – виконано)
Антонівка 225 -
Бджільна 2367 – 45,5
Брідок 92 -
Важне 423 - 37,2
В. Мочулка 2114 - 3,5
Глибочок 989 - 0,5
Завадівка 1651 -
Залужжя 1955 - 6,8
Кам’янки 119 –
Карабелівка 478 –
Кожухівка 195 – 364
Кивачівка 1176 – 8
Комарівка 135 – 31,7
Лозовата 1440 – 14,5
М. Мочулка 1368 – 4,9
Марківка 768 – 11,5
Метанівка 1154 – 2
Мишарівка 1479 –
Михайлівка 6014 – 8,5
Орлівка 590 –
Петрашівка 1145 –
Побірка 1347 -
Пологи 2198 – 114,3
Розкошівка 248 – 5,2
Россоша 858 -
Саша 467 – 46,5
Скарженівка 1045 – 1,1
Соболівка 1976 –
Сокиряни 1203 – 7
Степанівка 429 – 3,2
Стражгород 991,6 – 22,9
Теплик 1179 – 2,5
Тополівка 398 –
Цвіліхівка 510 – 9,6
Шиманівка 1560 –
Янів 704 –
Разом 35571 – 386
Твердоздатчики (завдання – виконано)
Антонівка 57 -
Бджільна 427 –
Брідок 33 -
Важне 90 -
В. Мочулка 334,5 -
Глибочок 100,5 -
Завадівка 342 -
Залужжя 269,5 -
Кам’янки –
Карабелівка 108 –
Кожухівка 53 –
Кивачівка 215,5 –
Комарівка –
Лозовата 159 –
М. Мочулка 230,5 –
Марківка 140,5 –
Метанівка 107 –
Мишарівка 269 –
Михайлівка 237 –
Орлівка 72,5 –
Петрашівка 253 – 3
Побірка 201,5 -
Пологи 288 – 12
Розкошівка 57,2 –
Россоша 160,5 -
Саша 308 –
Скарженівка 256,5 –
Соболівка 429,5 –
Сокиряни 142,5 –
Степанівка 97 –
Стражгород 120,3 –
Теплик 166,5 - 38
Тополівка 220 – 3
Цвіліхівка 112,7 –
Шиманівка 148,5 –
Янів 316,6 –
Разом 6533,8 – 155,3
(„За більш. перемогу”, 1932, 27 серп., № 65(82), с. 4).
(Загальний план виконання був 10000 пудів).
Зречнення
Я, священник с. Лозоватої, гр-н Головковський, впевнився в тому, що релігія є зброя в руках клясового ворога, який намагається зірвати побудову соціялізму, тому вирішив відмовитись від посади священника й приступити до корисної громадської роботи, щоб дати користь суспільству.
Бувш. свящ. ГОЛОВКОВСЬКІЙ В.
(„За більш. перемогу”, 1932, 9 червн., № 38(55), с. 4).
Надія Воловодівська про національну еліту
Читаю "Аксіоми для нащадків" (йдеться про книгу: Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. 3б. нарисів / Упоряд. і передм. О. К. Романчука; Львівська істор.-просвіт. організ. «Меморіал». - Львів, 1992). Як той сатанинський режим викошував національну еліту! А тепер втерлась в суспільство еліта, яка не має наміру свою долю пов'язати з Українським народом - так каже Вільсон.
четвер, 10 вересня 2009 р.
Надія Воловодівська про газові амбіції
Вчора журналіст з Краснодару пояснив, що сталось з газовими амбіціями двох 'нєдорослєй' з Москви. Ющенко перекинув м'ячик непорозумінь по газу з Україною до Європи,Туркменія пішла на прямий контакт поставок газу до Китаю, і Ющенко в Ялті на зустрічі з американськими сенаторами підтримав газопровід "Набуко". I ті 2 'нєдорослі' своєю політикою призвели до того, що Москва втратила головну позицію в газопостачанні. Цікаво, як там-той бізнес зреагує на такі проколи?
четвер, 9 липня 2009 р.
Надія Воловодівська про літературу (обмін враженнями)
"Czytaju dali Oleha Czornohuza (роман "Претендент на папаху"). Roztjahuju zadovolennja, ale postupovo proczytana czastyna hrubszaje, a ne-proczytana - navpaky."
To ty vz'e skinczyv Czornohuza? Slidujuczoju knyhoju, jak na moju poradu, mala b buty knyha 'Lysty temnyh ljudej'. Vona duz'e cikava i zvuczyt' po-suczasnomu, hocz pysana davnen'ko. Za Szevczenka, to czytaju joho i vynykaje poczuttja protestu. Zavz'dy. A ot Lesja Ukrajinka klycze do rozdumiv. Do reczi, jiji slovnykovyj bahaz' najbil'szyj sered usih tytul'nyh pys'mennykiv. Bilja 30 tys. Franko jiji ne nazdohnav, hocz maje bahato prozy.
To ty vz'e skinczyv Czornohuza? Slidujuczoju knyhoju, jak na moju poradu, mala b buty knyha 'Lysty temnyh ljudej'. Vona duz'e cikava i zvuczyt' po-suczasnomu, hocz pysana davnen'ko. Za Szevczenka, to czytaju joho i vynykaje poczuttja protestu. Zavz'dy. A ot Lesja Ukrajinka klycze do rozdumiv. Do reczi, jiji slovnykovyj bahaz' najbil'szyj sered usih tytul'nyh pys'mennykiv. Bilja 30 tys. Franko jiji ne nazdohnav, hocz maje bahato prozy.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
