Надія Воловодівська про намір влади запросити "варягів"

Czula, szczo vlada hocze klykaty na keruvannja krajinoju inozemciv. Sydz'u i probuju zhadaty, koly ce inozemci nesly dobro dlja Ukrajiny? Poczaty z varjahiv, Askol'd, Dir az' do Postyszeva i Kahanovycza. Abo zajdy, szczo pravyly v komandi Janukovycza. Jakyjs' bred. Vyhljadaje na te, szczo kydajut' ljudjam czerhovu kistku, czy durnju, szczob vidvolikty vid svoho bezdarnoho kermuvannja.

Євромайдан у Лодзі

Сьогодні (22 листопада 2014 р.) у Лодзі відбулось віче з нагоди відзначення річниці Євромайдану і вшанування пам'яті героїв Небесної Сотні, а також жертв геноциду під час Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. На вічі зібрались і виступали представники України, Білорусі й Польщі, в основному молодь, яка навчається в Лодзі.

Надія Воловодівська про книгу Б.Кентжинського "Мазепа"

24. листопада 2014 р. Poczala czytaty knyhu pro Mazepu (йдеться про книгу Богдана Кентжинського. - О.П.). S'ohodni i Szapoval pro n'oho v svojij rozvidci rozkazuvav i zhadav pro nyszczennja Baturyna. Oto ci peredaczi treba b bulo poczynaty z poczatku nezalez'nosti. Moz'e b todi ne bulo b pidstav nyszczyty armiju.

3. грудня 2014 р. Tu pracju pro Mazepu treba b bulo znaty i istorykam, i politoloham, i politykam. Ja vpersze vznala, szczo poljaky zaprovadyly kripactvo na Ukrajini zrazu pislja Ljublins'koji uniji. Moskvy z kriposnym pravom szcze dovho v Ukrajini ne bulo.

4. грудня 2014 р. Kentrz'yns'kyj, jak Beauvois, napysav kontroversijnu istoriju. Ale jak i toj, naviv bahato dokazovynh poloz'en'. Za Hmel'nyc'koho pysze, szczo pislja seljans'kyh povstan' selany vlylys' v armiju, i vin rozv'jazav skladnjuszczu problemu. Tu armiju zabezpeczyv zbrojeju, harczuvannjam i vsim neobhidnym. Ot jakraz takoho het'mana b naszij armiji, bo toj, szczo vzjavsja neju komanduvaty, pro take i ne dumaje.

5. грудня 2014 р. Czytaju dali Kentrz'yns'koho i dumaju, Boz'e, daj rozumu naszym politykam, szczob vony hocz czasom zahljadaly v taki knyz'ky. Toj czolovik opracjuvav i zrobyv analiz dokumentiv, dosi nevidomyh v Ukrajini. Pysze, jak vsjaki susidy vyriszuvaly dolju Ukrajiny za jiji spynoju. Aby, Boz'e borony, i zaraz czohos' takoho ne bulo.

7. грудня 2014 р. Mala nahodu trohy bil'sze proczytaty pro ti het'mans'ki czasy. Vyjavljajet'sja, szczo i pry dvori korola i v kanceljarijah het'maniv buly vysokoosviczeni ljudy, maly po kil'ka osvit, znaly kil'ka mov. I ukrajins'ka szljahta tez' staralas' svojih ditej dobre vyszkolyty, navit' ti, hto nabuv szljahetnoho stanu, pered tym buvszy kozakom. Napevno taka tradycija tjahlas' i do bil'szovyc'koho perevorotu. A ot pry komunistah vse zijszlo do roboczyh i seljan, i zaraz Ukrajina nedaleko vid toho vidijszla. Jak hto z urjadovciv znaje English, to jih vvaz'ajut' za velykyh rozumnykiv, bo takyh malo.

10. грудня 2014 р. Vczora vyczytala v Kentrz'yns'koho pro Ivana Vyhovs'koho i joho smert'. Kolys' jakyjs' tutejszyj istoryk rozkazuvav, szczo joho vbyly poljaky. A cej avtor stverdz'uje, szczo to zrobyv het'man Teterja. Cej Teterja prybrav do ruk spadszczynu brata Vyhovs'koho, joho z'inku i vsju spadszczynu het'mans'ku. Krim toho, Vyhovs'kyj mav dobri stosunky z rodynoju Mazepiv, a ti maly dobri stosunky z pol's'kym korolem. Ivana Mazepu Teterja oslavyv, a Vyhovs'koho zaprosyv v Korsun', bucim na naradu, i tam joho vbyv. Tak szczo buly ne til'ky blyskuczi het'many, a j pidli.

11.грудня 2014 р.

О.П. Za Vyhovskoho czomus bahato nedomovleno. Napr., v diaspori i v nas pyszut lysze pro njoho v period Chmelnyczczyny i dali. A dotychczasovoho zhyttjopysu praktyczno nema. Oto j tilky, szczo trapylys sudovi dokumenty, de vin figuruje jak svidok abo pysar (pidpysy lysz). A za Mazepu tezh vyhadok bilsze, anizh pravdy. Ale osoba Mazepy pryvernula uvahu vsijeji Evropy, bo vin protystavyvsja Moskvi. Mizh inszym, za cjoho istoryka, szczo napysav knyhu, czomus na interneti movczok. Mozhe komu perejszov dorohu.

Н. В. Des' krajem vuha czula, szczo toho avtora Mazepy OUN special'no zatrudnyla na te, szczob vin proanalizuvav Szveds'ki dokumenty. To cym bahato szczo skazano.

14. грудня 2014 р. V ti czasy, pro jaki dali czytaju, czoloviky tez' dovho buly vidsutni. A sim'ji, jak v Mazepy, szcze j do toho poterpaly vid zazihannja na jihnje z'yttja z boku riznyh voroz'yh syl. Czytaju tu knyz'ku dali. Ale bahato czytaty ne moz'lyvo. Tam zaczipleni czasy Rujiny, pozaplecznyh dlja Ukrajiny dohovoriv. Pidlosty kryms'kyh tatar. Ce treba bulo zovsim vidvernutys' vid podij v istoriji Ukrajiny, szczob toj ljud pustyty znov v Krym. I zaraz tez' nevidomo, szczo vony z Tureczczynoju obhovorjujut' i pro szczo domovljajut'sja. Turky tudy jizdlat' popry zaboronu. Bula zranku v cerkvi. Poczaly v cerkvi kazaty molytvu za Ukrajinu, za oboronciv, za myr. Duz'e pronyklyva i sluszna molytva.

16. грудня 2014 р. Czytaju potroszky Kentrz'yns'koho. Ti het'many taky buly vidpovidal'nymy za dolju ljudej. Cikavo avtor pysze za te, jak car postupyv z Doroszenkom. Car ne vidpustyv P.Doroszenka na Ukrajinu, ale postavyv joho vojevodoju V'jatky. A jak tomu vyjszov vik sluz'by, to dav jomu selo nedaleko vid Moskvy. A meni zdavalos', szczo z het'manom obijszlys' ne po-ljuds'ky.

12. січня 2015 р. Znov potrohy czytaju Kentrz'yns'koho. Avtor pysze pro velykyj vklad Mazepy v rozvytok osvity, kul'tury i duhovnosti v Ukrajini. Het'man navit' hodyv na dysputy v Mohyljans'ku akademiju. Robyv dlja ukrajinciv duz'e bahato, ale jak ti spravy i joho diji potim staranno oczornyly vorohy naszi. V jakijs' miri sytuacija povtorjujet'sja.

15. січня 2015 р. Czytala trohy pro Mazepu. Mav take otoczennja iz ukrajinskoji szljahty, szczo bez kincja stroczylo v Moskvu donosy. Musiv z tym hytryty, vyprosyvszy v carja moz'lyvist' rozporjaz'atys' majnom v Ukrajini. To, szczob donosiv bulo mensze, nadiljav norovystyh majetkamy. A v dejakyh i vidbyrav. Suspil'ni stosunky buly todi, jak i teper, duz'e skladnymy.

16. січня 2016 р. Dali poczytuju pro Mazepu, czasy pered vijnoju zi szvedamy. Znov za pleczamy Ukrajiny jiji dilyly i szvedy, i maskali, i poljaky, i avstrijci. I tomu Mazepi vdavalos' vtyhomyrjuvaty nedruhiv, hocz vin mav duz'e obmez'eni moz'lyvosti. Aby czoho takoho ne bulo teper. Haj by toj Ohryzko stav nastoroz'i, majuczy pevni vplyvy v dyplomatycznyh kolah. A pro dijuczu vladu odyn spivrobitnyk iz instytutu perspektyvnyh doslidz'en' skazav, szczo ci ljudy i dosi ne rozumijut', czoho vony pryjszly u vladu.

19. січня 2015 р. Czytala triszky pro duz'e skladnu sytuaciju v jaku popav Mazepa z pidlistju i brehlyvistju susidnih cariv i koroliv. I odyn Bog znaje, jak z tym bulo i todi i teper vporatys'.

21. січня 2015 р. Czytaju potrohy pro podiji v czasy Mazepynoho het'manuvannja. Taka bula skladnjuszcza sytuacija! V Pol'szi buv korolem Leszczyns'kyj, brehun i avantjuryst. Petro vz'e potrohy vtraczav hluzd. Zabrav kozakiv pid kerivnyctvo svoho henerala, a Mazepi skazav, szczo vin vijs'ka daty ne moz'e, haj sam vykruczujet'sja. To jak v takyh obstavynah Mazepa mih buty zradnykom? Pytannja rytoryczne, bo jak posluhajesz ukrajins'kyh politykiv i z'urnalistiv, to vony zovsim istoriji ne znajut'. A czy hoczut'?

23. січня 2015 р. Dali potrohy czytaju, jak moskovyty pryphalys' z Petrom v Ukrajinu.

24. січня 2015 р. V Kentrz'yns'koho vyczytala pro plan Petra, jakyj vin vyklav v Zovkvi po zahystu vid szvediv. Vsi vijs'ka, jaki buly za mez'amy Moskoviji, vidvesty do jiji kordoniv, za soboju zalyszyty vypalenu terytoriju, szczob ne bulo poz'yvy szvedam. A Mazepa haj zahyszczajet'sja, jak vmije. Ti kozac'ki polky, szczo zabrav car na Baltyku, ne povertaty. Otaka istorija u moho narodu, ale ukr. polityky jiji ne znajut'.

27. січня 2015 р.

О.П. Czytav v "Ukr. pravdi", szczo z Halyczyny (Ivanofrankivszczyny) czoloviky pryzyvnoho viku masovo vyjizhdzhajut na roboty do Rosiji. Szcze inszi - do inszych krajin. Jich mozhna zrozumity - nichto za oliharchiv i jich prychvostniv ne chocze hynuty. Ce i v Polszczi studentiv z Ukrajiny pojavylos bilsze za tijeji zh pryczyny.

Н. В. Za pryzyv z Halyczyny to ty pyszesz szczos' dyvne, bo tut po radio hovorjat' insze: czoloviky jdut' ne czekajuczy povistky do vojenkomativ. Ti ljudy, szczo slidkujut' za novynamy v interneti, hovorjat', szczo tudy skydajut' bahato nepravdy. Z druhoho boku, jih, tyh czolovikiv, duz'e szkoda, bo to, szczo vybraly hohly i malorosy do kerivnyctva, ne vykonyje tyh funkcij, jaki musyt'. A moskovyty vzjaly za zrazok armiju murav'ovyh i szljut' na Donbas vojuvaty svojih zekiv. Jakohos' takoho zlovyly, to vin skazav, szczo v tomu pidrozdili, v jakomu vin buv, takyh 70%. Oto v szkolah, a osoblyvo u vijs'kovyh navczal'nyh zakladah, treba bulo b vczyty vojuvaty z takymy. I vmity te robyty. A Mazepa, popavszy z Ukrajinoju v nadzvyczajno skrutne stanovyszcze, probuje z tym voroz'ym otoczennjam szukaty kontaktu, szczob zabezpeczyty Ukrajini nejtralitet. Ce robyty bulo skladno, bo jak i teper, proty n'oho i Ukrajiny velas' informacijana vijna. Joho obbrihuvaly, dilyly derz'avu susidy i miz' soboju i szcze j zaklykaly anhlijciv doluczatys'.

29. січня 2015 р. Po L'vivs'komu radio buv efir iz predstavnykom komisariatu. Ljudy pytaly i komentuvaly czerhovu mobilizaciju. Czastyna sluhacziv vpevnena, szczo jde vijna miz' kolomyjs'kymy i ahmetovymy. A meni ne viryt'sja, bo naszczo Putinu uv'jaznutys' v c'omu protyborstvi i terpity taki hrandiozni material'ni zbytky? Abo z' hid podij vyvernuv v inszyj aspekt? Czytaju navperemin dytjaczu knyz'ku pro sobaku Strilku i knyhu Kentrz'yns'koho. Tam (в Кентжинського. - О.П.) rozloho opysuje avtor pravlinnja Stanislava Leszczyns'ko. Jak na zdorovyj hluzd, to skazaty, szczo to (король. - О.П.) bula homo sapiens, tjaz'ko. Ale szvedy spryczynyly dlja Ukrajiny duz'e tjaz'ku sytuaciju.

2. лютого 2015 р. Sydz'u i na mene naletilo povno vsjakyh dumok. Odna z nyh daje vz'e samij sobi pytannja: za szczo nas Bog tak tjaz'ko karaje? I todi, za het'manszczyny, ljudy postijno vely vijny, i teper taka sytuacija. Je, pravda, riznycja. Todiszni het'many i jih administraciji buly razom z vijs'kom v pohodah. A szljahta, ty z' moz'esz baczyty po Pisoczyns'kyh, jszla vojuvaty tez'. A szczo suczasni skorobahat'ky? Vidkupljajut'sja. Oto vse, szczo vyjszlo naverh, vono take dlja narodu czuz'oridne. Szcze j v biolohiji pojavyvsja svojeridnyj Oles' Buzyna. Poczav na osnovi jakyhos' doslidz'en' z biolohiji dokazuvaty hybnist' rasovoji teoriji. I dlja Ukrajiny ce vaz'lyvo, bo vona, movljav, zovsim vidstala konservatyvna nacija. Ci z'urnalisty poczaly na radio prytjahaty kohos' het' zovsim poza zdorovym hluzdom.

5. лютого 2015 р.

О. П. Czutaju tuv lvivsku "Krajinu" z Oksanoju Zabuzhko.

Н. В. Ty czytajesz stari interv'ju z Zabuz'ko, a vona vz'e maje novi. Ale z'urnalu ne kupyla, bo skazaly, szczo s'ohodni ne zavezly. Tam taki absurdni ideji vystavljajut', szczo vuha v'janut'. Niby Ukrajina znov maje szukaty, komu piddatys'. Tobto, zakljuczaty novi sojuzy. Czytaju pro ti ranisze pidpysani, to vony dlja Ukrajiny niczoho dobroho ne prynosyly, ni odyn. Czy pomyljajus'? Jak na mene, harantamy cilisnosti Ukrajiny je USA i Anhlija. To szukaty v nyh pidtrymky. I v Kanady. Do c'oho zaluczyty diasporu, vona v cyh krajinah potuz'nja. I z toho poczynaty.

6. лютого 2015 р.

O. П. Baczyv sjohodni, szczo hryvnja kosztuje vzhe 0,04 zelenoho. Ce jakszczo kruhom dolarovi ciny, to bude nam, szcze j lyszytsja. Kazala Zabuzhko, szczo ne zavadyla b u sviti "chorosza ekonomiczna kryza", szczob ljudy perekonalys, szczo hroszi - ce poroch. Ale v sviti nacze vse v porjadku. Ce v nas take bezholov'ja. A cikavo, jak bulo z hriszmy v czasy Mazepy? Czy tezh tak zalezhaly ljudy vid hroszej? Ty napysala za naturalnych sojuznykiv Ukrajiny. Ale czohos spolochalys Nimci i Francuzy. I ce zavzhdy todi, koly Ukrajina daje Moskaljam po zubach. Bo koly byly naszych, to vony movczky sposterihaly. Take vrazhennia, szczo vony Moskaljam prosto pidihryjut.

Н. В. Za hroszovu odynycju pry Mazepi ne zustrila danych, jakoju vona bula. A vsja hospodarka bula duz'e potuz'noju, i bahato hroszej vkladalos' u vijs'ko. Na z'al', Petruszka ti polky, jaki Mazepa vykohav, zabrav pid svoje komanduvannja. A iz szvedamy zijszlys' na Siverszczyni. To szvedy v seljan kupljaly proviant i obicjaly jih ne czipaty. A petruszkiny soldaty ljudej hrabuvaly, zhonyly z sil i vse palyly. Nadijus', szczo ti Putins'ki zahysnyczky niczoho pohanoho ne zrobljat' dlja Ukrajiny, bo v Kyjevi buv Ivan Bajdyn, i vin tez' buv posvjaczenyj v tajemni perehovory. Hryvnja stala, jak i ves' narod, ob'jektom szahrajstva i spekuljacij. I tut ne dyvno, bo jak szahraj beret'sja za spravu, to takoju vona i bude. I nijaki krytyky fahivciv, nijaki zapyty deputativ ne dijut'.

7. лютого 2015 р.

O. П. Baczyv v komentarjach do "Ukr. pravdy", szczo vzhe zhadujut Mazepu, jak mudroho derzhavnoho dijacza. To ty czytajesz tu knyhu same na czasi.

Н. В. Toho Kentrz'yns'koho, vydno, vs'oho rozkupyly, robota duz'e cikava, to i ljud vzjavsja jiji czytaty. Ce jakby joho pereklaly zrazu, jak knyha vyjszla z druku, to moz'e b ne dalys' tak bezslavno rozbrojitys'. Moskovyty buly zavz'dy, jak til'ky poczaly oformljatys' v derz'avu, voroz'e nalasztovani do Ukrajiny. A jak pohljanuty na jih stosunky iz inszymy susidnimy narodamy, to taki z', jak z Ukrajinoju.

9. лютого 2015 р. Troszky poczytala Kentrz'yns'koho. Petruszka ne tak bojavsja szvediv, jak buntu ukrajinciv i vviv svoji vijs'ka v central'nu Ukrajinu. Faktyczno okupuvav. Jasno Mazepa razom iz starszynamy poczaly szukaty porozuminnaj zi szvedamy. A buly na boci moskovytiv do ostann'oho.

10. лютого 2015 р. Doczytala knyz'ku do toho, jak Mazepa zdavsja na mylist' szveds'komu korolju. Jaka to bula skladna sytuacija! Zaraz jakos' tak vypadaje na dolju Ukrajiny, szczo tez' neprosta. Daj Boz'e, aby lysz blahopoluczno, ne vtratyvszy derz'avu, vyplutatys'.11. лютого 2015 р. Vczora trohy dali proczytala Kentrz'yns'koho. Mazepa piddavsja szveds'komu korolju. I szczo toj joho zrazu z' potraktuvav, jak vasala, i zveliv zabezpeczyty zymivlju joho soldatam, bo ce vz'e bula osin'. I zveliv viddaty vsi ukriplennja szvedam v korystuvannja. Ta polityka i vsi kolo neji - sucil'na pidlota. Szvedy vzjalys' vojuvaty z moskovytamy, a tez' okupuvaly razom z nymy Ukrajinu. Szcze j poljaky pryjszly sobi az' z dvoh storin. Ce z' bo tomu Kravczuku treba bulo pered tym , jak zdavaty zbroju, pocikavytys' mynulym. Taki diji maly b buty pokarani, naj by skil'ky czasu ne splylo. A teper jdut' rozmovy pro vijs'kovyj stan na vsju terytoriju Ukrajiny. Podumalos', a jak z tymy ljud'my, szczo znahodjat'sja za mez'amy kraju?

12. лютого 2015 р.

O. П. Czytav, czym zakinczylos' te spotkanie v Minsku. Mozhe, spravdi, trochy zatychne. Bo vzhe skilky zhyttiv zabrala ta vijna, skilky nenavysti posijalos', skilky treba bude kosztiv, szczob vidnovyty zrujnovane. Moskvu, jakszczo ne spitkne jiji jakas' serjozna pereszkoda, niszczo nikoly ne zupynyt', bo ce varvar. I my pryreczeni z nym susidyty. Ale kazhut', Hruzija, vtratyvszy czastynu suverynitetu, ale distavszy myrnu peredyszku, za cej czas duzhe pokraszczylas'. Je vnutriszni czvary, ale zahalom kraj rozvyvajetsja. Vzhe j Lukaszenko czuchaje potylycju, zhalkujuczy, szczo tak neobaczno rozzbrojivsja, baczuczy, jak rozijszovsja "sosed, czto sprava". A Kazachstan to vzahali des' dryzhaky berut', bo jomu vidkryto pohrozhujut' moskevski kerovniky, szczo sydjat' v "dumi". Vidnosno sojuznykiv, to, spravdi, vid nych kraszcze trymatys' podali, tak samo, jak i vid vorohiv. Ale maje buty mic derzhavy.

Н. В. Iz tymy peremovynamy v Mins'ku, jak na mene, holovne, szczo toho medvedja vytjahnuly na ljudy, i tak stalo oczevydnym, szczo vono vyznalo ahresiju. A za ozbrojennja, to tez' jakas' nevdaczka. Mazepa mav dobre vijs'ko, ale joho zmusyly te vijs'ko poviddavaty. Czastynu poljakam pid komanduvannja Synjavs'koho, inszu Petruszci. A Kentrz'yns'kyj dijszov vysnovku, szczo vsi uczasnyky vijny maly na meti vyriszyty svoji komercijni cili. Moz'e i zaraz jdet'sja pro rynky zbutu i, vzahali, torhivlju z Ukrajinoju.

8. березня 2015 р. Szcze czytala vidomoho nam istoryka. Vin dokladno analizuje pryczyny porazky szvediv. I szczo z'? Vony prohraly v potuz'nosti propahandy i na dyplomatiji. Bulo vaz'lyvo koho pidtrymaje Porta i Krym. I turky namahalys' vyjasnyty, czy szvedy hotovi jih zaluczyty do antymoskovs'koji vijny. Korol' ne mih operatyvno vyznaczytys'. Zate Petro 1 svojim poslancja dav bahato hroszej i soboliv dlja pidkupu administraciji. Sam car napysav lysta, szczo ljubyt' zverhnyka i vlasztuvav spalennja 10 protruhnjavilyh korabliv na Azovi. Jih vydaly jak spalennja dijuczoho flotu. I potverdyv myrnu uhodu. Na vidminu suczasnoho Petra, sam pysav ahitky, jizdyv na Azov na show spalennja i pysav lysty do oczil'nykiv derz'av. I buv u vidpovidni momenty iz vijs'kom. Nam na take ne talanyt'.

13. березня 2015 р.

О. П. Po polskomu radio ("Jedynci") sjohodni vystupav odyn pretendent na prezydentsku papachu z jakojis kyszenkovoji partiji. To duzhe prychylnyj do Moskoviji i neprychynyj do nas. Je j taki.

Н. В. Doczytala rozdil z vidomoji knyhy. To z toji duz'e povczal'noji praci istoryka moz'na zrobyty vysnovky, szczo moskovyty istoriju svoju vykorystovujut', beruczy na ozbrojennja taki sami alhorytmy v pryhnoblenni inszyh narodiv, jaki buly 300 r. tomu. Ukrajins'ki i pol's'ki polityky uroky istoriji kruto ihnorujut'. Moskovs'kyj car ne curavsja ni brehnju poszyrjuvaty, ni zorstoko rozpravljatys' z nepokirnymy, ni pidkupovuvaty, ni lestyty. A do bytvy pid Poltavoju rozbyv vszczent vijs'ko S.Leszczyns'koho. Jaki nastupyly po tomu naslidky, ne znaju, dumaju, szczo, jak i dlja Ukrajiny, nevtiszni.

14. березня 2015 р. Z toji istoriji czasiv Mazepy i nastupnyh 300 rokiv vynykaje szcze odna ricz. Vsi, hto abo tikav v Moskoviji, abo jih nasyl’no tudy zamanjuvaly, vyrvatys' z jiji obijmiv vz'e ne mohly. Ce ja pyszu czerez te, szczo vtikaczi oliharhy dumajut' povernutys' v Ukrajinu. Pobaczymo, czy impers'ki zvyczky zminylys'. Ale to ne naszi problemy.

15. березня 2015 р. Trohy poczytala dali pro podiji bil'sz, jak 300-litn'oji davnyny. Popaly ukrajinci v tjaz'ku skrutu. Szvedy vykorystovuvaly siczovykiv na najdramatyczniszyh lankah vz'e pid Poltavoju. Ljudy duz'e czyslenno hynuly. Ale ce buv zahyst svojeji zemli, i Mazepa v svoji nemolodi roky hodyv z tym vijs'kom na peredovu. A szvedy vyriszyly berehty svoje vijs'ko. Ljudy iz sil tez' jszly do zaporoz'civ u vijs'ko, bo Petro palyv i rujnuvav sela.

22. березня 2014 р. Majz'e doczytala Kentrz'yns'koho. Zakinczennja tak zvanoji Pivnicznoji vijny na terenah Ukrajiny duz'e neproste. Ale napyszu vzavtra.

23. березня 2015 р. Pozavczora proczytala pro zakinczennja vijny moskaliv iz szvedamy. Na poczatku nastupu na moskovytiv poranyly v nohu szveds'koho korolja. Vin ne perevjazav ranu i vtratyv bahato krovi. Zneprytomniv, az' todi nadaly jomu dopomohu. Ale stan vz'e buv vaz'kyj. Vijs'ko syl'no pidupalo duhom, i nastup provalyvsja. Tikaly szvedy pid prykryttjam zaporoz'civ. Heneraly napoljahly na vidstupi. I vyriszeno bulo jty na pivden' i szukaty pidtrymky v kryms'kyh tatar i turkiv. Dlja c'oho perepravyly korolja i Mazepu czerez Dnipro, a armiju i zaporozciv zalyszyla na szveds'koho henerala. Vony maly postupovo perejty riczku. Szczo bulo dali, napyszu vzavtra, bo to vyjde zabahato naraz.

24. березня 2015 р.

О. П. V Kentrzynskoho ty pidijszla do toho miscja, jakomu prysvjaczena velyka knyha szvedskoho doslidnyka . U nas vona je v polskomu perekladi [йдеться про книгу: Peter Englund. Połtawa, 2003 (пер. з шведської). - О.П.]. Ale vin tam bilsze pysze pro Szvediv. Zhaduje j pro kozakiv i Mazepu, to cikavo spivstavyty ci doslidzhennia.

Н. В. Toho, szczo napysav Kentrz'yns'kyj, dumaju szvedy ne napyszut'. Bo to duz'e hanebha dlja nyh istorija. Ja pysala, szczo armija szveds'ka i czastyna vijs'ka Zaporiz's'koho zupynylys' bilja poselennja Perevoloczna. Vony ne vstyhly perepravytys' czerez Dnipro i jih dohnav Men'szykov iz czastynoju kozakiv Skoropads'koho. Syly buly rivni, ale holovnokomanduvacz szveds'koho vijs'ka vyriszyv zdatys'. Moskovyty poobicjaly jim, szczo vijs'ko vidpustjat', a 5 punktom toji uhody pro kapituljaciju bulo – vydaty kozakiv. Vydaly tyh kozakiv razom z obozom, de buly z'inky i dity. Moskali vczynyly z’ahlyvu masakru, vsih bez vynjatku nyszczaczy na oczah szvediv, jaki pered tym buly pidpysaly uhodu pro te, szczo kozakiv i tyh, szczo sliduvaly z nymy v obozi, berut' pid svij zahyst. Taka bula obicjanka i jiji vykonannja czuz'yncjamy. A moskovs'ki ubljudky pokazaly, hto vony buly i zaraz je. Ce maly b znaty ti poperedni prezydenty, szczo nyszczyly armiju.

25. березня 2015 р.  

О.П. Podiji z masakroju naszych ludej opysav takozh i Sved. Knyzhky joho, zvyczajno, nichto, krim Poljakiv, ne pereklav.

Н.В. Ti szveds'ki istoryky musily szczos' tez' pysaty, Kentrz'yns'kyj vydav svoju pracju anhlijs'koju. To hto htiv, to mav dobre pidtverdz'eni dokumeantamy fakty.

Роздуми Надії Воловодівської з приводу прочитаного в Юрія Шевельова

Proczytala v zbirnyku, szczo vydav Den', stattju Szeval'ova za 1954 r. Bulo 300-riczczja Perejaslavs'koji uhody. Pysze, szczo nebahato z toho czasu zminylos'. Vorohy Ukrajiny - Moskva, ukrajins'ka provincijnist' i kompleks koczubejivszczyny, - jak buly jiji vorohamy, tak i zalyszylys'. A meni podumalos', szczo to komus' bulo potribno vse ziphaty na Koczubeja. Bo jak podyvytys' zaraz, to vtruczatys' u spravy Ukrajiny zaklykaly Fel'dman, Rabinovicz i Tabacznik. Ce vony robyly i v 2008 r. i v 2012. Jasno, szczo za nymy stojaly szcze j jihni povodyri. I, zvisno, ne ukrajinci. Toj Szevel'ov, carstvo jomu nebesne i viczna pam'jat', Moskvu baczyv naskriz'.

Нова знахідка (сокирки під лавкою): До історії освіти на Поділлі

Вінниця, Подільської губернії (Лист до "Kraju").

На порядку денному міських справ зараз є питання про відкриття у нашому місті гімназії. Стара це вже історія, бо ще у 1875 р. померлий у Вінниці іудей Цаль Вайнштейн (Cal Wajnsztejn) залишив значний спадок на справу шкільництва. Місто з року в рік поновлювало прохання до вищої влади щодо відкриття гімназії, але проектам тим завжди ставало щось на заваді: або нестача коштів, або невідповідність міських проектів перспективам міністерства освіти. Коли місто просило за класичну гімназію, надходила відповідь, що, внаслідок близького розташування гімназії у Немирові, місто зробить краще, якщо відкриє школу в напрямку реальному. Тоді подали прохання про запровадження реальної школи, та на це отримано відповідь, що в проекті є загальна реформа реальних шкіл, і запропоновано натомість професійну школу. Врешті-решт місто попросило затвердити який-небудь середній навчальний заклад, офіруючи зі свого боку будинок і 6,000 карбованців сріблом допомоги на рік. Та ще й цього разу надійшла відмова, мотивована відсутністю коштів. Кілька років пішло на домовленості з приватними педагогами, які хотіли відкрити приватну гімназію за допомогою міста. Та й це зійшло на пси: влада не надала своєї згоди. Безплідність цих спроб до решти знетерпеливила виконавців заповіту Цаля Вайнштейна. Капітал в банку майже досяг суми 50,000 карбованців сріблом і лежав бездіяльно. Тому вирішили побудувати на певному місці дім імені Цаля Вайнштейна, пристосований до вимог середнього навчального закладу. Будівництво довірено головному архітекторові Київського навчального округу панові Чекмарьову; підготовлено запаси будівельного матеріалу і напровесні вирішено братись до будування. Оскільки будівля постає з відома і дозволу київської освітньої влади, місто зі свого боку задумало поновити свої старання за школу. Міська рада постановила офірувати щорічно 8,000 карбованців сріблом для майбутньої школи і делегувала зі свого лона двох уповноважених: голову міста доктора Щавінського (Szczawiński) і радного пана Конюхова, які мають намір незабаром поїхати до Петербурга і особисто клопотатись щодо задоволення деяких просьб. Аби ж то їм поталанило! Тепер слівце за шкільну минувшину нашого міста. На початку XVII ст. Валентий Олександр Калиновський (Walenty Aleksander Kalinowski; в оригіналі помилково: Aleksander Walenty) заснував у Вінниці колегіум отців Єзуїтів, щедро обдарувавши заклад із власних і старостинських гаманів. По усуненню єзуїтів в Мурах колегіуму розміщено Академічну школу, яка проіснувала до часів Чацького (Czacki). Цей останній заклав тут під патронатом Віленського університету славнозвісну Подільську гімназію. Перший директор цієї гімназії ксьондз Мацейовський (Maciejowski) за досить короткий час відреставрував давні Мури і за допомогою пожертв громадськості забезпечив гімназію бібліотекою і педагогічними кабінетами. Сорок років тому гімназію у Вінниці було ліквідовано і перенесено до Білої Церкви разом з бібліотекою і всіма засобами; залишені Мури були віддані під військове використання. Міській управі вдалося відібрати на свою користь ці будівлі, але надаремне. Таким чином, маючи живий приклад, як нанівець пішла у Вінниці офірність і праця двох з половиною століть, виконавці тестаменту Цаля Вайнштейна намагаються забезпечити долю дому Вайнштейна в майбутньому, обумовлюючи у контракті з містом, що дім ніколи не може бути використовуваний до інших потреб, а лише на школу, в якій могла б учитися місцева молодь незалежно від походження, визнання або національності. Автор: C.N.

Переклад з польської мови.
[Джерело: Газета "Kraj" (Петербург), 1887, № 8, 20 лют., с. 15]

Діалог на актуальну тему

O.P. Je prohnozy (Kahanec, Havrylyszyn), szczo rokiv czerez 10-12 Ukrajina bude cilkom vilnoju vid tych neszczast', szczo zaraz jiji obsily, a ludy szczaslyvymy i v pomirnomu dostatku.

N.V. Ti proroctva pro svitle majbutnje ne maly b tvoryty iljuzij. Bo Ukrajina - lasyj szmat dlja bahat'oh vorohiv, i poky ne bude vytvorena vijs'kova potuha, budem zavz'dy bezzahysni. Ce v meni zahovoryv pesymist. A zaraz maly b projavyty vytrymku i ne  datys' znov na vsjaki myrni, jak zaraz robyt' prezydent, ustupky. Tam v tij Rosiji harjaczymy toczkamy vyplekaly stado ubyvc', i toj Putiv dav jim moz'lyvist' pophatys' v Ukrajinu, szczob tut jih ponyszczyly. A haj by naszi sylovyky jih prosto vyphaly znov do Moskvy. Ti ljudy, jaki pidtrymuvaly tu bandu, navit' ne ujavljaly, jake lyho pustyly v svij dim. Duz'e nepraktyczni i dijuczi polityky, dyvuje mene, szczo nihto ne szukaje kontaktu z rosijs'koju opozycijeju. Inszi polityky szukaly sposib vrivnovaz'ennja kontaktiv, krim naszyh.

Мандрівка до Рахнівки (уривок з щоденника)

5 вересня 1990 року, середа. Перебуваю на рідній Тепличчині. Приїхали з Ігорем 24 серпня. Копали картоплю в Мочулці. 26-го з Юрком їздили до Гайсина. Виявляється, там виходить збірник-газета "Відродження", 7-й номер якого присвячений Василю Стусу. Кінчили картоплю в Теплику, і 29-го посадив хлопців на поїзд (ледве взяв білети). Дзвонив того дня Наді. Потім кінчили копати в Малій Мочулці. В суботу їздив до Умані, був в Софіївці (як там чудово!), купив деякі книги, які зразу ж послав до Львова. В неділю, 2-го вересня, гайсинським автобусом доїхав до Кіблича. Там купив Підмогильного "Місто" і Крип'якевича "Богдан Хмельницький". Один дядько розказував, як дійти до Рахнівки. Це дуже пряма, гарна польова дорога, 6 км (все зафотографовано, не знаю, чи вийдуть слайди). 

Гостинець з Кіблича на Рахнівку

(Слайди до показу на блозі допоміг спорядити д-р Марцін Пйонтковський,
ад'юнкт Лодзької Політехніки, хороший хлопець)


А по тому гостинцю треба пішочком-пішочком...
 

 Було по-недільному святково і жарко. В селі направили до хати Стусів. Живуть там їхні родичі Сімковські - Микола Дмитрович з жінкою і сином. Був ще брат Степан, інженер з Івано-Франківська. Мати Стуса і батько Степана, Їлина і Дмитро – рідні, брат і сестра. Розповідали, що знали; Стуси виїхали з Рахнівки у 1939 році, коли Василькові було трохи більше року. Батько був виїхав ще раніше, на Донбас, робив слюсарем-сантехніком. Бачив безперспективність колгоспів. Хата в них стояла під горбком. Город в низині і дуже часто виходила наверх вода, заливало (город у вигляді довгого ложа з крутим спуском). Тепер, готуючись до гостей, колгоспне начальство обгородило криницю, яку викопав старий Стус, Семен Якович, поставило нові цибрини, пофарбувало і ... загадило пульверизатором воду. Микола з цього приводу матювався з міліціонером, а той погрожував йому 15-тьма “сутками”. Розповідав, як він їздив до Василя в гості до Києва, був у нього на дачі. Як я потім пішов, то Микола з сином і Степаном вийняли 300 відер води. Розказував Микола (він з 30-го року; а Степан з 40-го), що джерело в криниці має велику силу, воно б'є рукавом.

Біля Стусової криниці
(справа наліво: п. Степан Сімковський, п. Микола Сімковський та його син)

 

Вгощали обідом, були саме жінки, які помагали копати бараболю. Василя знають погано. Хоча він і малим, і дорослим приїжджав на літо. Степан згадував: "Отут з горбочка під хатою ми з Василем на голих задах малими їздили, а тітка сварилась". Степан потім мене проводив біля школи на дорогу. Йшли в напрямку уманської траси (за 2 км) до лісу. Він багато розказував; як грались під лісом у яру на німецькому танку ("Василь залазив в танк, а я скочував з гори коток, і той гупав об танк, тоді мінялись місцями"), як ходили за якимись пригодами в ліс; мати сварилась, то вони – потайки, як вже дорослими ставили комина з лози в Миколиній хаті ("Василь був всередині комина, а я накидав глину ззовні"), як зустрічались в Києві (зокрема, відвідували музей Івана Гончара; за ними весь час ходив один тип, але Василь просив не звертати уваги, казав, що вже звик до цього), як говорили про письменницькі справи навіть у присутності Степана, як дуже бідно жила сім'я Василя у важкі часи; як відвертались від Стуса його колеги; який був кристально чесний Стус. Згадував Степан про збірку перекладів Гете, виконану Стусом, яку він подарував Степану з надписом (Степан купив в магазині, бо Василь зовсім був без заробітку). Степан найбільше й досі переживає, що Стуси так бідували. Я так зрозумів, що всі родичі були досить далекі від Стуса (тим більше, що як казав Степан, Василь просив не дуже контактувати з ним, щоб не наражатись на неприємності з боку влади). Спільного, звичайно, було мало, але Василь був простим хлопцем і любив селян, принаймні глибоко знав їхнє буття. Над нашим селом висить така гробова дошка, що з-за неї, мабуть, люди бояться глянути самі собі в вічі, бояться й грана правди; чим дужче вона давить, тим нижче вони схиляються. Якийсь тваринний жах над можливими змінами. Він породжує опір тим змінам. І вдома (в Мочулці), і в Рахнівці жінки-пенсіонери не хочуть ніяких різких змін ні в яку сторону. А їхнє невдоволення труднощами повернуте наче до самих себе. Все це складно аналізувати, а може ще й рано. Коротше, провів тоді Степан мене до лісу, ще стільки ж я йшов сам; на трасі почекав. Підвіз якийсь "частник". На Теплицькому роз'їзді дочекався уманського автобуса. Було поверхневе знайомство з молодими "супругами" з хутора Петровського. Чоловік знає історію хутора. Ввечері добрався до діда Гріші (він був на хрестинах, а баба Ганя – сама, сердилась, що він вічно ходить по всяких "застольях" і що молодим таким був, ліз між старих людей і цим завоював авторитет в її тата і мами, і взяв її насильно; "а я казала: буду сидіти в дівках, поки не посивію, а за тебе не піду"; скільки було в мене тих женихів!, а стражгородський геть і старостів присилав, але тато і мама не схотіли; був в мене хлопець Льоня, якось вже отепер [це, розумій, років 10-15 тому] поздоровався, аж тоді вже згадала, що це він"; цілий вечір баба Ганя скаржилась на свою долю; вирішили, діда не пускати, якщо пізно прийде, "бо раз привели хлопці під ворота, та й покинули, а він на мокрому спав аж до ранку, а під ранок добувся до хати; а тоді жалувався, що болить бік"; але тепер дід прийшов, як тільки лягли, і не п'яний). На другий день різали і рубали дрова. 4-го вранці поїхав в Гайсин, в книжному купив Підмогильного "Невеличка драма" і спогади Ф. Шаляпіна. Потім через Чечелівку поїхав в Рахнівку. (Спепан, проводжаючи, запрошував приїхати цього дня знову, бо мало бути громадське вшанування пам'яті Василя Стуса. До речі, мама дуже панічно протестувала проти цих поїздок – "пенсійний реакціонізм"). Поміг копати картоплю. Була одна жінка-сусідка, син і жінка Миколи - Ганна. Розказували, що вже були "рухівці", щось говорили, але вони нічого не зрозуміли. Колгоспи треба розпускати, а як же одинокі жінки, бідні сім'ї? (Видно, погано ті розказували). Задавали мені багато питань: від фермерства, колгоспів – до міського життя. Багато з чим згоджувались. Після обіду ще трохи підкопали бараболі (яку вони вовсю тащуть на одеський Привоз; от, де можна побачити тітку Ганю), а потім ми з Степаном пішли до клубу. В нього жінка – гуцулка з Косівщини, то теща вишила зеленим дуже гарну сорочку. Коло входу до клубу вже стирчав мілітон. Це особливо обурило Степана, до якого за день перед тим приїжджали з райкому на "допит" (цікавились, що він привіз; він їм показав листи Орача і біографію Лук'яненка з фотографією і автографом). В клуб приїхали з сусідніх сіл – Чечелівки, інших не пам'ятаю, з Гайсина (організована Будинком Культури група), з Вінницького педінституту - історики. В залі було переповнено, на сцені портрет Василя Стуса. О 17 год. відкрилась офіційна частина. Пробубніли загальновідоме вчителі, виступив з емоційною доповіддю якийсь канд. філол. наук, виступили жінки з сіл (проспівали гарні українські пісні), якась гайсинська співачка (з дефектом звуку "с" і з фальшивими широкими розводами рук в кінці співу), словом, дійсно, ледь не дійшло до танців. Студентів перед тим не хотіли пускати з виступом, - про це сказав їх керівник, - але люди зажадали, щоб вони були нарівні з усіма. Багато фотографували, причому лізли прямо-таки ледь не впритул. По залі пустили свічечки, запалили. З виступами студентів, які приїхали з національними прапорами (один з чорною стрічкою), почався справжній вечір пам'яті. Співали на вірші Стуса (вперше чув "Скучив за степом..." і інші) і декламували його.

Виступ вінницьких студентів

 

Студентка запропонувала вшанувати (вставанням і хвилиною мовчання) Василя Стуса під звуки (невдало виконаного) "Реквієму" Моцарта, любимого Василем (не знав!). Керівник студентів запропонував назвати школу в Рахнівці іменем Стуса (але чи вони цього заслуговують?). Підтримало це оплесками небагато (публіка не знала, що при цьому робити). В залі, як в кожному сільському клубі, балачки, ззаду натовп, де мало що й чують і розуміють. Багато стояло попід стінами. Сподобався один місцевий поет з Чечелівки - Віктор Ющенко, тракторист. Ще - один співак, але пісні були невпопад, хоч голос чистий, сильний; дещо самозакоханий частими виступами серед своїх односельчан. Потім офіційно почали закривати вечір, але група людей запротестувала. Виявилось, що не дали ще всім слова. Звернулись до людей, і люди підтримали, хоч голова сільради намагався там щось й собі протестувати. Виявилось, ще хочуть виступити представники Республіканської партії з Вінниці. Розповіли про характеристику Стусом КГБ, про справжнього Стуса, борця за правду; що кати ще не названі, вони поміж нас на волі, втягують до нового союзного договору. Люди все це чули вперше, як і бачили вперше, можливо, українські прапори. Як виступаючий закінчив словами "Слава Україні!" і у відповідь почулось громове "Слава героям!", "Героям слава!" – ошелешено дивились по боках. Почали питати: "Це ви зі Львова?". Степан: "Ні, з Рахнівки!" Вони: "Це ти, Степане?" Найбільш вражені були, мабуть, вчителі. А от дітей щось не було видно. Мабуть-таки, заборонили пускати. Отак, як у Шевченка, що німець, мабуть, навчить нас історії. Не пустили дітей, "не розрішили". Один із студентів виступив і сказав, що голова сільради не дозволяв свічки роздавали в зал. Не дозволяв і сам не взяв, і от одна свічка його - незапалена. Зал дружно вигукнув: "Ганьба!" А ззаду, в натовпі, без кінця галасував якийсь напідпитку. Мордатий такий. Коли Ющенко просив надати слово гостям, він кричав: "Не треба!", "Ющенко, їдь в своє село, в тебе хата горить!" Потім надворі носив прапор і казав: "А що, я може тоже за самостійну Україну, вчеплю на сільраді". (Але, видно, викине). Словом, вечір трохи зіпсували, під кінець. Але все-одно люди віддали шану Василеві Стусу, як великомученику, своєму синові. Старше покоління пасивне – але й воно прислухається, придивляється, аналізує, вагається. А молодь! "Безмятежна", тендітна, повна тихої енергії і рішуча. Хотів під'їхати з студентами до Гайсина, але вони кажуть: ми ще нескоро!.. Зібралися, уквічані прапорами, і пішли юрбою, тонконогою, високою, гордою, до місця народження Поета. Я попрощався з Степаном, він питав, чи я не переночую (і тітка Ганя ще тоді з города питала: "Та й що, вже не прийдете?"). Але треба було їхати, щоб вспіти на автобус. Незручно було турбувати людей, а так хотілось побути з усіма, коли налагодилась духовна єдність всіх! Пішли ж бо й юні студенти-історики і селяни. А там і пісні, і, можливо, молитва за упокій душі Василевої. Священика біля клубу не було. Може, там. Більше нізвідки не було гостей. Може перекрили дороги. Гайсинчани з апаратурою їхали теж і згодились взяти мене. В дорозі розговорились з якоюсь жінкою, сказала, що музей Гната Танцюри таки перевели в його власний будинок з будинку культури. Хто зна, може й той мій лист до Б. Олійника допоміг трохи. Ще треба добивались за музей М. Леонтовича в Марківці. В Гайсині сів на соболівський автобус і ввечері був вдома. Мама була невдоволена, але трохи відійшла. Сьогодні помчалась на колгоспну бараболю. Я в її очах змінився і став заодно з "бендерами". Ну, і хай! Так жити не можна. Я з тими, хто за переміни в кращу для народу сторону. Друге діло, що цей народ не хоче двигатись, бо не знає як, і - заляканий. Жаль, що немає збірки творів нашого великого Земляка. Він і донеччанам земляк, і кіровоградцям, і київцям. Син всієї України. Але має й посмертно багато ворогів. Тому й бояться публікувати. Великий збірник випустили гайсинці в своєму "Відродженні" № 7, але це майже все відоме, розраховане тільки на вузьку місцевість. Іду дещо робити бабі Теклі, потім поїду в Теплик до діда Гріші, а далі – у Львів.

Надія Воловодівська про кримські страхи на лахи

Rozpovila sestra Ljuba majz'e anekdotycznu opovid' z'inky z Maloji Moczulky, v jakoji rodyczka z'yve v Krymu i dzvonyt' pered tym, szczo ne pryjide na provody, bo v Moczulci panujut' banderivci i vsih nyszczat'. Ta z'inka kaz'e rodyczci, czy vona ne zvarijuvala? Zvidky v seli banderivci? A rodyczka svoje. To zijszlys' na tomu, szczo telefonni rozmovy budut' torkatys' pohody i zdorov'ja. Meni zdajet'sja, szczo ti krymczany budut' szukaty bud'-jaki vypravdannja jihnij zradlyvosty. To materykovij Ukrajini na ti kryms'ki vykrutasy treba dyvytys' spokijnisze i postavyty stosunky z Krymom vykljuczno na ekonomicznu osnovu.
Коментар О.П.: Вважаю, що для Мочульган це завелика честь, але й за це спасибі.