середу, 20 липня 2011 р.
Надія Воловодівська про мрію Оксани Забужко
Doczytala lystuvannja Zabuz'ko (з Шевельовим. - О.П.). Jakby vona szcze zdijsnyla jiji mriju pro napysannja praci pro Lesju Ukrajinku, bulo b czudovo. Jakos' L.Ukrajinku staranno zatuszovujut'. Poszkodyly vandaly pam'jatnyk, i ne czuty, szczob szczos' z cym zrobyly.
неділю, 10 липня 2011 р.
Відгук Надії Воловодівської про роботу над краєзнавством Тепличчини
Ja tak dumaju za ti sela, pro jaki ty pyszesz. Des' z'e majut' buty jakis' dokumenty, czy spohady, jaki mohly vcility pislja nakazu popalyty cerkovni i monastyrs'ki arhivy. Lysz nemaje komu jih dobren'ko poszukaty. Dobre, szczo ty hocz te, szczo trapljajet'sja zbyrajesz dokupy. Tym dajesz svizyj poviv dumky, bo toj kraj, jak na mene, zovsim zaczah.
Стражгород: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Стражгород
А в Розкошівці
Дощі ідуть,
А в Стражгороді
Річки бринуть.
Якби бриніли, то бриніли,
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає,
Старостам дає.
Тому Михайлі з
Торочками,
Тому Михайлі з
Торочками.
Не гуляй далі з
Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. св. Різдва села Стражгорода за 1779-1795 (фонд 224, опис 1, справа 1236).
Вперше про Стражгород довідуємось з подимного реєстру Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 48). У цьому реєстрі під назвою: A[d] M[aiorem] D[ei] G[loriam]. Taryfa albo Regestr dwoga konstytucyą podymnego, seymu generalnego sześćniedzielnego warszawskiego i laudum woiewództwa tuteyszego Bracławskiego approbowanego, w roku Pańskim 1643 uchwalonego, a przez urodzonego jeo mć pana Mikołaia Zaleskiego, poborcy woiewództwa Bracławskiego, tak iako każdy z jch mciów panów obywatelów, począwszy od dnia 27 aprilis za attestacyami jch mciów panów obywatelów pomienionych i za wykonaniem przez atamanów czy juramentów przede mną, od kożdego dymu in genere po złotemu rachuiąc, oddawał w Winnicy roku i dnia mnianowanego. (У найвищу славу Бога. Тариф або реєстр двох конституцій подимного, генерального двотижневого варшавського сейму і ухвали воєводства тутешнього Брацлавського, проведеного року Божого 1643, ухваленого і через урожоного його мосць пана Миколая Залєського, поборці Брацлавського воєводства, так як і через кожного з їх мосців панів обивателів, почавши з дня 27 квітня, за підтверженням згаданих їх мосців панів обивателів, і за виконанням через атаманів чи присяглих передо мною, з кожного диму загалом по злотому обчислюючи, віддавав у Вінниці вище вказаного року і дня), зазначено, що пан краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 20 димів (осель) міста Стражгорода (Strażgród) податку 20 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
На Стражгород під назвою слобода Strasgrud натрапляємо на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). Але на цій карті Strasgrud розміщений чомусь південніше Теплика (Smilgrud) на річці Тепличці, де зараз розташована Бджільна. А теперішній Стражгород локалізується на північному сході від Теплика на трьох річках, однією з яких є та ж Тепличка. Звертаємо увагу на цей факт спеціалістів з історичної географії. Звертаємо також увагу краєзнавців, що в Боплана на мапі значком у вигляді кружка з хрестиком позначені не поселення, що мали церкву, як дехто пише, а слободи, тобто, населені пункти, які були звільнені на певний час від податку.
У Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Стражгородок (пол. Strażhorodek). [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 257).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Стражгороді, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 93 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 70 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 88 дворів і воно належало до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Strażgrod.(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 35. с. Стражгород (Strazgrod): сповідалося 347 осіб; не сповідалося – 109; охрещено – 20; померли - 11; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 27. Стражгород: будинків 81; сповідалось 380 осіб; дітей – 181; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 9; шлюбів – 2; померло: чоловіків – 5, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 74, сповідалося 334 особи; дітей - 99; народилося: хлопчиків - 26, дівчаток - 17; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 11, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 65, сповідалося 433 особи; дітей - 63; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 8; шлюбів - 6; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 76, дорослих: чоловіків - 21, жінок - 129, дітей: хлопчиків - 23, дівчаток - 20.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 65 це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 92. Стражгород: дворів: у 1775 р. - 93, у 1797 р. - 88, осіб - 215.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
Подані вище архівні документи виявив професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, який люб’язно погодився, щоб ними користувались стражгородські ентузіасти історії свого села.
Гайсинський повіт
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> у Стражгороді душ чоловік 323.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823, с. 180)
Стражгород (Strażgród), село над річкою Тепличкою (Tepliczka), притокою Удича (Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, окружна поліція і волость – Теплик, католицька парафія – Тернівка, за 37 верстов від Гайсина, має 122 садиби, 682 мешканців, 916 десятин селянської землі, 67 церковної, двірської землі графині Олександри Потоцької в Теплицькому і Бубновецькому (в ориґіналі помилково – burnowieckim) - 20661 десятина. Церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1708 р., має 977 парафіян.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom XI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1890, s. 396).
Стражгород, село – розташоване по обох боках незначної безіменної річки, яка утворює в кінці села невеликий став. Місцерозташування села дещо підвищене. Клімат - здоровий. Ґрунт – чорноземний і досить родючий. Село віддалене за 30 верстов від м. Умані і, за переказами, під час козаччини тут був сторожовий пункт, від чого й дано назву селу - Стражгород. Людності в с. Стражгороді 1169 осіб обох статей. Всі вони – селяни-українці православного віросповідання. Економічний побут селян задовільний: селяни володіють достатньою кількістю доброї, урожайної землі і всі без винятку займаються хліборобством, але внаслідок сильно розвинутого п’янства - бідні; до церкви особливо не ретельні: церква в парафії зістаріла і начинням досить бідна. Церква побудована у 1708 р. на честь Різдва Пресятої Богородиці; будівлею дерев’яна, у 1848 р. була розширена чотирьома приділами і на даний час має вигляд хреста; іконостас оновлений у 1838 р. Збираються кошти на побудову нової церкви, і тепер є для цієї мети капіталу 4800 крб. Церковної землі: присадибної - 2 десятини 1241 сажень, орної у трьох змінах – 36 десятин 1251 сажень, сінокісної - 28 десятин 619 сажнів, хутору - 3 десятини 1251 сажень, а всього – 70 десятин 1037 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами, для псаломника будинку немає. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1868 р. колишнім місцевим священиком Іаковом Маршалковським; він також офірував на побудову церкви 1000 крб.; у 1872 р. священик Маршалковський подарував для школи свій будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<Призначений> виконуючим обов’язки псаломника в селі Стражгороді Гайсинського уїзду послушник Кам’янецького Троїцького монастиря Трохим Плотянський – 23 квітня <1904>.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 8 травня, № 19, с. 242-243).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Страшгорода(!) <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Те саме, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Стражгород
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 9.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 9.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 325.
Загальна кількість чоловіків – 718.
Загальна кількість жінок – 726.
Усього людей – 1444.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 17
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 244).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Дещо про Надію Танашевич
Надія Танашевич – колишня учениця, співробітниця і творчий товариш славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Вона вчилася у 1911-1919 рр. в Тульчинській єпархіальній жіночій школі, де Леонтович був учителем і диригентом жіночого хору, викладав співи й літературу. Після закінчення школи Надія Василівна, з заохочення свого вчителя-композитора, почала збирати народні пісні й подала Леонтовичу збірник, в якому містилося понад 400 мелодій і текстів. Микола Леонтович мріяв написати оперу „Українське весілля” . В зв’язку з цим давав завдання Надії Танашевич – збирати кращі пісні з весільного репертуару. Вона ж працювала з Леонтовичем над створенням оперного етюду „На русалчин великдень”.
Розповідаючи про свого вчителя, Надія Василівна малює зовнішній і внутрішній образ великого композитора. Зросту був вищесереднього, постать струнка, плечі широкі, рухи швидкі, очі голубі, округлі, виразні, ніс правильної форми, англійська борідка, як у Михайла Коцюбинського, і широке чоло. Брюнет, але волосся зовсім сиве. Голос був сиплуватий, слабкий, - зате поставу голосу мав надзвичайну.
Всі, що близько знали Леонтовича, дуже симпатизували йому, бо чарувала його простота у відносинах. Він був глибокий психолог, вивчав людину, підходив до її характеру.
- Ну, скажи, Надю, як ти дивишся на життя? – обізветься, було, до мене, - каже Надія Василівна. – Ну та тобі ще рано на нього дивитись, - обірве розмову напівжартома...
Надія Василівна Танашевич після трагічної загибелі Леонтовича від руки бандита продовжувала розпочату за його життя справу. Вона знала сотні ще не записаних перлин української пісні...
- Ой, батечку ж мій, бате,
Ой, батечку ж мій, бате,
З-за гори війна іде
На твоє подвір’ячко,
На твоє дитяточко.
Хотять тебе звоювати,
Мене від тебе взяти...
(Джерело: Журнал „Україна”, 1943, № 1-2).
Примітка: Надія Василявна Танашевич родом із Стражгорода.
А в Розкошівці
Дощі ідуть,
А в Стражгороді
Річки бринуть.
Якби бриніли, то бриніли,
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає,
Старостам дає.
Тому Михайлі з
Торочками,
Тому Михайлі з
Торочками.
Не гуляй далі з
Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. св. Різдва села Стражгорода за 1779-1795 (фонд 224, опис 1, справа 1236).
Вперше про Стражгород довідуємось з подимного реєстру Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 48). У цьому реєстрі під назвою: A[d] M[aiorem] D[ei] G[loriam]. Taryfa albo Regestr dwoga konstytucyą podymnego, seymu generalnego sześćniedzielnego warszawskiego i laudum woiewództwa tuteyszego Bracławskiego approbowanego, w roku Pańskim 1643 uchwalonego, a przez urodzonego jeo mć pana Mikołaia Zaleskiego, poborcy woiewództwa Bracławskiego, tak iako każdy z jch mciów panów obywatelów, począwszy od dnia 27 aprilis za attestacyami jch mciów panów obywatelów pomienionych i za wykonaniem przez atamanów czy juramentów przede mną, od kożdego dymu in genere po złotemu rachuiąc, oddawał w Winnicy roku i dnia mnianowanego. (У найвищу славу Бога. Тариф або реєстр двох конституцій подимного, генерального двотижневого варшавського сейму і ухвали воєводства тутешнього Брацлавського, проведеного року Божого 1643, ухваленого і через урожоного його мосць пана Миколая Залєського, поборці Брацлавського воєводства, так як і через кожного з їх мосців панів обивателів, почавши з дня 27 квітня, за підтверженням згаданих їх мосців панів обивателів, і за виконанням через атаманів чи присяглих передо мною, з кожного диму загалом по злотому обчислюючи, віддавав у Вінниці вище вказаного року і дня), зазначено, що пан краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 20 димів (осель) міста Стражгорода (Strażgród) податку 20 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
На Стражгород під назвою слобода Strasgrud натрапляємо на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). Але на цій карті Strasgrud розміщений чомусь південніше Теплика (Smilgrud) на річці Тепличці, де зараз розташована Бджільна. А теперішній Стражгород локалізується на північному сході від Теплика на трьох річках, однією з яких є та ж Тепличка. Звертаємо увагу на цей факт спеціалістів з історичної географії. Звертаємо також увагу краєзнавців, що в Боплана на мапі значком у вигляді кружка з хрестиком позначені не поселення, що мали церкву, як дехто пише, а слободи, тобто, населені пункти, які були звільнені на певний час від податку.
У Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Стражгородок (пол. Strażhorodek). [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 257).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Стражгороді, яке належить до Теплицького ключа, нараховується 93 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) вказано, що село має 70 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 88 дворів і воно належало до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського під назвою Strażgrod.(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 35. с. Стражгород (Strazgrod): сповідалося 347 осіб; не сповідалося – 109; охрещено – 20; померли - 11; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1782, травня 12/23 в Радомишлі.
Парафія: <...> 27. Стражгород: будинків 81; сповідалось 380 осіб; дітей – 181; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 9; шлюбів – 2; померло: чоловіків – 5, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з виданим Консисторією примірником.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 74, сповідалося 334 особи; дітей - 99; народилося: хлопчиків - 26, дівчаток - 17; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 11, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1786, дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 65, сповідалося 433 особи; дітей - 63; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 8; шлюбів - 6; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній Конгрегації дня 19.VI за нов. ст. 1793 року в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Стражгород: будинків - 76, дорослих: чоловіків - 21, жінок - 129, дітей: хлопчиків - 23, дівчаток - 20.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 65 це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 92. Стражгород: дворів: у 1775 р. - 93, у 1797 р. - 88, осіб - 215.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
Подані вище архівні документи виявив професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, який люб’язно погодився, щоб ними користувались стражгородські ентузіасти історії свого села.
Гайсинський повіт
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> у Стражгороді душ чоловік 323.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823, с. 180)
Стражгород (Strażgród), село над річкою Тепличкою (Tepliczka), притокою Удича (Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, окружна поліція і волость – Теплик, католицька парафія – Тернівка, за 37 верстов від Гайсина, має 122 садиби, 682 мешканців, 916 десятин селянської землі, 67 церковної, двірської землі графині Олександри Потоцької в Теплицькому і Бубновецькому (в ориґіналі помилково – burnowieckim) - 20661 десятина. Церква в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1708 р., має 977 парафіян.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom XI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1890, s. 396).
Стражгород, село – розташоване по обох боках незначної безіменної річки, яка утворює в кінці села невеликий став. Місцерозташування села дещо підвищене. Клімат - здоровий. Ґрунт – чорноземний і досить родючий. Село віддалене за 30 верстов від м. Умані і, за переказами, під час козаччини тут був сторожовий пункт, від чого й дано назву селу - Стражгород. Людності в с. Стражгороді 1169 осіб обох статей. Всі вони – селяни-українці православного віросповідання. Економічний побут селян задовільний: селяни володіють достатньою кількістю доброї, урожайної землі і всі без винятку займаються хліборобством, але внаслідок сильно розвинутого п’янства - бідні; до церкви особливо не ретельні: церква в парафії зістаріла і начинням досить бідна. Церква побудована у 1708 р. на честь Різдва Пресятої Богородиці; будівлею дерев’яна, у 1848 р. була розширена чотирьома приділами і на даний час має вигляд хреста; іконостас оновлений у 1838 р. Збираються кошти на побудову нової церкви, і тепер є для цієї мети капіталу 4800 крб. Церковної землі: присадибної - 2 десятини 1241 сажень, орної у трьох змінах – 36 десятин 1251 сажень, сінокісної - 28 десятин 619 сажнів, хутору - 3 десятини 1251 сажень, а всього – 70 десятин 1037 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами, для псаломника будинку немає. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1868 р. колишнім місцевим священиком Іаковом Маршалковським; він також офірував на побудову церкви 1000 крб.; у 1872 р. священик Маршалковський подарував для школи свій будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<Призначений> виконуючим обов’язки псаломника в селі Стражгороді Гайсинського уїзду послушник Кам’янецького Троїцького монастиря Трохим Плотянський – 23 квітня <1904>.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, 8 травня, № 19, с. 242-243).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапортах Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Страшгорода(!) <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Те саме, 1904, часть оффициальная, № 22, 29 трав.)
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Стражгород
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 9.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 9.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 325.
Загальна кількість чоловіків – 718.
Загальна кількість жінок – 726.
Усього людей – 1444.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 17
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 244).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Дещо про Надію Танашевич
Надія Танашевич – колишня учениця, співробітниця і творчий товариш славетного українського композитора Миколи Леонтовича. Вона вчилася у 1911-1919 рр. в Тульчинській єпархіальній жіночій школі, де Леонтович був учителем і диригентом жіночого хору, викладав співи й літературу. Після закінчення школи Надія Василівна, з заохочення свого вчителя-композитора, почала збирати народні пісні й подала Леонтовичу збірник, в якому містилося понад 400 мелодій і текстів. Микола Леонтович мріяв написати оперу „Українське весілля” . В зв’язку з цим давав завдання Надії Танашевич – збирати кращі пісні з весільного репертуару. Вона ж працювала з Леонтовичем над створенням оперного етюду „На русалчин великдень”.
Розповідаючи про свого вчителя, Надія Василівна малює зовнішній і внутрішній образ великого композитора. Зросту був вищесереднього, постать струнка, плечі широкі, рухи швидкі, очі голубі, округлі, виразні, ніс правильної форми, англійська борідка, як у Михайла Коцюбинського, і широке чоло. Брюнет, але волосся зовсім сиве. Голос був сиплуватий, слабкий, - зате поставу голосу мав надзвичайну.
Всі, що близько знали Леонтовича, дуже симпатизували йому, бо чарувала його простота у відносинах. Він був глибокий психолог, вивчав людину, підходив до її характеру.
- Ну, скажи, Надю, як ти дивишся на життя? – обізветься, було, до мене, - каже Надія Василівна. – Ну та тобі ще рано на нього дивитись, - обірве розмову напівжартома...
Надія Василівна Танашевич після трагічної загибелі Леонтовича від руки бандита продовжувала розпочату за його життя справу. Вона знала сотні ще не записаних перлин української пісні...
- Ой, батечку ж мій, бате,
Ой, батечку ж мій, бате,
З-за гори війна іде
На твоє подвір’ячко,
На твоє дитяточко.
Хотять тебе звоювати,
Мене від тебе взяти...
(Джерело: Журнал „Україна”, 1943, № 1-2).
Примітка: Надія Василявна Танашевич родом із Стражгорода.
суботу, 9 липня 2011 р.
Надія Воловодівська про львівські базарні ціни
Bula na Szuvari, kupyla kartopli po 4,5 hrn. za kilo. I ce najdeszevsze. A to po 7-8. Vse nyni poczalo doroz'czaty, hlib, olija, navit' pomidory, jakym niby i sezon pidhodyt'. Na bazarah malo ljudu. Moz'e czerez te, szczo bahato vzjalos', za poradoju hazariv, vyroszczuvaty ovoczi sami.
Надія Воловодівська ще про інтерв'ю Віктора Ющенка "Українській правді"
Toj dopys v UP (йдеться про інтерв'ю Віктора Ющенка кореспондентам "Української правди" від 8.07.2011. - О.П.) dobre mene oburyv. Juszczenko pomylyvsja, skazavszy tym z'urnalistam, szczo vony kraszczi. Haj by ti 'kraszczi' postavyly ti z sami zapytannja Janukovyczu. Taz' UP taka nezalez'na! A Janukovycz na dnjah mav pres-konferenciju. Nahoda bula pidhodjaszcza. I vyhljadajut' na dobre zazombovanyh na antypatiju. Nedarma tak trudjat'sja vidomoho sztybu specy. A te, szczo pytannja rozbudovy hromadjans'koho suspil'stva vysyt' hustym tumanom v suspil'stvi. Meni zdajet'sja, szczo jakby hromads'kyh orhanizacij bulo bahato, to minjalos' by suspil'stvo. Bo ukrajinciv duz'e dribno rozdilyly i diljat'. A my piddajemosja. I koz'en, jak pysze Zabuz'ko, robyt' dobro, ale vykljuczno dlja sebe. Navit' ti hromads'ki zemli, jaki v selah ljudej trymaly v kupi, Moroz i Symoneneko porozdavaly. I, faktyczno, na s'ohodni je duz'e malo czynnykiv, jaki ljudej ob'jednujut'. Za odnym vykljuczennjam - naszyh vorohiv. Ale tiji voriz'en'ky majut' duz'e boljacze staty na uljublenyj mozol'.
пʼятницю, 8 липня 2011 р.
Надія Воловодівська про "День" та бідосю в Росії
Duz'e hvalena mnoju hazeta 'Den' spohanila. Jiji pyszut' jakis' dvoje praktykantiv, ale v poperedn'omu nomeri peredrukuvaly rosijs'koho politoloha Zlobina, to v Rosiji z toho materialu vydno, taka beznadija i vidczaj... Tam z'e, spravdi, nahrabovano nevelykym kolom zloczynciv velyczezni bahatstva. I vony v tini kerujut' usim. Malo toho, poczaly keruvaty politykamy v EU.
Діалог на підтримку Віктора Ющенка
O.P. Proczytav cikave interv'ju Juszczenka dla "Ukr. pravdy" vid 8.07.2011. Svitla holova. Treba pidtrymuvaty joho z usich syl.
N.V. Zaraz miz' ljud'my czastisze czuty z'alkuvannja za Juszczenkom. Ale cja vlada dobre pyl'nuje i na zupynkah dali specy vystupajut' ni proty koho, lysz proty Juszczenka.
N.V. Zaraz miz' ljud'my czastisze czuty z'alkuvannja za Juszczenkom. Ale cja vlada dobre pyl'nuje i na zupynkah dali specy vystupajut' ni proty koho, lysz proty Juszczenka.
четвер, 7 липня 2011 р.
Cтепанівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Степанівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігаються метричні книги церкви св. Трійці села Степанівки за 1760-1805 рр. (фонд 224, опис 2, справа 166) і 1773-1780 рр. (фонд 224, опис 1, справа 1230).
Вперше село Степанівка (Stepanowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігаються метричні книги церкви св. Трійці села Степанівки за 1760-1805 рр. (фонд 224, опис 2, справа 166) і 1773-1780 рр. (фонд 224, опис 1, справа 1230).
Вперше село Степанівка (Stepanowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
В подимному
реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum
Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 48) зазначено, що
Ян Негребецький (Jan Nehrebecki), вінницький ґродський писар, сплатив з 200 димів
(осель) села Степанівки (Stepanowka) податку 200 польських золотих, а пан краківський (краківський каштелян
Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 30 димів
(осель) міста Степанівки (в ориґіналі помилково Sampanuwka) податку 30 польських злотих..
(Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року
// Записки.
товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської
секції, с. 415-448).
Під назвою слобода Степанівка (Stepanufka) поселення нанесене на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; див. також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). На цій карті показано, що з півдня (на карті південь - вгорі, а північ - внизу) Степанівка межувала з лісом під назвою Motorowky Las (очевидно, теперішній Степанівський або Залузький ліс), з якого витікала теперішня річка Мочулка. На заході цей ліс прилягав до лісу під назвою Zarowka Las (теперішній Савранський ліс, разом з Чубовою Стінкою і Бурлацьким лісом).
В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Степанівка. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 256).
В подимному реєстрі Браславського воєводства 1716 р., який зберігається в Державному архіві у Кракові (Archiwum Państwowe w Krakowie – далі APK,
zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, I, 43) і списку поселень Брацлавського воєводства 1716 р., складеного на основі юраментів про сплату поголовного податку і люстрації (APK, zespół Archiwum Sanguszków,
teki arabskie, teka 135, plik 8) зазначено, що село Степанівка пусте
Візитації степанівської церкви св. Трійці почались з 1730-х рр.
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що у цьому селі, яке належить до Гранівського ключа, нараховується 86 дими (разом з Важним).
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 132 двори (разом з Важним) і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про Жидів у селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 47. Степанівка (Stepanowka): сповідалося 448 осіб; нездатні до сповіді – 180; охрещені – 30; померлі – 18; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків 90; сповідалося 510 осіб; дітей – 204; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: члоловіків – 10, жінок - 11.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 90, сповідалося: чоловіків – 260, жінок - 240; нездатних до сповіді: чоловіків – 105, жінок – 95; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 10, жінок - 6; народилося: хлопчиків - 20, дівчаток - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 80, сповідалося 390 осіб; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток – 12; померло: чоловіків - 12, жінок – 10; шлюбів - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 100, охрещено: хлопчиків - 25, дівчаток – 15; померло: чоловіків - 13, жінок – 10; сповідалося: чоловіків – 245, жінок – 355; нездатних до сповіді: чоловіків – 30, жінки – 40; шлюбів - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 30. Степанівка (рос. Степановка): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 132, осіб - 406.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, який люб’язно погодився на використання їх степанівськими краєзнацями).
<...> В селі Степанівці приєднана 28 серпня 1794 р. церква в ім’я святої Трійці. При цій церкві був греко-католицький священик Василь Кривицький, який після приєднання залишався на цій парафії до смерті, що настала у місяці лютому 1796 р. Після смерті його парафія доручена до нагляду православному священику Дем’янові Яструбинському.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
<1875> В Гайсинському уїзді <...>< село> Стефанівка (рос. Стефановка) <перечислене> до 1-го округу благочиння <...>.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, 1 апреля, № 7, отдел І, с. 141).
<1875> Затверджені <…> б) на посаді церковних старостів на перше триріччя: <…> в 1-му окрузі Гайсинського уїзду села Степанівки селянин Лук’ян Іщенко <…>.
(Джерело: Те саме, 1875, 15 мая, № 10, отдел І, с. 170).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Ґрафині Коморовської: в Степанівці і Важному душ чоловік 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175)
Стефанівка (Stefanówka) - село над ставом, через який просочується річка Кіблич (Kiblicz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, окружна поліція – Теплик, волость – Кіблич, католицька парафія і суд – Ґранів, за 25 верстов від Гайсина, має 100 садиб, 736 мешканців, 653 десятини селянської землі, 943 десятин землі двірської, 36 – церковної. Церква в ім’я св. Трійці, побудована у 1874 р., має 1583 парафіянів. Колись була власністю Коморовських (Komorowscy), Барановичів (Baranowicze), тепер – Борачкова (Boraczko).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom XI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1890, s. 317).
Візитації степанівської церкви св. Трійці почались з 1730-х рр.
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що у цьому селі, яке належить до Гранівського ключа, нараховується 86 дими (разом з Важним).
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 132 двори (разом з Важним) і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Інформація про Жидів у селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 47. Степанівка (Stepanowka): сповідалося 448 осіб; нездатні до сповіді – 180; охрещені – 30; померлі – 18; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків 90; сповідалося 510 осіб; дітей – 204; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: члоловіків – 10, жінок - 11.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 90, сповідалося: чоловіків – 260, жінок - 240; нездатних до сповіді: чоловіків – 105, жінок – 95; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 10, жінок - 6; народилося: хлопчиків - 20, дівчаток - 10.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 80, сповідалося 390 осіб; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 15, дівчаток – 12; померло: чоловіків - 12, жінок – 10; шлюбів - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 33. Степанівка: будинків - 100, охрещено: хлопчиків - 25, дівчаток – 15; померло: чоловіків - 13, жінок – 10; сповідалося: чоловіків – 245, жінок – 355; нездатних до сповіді: чоловіків – 30, жінки – 40; шлюбів - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 30. Степанівка (рос. Степановка): дворів: у 1775 р. - 86, у 1797 р. - 132, осіб - 406.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, який люб’язно погодився на використання їх степанівськими краєзнацями).
<...> В селі Степанівці приєднана 28 серпня 1794 р. церква в ім’я святої Трійці. При цій церкві був греко-католицький священик Василь Кривицький, який після приєднання залишався на цій парафії до смерті, що настала у місяці лютому 1796 р. Після смерті його парафія доручена до нагляду православному священику Дем’янові Яструбинському.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
<1875> В Гайсинському уїзді <...>< село> Стефанівка (рос. Стефановка) <перечислене> до 1-го округу благочиння <...>.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, 1 апреля, № 7, отдел І, с. 141).
<1875> Затверджені <…> б) на посаді церковних старостів на перше триріччя: <…> в 1-му окрузі Гайсинського уїзду села Степанівки селянин Лук’ян Іщенко <…>.
(Джерело: Те саме, 1875, 15 мая, № 10, отдел І, с. 170).
Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Ґрафині Коморовської: в Степанівці і Важному душ чоловік 506.
Земля жирна, ліс мішаний і дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 175)
Стефанівка (Stefanówka) - село над ставом, через який просочується річка Кіблич (Kiblicz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, окружна поліція – Теплик, волость – Кіблич, католицька парафія і суд – Ґранів, за 25 верстов від Гайсина, має 100 садиб, 736 мешканців, 653 десятини селянської землі, 943 десятин землі двірської, 36 – церковної. Церква в ім’я св. Трійці, побудована у 1874 р., має 1583 парафіянів. Колись була власністю Коморовських (Komorowscy), Барановичів (Baranowicze), тепер – Борачкова (Boraczko).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom XI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1890, s. 317).
Дуже давно цеє було: ще тоді, як Господь зі святими Петром і Павлом ходили по землі. Якось, одного часу, Господь послав св. Павла в світ, а сам зостався з св. Петром. Отто, йдучи раз шляхом, заходять вони в трахтову коршму. Була тогди зима і вже зовсім смерклось. Змерзли Господь і Петро кріпко, да й давай проситця у арендаря, щоби позволив їм обігріться та підночувать, бо надворі до ночі брав страшенний мороз. В коршмі нікого не було: коршмар не тільки позволив, але навіть кинув їм подушку і стареньку кожушинку. В трахтових коршмах, як звісно, кождий має притулок, хрещений і нехрещений. Отто заснули Господь і Петро, положились на полу біля теплої грубки. Коли отце після півночі, так, як четверті півні заспівали, в коршму ввалююцця москалі. Померзли, дрижать – зразу так і кинулись до грубки, де спали Господь з Петром: Господь скраю, а Петро під самою грубкою, – та й почали згонити їх з полу. Господь зразу послухав, – встав і опростав місце на полу; Петрові ж дуже не хотілось зоставляти тепленьке місце і кожушину. Отто він зразу не послухав, та став сперечатьця. Як розсердяцця москалі, як почнуть штовхать Петра кулаками, а далі як стягнуть на діл та почнуть лущить по-своєму, то Петро ледве-ледве піднявся на ноги, так його москалі побили. Після такої оказії нічого вже було оставатися в коршмі; а тут якраз і на день почало благословлятця. Зібрались вони, та й пішли з коршми. От св. Петро, одійшовши гон двісті от коршми, озирнувся назад, чи не йдуть ззаду москалі, да й каже Господеві: „Боже милосердний! Чи вже ж Ти, Господе, не покараєш оттих москалів, що так безневинно знівичили мене?” Господь йому й каже: „Гаразд, Петре. Надруга над тобою дасця втямки москалям до страшного Моєго суду. Я їх тяжко покараю. Як тільки прийдетця москалям виступать в поход, то завше буде сльота, холод, мороз, хуртовина”. З того часу, як тільки москалям повскажуть виступать в поход, зараз таке робитця, що не можна і сказати: літом – дощ, град, буря, сльота; а зимою – зáмить, та хуртовина. Так-то Господь покарав москалів за св. Петра.
(Записано в с. Степанівці, Гайсинського уїзду, Подільської губернії).
Повідомив Т. Й. Вержбицький.
(„Этнографическое обозрѣнiе”, 1891, № 2, с. 212).
Примітка: Тит Йойлевич Вержбицький (1845 – 19.VI.1899) — журналіст і краєзнавець. Народився в Подільській губернії в родині священника.
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 2. В басейні річки Собу, притоки Богу.
<...> Степанівка, село на р. Кіблич. Курган за 4 версти
від села на полі.
(Джерела: „Записки
Императорского Русского Археологического Общества”
(Санкт-Петербург), 1896, том VIII, вып. 1-2 с. 275; Сецинский Е. Археологическая
карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в
Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 246).
Степанівка – село з приписаним до нього селом Важною, розташоване на низинному місці по обох боках річки Кублича. Клімат цієї місцевості сприятливий для здоров’я. Ґрунт – чорноземний, а в деяких місцях глинистий. За переказами старожилів, ця місцевість була покрита лісом на протязі 70 верстов. В селі Степанівці у XVIII ст. мешканці-селяни були греко-католиками; наприкінці століття приєднались до православ’я і в даний час всі православні. Усіх мешканців в селі Степанівці з присілком Важною 1445 осіб обох статей. Внаслідок зростання народжуваності людності деякі з мешканців переселились на проживання до Балтського уїзду. Всі мешканці займаються хліборобством; деякі з них займаються виготовленням коліс і возів; безземельні селяни вишуковують собі засоби на існування заробітчанством у місцевій економії. У XVIII ст. в Степанівці була греко-католицька каплиця, а потім дерев’яна трикупольна церква, Свято-Троїцька. Замість цієї старої церкви за дозволом Подільського архієпископа Леонтія у 1867 році була побудована нова дерев’яна церква на кам’яній основі, теж в ім’я Святої Трійці. Нова церква побудована на кошти парафіян вартістю 12.000 крб. і до даного часу існує без якої-небудь зміни. З колишніх при цій церкві священиків відомий своєю ревністю й пастирськими трудами Порфирій Піснячевський . Церковної землі в користуванні причту 39 десятин 918 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 2061 сажень, орної в трьох змінах - 29 десятин 2083 сажнів, сінокісної - 6 десятин 1864 сажнів. Причтові приміщення побудовані на кошти поземельного збору у 1897 році. В парафії є дві школи: церковно-парафіяльна в Степанівці і школа грамоти в селі Важній. Церковно-парафіяльна школа відкрита священиком Вержбицьким і спочатку розташовувалась у його будинку, а потім була переведена в будинок колишньої волосної управи, придбаної парафіянами для школи, де вона розташовується й до цього часу. За бажанням мешканців села Важної була відкрита у них школа грамоти у 1888 р., для якої у 1897 р. побудовано окремий будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354-355; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв,
що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на
військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь
поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При
рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24
лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Степанівки 14
крб. 62 коп. <...>
(Джерело:
Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 19, с. 242-243).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Степанівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 77.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 83.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 224.
Загальна кількість чоловіків – 650.
Загальна кількість жінок – 597.
Усього людей – 1247.
Кількість дворів з різним промислом – 94
Кількість людей, зайнятих промислом - 101
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 240).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Степанівка - 11 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Підписатися на:
Дописи (Atom)
