Cокиряни: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини

Сокиряни
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як село Секерани (польськ. Siekierzany) над рікою Удичем.

В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у цьому селі, яка належить до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 71 дим.

В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Уманської парафії.

В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив - ВУА) вказано, що село має 92 дими і належить до Ольгопільського уїзду.

На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 83 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.

У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.

Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.

Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 53. с. Секиране (Siekirzane): сповідалося 332 особи; не сповідалося – 86; охрещено – 18; померли – 9; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 15. с. Секерани (Siekierzany), церква Миколая: будинків –80, сповідалися 307 осіб; дітей - 120; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 5; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 3, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним з Консисторії.
Парафія: <...> 18. с. Секерани: осель - 57, сповідалося 348 осіб; дітей - 70; померло: чоловіків – 1, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 15. с. Секерани: осель - 47, сповідалося 207 осіб; дітей - 62; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 5; померло: чоловіків - 4, жінок - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 15. с. Секерани: будинків - 51, дорослих: чоловіків – 274, жінок – 260; дітей: хлопчиків – 60, дівчаток – 31.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 77. Секиряни (рос. Секиряны): дворів: у 1775 р. - 71, у 1797 р. - 83, осіб - 262.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором Миколою Григоровичем Крикуном, за що сокирянці йому повинні бути вдячні).

Гайсинський повіт.
<...>§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Опочинського Іґнація, Майора колишнії польськиї військ:
<...> в Сокирянах душ чоловік 223. Лісу малі запусти.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 178)

Секерани (Siekierzany), українською мовою Сокірани (Sokirany) - село над річкою Удичем (Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, <Подільська губернія>, окружна поліція і католицька парафія – Тернівка, волость – М’ягкохід, суд – Теплик, має 112 садиб, 778 мешканців (6 однодвірців), 2128 десятин селянської землі, 1164 десятин землі двірської, 34 – церковної. Церква в ім’я св. Миколая, побудована у 1764 р., має 1068 парафіян. Колись була власністю Потоцьких, тепер – Опочинських (Opoczyńscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 521).
Примітка: Однодвірці - окрема група державних селян, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони Московської держави. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були прирівняні до селян.

Секиряне – село, розташоване на схилі гори до ріки Удича, а частина села – за рікою на низині. Біля села зі східного боку є скеляста місцевість під назвою „Турецький яр”. Кліматичні умови місцевості сприятливі. Ґрунт землі – чорноземний. Тепер мешканців 1264 особи обох статей. Храм в с. Секирянах дерев’яний, трикупольний, в ім’я святителя Миколая, побудований у 1764 р., а в 1841 р. був піднесений на кам’яний фундамент. У 1873 р. зняті були з нього три куполи і побудований один середній купол, причому церква була розширена прибудовою двох приділів, північного і південного, і дзвіниці. Іконостас у ньому триярусний. Церковної землі 37 десятин 373 сажнів, в тому числі присадибної – 2 десятини 1883 сажнів, орної в одній зміні - 10 десятин 192 сажнів, у другій – 11 десятин 374 сажнів, в третій – 10 десятин 48 сажнів, і левади 3 десятин 36 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика побудований у 1874 р. на кошти парафіян і священика, конюшня на кошти священика; будинок для псаломника міцний, а служби - в руїнах. Церковно-парафіяльна школа існує з 1883 р. і міститься у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 354; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).

Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Секирян 25 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 19, с. 242-243).

Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Сокиряни
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 11.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 11.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 447.
Загальна кількість чоловіків – 931.
Загальна кількість жінок – 928.
Усього людей – 1859.
Кількість дворів з різним промислом – 26
Кількість людей, зайнятих промислом - 26
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).