середу, 29 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про день Конституції України і приїзд до Львова Віктора Ющенка
Vczora v Ukrajini buv vyhidnyj, bo svjatkuvaly, jak kaz'e prezydent, 'kansituciju, uhvalenu 15 rokiv tomu parlamentom'. De v Ukrajini vzjavsja parlament? Jak ta Hanja Herman ne napysala voz'dju, szczo treba? Ale L'viv perenis svjatkuvannja na nedilju, bo bula nehoda. A nacze v nedilju ne moz'e buty tak samo? Do L'vova maje pryjihaty Juszczenko. Ale pro te hovorjat' malo, poczula pro pyjizd krajem vuha. Aby lysz nedruhy ne vtnuly znov jakyh provokacij. Joho dali pryvladni osoby tjaz'ko bojat'sja.
понеділок, 27 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про твори Юрія Ільєнка і Василя Стуса
Zahodyla do mahazynu, kupyla czerhovu kolekciju ukrajins'kyh fil'miv. Za fil'my: i czoho b synovi s.p. Ju.Il'jenka, tak samo, jak synovi s.p. V.Stusa, ne zibraty dokupy ti 44 fil'my (tvory) bat'ka, ta ne zapysaty jih na DVD? Ja baczu, v tomu mahazynczyku, de kupljaju ukr. fil'my, szczo taki DVD ne zalez'ujut'sja. Jedyne sumno, szczo avtors'kym kolektyvam z toho, szvydsze vs'oho, niczoho ne perepadaje.
неділю, 26 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про так звану "опозицію"
Dijuczyj prezydent zajavyv, szczo z Tymoszenko pislja sudu zrobyt' lidera opozyciji. Ce z' na jakomu koroten'komy povidku bude ta 'apazycija', bo kryminal'nu spravu moz'na bude vidkryty v bud'-jakyj moment nezhody. V normal'nyh derz'avah polityky v takomu vypadku jdut' u vidstavku i ne povertajut'sja, a tut vse navpaky. Ljud nemysljaczyj takyh i obyraje.
Надія Воловодівська про наступ радіо-совків
V subotu z 10 do 14 h. movyla radiostancija 'Obrij', to szczo z'? Zahopleno vzjalys' reklamuvaty pisnju 'Vsatavaj strana ohromnaja, vstavaj na smertnyj boj'. Takoho szcze za 20 rokiv ne trapljalos'.
суботу, 25 червня 2011 р.
Скарженівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Скарженівка
Скаржинівка (пол. Skarżynowka), село. Вперше згадується у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, складеного у 1635 р., з нагоди сплати з цих маєтків податку. (Центральний державний історичний архів України в Києві - далі ЦДІАУ, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під цією ж назвою село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна (загинув в 1652 р. у битві під Батогом), рідного брата Адама Калиновського. Список був складений у XVIII столітті (ЦДІАУ, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
У 1650 р. це поселення було нанесене на мапі французького інженера Ґ.Боплана, як слобода Skarzynuwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 227).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за ст.ст.
<Парафія>: <...> 14. Скарженівка (Skarzenowka): сповідані душі – 253; нездатні до сповіді – 36; охрещені – 6; померлі – 8; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, під час генеральної конгрегації року 1782, дня 3 травня за старим стилем в Радомишлі списана і подана.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 50, сповідалося – 257 осіб; дітей 81; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток – 5; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 5, жінок – 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 62, сповідалося: чоловіків – 152, жінок - 143; нездатних до сповіді: чоловіків – 48, жінок – 50; шлюбів – 9; померло: чоловіків - 12, жінок - 20; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 11.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 50, сповідалося 320 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток – 16; померло: чоловіків - 11, жінок – 12; шлюбів - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 64, охрещено: хлопчиків - 12, дівчаток – 17; померло: чоловіків - 7, жінок – 8; сповідалося: чоловіків – 198, жінок – 204; нездатні до сповіді: чоловіків – 43, жінок – 45; шлюбів - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 10. Скарженівка (рос. Скарженовка): дворів: у 1775 р. - 45, у 1797 р. - 67, мешканців - 256.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали відшукав професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, за люб’язним дозволом якого надаємо їх для ознайомлення краєзнавцям Тепличчини).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Опацького Дионізія, підсудка Липовецького і Таращанського повітів, в Скарженівці душ чоловік 270. Ґрунт чорний, ліс дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 178).
<...> В с. Скарженівці прилучені з унії до православ’я 26 Серпня 1794 р. церква в ім’я св. Архистратига Михаїла і священик Сумеон Ілліч.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
<...> В с. Скарженівці прилучена < з унії до православ’я> в 1794 р. церква в ім’я Успіння Богоматері. При цій церкві був греко-католицький священик Теодор Божицький, який не побажав прийняти православ’я, внаслідок чого був позбавлений місця, і парафія доручена в нагляд священику Луці Фіґурському. (Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 56).
Cкаржинівка (польськ. Skarzynówka) – село, над річкою Кубличем, <лівою> притокою Собу, Гайсинський повіт, <Подільська губенія >, окружна поліція - Теплик, волость - Краснопілка, католицька парафія і суд - Ґранів (за 20 верстов), за 27 верстов від Гайсина, 100 верстов від Балти, має 81 оселю,754 мешканців, 609 десятин селянської землі, 650 десятин землі двірської, 34 десятини церковної. Церква в ім’я св. Михайла побудована у 1785 р., має 989 парафіян. В селі міститься ґуральня, закладена у 1850 р., на якій працює 13 людей; у 1886/7 р. на ній вироблено 1,013,370 літрів спирту; два водяні млини. Ґрунт чорний. Належала до Чарторийських (Czartoryscy), Опацьких (Opaccy), тепер - до Ґнатовських (Gnatowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 638).
Скарженівка (рос. Скарженовка) – село, розташоване при річці Кубличі на місці, дещо похилому до річки. Кліматичні умови місцевості сприятливі. Ґрунт землі чорноземний і врожайний. Маєток цей належав спочатку до Чарторийських, потім до Опацьких, а тепер належить Ґнатовським. Православних мешканців в с. Скарженівці 1072 особи обох статей; предки їхні були у XVIII ст. греко-католиками, що видно з того, що для перебудови церкви парафіяни питають дозволу греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького; й донині в архіві при церкві зберігаються унійні книги. Мешканці займаються землеробством, а деякі ткацтвом простих полотен. Людність бідна, бо лише 102 домогосподарів мають по одній десятині землі в чотирьох змінах, а 52 домогосподарі мають лише присадибну землю. Час заснування першого храму в Скарженівці невідомий; відомо лише, що дерев’яний храм в ім’я св. Архистратига Михаїла існував до 1755 року, коли князь Чарторийський побудував новий дерев’яний храм на другому погості, а попередній погост залишився під садибою селянина. Храм цей проіснував до 1893 року. Третій храм в ім’я св. Архистратига Михаїла заснований у 1888 р.; храм цей дерев’яний, на кам’яній основі, однокупольний, побудований разом із дзвіницею, завершений і освячений у 1893 році. Іконостас перенесений із старої церкви в нову і доповнений двома іконами, взятими також із старої церкви. Побудова церкви коштувала парафіянам 15,556 крб. 20 коп. Церковної землі: присадибної 1 десятина, орної 28 десятин, сіножатної 6 десятин. Причтові приміщення побудовані поміщиком у 1887 р. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1862 р. і нині міститься у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 318; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Виключені з духовного звання за непохвальну поведінку: - Гайсинського уїзду, села Скарженівки пономар Петро Сокольницький за рішенням від 18 вересня <1904 р.>
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1904, 15 лист., № 22, с. 290).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Скарженівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 18.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 222.
Загальна кількість чоловіків –668.
Загальна кількість жінок – 658.
Усього людей – 1326.
Кількість дворів з різним промислом – 41
Кількість людей, зайнятих промислом - 43
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 244).
<...> КСМ організація с. Скарженівки викрила Бурлаку, Шибінського та Фурманчука, які проводили розкладницьку роботу в організації <...>
[Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 26 січ., № 14].
Скаржинівка (пол. Skarżynowka), село. Вперше згадується у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, складеного у 1635 р., з нагоди сплати з цих маєтків податку. (Центральний державний історичний архів України в Києві - далі ЦДІАУ, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під цією ж назвою село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна (загинув в 1652 р. у битві під Батогом), рідного брата Адама Калиновського. Список був складений у XVIII столітті (ЦДІАУ, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
У 1650 р. це поселення було нанесене на мапі французького інженера Ґ.Боплана, як слобода Skarzynuwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 227).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за ст.ст.
<Парафія>: <...> 14. Скарженівка (Skarzenowka): сповідані душі – 253; нездатні до сповіді – 36; охрещені – 6; померлі – 8; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, під час генеральної конгрегації року 1782, дня 3 травня за старим стилем в Радомишлі списана і подана.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 50, сповідалося – 257 осіб; дітей 81; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток – 5; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 5, жінок – 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 62, сповідалося: чоловіків – 152, жінок - 143; нездатних до сповіді: чоловіків – 48, жінок – 50; шлюбів – 9; померло: чоловіків - 12, жінок - 20; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 11.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 50, сповідалося 320 осіб; дітей - 60; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток – 16; померло: чоловіків - 11, жінок – 12; шлюбів - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 30. Скарженівка: будинків - 64, охрещено: хлопчиків - 12, дівчаток – 17; померло: чоловіків - 7, жінок – 8; сповідалося: чоловіків – 198, жінок – 204; нездатні до сповіді: чоловіків – 43, жінок – 45; шлюбів - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 10. Скарженівка (рос. Скарженовка): дворів: у 1775 р. - 45, у 1797 р. - 67, мешканців - 256.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали відшукав професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, за люб’язним дозволом якого надаємо їх для ознайомлення краєзнавцям Тепличчини).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Опацького Дионізія, підсудка Липовецького і Таращанського повітів, в Скарженівці душ чоловік 270. Ґрунт чорний, ліс дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 178).
<...> В с. Скарженівці прилучені з унії до православ’я 26 Серпня 1794 р. церква в ім’я св. Архистратига Михаїла і священик Сумеон Ілліч.
(Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 10).
<...> В с. Скарженівці прилучена < з унії до православ’я> в 1794 р. церква в ім’я Успіння Богоматері. При цій церкві був греко-католицький священик Теодор Божицький, який не побажав прийняти православ’я, внаслідок чого був позбавлений місця, і парафія доручена в нагляд священику Луці Фіґурському. (Джерело: „Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 56).
Cкаржинівка (польськ. Skarzynówka) – село, над річкою Кубличем, <лівою> притокою Собу, Гайсинський повіт, <Подільська губенія >, окружна поліція - Теплик, волость - Краснопілка, католицька парафія і суд - Ґранів (за 20 верстов), за 27 верстов від Гайсина, 100 верстов від Балти, має 81 оселю,754 мешканців, 609 десятин селянської землі, 650 десятин землі двірської, 34 десятини церковної. Церква в ім’я св. Михайла побудована у 1785 р., має 989 парафіян. В селі міститься ґуральня, закладена у 1850 р., на якій працює 13 людей; у 1886/7 р. на ній вироблено 1,013,370 літрів спирту; два водяні млини. Ґрунт чорний. Належала до Чарторийських (Czartoryscy), Опацьких (Opaccy), тепер - до Ґнатовських (Gnatowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 638).
Скарженівка (рос. Скарженовка) – село, розташоване при річці Кубличі на місці, дещо похилому до річки. Кліматичні умови місцевості сприятливі. Ґрунт землі чорноземний і врожайний. Маєток цей належав спочатку до Чарторийських, потім до Опацьких, а тепер належить Ґнатовським. Православних мешканців в с. Скарженівці 1072 особи обох статей; предки їхні були у XVIII ст. греко-католиками, що видно з того, що для перебудови церкви парафіяни питають дозволу греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького; й донині в архіві при церкві зберігаються унійні книги. Мешканці займаються землеробством, а деякі ткацтвом простих полотен. Людність бідна, бо лише 102 домогосподарів мають по одній десятині землі в чотирьох змінах, а 52 домогосподарі мають лише присадибну землю. Час заснування першого храму в Скарженівці невідомий; відомо лише, що дерев’яний храм в ім’я св. Архистратига Михаїла існував до 1755 року, коли князь Чарторийський побудував новий дерев’яний храм на другому погості, а попередній погост залишився під садибою селянина. Храм цей проіснував до 1893 року. Третій храм в ім’я св. Архистратига Михаїла заснований у 1888 р.; храм цей дерев’яний, на кам’яній основі, однокупольний, побудований разом із дзвіницею, завершений і освячений у 1893 році. Іконостас перенесений із старої церкви в нову і доповнений двома іконами, взятими також із старої церкви. Побудова церкви коштувала парафіянам 15,556 крб. 20 коп. Церковної землі: присадибної 1 десятина, орної 28 десятин, сіножатної 6 десятин. Причтові приміщення побудовані поміщиком у 1887 р. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1862 р. і нині міститься у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 318; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Виключені з духовного звання за непохвальну поведінку: - Гайсинського уїзду, села Скарженівки пономар Петро Сокольницький за рішенням від 18 вересня <1904 р.>
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1904, 15 лист., № 22, с. 290).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Скарженівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 18.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 222.
Загальна кількість чоловіків –668.
Загальна кількість жінок – 658.
Усього людей – 1326.
Кількість дворів з різним промислом – 41
Кількість людей, зайнятих промислом - 43
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 244).
<...> КСМ організація с. Скарженівки викрила Бурлаку, Шибінського та Фурманчука, які проводили розкладницьку роботу в організації <...>
[Джерело: „За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 26 січ., № 14].
четвер, 23 червня 2011 р.
Саша: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Саша
Саша (польськ. Sasza) – село, Гайсинський повіт, <Подільська губенія >, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка (Tеrnówka), за 42 версти від Гайсина, має 90 осель, 660 мешканців, 901 десятина селянської землі. Належить до Теплицького ключа Олександри графині Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 335-336).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Саша, село. <Виявлено> три кургани на орному полі.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Записки Императоского Русского Археологического Общества. СПб., 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Саша, село. 3 кургани на орному полі.
(Джерела: „Записки Императоского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
<…> До парафії <Ташлик-Вищий> належить село Саша. Це село розташоване на рівній відкритій місцевості по обох боках незначної безіменної річки. <…> Приписна парафія с. Саша заснована у 1823 р. місцевим власником графом Салезієм Потоцьким з приводу народження у нього дочки Олександри, на честь якої він наказав вибудувати село на вільній місцевості, заселивши його селянами з інших своїх маєтків; це село з самого заснування було приписним до парафії Вищий-Ташлик. <…>
<…> В приписній парафії Саші храм перший раз побудований у 1873 р.; храм – дерев’яний, однокупольний, на кам’яній основі. <Церковної землі>: присадибної 1200 сажнів, орної - 20 десятин, а всієї землі - 79 десятин 52 сажні <…>. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р.; для неї недавно громада побудувала новий просторий будинок. У квітні 1898 р. y Вищому-Ташлику відкрита народна чайна і читальня при ній.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 355, 356; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапорті від 24 лютого за № 270 від церков, причтів і парафіян: <...> приписної парафії Саші 14 крб. 62 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, № 19, с. 242-243).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Саша
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 33.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 7.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 7.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 232.
Загальна кількість чоловіків – 588.
Загальна кількість жінок – 585.
Усього людей – 1173.
Кількість дворів з різним промислом – 64
Кількість людей, зайнятих промислом - 71
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> села Ташлик-Нижчий з 22 кустарями, село Саша - з 20 і містечко Теплик - з 19. <…>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Саша (польськ. Sasza) – село, Гайсинський повіт, <Подільська губенія >, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка (Tеrnówka), за 42 версти від Гайсина, має 90 осель, 660 мешканців, 901 десятина селянської землі. Належить до Теплицького ключа Олександри графині Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 335-336).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Саша, село. <Виявлено> три кургани на орному полі.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Записки Императоского Русского Археологического Общества. СПб., 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Саша, село. 3 кургани на орному полі.
(Джерела: „Записки Императоского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
<…> До парафії <Ташлик-Вищий> належить село Саша. Це село розташоване на рівній відкритій місцевості по обох боках незначної безіменної річки. <…> Приписна парафія с. Саша заснована у 1823 р. місцевим власником графом Салезієм Потоцьким з приводу народження у нього дочки Олександри, на честь якої він наказав вибудувати село на вільній місцевості, заселивши його селянами з інших своїх маєтків; це село з самого заснування було приписним до парафії Вищий-Ташлик. <…>
<…> В приписній парафії Саші храм перший раз побудований у 1873 р.; храм – дерев’яний, однокупольний, на кам’яній основі. <Церковної землі>: присадибної 1200 сажнів, орної - 20 десятин, а всієї землі - 79 десятин 52 сажні <…>. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 355, 356; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючій армії на Далекому Сході, на користь поранених воїнів, родин убитих воїнів і на зміцнення військового флоту <...> при рапорті від 24 лютого за № 270 від церков, причтів і парафіян: <...> приписної парафії Саші 14 крб. 62 коп.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1904, № 19, с. 242-243).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Саша
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 28.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 33.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 7.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 7.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 232.
Загальна кількість чоловіків – 588.
Загальна кількість жінок – 585.
Усього людей – 1173.
Кількість дворів з різним промислом – 64
Кількість людей, зайнятих промислом - 71
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> села Ташлик-Нижчий з 22 кустарями, село Саша - з 20 і містечко Теплик - з 19. <…>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
середу, 22 червня 2011 р.
Росоша: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Росоша
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D.Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Росоше (польськ. Rososze), Теплицького ключа, Уманської волості, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Росоше біля містечка Теплика і біля села Види (пол. Widy), належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив - ВУА) вказано, що це село разом з селом Вили (рос. Вилы) має 88 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 83 двори (невідомо, чи враховувалось с.Вили), і воно належало до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повітові.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego. - РГВИА, фонд ВУА, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 21. с. Росоша (Rososza): сповідалося 169 осіб; не сповідалося – 130; охрещено – 12; померли - 5; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Росоше (Rososzе), церква Воздвиження: будинків –54, сповідалися 268 осіб; дітей - 75; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 5, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 40, сповідалося 103 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків – 3, дівчаток – 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 16, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 53, сповідалося 320 осіб; не сповідалась 1 особа; дітей - 102; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 4; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 37, дорослих: чоловіків – 105, жінок – 24; дітей: хлопчиків – 100, дівчаток – 22.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 84. Росоша (рос. Россоша): у 1775 р. осель - 51; у 1797 р. осель - 79, осіб - 276.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
Єловицького Вацлава, колишнього Майора польських військ в Росошах (Rososzach) душ чоловік 246. Дубовий запуст.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 175).
Росоше (польськ. Rososze) – село над Удичем (Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, на пограниччю Київської <і Подільської> губеній, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка (Tеrnówka), за 40 верстов від Гайсина, 42(!) версти від Немирова, має 117 осель, 880 мешканців, 969 десятин селянської землі, 908 десятин двірської землі, 42 десятини церковної землі. Церква в ім’я Святого Хреста збудована у 1882 р. 1488 парафіян. Село було колись власністю Юр'євичів (Jurjewiczów), тепер – Ліпковських (Lipkowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 767).
Росоше (рос. Россоше) – село, розташоване при річці Удичі, притоці Богу (рос. Буг), на кордоні Київської губернії <з Подільською>, за 10 верстов на схід від містечка Теплика, де <міститься> найближче поштове відділення. Місцевість, з чорноземним ґрунтом, за кліматичними умовами здорова. Росоше колись належало Юр’євичам, тепер – Ліпковським. Парафіян нараховується чоловічої статі 964 і жіночої – 1000, всього 1964 осіб; вони – селяни-українці, які займаються, головним чином, хліборобством. Церква парафіяльна на честь Воздвиження Христа Господнього - дерев’яна, з такою ж дзвіницею, побудована у 1879 році коштом парафіян. Церковної землі присадибної, левадної, орної й сінокісної з лісом 45 десятин 376 сажнів. Всі причтові приміщення є лише для священика, а для псаломщика – один тільки будинок. Церковно-парафіяльна школа - з 1868 р., розташовується у власній будівлі.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353-354; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Росоше, село. 3 кургани на орному полі.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Записки Императоского Русского Археологического Общества. СПб., 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275).
<...> 14 липня <1904 р.> дозволено пофарбувати знадвору Свято-Христо-Воздвиженську церкву в селі Росоші Гайсинського уїзду.
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, 1 сент., № 17, с. 211).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Росоше
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 387.
Загальна кількість чоловіків – 1000.
Загальна кількість жінок – 955.
Усього людей – 1995.
Кількість дворів з різним промислом – 23
Кількість людей, зайнятих промислом - 23
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> села Росоше і Ташлик-Вищий - по 15 осіб <кустарів> в кожному <…>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D.Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в селі Росоше (польськ. Rososze), Теплицького ключа, Уманської волості, нараховується 51 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Росоше біля містечка Теплика і біля села Види (пол. Widy), належить до Уманської парафії.
В Реєстрі Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив - ВУА) вказано, що це село разом з селом Вили (рос. Вилы) має 88 димів і належить до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 83 двори (невідомо, чи враховувалось с.Вили), і воно належало до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повітові.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego. - РГВИА, фонд ВУА, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 21. с. Росоша (Rososza): сповідалося 169 осіб; не сповідалося – 130; охрещено – 12; померли - 5; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Росоше (Rososzе), церква Воздвиження: будинків –54, сповідалися 268 осіб; дітей - 75; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 5, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 40, сповідалося 103 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків – 3, дівчаток – 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 16, жінок - 3.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 53, сповідалося 320 осіб; не сповідалась 1 особа; дітей - 102; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 4; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 23. Росоше: будинків - 37, дорослих: чоловіків – 105, жінок – 24; дітей: хлопчиків – 100, дівчаток – 22.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 84. Росоша (рос. Россоша): у 1775 р. осель - 51; у 1797 р. осель - 79, осіб - 276.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його доброзичливою згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
Єловицького Вацлава, колишнього Майора польських військ в Росошах (Rososzach) душ чоловік 246. Дубовий запуст.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 175).
Росоше (польськ. Rososze) – село над Удичем (Udycz, Hadycz), Гайсинський повіт, на пограниччю Київської <і Подільської> губеній, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка (Tеrnówka), за 40 верстов від Гайсина, 42(!) версти від Немирова, має 117 осель, 880 мешканців, 969 десятин селянської землі, 908 десятин двірської землі, 42 десятини церковної землі. Церква в ім’я Святого Хреста збудована у 1882 р. 1488 парафіян. Село було колись власністю Юр'євичів (Jurjewiczów), тепер – Ліпковських (Lipkowscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 767).
Росоше (рос. Россоше) – село, розташоване при річці Удичі, притоці Богу (рос. Буг), на кордоні Київської губернії <з Подільською>, за 10 верстов на схід від містечка Теплика, де <міститься> найближче поштове відділення. Місцевість, з чорноземним ґрунтом, за кліматичними умовами здорова. Росоше колись належало Юр’євичам, тепер – Ліпковським. Парафіян нараховується чоловічої статі 964 і жіночої – 1000, всього 1964 осіб; вони – селяни-українці, які займаються, головним чином, хліборобством. Церква парафіяльна на честь Воздвиження Христа Господнього - дерев’яна, з такою ж дзвіницею, побудована у 1879 році коштом парафіян. Церковної землі присадибної, левадної, орної й сінокісної з лісом 45 десятин 376 сажнів. Всі причтові приміщення є лише для священика, а для псаломщика – один тільки будинок. Церковно-парафіяльна школа - з 1868 р., розташовується у власній будівлі.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353-354; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Росоше, село. 3 кургани на орному полі.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247; Записки Императоского Русского Археологического Общества. СПб., 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 275).
<...> 14 липня <1904 р.> дозволено пофарбувати знадвору Свято-Христо-Воздвиженську церкву в селі Росоші Гайсинського уїзду.
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, 1 сент., № 17, с. 211).
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Росоше
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 387.
Загальна кількість чоловіків – 1000.
Загальна кількість жінок – 955.
Усього людей – 1995.
Кількість дворів з різним промислом – 23
Кількість людей, зайнятих промислом - 23
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> села Росоше і Ташлик-Вищий - по 15 осіб <кустарів> в кожному <…>.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
понеділок, 20 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про молодіжну збірну України з футболу
Czula po radio, szczo molodiz'na zbirna pozorno prohrala v Daniji futbol'nij komandi z Ispaniji. Trohy czula reportazi. To ves' czas krutylos' v holovi, szczo trener i ti hlopci ne znaly, hto vony, czoho pryjihaly i za koho hrajut'. Jak to komanda jide tak pozoryty derz'avu? Jak ty ne hoczesz buty ukrajincem, hraty za Ukrajinu, to sydy na misci, ne rypajsja.
Надія Воловодівська про дорожнечу на харчі і хитрощі влади разом з бізнесом типу "купи-продай"
Hodyla za pokupkamy harcziv. Ciny ne ruszajut' z miscja. Moz'e czerez te, szczo, czuju analitykiv, ekonomika na hrani defoltu, a voseny bude obval hryvni. A zaspokojat' ljud tym, szczo vidpravljat' Azarova u vidstavku i vsi hrihy zvaljat' na n'oho. Vydno czerez te biznеs 'kupy-prodaj' vyriszyv za te napered obibraty neszczasnyj ljud ukrajins'kyj.
Надія Воловодівська про Лесю Українку і Оксану Забужко
Czytaju znov L.Ukrajinku. Do reczi, Zabuz'ko jiji postijno cytuje i namirjajet'sja tez' pro neji napysaty. V USA L.Ukrajinku vydaly v 10 tomah. Tut ledve spromohlys' na 5. Ale, moz'e, i dobre, bo jakby siv jakyjs' Bilodid za redahuvannja, to to buly b vz'e tvory redaktora, a ne avtorky. Jak iz Szevczenkom. Toj bahatotomnyk (творів Тараса Шевченка. - О.П.) vz'e zaraz soromljat'sja zhaduvaty, takyj vin buv nacilenyj na sluz'bu tamtomu rez'ymovi.
вівторок, 14 червня 2011 р.
Розкошівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини (персонально для знаного майстра сільсько-господарського виробництва і футболіста Сергія Пшеничного)
Розкошівка
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як слобода Роскошівка (польськ. słoboda Roskoszowka).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у цій слободі, яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 58 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що слобода Роскошівка належить до Уманської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 53 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 40. с. Роскошівка (польськ. Roskoszowka): сповідалося 297 осіб; не сповідалося – 105; охрещено – 6; померли - 2; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 25. Роскошівка: будинків –54, сповідалися 304 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 12; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 13, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 50, сповідалося 150 осіб; не сповідалося 2 особи; дітей - 73; народилося: хлопчиків – 1, дівчаток - 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 5, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 49, сповідалося 289 осіб; дітей - 132; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 10; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Розкошівка: будинків - 72, дорослих: чоловіків – 112, жінок – 102; дітей: хлопчиків – 28, дівчаток – 78.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 64 це село (рос. Роскошовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Роскошівка (Роскошовка): у 1775р. осель - 58; у 1797 р. осель - 49, осіб - 144.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі вище подані матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його приязною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Розкошівці душ чоловік 175.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 173).
<1863 р.>: Священикові села Роскошівки Захарію Пашуті <призначена> допомога 25 крб. <з 28 тис. крб, надісланих Священим Синодом Подільській єпарїі>.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1864, № 3, с. 35. (Часть официальная)].
<...> В Гайсинському уїзді <... село> Роскошівка <переведене> в 1-й округ блигочиння <...>
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1875, 1 апреля, № 7, с. 141].
Роскошівка (Roskoszówka), село біля витоків річки Теплички, притоки Удича (Гадича), повіт Гайсинський, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка, за 39 верстов від Гайсина, має 90 осель, 516 мешканців, 859 десятин селянської землі, 52 десятини церковної землі. Церква св. Параски, зведена у 1766 р., має 787 парафіян. Належить до Бубнівського ключа Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 757).
Призначений виконуючим обов’язки псаломщика в село Роскошівку Гайсинського уїзду послушник Подільського Архиєрейського Дому Павло Мишевський – 25 серпня.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1895, 4 сент., № 36, с. 547].
Роскошівка (рос. Роскошовка), село – розташоване на низинній рівнині, яка на сході переходить в гірський кряж; вздовж села протікає безіменна річка. Ґрунт – чорноземний. Назву село отримало від родючої властивості ґрунту. Населення споконвіку православне і складається з селян-українців, яких тепер числиться 834 особи; всі вони, за невеликим винятком, займаються хліборобством. Судячи з кількості селянського наділу, можна було б гадати, що це заможні люди, а насправді вони бідні, і причиною цього є огульне п’янство. Очевидно, це п’янство є причиною й індеферентного ставлення парафіян до своєї церкви й богослужіння; всі недільні і святкові дні вони проводять зазвичай на торзі в сусідньому містечку. Церква в селі Роскошівці – в ім’я святої Параскеви, дерев’яна, побудована у 1766 р., а в 1878 р. розширена двома бічними приділами. Іконостас у ній простий, гладкий, ікони зношені і поганого живопису; начинням церква бідна. Церковної землі: садибної - 2 десятини 582 сажні, орної - 35 десятин 326 сажнів, сінокосу - 16 десятин 2100 сажнів, ставища - 1 десятина 1250 сажнів, а всього - 55 десятин 1858 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами у 1848 р.; псаломщики мешкають у власному будинку. Церковно-парафіяльна школа до 1895 року не мала свого будинку, а містилась в будинку псаломщика, який був одночасно й учителем. У 1895 р. завдяки клопотанням священика Доброгорського облаштовано для школи осібне приміщення.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Роскошівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 18.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 181.
Загальна кількість чоловіків –480.
Загальна кількість жінок – 455.
Усього людей – 935.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 30
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
А в Розкошівці Дощі ідуть
А в Страж-городі Річки бринуть
Якби бриніли то бриніли
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає Старостам дає
Тому Михайлі з Торочками
Тому Михайлі з Торочками
Не гуляй далі з Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
Одна з перших письмових згадок про поселення міститься в інвентарі Уманської волості 1768 р., де воно йменується як слобода Роскошівка (польськ. słoboda Roskoszowka).
В подимному реєстрі 1775 р. (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в у цій слободі, яка належала до Теплицького ключа Уманської волості, нараховується 58 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що слобода Роскошівка належить до Уманської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 53 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.
Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 40. с. Роскошівка (польськ. Roskoszowka): сповідалося 297 осіб; не сповідалося – 105; охрещено – 6; померли - 2; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 25. Роскошівка: будинків –54, сповідалися 304 осіб; дітей - 115; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 12; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 13, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 50, сповідалося 150 осіб; не сповідалося 2 особи; дітей - 73; народилося: хлопчиків – 1, дівчаток - 3; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 5, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Роскошівка: будинків - 49, сповідалося 289 осіб; дітей - 132; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 10; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 28. Розкошівка: будинків - 72, дорослих: чоловіків – 112, жінок – 102; дітей: хлопчиків – 28, дівчаток – 78.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 64 це село (рос. Роскошовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 88. Роскошівка (Роскошовка): у 1775р. осель - 58; у 1797 р. осель - 49, осіб - 144.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Всі вище подані матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його приязною згодою).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Розкошівці душ чоловік 175.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 173).
<1863 р.>: Священикові села Роскошівки Захарію Пашуті <призначена> допомога 25 крб. <з 28 тис. крб, надісланих Священим Синодом Подільській єпарїі>.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1864, № 3, с. 35. (Часть официальная)].
<...> В Гайсинському уїзді <... село> Роскошівка <переведене> в 1-й округ блигочиння <...>
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1875, 1 апреля, № 7, с. 141].
Роскошівка (Roskoszówka), село біля витоків річки Теплички, притоки Удича (Гадича), повіт Гайсинський, окружна поліція і волость Теплик, <католицька> парафія Тернівка, за 39 верстов від Гайсина, має 90 осель, 516 мешканців, 859 десятин селянської землі, 52 десятини церковної землі. Церква св. Параски, зведена у 1766 р., має 787 парафіян. Належить до Бубнівського ключа Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom IX. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1888, s. 757).
Призначений виконуючим обов’язки псаломщика в село Роскошівку Гайсинського уїзду послушник Подільського Архиєрейського Дому Павло Мишевський – 25 серпня.
[Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1895, 4 сент., № 36, с. 547].
Роскошівка (рос. Роскошовка), село – розташоване на низинній рівнині, яка на сході переходить в гірський кряж; вздовж села протікає безіменна річка. Ґрунт – чорноземний. Назву село отримало від родючої властивості ґрунту. Населення споконвіку православне і складається з селян-українців, яких тепер числиться 834 особи; всі вони, за невеликим винятком, займаються хліборобством. Судячи з кількості селянського наділу, можна було б гадати, що це заможні люди, а насправді вони бідні, і причиною цього є огульне п’янство. Очевидно, це п’янство є причиною й індеферентного ставлення парафіян до своєї церкви й богослужіння; всі недільні і святкові дні вони проводять зазвичай на торзі в сусідньому містечку. Церква в селі Роскошівці – в ім’я святої Параскеви, дерев’яна, побудована у 1766 р., а в 1878 р. розширена двома бічними приділами. Іконостас у ній простий, гладкий, ікони зношені і поганого живопису; начинням церква бідна. Церковної землі: садибної - 2 десятини 582 сажні, орної - 35 десятин 326 сажнів, сінокосу - 16 десятин 2100 сажнів, ставища - 1 десятина 1250 сажнів, а всього - 55 десятин 1858 сажнів. Причтові приміщення: будинок для священика, побудований парафіянами у 1848 р.; псаломщики мешкають у власному будинку. Церковно-парафіяльна школа до 1895 року не мала свого будинку, а містилась в будинку псаломщика, який був одночасно й учителем. У 1895 р. завдяки клопотанням священика Доброгорського облаштовано для школи осібне приміщення.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 353; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
<...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Роскошівка
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 18.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 181.
Загальна кількість чоловіків –480.
Загальна кількість жінок – 455.
Усього людей – 935.
Кількість дворів з різним промислом – 17
Кількість людей, зайнятих промислом - 30
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916, с. 246).
<...> Кустарна деревообробка.
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження в селах Стражгород, Розкошівка, Янів, Кам’янка виявлено, що кількість кустарів коливається від 2 до 6.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
А в Розкошівці Дощі ідуть
А в Страж-городі Річки бринуть
Якби бриніли то бриніли
А до Явдоні просто сіли
Рушнички крає Старостам дає
Тому Михайлі з Торочками
Тому Михайлі з Торочками
Не гуляй далі з Дівочками!
(Джерело: Купальські пісні. Українські народні пісні. Пісенник / Упорядник О.Ю.Чебанюк - Київ: Музична Україна, 1989. - 196 с.)
понеділок, 13 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про тезу "побудови України коло себе"
Czomus' za polityku zovsim ne hoczet'sja ni hovoryty, ni dumaty. Navit' do hazet ne tjahne. Po l'vivs'komu radio jakyjs' jevnuszynym holosom vid inst. S.Pavljuka rozkazuje, szczo treba koz'nomu kolo sebe buduvaty Ukrajinu. Kuczma, jakoho vin z efiru pidtrymuvav z usiv sym, buduvav dlja sebe Ukrajinu, Pavljuk tez' vybuduvav 'akademika'. V toj czas,jak uspiszni narody rozbudovujut' spil'ni dlja hromady blaha. Ale peresicznomu ukrajincju, jak na mene, chiba pidhodyt' teza robyty dobro vykljuczno dlja sebe? Hiba taka konstrukcija moz'e buty stijkoju? Czy nadijnoju?
четвер, 9 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про зростаючу економічну кризу
Pysmennyk Ivanyczuk klycze narod vyjty 22 czervnja, szczob skazaty vladi, szczo toho dnja 70 rokiv tomu sovity znyszczyly duz'e bahato nevynnoho ljudu. To nemaje czym pyszatys'.
A na cej den' hoczut' pryjihaty moskovs'ki deputaty i donec'ki. Duz'e harnyj manevr vidvolikty ljud vid social'nyh problem.
Ne znaju, jak v Rosiji, a tut narostaje ekonom. kryza.
A na cej den' hoczut' pryjihaty moskovs'ki deputaty i donec'ki. Duz'e harnyj manevr vidvolikty ljud vid social'nyh problem.
Ne znaju, jak v Rosiji, a tut narostaje ekonom. kryza.
Надія Воловодівська про львівський центральний дискомфорт
Bula v misti (Львові.- О.П.). Take pohane vraz'ennja pro centr mista, szczo zaval. Vse zastavlene avtomobiljamy - i trotuary i projizz'a czastyna. Ce za rik maje buty futbol. Jak i na toj czas bude takyj bardak na dorohah, to do stadionu malo hto doberet'sja. Jak dodaty do vs'oho hrubist' i hamovytist' tyh, hto za rulem, to vraz'ennja vid pobutu v misti bude dlja bolil'nykiv take, jake i v nas zaraz.
суботу, 4 червня 2011 р.
Надія Воловодівська про ціни на продукти харчування
V Ukrajini ciny na produkty charczuvannja rvanuly tak, szczo na krupy vsjaki u Lvovi postavyly vid 19 do 20 hryven' za kg, a na hreczka szcze doroz'cze. Pomidory vid 15 do 20 hryven'. Os' taki v nas 'uspihy' pid provodom czervonoprapornyh kermanycziv.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
