На порядку денному
міських справ зараз є питання про відкриття у нашому місті гімназії. Стара це
вже історія, бо ще у 1875 р. померлий у Вінниці іудей Цаль Вайнштейн (Cal Wajnsztejn) залишив значний спадок на справу шкільництва.
Місто з року в рік поновлювало прохання до вищої влади щодо відкриття гімназії,
але проектам тим завжди ставало щось на заваді: або нестача коштів, або
невідповідність міських проектів перспективам міністерства освіти. Коли місто
просило за класичну гімназію, надходила відповідь, що, внаслідок близького
розташування гімназії у Немирові, місто зробить краще, якщо відкриє школу в
напрямку реальному. Тоді подали прохання про запровадження реальної школи, та
на це отримано відповідь, що в проекті є загальна реформа реальних шкіл, і запропоновано натомість професійну школу. Врешті-решт місто попросило
затвердити який-небудь середній навчальний заклад, офіруючи зі свого боку будинок
і 6,000 карбованців сріблом допомоги на рік. Та ще й цього разу надійшла
відмова, мотивована відсутністю коштів. Кілька років пішло на домовленості з
приватними педагогами, які хотіли відкрити приватну гімназію за допомогою
міста. Та й це зійшло на пси: влада не надала своєї згоди. Безплідність цих спроб
до решти знетерпеливила виконавців заповіту Цаля Вайнштейна. Капітал в банку
майже досяг суми 50,000 карбованців сріблом і лежав бездіяльно. Тому вирішили
побудувати на певному місці дім імені Цаля Вайнштейна, пристосований до вимог
середнього навчального закладу. Будівництво довірено головному архітекторові Київського
навчального округу панові Чекмарьову; підготовлено запаси будівельного
матеріалу і напровесні вирішено братись до будування. Оскільки будівля постає з
відома і дозволу київської освітньої влади, місто зі свого боку задумало поновити
свої старання за школу. Міська рада постановила офірувати щорічно 8,000
карбованців сріблом для майбутньої школи і делегувала зі свого лона двох
уповноважених: голову міста доктора Щавінського (Szczawiński) і радного пана Конюхова, які мають намір незабаром поїхати до Петербурга
і особисто клопотатись щодо задоволення деяких просьб. Аби ж то їм поталанило!
Тепер слівце за шкільну минувшину нашого міста. На початку XVII ст.
Валентий Олександр Калиновський (Walenty Aleksander Kalinowski; в оригіналі помилково: Aleksander Walenty) заснував у Вінниці колегіум отців Єзуїтів, щедро обдарувавши заклад із власних
і старостинських гаманів. По усуненню єзуїтів в Мурах колегіуму розміщено Академічну
школу, яка проіснувала до часів Чацького (Czacki). Цей останній заклав тут під
патронатом Віленського університету славнозвісну Подільську гімназію. Перший директор
цієї гімназії ксьондз Мацейовський (Maciejowski) за досить короткий
час відреставрував давні Мури і за допомогою пожертв громадськості забезпечив
гімназію бібліотекою і педагогічними кабінетами. Сорок років тому гімназію у
Вінниці було ліквідовано і перенесено до Білої Церкви разом з бібліотекою і
всіма засобами; залишені Мури були віддані під військове використання. Міській управі
вдалося відібрати на свою користь ці будівлі, але надаремне. Таким чином, маючи
живий приклад, як нанівець пішла у Вінниці офірність і праця двох з половиною
століть, виконавці тестаменту Цаля Вайнштейна намагаються забезпечити долю
дому Вайнштейна в майбутньому, обумовлюючи у контракті з містом, що дім ніколи
не може бути використовуваний до інших потреб, а лише на школу, в якій могла
б учитися місцева молодь незалежно від походження, визнання або національності.
Автор: C.N.
Переклад з польської мови.[Джерело: Газета "Kraj" (Петербург), 1887, № 8, 20 лют., с. 15]
