Побірка. В Центральному Державному Історичному Архіві в Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. Покрови с. Побірки (1756-1796, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 1028).
Перша письмова згадка про Побірку належить до 1629 р., коли це поселення, як містечко, під назвою Ціма (Cima) ввійшло в Подимний реєстрі Брацлавського воєводства. Цей реєстр був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру, повторно вписаний у вінницьку гродську книгу у 1717 р. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
У 1633 р. це містечко під назвою Побірчинці (Poborczynce) зафіксоване в документі, що зберігається в ЦДІАУК (ф. 256, оп.1, од. зб. 41, арк. 42). Під тією ж назвою поселення згадується у 1642 р. в документі, який зберігається в Кракові (Archiwum Państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Sanguszków, № 981).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в
Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 56) зазначено,
що княжата Вишневецькі подимного віддали з 200 димів Побірки або Тьми (в оригіналі помилково: Roboczynce alias Tma), що в Немирівському ключі, 200 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун
М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки.
товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської
секції, с. 415-448).
У 1647 р. містечко під назвою Побірчинці або Тьма (Poborczynce alias Tma) заховалося в колекції Оссолінських, що зберігається у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (ф. 5, оп. 13, од. зб. 4094 ІІІ, арк. 118-119).
Під назвою Побірка (Poborka), але з невизначеним статустом, містечко це чи село, поселення зустрічається в Подимному реєстрі 1664 р. Цей документ теж відомий із впису його у згадану вище вінницьку гродську книгу 1717 р., але теж не в повному обсязі.
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 263-264).
У 1650 р. це поселення було нанесене на мапі славетного французького інженера Ґ. Боплана, як містечко Побовка (Pobowka). (Див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 /Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства зустрічаємо й Побірку (wieś Poburka) (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22), яка на той час належала до Соболівського ключа і мала 111 димів.
З Офірного реєстру Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), випливає, що на той час це село належало до Ладижинського ключа і Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі Побірці (рос. Поборка) було 129 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., під номером 417) і Олександра Яблоновського (під назвою Pobirka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 38. с. Побірка (Poborka): сповідалося 580 осіб; не сповідалося – 130; охрещено – 30; померли - 6; шлюбів – 4.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 22. Побірка (Poborka): будинків 130; сповідалось 651 особа; не сповідалась 1 особа; дітей – 170; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 13; шлюбів – 5; померло: чоловіків – 6, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 21. Побірка: будинків - 110, сповідалося 521 осіб; дітей - 130; народилося: хлопчиків - 18, дівчаток - 17; шлюбів – 4; померло: чоловіків - 16, жінок - 18.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 21. Побірка: будинків - 111, сповідалося 540 осіб; дітей - 205; народилося: хлопчиків - 19, дівчаток - 12; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 6, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 21. Побірка: будинків - 120, сповідалося 719 особи; дітей – 128; народилося: хлопчиків - 25, дівчаток - 27; шлюбів - 14; померло: чоловіків - 3, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 21. Побірка: осель - 128, чоловіків: до 15 років - 157, понад 15 років – 320; жінок: до 15 років - 143, понад 15 років – 302; придатні до сповіді 753, непридатні до сповіді – 177.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 90 це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 42. Побірка (Поборка): дворів: у 1775 р. - 111, у 1797 р. – 129, осіб - 214.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор Львівсвкого університету Микола Григорович Крикун, який охоче запропонував користуватись ними краєзнавцям Побірки та всієї Тепличчини через цей блоґ).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Побірці душ чоловік 433.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
В с. Побірці приєднані з унiї до православ’я 5 жовтня 1794 р. церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці і священик Михайло Пашута.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
1) Побірка (Poborka) aбо Побірці (Poborce) – село, Гайсинського повіту, окружна поліція Теплик, волость Соболівка, католицька парафія Ладижин, має 237 осель, 129 мешканців, 1479 десятин селянської землі, млин, церкву, побудовану у 1763 році, наділену 69 десятинами землі, 1842 парафіян. Належить до Бубновецького ключа графині Олександри Потоцької;
2) Побірка (Poborka) - фільварок маєтку Теплик, Гайсинського повіту, 530 десятин орної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 345).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 2. В басейні річки Собу, притоки Богу.
<...> Побірка, село між річками Собом і Удичем. На селянських полях курган.
(Джерело: Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 247).
Побірка – село, розташоване на плоскогір’ї, яке перетинається двома невеличкими струмками, що посеред села зливаються в одну річку Самець, або Суху Тьму, ліву притоку ріки Богу. На північний схід за 5 верстов знаходиться містечко Соболівка з поштовим відділенням, а за 9 верстов – залізнична станція „Гайсин” Уманської вітки. Побірка вважається окремою парафією з самостійною церквою ще з середини XVIII століття, але час заснування самого поселення невідомий. Входило воно до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графові Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення складається лише з православних селян-українців, землеробів, числом 1089 чоловіків і 1079 жінок; частина з них (понад 50 осіб) належала до колишніх однодвірців*, які згодом приписались до селянської громади. Нині існуюча в Побірці дерев’яна, трикупольна під залізним дахом церква побудована у 1763 році й посвячена на честь Покрови Пресвятої Богородиці; окремо від неї, теж дерев’яна, дзвіниця. Іконостас у храмі п’ятиярусний, обновлений позолотою й живописом у 1871 році. У 1843 році церква була розширена прибудовою до неї північного і південного приділів, пономарні й ризниці на кошти поміщиці графині Олександри Потоцької. Церковної землі 63 десятини 485 сажнів, в тому числі присадибної 2 десятини 1819 сажнів. Причтові приміщення й будинки дуже зістарілі. Церковно-парафіяльна школа, перетворена зі школи грамоти, існує в Побірці з 1875 року.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 337; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
* Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони Московії. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були прирівнені до селян.
Затвердження на посаді церковних старостів: <...> Свято-Покровської <церкви> с. Побірки <...> селянин Аверкій Цмокалюк на перше триріччя.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1904, часть оффициальная, № 1-2, с. 3].
Дочка протоієрея Олена Немировська офірувала 100 крб. на побудову нового храму в с. Побірці Гайсинського уїзду.
[Джерело: Те саме, 1904, 29 травня, № 22].
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Побірка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 40.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 40.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 504.
Загальна кількість чоловіків – 1253.
Загальна кількість жінок – 1245.
Усього людей – 2498.
Кількість дворів з різним промислом – 58.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 58.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
Колгоспник Ляний Андрій написав до редакції райгазети про те, що в побірській артілі „Комунар” листоношею виділено Гончарука С., батька якого викрито, як ворога народу. Цей „листоноша” затримував доставку газет і листів колгоспників.
Перевіркою встановлено, що факти, зазначені в листі Ляного, вірні. Райконтора зв’язку повідомляє, що Гончарука з роботи листоноші знято.
[Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1934, 1 січ.]
суботу, 25 лютого 2012 р.
Петрашівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Петрашівка. У Центральному Державному Історичному Архіві в Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книги церкви св. Миколая с.Петрашівки (1752-1796, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 1000; 1755-1781, опис 1, одиниця зберігання 1001).
Перші письмові згадки про село Петрашівку (Pietraszowka) заховалися під роками 1585 і 1632 в документах, що зберігаються у фондах Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (відділ рукописів, ф. 141, оп. 3, од. зб. 133).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 247).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) міститься інформація про те, що Петрашівка на той час мала 77 димів і належала до Соболівського ключа.
В Офірному реєстрі того ж воєводства під 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Петрашівка належить до Ладижинського ключа і Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. Петрашівка адміністративно підпорядковувалась Гайсинського уїздові і в ній нараховувалось 79 дворів.у.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Петрашівка зазначена також (під номером 413) на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 701) і Олександра Яблоновського (під назвою Petraszówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 54. с. Петрашівка (Pietraszowka): сповідалося 470 осіб; не сповідалося – 104; охрещено – 25; померли - 4; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 21. Петрашівка, церква св. Миколая: будинків 60; сповідалось 287 осіб; дітей – 96; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 9; шлюбів – 5; померло: чоловіків – 3, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 50, сповідалося 205 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 16; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 12, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 68, сповідалося 239 осіб; дітей - 191; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 5, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 60, сповідалося 206 особи; дітей – 74; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 9; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 8, жінок - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: осель - 73, чоловіків: до 15 років - 121, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 111, понад 15 років – 146; придатні до сповіді 454, непридатні до сповіді – 93.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 101 це село (рос. Петрашовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 48. Петрашівка (Петрашовка): дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. – 79, осіб - 194.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який люб’язно дозволив їх опублікувати у цьому блозі).
В с. Петрашівці приєднані з унiї до православ’я 27 вересня 1794 р. церква в ім’я Святителя Миколая і священик Андрій Стефанович.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
<...> Петрашівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141].
Петрашівка (Pietraszówka) – фільварок маєтку Теплик, Гайсинського повіту, орної землі 460 десятин.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 114).
Петрашівка - село розашоване на низинних берегах річки Сухої Тьми, за 4 версти від впадіння її до ріки Бог. Село поділене на чотири частини, які одержали свою назву від прізвищ перших поселенців у кожній з них; центральна, найстаріша частина, називається Петрашівкою, східна – Фаріонівкою, поруч з нею Праданівка, а західна, забудована з 1709 р., - Ганбівка. Поселення виникло у першій половині XVIII ст. і до даного часу є володінням графів Потоцьких. На північ від Петрашівки розташоване за 10 верстов містечко Соболівка з поштовим відділенням; найближча залізнична станція „Гайсин” за 18 верстов. Православного населення в парафії 807 чоловіків і 820 жінок; окрім того, в селі мешкають 8 чоловіків і 12 жінок євреїв. Парафіяни - українці, належать до селянського стану; займаються переважно землеробством. Парафіяльна Свято-Миколаївська церква сумісно із дзвіницею побудована на кошти парафіян у 1889 р. і освячена преосвященим Донатом у 1890 р. Вона дерев’яної будівлі, однокупольна, вкрита бляхою. Новий триярусний іконостас вставлений у 1890 р.; ікони мальовані на цинковій блясі. Стара парафіяльна церква, теж Свято-Миколаївська, існувала до 90-х років ; це був перший в парафії храм - дерев’яний, побудований на кошти парафіян ще у 1754 р. У 1895 р. церква була розібрана, і з частини матеріалу побудовано на цвинтарі каплицю. Священиком при церкві у 1758 р., як видно з напису на старому богослужебному часослові, був Теодор Борецький, перший настоятель в Петрашівці. Цвинтар віддалений від церкви на 1715 сажнів; коло нього є два старих кладовища. Церковної землі 72 десятини 786 сажнів, в тому числі садибної з левадою 5 десятин 170 сажнів, орної 47 десятин 1252 сажні і сінокосів з левадою 19 десятин 1764 сажні. Причтові приміщення, запроектовані у 1897 р., нові. У 1862-1879 рр. існувала в Петрашівці церковно-парафіяльна школа, перетворена потім в міністерське однокласне народне училище; крім того, з 1898 р. відкрита школа грамоти для дівчаток.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 336-337; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Петрашівці душ чоловік 262.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Петрашівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 351.
Загальна кількість чоловіків – 847.
Загальна кількість жінок – 771.
Усього людей – 1618.
Кількість дворів з різним промислом – 20.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 20.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Петрашівські комсомольці викрили свого бувшого секретаря Собка О., батько якого був запеклий петлюрівець. Недарма тут КСМ орг<аніза>ція працювала погано <...>.
[Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 26 січ., № 14].
Чернега Д.В. Петрашівка на день виборів.
<...> Більш як 700 га родючої землі займали куркулі, неосяжним оком простір займав піп Сініцький.
<...> У селі був шинок і церква. <...> На все село було „приходське училище”, в якому навчалися діти заможної верхівки, куркулів, попів та їх підлабузників і незначна частина дітей бідного селянства <...>
[Джерело: Те саме, 1939, 25 груд., № 182, с. 2].
Перші письмові згадки про село Петрашівку (Pietraszowka) заховалися під роками 1585 і 1632 в документах, що зберігаються у фондах Львівської національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (відділ рукописів, ф. 141, оп. 3, од. зб. 133).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 247).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) міститься інформація про те, що Петрашівка на той час мала 77 димів і належала до Соболівського ключа.
В Офірному реєстрі того ж воєводства під 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Петрашівка належить до Ладижинського ключа і Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. Петрашівка адміністративно підпорядковувалась Гайсинського уїздові і в ній нараховувалось 79 дворів.у.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Петрашівка зазначена також (під номером 413) на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 701) і Олександра Яблоновського (під назвою Petraszówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 54. с. Петрашівка (Pietraszowka): сповідалося 470 осіб; не сповідалося – 104; охрещено – 25; померли - 4; шлюбів – 2.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 21. Петрашівка, церква св. Миколая: будинків 60; сповідалось 287 осіб; дітей – 96; народилося: хлопчиків - 5, дівчаток - 9; шлюбів – 5; померло: чоловіків – 3, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 50, сповідалося 205 осіб; дітей - 90; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 16; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 12, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 68, сповідалося 239 осіб; дітей - 191; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 5, жінок - 9.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: будинків - 60, сповідалося 206 особи; дітей – 74; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 9; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 8, жінок - 7.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 20. Петрашівка: осель - 73, чоловіків: до 15 років - 121, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 111, понад 15 років – 146; придатні до сповіді 454, непридатні до сповіді – 93.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 101 це село (рос. Петрашовка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 48. Петрашівка (Петрашовка): дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. – 79, осіб - 194.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який люб’язно дозволив їх опублікувати у цьому блозі).
В с. Петрашівці приєднані з унiї до православ’я 27 вересня 1794 р. церква в ім’я Святителя Миколая і священик Андрій Стефанович.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
<...> Петрашівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141].
Петрашівка (Pietraszówka) – фільварок маєтку Теплик, Гайсинського повіту, орної землі 460 десятин.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1887, s. 114).
Петрашівка - село розашоване на низинних берегах річки Сухої Тьми, за 4 версти від впадіння її до ріки Бог. Село поділене на чотири частини, які одержали свою назву від прізвищ перших поселенців у кожній з них; центральна, найстаріша частина, називається Петрашівкою, східна – Фаріонівкою, поруч з нею Праданівка, а західна, забудована з 1709 р., - Ганбівка. Поселення виникло у першій половині XVIII ст. і до даного часу є володінням графів Потоцьких. На північ від Петрашівки розташоване за 10 верстов містечко Соболівка з поштовим відділенням; найближча залізнична станція „Гайсин” за 18 верстов. Православного населення в парафії 807 чоловіків і 820 жінок; окрім того, в селі мешкають 8 чоловіків і 12 жінок євреїв. Парафіяни - українці, належать до селянського стану; займаються переважно землеробством. Парафіяльна Свято-Миколаївська церква сумісно із дзвіницею побудована на кошти парафіян у 1889 р. і освячена преосвященим Донатом у 1890 р. Вона дерев’яної будівлі, однокупольна, вкрита бляхою. Новий триярусний іконостас вставлений у 1890 р.; ікони мальовані на цинковій блясі. Стара парафіяльна церква, теж Свято-Миколаївська, існувала до 90-х років ; це був перший в парафії храм - дерев’яний, побудований на кошти парафіян ще у 1754 р. У 1895 р. церква була розібрана, і з частини матеріалу побудовано на цвинтарі каплицю. Священиком при церкві у 1758 р., як видно з напису на старому богослужебному часослові, був Теодор Борецький, перший настоятель в Петрашівці. Цвинтар віддалений від церкви на 1715 сажнів; коло нього є два старих кладовища. Церковної землі 72 десятини 786 сажнів, в тому числі садибної з левадою 5 десятин 170 сажнів, орної 47 десятин 1252 сажні і сінокосів з левадою 19 десятин 1764 сажні. Причтові приміщення, запроектовані у 1897 р., нові. У 1862-1879 рр. існувала в Петрашівці церковно-парафіяльна школа, перетворена потім в міністерське однокласне народне училище; крім того, з 1898 р. відкрита школа грамоти для дівчаток.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 336-337; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Петрашівці душ чоловік 262.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспонденського обстеження:
<...> Петрашівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 10.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 1.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 351.
Загальна кількість чоловіків – 847.
Загальна кількість жінок – 771.
Усього людей – 1618.
Кількість дворів з різним промислом – 20.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 20.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
<...> Петрашівські комсомольці викрили свого бувшого секретаря Собка О., батько якого був запеклий петлюрівець. Недарма тут КСМ орг<аніза>ція працювала погано <...>.
[Джерело: За більшовицьку перемогу (Теплик), 1939, 26 січ., № 14].
Чернега Д.В. Петрашівка на день виборів.
<...> Більш як 700 га родючої землі займали куркулі, неосяжним оком простір займав піп Сініцький.
<...> У селі був шинок і церква. <...> На все село було „приходське училище”, в якому навчалися діти заможної верхівки, куркулів, попів та їх підлабузників і незначна частина дітей бідного селянства <...>
[Джерело: Те саме, 1939, 25 груд., № 182, с. 2].
вівторок, 7 лютого 2012 р.
Орлівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Орлівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книга церкви Архистратига Михаїла с. Орлівки (1748-1797; ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 923) і церкви св. Дмитра того ж села (1760-1797; ЦДІАУК, ф. 224, оп. 1, од. зб. 944).
Вперше село Орлівка (Orłowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [ЦДІАУК, ф. 47 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
У вінницькій ґродській книзі 1645 р. дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka) (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, арк. 526зв.).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 245).
Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знаходимо її на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). З мапи видно, що село межувало з двома лісами під назвами - Zarowka Las (можливо, Мишарівський ліс – Мшарівка-ліс, з південного-сходу) і Jamny Las (Ямний ліс, з південного-заходу).
Село Орлівка (пол. Orłowka) зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що Орлівка належить до Соболівського ключа і в ній нараховується 125 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Орлівка вже належить до Ладиженського ключа Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 100 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на карті Олександра Яблоновського під назвою Orłówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 12. с. Орлівка (Orlowka): сповідалося 426 осіб; не сповідалося – 242; охрещено – 22; померли - 4; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 20. Орлівка (Orlowka), Дмитра: будинків 115; сповідалось 465 осіб; дітей – 120; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; померло: чоловіків – 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 107, сповідалося 425 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 18; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 12, жінок - 14.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 91, сповідалося 291 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 8, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 106, сповідалося 437 особи; дітей – 196; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 11, жінок - 16.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: осель - 96, чоловіків: до 15 років - 181, понад 15 років – 196; жінок: до 15 років - 196, понад 15 років – 185; придатні до сповіді 480, непридатні до сповіді – 248.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 75 це село (рос. Орловка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 43. Орлівка (Орловка): дворів: у 1775 р. - 125, у 1797 р. – 100, осіб - 237.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються вперше за його люб'язною згодою).
В с. Орлівці приєднані з унiї до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. великомученика Димитрiя і священик Роман Морозовський, який після приєднання помер у 1797 р., і на місце його висвячений син його Сильвестр Морозовський.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Орлівці душ чоловік 348.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Орлівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
Орлівка (Orłówka) - фільварок маєтку Теплик , Гайсинський повіт, має 890 десятин рільної землі.
(Джерело: Те саме).
Орлівка - село, розташоване в долині між двома ярами, що утворюють русла двох невеличких річок - Мочулки і Холодної Води. На північний захід від Орлівки за 8 верстов міститься містечко Соболівка з поштовим відділенням, а на північний схід за 12 верстов - залізнична станція „Кублич” Уманської вітки. Гігієнічні умови місцевості сприяють здоров’ю, що підтверджується незначним процентом смертності серед населення навіть під час епідемій. Ґрунт - чорноземний, а місцями суглинистий. Існує переказ, ніби-то це поселення виникло на місці колишнього містечка, зруйнованого татарами. Маєток належить в даний час графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення Орлівки складається з селян-українців, серед яких проживає до 10 осіб міщан; усі вони православного віросповідання, числом 1024 чоловіків і 1008 жінок; католиків лише 3 чоловіки і 4 жінки, які належать до штату службовців у поміщицькій економії. У 1887 р. біля 100 осіб селян обох статей виселились з Орлівки до Херсонської і Самарської губерній. Головне заняття мешканців - землеробство, а допоміжними є заробітки в поміщицькій економії і лісах, а також в Херсонській губернії; ремісників - теслярів, столярів і ковалів - в парафії не більше 10 осіб. Парафіяльний дерев’яний храм на честь святого великомученика Димитрія, з окремою дзвіницею, побудований у 1750 р.(за деякими церковними документами рік побудови його показаний то 1756-й, то 1757-й). У 1854 р. на кошти парафіян і допомоги графині Олександри Потоцької церква була розширена добудовою двох бічник приділів, а в 1876 р. до неї прибудована дерев’яна дзвіниця, і сам храм з трикупольного перероблений на однокупольний. Одноярусний іконостас обновлений у 1870 р. Парафіяльний цвинтар, не враховуючи малого холерного, - один старий, на віддалі не більше ¼ версти від церкви, майже в самому селі. Парафіяльними священиками в Орлівці з кінця XVIII ст. були такі особи: Роман Мрозовський чи Морозовський, з народження католик, який був спочатку уніатським парохом, що потім з 1773 р. приєднався до православ’я, в 1780 р.знову повернувся до унії (див.: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. V, с. 138-139), а в 1797 р. підписався вже православним священиком; з 1803 по 1806 р. - син його Ксенофонд Мрозовський. Церковної землі 57 десятин 2381 сажнів, у тому числі садиба 2 десятини 568 сажнів, рільної у 3-х змінах 42 десятини 2145 сажнів і сіножатей з левадою і ставищем 12 десятин 2068 сажнів. Причтові приміщення побудовані у 1895-1896 рр. на суми поземельного збору і на місцеві кошти. З 1862 р. існувала в Орлівці школа грамоти, перетворена у 1891 р. в церковно-парафіяльну; міститьcя в будинку ліквідованого волосного правління.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 281-282; Репринт: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Від дописувача: Мандруючи влітку 1992 р. селами Тепличчини, зустрівся з орлівськими дядьками, біля господарства, і дещо їх розпитував - може й для історії села. Вони казали: „І коли ж то буде написано?” То ось тепер, хоч і частково, виконую свою обіцянку перед мешканцями села з такою гордою назвою Орлівка. Правда, в Малій Мочулці кажуть: Горлівка.
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книга церкви Архистратига Михаїла с. Орлівки (1748-1797; ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 923) і церкви св. Дмитра того ж села (1760-1797; ЦДІАУК, ф. 224, оп. 1, од. зб. 944).
Вперше село Орлівка (Orłowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.
Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [ЦДІАУК, ф. 47 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
У вінницькій ґродській книзі 1645 р. дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka) (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, арк. 526зв.).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 245).
Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знаходимо її на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). З мапи видно, що село межувало з двома лісами під назвами - Zarowka Las (можливо, Мишарівський ліс – Мшарівка-ліс, з південного-сходу) і Jamny Las (Ямний ліс, з південного-заходу).
Село Орлівка (пол. Orłowka) зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).
В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що Орлівка належить до Соболівського ключа і в ній нараховується 125 димів.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Орлівка вже належить до Ладиженського ключа Брацлавської парафіі.
На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 100 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.
Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село зазначене також на карті Олександра Яблоновського під назвою Orłówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 12. с. Орлівка (Orlowka): сповідалося 426 осіб; не сповідалося – 242; охрещено – 22; померли - 4; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 20. Орлівка (Orlowka), Дмитра: будинків 115; сповідалось 465 осіб; дітей – 120; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; померло: чоловіків – 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 107, сповідалося 425 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 18; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 12, жінок - 14.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 91, сповідалося 291 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 8, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 106, сповідалося 437 особи; дітей – 196; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 11, жінок - 16.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: осель - 96, чоловіків: до 15 років - 181, понад 15 років – 196; жінок: до 15 років - 196, понад 15 років – 185; придатні до сповіді 480, непридатні до сповіді – 248.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Під номером 75 це село (рос. Орловка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 43. Орлівка (Орловка): дворів: у 1775 р. - 125, у 1797 р. – 100, осіб - 237.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються вперше за його люб'язною згодою).
В с. Орлівці приєднані з унiї до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. великомученика Димитрiя і священик Роман Морозовський, який після приєднання помер у 1797 р., і на місце його висвячений син його Сильвестр Морозовський.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Орлівці душ чоловік 348.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)
<...> Орлівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.
[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141].
Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про Височайше подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня 1888 р.: парафіянам <...> с. Орлівки Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1890, № 30, с. 589-593).
Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) - село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 р., має 1558 парафіян. Належить до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1886, s. 592).
Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про Височайше подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня 1888 р.: парафіянам <...> с. Орлівки Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1890, № 30, с. 589-593).
Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) - село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 р., має 1558 парафіян. Належить до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1886, s. 592).
Орлівка (Orłówka) - фільварок маєтку Теплик , Гайсинський повіт, має 890 десятин рільної землі.
(Джерело: Те саме).
Орлівка - село, розташоване в долині між двома ярами, що утворюють русла двох невеличких річок - Мочулки і Холодної Води. На північний захід від Орлівки за 8 верстов міститься містечко Соболівка з поштовим відділенням, а на північний схід за 12 верстов - залізнична станція „Кублич” Уманської вітки. Гігієнічні умови місцевості сприяють здоров’ю, що підтверджується незначним процентом смертності серед населення навіть під час епідемій. Ґрунт - чорноземний, а місцями суглинистий. Існує переказ, ніби-то це поселення виникло на місці колишнього містечка, зруйнованого татарами. Маєток належить в даний час графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення Орлівки складається з селян-українців, серед яких проживає до 10 осіб міщан; усі вони православного віросповідання, числом 1024 чоловіків і 1008 жінок; католиків лише 3 чоловіки і 4 жінки, які належать до штату службовців у поміщицькій економії. У 1887 р. біля 100 осіб селян обох статей виселились з Орлівки до Херсонської і Самарської губерній. Головне заняття мешканців - землеробство, а допоміжними є заробітки в поміщицькій економії і лісах, а також в Херсонській губернії; ремісників - теслярів, столярів і ковалів - в парафії не більше 10 осіб. Парафіяльний дерев’яний храм на честь святого великомученика Димитрія, з окремою дзвіницею, побудований у 1750 р.(за деякими церковними документами рік побудови його показаний то 1756-й, то 1757-й). У 1854 р. на кошти парафіян і допомоги графині Олександри Потоцької церква була розширена добудовою двох бічник приділів, а в 1876 р. до неї прибудована дерев’яна дзвіниця, і сам храм з трикупольного перероблений на однокупольний. Одноярусний іконостас обновлений у 1870 р. Парафіяльний цвинтар, не враховуючи малого холерного, - один старий, на віддалі не більше ¼ версти від церкви, майже в самому селі. Парафіяльними священиками в Орлівці з кінця XVIII ст. були такі особи: Роман Мрозовський чи Морозовський, з народження католик, який був спочатку уніатським парохом, що потім з 1773 р. приєднався до православ’я, в 1780 р.знову повернувся до унії (див.: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. V, с. 138-139), а в 1797 р. підписався вже православним священиком; з 1803 по 1806 р. - син його Ксенофонд Мрозовський. Церковної землі 57 десятин 2381 сажнів, у тому числі садиба 2 десятини 568 сажнів, рільної у 3-х змінах 42 десятини 2145 сажнів і сіножатей з левадою і ставищем 12 десятин 2068 сажнів. Причтові приміщення побудовані у 1895-1896 рр. на суми поземельного збору і на місцеві кошти. З 1862 р. існувала в Орлівці школа грамоти, перетворена у 1891 р. в церковно-парафіяльну; міститьcя в будинку ліквідованого волосного правління.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 281-282; Репринт: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Від дописувача: Мандруючи влітку 1992 р. селами Тепличчини, зустрівся з орлівськими дядьками, біля господарства, і дещо їх розпитував - може й для історії села. Вони казали: „І коли ж то буде написано?” То ось тепер, хоч і частково, виконую свою обіцянку перед мешканцями села з такою гордою назвою Орлівка. Правда, в Малій Мочулці кажуть: Горлівка.
неділю, 5 лютого 2012 р.
Надія Воловодівська про Тараса Шевченка
S'ohodni perehljadala tvory T.Szevczenka. Darusja (внучка. - ОП.) skazala, szczo maje vyvczyty jakyjs' virsz iz joho tvoriv. Naczytalas' pro biduvannja Szevczenka. Ves' czas dumaju, jakby vin emihruvav, to moz'e b zrobyv ne mensze, ale bez takyh straz'dan' i naruhy.
Надія Воловодівська про враження від зустрічі-дискусії О.Забужко та Л.Ушкалова
Ja jakos' czytala peredmovu Uszkalova do knyz'ky 'Druha sproba' Zabuz'ko. Czolovik velykoho IQ. Vin znavec' tvorczosti G.Skovorody. Joho, krim tijeji peredmovy, bil'sze niczoho ne czytala, a czasom czuju jakis' povidomlennja. Z toho interv'ju (див.: "Українська Правда" 4.02.2012. - О.П.), spodobalos', szczo vin do svojeji praci doluczaje syna. A iz Zabuzko ne zovsim pohodz'ujus'. Szljah Ukrajiny bil'sze podibnyj do szljahu Egyptu. Proczytala v G.Sormana, czym vidriznjajet'sja dilove, prostisze, kupec'ke seredovyszcze Egyptu vid Evropy. V Evropi protjahom dovhoho czasu, poczynajuczy z XIII st., kupci vidprac'ovuvaly kodeks czesti, czy pravyla povedinky biznesu i suspil'stva, humanni i dlja tyh i dlja druhyh. V Egypti toho ne vidbulos', i szahrajstvo, oszukanstvo, neczesnist', korupcija staly normoju. Szczo nam nahaduje v Ukrajini? Hrecija, na moju dumku, bil'sze evropejs'ka, niz' arabs'ka.
суботу, 4 лютого 2012 р.
Надія Воловодівська про газові "коники" Москви
Moskva vz'e s'ohodni vyznala, szczo zmenszyla na 10% postavky hazu v EU. Ukrajina zmenszyla zakupivlju hazu faktyczno, to vony vystavyly rahunok za tu kil'kist', jaku napysala ta, szczo z kosoju. Probujut' antyukrajins'kyj faktor znov vkljuczyty u vyborczu katavasiju, v nyh poczalas' ahitacija. I ce pry tomu, szczo bratky jim ne jdut' poperek.
Надія Воловодівська про недоброзичливість Білорусів
Radio nese cilu kupy pryczyn dlja rozdumuv. Vczora veducza na radio provodyla telemist z bilorusamy. Prykro vrazyla zverhnist' bilorusiv. Ves' czas hovoryly 'na Ukraine'. Jak by to zaklykaty O.Maloviczko, haj inszym razom hovoryt': 'na Belarusi'. Hajaly naszyh vyrobnykiv, moz'e trohy i zasluz'eno, ale nedobrozyczlyvo. Vzahali, poczaly vkazuvaty, jak v Ukrajini maje buty orhanizovano kontrol' za jakistju i bezpekoju harcziv. Vony tak vzjalys' pidihruvaty Moskvi, ne prychovujuczy c'oho.
четвер, 2 лютого 2012 р.
Діалог на тему про інцидент із сайтом ex.ua
О.П. Cikavo pro internet-podiji v Ukrajini. Kazhut', szczo kompanija ex.ua zajmalas piratstvom. A Microsoft poprosyv vladu jiji potormosyty. Milicjia pryjszla i zabrala vsi servery, vsi kompjuty. U vidpovid pozablokovuvano sajty prezydenta, prem'jera, PR i kompartii. Nahlucho - miliciju. Dobyrajutsja do SBU. Znjavsja szum
Н.В. Ja czula za toj incydent ex, vony zapevnjajut', szczo z vlasnykamy fil'miv czy pisen' pohodz'ujut' vykorystannja v takomu rez'ymi. A amerykanci straszno bojat'sja pryznatys', hto to tysnuv na zakryttja sajtu. Toj microsoft na naszomu rynku bezsovisnyj monopolist. Vzahali, jak bulo sposterez'eno, firma perekryvala bud'-jaki oryhinal'ni rozrobky inszyh vyrobnykiv. Zrazu z' kydalas' i tu ideju, jaka bula ne ijhnja, zaprohramovuvala i doluczala do windiwz. Proty neji buly antymonopol'ni rozsliduvannja, vona szczos' platyla, ale dorobka zalyszalas'. Tak szczo, haj by dyvylys' na sebe.
Ale to mohlo buty sprovokovane i tret'oju storonoju. Kolys' czula interv'ju z predstavnykamy microsoft, to vony vyhljadaly duz'e myrnymy. Zvyczajno, to mohla b buty czysta obluda.
Н.В. Ja czula za toj incydent ex, vony zapevnjajut', szczo z vlasnykamy fil'miv czy pisen' pohodz'ujut' vykorystannja v takomu rez'ymi. A amerykanci straszno bojat'sja pryznatys', hto to tysnuv na zakryttja sajtu. Toj microsoft na naszomu rynku bezsovisnyj monopolist. Vzahali, jak bulo sposterez'eno, firma perekryvala bud'-jaki oryhinal'ni rozrobky inszyh vyrobnykiv. Zrazu z' kydalas' i tu ideju, jaka bula ne ijhnja, zaprohramovuvala i doluczala do windiwz. Proty neji buly antymonopol'ni rozsliduvannja, vona szczos' platyla, ale dorobka zalyszalas'. Tak szczo, haj by dyvylys' na sebe.
Ale to mohlo buty sprovokovane i tret'oju storonoju. Kolys' czula interv'ju z predstavnykamy microsoft, to vony vyhljadaly duz'e myrnymy. Zvyczajno, to mohla b buty czysta obluda.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
