Орлівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини

Орлівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігаються метричні книга церкви Архистратига Михаїла с. Орлівки (1748-1797; ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, одиниця зберігання 923) і церкви св. Дмитра того ж села (1760-1797; ЦДІАУК, ф. 224, оп. 1, од. зб. 944).

Вперше село Орлівка (Orłowka) письмово згадується в Подимному реєстрі Брацлавського воєводства, що був вписаний у вінницьку гродську книгу 16 листопада 1629 р. Ця книга не збереглась, але з неї був зроблений випис даного реєстру. У 1717 р. цей випис був повторно вписаний у вінницьку гродську книгу. Звідси реєстр був опублікований у книзі: Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890, с. 394-412.

Під цією ж назвою, але вже як містечко, Орлівка зазначена в 1639 р. у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. в битві під Батогом). Список був складений у XVIII ст. Документ зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Києві [ЦДІАУК, ф. 47 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, аркуші 130, 131зв.], а також у Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych) в родовому архіві Браніцьких (zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).

У вінницькій ґродській книзі 1645 р. дане поселення значиться як містечко „свєжо осажоноє” Велика Орлівка (Orłowka Wielka) (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, арк. 526зв.).

(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 245).

Під назвою слобода Орлівка (Orluwfka) знаходимо її на одній із перших карт України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). З мапи видно, що село межувало з двома лісами під назвами - Zarowka Las (можливо, Мишарівський ліс – Мшарівка-ліс, з південного-сходу) і Jamny Las (Ямний ліс, з південного-заходу).

Село Орлівка (пол. Orłowka) зустрічається в Подимниму реєстрі Брацлавського воєводства 1716 р., який зберігається в державному архіві у Кракові (Archiwum państwowe w Krakowie, zespół Archiwum Podhoreckie Andrzeja Potockiego, № I, 43).

В подимному реєстрі 1775 р. цього ж воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що Орлівка належить до Соболівського ключа і в ній нараховується 125 димів.

В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що село Орлівка вже належить до Ладиженського ключа Брацлавської парафіі.

На рубежі XVIII-XIX ст. в селі було 100 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.

У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту.

Інформація про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.

Село зазначене також на карті Олександра Яблоновського під назвою Orłówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 12. с. Орлівка (Orlowka): сповідалося 426 осіб; не сповідалося – 242; охрещено – 22; померли - 4; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).

Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 20. Орлівка (Orlowka), Дмитра: будинків 115; сповідалось 465 осіб; дітей – 120; народилося: хлопчиків - 3, дівчаток - 4; померло: чоловіків – 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 107, сповідалося 425 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 18; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 12, жінок - 14.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 91, сповідалося 291 осіб; дітей - 202; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 9; шлюбів - 5; померло: чоловіків - 8, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 19. Орлівка: будинків - 106, сповідалося 437 особи; дітей – 196; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 11; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 11, жінок - 16.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Орлівка: осель - 96, чоловіків: до 15 років - 181, понад 15 років – 196; жінок: до 15 років - 196, понад 15 років – 185; придатні до сповіді 480, непридатні до сповіді – 248.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Під номером 75 це село (рос. Орловка) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 43. Орлівка (Орловка): дворів: у 1775 р. - 125, у 1797 р. – 100, осіб - 237.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються вперше за його люб'язною згодою).

В с. Орлівці приєднані з унiї до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. великомученика Димитрiя і священик Роман Морозовський, який після приєднання помер у 1797 р., і на місце його висвячений син його Сильвестр Морозовський.
[Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии (Каменец-Подольск), 1876, вып. 2, с. 16].

Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Орлівці душ чоловік 348.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)

<...> Орлівка <переведена> в 5-й округ благочинія <в Гайсинському уїзді>.

[Джерело: Подольские епархиальные ведомости (Каменец-Подольск), 1875, № 7, отдел I, с. 141]. 

Повідомлення Обер Прокурора Св. Синоду про Височайше подяку за вираз патріотичних почуттів з приводу врятування Царської Родини від небезпеки при аварії поїзда <біля станції Бірки> 17 жовтня 1888 р.: парафіянам <...> с. Орлівки Гайсинського уїзду.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1890, № 30, с. 589-593). 

Орлівка (Orłówka) або Орлівці (Orłowce) - село над річкою Мочулкою, притокою Удича (Гадича), Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи, католицька парафія Ладижин, поштова станція Гайсин, має 240 будинків, 1010 мешканців, 1256 десятин селянської землі, церква в ім’я святого Димитрія, побудована у 1759 р., має 1558 парафіян. Належить до Бубнівського ключа графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego według planu Filipa Sulimierskiego. Tom VIІ. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1886, s. 592).

Орлівка (Orłówka) - фільварок маєтку Теплик , Гайсинський повіт, має 890 десятин рільної землі.
(Джерело: Те саме).

Орлівка - село, розташоване в долині між двома ярами, що утворюють русла двох невеличких річок - Мочулки і Холодної Води. На північний захід від Орлівки за 8 верстов міститься містечко Соболівка з поштовим відділенням, а на північний схід за 12 верстов - залізнична станція „Кублич” Уманської вітки. Гігієнічні умови місцевості сприяють здоров’ю, що підтверджується незначним процентом смертності серед населення навіть під час епідемій. Ґрунт - чорноземний, а місцями суглинистий. Існує переказ, ніби-то це поселення виникло на місці колишнього містечка, зруйнованого татарами. Маєток належить в даний час графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. Населення Орлівки складається з селян-українців, серед яких проживає до 10 осіб міщан; усі вони православного віросповідання, числом 1024 чоловіків і 1008 жінок; католиків лише 3 чоловіки і 4 жінки, які належать до штату службовців у поміщицькій економії. У 1887 р. біля 100 осіб селян обох статей виселились з Орлівки до Херсонської і Самарської губерній. Головне заняття мешканців - землеробство, а допоміжними є заробітки в поміщицькій економії і лісах, а також в Херсонській губернії; ремісників - теслярів, столярів і ковалів - в парафії не більше 10 осіб. Парафіяльний дерев’яний храм на честь святого великомученика Димитрія, з окремою дзвіницею, побудований у 1750 р.(за деякими церковними документами рік побудови його показаний то 1756-й, то 1757-й). У 1854 р. на кошти парафіян і допомоги графині Олександри Потоцької церква була розширена добудовою двох бічник приділів, а в 1876 р. до неї прибудована дерев’яна дзвіниця, і сам храм з трикупольного перероблений на однокупольний. Одноярусний іконостас обновлений у 1870 р. Парафіяльний цвинтар, не враховуючи малого холерного, - один старий, на віддалі не більше ¼ версти від церкви, майже в самому селі. Парафіяльними священиками в Орлівці з кінця XVIII ст. були такі особи: Роман Мрозовський чи Морозовський, з народження католик, який був спочатку уніатським парохом, що потім з 1773 р. приєднався до православ’я, в 1780 р.знову повернувся до унії (див.: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. V, с. 138-139), а в 1797 р. підписався вже православним священиком; з 1803 по 1806 р. - син його Ксенофонд Мрозовський. Церковної землі 57 десятин 2381 сажнів, у тому числі садиба 2 десятини 568 сажнів, рільної у 3-х змінах 42 десятини 2145 сажнів і сіножатей з левадою і ставищем 12 десятин 2068 сажнів. Причтові приміщення побудовані у 1895-1896 рр. на суми поземельного збору і на місцеві кошти. З 1862 р. існувала в Орлівці школа грамоти, перетворена у 1891 р. в церковно-парафіяльну; міститьcя в будинку ліквідованого волосного правління.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. - С. 281-282; Репринт: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).

Від дописувача: Мандруючи влітку 1992 р. селами Тепличчини, зустрівся з орлівськими дядьками, біля господарства, і дещо їх розпитував - може й для історії села. Вони казали: „І коли ж то буде написано?” То ось тепер, хоч і частково, виконую свою обіцянку перед мешканцями села з такою гордою назвою Орлівка. Правда, в Малій Мочулці кажуть: Горлівка.