Антонівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини

Антонівка

Одна з перших письмових згадок про село (пол. Antonowka) міститься в Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221). Там же зазначено, що село належало до Ладижинського ключа, Брацлавської парафії.

На рубежі XVIII-XIX ст. в поселенні містилося 43 двори і належало воно до Гайсинського уїзду.

У 1791 р. село належало до Брацлавського повіту, і в тому ж році було адміністративно підпорядковане до Надбузького повіту.

Інформація про євреїв в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1784, 1787 - Ободівський кагал, 1790, 1791 рр. - Брацлавський кагал. На час виконання реєстрів село належало до Брацлавського повіту.

Село зазначене також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego … / W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Antonówka)(Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).

Під номером 108 і назвою Антонов или Терлов це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
(Подані вище матеріали виявлені професором Львівського університету Миколою Григоровичем Крикуном і публікуються за його люб’язною згодою).

Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади (wsi obywatelskie).
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Антонівці душ чоловік 120.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179)

<...> Антонівка, село, Гайсинський повіт, разом з Соболівкою має осіб чоловічої статі 1278, селянської землі 2522 десятини. Належить до графині Олександри Потоцької.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i Innych Krajów Słowiańskich / Wydany Pod Redakcyą Filipa Sullmierskiego, Bronisława Chlebowskiego, Władysława Walewskiego. Tom I. Warszawa: Nakładem Filipa Sullmierskiego i Władysława Walewskiego, 1880, s. 44).

<...> Крім того, до Соболівського ж приходу належитъ 400 осіб чоловічої статі і 391 особа жіночої статі (в тому числі 1 лютеранка) приписного села Антонівка – за 2 верстви на північ від Соболівки, на березі річки Деркачки <...> (с. 439-440).
<...> Приписне до Соболівки село Антонівка, за переказами, засноване в половині XVII ст. графом Северином Потоцьким, який назвав його так на честь свого новонародженого сина Антонія. Село лежало на великому шляху з Умані до Ладижина, так званому „Чигиринському”, і заселене вихідцями з Немирівщини, Волині та інших місцевостей <...> (с. 440).
<...> В приході існує <...> школа грамоти в селі Антонівці з 1863 року (с. 441).
(Джерело: Труды Подольскаго Историко-Статистическаго Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархіи / Подъ редакціей Е. Сецінскаго. Каменецъ-Подольскъ, 1901, 439-441. – № 467).

<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Антонівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 192.
Загальна кількість чоловіків – 495.
Загальна кількість жінок – 461.
Усього людей – 956.
Кількість дворів з різним промислом – 32.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 32.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244).

<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 кустарями, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).

З Антонівки походить Максим Купріянович Мороз (1898-1921) – воїн Армії Української Народної Республіки. Страчений бандитами душителя протибольшевицьких повстань Г.Котовського в листопаді 1921 року під містечком Базар на Волині під час рейду Повстанської Армії УНР. Похований на меморіальному цвинтарі Героїв Базару в селищі Базар Житомирської області. Реабілітований Генеральною прокуратурою України.
(Джерело: Процик П. Похід у безсмертя: До 90-х роковин листопадового 1921 року рейду Повстанської Армії УНР в Україну. - http://memorial.kiev.ua/statti/1219-pohid-u-bezsmertja.html).