Матеріали до історії Кіблича: Опис міста 1630 р.

Населення українського міста Кублича за описом 1630 р.

Відшукуючи матеріали з історії Червоної Русі, я натрапив у львівських гродських актах на „Опис містечка Кублича, ретельно і вірно переписаний”[1]. Опис складається з двох частин. Перша, написана 15.IX.1630 р., містить перелік власників господарств, заселених і спустілих, на трьох дільницях, званих сотнями; друга, упорядкована 22.VII, напевно того ж самого року, містить подібний список власників у чотирьох інших сотнях. Поруч з іменами мешканців Кублича в багатьох випадках писар відмітив їх фах, посаду в міському правлінні або майновий стан, що дає можливість окреслити професійний і суспільний склад цього міста. Опис також проливає світло на характер міської організації, дещо відмінний від устрою інших районів тогочасної Речі Посполитої.

Кублич у XVII ст. був у воєводстві і повіті брацлавськім. На думку автора нотатки в географічному словнику, це місто до початку XVII ст. належало, ймовірно, князям Четвертинським, а в 1605 р. було куплене могутнім магнатом на Червоній Русі Гієронімом Сєнявським. Цим пояснюється факт вписання опису Кублича у львівські гродські книги. До речі, можна зазначити, що в цих актах вписані дуже цікаві документи (описи міст, скарги на повсталих селян і міщан і т. д.), що стосуються одночасно інших міст Наддніпрянської України.

За описом Кублича можна відтворити вірогідну кількість його мешканців. Він нараховує 571 освоєну міщанську садибу, 18 будинків і „погорілих” ділянок, які належали міщанам, котрі знайшли притулок у своїх сусідів, 20 єврейських будинків, 4 шляхетських, 19 господарств фільварочної прислуги з родинами, замок, 2 школи, шпиталь, пивоварню, панську пекарню, а також 71 незаселену ділянку і „порожній” будинок. Ці останні, разом з ділянками і „погорілими” будинками, становили в 1630 р. аж 12,7% усіх жилих будинків.

Для освоєння міщанських садиб і будинків та ділянок „погорілих”, а також для будинків фільварочних і учительських пропоную покажчик 6, для будинків єврейських множник 12. Припускаю теж, що населення замку разом з 40 охоронниками налічувало 100 осіб, а пенсіонери притулку (в той час звався „шпиталем”) разом з обслугою – 15[2]. Отже, в Кубличі в 1630 р. мешкало близько 4 240 осіб, тобто приблизно на 30% більше, ніж виходило з обчислень О. Барановича, виведених на підставі реєстру подимного від 1630 р., який підтвержує дані про 545 оподаткованих „димів” у цьому місті[3].

Кублич належав, напевно, до категорії міст, котрі, як припускає О. С. Компан, з огляду на постійну небезпеку татарських наскоків, втягнули в себе найближчі поселення, які в нормальних умовах становили б звичайні села[4].

Переважна більшість населення Кублича були українці. Про це свідчить не лише звучання імен більшості власників нерухомого майна, але також про трьох попів і відсутність даних про костьоли і ксьондзів. У місті на той час було 20 будинків, які належали євреям, а також 17 господарств у власності волоських службовців. Волохи становили також більшість залоги кублицького замку. Спеціальний реєстр називає по імені „волохів, що служать”. Припускаючи, що волохи, які виконували службу в замку, не мали в місті родин, а службовці були ними обтяжені, одержимо, що волоське населення становило близько 3%. Євреїв було трохи більше – близько 6%, решта населення, поряд з кількома процентами поляків, були українці.

З опису випливає, що Кублич був осередком досить розвинутого ремесла. Незважаючи на те, що писар виначив фах власників нерухомого майна далеко не у всіх випадках, кількість ремісничих професій, поширених серед кубличан у 1630 р., досить значна. В харчовій галузі були представлені особи п’яти фахів (в реєстрі названо фах 17 обивателів, які займались різництвом, солодарством, млинарством, пекарством і броварством); у будівельній і керамічній – 4 (6 гончарів, 2 теслі, маляр і могильник, тобто в тогочасній термінології не тільки особа, зайнята при похованні мертвих, але також робітник, зайнятий на земельно-будівельних роботах), у деревообробній і хімічній – 5 (7 колісників, 5 бондарів, 2 лучники, 2 кріпильник і 2 гребінники), шкіряній – 2 (16 кушнірів і 10 шевців), ткацько-швейній – 2 (4 ткачі і 3 кравці), металевій – 3 (4 ковалі, 2 слюсари і пушкар) і обслуговуючій – 3 (2 скрипалі, цирульник і коновал).

Серед торгового населення опис називає 4 корчмарів і 3 крамарів. Разом, унаслідок дуже непевних даних, торгово-ремісниче населення з родинами, включаючи в ту кількість і євреїв, нараховує ледве 19,2% загального населення міста.

У Кубличі мешкала велика кількість населення, яке жило, головним чином, із землеробства, опис, однак, називає лише 10 господарів, заняття яких пов’язані із землеробством: 3 пасічники, 3 вівчарі, пастуха, свинаря, рибалку і пташника. До рільничого населення слід зарахувати також 17 родин, які обслуговували панський фільварок.*

Частина населення служила в замку, частина становила челядь і прислуга, зайнята у багатших міщан. Тієї категорії населення опис, однак, не називає. Натомість він указує як власників нерухомого майна 3 стражників, возного і міського слугу (sluga miejski).

З соціальної точки зору населення Кублича, подібно до інших українських міст, ділилось на три головні верстви. До вищої групи, яку тільки умовно можна називати патриціатом, належали, очевидно, 4 шляхетські родини, які мали тут свої маєтки, також багатші купці і ремісники. Головну масу населення становило простолюддя, до якого належали ремісники, крамарі і землероби, що користувались міським правом. До найнижчої верстви міщанства можна зарахувати міську бідноту, безземельних селян і пенсіонерів притулку та інші елементи. На жаль, опис Кублича щодо цієї верстви населення реєструє лише безземельних селян, які мають невеликі земельні ділянки, а також 51 власника злиденних халуп. Серед останньої групи були 23 убогі вдови, а також „бідні”: дяк, скрипаль і вівчар. В цілому люди, позначені в опису як бідні, а тому звільнені через бідність від податків, становили серед власників заселених будинків 8,3%.

Кублич уже в першій половині XVII ст. управлявся, ймовірно, за магдебурзьким правом, про що свідчать згадки в описі про бурмістра, війта і міського писаря. Таким чином, відомості про надання Кубличу магдебурзького права аж в 1744 р., передані Міхалом Балінським і Тимотеушем Ліпінським[5], вимагають у світлі опису цього міста від 1630 р. спростування і доповнення. Можна здогадатись, що під час воєн, з половини XVII ст. або в пізніший час місто втратило свої привілеї і виклопотало нові лише в 40-х роках XVIII ст.

Як місто прикордонне, постійно наражене на татарські наскоки, Кублич, подібно до багатьох  інших міст України, запозичив військовий устрій від козаків. Усе місто з військової точки зору поділялось на 7 сотень, на чолі яких стояли сотники. Сотні в свою чергу поділялись на десятки під командою десятників. Проте оскільки поділ міста на сотні базується на кількості заселених і порожніх дворів (цих було близько 700), то поділ на десятки мав у Кубличі лише формальне значення. Так звані десятки нараховували насправді від 5 до 44 будинків залежно від густоти заселення дільниць, підпорядкованих десятникам. У жодній сотні кількість десятків не перевищувала 5, а кількість заселених і порожніх господарств разом коливалась в окремих сотнях від 48 до 120.

М. ГОРН

„Архіви України” (Київ), 1971, № 5 (109), стор. 91-92.

 

Нижче подаємо інвентарі міста Кублича 1630 р., про які йдеться в наведеній вище статті польського і українського історика Мавриція Горна. Принагідно повідомляємо, що про цього автора вийшла книжка: Хомяк Мар'ян. Маврицій Горн (1917-2000): Життя і наукова спадщина / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. - Львів, 2015. - 136 с. - (Сер.: Історики України, № 13).   

 

Inventarz [mias]ta Kublicza,
[porza]dnie y wier[nie spi]sany w roku 1[630] die 22 July

(для доступу до файлу з документом потрібно натиснути тут)

 

---

[1] ЦДІА УРСР у м. Львові, ф. Львівсьий гродський суд, т. 357, стор. 235-245.

[2] Щодо запропонованих показників див.: M. Horn.Zaludnienie województwa bełskiego w 1630 roku. – Roczniki Dziejów Społecznych i Gospodarczych, t. XXI, 1959 (druk 1960), s. 79-80, 88-89; tenże. Ruch budowlany w miastach ziemi przemyskiej i sanockiej w latach 1550-1650 na tle przesłanek urbanistycznych. – Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Opolu. Seria B: Studia i Monografie, nr. 23, Opole, 1968 (druk 1969), s. 30-32.

[3] А. Баранович.Украина накануне освободительной войны середины XVII . М., 1959, стор. 136.

[4] О. С. Компан. Міста України в другій половині XII ст. К., 1963, стор. 69.

* З числа 19 родин, що мешкають на дільниці, яка належить фільварку, автор вилучив родини кушніра і мірошника, зарахувавши їх до ремісничого населення.

[5] M. Baliński, T. Lipiński. Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana. Wyd. 2, poprawione i uzupełnione przez F. K. Martynowskiego. T. III. Warszawa, 1886, s. 482.

Студентські праці

Cписок дипломних робіт, виконаних під науковим керівництвом дописувача у 2007-2016 рр.

1. Cichowicz Marta. Analiza akustyczna hałasu na przykładzie niektórych miejscowości województwa łódzkiego oraz miasta Łodzi / Rozprawa magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2007. – 109 s., bibl. 37.

2. Szymczak Anna. Analiza akustyczna hałasu na przykładzie niektórych miejscowości w regionie wielkopolskim / Rozprawa magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2007.

3. Teodorczyk Tomasz. Analiza akustyczna hałasu na przykładzie wybranych miejscowości w województwie małopolskim / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2008. – 110 s., bibl. 68.

4. Adamczak Tomasz. Generowanie hałasu na rondzie dróg miejskich z uwzględnieniem wpływu wiatru / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2009. – 48 s., bibl. 25 s.

5. Kurek Łukasz. Wypromieniowanie dźwięku samochodowego na przecięciu dróg miejskich z uwzględnieniem prędkości i kierunku wiatru / Rozprawa magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2009. – 58 s., bibl. 25.

6. Klimas Milena. Analiza technologiczna ochrony akustycznej na modernizowanej linii kolejowej E-20 Siedlce – Terespol, granica Państwa / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2009. – 66 s., bibl. 50 s.

7. Karnicki Krzysztof. Echo-sygnały od cienkiej sprężystej cylindrycznej powłoki z długim pęknięciem osiowym w wodzie / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2009. – 73 s., bibl. 62.

8. Dujka Magdalena. Analiza klimatu akustycznego na przykładzie niektórych miejscowości województwa lubelskiego / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2009. – 88 s., bibl. 51.

9. Abramczyk Jakub. Modelowanie procesu generowania hałasu w obszarze lokalnym miasta Augustowa i innych miejscowości województwa podlaskiego / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2010.

10. Mądra Mariola. Analiza klimatu akustycznego w poszczególnych miejscowościach województwa lubuskiego / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2011. – 91 s., bibl. 46.

11. Midera Paulina. Analiza klimatu akustycznego na przykładzie niektórych miejscowości województwa mazowieckiego / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2011. – 86 s., bibl. 48.

12. Lis-Klimek Marta. Analiza charakterystyk spektralnych fali akustycznej odbitej od sprężystej powłoki cylindrycznej z długim pęknięciem, zapełnionej ropą naftową / Praca magisterska (na kierunku – inżynieria środowiska); Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2012. - 66 s., bibl. 58.

13. Krasnyk Oleksandr. Analiza klimatu akustycznego w niektórych miejscowościach województwa dolnośląskiego / Praca magisterska na kierunku - inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2013. – 84 s., bibl. 55.

14. Sujecki Krzysztof. Analiza klimatu akustycznego w poszczególnych miejscowościach województwa śląskiego / Praca magisterska na kierunku – inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2013. – 139 s., bibl. 99.

15. Brzozowska Sylwia. Analityczno-numeryczne modelowanie niestacjonarnych echo-sygnałów akustycznych od podwodnego gazowego rurociągu z długim pęknięciem liniowym / Praca magisterska na kierunku – inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2013. – 63 s., bibl. 63.

16. Pietrzak Weronika. Ocena stanu klimatu akustycznego w poszczególnych miejscowościach województwa świętokrzyskiego / Praca magisterska na kierunku – inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2014. – 62 s., bibl. 55.

17. Kusiak Katarzyna. Analiza klimatu akustycznego na przykładzie niektórych miejscowości województwa warmińsko-mazurskiego / Praca magisterska na kierunku – inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2014. – 59 s., bibl. 64.

18. Kania Bogumił. Analiza porównawcza zmian w kształtowaniu klimatu akustycznego w województwach pomorskim, zachodniopomorskim, kujawsko-pomorskim i podkarpackim w ostatnich latach / Praca inżynierska na kierunku – inżynieria środowiska; Politechnika Łódzka; Wydział Inżynierii Procesowej i Ochrony Środowiska . – Łódź, 2016. – 51 s., bibl. 54.

Надія Воловодівська про "комсомольську хвилю"

Ljud, czula po radio, panikuje, szczo i za hatu, moz'e, vz'e ne bude czym platyty. Ja nedavno sobi podumala, szczo persza hvyla komunistiv prybrala vse do ruk i pustyla na svoje misce komsomol's'ku zhraju. A vony, jak svidczyt' jih povedinka pid czas holodomoru, buly szcze z'orstokiszi i nachabniszi. Zabyraly vse, navit' ostannju kaszu v peczi. I dumaju, szczo, koly vz'e skinczytsja i cja napast', todi do vlady pryjdut' normal'ni menedz'ery. Vony budut' pracjuvaty i dlja ljudej i dlja derz'avy. Otaka moja blaha nadija.

Надія Воловодівська про "щастя" в Україні

Ta zhadoba nenasytnych tak navalylas' na ljud, szczo des' blyz'ko moz'e urvatys' terpinnja. Susidka nedavno mala anhinu, to tabletky, jaki vypysala likarka, kosztuvaly 600 hr. Jakes' zrobylos' zaczarovane kolo z tymy vyzyskuvaczamy. Teper stalo zrozumilo, czomu ponad misjac' nemaje teploji vody: z 1.07 cina za neji maje zrosty vdviczi. Htos' i puskav tu vodu holodnu z teploho kranu, to bude maty klopit. I za teplo pidnimajut' cinu tak samo vdviczi. Ja za hatu platyla 1,5 mojeji pensiji, a teper vz'e i toho bude malo. I pro szczastja v Ukrajini trudno myslyty, taki ljudy, bezholovi, szczo nam naholosuvaly szakaliv.