1618 р., липня 13. Люблін. –
Декрет сесії шляхетського трибуналу в Любліні за його позовом, писаним у Володимирі
17 червня 1618 р., у справі за скаргою Гальшки з Рогізна та її чоловіка й
опікуна Олександра Пісочинського про незаконне стягнення в травні 1617 р. у
селі Микуличах Володимирського повіту Волинського воєводства Олександром
Мелешком та його племінниками Василем і Єремієм незвичного мита в кількості 25
зі 100 бочок поташу, навантаженого на такій же кількості підвід і виробленого в
маєтках позивачки селах Луці, Ометинцях і Зятківцях, – на шляху слідування цих
підвід до Казимира з метою сплаву звідси попелу шкутами до Ґданська на продаж,
причому ті самі особи так само раніше стягли свавільне мито 6 і 30 бочок поташу
з кількостей бочок його, призначених для сплаву до Ґданська.
Выпис с книг головных трибγналских воєводства Києвского
Лѣтα Божого нарожєнѩ тисєча шєстсот осмънадцатого мсца июлѩ тринадцатог(о) дн҃ѩ.
Пεрєд нами, дєпγтаты сγдγ головного трибγналγ любєлског(о), зо всих воєводствъ Короны Полскоє на рокъ тєпєрєшнии, вышєи мєнованыи, ωбраными и высажоными, приточиласѩ справа з рєєстрγ сγдового за приволанєм возного шлѩхєтног(о) Шымона Кгγминского мєжи γрожоною пн҃єю Галшкою з Рогозна Алєксандровою Пєсочинскою и малжонком ѩко ωпєкγном єє γрожоным пн҃ом Алєксандром Пєсочинским, поводами, а γрожоными паны Алєксандромъ, Василъємъ и Єрємиємъ Мєлєшками, позваными, за позвомъ головным трибγналским, ωт поводов по позваных на тєрмин консєрват нинєшних выданым, которыи за поднєсєнємъ стороны поводовоє γ сγдγ былъ читан и так сє в собє маєт: „Жикгимонт Трєтии, Божю мл. корол полскии, γрожоным Алєкса[н]дрови, Василєви и Єрємєю Мєлєшком, до справы, нижєи мєнованоє, сполнымъ и нєроздєлным. Зо всих добръ вєр. в҃ших лєжачих и рγхомых и з сум пн҃жних, гдєколвєк маючих, приказγєм, абыстє пєрєд сγдом нашим головным трибγналским в Люблинє в тои час, кгды справы консєрватныє воєводствъ Києвског(о), Волынского и Браславского по ωтсγжєню справ самого воєводства Києвского в рокγ нинєшнєм тисєча шєстсот ωсмънадцатом припадγт и таѩ справа з рєєстрγ сγдового за приволанєм возного сγжона бγдєтъ, сами ωбличнє и завитє стали а на жалобγ и правныи п[осту]покъ γрожоноє Галшъки з Рогозна Алєксандровоє Пєсочинскоє, котораѩ с притомностю малжонка своєго γрожоного Алєксандра [Пє]сочинского // ѩко ωпєкуна позываєт ω то, иж кгды тєпєрєшнии повод попєлъ своє власноє роботы чєрєз подводы и подданыє своє власныє з маєтности своєє Лγки, Ѡмєтинєц и Зѩтковєц воєводства Браславского, которых подвод было в личъбє сто, до бєрєгγ на мєстцє, с которог(о) тот попєл вжє шкγтами до Кгданска спγсчати мєли, до Казимєра, рокγ прошлого тисєча шєстсот сємнадцатого мсца маѩ двадцат пѩтого дн҃ѩ провадил, вєр. в҃ша, пропомнєвши срокгости права посполитог(о) и вин, в нεм ωписаных, бγдγчи ωднакоє рады и ωднакого порозγмєнѩ зъ собою, вєр. в҃ша, Алєксандрє, зъ сыновцами своими Василєм и Юръємъ Мєлєшъками, приєхавши з маєтности своєє Бєрєзович до маєтности сыновцов своих Микγличъ, γ воєводствє Волынском а в повєтє Володимєрском лєжачого, вєдаючи ω томъ, там жє, кгды попєл мєнованого повода порывчою шолъ чєрєз сєло Микγличи, вєр. в҃ша, вси сполнє, тот попєл в том сєлє Микγличах загамовавши, мыто нєзвычаиноє[1], чого и право посполитоє жадного мыта на подводах шлѩхєтских брати и вытєгати боронит. А иж на тот час тыє подданыє, которыє подводами тот попєлъ вєзли, готовых грошєи нє мєли, вєр. в҃ша, бочки зличивши, водлγгъ γподобанѩ своєго взглѩдємъ нєзвычаиного мыта бочок двадцат пѩт поташγ, прєднє доброго, мало на том маючи, жєстє и пєрвєи бочокъ шєст, а потом дрγгим разом тридцат взѩли. Которыи попєл зас трєтим разом в способъ нєзвычаиног(о) мыта взѩвши, сполнє на пожитокъ свои ωбεрнγли и привлащили. Ѧ такъ повод, прихилѩючисѩ до права и конституцыи, вєр. в҃шγ кγ вєрнєню того попєлγ, чєрєз вєр. в҃шγ в способъ нєзвычаиного мыта побраного, и ку заплачєню в.мс. ωт кождоє подводы албо бочки водлγг конституцыи, ѩко собє сторона поводоваѩ мєнит, по сту гривєн полских, за тым побранєм попалих, на тєрмин, выш мєнованыи, позываєтъ, на котором абыстє вєр. в҃ша сами ωбличнє и завитє стали, тот попєл, взглѩдом нєзвычаиного мыта побраныи, вєрнувши, // вину водлуг права и конституцыи ωт кождоє подводы по стγ гривє полских заплатили и на то всє, што ширєи на тєрминє пришлом ωказано и дєклѩровано бγдєт, прислухали а на то правнє ωтповєдали конєчно. Писан γ Володимєры року тисєча шєстсот ωсмънадцатог(о) мсца июлѩ сємнадцатого дн҃ѩ[2]”.
Ѧ по вычитаню того позву на рокγ нинєшнємъ с того позвγ в тои с[пра]вє, слушнє припалои, стороны ωбєдвє, поводоваѩ и позванаѩ, сами ωчєвисто γ сγдγ нинєшнєго постановивъшисє и в тои справє росправγ правнγю мєжи собою маючи, широцє контровєртовали. Которых контровєрсыи их суд нинєшнии головныи трибγналскии добрє вырозγмєвши, бачєчи то, ижъ справа ω мыто, поступовати наказγєтъ, а в поступованю наказγєт, абы позваныє присєгли на контєнта позвовы, а то тγт, в трибγналє, за нєдєл двє. До котороє присєги выконанѩ суд нинєшнии рокъ сторонам ωбом, позванои кγ выконаню, а позванои[3] ку прислуханю сє тоє присєги тут, в трибγналє, на консєрватах воєводствъ Києвског(о), Волынског(о) и Бр[а]славъского […][4] завитыи, кром припозвγ, заховγєт и назначаєт. Што въсє длѩ памєти до книгъ єстъ записано, с которых и сεс выпис под пєчатю зємскою воєводства Києвского єстъ выдан.Писан в Люблинє.
Печатка. Корыкговалъ Малиновъскии, mp.
Львівська національна наукова бібліотека НАН України, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4056 III, арк. 77-78. Засвідчена копія
(Джерело: Документ № 3 із статті: Крикун Микола, Піддубняк Олекса. Документи про торгівлю поташем Брацлавського воєводства з Ґданськом у першій чверті XVII століття. – Дрогобицький краєзнавчий збірник, 2017, вип. XIX-XX, 359-374).
Примітка: тут курсивом
позначені літери, винесені над рядком, квадратними дужками - пошкоджені частини
тексту, а круглими дужками - відсутні в тексті літери.
[1] Далі має слідувати вислів про те, що Мелешки стали вимагати сплатити.
[2] Судячи з того, що трибунал розглядав справу 13 липня, його позов слід
датувати 17 червня.
датувати 17 червня.
[3] поводовои
[4] Зіпсований текст (на один рядок).
