Вовки
«Чого, жидку, так збілів?
Що з тобою сталось?»
– Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!
«Бог з тобою!.. Сто вовків!..
Та б село почуло…»
– Та воно пак і не сто,
А п’ятдесят було.
«Та й п’ятдесят диво в нас…
Де б їх стільки взялось?»
Ну, Іванцю! нехай так,
Але десять гналось.
«Та і десять не було!
Знать, їден усього?»
А як їден? Аби вовк!
Страшно і їдного…
«А може, то і не вовк?»
– А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.
26 февраля [1859].
Примітки
Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря»,
1886, ч. 18, стор. 297. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор.
116, і «Співомовки 1861», стор. 62 – 63. Подається за автографом 1857 –
1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 207.
