Велика Мочулка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви Архистратига Михаїла села Великої Мочулки, 1746-1798. - ЦДІАУ. - Фонд 224. Опис 1. Справа 856.
Перша згадка про
Велику Мочулку, яку ми маємо, міститься у подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., що
зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski,
seria 3.4, sygnatura 284, str. 48). У цьому реєстрі під назвою: A[d] M[aiorem] D[ei] G[loriam]. Taryfa albo
Regestr dwoga konstytucyą podymnego, seymu generalnego sześćniedzielnego warszawskiego
i laudum woiewództwa tuteyszego Bracławskiego approbowanego, w roku Pańskim
1643 uchwalonego, a przez urodzonego jeo mć pana Mikołaia Zaleskiego, poborcy
woiewództwa Bracławskiego, tak iako każdy z jch mciów panów obywatelów,
począwszy od dnia 27 aprilis za attestacyami jch mciów panów obywatelów
pomienionych i za wykonaniem przez atamanów czy juramentów przede mną od kożdego
dymu, in genere po złotemu rachuiąc, oddawał w Winnicy roku i dnia
mnianowanego. (У найвищу славу Бога. Тариф або реєстр двох конституцій подимного, генерального
двотижневого варшавського сейму і ухвали воєводства тутешнього Брацлавського,
проведеного року Божого 1643, ухваленого і через урожоного його мосць пана
Миколая Залєського, поборці Брацлавського воєводства, так як і через кожного з
їх мосців панів обивателів, почавши з дня 27 квітня, за підтверженням згаданих
їх мосців панів обивателів, і за виконанням через атаманів чи присяглих передо
мною, з кожного диму загалом по злотому обчислюючи, віддавав у Вінниці вище
вказаного року і дня), зазначено, що пан краківський (краківський каштелян
Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 30 димів (осель) міста Доброполя (Dobropol) податку 20
польських злотих. (Див. також статтю: Крикун
М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені
Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448)
Свого часу (у 2003 р.) поїздка визначного українського історика професора Львівського університету Миколи Григоровича Крикуна до варшавського Головного Архіву Давніх Актів увінчалась новими знахідками, що стосуються до історії Теплицького краю. Професор М.Крикун відомий своїми працями з історії Поділля, Волині і Київщини періоду XVI-XVIII ст. Його перу належить цикл досліджень з адміністративного-територіального устрою території Правобережної України, її заселення, селянсько-козацьких рухів, зокрема, на теренах Брацлавщини.
У збірці Браницьких з Сухої, що
зберігається у згаданому вище архіві під № 310/392, проф. М. Крикун виявив
копії записів в актових документах різних судових установ Польської Корони, які
люб’язно передав автору цих рядків. Сподіваючись зацікавити ними краєзнавців і
любителів історії рідної Тепличчини, надсилаю переклади з польської мови цих
матеріалів для опублікування в районній газеті.
Перший документ датується 10 червням 1645 р. з Самуелева. У ньому
йдеться про те, що чернігівський воєвода Марцін Калиновський позичив на
покриття своїх кредитів 6 тисяч польских золотих у пані Гельжбети з Грабова
Негребецької і за цю суму записав під заставу до трьох років містечко Мшарівку
поблизу річки Удича, що у Брацлавському воєводстві, разом з лісом Мшаровим.
Він зобов’язується відокремити Доброполе або Мочулки від Хмарівки
і Раківки, теж своїх маєтків, і поставити до апробації (підтвердження) запису
брацлавського старосту Самуеля Калиновського.
Другий документ від 23 травня 1646 р.
являє собою автентичний витяг з книг актів (сесій) Брацлавського воєводства
коронного трибуналу - вищої судової інстанції, що розташовувалась в Любліні. У
цій книзі було записано декрет (судове рішення) на скаргу княжат Дмитра,
Костянтина, Яреми Вишневецьких, позивачів, на Марціна Калиновського, позваного,
з приводу того, що останній, наказавши своїм державцям, економові Цимерманові і
Негребецькому, зібрати з його дідичних маєтків - міста Кублича і новоосаджених
містечок Орлівки і Мочулки до чотирьохсот людей арматних
(озброєних) і, зокрема, до двохсот - з плугами, наслав цих підданих на ґрунти
позивачів, що належать до Соболевки.
У книгах актів Київського воєводства того
ж коронного трибуналу заховався запис від 1 жовтня 1650 р., за яким пан Ян
Негребецький від свого і своєї жінки імені маніфестував (висловив скаргу) про
те, що пан Калиновський, заставивши свої дідичні добра Доброполе або Мочулки
і Ягупець, і ґрунти пусті, що на той час маніфестуючим були осаджені, на суму
20 тисяч золотих польських, вже декілька років не віддає передбачених щорічних
2 тисячі золотих адитаменту (набавки).З інших документів збірки Браницьких
маємо можливість додатково дізнатись, що добра Ягупле і Доброполе (над
р. Удичем) Марцін Калиновський заставив 16 травня 1644 р. в Самуелеві за
певну суму подружжю Негребецьким, а 10.VI 1645 віддав у заставу с. Мишарівку,
„тут же під Ягубцем власне на ґрунті Кублицькому” панові Негребецькому. У 1664
р. той же Калиновський заставив Негребецьким добра Мочулки на невказану
суму (приблизно 24 тисяч золотих польських), причому копії відповідних паперів
залишились у пана Целінського. Архів повідомляє нам також, що у ХVIII ст. Мочулки
і Мишарівку „осадив пан Фальборк і там сидить”.
Принагідно зазначу, що Ян з Негребки
Негребецький був писарем вінницького ґродського суду. На цю особу неодноразово
натрапляємо у фонді 5 колекції Оссолінських, що зберігається у відділі
рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. В одному
з документів від 24 січня 1642 р. (одиниця зберігання 4064 ІІ) читаємо, що це
„чоловік титулу шляхецтва собі іррокгантер (присудом) узурпуючий, спокій
посполитий порушуючий, судів теперішніх повагу зневажаючий” (аркуш 15). У цьому
ж фонді неодноразово зустрічаємо й дані про Калиновських. Зокрема, в од. зб.
4065 ІІ зберігся запис від 21 березня 1644 про те, що „мєсто Самуелев алиас
(або) Стрижавка” - „маєтность Марціна на Гусятинє Калиновського” (арк. 39зв.,
51).
У виявлених матеріалах Доброполе або
Мочулки - це теперішня Велика Мочулка, Мшарівка - це Мишарівка, так само як ліс
Мшарів - Мишарів (це тема для краєзнавців!), Соболевка - Соболівка. Місто
Кублич - це теперішній Кіблич, Ягупець, Ягупле - Ягубець на Удичі в Уманщині,
Хмарівка і Раківка - села з сусідньої Бершадщини, Самуелів-Стрижівка - селище
міського типу під Вінницею.
(Джерело: Піддубняк О. З глибини віків // Вісті Тепличчини", 2003, 3 верес., № 65.)
Мочулки (Moczułki), як слобода, згадуються у 1645 р. в документі, опублікованому у книзі: Селянський рух на Україні 1569-1647 рр.: Збірник документів і матеріалів. Київ, 1993, с. 318-319.
Того ж року поселення зафіксоване як містечко з двоваріантною назвою Доброполе або Мочулки (Dobropole alias Moczułki) в документі з родового архіву Браніцьких, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych – AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 82).
Ще одна згадка стосується 1646 р., де Мочулки фігурують, як новоосаджене містечко (swieżo osadzone). Документ зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України – ЛНБ НАНУ, фонд 141, опис 1, одиниця зберігання 187, с. 143.
У 1650 р. це містечко знову нотоване під назвами Доброполе або Мочулки (ЛНБ НАНУ, фонд 141, опис 1, одиниця зберігання 187, с. 83), а на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Добраполе (Dobrapole) (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). На цій карті показано, що з північного і західнього боку Добропіль був оточений лісом під назвою Deigel Las.
В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Манчюлки, що належало до Соболівської сотні Уманського полку [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Містечко Мочулки зазначене також у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису цього реєстру у вінницьку гродську книгу 1717 р.: "З містечка Мочулок, держави його милості пана Александра Жабокрицького, чашника брацлавського, з димів двадцяти, млин коречник, камінь один - золотий один, - сума золотих тридцять два" (пер. з польськ.). [Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890 , с. 538-564 (Разд. XXIX. Исчисление поселений и дымов воеводства Брацлавского, по случаю взимания подымного и млинового налога в 1664 г.)]. (Примітка: Коречник або коречний млин - водяний млин з наливним колесом. Див.: Словник української мови Бориса Грінченка).
(Джерело: Піддубняк О. З глибини віків // Вісті Тепличчини", 2003, 3 верес., № 65.)
Мочулки (Moczułki), як слобода, згадуються у 1645 р. в документі, опублікованому у книзі: Селянський рух на Україні 1569-1647 рр.: Збірник документів і матеріалів. Київ, 1993, с. 318-319.
Того ж року поселення зафіксоване як містечко з двоваріантною назвою Доброполе або Мочулки (Dobropole alias Moczułki) в документі з родового архіву Браніцьких, який зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych – AGAD, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 82).
Ще одна згадка стосується 1646 р., де Мочулки фігурують, як новоосаджене містечко (swieżo osadzone). Документ зберігається у відділі рукописів Львівської Національної бібліотеки імені Василя Стефаника Національної академії наук України – ЛНБ НАНУ, фонд 141, опис 1, одиниця зберігання 187, с. 143.
У 1650 р. це містечко знову нотоване під назвами Доброполе або Мочулки (ЛНБ НАНУ, фонд 141, опис 1, одиниця зберігання 187, с. 83), а на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Добраполе (Dobrapole) (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000). На цій карті показано, що з північного і західнього боку Добропіль був оточений лісом під назвою Deigel Las.
В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Манчюлки, що належало до Соболівської сотні Уманського полку [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
Містечко Мочулки зазначене також у Подимному реєстрі 1664 р., відомому з впису цього реєстру у вінницьку гродську книгу 1717 р.: "З містечка Мочулок, держави його милості пана Александра Жабокрицького, чашника брацлавського, з димів двадцяти, млин коречник, камінь один - золотий один, - сума золотих тридцять два" (пер. з польськ.). [Архив Юго-Западной России, издаваемый Коммиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Часть 7, том 2: Акты о заселении Юго-Западной России (1471-1668). Киев, 1890 , с. 538-564 (Разд. XXIX. Исчисление поселений и дымов воеводства Брацлавского, по случаю взимания подымного и млинового налога в 1664 г.)]. (Примітка: Коречник або коречний млин - водяний млин з наливним колесом. Див.: Словник української мови Бориса Грінченка).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і
структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття //
Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647.
– Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях:
Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с.
241.)
Cело Мочулки згадується також в подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22), де зазначено, що у ньому нараховується 217 димів і воно належить до Обозівського ключа.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що село Мочулки Великі (Moczułki Wielkie) належить до Уманської парафії.
Так само реєстр Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) свідчить про те, що село на той час мало ту саму назву (рос. Мочулки Большие) і було у ньому 211 димів, а належало воно до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Мочулках Великих нараховувалося 213 дворів і підпорядковувалося воно Гайсинському уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Велика Мочулка зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 701) і Олександра Яблоновського (під назвою W[ielka] Moczułka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Церковні візитації в Мочулках Великих почались з 1730-х рр.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 30. с. Мочулка Велика (Moczułka Wielka): сповідалося 815 осіб; не сповідалося – 301; охрещено – 52; померли - 14; шлюбів – 8.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 17. Мочулка Велика [Moczułka (Wielka)], Михайла: будинків 180; сповідалось 889 осіб; дітей – 202; народилося: хлопчиків - 18, дівчаток - 14; шлюбів – 10; померло: чоловіків – 8, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулки Великі (Moczułkі Wielkі): будинків - 190, сповідалося 718 осіб; дітей - 189; народилося: хлопчиків - 41, дівчаток - 44; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 13, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулка Велика: будинків - 197, сповідалося 489 осіб; дітей - 219; народилося: хлопчиків - 27, дівчаток - 16; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 9, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 16. Мочулка Велика: будинків - 212, сповідалося 823 особи; не сповідалось – 4; народилося: хлопчиків - 55, дівчаток - 38; шлюбів - 12; померло: чоловіків - 19, жінок - 27.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулки Великі: осель - 203, чоловіків: до 15 років - 322, понад 15 років – 492; жінок: до 15 років - 379, понад 15 років – 450; придатні до сповіді 1329, непридатні до сповіді – 424.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 68. Мочулки Великі (Мочулки Большие): дворів: у 1775 р. - 217, у 1797 р. - 213, осіб - 756.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> у Великій Мочулці душ чоловік 776.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> З 1843 по 1847 рік [священиком в Литківці, Брацлавського уїзду] був Іоанн Неровицький, який перемістився звідси <...> до села Велика Мочулка Гайсинського уїзду, де священичив до похилого віку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 160).
[Распоряжения и сведения по Подольской епархии]
<...> Разрешено: <...> [приход] Гайсинского уезда в селе Великой Мочулке - оштукатурить и окрасить снаружи церковь.
(Джерело: „Подольския епархиальные ведомости ”, 1873, 1 мая, № 9, отдел I, с. 158.)
Мочулка Велика (Moczułka Wielka), село над річкою під тією ж назвою, Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи (Mjahkochody), парафія Гранів, 337 будинків, 2016 мешканців, в тому числі 93 однодвірців, 2215 десятин селянської землі, 144 десятини – церковної. Колись була власністю Гіога Грохольського (Hioh Grocholski), згодом - Потоцьких (зарахована до бубновецького ключа (маєтку – О. П.)), тепер належить до графині Олександри Потоцької, [маєток якої охоплює] 20,661 десятину уживаної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, Bronisława Clebowskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 562).
Примітка: Однодвірці, згідно з "Енциклопедією Українознавства" (Львів, 1996, т. 5) - це окрема група державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони Московщини. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці у п’яти українських губерніях: Харківській, Полтавській, Катеринославській, Херсонській і Таврійській. Нещодавня праця видатного французького історика Даніеля Бовуа (Beauvois Daniel. Trójkąt ukraiński: Szlachta, carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie: 1793-1914 / Prekł. z franc. Rutkowskiego Krzysztofa; T-wo Opieki nad Archiwum Inst. Literackiego w Paryżu. – Lublin: Wyd-wo Uniw. Marii Curie-Skłodowskiej, 2005. – 813+[3] s.) дещо по-іншому висвітлює цю верству населення. Однодвірцями називали дрібну польську шляхту на землях Київської, Волинської і Подільської губерній, яка перебувала на вічистому праві у великої шляхти - зем’ян, тобто користувалась невеликими наділами землі за символічну оплату довічно великим зелевласникам, як це було встановлено литовськми статутами. Царський уряд, намагаючись знищити шляхетський стан взагалі, домігся, що велика шляхта почала позбавляти дрібну шляхту вічистого права і виганяти її з нажитих місць. З 1866 р. офіційно однодвірці були зрівнювались із селянами.
Cело Мочулки згадується також в подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22), де зазначено, що у ньому нараховується 217 димів і воно належить до Обозівського ключа.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що село Мочулки Великі (Moczułki Wielkie) належить до Уманської парафії.
Так само реєстр Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) свідчить про те, що село на той час мало ту саму назву (рос. Мочулки Большие) і було у ньому 211 димів, а належало воно до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Мочулках Великих нараховувалося 213 дворів і підпорядковувалося воно Гайсинському уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Велика Мочулка зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 701) і Олександра Яблоновського (під назвою W[ielka] Moczułka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Церковні візитації в Мочулках Великих почались з 1730-х рр.
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 30. с. Мочулка Велика (Moczułka Wielka): сповідалося 815 осіб; не сповідалося – 301; охрещено – 52; померли - 14; шлюбів – 8.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 17. Мочулка Велика [Moczułka (Wielka)], Михайла: будинків 180; сповідалось 889 осіб; дітей – 202; народилося: хлопчиків - 18, дівчаток - 14; шлюбів – 10; померло: чоловіків – 8, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулки Великі (Moczułkі Wielkі): будинків - 190, сповідалося 718 осіб; дітей - 189; народилося: хлопчиків - 41, дівчаток - 44; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 13, жінок - 12.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулка Велика: будинків - 197, сповідалося 489 осіб; дітей - 219; народилося: хлопчиків - 27, дівчаток - 16; шлюбів - 10; померло: чоловіків - 9, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 16. Мочулка Велика: будинків - 212, сповідалося 823 особи; не сповідалось – 4; народилося: хлопчиків - 55, дівчаток - 38; шлюбів - 12; померло: чоловіків - 19, жінок - 27.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).
Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мочулки Великі: осель - 203, чоловіків: до 15 років - 322, понад 15 років – 492; жінок: до 15 років - 379, понад 15 років – 450; придатні до сповіді 1329, непридатні до сповіді – 424.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 68. Мочулки Великі (Мочулки Большие): дворів: у 1775 р. - 217, у 1797 р. - 213, осіб - 756.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> у Великій Мочулці душ чоловік 776.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)
<...> З 1843 по 1847 рік [священиком в Литківці, Брацлавського уїзду] був Іоанн Неровицький, який перемістився звідси <...> до села Велика Мочулка Гайсинського уїзду, де священичив до похилого віку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 160).
[Распоряжения и сведения по Подольской епархии]
<...> Разрешено: <...> [приход] Гайсинского уезда в селе Великой Мочулке - оштукатурить и окрасить снаружи церковь.
(Джерело: „Подольския епархиальные ведомости ”, 1873, 1 мая, № 9, отдел I, с. 158.)
Мочулка Велика (Moczułka Wielka), село над річкою під тією ж назвою, Гайсинський повіт, волость М’ягкоходи (Mjahkochody), парафія Гранів, 337 будинків, 2016 мешканців, в тому числі 93 однодвірців, 2215 десятин селянської землі, 144 десятини – церковної. Колись була власністю Гіога Грохольського (Hioh Grocholski), згодом - Потоцьких (зарахована до бубновецького ключа (маєтку – О. П.)), тепер належить до графині Олександри Потоцької, [маєток якої охоплює] 20,661 десятину уживаної землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłej] Szkoły Głównej Warszawskiej, Bronisława Clebowskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 562).
Примітка: Однодвірці, згідно з "Енциклопедією Українознавства" (Львів, 1996, т. 5) - це окрема група державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони Московщини. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці у п’яти українських губерніях: Харківській, Полтавській, Катеринославській, Херсонській і Таврійській. Нещодавня праця видатного французького історика Даніеля Бовуа (Beauvois Daniel. Trójkąt ukraiński: Szlachta, carat i lud na Wołyniu, Podolu i Kijowszczyźnie: 1793-1914 / Prekł. z franc. Rutkowskiego Krzysztofa; T-wo Opieki nad Archiwum Inst. Literackiego w Paryżu. – Lublin: Wyd-wo Uniw. Marii Curie-Skłodowskiej, 2005. – 813+[3] s.) дещо по-іншому висвітлює цю верству населення. Однодвірцями називали дрібну польську шляхту на землях Київської, Волинської і Подільської губерній, яка перебувала на вічистому праві у великої шляхти - зем’ян, тобто користувалась невеликими наділами землі за символічну оплату довічно великим зелевласникам, як це було встановлено литовськми статутами. Царський уряд, намагаючись знищити шляхетський стан взагалі, домігся, що велика шляхта почала позбавляти дрібну шляхту вічистого права і виганяти її з нажитих місць. З 1866 р. офіційно однодвірці були зрівнювались із селянами.
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Мочулка Велика. Серед села городище, оточене валом і ровом, квадратної форми; займає біля 3 десятин, зайняте садибами селян. Тут, за переказами, було місто, яке називалось Доброполь, або, за іншим переказом, Тирасполь.
(Джерела: Отчеты Императорской Археологической Комиссии за 1893-1895 гг. // Труды Комиссии. Санкт-Петербург. Т. IX. С. 300; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
Мочулка-Велика
Село розташоване на двох низинних долинах, що розділяються невеликою річкою посеред села, яка утворює у ньому декілька ставків. Місцевість села нездорова; в літній час річка майже висихає, а застійна вода в ставках створює гнилий запах, що заражує повітря. Ґрунт – чорноземний і врожайний. Назва „Мочулка”, оповідають, походить від великої кількості болотистих місць – мочарів, по-місцевому. Існують перекази, що поселення в старовину називалось „Добропіль” і „Тираспіль”, що вказує на міський стан цього поселення. Посеред села, на дорозі, що веде з містечка Соболівки до містечка Теплик, було укріплення, огороджене високим земляним валом і глибоким ровом, який почасти існує й досі; квадратна ділянка укріплення охоплювала майже три десятини; з цього укріплення, кажуть, був підземний хід до ставка; навесні 1896 року було утворилось провалля на пагорбі між ставком і колишнім укріпленням. Перекази стверджують, що під час нападів татар люди, які замкнулись в укріпленні, були одні спалені, а інші замучені різними видами мук; з тих пір припинилась назва поселення „Добропіль”, а стали йменувати його Мочулкою. Тепер все місце колишнього укріплення зайняте садибами селян. В садибі одного з цих селян залишився кам’яний фундамент від згорілої дерев’яної церкви; у двадцятих роках XIX століття діти знайшли на цьому місці старовинні мідні монети і малий церковний спис. Селянин, власник цього обійстя, продав той фундамент на облаштування криниць. На даний час мешканців села Великої-Мочулки 3381 особа обох статей; всі вони за станом – селяни, за національністю – українці, за віросповіданням – православні. У 1866 році близько 20 родин однодвірців виселились до Сімферопольської (помилково; має бути Таврійської. - О.П.) губернії на вільні землі по відходу татар до Туреччини після Севастопольської війни. Збереглись перекази, що до побудови теперішньої кам’яної церкви існувало два дерев’яних храми, які обидва згоріли. Теперішній храм – однокупольний, в ім’я Архистратига Михайла, побудований у 1807 році. Іконостас у ньому триярусний, облаштований у 1885 році. Церковної землі 144 десятин 575 сажнів, в тому числі присадибної 11 десятини 670 сажнів, орної в одній зміні 23 десятини 1630 сажнів, у другій - 31 десятина 555 сажнів, в третій - 25 десятин 24 сажнів, сіножатей і землі під лісом - 51 десятина 2008 сажнів і хутора з насічиськом - 1 десятина 228 сажнів. Причтові приміщення дуже старі. Церковно-приходська школа відкрита у 1864 р.; розташовується з 1898 р. у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 300. – № 420.)
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Мочулка Велика. Серед села городище, оточене валом і ровом, квадратної форми; займає біля 3 десятин, зайняте садибами селян. Тут, за переказами, було місто, яке називалось Доброполь, або, за іншим переказом, Тирасполь.
(Джерела: Отчеты Императорской Археологической Комиссии за 1893-1895 гг. // Труды Комиссии. Санкт-Петербург. Т. IX. С. 300; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
Мочулка-Велика
Село розташоване на двох низинних долинах, що розділяються невеликою річкою посеред села, яка утворює у ньому декілька ставків. Місцевість села нездорова; в літній час річка майже висихає, а застійна вода в ставках створює гнилий запах, що заражує повітря. Ґрунт – чорноземний і врожайний. Назва „Мочулка”, оповідають, походить від великої кількості болотистих місць – мочарів, по-місцевому. Існують перекази, що поселення в старовину називалось „Добропіль” і „Тираспіль”, що вказує на міський стан цього поселення. Посеред села, на дорозі, що веде з містечка Соболівки до містечка Теплик, було укріплення, огороджене високим земляним валом і глибоким ровом, який почасти існує й досі; квадратна ділянка укріплення охоплювала майже три десятини; з цього укріплення, кажуть, був підземний хід до ставка; навесні 1896 року було утворилось провалля на пагорбі між ставком і колишнім укріпленням. Перекази стверджують, що під час нападів татар люди, які замкнулись в укріпленні, були одні спалені, а інші замучені різними видами мук; з тих пір припинилась назва поселення „Добропіль”, а стали йменувати його Мочулкою. Тепер все місце колишнього укріплення зайняте садибами селян. В садибі одного з цих селян залишився кам’яний фундамент від згорілої дерев’яної церкви; у двадцятих роках XIX століття діти знайшли на цьому місці старовинні мідні монети і малий церковний спис. Селянин, власник цього обійстя, продав той фундамент на облаштування криниць. На даний час мешканців села Великої-Мочулки 3381 особа обох статей; всі вони за станом – селяни, за національністю – українці, за віросповіданням – православні. У 1866 році близько 20 родин однодвірців виселились до Сімферопольської (помилково; має бути Таврійської. - О.П.) губернії на вільні землі по відходу татар до Туреччини після Севастопольської війни. Збереглись перекази, що до побудови теперішньої кам’яної церкви існувало два дерев’яних храми, які обидва згоріли. Теперішній храм – однокупольний, в ім’я Архистратига Михайла, побудований у 1807 році. Іконостас у ньому триярусний, облаштований у 1885 році. Церковної землі 144 десятин 575 сажнів, в тому числі присадибної 11 десятини 670 сажнів, орної в одній зміні 23 десятини 1630 сажнів, у другій - 31 десятина 555 сажнів, в третій - 25 десятин 24 сажнів, сіножатей і землі під лісом - 51 десятина 2008 сажнів і хутора з насічиськом - 1 десятина 228 сажнів. Причтові приміщення дуже старі. Церковно-приходська школа відкрита у 1864 р.; розташовується з 1898 р. у власному будинку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 300. – № 420.)
lecz przedstawia jakieś góry malowane, nie wiem czy rzeczywiste,
czy tylko będące jakimś tworem wyobraźni
(Картка, вислана з Великої Мочулки Подільської губернії, але зображує вона якісь мальовані гори, невідомо, справжні вони, чи є витвором чиєїсь уяви)
Список пожертв,
що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на
військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь
поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При
рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24
лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...>
Мочулки-Великої 50 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости,
1904, часть оффициальная, № 19, с. 242-243).
Із щоденника дописувача.
Із щоденника дописувача.
10 вересня 1994 р., субота. Мама - Піддубняк Текля - розповідала спогад своєї мами, баби Степані,
про голод 1921-22 рр., як ходили голодні люди з Херсонщини. Одна жінка з
розпачу хотіла розбити свою дитину об хреста біля с. Великої Мочулки. Але чоловік,
якого звали дід Кобилко, забрав ту дитину, вона виросла і жила в тій сім’ї. Пізніше
вийшла заміж і була, як всі люди.
