Нова згадка про Соболівку і Побірку

1647 р., серпня 6. Люблін. -

Декрет коронного трибуналу в справі за скаргою кн. Михайла Воронецького, володимирського підстарости, його сестри кн. Гелени Вітонізької, Олександра Волковського, кн. Павла Воронецького, братів князів Яна та Андрія Воронецьких, Анни Черленковської, сестер Марини Карсницької, Катерини Мормильової, Олександри, Христини, Теофіли, Ганни Красносельських та їхнього брата Федора Красносельського, Филона Єловицького, володимирського войського, сестер Олександри Вишковської, Анни Бурозакової і Полонії Пашковської, сестер Гальшки Хоїнської і Магдалени Морендіанки, Петра і Яна Міровських та їхньої сестри Маруши Мацевичової про те, що князі брати Юрій, Дмитро і Костянтин Вишневецькі та їхні сестри Барбара і Яна, а також Євгенія Катерина Радзивілова, маршалкова Великого князівства Литовського, неправомірно володіють розташованими у Брацлавському воєводстві маєтностями кн. Анни Четвертинської після її смерті і відмовляються віддати їм, позивачам, хоча б частину цих маєтностей, бо лише вони, позивачі, є їхніми справжніми, дідичними спадкоємцями.

 

Випис з книг головних трибунальських консерват¹ Київського воєводства

Року тисяча шістсот сорок сьомого, місяця серпня шостого дня.

Перед Судом нинішнім Головним Трибунальським Коронним Люблінським трапилась справа з реєстру судового за приволанням² возного генерала шляхетного Матяша Вільського між уроджоними княжатами їх милостями Михайлом зі Збаража Вороницьким, підстаростою володимирським, Геленою зі Збаража Воронецького Семеновою Вітонізькою, з небіжчика князя Матяша зі Збаража Воронецького, стольника київського, народженими, Олександром Волковським, покійною княжною Софією зі Збаража Воронецькою Львовою Волковською народженим, і княжатами Яном і Андрієм зі Збаража Воронецькими з покійного княжати Стефана Матусовича зі Збаража Воронецького народженими, і княжам Павлом зі Збаража Воронецьким із Станіслава Станіславовича народженим, Анною Шашкевичівною Сильвестровою Черленковською, писаровою земською брацлавською, також нащадками Марини Шашкевичівни Богданової Красносільської, що з цього світу відійшла, уроджоними Мариною Яновою Карсницькою, Катериною Костянтиновою Мормильовою, Олександрою, Христиною, Теофілією, Ганною, Настасією, дочками, і Теодорем, сином, Красносільськими, Філонем Єловицьким, войським володимирським, Олександрою Павловою Вишковською, Анною Андрієвою Бурчаковою, Полонією Павловою Пашковською, нащадками і власними дочками Станіслава Станіславовича зі Збаража Воронецького, що з цього світу відійшов, також Гальшкою Петровою Хоїнською і панною Магдаленою Морендзянками, дочками Анни Прокопової Морендзиної, що з цього світу відійшла, дочки того ж Станіслава Станіславовича зі Збаража Воронецького, Петром і Яном Мировськими і панією Марушею Мировського Павловою Масевичівною, нащадками і власними спадкоємцями всіх маєтків колись княжни Анни Четвертинської, що з цього світу відійшла, дочки князя Матвія Четверинського, що з цього світу відійшов, дідички маєтків, в оригінальному позові детально описаних, дружини колись найяснішого князя Корибута Збаразького, воєводи брацлавського, старости кременецького, хто статі чоловічої дорослі самі особисто, а недорослі і статі жіночої заміжні і панни за присутності й життя їхніх чоловіків і опікунів, їм за правом належних, позивачами, а вельможними їх милостями панами Юрієм, Дмитром і Костянтином, синами, Анною і Барбарою, дочками, нащадками покійних князя Януша Корибута Вишневецького, конюшого коронного, старости кременецького, і вельможної княжни Євгенії Катерини Тишкевичівни, першого заміжжя Янушової Вишневецької, конюшої коронної, старостиної кременецької, а другого - княжни Олександрової Людвикової Радзивилової, маршалкової Великого князівства Литовського, за життя й присутності їхніх опікунів, як природних, так і записаних, позваними, з апеляції, що постала з декрету суду земського вінницького, з років святотроїцьких³ виголошеного у році минулому тисяча шістсот сорок четвертому місяця червня сьомого дня між вище названими сторонами за припозвом⁴ Головним Трибунальським Коронним Люблінським, виданим від позивачів по позваних до згаданої апеляції на термін судження консерват теперішніх, відновлюючи цю справу по смерті тих, що з цього світу відійшли, а саме, матері княжат Вишневецьких княжни Радзивилової, маршалкової Великого князівства Литовського, однієї з позваних, також покійної Анни Прокопової Морендзиної, дочки Станіслава Станіславовича зі Збаража Воронецького і померлої панії Красносельської, позивачів, і то в справі, порушеній позивачами і покійними вище згаданими Морендзиною і Красносільською стосовно позваних і покійної згаданої матері позваних на вище згаданих роках земських вінницьких про те, що оскільки згадана посередниця теперішніх позивачів колись уроджона княжна Анна Четвертенська, що з цього світу відійшла, будучи дідичкою маєтків, що лежать у Брацлавському воєводстві, а саме, міста і замку Немирова, села Коровайної, села Фостівців, села Боблова Старого, села Боблова Нового, села Байраківки, села Вербки, села Глинянця, села Никипорівців, села Луки, села Медвежої, села Стрільчинець, села Сокільця, містечка Печери, села Ярошівки, села Кузьминець, містечка Сокільця, села Ярмолинець, села Осташків, села Маньківки, села Носівців, урочищ і лісів Кенських, містечка Війтівців, села Ситківців, села Лобівців, села Джуринців, села Юрківців, села Білків, села Бундурів, села Сорокотяжинець, села Зарудинець, що належать до ключа Немирівських ґрунтів, селища Золочківець і урочища Стави Четвертинських, неподалік від Лісів, ставів середнього, нижнього і малого на річкою Бершаддю з іншими річками і урочищами посаджених, міста Бодівки, міста Балабанівки, міста Бершаді над річкою Бершаддю, міста Соколівки, села Теліжинець, села Булаївки, села Рошки, міста і замку Животова, містечка Скали з іншими набутками, міста і замку Босівки, міста і замку Дашева, міста і замку Ладижина, міста і замку Терлець, міста Соболівки, міста Побірчинець (Poborczyńce) або Тьми, недалеко від річки Дохни посаджених, урочищ і селищ, які над річкою Дохною посаджені, селища Бабанців і його урочищ і лісів, Рогівця, Каташина, містечка і ґрунтів, до них приналежних, в тих же ґрунтах Ставських, лісів і долин Липовецьких, як і інших урочищ Юрківських, Борківських, лісу Киріївки, а тепер на тому ґрунті містечка і замку, названих Киріївкою, осаджених, й інших осад на тих же ґрунтах, міст і містечок, за згаданого князя пана воєводи брацлавського, старости кременецького, що з цього світу відійшов, в стан святий заміжній пішла і ці маєтки з собою відразу ж в дім княжат Збаразьких внесла і впровадила, а потім, двох синів, тобто, Юрія і Криштофа Збаразьких, народивши, з цього світу відійшла, по смерті якої згадані княжата Юрій, каштелян краківський, і Криштоф, конюший коронний, потомства жодного по собі не залишивши, з цього світу відійшли, після чого ці згадані маєтки по смерті згаданої княжни Збаразької, воєводини брацлавської, оскільки вже жодної крові в домі княжат Збаразьких з нею народженої не було, теперішнім позивачам з-поміж інших спадкоємців, як близьких по крові до небіжниці, правом природнім і спадковим справедливо належать. А позвані, не маючи жодної правової підстави і спорідненої приналежності до цих маєтків, неслушно їх здобули, у чому й пожитків усіляких, що з тих маєтків надходять, заживають, а позивачам теперішнім, незважаючи на багаторазове нагадування про те, скільки на їхню частку цих маєтків належить, поступитись і повернути не хочуть, роблячи це на велику кривду і шкоду теперішнім позивачам, які собі з частки своєї нараховують річних прибутків, що припадають з тих маєтків, але привласнених позваними і їхніми опікунам, на шість разів по сто тисяч кіп грошей литовських, не враховуючи при цьому названих маєтків. І так, коли позивачі, виходячи з частки своєї, за повернення собі тих маєтків, безпідставно і безправно позваними набутими, того, скільки на частку позивачам належить, і відшкодування названих збитків, позваних на вище названі роки земські вінницькі позовом листовним позвали, то цей же суд земський вінницький після контроверсій⁵ обох сторін уповноваження обом сторонам наказав показати. Після цього декрету позиваюча сторона цю справу за апеляцією до суду Головного Трибуналу Люблінського на сесію судження теперішніх консерват в межах належного терміну без припозву подала, про що даний декрет апеляції і увесь цієї справи правовий процес у собі містить. Тоді на нинішньому року із згаданого декрету апеляції і терміну, що в ньому міститься, справедливо у цій справі припалого, сторони обидві, позиваюча через княжа Михайла Воронецького, підстаростого володимирського, а позвана через пана Циріяка Калішевського, уповноважених своїх, в суді нинішньому стали і у цій справі процес правний, між собою маючи, контровертували. Суд нинішній Головний Трибунальський Коронний Люблінський, цих контроверсій їхніх вислухавши і оних добре зрозумівши, внаслідок того, що позивач всіх співспадкоємців і власників маєтків, про які йде мова, не припозвав і жодного процесу згідно з Волинським правом не отримав, позваних від теперішньої судової сесії звільняє. Що все для пам'яті до книг записано, з яких і цей випис під печаттю воєводства Київського виданий. Написаний у Любліні.

Печатка.

Коригував Лахнович, власною рукою.

Миколай Стоїнський, писар з Люби Подколянський, своєю власною рукою.

Станіслав Зока, депутат воєводства Мальборського, власною рукою.

Войцех Пжецишевський, мечник і депутат воєводства Плоцького.

Ян Гулевич, депутат воєводства Волинського.

Миколай Святополк Четвертенський, депутат.

Перевірив Духанич.

(Переклад з польського оригіналу, копія якого міститься в особистому архіві дописувача і має бути опублікована у другому томі майбутнього збірника документів Брацлавського воєводства, для видання оголошується пошук спонсорів).

¹ консервати – судові сесії Головного Коронного Трибуналу в Любліні, вищої апеляційної інстанції для Краківського, Сандомирського, Руського, Подільського, Підляського, Белзького, Люблінського, Волинського, Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств Речі Посполитої.

² приволання – офіційний виклик.

³ роки – судові засідання земського суду, які тривали протягом двох тижнів у визначений термін, а саме: михайлівські – після 29 вересня, святотроїцькі – після Трійці, трикрольські – після 6 січня [див.: Книга київського підкоморського суду (1584-1644) / Підгот. Боряк Г.В., Гирич Т.Ю., Гісцова Л.З., Кравченко В.М., Німчук В.В., Сергійчук Г.С., Страшко В.В., Яковенко Н.М.; Ін-т мовознавства АН України; Археографічна комісія АН України; Ін-т історії АН України; Центр. держ. іст. архів України в Києві. – К.: Наук. думка, 1991. – 339+_[5_] с. – (Пам'ятки української. мови. Серія актових джерел)].

⁴ припозов – повторний позов для матеріального відшкодування у вирішеній судом справі.

⁵ контроверсії – наведення в суді альтернативних доказів супротивних сторін.