Поради тим, хто хоче вчитись

Поради студентам, які дав доктор фізико-математичних наук

професор Львівського університету імені Івана Франка

ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ КОВАНЬКО

у своїй статті „Режим, економія часу”,

опублікованій в університетській багатотиражці

"За радянську науку" (Львів) 14 листопада 1964 р.

У ту пору, коли я був студентом (до 1917 р.), відвідування лекцій не вважалось обов’язковим.

Незважаючи на це, я не пропустив жодної лекції за чотири роки мого навчання в Московському університеті. Практичні заняття з математичного аналізу, аналітичної геометрії та інших предметів я не відвідував, вважаючи за краще зайнятися цим самостійно вдома або у бібліотеці. Я строго дотримувався режиму самостійної роботи, щоденно опрацьовував матеріал прослуханих лекцій за записаним мною конспектом або підручником для того, щоб ясно сприйняти матеріал наступної лекції.

Завдяки такій постановці свого навчання я майже не готувався до екзаменів, одержуючи завжди вищу оцінку. Крім того, я знаходив час займатися музикою, давати приватні уроки і нормально відпочивати. Ті, хто не систематично відвідував лекції і не готувався до них, в більшості невпевнено почували себе на екзаменах і часто одержували незадовільні оцінки.

Працюючи багато років педагогом, спочатку в середній, а потім у вищій школі, я зберіг звичку строго дотримуватися в роботі режиму економії часу. На основі особистого досвіду хочу дати пораду студентам, як потрібно організувати свій час.

Після обов’язкового шестигодинного завантаження потрібно спочатку відпочити (сюди належить обід) близько двох годин, а потім опрацьовувати прослухані лекції і на це відвести не менше трьох годин. Бажано, щоб навчальна частина університету звернула увагу на планування цих годин самостійної роботи в бібліотеці, у вільних аудиторіях чи кімнатах гуртожитку. Важливо, щоб у ці години ніхто не відвертав уваги студентів від занять. Тільки після цього студенти можуть зайнятися виконанням громадських доручень, спортом та ін.

Вивчення математики потребує виключно чіткої послідовності. Одна пропущена лекція порушує нормальний процес роботи над даною дисципліною, якщо зовсім не паралізує дальше розуміння лекцій. Шість годин обов’язкових занять пропадуть даремно, якщо їх не підкріпити, не доповнити щоденною працею. Кожен студент повинен поставити своєю першою метою навчання, раціональне використання часу. Якщо він зуміє правильно організувати його, то матиме час на відпочинок і на культурні розваги.

Погано, коли студент розраховує на час екзаменаційної сесії і думає за ці дні одержати потрібну підготовку. Часто йде суперечка з деканатом за кожен такий день. Відповідь деканату може бути лише одна: „Ви мали час для підготовки на протязі цілого семестру”.

Дуже прикро, коли на екзамені виявляється не тільки незнання, але навіть повне нерозуміння предмету. Виявлено, що на консультації (щотижневі) приходить дуже мало студентів. Це свідчить про відсутність зацікавленості, про відсутність питань.

Чому це так? Тому, що все зрозуміло, чи тому, що студенти не починали працювати над даним предметом? Прикро, але я думаю, що не помилюсь, коли погоджусь із другим висновком.

О. С. Кованько, професор

Математика - це мистецтво

Поради тим, хто хоче серйозно працювати в царині науки,

які дав колишній аспірант Львівського університету імені Івана Франка,

а тепер відомий вчений-математик - доктор фізико-математичних наук, професор

ОЛЕКСАНДР КОПИЛОВ

у своїй статті „Це - мистецтво”, опублікованій 18 червня 1965 р. в університетській багатотиражці "За радянську науку" (Львів)

Що мене приваблює у математиці? Я не берусь давати тут вичерпну відповідь на це запитання. Математика для мене - настільки великий світ, що я сумніваюсь, чи зможу будь-коли зробити це. Але тому, що ця проблема дуже важлива для тих, хто хоче поступати на відділення математики, я вважаю своїм обов’язком поділитися з абітурієнтами своїми враженнями.

Математика - це мистецтво, мистецтво не менш хвилююче й прекрасне, ніж музика, література, живопис. Мені може спробувати заперечити дехто з тих людей, знайомство яких з математикою закінчилося екзаменами на атестат зрілості і котрі не намагались пізніше розширити свій математичний кругозір. Але заперечення такого роду не можна приймати серйозно. Людина, яка не має достатньо широкої математичної культури, не в стані судити про високу вартість математики. Дуже вдало висловився з цього приводу видатний американський математик Норберт Вінер у книзі „Я - математик”. Він вважає, що „творчість математика ... не знаходить того відголосу, який викликають твори скульптора чи музиканта. Але пов’язано це зовсім не з більшою чи меншою емоційністю аудиторії, до якої вони звертаються. Справа просто в тому, що навчитися хоча б елементарно розумітися в математиці набагато складніше, аніж навчитися отримувати певне задоволення від музики.” „...Для того, щоб скласти хоча б деяку уяву про зміст тієї чи іншої математичної роботи, - говорить далі Норберт Вінер, - і вирішити, подобається вона йому чи ні, любитель математики повинен володіти достатньо високою спеціальною підготовкою, без якої він просто позбавлений можливості сприймати щоб то не було, хоч би навіть і зовсім пасивно...”

Математика - складне мистецтво, але надзвичайно красиве. Мені часом творіння математика здається роботою скульптора чи ювеліра.

На закінчення я звертаюсь до тих, кого приваблює математика і не лякають труднощі та копітка робота. Глибше знайомтесь з математикою і наполегливо вивчайте її. Перед вами відкриється захоплюючий світ з величезним полем для застосування ваших сил і талантів.

О. Копилов аспірант кафедри теорії функцій і теорії ймовірностей Львівського університету імені Івана Франка