До історичної географії Брацлавщини й Тепличчини

Наприкінці 2000 р. (20-21 листопада) у Львові відбулась наукова Міжнародна конференція „Картографія та історія України”, присвячена 400-річчю від народження французького інженера Гійома Левассера де Боплана, який склав перші карти України та написав книгу „Опис України”. А нещодавно вийшли у світ матеріали цієї конференції „Історичне картознавство України: Збірник наукових праць. Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М.П.Коць, 2004”, серед яких міститься стаття дописувача у співавторстві з визначним дослідником історії України, зокрема Поділля, професором Львівського Національного університету ім. Івана Франка Миколою Григоровичем Крикуном під назвою „Топонімічні об’єкти Брацлавського воєводства останньої чверті XVI - першої половин XVII ст. (на підставі родинного архіву Пісочинських)” (стор. 397-413). У цій статті зроблено деякі підсумки нашої багаторічної роботи над архівом подільського роду Пісочинських, котрий зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Національної академії наук України (далі - ЛНБ). Опрацювання стосується матеріалів (переважно це - витяги з судових книг, а також оригінальні документи маєткового характеру) з історії Брацлавщини за період з 1556 по 1648 рр., сконцентрованих у 30 одиницях зберігання (книгах) або 666 документах, написаних переважно давньою українською, а також польською і латинською мовами на 1952 аркушах. Всі документи нами переписані і набрані на комп’ютері. Деякі документи нами опубліковані в наукових виданнях. В даний час йде підготовка до друку частини опрацьованих матеріалів, але з великими труднощами, бо все робиться на ентузіазмі, без жодної фінансової підтримки. Звичайно, праця була б значно прискорена, якби знайшовся якийсь меценат - патріот рідної Вінниччини.
У згаданій вище статті дано стислий географічно-хронологічний опис топономічних одиниць на території Брацлавщини, що на той час адміністративно складалася з Вінницького і Брацлавського повітів. Так, зокрема, в документах зустрічається 32 замки і замочки, 57 міст і містечок, 94 сіл, 4 селищ, 4 слободи і 4 городища. Згадано про 15 маєтків і держав, 28 дворів, що належали різного роду брацлавським землевласникам, у містах і селах зазначені костели, а в Немирові згадується синагога. Виявлена дуже велика інформація промислово-економічного характеру: дані про виробництво селітри і поташу (зокрема, випалювання для цієї мети лісів), корчми, варіння горілки, млини, оренди, пасіки. При вирішенні маєткових суперечок в документах часто називаються ліси, поляни, діброви, урочища, яри, шляхи, поля, пустища, долини, могили. Описана велика кількість гідронімів - річок, потоків, бродів, ставів, озер, навіть болото біля кам’яногірського мосту через ріку Бог, недалеко від с. Янева. Нами складена також мапа з нанесенням на ній населених пунктів, що зустрічаються в названих документах. Зазначені на мапі поселення з усіх боків охоплюють територію теперішньої Тепличчини, але, на жаль, ні одним топонімічним об’єктом її документально не відображають, оскільки Пісочинські, рід яких пішов від брацлавського підкоморія і королівського секретаря Лаврина Пісочинського, не мали маєтків в межах нашого краю.
На щастя проф. М.Г.Крикун, який інтенсивно постійно веде пошук матеріалів для своєї праці в архівах Львова, Києва, Житомира, Кам’янця-Подільського, Варшави, Кракова, Москви, Санкт-Петербурга, виявив деяку інформацію й про населені пункти Тепличчини. На основі рукописних і опублікованих історичних джерел він зараз готує велику публікацію про населені пункти Брацлавського воєводства періоду XVІ-XVIII ст. У ній йтиметься про перші документальні згадки про поселення, різні назви одного й того ж населеного пункту, подаватимуться короткі дані щодо заселеності Брацлавщини тощо. Аналогічна розвідка проф. М.Г.Крикуна стосовно Подільського воєводства нещодавно побачила світ у вигляді публікації „Кількість і структура поселень Подільського воєводства в першій половині XVII століття” в „Записках Наукового товариства імені Шевченка”(Том 243: Праці Історично-філософської секції. Львів, 2002, с. 374-521). На прохання дописувача Микола Григорович охоче поділився зібраними ним даними про наш Теплик.
Отож, у виявлених проф. М.Г.Крикуном документах Теплик у 1622 р. значиться як містечко Йозефівка (з книги О. Яблоновського „Історичні джерела”, том 21, на польській мові), 1628 р. згадуються піддані кублицькі, юзифівські, важинські (ЛНБ, фонд Чоловського, справа 187 ІІ, аркуші 111-112), 1629 р. Теплик є містечком Йосипівкою, в якому 30 димів належало Станіславу Скорковському і Міхалу Вонзловському, 25 димів – це держава Матвея Чарнати і один дим Яна Соколовського (з кожного диму, тобто хати з димарем, брався окремий податок). На Спеціальній карті України 1650 р. Г. Боплана на місці нашого районного центру значиться слобода під назвою Смілгород. Придворний економіст польських магнатів Сенявських, що володіли величезними маєтками в Галичині, а також Гранівщиною, Шимон Цереневич у третьому томі своєї рукописної книги „Поле законної праці” (1723 р., на польській мові), яка зберігається у варшавському Головному архіві давніх актів, фонд Збірка Браніцьких, № 310/392, пише, що колишні Юзифівці, це теперішній - Смілгород, який називають Тепликами (стор. 125). У візитації уніатських приходів 1731 р. Теплик все ще називається містечком Смілгородом.
Ось такі скупі, але достовірні відомості про славне місто Теплик. Але десь по різноманітних джерелах ще приховується чимало дечого про нашу малу столицю. Можливо, моїм дорогим землякам - юним читачам газети, яких зацікавить історія і краєзнавство так мало знаної старожитньої Тепличчини, ті джерела відкриють свої таємниці.


Якось пергортаючи сторінки журналу “Wieś ilustrowana” („Ілюстроване село”, 1910 р., Варшава), я натрапив у № 8 на світлину фотоаматора п. Тадеуша Леліви „Бричка п. Стралковського. Теплик, Київської губернії”. З глибини часу сяють погляди тепличан-смілгородчан, що зібрались гарно відбути відпочинковий день. Погляди щирі й пильні ніби закликають замислитись над буттям не лише сьогоднішнім і майбутнім, але й минулим…

Олекса Піддубняк, проф.
Львів-Лодзь-Мала Мочулка
("Вісті Тепличчини", 2004, 28 вересня)