Працюючи декілька літ в Центральному державному історичному архіві України у Львові над матеріалами, що стосуються історії Східного Поділля, а точніше - минулого Брацлавщини, нещодавно виявив два цікавих документи, які можливо мають відношення до Тепличчини. Обидва вони містяться в сумарію (скороченому описі) актів Брацлавського воєводства XVI - XVIIІ ст. з книг люблінського коронного трибуналу - вищої судової інстанції Польської Корони. Обидва документи датовані 13 травнем 1630 р. Відомо, що оригінальні записи у цих книгах велись староукраїнською (так званою діловою) мовою. Скорочені витяги з них (реґести), виконані львівськими монахами-бернардинами у XVIII ст. в перекладі на польську мову. І це, власне, й усе, що залишилось від трибунальських книг, бо у 1944 р. всі вони згоріли у полум’ї варшавського повстання.
У першому з документів відображена судова справа між краківським каштеляном князем Юрієм Збаразьким, як позивачем, і шляхтичем Стефаном Житинським, як позваним, за двома „правними термінами”. Перший термін - позов земського вінницького суду від 1629 р. з приводу пограбування на добрах позивача - ґрунті, що мав назву Соболівський, у його підданих 23 волів, що коштували 500 польських золотих[1], 27 корів - 275 пол. зол., 11 третяків (бичків) - 230 пол. зол., 15 яловиць - 200 пол. зол., 2 клячі - 100 пол. зол. Привласнена худоба була перепроваджена до містечка Кублича[2] на „користь привернення” позваному. Вінницький земський суд на своїх роках (судових сесіях), що відбулись зразу ж після Святої Трійці (тому й називались „святотроїцькими”) постановив повернути награбоване і сплатити „правні вини”, тобто, судовий штраф (він дорівнював сумі награбованого). Другий термін - це декрет (вирок) того ж земського вінницького суду, виголошений того ж року, в якому цей суд дозволив позваному подати до коронного трибуналу апеляцію (скаргу). У ній позивач висловив свою незгоду з тим, що його справа розглядалась у вінницькому земському суді, а тим більше - з рішенням цього суду. Розглянувши це питання на найближчих сесіях, що стосувалися Брацлавського воєводства[3], коронний трибунал своїм декретом затвердив рішення вінницького земського суду і постановив, щоб на своїх роках цей суд протягом шести тижнів по виголошенню трибунальського декрету присудив позваному під присягою задовольнити позов.
Другий документ розповідає нам про подібну справу, що виникла між позивачем - немирівським війтом Семеном Керелухою (за згодою і обізнаністю його пана князя Юрія Збаразького) і тим же Стефаном Житинським, позваним. Тут теж розглядаються два позови. Перший з них - вінницький земський позов 1629 р. від позивачевої сторони до позваної з приводу насильного забрання і пограбування позваним на ґрунті, що має назву Соболівський і належить князеві Збаразькому, у згаданого Семена Керелухи 3 коней, що коштували 70 пол. зол., 34 кляч - 2222 пол. зол., 24 волів - 425 пол. зол., 20 корів - 300 пол. зол., 19 яловиць - 300 пол. зол. Пограбоване знову було відпроваджене до містечка Кублича, „добр” позваного, і на його користь „привернене”. Друга частина цього документу аналогічна до тієї, що у першому.
У цих записах двічі згадується Соболівський ґрунт. Оскільки тут йдеться також про містечко Кублич, на місці якого тепер розташоване село Кіблич Гайсинського району, а воно недалеко від теперішнього с. Соболівки Теплицького району, то можна зі значною вірогідністю припустити, що цей ґрунт належав до Соболівки, яка в недалекому від того 1629 р. майбутньому стала сотенним козацьким містечком. Тобто, маємо ще одну цікаву для читачів газети історичну звістку про нашу так мало знану Тепличчину.
Олекса Піддубняк,
професор Національного університету
„Львівська Політехніка”
с. Мала Мочулка
[1] На той час 1 польський золотий дорівнював 30 литовським грошам, а грішем була монета зі срібла низької проби.
[2] В ориґіналі: Kublicz.
[3] На той час розглядались почергово справи ще Волинського і Київського, а пізніше й Чернігівського воєводств з українських земель Польської Корони.
Немає коментарів:
Дописати коментар