вівторок, 21 грудня 2010 р.
Надія Воловодівська про львівські "соплі"
Hodyla s'ohodni na Krakivs'kyj, to pry perehodi vid universytetu na Horodoc'ku z dahu protylez'noji storohy valylys' bryly l'odu i nijakoji obhidnoji striczky ne bulo. Mis'kyj holova upravlinnja zytlovym fondom vzahali zbyrajet'sja nakynuty na vlasnykiv budynkiv. Dobre, szczo maje 5 rokiv vlady, to moz'na zajmatys' vykljuczno vlasnym dobrobutom.
понеділок, 13 грудня 2010 р.
Надія Воловодівська про "зациклення" київського радіо на російській мові
Nedavno procytuvala vnuczci pro te, jak 'vozduh ustalyje sily bodrit', to vona meni skazala, szczo niczoho ne zrozumila. I cej epizod czasto zhaduju, bo po radio bahato poczalo zvuczaty rosijs'koji. A ti, szczo v szkoli ne vczyly i ne vczat' toji movy, ne rozumijut', pro szczo jdet'sja. To tak vyhljadaje, szczo Kyjiv sam do sebe hovoryt'.
неділя, 12 грудня 2010 р.
Діалог на навколо нобелівську тему
О.П.Чув по радіо, що китайці закликали бойкотувати присудження нобелівської премії миру їхньому диседентові, якого вони запроторили в тюрму на 11 р. десь у північно-східній (суворій) частині країни. Всіх родичів посадили під домашній арешт. Урядові Норвегії пригрозили.І серед 15 країн (з-понад 100), які підтримали бойкот, були Росія і Україна. Гарно. За того десидента хотів премію взяти Валенса (за нього колись брала його жінка, бо він боявся, що йому не дозволять повертатись до Польщі), але нобелівський комітет не погодився. Так-що "демократи" вже описуються чітко: Китай, Росія, Україна...
Н.В. Na prysudz'enni premiji Noblja vid Ukrajiny taku buv predstavnyk, ale nyz'czoho rangu. Maaskva ostannim czasom vede sebe vyzyvajucze i skandal'no. Ne maju ponjattja, szczo tam robyt'sja,bo radio (українське.-О.П.) des' bojit'sja zaczipaty nezaczeplyvyh, a presa tez' malo szczo pysze. V nedavnjomu nomeri' "Tyz'nja" je stattja pro samit v Kazahstani. To tam ros.prezydent poskandalyv i pokynuv te zibrannja OBSE. Kazahy ledve unyknuly povnoho provalu samitu. Nastupna zustricz bude v Kyjevi.
Н.В. Na prysudz'enni premiji Noblja vid Ukrajiny taku buv predstavnyk, ale nyz'czoho rangu. Maaskva ostannim czasom vede sebe vyzyvajucze i skandal'no. Ne maju ponjattja, szczo tam robyt'sja,bo radio (українське.-О.П.) des' bojit'sja zaczipaty nezaczeplyvyh, a presa tez' malo szczo pysze. V nedavnjomu nomeri' "Tyz'nja" je stattja pro samit v Kazahstani. To tam ros.prezydent poskandalyv i pokynuv te zibrannja OBSE. Kazahy ledve unyknuly povnoho provalu samitu. Nastupna zustricz bude v Kyjevi.
неділя, 5 грудня 2010 р.
Надія Воловодівська про ряснянські кучугури
На відміну від нас (в районі Богданівки. – О.П.), в Рясному тепло, але, видно, тут теж комунгосподарники злякались повідомлення на блоґу, бо цієї ночі дали нормальне тепло. А ще й мороз заставив: зранку на термометрі було 15 градусів морозу. A пішоходів Жеки й далі зневажають. У Рясному теж. Там люди протоптали в кучугурах сліди, то ними й ходять.
Коментар О.П.: Дуже сумніваюсь, що львівська влада читає блоґи своїх мешканців. А не завадило б.
Коментар О.П.: Дуже сумніваюсь, що львівська влада читає блоґи своїх мешканців. А не завадило б.
субота, 4 грудня 2010 р.
Надія Воловодівська про львівських комунальників
У Львові почали махлювати з теплом. Ніби i нe холодно, aлe i нe жарко. Чула по радіо, що тепловики подають неякісні теплоносії. Як то робиться і що це означає, не знаю. Але наприкінці місяця, щоб люди йшли платити, то все було якісним. Такого, щоб було загрозливо холодно, немає, лише довелось тепліше одягнутись. Вибори скінчились, і влада вирішила, що пора відпочити. Сніг не прибирають. Дивлюсь за вікно - люди йдуть помалесенько, аби не впасти. Я вчора перед під’їздом теж мало не впала. Ні піску, ні солі.
вівторок, 23 листопада 2010 р.
Діалог на тему про стандарти безпеки
О.П. Опрацьовую зараз новий курс лекцій з організаційних і технічних стандартів безпеки праці в технологічних процесах. На основі американських і європейских стандартів. А як справа з нашими стандартами? Я не знаю, але мені здається, що це щось глобалістичне. І повинно базуватись на якихось наукових принципах. А яких, навіть не здогадуюсь. Та, однак, без наукового обгрунтування нічого надійного бути не може. Як-от експерименти. То на необхідності наукового підгрунтя для їх проведення виникла математична галузь - планування експерименту, як поєднання математичної логіки і теорії ймовірності.
Н.В. Za SRSR standarty buly velykoju politykoju. Robylos' vse, aby ti parametry, szczo zakladalys' v nyh, ne stykuvalys' z inszymy. Buly navit' ti, szczo robylys' dlja soc. derz'av. A my niczoho svoho ne tvorym, z'yvem starymy ponjattjamy. I majz'e niczoho ne stvorjujem vzahali, to pro jaki tam naukovi dorobky v cij spravi moz'e jty mova?
Н.В. Za SRSR standarty buly velykoju politykoju. Robylos' vse, aby ti parametry, szczo zakladalys' v nyh, ne stykuvalys' z inszymy. Buly navit' ti, szczo robylys' dlja soc. derz'av. A my niczoho svoho ne tvorym, z'yvem starymy ponjattjamy. I majz'e niczoho ne stvorjujem vzahali, to pro jaki tam naukovi dorobky v cij spravi moz'e jty mova?
неділя, 21 листопада 2010 р.
Надія Воловодівська про Давидові псалми і видання творів Тараса Шевченка
S'ohodni czytala Davydovi psalmy, v tomu czysli v perekladi Szevczenka. Czujet'sja v joho perekladi szczos' upuszczene. Czy czasom ne redaktors'ki pravky vyholostyly duh. Ce z toho 3 tomnyka (йдеться про видання: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. Київ: Наукова думка, 1989-1990. Томи 1-3. - О.П.). Tam v komentari do perekladu skazano, szczo v psalmah je revoljucijnyj zaklyk. Z toho moz'na zrobyty vysnovok, szczo vsi radjans'ki vydannja Szevczenka deformivni czy szczerbati.
субота, 20 листопада 2010 р.
Надія Воловодівська ще про інтелігенцію
Szcze rozdumuju pro naszu intelihenciju. Mohla b vona pryszczepytys' na derevi prostoho ljudu, ale toj tonesen'kyj proszarok, jak buv tjaz'ko znevaz'enyj pry sovitah, tak i nadali znevaz'ujet'sja. Tak szczo zaklykaty toj neczyslennyj ljud na podvyhy szcze nemaje sensu. Na poljakiv nema czoho rivnjatys', v nyh buv syl'nyj robitnyczyj ruh, a v nas jak buly profspilky szkoloju komunizmu, tak i zalyszylys'.
пʼятниця, 19 листопада 2010 р.
Надія Воловодівська про статтю Оксани Пахльовської
Iz toji statti (йдеться про статтю Оксани Пахльовської в журналі "Український Тиждень", 2010, № 46. - О.П.) zrozumila, szczo i ta O.P. tez' ne cikavyt'sja, szczo v EU pyszut' pro Ukrajinu. Jakby proczytala moho uljublenoho D.Beauvoisa, to zrozumila b, szczo ukrajins'koji intelihenciji ne bulo. Bo ukrajincjam ne dozvoljaly maty osvitu bil'szu, niz' poczatkova. Za vykljuczennjam duhovenstva. A te, szczo pol's'ka dribna szljahta stala osnovoju majbutn'oji intelihenciji v Ukrajini, to z toho bulo malo tolku. Szcze mene dyvuje ote cytuvannja Nicsze. Jakby spoviduvaty joho pohljady, to tij avtorci dal'sze kuhni i narodz'uvaty ditej ne bulo b dozvoleno niczoho. Jak podyvytys' na evropejczykiv, to vony czytajut' i cytujut' Skovorodu, a ukrajinky - Nicsze. Ce pidtverdz'uje moju dumku, szczo czytajet'sja aby-jak i czytajut' aby-szczo.
вівторок, 26 жовтня 2010 р.
Дискусія на виборчі теми
O.P. V Polszczi tezh poczalas vyborcza kampanija. Ale nespodivano duzhe hostra. U toho vbyvci, szczo zatrymaly v Lodzi, v kyszeni buv cilyj spysok PiS'ivsiv, na jakych vin mav poljuvaty. Bahato vysokych partijnych czyniv zhodylosja zaprovadyty u sebe ochoronu. Inszi zaklykajut ne nahnitaty sztuczno obstanivky. Slovom, polityczne zhyttja i tam, i tut staje napruzheniszym. Buly navit zaklyky pozakryvaty blogy, zvidky lunajut riznoho rodu pohrozky. Taka os' sjohodenszczyna.
N.V. Tut vybory i tam. Kolys' ljudy z'yly vid Rizdva do Stritennja, potim do Velykodnja. Vid postu do postu. A teper vid vyboriv do vyboriv. I jakraz do temy popavsja D.Doncov. Poczala czytaty pro pryczyny zanepadu nacij. Osnovna - zahlanna, amoral'na, nadmiru z'adibna pravljacza, nekonstruktyvna, slabka elita. V plani moral'nosty moz'na skazaty, szczo bula pidhodjaszczoju postat' Juszczenka. Ale vin, za slovamy c'oho z' avtora, mav by dobre szcze trymaty v rukah viz'ky i batih. Otoj joho liberalizm ne sklejiv, a, navpaky, rozzoseredyv spil'notu. Ce vedu do toho, szczo zaraz dumaju, za koho holosuvaty i, vzahali, czy jty na vybory. Bo ti, szczo pretendujut' na papahu, jakraz zovsim ne moral'ni, ne... A te, szczo naverhu, to sucil'nyj cynizm. Tak samo, jak i tam. Htos' duz'e cynicznyj vkljuczyv knopku strahu. I budut' na neji tysnuty, poky jtymut' vybory. Ce taki zaraz polittehnolohiji. Pro ce szcze budesz czytaty.
N.V. Tut vybory i tam. Kolys' ljudy z'yly vid Rizdva do Stritennja, potim do Velykodnja. Vid postu do postu. A teper vid vyboriv do vyboriv. I jakraz do temy popavsja D.Doncov. Poczala czytaty pro pryczyny zanepadu nacij. Osnovna - zahlanna, amoral'na, nadmiru z'adibna pravljacza, nekonstruktyvna, slabka elita. V plani moral'nosty moz'na skazaty, szczo bula pidhodjaszczoju postat' Juszczenka. Ale vin, za slovamy c'oho z' avtora, mav by dobre szcze trymaty v rukah viz'ky i batih. Otoj joho liberalizm ne sklejiv, a, navpaky, rozzoseredyv spil'notu. Ce vedu do toho, szczo zaraz dumaju, za koho holosuvaty i, vzahali, czy jty na vybory. Bo ti, szczo pretendujut' na papahu, jakraz zovsim ne moral'ni, ne... A te, szczo naverhu, to sucil'nyj cynizm. Tak samo, jak i tam. Htos' duz'e cynicznyj vkljuczyv knopku strahu. I budut' na neji tysnuty, poky jtymut' vybory. Ce taki zaraz polittehnolohiji. Pro ce szcze budesz czytaty.
пʼятниця, 22 жовтня 2010 р.
Дискусія на тему ҐПУ в Україні і передвиборчої агітації
O.P. Czytaju spohady Oleksandra Semenenka, pravnyka v czasach mizh revoljucijeju i vijnoju. Ce - z "Berezolja-91". Duzhe vrazhajuczi fakty z dijalnosti karalnych orhaniv v Ukrajini ta jichnich ofir. Ot, naszczadky tych GPU-sznykiv, schozhe, orudujut dali v tomu naszomu neszczasnomu kraju.
N.V. Z tym dosi parazytujuczym orhanom suspil'stva dovodytsja j dali stykatys'. Vczora na zupynci odyn poczav han'byty mynuloho prezydenta, v c'omu misjaci vz'e stykajus' vdruhe. Jak pytaju, czy po zavdannju toho orhanu, vony zrazu obraz'ajut'sja i idut' het'. Do reczi, mer mista (Львова. - О.П.) skazav, szczo jih vz'e zibraly i posylajut' na zupynky, de bahato ljudej. Ot z'yvucze nasinnja!
N.V. Z tym dosi parazytujuczym orhanom suspil'stva dovodytsja j dali stykatys'. Vczora na zupynci odyn poczav han'byty mynuloho prezydenta, v c'omu misjaci vz'e stykajus' vdruhe. Jak pytaju, czy po zavdannju toho orhanu, vony zrazu obraz'ajut'sja i idut' het'. Do reczi, mer mista (Львова. - О.П.) skazav, szczo jih vz'e zibraly i posylajut' na zupynky, de bahato ljudej. Ot z'yvucze nasinnja!
середа, 20 жовтня 2010 р.
Надія Воловодівська про закордонних заробітчан
Czula po radio, szczo cej urjad poczav z urjadamy inszyh krajin, de pracjujut' ukrajinci, obhovorjuvaty pytannia pro zalik proprac'ovanyh rokiv za kordonom do pensijnoho viku. Poczaly z Greciji, ale ti ne vidklykajut'sja. Jak na mene, to z cymy bratkamy kraszcze niczoho ne zativaty. Bo to bude czerhove zdyrnyctvo.
Надія Воловодівська про пенсію і вибори
Vzjala penciju, meni dobavyly 15 hrn. Idu i dumaju, nu to czoho jty na ti vybory? Szczo to meni dast'? V deputaty rvut'sja pidpryjemci, jaki duz'e ne hoczut' platyty nijakyh podatkiv. A jak jihala mistom na tramvaji, to taki maszyny, jak ljaleczky, iz zatemnenymy viknamy. Meni ne ce ne podobajet'sja, a placzi biznesu, szczo treba utrymuvaty pensioneriv. Ot, platyty v pensijnyj fond az' 200 hrn., to duz'e bahato. V toj czas, jak z oficijnoji zarplaty z podatkom vnesky do pensijnoho fondu stanovljat' bilja 60%. A serednja zarplata stanovyt' 2400. Ci moji dumky, moz'e "sydjat'" v bahat'oh holovah. To napevno nejavka na vybory bude vysoka.
четвер, 7 жовтня 2010 р.
Надія Воловодівська про резолюцію ПАРЄ
Proczytala zasterez'ennja PARE (йдеться про резолюцію ПАРЄ відносно ситуації в Україні, опубліковану Альоною Геьманчук в "Українській Правді" 06.10.2010, та розповідь Мустафи Найєма "Як СБУ стало ФСБ в очах Європи" про колотнечу коло тієї резолюції, надруковану у тій же газеті того ж дня. - О.П.). Vony taki cikavi, rekomendujut' trymaty parlaments'ku proceduru,jak u Vysoc'koho: 'duru, duru...'. I pryncypy demokratiji. A te, szczo rozvytok hromadjans'koho suspil'stva het' ihnorujet'sja? I vzahali, zalyszyv pan nad panamy czynnymy vladcjamy sebe i konstytucijnyj sud, jakyj spromihsja vidminyty Konstytuciju. I Verhovna Rada vz'e nidoczoho, a suspil'stvo i potim. To na ce ne znajszlos' nijakoji dumky! Z druhoji storony, moz'e to i nepohano, szczo niveljujet'sja rol' VR. Vona, moz'e, perestane buty cikavoju dlja zloczynciv. V cilomu, punktyr do dyktatury je oczevydnym. V jiji najhirszomu varianti. A czerhovoho A.Matrosova, bojus', ne skoro Ukrajina znajde. Pravda, po radio czasom lunajut' pohrozky vyjty na vylici. Ale dlja toho maje htos' zhodytys' 'perty voza'. A potim zhodytys' budy potoptanym i znevaz'enym. Hto z' teper na take pide? A moz'e cja sytuacija tez' v jakijs' miri pospryjaje formuvannju naciji. Bo nehatyvnyj dosvid tez' czomus' uczyt'.
неділя, 3 жовтня 2010 р.
Дискусія на тему про перспективи переселення на село
O.P. Czytav u nedavnjomu "Expresi", szczo na naszu Vinnyczczynu poczynaje z'jizhdzhatysja chto zna chto. Zaseljajut navit chutory. Napryklad, chutir Vyhnanka pid Vyszkivcjamy (popalys' u naszych z Mykoloju Hryhorovyczom Krykunom dokumentach). Jidut z Donbasu i z-za Uralu. Duzhe dyvuje jich nasza zemlja: jake zerno ne kyn' - zrazu prorosraje i rodyt'. Ljudy, jaki majut chaty na selach, ale ne zhuvut tam, prytrymujut "majetky" vid pospisznoho prodazhu. Ale perspektyva tam - dla tych, komu vzhe niczoho ne choczetsja: ni mista, ni roboty. Zhyvut tym, szczo vyroszczujut na horodi. I ni na szczo ne spodivajutsja, navit na elementarni medyczni posluhy. Nu, my taki analohiji majemo naoczno. Cja hazeta propaguje "tisz i hlad", szczob ne turbuvaty "volodariv svitu".
N.V. Za Doneczczynu czula, szczo szahtars'ki misteczka zovsim zanepaly, ljudy ne majut' roboty, pokydajut' z'ytla i jidut' v svit zaoczi. Kolys', szcze za SRSR, na Kubliczi (станція Одеської залізниці на Тепличчині. - О.П.) meni rozkazuvav odyn czolovik z Donbasu, szczo vin kupyv v Stepanivci hatu i na lito povnistju z rodynoju jihav v nij z'yty. A,jak hto maje pensiju, ne staryj, to na seli moz'na z'yty. Bo ti komunposluhy vz'e stajut' neposyl'nymy.
N.V. Za Doneczczynu czula, szczo szahtars'ki misteczka zovsim zanepaly, ljudy ne majut' roboty, pokydajut' z'ytla i jidut' v svit zaoczi. Kolys', szcze za SRSR, na Kubliczi (станція Одеської залізниці на Тепличчині. - О.П.) meni rozkazuvav odyn czolovik z Donbasu, szczo vin kupyv v Stepanivci hatu i na lito povnistju z rodynoju jihav v nij z'yty. A,jak hto maje pensiju, ne staryj, to na seli moz'na z'yty. Bo ti komunposluhy vz'e stajut' neposyl'nymy.
субота, 2 жовтня 2010 р.
Надія Воловодівська про прогнозованість економіки
Znajszla staru 'Polityku', tam je interv'ju z takym Guy Sormanom. Vin dav analiz ekonomiky, svitovoji i Pol'szczi. Niby svitla holova, ale nedavnja kryza sprostuvala joho ideji za 2007 r. v sensi rozvytku ekonomiky. Tak szczo ta rynkova i kapitalistyczna ekonomiky zovsim ne prohnozovani. To taki suspil'stva, de dobre vidrehulovane derz'avne upravlinnja, skoro ohovtujut'sja pislja potrjasin'. A v nas, de ni zakony ne dijut', ni nemaje nalez'noho rivnja keruvannja derz'avoju, ce tjahne za soboju nestabil'nist' na dovhi roky. Cikavo, koly take dijstvo vlady nadojist' vsim?
пʼятниця, 1 жовтня 2010 р.
Надія Воловодівська про зустріч з Оксаною Забужко і критичну масу в суспільстві
Meni u rozmovi z Oksanoju Zabuzhko (йдеться про зустріч з читачами „Української Правди” письменниці Оксани Забужко, організовану Артемом Захарченком 27.09.2010. - О.П.) najbil'sze zaimponuvala nadija na te, szczo v suspil'stvi vyzrije krytyczna masa, zdatna zminyty polityku v naprjamku do ljudej. Cja vlada bahato pracjuje nad tym, szczob katalizuvaty ljud na rozdumy. Ot, zibraly konstytucijnyj sud, jakyj vidminyv ostannju konstytuciju, vytvorenu Kuczmoju, Morozom i Lytvynom. Z odnoho boku, ce, moz'e, i dobre, ale haj by cju kadenciju poz'yly regionaly, aby do nyh dijszla skladnist' byttja prezydentom Juszczenka. A z druhoho boku, toj sud zaminyv soboju i prezydenta i parlament. Tak vyhljadaje, szczo i v KS zasily peteusznyky.
середа, 15 вересня 2010 р.
Надія Воловодівська про охорону від галасу і хвороб.
Szcze czula, szczo mis'kyj holova vzjavsja stavyty zvukozahysni szyty na dorohah, ne majuczy ni fahivciv, ni jakojis' dostovirnoji kartyny stanu szumu na dorohah. Ale hroszi na szczyty vz'e znajdeni. Ta j ne skaz'y: 'Eh my, slav'jane!' Cja vlada tupo neprofesijna, nefahova. Duz'e rozreklamuvaly obov'jazkove medyczne obstez'ennja, na jake vydilyly 6 miliardiv hryven'. A pytajut', szczo z' bude vydileno na likuvannja pislja obstez'ennja? Niczoho.
Коментар О.П.: Щодо математичного моделювання шуму на автодорогах і залізницях, то можемо рекомендувати наші публікації:
1. Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Cichowicz Marta, Szymczak Anna. Sound radiation from many moving cars. - In: DIPED-2007: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIIth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 17-20, 2007 / IEEE MTT/ED/AP/EMC Republic of Georgia Chapter; IEEE MTT/ED/AP/CPMT/SSC West Ukraine Chapter. Lviv, 2007, 25-32, bibl. 9.
2.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Teodorczyk Tomasz, Abramczyk Jakub. Radiation of roadway noise in windy conditions. - In: DIPED-2009: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIVth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 21-24, 2009. Lviv, 2009, 253-260, bibl. 15.
3.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Kurek Łukasz, Dujka Magdalena. Sound car radiation from city crossroad. - In: DIPED-2009: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIVth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 21-24, 2009. Lviv, 2009, 261-266, bibl. 6.
4.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia. Sound radiation from roundabout. - Archives of Acoustics (Warsaw), 2010, 35, No. 3, 141-150, bibl. 20.
5.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Klimas Milena. The train sound radiation. - Mathematical Methods and Physicomechanical Fields (Lviv), 2010, 53, bibl. 14 (in press).
6.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia. Analysis of acoustical field radiated from two moving trains. - In: DIPED-2010: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XVth Int. Seminar/Workshop, Tbilisi, Sept. 27-30, 2010. Lviv, 2010, bibl. 10 (in press).
Коментар О.П.: Щодо математичного моделювання шуму на автодорогах і залізницях, то можемо рекомендувати наші публікації:
1. Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Cichowicz Marta, Szymczak Anna. Sound radiation from many moving cars. - In: DIPED-2007: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIIth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 17-20, 2007 / IEEE MTT/ED/AP/EMC Republic of Georgia Chapter; IEEE MTT/ED/AP/CPMT/SSC West Ukraine Chapter. Lviv, 2007, 25-32, bibl. 9.
2.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Teodorczyk Tomasz, Abramczyk Jakub. Radiation of roadway noise in windy conditions. - In: DIPED-2009: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIVth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 21-24, 2009. Lviv, 2009, 253-260, bibl. 15.
3.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Kurek Łukasz, Dujka Magdalena. Sound car radiation from city crossroad. - In: DIPED-2009: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XIVth Int. Seminar/Workshop, Lviv, Sept. 21-24, 2009. Lviv, 2009, 261-266, bibl. 6.
4.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia. Sound radiation from roundabout. - Archives of Acoustics (Warsaw), 2010, 35, No. 3, 141-150, bibl. 20.
5.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia, Klimas Milena. The train sound radiation. - Mathematical Methods and Physicomechanical Fields (Lviv), 2010, 53, bibl. 14 (in press).
6.Piddubniak Olexa, Piddubniak Nadia. Analysis of acoustical field radiated from two moving trains. - In: DIPED-2010: Direct and Inverse Problems of Electromagnetic and Acoustic Wave Theory: Proc. XVth Int. Seminar/Workshop, Tbilisi, Sept. 27-30, 2010. Lviv, 2010, bibl. 10 (in press).
Надія Воловодівська про нову працю Ярослава Дашкевича і Володимира Косика
Czula po radio, szczo instytut svitloji pam'jati Daszkevycza (йдеться про Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського. - О.П.) maje prezentuvaty pracju, zroblenu pokijnym z Kosykom, - 'Stalins'ki papky'. Tam zibrani dokumenty pro diji komunjak na zahidnij Ukrajini. Ce niby, jak vidpovid' tym tupym dijam SBU, szczo czynjat'sja proty istorykiv, jaki probujut' istoriju vypysuvaty ob'jektyvno.
понеділок, 13 вересня 2010 р.
Надія Воловодівська про європейський заклик
Czula, szczo Evropa poklykala Janukovycza skazaty, szczo bude z Ukrajinoju spivpracjuvaty. Cikavo, czy zumije vin vykorystaty cej evropejs'kyj zaklyk u vidnosynah z Moskvoju. Vyjavljaet'sja, szczo Moskva z ukrajinciv za haz cupyt' bil'sze, niz' z evropejciv. Tut ljud vymahaje opryljudnyty ciny na haz z Ukrajinoju i evropejs'kymy derzavamy.
середа, 8 вересня 2010 р.
Надія Воловодівська про газ, нові ціни та опозицію
Vz'e prynesly platiz'ky z cinoju za haz, budemo platyty za tysjaczu kub metriv bil'sze 100 dol., a platyly bilja 70. V toj z'e czas za svij haz platjat' po 40 dol. Dobryj biznes. Jakos' kerivnyk L'vivhazu skazav, szczo L'vivszczyna spoz'yvaje til'ky tutejszyj haz. Zaraz poczynajet'sja vyborcza kampanija, to ce pidvyszczennja i ciny na produkty - harna tema dlja opozyciji. Til'ky ta opozycija varta toho, szczo kazav traktyrnyk Palivec' (персонаж твору Я.Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка". - О.П.).
субота, 4 вересня 2010 р.
Надія Воловодівська про ажіотаж з цінами
Szcze za ciny na produkty. Meni zdajet'sja, szczo to szczos' podibne na epidemiju hrypu. Holovne, szczob pidnjaty az'iotaz' i moz'na z ljudej cupyty skil'ky zavhodno. Ce do toho, szczo tut koz'en den' hovorjat', szczo v sviti nevroz'aj, szczo produkty doroz'czajut'. Czula navesni, szczo ti spekuljatyvni hroszi, szczo buly v naftovomu biznesi, piszly v biznes produktovyj.
Надія Воловодівська про футбольний матч Лодзь-Київ
Czula z Kyjeva za toj matcz v Lodzi. Lodz' nazvaly necikavym promyslovym mistom, v jakomu nemaje nijakyh rozvah, jakos' tak za n'oho hovoryly znevaz'lyvo. Pany! (Мається на увазі київські. - О.П.) Szcze j do toho futbolistam ne hotily davaty vizy. Tam z tymy vizamy szczos v kinci serpnja zminyly, szczob bulo zrucznisze najmaty zvidsy ukrajinciv na sil'hosproboty, a hirsze stalo vsim.
неділя, 29 серпня 2010 р.
Надія Воловодівська про Оксану Забужко та Івана Світличного
Proczytala triszky Zabuz'ko (йдеться про книгу Оксани Забужко "Музей покинутих секретів". - О.П.). Toj rozdil, szczo prypav na s'ohodni, prysv'jaczenyj polittehnolohiji, i czytaty pro te, szczo polityky z ljudu robljat' var'jativ, duz'e sumno.
Szcze poczytuju Ivana Svitlycznoho. 20 veresnja mynuloho roku vypovnylos' by 80 rokiv vid joho dnja narodz'ennja. Ale ta data projszla zovsim nepomitnoju. Draczi, Movczany, Luk'janenky buly v borot'bi za vybory manipuljantky. Jak to vse zmalilo...
Szcze poczytuju Ivana Svitlycznoho. 20 veresnja mynuloho roku vypovnylos' by 80 rokiv vid joho dnja narodz'ennja. Ale ta data projszla zovsim nepomitnoju. Draczi, Movczany, Luk'janenky buly v borot'bi za vybory manipuljantky. Jak to vse zmalilo...
Надія Воловодівська про істориків-петеушників
Sluhala vczora radiostanciju, niby trohy ukrajins'ku, szczo jiji czuty til'ky v subotu. Z'urnalisty zaprosyly regionala Zubkova, jakyj hvalyvsja, szczo vin z jakymys' takymy, jak vin, vz'e perepysaly istoriju Ukrajiny. Cja istorija vyborola v Moskvi na knyz'nomu jarmarku jakyjs' pryz, i moskali zakupyly tu knyhu na mil'jon rubliv. Hto to pysav - nevidomo, a za zasnuvannja Kyjeva napysav jakyj Judkov. Teper vzjalys' perepysuvaty istoriju mist i sil. Pysze hromada pro udarnykiv praci i inszyh vydatnyh sovjec'kyh dijacziv. Istoryky-naukovci teljat'sja, a PTU-sznyky vzjalys' za spravu. I szcze ne vse, ti knyhy pereplitajut' v szkiru i berut' za nyh 10 tys. hryven'. Ljudy cinjat' svoju pracju!
неділя, 11 липня 2010 р.
Марківка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Марківка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. Кузьми і Дем’яна села Марківки за 1783-1810 (ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, справа 776).
Вперше село Марківка (Markowka) письмово згадується у 1612 р. в Актах коронного трибуналу в Любліні - найвищій судовій інстанції Польської Корони.
[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Aleksander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga III.). 1612]. У Центральному державному історичному архіві України у Львові зберігаються регести (короткі описи) вписів у судові книги цього трибуналу [фонд 773 (Коронний трибунал)].
Наступна згадка про Марківку зустрічається під 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою поселення зафіксоване у складеному 1639 р. списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. у битві під Батогом), брата Адама Калиновського [ЦДІАУК, ф. 37 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, арк. 130, 131зв.]. Такий же список заховався в родовому архіві Браніцьких, що зберігається в Головному Архіві Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
Це село згадується і в пізнішому списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 51) зазначено, що пан краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 5 димів (осель) міста Марківки (в ориґіналі: Markuwka) податку 5 польських злотих, а пан воєвода чернігівський (Адам Калиновський) сплатив з 56 димів села Марківки 56 злотих (там само, str. 53). (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
На одній з перших мап України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це поселення позначене як слобода Маркувка (Markuwka) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 239.).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Марківці, яка належить до Гранівського ключа, нараховується 61 дим.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що Марківка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Марківці було 75 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Марківка зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 687 ) і Олександра Яблоновського (під назвою Markówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 9. Марківка (Markowka): сповідані душі – 283; нездатні до сповіді – 131; охрещені – 14; померлі – 11; шлюбів – 1.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 53, сповідалося: чоловіків – 123, жінок - 141; нездатних до сповіді: чоловіків – 38, жінок – 43; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 6, жінок - 11; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 61, сповідалося 369 осіб; не сповідалися – 1; дітей - 199; народилося: хлопчиків - 29, дівчаток – 15; померло: чоловіків - 8, жінок – 7; шлюбів - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 57, охрещено: хлопчиків - 11, дівчаток – 14; померло: чоловіків - 11, жінок – 13; сповідалося: чоловіків – 241, жінок – 261; нездатні до сповіді: чоловіків – 31, жінки – 23; шлюбів - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Під номером 54 це село (рос. Марковка) зазначене на карті Подільської губернії 1797. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 18. Марківка (Марковка): дворів: у 1775 р. - 61, у 1797 р. - 75, осіб - 311.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайшов професор М.Г.Крикун і не заперечував проти використання їх марківськими любителями старожитностей).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Грози Павла (Grozy), підчашого, в Марківці осіб 328.
Ґрунт чорний; заселеність велика, а ґрунту мало; ліс чудовий, дубовий, і є запусти мішаного.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 173).
<...> За розпорядженням Подільського Губернського Правління 15 числа Березня будуть продаватись в селі Марківці Гайсинського уїзду хліб і воли, які належать поміщику Збишевському, оцінені на 1605 крб. сріблом для виручки, належних військовому відомству заступно за конфісковане майно Вацлава Єловицького, 1769 крб. 6 коп. сріблом. Бажаючі купити можуть звернутись в означене місце.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1839, 4 берез., № 9, часть официальная, с. 74).
В селі Марківці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я святих Безсрібників Кузьми і Дем’яна і священик Григорій Роговський.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 10).
Марківка (Markówka), село в Гайсинському повіті, над р. Кібличем (Kiblicz) або Кубличем (Kublicz), волость - Кіблич, парафія <католицька> - Ґранів, мешканців - 650, осель - 87, селянської землі - 671 десятина, двірської землі - 618 десятин. Церква в ім’я святих Кузьми і Дем’яна нараховує 860 парафіян і має 39 десятин землі; ґрунт - чорнозем. Колись було власністю Грози (Groza), тепер - Збишевських (Zbyszewscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 130).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 2. В басейні річки Собу, притоки Богу.
<...> Марківка, село на р. Кіблич. Курган за 4 ½ версти від села.
Біля села знайдена половинка мідного чотирираменного хреста-енколпіона.
(Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества” (Санкт-Петербург), 1896, том VIII, вып. 1-2 с. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 246).
Марківка, село – розташоване при річці Кублич, яка утворює тут два великих ставки, і при поштовому шляху з містечка Гранова до містечка Теплика. Кліматичні умови місцевості сприятливі для здоров’я. Ґрунт – чорноземний і родючий. Марківка спочатку називалась „Гранівськими-Хуторами”. За розповідями старожилів, місцевість, зайнята селом Марківкою, була вкрита дубовим лісом, сліди якого помітні й досі по пнях, які знаходяться на дні Марківських ставків. Перейменування „Гранівських-Хуторів” Марківкою – пізніше, і цю назву село отримало в той час, коли воно було у володінні князя Чарторийського; так назване воно по імені управителя маєтком князя*. Самостійною парафією село Марківка стає з 1740 р., а до того часу воно було приписане до села Степанівки. З 1740 р. по 1796 р., як видно з церковних документів, в селі Марківці були греко-католицькі священики; отже, всі мешканці були навернені в унію, хоча і недовго в ній залишались. Нині головне заняття парафіян – землеробство, але внаслідок малоземелля багато селян займається ткацтвом полотна, і це ремесло годує їх. Всі мешканці села Марківки – селяни-українці, православного віросповідання; парафіян 1215 осіб обох статей. Була спроба переселення деяких парафіян до Волинської губернії: вісім селянських родин села Марківки разом з селянами інших сіл купили землю у Волинській губернії, спродавши свою, але скоро переконались, що їм невигідно вести господарство на неродючій землі, і повернулись до свого села. Перший храм в селі Марківці побудований у 1740 р. князем Августом Олександром Чарторийським (1697-1782) з дубового дерева в ім’я святих безсрібників Кузьми і Дем’яна. За переказами, церква ця будувалась посеред лісу, так що дерево рубали на тому ж місці й будували церкву. Церква ця була трикупольна, з дзвіницею на стовпах. Іконостас у ній був з однією воротницею. Богослужіння відбувалось у цій церкві до 1884 р.; розібрана вона була у 1888 р., і на місці, де був престол, влаштовано каплицю. Нова церква побудована у 1884 р., теж в ім’я святих Кузьми і Дем’яна. Церква ця дерев’яна, з одним куполом, побудована разом із дзвіницею. Іконостас в ній триярусний. В залишених при церкві візитаціях згадується греко-католицький священик Григорій Роговський; про нього візитатор відгукується з похвалою, як про людину доброї моральності, яка, за свідченнями марківських парафіян, „службу Божу доладно править, закону Божому учить, про дім Божий піклується”. З православних священиків заслуговують на увагу: Стефан Дунаєвський, при якому підготовлений був матеріал для побудови нової церкви і відкрита школа грамоти; священик Онуфрій Думанський, при якому побудована нова церква. Церковна школа грамоти відкрита у 1873 р., перетворена в церковно-парафіяльну школу у 1888 р., міститься у власному будинку. Церковної землі: присадибної - 3 десятини, рільної - 32 десятини 387 сажнів, сіножаті - 5 десятин 307 сажнів, а всього 40 десятин 694 сажнів. Причтові приміщення, побудовані у 1889-1893 рр., зручні й міцні.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 312-313; № 437).
* Це твердження розбігається з поданими вище документальними даними, з яких випливає, що під назвою Марківка село вже існувало у XVII ст.
Освячення нового шкільного приміщення в с. Марківці, Гайсинського уїзду.
17 жовтня 1895 р. в день урочистого уникнення смерті при катастрофі поїзда у 1888 році Царської Родини, в с. Марківці було освячено нове приміщення для церковно-парафіяльної школи. Хоча школа в с. Марківці існує ще з 1872 р., але до 1888 р. вона вважалась лише школою грамоти. Коли 17 жовтня 1888 р. рознеслась звістка про уникнення смерті при катастрофі поїзда на станції Бірки Його Імператорської Величності Государя Імператора Олександра Олександровича з усією Августійшою Родиною, то парафіяни свято-Кузьмо-Дем’янської цекви с. Марківки, Гайсинського уїзду, спонукані почуттям вірнопідданства, на сільському сході, що відбувся у місяці листопаді 1888 року, на пам’ять про цю радісну подію вирішили підвищити утримання своєї школи до 120 крб. на рік, за що були удостоєні Найвищої подяки. Зі збільшенням утримання школи з 1 січня 1889 р. й справа навчання більше просунулась вперед і, при належній увазі отця завідувача школи, одержала добре підґрунтя. З 1888/89 навчального року до даного часу школа с. Марківки дає щорічні випуски учнів з пільговими свідоцтвами, і внаслідок цього отримала право називатись церковно-парафіяльною школою. Але для школи не було належного будинку, і тому завідувач школи запропонував громаді селян с. Марківки спорудити нову будівлю для школи. Селяни відгукнулись на заклик свого пастиря й асигнували 400 крб. зі своїх засобів, 175 крб. одержано допомоги від Єпархіальної Шкільної Ради – з сум губернського земського збору, біля 200 крб. офірувало церковне опікунство зі своїх сум і, таким чином, з Божою поміччю невелике село (1070 осіб обох статей) побудувало у себе новий шкільний будинок, вартістю біля 800 крб. Довжина будинку 19 аршинів, ширина 11 аршинів, висота 4,5 аршинів. Класна кімната містить 100 квадратних аршинів. Мешкання для учителя складається з однієї кімнати й кухні. Всі кімнати, передпокій і ґанок мають підлоги. Згідно з побажанням парафіян освячення школи було призначене на 17 жовтня.
В цей день літургія була здійснена соборно членом Гайсинського Відділення Шкільної Ради, священиком с. Карабелівки Олексою Грущенком, у співслужбі зі спостерігачем 1 району 2 округу Гайсинського уїзду, священиком с. Митківа Володимиром Гліщинським, і священиком с. Тополівки Василем Боровським, при співі місцевого хору півчих під орудою учителя школи Трохима Тихоцького. Під час причасного (причастна) місцевим священиком Миколою Зущинським, з нагоди вельми урочистого дня, було виголошене казання на текст святого письма: „Молю прежде всех творити молитвы, моления, прошения, благодарения за вся человеки, за Царя и за всех, иже ео власти суть” (1 Тим. 2, 1.2).
Після закінчення богослужіння у храмі був відспіваний вдячний молебен на честь вельми урочистого дня. Після закінчення молебну чотири священики процесією рушили до нового шкільного будинку, де після малого освячення води й був здійснений чин освячення нової будівлі. Після закінчення освячення школи спостерігач школи 1 району 2 округу Гайсинського уїзду священик Володимир Гліщинський, звернувшись до народу, виголосив промову, в якій, поздоровивши парафіян з урочистістю освячення школи, звернув їхню увагу на те, що уряд, звільнивши селян від кріпосної залежності, наділивши їх ґрунтами і надавши їм своє врядування, побачив, що всього цього ще недостатньо для їхнього благоденства. Без освіти не може розвиватись ні народне господарство, ні торгівля, ні навіть ті чудові права самоврядування, якими селянство, на перевагу іншим станам, Височайше обдаровано. Для благоденства свого народу уряд турбується про освіту його, а тому й відпускає із засобів скарбу грошову допомогу як на облаштування нових шкільних будинків, так і для підтримку старих. І для школи с. Марківки дано допомогу зі скарбу, громада ж доклала ще й своїх рук – і ось школа вже викінчена і сьогодні урочисто освячена. Тому оратор запрошує батьків посилати своїх дітей до школи ретельно, бо тут вони навчаться грамоти й істин православної церкви Христової і християнського життя. Закінчив оратор свою промову запрошенням помолитись Господові Богу за Найблагочестивійшого Государя нашого Імператора Миколи Олександровича, велелюбного нашого Отця і Благодійника, Дружину Його, Матір Його і Наступника Цесаревича і за весь Царствуючий Дім, за Превелебного Єпископа Димитрія, який багато працює для удосконалення нашого в добрі та правді, за Превелебного Єпископа Миколая, Голови Подільської Єпархіальної Шкільної Ради, який завжди ревно турбується про розвиток письменності серед простого народу, за отця завідувача школи, який багато доклав своїх старань і праці при будівництві цієї школи, за парафіян церкви с. Марківки, які офірували частину своїх мізерних засобів на спорудження нового будинку для школи, а також за тих, хто буде учити і хто буде учитись доброго розуму. Потім у школі відбувся вдячний молебен з виголошенням многоліття. Потім процесія повернулась до церкви. Коли священослужителі роздягнулись, прийшли до церкви декілька виборних від громади, з сільським старостою на чолі, й почали просити відслужити їм у школі собором панахиду (паннихидину) по покійному Государеві Імператорові Олександру Олександровичу ІІІ, за царювання якого розпочалась спорудженням нова шкільна будівля. Зараз же, згідно з проханням селян, була відслужена панахида по покійному Государеві Імператорові Олександру Олександровичу ІІІ собором священослужителів при співі хору півчих. Після закінчення панахиди громадою селян с. Марківки запропонована була духовенству та всім присутнім скромна закуска, під час якої член Відділення Шкільної Ради, священик О. Грущенко виголосив заздоровне слово за обожуваного й велелюбного Монарха нашого, підхоплене довготривалими криками „ура”. Півчі ж у цей час проспівали гімн: „Боже, Царя бережи”, прослуханий всіма присутніми стоячи, і „многая літа”. Потім cпостерігач школи - священик В.Гліщинський висловив заздоровницю за Святійший Синод, Преосвященійшого Єпископа Димитрія і Преосвященійшого Єпископа Миколая і за увесь склад Подільської Єпархіальної Шкільної Ради. Всі присутні проспівали многая літа. А священик с. Тополівки В.Боровський виголосив тост за всіх, хто потрудився у справі спорудження школи, і за всіх учителів та учнів, підхоплений співом „многая літа”. Нарешті, настоятель церкви і завідувач школи, звернувшись до селян, подякував їм за те, що вони прислухались до його умовлянь і побудували новий шкільний будинок, і просив їх і надалі бути уважними до голосу свого пастиря. Закінчив свою промову настоятель виголошенням заздоровниці за всіх православих християн, парафіян святого храму цього і мешканців Богоспасенного села (веси) цього. Півчі прспівали „многая літа”. Після закінчення закуски всі скромно розійшлись, радіючи, що Господь сподобив побудувати й освятити нову школу – цей розплідник релігійно-морального виховання народу.
Примітка: 1 аршин = 71, 12 сантиметра.
[Джерело: Подольские Епархиальніе Ведомости, 1895, 25 ноября, № 47, с. 1219-1222 (Часть неофициальная)].
Списано укладачем 3 жовтня 1989 в Центральній бібліотеці ім. В.Вернадського НАН України, Київ, вул. Григорія Сковороди, 2а.
<Автор> (Володимир Свідзинський. – О.П.) обстежив ткацький промисел в <...> с. Марківці Гайсинського <уїзду Кіблицької волості>.
<Дані наступні>:
Кількість господарств, зайнятих за даними обстежень:
<дані> кореспондентські – 100,
<дані> експедиційні – 89.
Кількість осіб, зайнятих за даними обстежень:
кореспондентські – 149,
<дані> експедиційні – 121.
В обстежених поселеннях найбільшими господарствами є такі:
в Марківці - Семена Балинського і Мануйла Балинського.
<...>
З історії ткацтва.
За висловом селян ткацький промисел існує „відколи світ стоїть”. Спочатку він мав форму виробництва для власних потреб і в цій формі був заняттям майже кожної селянської родини. <...> І донині у деяких родинах південних уїздів <Подільської> губернії, наприклад, Слободзії, Дзвоні, Бабчинцях, майже немає хати, де не було б ткацького верстату; виготовлена при цьому тканина йде на потреби самої родини. Але в більшості обстежених мною поселеннях ткацтво вже вийшло зі стадії домашнього виробництва, набуваючи цілком визначеного характеру ремесла. <...> Так, в Северинівці (Літинський уїзд), Марківці, Рахнівці (Гайсинський уїзд), і Холодівці ткачі-ремісники з’явились ще до відміни кріпосного права.
<...> Для дореформенного поміщика ткацький промисел був одним із джерел прибутку. Льон і прядиво, які вироблялись в господарстві поміщика, оброблялись руками кріпаків. При прядінні пряжі повинна була брати участь протягом певної кількості часу, зазвичай взимку, кожна селянська жінка. Пряли в поміщика у людській, причому кожна прядильниця за робочий день зобов’язана була виготовити п’ять пасем пряжі. Щодо ткачів і ткаль, то для них, як і для всіх інших ремісників, крім звичайних форм відпрацювання панщини, існувала обов’язкова форма у вигляді виготовлення на користь поміщика ткацьких виробів. У Северинівці (Літинський уїзд) кожен ткач зобов’язаний був щорічно протягом зимових місяців зіткати для поміщика з пряжі останнього 50 мір полотна (міра = 17, 5 вершкам; 1 вершок = 44,45 мм); те ж саме в Марківці і Строїнцях. Лише у тому випадку, коли поміщик вимагав від ткача виконання роботи, що перевищувала встановлені панщиною розміри, він виплачував йому звичайну для даної місцевості підрядну оплату. Іноді експлуатація промислу з боку поміщика набувала дещо інших форм. У тій же Северинівці кожна дівчина, яка бажала вийти заміж, повинна була обробити для поміщика з виданої ним пряжі три „підсетки”, тобто 150 мір полотна. <...> Велика кількість полотна, що виготовлялась для поміщика працею кріпосних ткачів, не використовувалась повністю і <...> збувалась ним на ринку. <...> Поміщик <для цієї мети> вимагав від своїх ткачів вироблення тонших і ширших полотен, ніж ті, які виготовлялись ним для власних потреб – шістнадцятки і двадцятки ткались головним чином для поміщика. <...>
<...>
В Марківці на великій залізній щітці волокно „дергають”, на малій - „щіпіять”, а на щетинній – „пригладюють”. За народним спостереженням на щетинній щітці краще чесати у вологу погоду, тоді волокно укладається рівніше – „гарно влягається”. <...>
(Джерело: Свидзинский В.Е. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 119, 122, 126, 127. Про поета Володимира Юхимовича Свідзинського див. газету „Літературна Україна”, 1991, 19 грудня, с. 8)
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Марківка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 110.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 149.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 235.
Загальна кількість чоловіків – 620.
Загальна кількість жінок – 624.
Усього людей – 1244.
Кількість дворів з різним промислом – 153.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 194.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Марківка - 22 особи.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга церкви св. Кузьми і Дем’яна села Марківки за 1783-1810 (ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, справа 776).
Вперше село Марківка (Markowka) письмово згадується у 1612 р. в Актах коронного трибуналу в Любліні - найвищій судовій інстанції Польської Корони.
[Джерело: Źródła dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T. IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Aleksander Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga III.). 1612]. У Центральному державному історичному архіві України у Львові зберігаються регести (короткі описи) вписів у судові книги цього трибуналу [фонд 773 (Коронний трибунал)].
Наступна згадка про Марківку зустрічається під 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків (ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою поселення зафіксоване у складеному 1639 р. списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. у битві під Батогом), брата Адама Калиновського [ЦДІАУК, ф. 37 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, арк. 130, 131зв.]. Такий же список заховався в родовому архіві Браніцьких, що зберігається в Головному Архіві Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 80-81).
Це село згадується і в пізнішому списку маєтків Марціна Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 51) зазначено, що пан краківський (краківський каштелян Станіслав Конєцпольський – Stanisław Koniecpolski) сплатив з 5 димів (осель) міста Марківки (в ориґіналі: Markuwka) податку 5 польських злотих, а пан воєвода чернігівський (Адам Калиновський) сплатив з 56 димів села Марківки 56 злотих (там само, str. 53). (Див. також статтю: Крикун М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки. товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської секції, с. 415-448).
На одній з перших мап України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це поселення позначене як слобода Маркувка (Markuwka) (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 239.).
В подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) зазначено, що в Марківці, яка належить до Гранівського ключа, нараховується 61 дим.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що Марківка належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Марківці було 75 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Марківка зазначена також на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт., № 687 ) і Олександра Яблоновського (під назвою Markówka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
<Парафія>: <...> 9. Марківка (Markowka): сповідані душі – 283; нездатні до сповіді – 131; охрещені – 14; померлі – 11; шлюбів – 1.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 53, сповідалося: чоловіків – 123, жінок - 141; нездатних до сповіді: чоловіків – 38, жінок – 43; шлюбів – 7; померло: чоловіків - 6, жінок - 11; народилося: хлопчиків - 16, дівчаток - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 61, сповідалося 369 осіб; не сповідалися – 1; дітей - 199; народилося: хлопчиків - 29, дівчаток – 15; померло: чоловіків - 8, жінок – 7; шлюбів - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: <...> 21. Марківка: будинків - 57, охрещено: хлопчиків - 11, дівчаток – 14; померло: чоловіків - 11, жінок – 13; сповідалося: чоловіків – 241, жінок – 261; нездатні до сповіді: чоловіків – 31, жінки – 23; шлюбів - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Під номером 54 це село (рос. Марковка) зазначене на карті Подільської губернії 1797. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 18. Марківка (Марковка): дворів: у 1775 р. - 61, у 1797 р. - 75, осіб - 311.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайшов професор М.Г.Крикун і не заперечував проти використання їх марківськими любителями старожитностей).
Гайсинський повіт
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Грози Павла (Grozy), підчашого, в Марківці осіб 328.
Ґрунт чорний; заселеність велика, а ґрунту мало; ліс чудовий, дубовий, і є запусти мішаного.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 173).
<...> За розпорядженням Подільського Губернського Правління 15 числа Березня будуть продаватись в селі Марківці Гайсинського уїзду хліб і воли, які належать поміщику Збишевському, оцінені на 1605 крб. сріблом для виручки, належних військовому відомству заступно за конфісковане майно Вацлава Єловицького, 1769 крб. 6 коп. сріблом. Бажаючі купити можуть звернутись в означене місце.
(Джерело: „Подольскія епархіальныя ведомости ”, 1839, 4 берез., № 9, часть официальная, с. 74).
В селі Марківці приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я святих Безсрібників Кузьми і Дем’яна і священик Григорій Роговський.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольськой епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 10).
Марківка (Markówka), село в Гайсинському повіті, над р. Кібличем (Kiblicz) або Кубличем (Kublicz), волость - Кіблич, парафія <католицька> - Ґранів, мешканців - 650, осель - 87, селянської землі - 671 десятина, двірської землі - 618 десятин. Церква в ім’я святих Кузьми і Дем’яна нараховує 860 парафіян і має 39 десятин землі; ґрунт - чорнозем. Колись було власністю Грози (Groza), тепер - Збишевських (Zbyszewscy).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 130).
VI. Гайсинський уїзд.
<...> 2. В басейні річки Собу, притоки Богу.
<...> Марківка, село на р. Кіблич. Курган за 4 ½ версти від села.
Біля села знайдена половинка мідного чотирираменного хреста-енколпіона.
(Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества” (Санкт-Петербург), 1896, том VIII, вып. 1-2 с. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Том 1. Москва, 1901, с. 246).
Марківка, село – розташоване при річці Кублич, яка утворює тут два великих ставки, і при поштовому шляху з містечка Гранова до містечка Теплика. Кліматичні умови місцевості сприятливі для здоров’я. Ґрунт – чорноземний і родючий. Марківка спочатку називалась „Гранівськими-Хуторами”. За розповідями старожилів, місцевість, зайнята селом Марківкою, була вкрита дубовим лісом, сліди якого помітні й досі по пнях, які знаходяться на дні Марківських ставків. Перейменування „Гранівських-Хуторів” Марківкою – пізніше, і цю назву село отримало в той час, коли воно було у володінні князя Чарторийського; так назване воно по імені управителя маєтком князя*. Самостійною парафією село Марківка стає з 1740 р., а до того часу воно було приписане до села Степанівки. З 1740 р. по 1796 р., як видно з церковних документів, в селі Марківці були греко-католицькі священики; отже, всі мешканці були навернені в унію, хоча і недовго в ній залишались. Нині головне заняття парафіян – землеробство, але внаслідок малоземелля багато селян займається ткацтвом полотна, і це ремесло годує їх. Всі мешканці села Марківки – селяни-українці, православного віросповідання; парафіян 1215 осіб обох статей. Була спроба переселення деяких парафіян до Волинської губернії: вісім селянських родин села Марківки разом з селянами інших сіл купили землю у Волинській губернії, спродавши свою, але скоро переконались, що їм невигідно вести господарство на неродючій землі, і повернулись до свого села. Перший храм в селі Марківці побудований у 1740 р. князем Августом Олександром Чарторийським (1697-1782) з дубового дерева в ім’я святих безсрібників Кузьми і Дем’яна. За переказами, церква ця будувалась посеред лісу, так що дерево рубали на тому ж місці й будували церкву. Церква ця була трикупольна, з дзвіницею на стовпах. Іконостас у ній був з однією воротницею. Богослужіння відбувалось у цій церкві до 1884 р.; розібрана вона була у 1888 р., і на місці, де був престол, влаштовано каплицю. Нова церква побудована у 1884 р., теж в ім’я святих Кузьми і Дем’яна. Церква ця дерев’яна, з одним куполом, побудована разом із дзвіницею. Іконостас в ній триярусний. В залишених при церкві візитаціях згадується греко-католицький священик Григорій Роговський; про нього візитатор відгукується з похвалою, як про людину доброї моральності, яка, за свідченнями марківських парафіян, „службу Божу доладно править, закону Божому учить, про дім Божий піклується”. З православних священиків заслуговують на увагу: Стефан Дунаєвський, при якому підготовлений був матеріал для побудови нової церкви і відкрита школа грамоти; священик Онуфрій Думанський, при якому побудована нова церква. Церковна школа грамоти відкрита у 1873 р., перетворена в церковно-парафіяльну школу у 1888 р., міститься у власному будинку. Церковної землі: присадибної - 3 десятини, рільної - 32 десятини 387 сажнів, сіножаті - 5 десятин 307 сажнів, а всього 40 десятин 694 сажнів. Причтові приміщення, побудовані у 1889-1893 рр., зручні й міцні.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, 312-313; № 437).
* Це твердження розбігається з поданими вище документальними даними, з яких випливає, що під назвою Марківка село вже існувало у XVII ст.
Освячення нового шкільного приміщення в с. Марківці, Гайсинського уїзду.
17 жовтня 1895 р. в день урочистого уникнення смерті при катастрофі поїзда у 1888 році Царської Родини, в с. Марківці було освячено нове приміщення для церковно-парафіяльної школи. Хоча школа в с. Марківці існує ще з 1872 р., але до 1888 р. вона вважалась лише школою грамоти. Коли 17 жовтня 1888 р. рознеслась звістка про уникнення смерті при катастрофі поїзда на станції Бірки Його Імператорської Величності Государя Імператора Олександра Олександровича з усією Августійшою Родиною, то парафіяни свято-Кузьмо-Дем’янської цекви с. Марківки, Гайсинського уїзду, спонукані почуттям вірнопідданства, на сільському сході, що відбувся у місяці листопаді 1888 року, на пам’ять про цю радісну подію вирішили підвищити утримання своєї школи до 120 крб. на рік, за що були удостоєні Найвищої подяки. Зі збільшенням утримання школи з 1 січня 1889 р. й справа навчання більше просунулась вперед і, при належній увазі отця завідувача школи, одержала добре підґрунтя. З 1888/89 навчального року до даного часу школа с. Марківки дає щорічні випуски учнів з пільговими свідоцтвами, і внаслідок цього отримала право називатись церковно-парафіяльною школою. Але для школи не було належного будинку, і тому завідувач школи запропонував громаді селян с. Марківки спорудити нову будівлю для школи. Селяни відгукнулись на заклик свого пастиря й асигнували 400 крб. зі своїх засобів, 175 крб. одержано допомоги від Єпархіальної Шкільної Ради – з сум губернського земського збору, біля 200 крб. офірувало церковне опікунство зі своїх сум і, таким чином, з Божою поміччю невелике село (1070 осіб обох статей) побудувало у себе новий шкільний будинок, вартістю біля 800 крб. Довжина будинку 19 аршинів, ширина 11 аршинів, висота 4,5 аршинів. Класна кімната містить 100 квадратних аршинів. Мешкання для учителя складається з однієї кімнати й кухні. Всі кімнати, передпокій і ґанок мають підлоги. Згідно з побажанням парафіян освячення школи було призначене на 17 жовтня.
В цей день літургія була здійснена соборно членом Гайсинського Відділення Шкільної Ради, священиком с. Карабелівки Олексою Грущенком, у співслужбі зі спостерігачем 1 району 2 округу Гайсинського уїзду, священиком с. Митківа Володимиром Гліщинським, і священиком с. Тополівки Василем Боровським, при співі місцевого хору півчих під орудою учителя школи Трохима Тихоцького. Під час причасного (причастна) місцевим священиком Миколою Зущинським, з нагоди вельми урочистого дня, було виголошене казання на текст святого письма: „Молю прежде всех творити молитвы, моления, прошения, благодарения за вся человеки, за Царя и за всех, иже ео власти суть” (1 Тим. 2, 1.2).
Після закінчення богослужіння у храмі був відспіваний вдячний молебен на честь вельми урочистого дня. Після закінчення молебну чотири священики процесією рушили до нового шкільного будинку, де після малого освячення води й був здійснений чин освячення нової будівлі. Після закінчення освячення школи спостерігач школи 1 району 2 округу Гайсинського уїзду священик Володимир Гліщинський, звернувшись до народу, виголосив промову, в якій, поздоровивши парафіян з урочистістю освячення школи, звернув їхню увагу на те, що уряд, звільнивши селян від кріпосної залежності, наділивши їх ґрунтами і надавши їм своє врядування, побачив, що всього цього ще недостатньо для їхнього благоденства. Без освіти не може розвиватись ні народне господарство, ні торгівля, ні навіть ті чудові права самоврядування, якими селянство, на перевагу іншим станам, Височайше обдаровано. Для благоденства свого народу уряд турбується про освіту його, а тому й відпускає із засобів скарбу грошову допомогу як на облаштування нових шкільних будинків, так і для підтримку старих. І для школи с. Марківки дано допомогу зі скарбу, громада ж доклала ще й своїх рук – і ось школа вже викінчена і сьогодні урочисто освячена. Тому оратор запрошує батьків посилати своїх дітей до школи ретельно, бо тут вони навчаться грамоти й істин православної церкви Христової і християнського життя. Закінчив оратор свою промову запрошенням помолитись Господові Богу за Найблагочестивійшого Государя нашого Імператора Миколи Олександровича, велелюбного нашого Отця і Благодійника, Дружину Його, Матір Його і Наступника Цесаревича і за весь Царствуючий Дім, за Превелебного Єпископа Димитрія, який багато працює для удосконалення нашого в добрі та правді, за Превелебного Єпископа Миколая, Голови Подільської Єпархіальної Шкільної Ради, який завжди ревно турбується про розвиток письменності серед простого народу, за отця завідувача школи, який багато доклав своїх старань і праці при будівництві цієї школи, за парафіян церкви с. Марківки, які офірували частину своїх мізерних засобів на спорудження нового будинку для школи, а також за тих, хто буде учити і хто буде учитись доброго розуму. Потім у школі відбувся вдячний молебен з виголошенням многоліття. Потім процесія повернулась до церкви. Коли священослужителі роздягнулись, прийшли до церкви декілька виборних від громади, з сільським старостою на чолі, й почали просити відслужити їм у школі собором панахиду (паннихидину) по покійному Государеві Імператорові Олександру Олександровичу ІІІ, за царювання якого розпочалась спорудженням нова шкільна будівля. Зараз же, згідно з проханням селян, була відслужена панахида по покійному Государеві Імператорові Олександру Олександровичу ІІІ собором священослужителів при співі хору півчих. Після закінчення панахиди громадою селян с. Марківки запропонована була духовенству та всім присутнім скромна закуска, під час якої член Відділення Шкільної Ради, священик О. Грущенко виголосив заздоровне слово за обожуваного й велелюбного Монарха нашого, підхоплене довготривалими криками „ура”. Півчі ж у цей час проспівали гімн: „Боже, Царя бережи”, прослуханий всіма присутніми стоячи, і „многая літа”. Потім cпостерігач школи - священик В.Гліщинський висловив заздоровницю за Святійший Синод, Преосвященійшого Єпископа Димитрія і Преосвященійшого Єпископа Миколая і за увесь склад Подільської Єпархіальної Шкільної Ради. Всі присутні проспівали многая літа. А священик с. Тополівки В.Боровський виголосив тост за всіх, хто потрудився у справі спорудження школи, і за всіх учителів та учнів, підхоплений співом „многая літа”. Нарешті, настоятель церкви і завідувач школи, звернувшись до селян, подякував їм за те, що вони прислухались до його умовлянь і побудували новий шкільний будинок, і просив їх і надалі бути уважними до голосу свого пастиря. Закінчив свою промову настоятель виголошенням заздоровниці за всіх православих християн, парафіян святого храму цього і мешканців Богоспасенного села (веси) цього. Півчі прспівали „многая літа”. Після закінчення закуски всі скромно розійшлись, радіючи, що Господь сподобив побудувати й освятити нову школу – цей розплідник релігійно-морального виховання народу.
Примітка: 1 аршин = 71, 12 сантиметра.
[Джерело: Подольские Епархиальніе Ведомости, 1895, 25 ноября, № 47, с. 1219-1222 (Часть неофициальная)].
Списано укладачем 3 жовтня 1989 в Центральній бібліотеці ім. В.Вернадського НАН України, Київ, вул. Григорія Сковороди, 2а.
<Автор> (Володимир Свідзинський. – О.П.) обстежив ткацький промисел в <...> с. Марківці Гайсинського <уїзду Кіблицької волості>.
<Дані наступні>:
Кількість господарств, зайнятих за даними обстежень:
<дані> кореспондентські – 100,
<дані> експедиційні – 89.
Кількість осіб, зайнятих за даними обстежень:
кореспондентські – 149,
<дані> експедиційні – 121.
В обстежених поселеннях найбільшими господарствами є такі:
в Марківці - Семена Балинського і Мануйла Балинського.
<...>
З історії ткацтва.
За висловом селян ткацький промисел існує „відколи світ стоїть”. Спочатку він мав форму виробництва для власних потреб і в цій формі був заняттям майже кожної селянської родини. <...> І донині у деяких родинах південних уїздів <Подільської> губернії, наприклад, Слободзії, Дзвоні, Бабчинцях, майже немає хати, де не було б ткацького верстату; виготовлена при цьому тканина йде на потреби самої родини. Але в більшості обстежених мною поселеннях ткацтво вже вийшло зі стадії домашнього виробництва, набуваючи цілком визначеного характеру ремесла. <...> Так, в Северинівці (Літинський уїзд), Марківці, Рахнівці (Гайсинський уїзд), і Холодівці ткачі-ремісники з’явились ще до відміни кріпосного права.
<...> Для дореформенного поміщика ткацький промисел був одним із джерел прибутку. Льон і прядиво, які вироблялись в господарстві поміщика, оброблялись руками кріпаків. При прядінні пряжі повинна була брати участь протягом певної кількості часу, зазвичай взимку, кожна селянська жінка. Пряли в поміщика у людській, причому кожна прядильниця за робочий день зобов’язана була виготовити п’ять пасем пряжі. Щодо ткачів і ткаль, то для них, як і для всіх інших ремісників, крім звичайних форм відпрацювання панщини, існувала обов’язкова форма у вигляді виготовлення на користь поміщика ткацьких виробів. У Северинівці (Літинський уїзд) кожен ткач зобов’язаний був щорічно протягом зимових місяців зіткати для поміщика з пряжі останнього 50 мір полотна (міра = 17, 5 вершкам; 1 вершок = 44,45 мм); те ж саме в Марківці і Строїнцях. Лише у тому випадку, коли поміщик вимагав від ткача виконання роботи, що перевищувала встановлені панщиною розміри, він виплачував йому звичайну для даної місцевості підрядну оплату. Іноді експлуатація промислу з боку поміщика набувала дещо інших форм. У тій же Северинівці кожна дівчина, яка бажала вийти заміж, повинна була обробити для поміщика з виданої ним пряжі три „підсетки”, тобто 150 мір полотна. <...> Велика кількість полотна, що виготовлялась для поміщика працею кріпосних ткачів, не використовувалась повністю і <...> збувалась ним на ринку. <...> Поміщик <для цієї мети> вимагав від своїх ткачів вироблення тонших і ширших полотен, ніж ті, які виготовлялись ним для власних потреб – шістнадцятки і двадцятки ткались головним чином для поміщика. <...>
<...>
В Марківці на великій залізній щітці волокно „дергають”, на малій - „щіпіять”, а на щетинній – „пригладюють”. За народним спостереженням на щетинній щітці краще чесати у вологу погоду, тоді волокно укладається рівніше – „гарно влягається”. <...>
(Джерело: Свидзинский В.Е. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 119, 122, 126, 127. Про поета Володимира Юхимовича Свідзинського див. газету „Літературна Україна”, 1991, 19 грудня, с. 8)
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у м. Бершаді, Ольгопільського уїзду, промислом займаються також євреї-міщани. <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Марківка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 110.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 149.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 235.
Загальна кількість чоловіків – 620.
Загальна кількість жінок – 624.
Усього людей – 1244.
Кількість дворів з різним промислом – 153.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 194.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 240).
<...> <Кустарна деревообробка.>
У Кіблицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Марківка - 22 особи.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).
неділя, 4 липня 2010 р.
Надія Воловодівська про магічну силу письменниці Забужко
Vzjalas' po-novomu czytaty 'Muzej' Zabuz'ko. V neji stil'ky nevidomoho faktaz'u z z'yttja krajiny, szczo za 1-j raz ne ohopylos'. Vona jih vyzbyruvaly dovhi roky i duz'e dobre vyklala. Po-z'inoczomu, ne znaju, czy opysane bude cikavo czolovikam.
субота, 3 липня 2010 р.
Надія Воловодівська про колишню "команду" Ющенка і "сіру перспективу"
Cikavo, jak poljaky pokaz'ut' sebe u vyborah. Zabuz'ko tez' opysala buvszu komandu Juszczenka. Todi za nym piszly ti, szczo postraz'daly vid Kuczmy. Jak til'ky Kuczma perestav buty zahrozoju, vony Juszczenka pokynuly. Zvisno, obhavkujuczy. Vin dobre zrobyv, szczo ne zvaz'av na ti kpyny i vzjavsja rozbudovuvaty naciju. Ale ta moskovs'ka kadebis'ka komanda vkljuczyla knopku 'kryvda' dlja biomasy, jaka vid televizora ne vidhodyla. Ot, movljav, czomu ne zrobyv raj v okremo vzjatij Ukrajini. I to dali tryvaje. Osoblyvo starajut'sja ljal'ky manipiljantky. Pokryvdyv jih, bo zaraz Janukovycz vzjavsja rozbyratys', de, skil'ky i hto vkrav. V Davydovyh psalmah,jaki, do reczi, perekladav Szevczenko, hovoryt'sja: haj vorohy naszi porujnujut' sebe spravamy svojih ruk. Straz'dajut' i inszi, ale czerez te, szczo ne vybyrajut' miz' zlym i dobrym. Oczevydno, szczo ti, jaki staly skorobahat'kamy, mynajuczy dobro, szcze ne hotovi do joho vyboru. Sira perspektyva, hiba ni? Desto taky treba 40 rokiv blukan', poky vyroste lipsze pokolinnja?
пʼятниця, 2 липня 2010 р.
Відгук Надії Воловодівської на публікації Олега Чорногуза
Duz'e sluszni ti publikaciji rozumnoji ljudyny [йдеться про статті Олега Чорногуза "Доктор по чужому духу…(лист до Президента України В.Ф.Януковича)" і "У полоні власної темряви? або Рукотворний недипломатичний туман"].Jak to dobre, szczo toj internet vidkryv svit beznahljadovoho dostupu do sviz'oji dumky. Nadijus', szczo bahato ljudej proczytaje napysane i zamyslyt'sja nad dijsnistju. Moz'na skazaty, szczo zhadani v Czornohuza ljudy je dobrymy podraznykamy, jaki zastavljajut' rozmysljuvaty sytuaciju. I czym bil'sze vony budut' lizty 'na roz'on', tym bil'sze bude narostaty sprotyv. Ale meni bil'sze hotilos' by, szczob htos' szcze j opysav sytuaciju z elektoratom. Bo 13 mln., szczo ne jszly holosuvaty, to jak jim teper vedet'sja? Czy szczaslyvi z s'ohodennja? Bo za Janukovycza proholosuvalo 8 mln. Ce ti, szczo vypadkovi, szczo holosuvaly 'proty'. Prosto, 'proty'. Tomu vin, faktyczno, v narodu pidtrymky, jak takoji, ne maje. Cikavo, jak vin bude czutys', jak vynykne potreba v tij pidtrymci?
вівторок, 29 червня 2010 р.
Пожежа в Лодзі
Цієї ночі, о 3 г. ночі в Лодзі сталася велика пожежа, яка тривала до пізнього ранку. Пожежа виникла далеко від студенського дому Лодзької Політехніки на Петриківській (як виявилось згодом, горіли склади фірми Віфама при алеї Пілсудського, 143), але в кімнатах смерділо димом. Це вже друга пожежа в центрі Лодзі. Десь місяць-півтора тому подібний стовп диму довго стояв в ясному небі в районі вул. Прибишевського.
понеділок, 28 червня 2010 р.
Надія Воловодівська про День конституції України
V Ukrajini svjatkujut' den' konstytuciji i s'ohodni neroboczyj den'. Ale jaku konstytuciju my sv'jatkujemo? Morozivs'ko-Medvedczukivs'ku. Janukovic hocze vynesty na referendum jiji vidminu. Ale v tij, ostannij uczast' Janukovycza-Kuczmy bula velyczen'ka, to haj by z neju i z'yv. A I.Svarnyk skazav, szczo Ukrajina mala bahaten'ko konstytucij, czy derz'ava za nymy z'yla? Pytannja rytoryczne. Kravczuk skazav, szczo vlada v Ukrajini ne zyla ni dnja za konstytucijeju, a robyla zyttja z ohljadu na politycznu docil'nist. Ot s'ohodni Hanja Herman skazala, szczo ros.mova stane 2-ju derz'avnoju, jak til'ky v VR naberet'sja 300 holosiv.
неділя, 27 червня 2010 р.
Надія Воловодівська про статтю братів Монастирських-Єнджейковичів
Duz'e harna poblikacija, cikavo, hto ti ljudy. (Йдеться про статтю істориків Монастирських-Єнджейковичів "Нериторичні запитання про Степана Бандеру", опубліковану в "Українській Правді" 25 червня 2010 р. - О.П.) Meni jakraz duz'e hotilos', szczob znajszlas' jakas' mysljacza ljudyna i vyklala ti podiji, jaki tak zasmutyly UE (Європейську Унію. - О.П.), perekonlyvo, nadajuczy vidpovidni fakty. Dobre, szczo zavdjaky internetu nemaje pereszkod dlja pravdyvoji informaciji.
A tut potyho vidpyhajut' ukrajinciv vid nacionalnoho radio. Zaminyly holovu V.Nabruska na jakohos' nevidomoho telez'urnalista. Te radio szcze jakus' provodylo ukrajins'ku identycznist'. Jak stane takym ,jak telebaczennja, to pidu i demonstratyvno vidmovljus' vid radiotoczky.
A tut potyho vidpyhajut' ukrajinciv vid nacionalnoho radio. Zaminyly holovu V.Nabruska na jakohos' nevidomoho telez'urnalista. Te radio szcze jakus' provodylo ukrajins'ku identycznist'. Jak stane takym ,jak telebaczennja, to pidu i demonstratyvno vidmovljus' vid radiotoczky.
пʼятниця, 18 червня 2010 р.
Надія Воловодівська: перші враження від прочитаного нового роману Оксани Забужко
Doczytala Zabuz'ko. Vona rozumnyczka, tak szcze nihto ne pysav. Hocz bahato v czomu nezvyczno vidverto, ale vona za taki boljuczi pytannja pysze! Nevistka hotila vzjaty czytaty. Jak nadumaje - dam. Haj pobil'sze ljudej doluczat'sja do jiji (Забужко. - О.П.) znahidok i vykladok.
вівторок, 8 червня 2010 р.
Надія Воловодівська про гру політтехнологів
Na dnjah vyczytala duz'e cikavu detal' szczodo vyborczyh tehnolohij. Vyjavljajet'sja, polittehnolohy vzjalys' hraty na kompleksi ljuds'kyh poczuttiv - samovdovolenni, zazdrosti, kryvdi i strahu. I cymy knopoczkamy natravljuvaly na tyh czy inszyh. Ot jak i z Juszczenkom: vtjuruvaly v ljuds'ki holovy dumku, szczo vin vsih pokryvdyv, bo ne zrobyv raj v Ukrajini. I dosi ce ekspluatujut', czy Bt, czy PR. I my majemo ti kompleksy vidkydaty u svojij povedinci. Napryklad, zamist' 'Han'ba' kazaty 'Slava herojam'! Pravda harno? I v SRSR nasadz'uvavsja strah, szczob dobre masamy bulo keruvaty. I czomu z' UPA tak dovho vystojuvala v borot'bi? Bo tam ne buly zaraz'eni tym bol'szevyc'kym strahom. A ti, szczo jszly na vojiniv UPA, buly. S'ohodniszni vladci probujut' znov vytjahnuty tu metodyku na svit boz'yj. Ljudej zaljakujut', pryjnjaly zakon pro te, szczob ne czipaty osobystyh danyh politykiv. Kaz'ut', szczo lez'yt' v czerzi zakon pro internet i obmez'ennja zakordonnyh pojizdok. Szcze j z-za kordonu, tut PR nabrala sobi radnykiv zvidtilja, i vony pracjujut' na Janukovycza.
Надія Воловодівська про роман Оксани Забужко та нову українську літературу
Vczora (5.06) trohy czytala Zabuz'ko (йдеться про "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко. – О.П.). Vona tak pryskiplyvo i talanovyto proanalizuvala z'yttja naszoho suspil'stva, szczo ne dyvno, szczo p. ministr osvity vyriszyv, szczob jiji, L.Kostenko, Matios, je taka pys'mennycja, do szkil'noji pohramy ne puskaty. Jakos' tyho v Ukrajini pojavylas' dobra intelektual'no i majsterno napysana hudoz'nia literatura.
середа, 26 травня 2010 р.
Надія Воловодівська про статтю Євгена Булавки
Proczytala stattju do UP (йдеться про статтю Євгена Булавки в „Українській Правді” від 25.05.2010. – О.П.). Dobre, szczo je ljudy, jaki zamysljujut'sja, szczo z' robyty z tym, szczo majemo. A majemo dvoch nedorosliv, jaki duz'e konkretno vzjalys' za Ukrajinu. Na to sliv ne hvataje. Jedyne, szczo moz'e vrjatuvaty sytuaciju, tak ce te, szczo jak vony duz'e czasto budut' perehyljaty czerez kolino molodszoho brata, jakyj maje trohy svoho honoru, to tomu, molodszomu bratovi, taka dija bude mensze i mensze podobatys'. I szczos' z toho moz'e vyjty zovsim neoczikuvane.
Кивачівка: Матеріали до історичного краєзнавства Тепличчини
Кивачівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається
метрична книга церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Кивачівки за 1775-1803
рр. - (ЦДІАУК, фонд 224, опис 1, справа 500).
Вперше про Кивачівку довідуємось у 1609 р., як про урочище. У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, під 1609 р. зафіксовано суть наступної судової справи: "Травня 19. Між Іваном Красносільським, позивачем, а Геронімом Сенявським, позваним, спір внаслідок забрання насланими зі сторони позваного слугами і підданими з містечка Ґранова на ґрунті позивача і урочищі Кивачові (Kiwaczów) у підданих того ж позивача бидла рогатого".
Вперше про Кивачівку довідуємось у 1609 р., як про урочище. У витязі з сумарію актів Головного коронного трибуналу в Любліні, зробленому польським істориком Олександром Яблоновським, під 1609 р. зафіксовано суть наступної судової справи: "Травня 19. Між Іваном Красносільським, позивачем, а Геронімом Сенявським, позваним, спір внаслідок забрання насланими зі сторони позваного слугами і підданими з містечка Ґранова на ґрунті позивача і урочищі Кивачові (Kiwaczów) у підданих того ж позивача бидла рогатого".
[Джерело: Źródła
dziejowe. Tom XXІ: Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym: T.
IX, cz. 1: Ziemie Ruskie - Ukraina (Kijów - Bracław) / Opracował Alexander
Jabłonowski. Warszawa, 1894. - Wyciągi z summariusza aktów trybunału
lubelskiego. Z księg województwa bracławskiego. (Księga III.). Annus 1609 die
12 Maii inter causas palat Bracłavien. - S. 542]. У Центральному державному
історичному архіві України у Львові [фонд 773 (Коронний трибунал)],
зберігаються регести (короткі описи) вписів в судові книги.
Перша писемна згадка про Кивачівку (Kiwaczowka), як село, зустрічається під 1635 р. у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, рідного брата брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського, який загинув у 1652 р. в битві під Батогом. Документ був складений з приводу сплати подимного податку з цих маєтків. (ЦДІАУК, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24-24зв.).
Під такою ж назвою поселення зустрічається у списку маєтків Марціна
Калиновського, складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк.
25-26).
Під назвою Кивачів (Kiwaczow) село згадується у списку маєтків того ж М.Калиновського
у 1639 р. (ЦДІАУК, ф. 37 (Кам’янецький земський суд), оп. 1, од. зб. 42, арк.
130, 131зв.). Такий самий список зберігається в родовому архіві Браніцьких, що
є складовою частиною Головного Архіву Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с.
80-81).
В подимному реєстрі Брацлавського воєводства 1643 р., який зберігається в
Любліні (Archiwum Państwowe w Lublinie, zespół 16/0: Trybunał koronny lubelski, seria 3.4, sygnatura 284, str. 53) зазначено,
що воєвода чернігівський Адам Калиновський сплатив з 24 димів села Кивачівки (в
ориґіналі помилково: Kiowczuwka) 24 польських злотих. (Див. також статтю: Крикун
М., Петренко О. Подимний реєстр Брацлавського воєводства 1643 року // Записки.
товариства імені Шевченка. Львів, 2017, т. 270: Праці історико-філософської
секції, с. 415-448).
На мапі 1650 р. знаменитого французького інженера Ґ. Боплана село Кивачівка йменоване як Kiwakruwka (Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000).
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського
воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені
Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола.
Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во
Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 228).
У подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) вказується, що в Кивачівці, яка
належить до Гранівського ключа, нараховується 70 димів.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Кивачівці було 74 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, а в 1791 році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Дані про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Kiwaczowka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
В Офірному реєстрі цього ж воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), зазначено, що це село належить до Гранівського ключа і Гранівської парафії.
На рубежі XVIII-XIX ст. в Кивачівці було 74 дворів і належало воно до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село належало до Брацлавського повіту, а в 1791 році було адміністративно підпорядковане Надбузькому повіту.
Дані про Жидів в селі міститься у книзі: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890. Маються на указі реєстри за 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 рр.
Село також зазначене на картах Базилія Севериновського (Mapa województwa bracławskiego i kijowskiego …/ W opracowaniu Bazyliego Sewerynowskiego; зберігається в Російському державному військово-історичному архіві - РГВИА, фонд: Военно-ученый архив, од. зб. 19989; рубіж XVIII-XIX cт.) і Олександра Яблоновського (під назвою Kiwaczowka) (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Гранівського деканату, поданий 1781 року дня 7 травня за н.ст.
Парафія 24. Кивачівка (Kiwaczowka): сповідані душі – 377; нездатні до сповіді – 95;
охрещені – 15; померлі – 13; шлюбів – 3.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі
(ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919).
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Таблиця Гранівського деканату, укладена і подана під час генеральної конгрегації 1782 року дня 3 травня в Радомишлі.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків 60; сповідалося 360 осіб; не сповідалось – 3;
дітей – 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 7; шлюбів – 4; померло:
члоловіків – 11, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 3 травня за ст. ст. в Радомишлі.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 50, сповідалося: чоловіків – 189, жінок - 175;
нездатних до сповіді: чоловіків – 24, жінок – 16; шлюбів – 1; померло:
чоловіків - 10, жінок - 11; народилося: хлопчиків - 12, дівчаток - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071).
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Таблиця Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 р.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 60, сповідалося 307 осіб; дітей - 50;
народилося: хлопчиків - 6, дівчаток – 4; померло: чоловіків - 5, жінок – 6;
шлюбів - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092).
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Таблиця з Гранівського деканату, 1793 р. списана і 19.VI за ст. ст. на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана.
Парафія: 12. Кивачівка: будинків - 70, охрещено: хлопчиків - 13, дівчаток – 15;
померло: чоловіків - 17, жінок – 4; сповідалося: чоловіків – 287, жінок – 153;
нездатні до сповіді: чоловіків – 43, жінки – 29; шлюбів 6.
(Джерело: ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174).
Під номером 29 і назвою Ковачевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлинном Брацлавском воеводстве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Вдомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
Під номером 29 і назвою Ковачевка це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлинном Брацлавском воеводстве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].
Вдомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
16. Кивачівка (в оригіналі - Кобачовка, Kiwaczawka): дворів: у 1775 р. - 70, у 1797 р. - 74,
осіб - 313.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА,
18946).
(Подані вище матеріали виявив професор М.Г.Крикун, який радо погодився, аби
їх виставити на цьому блозі для широкого користування теплицькими
краєзнавцями).
Призначені на псаломницькі місця: безпосадово виконуючі обов'язки псаломщика: Тимофій Жалинський, в село Кивачівку, Гайсинського уїзду.
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1873, № 22, 15 ноября, отдел I, с. 365-366).
В селі Кивачівці (в ориґіналі: Кливачієвка. – О.П.) приєднані з унії до православ'я у 1794 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Василь Прокопович.
(Джерело: Подольские Епархиальные Ведомости, 1873, № 22, 15 ноября, отдел I, с. 365-366).
В селі Кивачівці (в ориґіналі: Кливачієвка. – О.П.) приєднані з унії до православ'я у 1794 р. церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці і священик Василь Прокопович.
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской
епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 10).
Кивачівка (Kiwaczówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Копіївкою, Краснопільська волость, мешканців 632, селянської землі 465 десятин, двірської - 700 десятин. Будинків 110. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Wniebowzięcia) з 385 парафіянами і 38 десятинами землі; парафія католицька належить до Гранова. Село конфісковане Збишевським (Zbyszewski).
Кивачівка (Kiwaczówka), село, Гайсинський повіт Подільської губернії, над річкою Копіївкою, Краснопільська волость, мешканців 632, селянської землі 465 десятин, двірської - 700 десятин. Будинків 110. Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Wniebowzięcia) з 385 парафіянами і 38 десятинами землі; парафія католицька належить до Гранова. Село конфісковане Збишевським (Zbyszewski).
(Джерело: Słownik
Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod
redakcyą Filipa Sulimierskiego, redaktora Wędrowca, magistra nauk
fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława
Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównéj
Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk
dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom IV. Warszawa: Nakładem Filipa
Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1883, s. 116).
Копіївка (Kopijówka), річка, Гайсинський повіт, починається на полях села
Красносілки, впадає до річки Кублича з лівого боку під селом Марківкою.
(Джерело: Там само, s. 381).
Кивачівка, село, розташоване на рівнині, трохи похиленій до річки Кублич, що
впадає у річку Соб. Через село проходить поштова дорога. Кліматичні умови
сприятливі для здоров’я, бо поблизу знаходяться ліси, які оздоровлюють повітря.
Ґрунт – чорноземний. За переказами, на підвищеній місцевості, яку займало село,
був сторожовий пост в часи набігів татар; сторож, що там знаходився, подавав
сигнал мешканцям про наближення татар киванням руки або палиці; від цього
сигнального кивання місцеве поселення одержало назву Кивачівки. Оскільки село
Кивачівка належало до складу Гранівського ключа, то воно спочатку належало
Сенявським, згодом – графам Чарторийським, потім перейшло у володіння
Збишевських, від яких було набуте купівлею поляком Михайловським незадовго до
другого польського повстання (1863-1864 рр. – О.П.), в якому Михайловський брав
участь. Після придушення польського бунту, Михайловський втік за кордон, а
маєток його був конфіскований. Після цього Кивачівський маєток став управлятись
казенними чиновниками і віддавався селянам для обобітку внайми на половинних
умовах („наіспол”). Потім Кивачівка була віддана у безплатну оренду княгині
Ухтомській. У 1873 р. спадкоємці Михайловського довели, що Кивачівський маєток
належав не самому Михайловському, а його дружині, і тому маєток перейшов у
володіння сина Михайловського. У 1888 р. цей маєток був придбаний бароном
Аристом Массом. Нині православних мешканців у Кивачівці 1001 осіб обох статей;
всі вони – Українці, що займаються землеробством, але внаслідок малоземельности
майже половина мешканців займається ткацтвом полотен, теслярством та іншими
ремеслами. Парафіяни досить релігійні, але в моральному відношенні помітні
недоліки; переважають з них – п’янство і конокрадство. Перша в селі Кивачівці
церква побудована була у 1771 р. на честь Успіння Божої Матері. Церква ця
дерев’яна, трикупольна, з окремою при ній дерев’яною дзвіницею. У 1887 р.
побудована була нова дерев’яна церква, а попередня внаслідок зношення була
розібрана, а іконостас з неї перенесено до нової церкви. На місці престолу старої
церкви побудована капличка, а погост її (церковний двір і цвинтар. – О.П.)
ввійшов до складу погосту нової церкви. Новий храм дерев’яний, однокупольний,
побудований разом із дзвіницею і освячений на честь Успіння Пресвятої
Богородиці; побудова храму без іконостасу коштувала прихожанам 8000 крб. У 1898
р. парафіяни облаштували новий іконстас у два з половиною яруси вартістю 2000
крб. Церковної землі: присадибної 3 десятини, орної – 29 десятин 1669 сажнів,
сінокосу – 6 десятин 60 сажнів, а всього – 38 десятин 1729 сажнів. Причтові
приміщення дерев’яні, зношені, побудовані у 1854 р. Церковно-приходська школа
відкрита у 1874 р. священиком Порфирієм Піснячевським і міститься у власному
будинку.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9.
Каменец-Подольск, 1909, 308-309. – № 432; Репринтне видання: Біла Церква:
Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української
краєзнавчої класики).
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці
Дані кореспондентського обстеження:
Кивачівка:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 16.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 25.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 4.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 281.
Загальна кількість чоловіків – 682.
Загальна кількість жінок – 646.
Усього людей – 1328.
Кількість дворів з різним промислом – 40.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 59
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.:
Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с.
191, 246. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).
Підписатися на:
Дописи (Atom)
