Надія Воловодівська: Заклик до полтавчан встановити пам'ятник Іванові Мазепі у Полтаві

В. Наливайченку, С. Коротаєвському - журналісту „ера-радіо”, небайдужим полтавчанам.

Daniel Beauvois „Trójkąt Ukraiński”, UMCS, Lublin, 2005 (iз вступу):
„Дуже давно бачення рицарської України знайшло свій сильний резонанс у Франції... (у Вольтера і Шерера (Scherrer)), але лише Байрон з Англії надав поширення того бачення в Європі. Він написав поему під назвою „Маzepa, a tale of the russien Ukraine” в Равенні у вересні 1818 р. і опублікував її у 1819 р. Історія цього звитяжця, давнього пажа Яна Казімира, прив’язаного до коня, вигнаного в степ чоловіком коханки і прихищеного козаками, які пізніше обрали його своїм Гетьманом, описав теж Пасек (J. Ch. Passek) у своїх „Спогадах”, а трагічна велич його долі розбурхала уяву багатьох художників. В музеї у Нансі зберігаються два портрети Мазепи: один авторства Жеріко (Géricault) 1823 р., інший - пензля Пот’є (H. Poterlet). В 1824 р. Делакруа (Delacroix) намалював ще один. В музеї в Авіньйоні є полотно Горація Верне (Horace Vernet) з 1826 р., назване „Мазепа серед вовків”, а в музеї в Руані - портрет Луїса Буланже (Louis Boulanger), під назвою „Мазепа”, яким захоплювався Віктор Гюго. Зображено на ньому мускулястих татарів, що тримають за вуздечку коня, до котрого прив’язано Мазепу, і заздрісного чоловіка, що споглядає цю сцену, та круків, які чигають на свою здобич.
Віктор Гюго написав під враженням від цього портрету один із своїх найкращих віршів із циклу „Orientales”... Той біг переходить наприкінці в тріумф генія: „Він мчить, летить... Він пада... / І знов встає – королем!”.
Популярність цього мотиву зростала: його знаходимо і в „Полтаві” Пушкіна, і на картині Шасеріо (Chassériau) в 1855 р. ... Ще в 1870 р. в малярстві Девіля (Devilly) знаходимо цю тему, так само і в музиці з неї черпаються романтичні інспірації: Ліст, після відвідин Києва в 1847 р., де зустрів свою музу, Кароліну Зайн-Віттґенстейн (Івановську), написав присвячену їй симфонічну поему „Мазепа”. Педротті (Pedrotti) скомпонував оперу в 1861 р., а Чайковський написав в 1884 р. оперу під тією ж назвою.
В Німеччині Мазепа став героєм трагедії Ґотшаля (R. von Gottschall), написаної 1859 р.
Зрозуміло, що в Польщі цей мотив теж набув широкої популярності... „
(Пер. з польськ. авторки).

До журналіста „Ери”.
Поразки і перемоги, успіхи і недолі. Невдачі нераз дають більше роздумів над зробленими помилками, ніж перемоги. І події того й того рівня треба знати. Колись один із диседентів-шестидесятників в інтер’ю розповів, що він зрозумів помилку Мазепи і вирішив діяти по-іншому. То уроки є, і добре, що вчимось на помилках давно минулих історичних подій.

Полтавчани, чи маєте іншу історичну постать такого європейського розголосу? То чому б не встановити пам’ятник Іванові Мазепі? В музеї Ханенків мали б бути принаймні копії згаданих полотен.

P.S. Поема Віктора Гюго „Мазепа” в українському перекладі Ігоря Оржицького опублікована у харківському часописі „Березіль” (1992, № 1, с. 132-136).