вівторок, 31 січня 2012 р.
Надія Воловодівська про о. Рафаїла Турконяка
V Ukrajini je czymala intelektual'na potuha i na s'ohodni. Je takyj otec Turkonjak, jakyj pereklav na suczasnu ukrajins'ku movu Ostroz'ku Bibliju. Aby ne pomylylas', tam je 24 knyhy. Vin perekladav z staroho ivrytu, staroslav'jans'koji i starohrec'koji mov. Za toj pereklad jomu daly Szevczenkivs'ku premiju. Vin znaje tez' bahato evropejs'kyh mov. Buv v Rymi, povernuvsja v Ukrajinu, i joho dyplomy po osvitni ne vyznajut'sja. Tomu pryjszlos' vstupyty u universytet im. Franka i pozdavaty zanovo predmety na mahistra filolohiji. Joho kil'ka raz zaproszuvaly na L'vivs'ke radio i vin duz'e cikava ljudyna.
понеділок, 30 січня 2012 р.
Надія Воловодівська про єгипетські події і азербайджанський бізнес
Potrohy czytaju 'Forum'. Je cikava stattja Guy Sormana pro podiji i specyfiku social'noho i politycznoho z'yttja Egyptu. Szczos' podibne do azijs'kyh pespublik. A naszi ptusznyky zbyrajut'sja z Azejbarz'anom robyty biznes. Aby hocz trohy vyhljadaly za mez'i podij v Ukrajini, bo znov, jak pani manipuljantka, narobljat' vsim klopotu.
субота, 28 січня 2012 р.
Враження Надії Воловодівської від читання спогадів про Миколу Лукаша
15.01.Troszky poczytala knyhu spohadiv pro Lukasza. Tam je cikava storinka pro znajomstvo kompozytora Borysa Bujevs'koho z Lukaszem. Toj kompozytor napysav bahato vidomyh pisen', takyh jak 'Na dolyni tuman'. Ale vyjihav za kordon, i pisni spivaly, a pro avtora ne hovoryly. Knyha zibrala po perlynci spohady pro ukrajins'ku vydatnu elitu.
22.01.Czytaju potroszky pro Lukasza. Tu joho sprobu sisty v tjurmu zamist' Dzjuby dehto i dosi vvaz'aje dyvactvom. Ale ti, szczo znaly joho blyz'cze, kaz'ut', szczo vin tak samo baczyv zahrozu rusyfikaciji ukrajns'koji movy. Ljubyv P.Tyczynu, navit' v joho ostannih virszah baczyv szczos' horosze.
25.01. Za Lukasza i dali czytaty duz'e cikavo. Je rozpovid' pro te, jak vin, vykladajuczy inozemni movy, za 3 misjaci vyvczyv uhors'ku. V tabori poloneneyh 2 nimci szczos' vartisne vkraly, a sklaly to na madjara. Vyklykaly 3-ch na sud, ale nihto uhors'koji na znav, a madjar tez' inszoji nijakoji ne znav. Lukasz poprosyv 3 misjaci i, sluhajuczy uhors'ke radio i majuczy slovnyk, vyvczyv tu movu; nimec'ku znav doskonalo. Takym czynom vin na sudi zabezpeczyv vsim pereklad.
26.01. S'ohodni triszky bil'sze czytala pro Lukasza. Buv cikavyj do vs'oho. Slidkuvav za rozkopkamy, szczo provodyv V.Hvojka v Trypilli, vyvczav pysemnist' Trypillja. Znajszov takyj fakt. Koly Anna Jaroslavna stala korolevoju Franciji, to hincem posylala lysty do bat'ka. Na vypadok, koly b v hincja zabraly lyst, vona korotszyj pysala czertamy i rizamy, trypil's'koju abetkoju na beresti, i hinec' hovav joho v striczci navkolo kapeljuha. Kazav, szczo trypil's'ku abetku na Rusi znaly vsi.
Lukasz pevnyj czas buv vykladaczem v Harkovi na filfaku, i duz'e nedoljubljuvav vykladannja, bo kazav, szczo v hrupi najbil'sze 2-je hotily vczytys', a vin probuvav zastavyty vczytys' vsih, i to kosztuvalo bahato syl i czasu. Vreszti-reszt vin piszov z toho filfaku i poczav pracjuvaty u 'Vsesviti'. Tam tez' bula neprosta robota, bo nahljadaly za nym i holovnyj redaktor i vidpovidni sluz'by. Te jezujitsvo czasom prohljadajet'sja i nyni. Moz'e v menszij miri.
27.01. Czytaju dali pro Lukasza. Stil'ky cikavyh spohadiv, i pro ljudej toho czasu. Odnokursnycja Lukasza pysze, szczo A.Kryms'kyj czytav jim lekciji, a vony hodyly za nym stadom. Kolys' Kryms'kyj skazav jim, szczo svatavsja do Lesi Ukrajinky. A vona jomu vidmovyla.
Lukasz z'yv porucz z Vinhranovs'kym, jakyj nym opikuvavsja. Vin pryvodyv iz soboju taku pys'mennycju Malynovs'ku. Ta bula hroszovyta i nabyraly kon'jaku, i rozmovljaly v kompaniji do ranku.
Baczu, szczo knyz'ku budu czytaty dovho, to i rozvaz'atymu rozpovidjamy tez' dovho.
28.01. Dijszlo moje czytannja pro Lukasza do spohadiv odnohrupnyla Pavla Szarandaka pro czasy 37-38 r.r. Tjaz'ki roky i tjaz'ki spohady. Zhaduje pro starannja pered hebistamy Zahrebel'noho, Dmyterka, Zbanac'koho i Smolycza. Pysze czolovik, szczo Smolycz v 39 r. na bahat'oh robyv donosy, a v 70, jak spokuty, napysav ti 3 knyz'ky. A Lukasz, koly zastupyvsja za Dzjubu, mav tez' pohane zdorov'ja. Jomu robyly opereciju po onkolohiji.
Jak tjaz'ko z'ylos' ljudu za tyh sovkiv. Slava Bohu, szczo jim z'aba dala cyc'ky.
29.01.Toj czolovik, szczo vczora pysala pro joho spohady, hovoryt',szczo na toj czas v spilci pys'mennykiv zibralas' odna bezdar. I hto buv z talantom, to jih obmovljaly i v Noryl's'k, czy v tjurmy. Vin narahuvav 218 postraz'dalyh poetiv i pys'mennykiv. Zaraz toji bezdari je tez' dosyt', ale za te szczob jiji utrymuvaty na sluhu, htos' vkladaje velyki hroszi. Ale talanty tez' drukujut'sja, bo to z' kasa.
Dali pro Lukasza, je spohad pro robotu nad joho perekladom 'Fausta' Gete. Na toj czas bulo vz'e 2 pereklady v rosijs'komu varianti. Odyn buv bil'szyj vid oryhinalu na 600 stovpczykiv, a druhyj na 400. Lukasziv zrobleno stovpczyk v stovpczyk. Szcze je trohy virsziv z tyh perekladiv, jak pryklad. Rosijs'kyj, podibnyj do Pavlyczkovoho Kiplinha. Perespivano na moskovs'kyj maner, Pavlyczko perespivav na hucul's'kyj maner i hucul's'kym dialektom. V 'Fausti', jak ne dyvno je i necenzurni i vul'harni slova. I Lukaszevi zakydaly, szczo vin tez' jih vz'yv. Ot jak vono cikavo, Gete tez' vz'yvav, jak i Z'adan i Zabuz'ko taki slova. Z'yttja je take, jak je. I moje nesprynjattja matjukiv niczoho ne znaczyt'.
30.01. Ale, prodovz'ujuczy dali czytaty pro Lukasza, dumaju, szczo toj moskovs'kyj pereklad buv dalekyj vid oryhinalu. Kolys' buv pryvid porivnjaty, jak Samuil Marszak pereklav toho z' Kiplinga. Na mene napalo oburennja i ne chotilos' czytaty.
Pysala szcze za vykladac'ku kar'jeru Lukasza v Harkivs'komu instytuti mov. Bula vona nedovhoju, bo v 1949 r. joho vyklykaly u vidpovidnu kontoru i zaproponuvaly staty donosczykom. Vin vidmovyvsja. Dviczi ce robyly, a potim vyhnaly i nide ne braly na robotu. To z c'oho vyplyvaje, szczo inszi, szczo zalyszalys' na roboti - donosyly. Pytannja, jak dovho?
4.02.S'ohodni trohy czytala pro Lukasza. Joho serce zapolonyla Olena z Vapnjarky, vyjszla za inszoho zamiz', a vin nikoho inszoho ne zahotiv i proz'yv vse z'yttja samitnykom.
5.02. Szcze trohy poczytala pro Lukasza. Joho malo ne zaphav na zadvirky ukr. kul'tury Leonid Pervomajs'kyj. Pervomajs'komu z'urnal 'Vitczyzna' dav na recenziju pereklad 'Fausta', vykonanyj Lukaszem. To vin dovho trymav pereklad, a potim vidmovyvsja vid recenziji. Ale na poljah rukopysu ponapysuvav, szczo avtor vz'yv bahato arhajizmyv, vz'yv sliv, jakyh ne znaje recenzent, i, vazahali, duz'e ukrajinizuvav pereklad. Ale spasly Lukasza Ryl's'kyj i Bilec'kyj. Ta vidmova Pervomajs'koho i joho zakydy staly dostupni ukrajinofobam, i vony tymy arhumentamy ves' czas c'kuvaly perekladacza, vz'e i za nastupnyh vydan'.
7.02. Szcze zhadala te inerv'ju z Zabuz'ko (опубліковане в "Українській Правді" 4.02.2012. - О.П.), vona zhaduje pracju Fed'kovycza na nimec'kij movi. Jiji tez' czytav M.Lukasz. Joho pytaly, czomu vin ne perekladaje takyh reczej. Vin skazav, szczo beret'sja za take, jake zhodjat'sja publikuvaty. Zaraz by Fed'kovycza i opublikuvaly, ale, tak dumaju, szczo perekladacziv katma.
21.02. Czytaju potroszky pro M.Lukasza. Vyplyla sprava pro vykljuczennja perekladacza iz Spilky pys'mennykiv, i, krim Pavlyczka, proholosuvav za vykljuczennja hto b vy dumaly? Pretendent na Noblja. Cja zbirka spohadiv - ne napysana spravz'nja istorija radjans'koji literatury.
2.03. Czytaju potrohy dali spohady. Je taki, jaki javno nepravdyvi, tam avtory stavljat' osnovnu metu - zvernuty na nyh uvahu.
31.03 Trohy poczytala spohady. Je taki momenty v tyh spohadah, szczo het v holovu ne vkladajut'sja. Osoblyvo te, szczo radjans'ki pys'mennyky braly roboty represovanyh i vydavaly, jak svoji. Prizvyszcz nemaje. Ale des' vony tez' vylizut'. A pereklady G.Lorky, jaki czasom pryvodjat' dlja porivnjannja, to czudovi. Szkoda, szczo my malo perekladnoju poezijeju cikavylys'.
1.04. O.P. Ja kolys' czytav zbirku Hadrciji Lorky, ale ne zapam'jatav, czyj to buv pereklad. Znaju, szczo joho perekladav takozh Andrij Sodomora.
2.04. Czytaju dali pro M.L. Jak podyvytys' na naszu spilku pys'mennykiv, to z'ah bere. Vony pyszut' spohady, ne czytajuczy tvoriv perekladacza. Rozkazujut', szczo to taka tradycija. V toj czas, jak Lukasz jih czytav. I v spohadah vyszukovujut' jakis' pusti dribnyci i ne hovorjat' pro pereklady. Sodomora, pro jakoho ty zhadav, trohy rozkazav pro te, szczo bulo spivzvucznym z joho rozdumamy.
17.4. Czytala trohy dali spohady. Vyjavljajet'sja, szczo na redahuvannja knyz'ky L.Kostenko tez ' ne hotiv nihto zholoszuvatys'. Dyvni czasy buly i zalyszylys'.
24.04. Proczytala spohady Samijlenka. Vin pysze, szczo rozpovidav M.Lukaszu pro podiji v Karahandyns'komu tabori, jaki Mykola prosyv povtoryty dviczi. Vin, Samijlenko, sydiv razom z tymy, szczo buly v UPA. Do nyh poselyly syna Ahmatovoji Humil'ova. Toj ne pryjmav uczasti v samoorhanizaciji, jaka bula sered v'jazniv z UPA. Ale, znajuczy doskonalo istoriju Persiji, po noczah rozpovidav jiji spivlahernykam. Joho vraz'ala samodysciplina sered v'jazniv i dlja sebe toj Humil'ov zrobyv vidkryttja, szczo stosuvalos' pryczyn rozvalu imperij. Pislja vidsydky, napysav pro rozpad rosijs'koji imperiji v XIX st. Za cju robotu Humil'ova znov pry Brez'njevi posadyly.
22.01.Czytaju potroszky pro Lukasza. Tu joho sprobu sisty v tjurmu zamist' Dzjuby dehto i dosi vvaz'aje dyvactvom. Ale ti, szczo znaly joho blyz'cze, kaz'ut', szczo vin tak samo baczyv zahrozu rusyfikaciji ukrajns'koji movy. Ljubyv P.Tyczynu, navit' v joho ostannih virszah baczyv szczos' horosze.
25.01. Za Lukasza i dali czytaty duz'e cikavo. Je rozpovid' pro te, jak vin, vykladajuczy inozemni movy, za 3 misjaci vyvczyv uhors'ku. V tabori poloneneyh 2 nimci szczos' vartisne vkraly, a sklaly to na madjara. Vyklykaly 3-ch na sud, ale nihto uhors'koji na znav, a madjar tez' inszoji nijakoji ne znav. Lukasz poprosyv 3 misjaci i, sluhajuczy uhors'ke radio i majuczy slovnyk, vyvczyv tu movu; nimec'ku znav doskonalo. Takym czynom vin na sudi zabezpeczyv vsim pereklad.
26.01. S'ohodni triszky bil'sze czytala pro Lukasza. Buv cikavyj do vs'oho. Slidkuvav za rozkopkamy, szczo provodyv V.Hvojka v Trypilli, vyvczav pysemnist' Trypillja. Znajszov takyj fakt. Koly Anna Jaroslavna stala korolevoju Franciji, to hincem posylala lysty do bat'ka. Na vypadok, koly b v hincja zabraly lyst, vona korotszyj pysala czertamy i rizamy, trypil's'koju abetkoju na beresti, i hinec' hovav joho v striczci navkolo kapeljuha. Kazav, szczo trypil's'ku abetku na Rusi znaly vsi.
Lukasz pevnyj czas buv vykladaczem v Harkovi na filfaku, i duz'e nedoljubljuvav vykladannja, bo kazav, szczo v hrupi najbil'sze 2-je hotily vczytys', a vin probuvav zastavyty vczytys' vsih, i to kosztuvalo bahato syl i czasu. Vreszti-reszt vin piszov z toho filfaku i poczav pracjuvaty u 'Vsesviti'. Tam tez' bula neprosta robota, bo nahljadaly za nym i holovnyj redaktor i vidpovidni sluz'by. Te jezujitsvo czasom prohljadajet'sja i nyni. Moz'e v menszij miri.
27.01. Czytaju dali pro Lukasza. Stil'ky cikavyh spohadiv, i pro ljudej toho czasu. Odnokursnycja Lukasza pysze, szczo A.Kryms'kyj czytav jim lekciji, a vony hodyly za nym stadom. Kolys' Kryms'kyj skazav jim, szczo svatavsja do Lesi Ukrajinky. A vona jomu vidmovyla.
Lukasz z'yv porucz z Vinhranovs'kym, jakyj nym opikuvavsja. Vin pryvodyv iz soboju taku pys'mennycju Malynovs'ku. Ta bula hroszovyta i nabyraly kon'jaku, i rozmovljaly v kompaniji do ranku.
Baczu, szczo knyz'ku budu czytaty dovho, to i rozvaz'atymu rozpovidjamy tez' dovho.
28.01. Dijszlo moje czytannja pro Lukasza do spohadiv odnohrupnyla Pavla Szarandaka pro czasy 37-38 r.r. Tjaz'ki roky i tjaz'ki spohady. Zhaduje pro starannja pered hebistamy Zahrebel'noho, Dmyterka, Zbanac'koho i Smolycza. Pysze czolovik, szczo Smolycz v 39 r. na bahat'oh robyv donosy, a v 70, jak spokuty, napysav ti 3 knyz'ky. A Lukasz, koly zastupyvsja za Dzjubu, mav tez' pohane zdorov'ja. Jomu robyly opereciju po onkolohiji.
Jak tjaz'ko z'ylos' ljudu za tyh sovkiv. Slava Bohu, szczo jim z'aba dala cyc'ky.
29.01.Toj czolovik, szczo vczora pysala pro joho spohady, hovoryt',szczo na toj czas v spilci pys'mennykiv zibralas' odna bezdar. I hto buv z talantom, to jih obmovljaly i v Noryl's'k, czy v tjurmy. Vin narahuvav 218 postraz'dalyh poetiv i pys'mennykiv. Zaraz toji bezdari je tez' dosyt', ale za te szczob jiji utrymuvaty na sluhu, htos' vkladaje velyki hroszi. Ale talanty tez' drukujut'sja, bo to z' kasa.
Dali pro Lukasza, je spohad pro robotu nad joho perekladom 'Fausta' Gete. Na toj czas bulo vz'e 2 pereklady v rosijs'komu varianti. Odyn buv bil'szyj vid oryhinalu na 600 stovpczykiv, a druhyj na 400. Lukasziv zrobleno stovpczyk v stovpczyk. Szcze je trohy virsziv z tyh perekladiv, jak pryklad. Rosijs'kyj, podibnyj do Pavlyczkovoho Kiplinha. Perespivano na moskovs'kyj maner, Pavlyczko perespivav na hucul's'kyj maner i hucul's'kym dialektom. V 'Fausti', jak ne dyvno je i necenzurni i vul'harni slova. I Lukaszevi zakydaly, szczo vin tez' jih vz'yv. Ot jak vono cikavo, Gete tez' vz'yvav, jak i Z'adan i Zabuz'ko taki slova. Z'yttja je take, jak je. I moje nesprynjattja matjukiv niczoho ne znaczyt'.
30.01. Ale, prodovz'ujuczy dali czytaty pro Lukasza, dumaju, szczo toj moskovs'kyj pereklad buv dalekyj vid oryhinalu. Kolys' buv pryvid porivnjaty, jak Samuil Marszak pereklav toho z' Kiplinga. Na mene napalo oburennja i ne chotilos' czytaty.
Pysala szcze za vykladac'ku kar'jeru Lukasza v Harkivs'komu instytuti mov. Bula vona nedovhoju, bo v 1949 r. joho vyklykaly u vidpovidnu kontoru i zaproponuvaly staty donosczykom. Vin vidmovyvsja. Dviczi ce robyly, a potim vyhnaly i nide ne braly na robotu. To z c'oho vyplyvaje, szczo inszi, szczo zalyszalys' na roboti - donosyly. Pytannja, jak dovho?
4.02.S'ohodni trohy czytala pro Lukasza. Joho serce zapolonyla Olena z Vapnjarky, vyjszla za inszoho zamiz', a vin nikoho inszoho ne zahotiv i proz'yv vse z'yttja samitnykom.
5.02. Szcze trohy poczytala pro Lukasza. Joho malo ne zaphav na zadvirky ukr. kul'tury Leonid Pervomajs'kyj. Pervomajs'komu z'urnal 'Vitczyzna' dav na recenziju pereklad 'Fausta', vykonanyj Lukaszem. To vin dovho trymav pereklad, a potim vidmovyvsja vid recenziji. Ale na poljah rukopysu ponapysuvav, szczo avtor vz'yv bahato arhajizmyv, vz'yv sliv, jakyh ne znaje recenzent, i, vazahali, duz'e ukrajinizuvav pereklad. Ale spasly Lukasza Ryl's'kyj i Bilec'kyj. Ta vidmova Pervomajs'koho i joho zakydy staly dostupni ukrajinofobam, i vony tymy arhumentamy ves' czas c'kuvaly perekladacza, vz'e i za nastupnyh vydan'.
7.02. Szcze zhadala te inerv'ju z Zabuz'ko (опубліковане в "Українській Правді" 4.02.2012. - О.П.), vona zhaduje pracju Fed'kovycza na nimec'kij movi. Jiji tez' czytav M.Lukasz. Joho pytaly, czomu vin ne perekladaje takyh reczej. Vin skazav, szczo beret'sja za take, jake zhodjat'sja publikuvaty. Zaraz by Fed'kovycza i opublikuvaly, ale, tak dumaju, szczo perekladacziv katma.
21.02. Czytaju potroszky pro M.Lukasza. Vyplyla sprava pro vykljuczennja perekladacza iz Spilky pys'mennykiv, i, krim Pavlyczka, proholosuvav za vykljuczennja hto b vy dumaly? Pretendent na Noblja. Cja zbirka spohadiv - ne napysana spravz'nja istorija radjans'koji literatury.
2.03. Czytaju potrohy dali spohady. Je taki, jaki javno nepravdyvi, tam avtory stavljat' osnovnu metu - zvernuty na nyh uvahu.
31.03 Trohy poczytala spohady. Je taki momenty v tyh spohadah, szczo het v holovu ne vkladajut'sja. Osoblyvo te, szczo radjans'ki pys'mennyky braly roboty represovanyh i vydavaly, jak svoji. Prizvyszcz nemaje. Ale des' vony tez' vylizut'. A pereklady G.Lorky, jaki czasom pryvodjat' dlja porivnjannja, to czudovi. Szkoda, szczo my malo perekladnoju poezijeju cikavylys'.
1.04. O.P. Ja kolys' czytav zbirku Hadrciji Lorky, ale ne zapam'jatav, czyj to buv pereklad. Znaju, szczo joho perekladav takozh Andrij Sodomora.
2.04. Czytaju dali pro M.L. Jak podyvytys' na naszu spilku pys'mennykiv, to z'ah bere. Vony pyszut' spohady, ne czytajuczy tvoriv perekladacza. Rozkazujut', szczo to taka tradycija. V toj czas, jak Lukasz jih czytav. I v spohadah vyszukovujut' jakis' pusti dribnyci i ne hovorjat' pro pereklady. Sodomora, pro jakoho ty zhadav, trohy rozkazav pro te, szczo bulo spivzvucznym z joho rozdumamy.
17.4. Czytala trohy dali spohady. Vyjavljajet'sja, szczo na redahuvannja knyz'ky L.Kostenko tez ' ne hotiv nihto zholoszuvatys'. Dyvni czasy buly i zalyszylys'.
24.04. Proczytala spohady Samijlenka. Vin pysze, szczo rozpovidav M.Lukaszu pro podiji v Karahandyns'komu tabori, jaki Mykola prosyv povtoryty dviczi. Vin, Samijlenko, sydiv razom z tymy, szczo buly v UPA. Do nyh poselyly syna Ahmatovoji Humil'ova. Toj ne pryjmav uczasti v samoorhanizaciji, jaka bula sered v'jazniv z UPA. Ale, znajuczy doskonalo istoriju Persiji, po noczah rozpovidav jiji spivlahernykam. Joho vraz'ala samodysciplina sered v'jazniv i dlja sebe toj Humil'ov zrobyv vidkryttja, szczo stosuvalos' pryczyn rozvalu imperij. Pislja vidsydky, napysav pro rozpad rosijs'koji imperiji v XIX st. Za cju robotu Humil'ova znov pry Brez'njevi posadyly.
вівторок, 24 січня 2012 р.
Мишарівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини
Мишарівка
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга Успенської церкви с.Мишарівки (1765-1803; ЦДІАУК, фонд 224, опис 2, одиниця зберігання 122).
Вперше село Мишарівка під назвою Мушурів (Muszurow) письмово згадується під 1626 р. у родовому архіві Браніцьких, що є складовою частиною Головного Архіву Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 163).
Під назвою Мшарівка (Mszarowka) це село вписане у Вінницьку ґродську книгу 1645 р. (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, аркуш 703зв.).
Ще одна згадка про Мшарівку міститься у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. у битві під Батогом), складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 320, арк.25-26).
На одній із перших мап України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це поселення позначене як село Мшарва (Mszarwa). Недалеко від села на цій же карті позначено ліс під назвою Zarowka Las (очевидно, Mszarowka Las - Мишарівський ліс), від якого тепер маємо залишок – Мочульський, або, як його називають місцеві жителі, Савранський ліс (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). В бік теперішньої Мишарівки від Савранського лісу тепер єдине, що веде, це – широка лісосмуга, відома з давніх-давен, і яка є одночасно границею між мало мочульськими і великомочулськими ланами (що належать тепер сучасним глитаям).
В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Мшарова (Mszarowa), адміністративно підпорядковане Соболівській сотні Уманського полку [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 242.).
У тому ж архіві Браніцьких з Сухої професор Львівського університету М.Г.Крикун виявив копію документа, датованого 10 червня 1645 р., в якому йдеться про те, що Марцін Калиновський позичив на покриття своїх кредитів 6 тисяч польских золотих у пані Гельжбети з Грабова Негребецької і за цю суму записав під заставу до трьох років містечко Мшарівку поблизу річки Удича, що у Брацлавському воєводстві, разом з лісом Мшаровим.
У книгах актів сесій Київського воєводства в коронному трибуналу - вищої судової інстанції, що містилась в Любліні [Центральний Державноий Історичний Архів у Львові, ф. 773 (Коронний трибунал)] зустрічаємо подібний запис про те, що чернігівський воєвода Марцін Калиновський 10 червня 1645 року віддав у заставу с. Мишарівку, „тут же під Ягубцем власне на ґрунті Кублицькому” панові Негребецькому. У 1664 р. той же Калиновський заставив Негребецьким добра Мочулки за не вказану суму (приблизно 24 тисяч золотих польських), причому копії відповідних паперів залишились у пана Целінського. Архів повідомляє також, що у ХVIII ст. Мочулки і Мишарівку „осадив пан Фальборк і там сидить”. Принагідно зазначимо, що Ян з Негребки Негребецький був писарем вінницького ґродського суду. На цю особу неодноразово натрапляємо у фонді 5, опис 1 (Колекція Оссолінських), що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника Національної Академії наук України. В одному з документів від 24 січня 1642 р. (од. зб. 4064 ІІ) читаємо, що це „чоловік, титулу шляхецтва собі іррокгантер (присудом) узурпуючий, спокій посполитий порушуючий, судів теперішніх повагу зневажаючий” (арк. 15). (Матеріал виявлений автором даного допису).
Мишарівка згадується також в подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) як село Myszarowka, що містило 53 дими і належало до Обозівського ключа.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що Мишарівка належала до Уманської парафії.
Подібно реєстр Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) свідчить про те, що на той час в селі (рос. Мишаровка) було 62 дими і належало воно до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Мишарівці нараховувалось 64 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Мишарівка зазначена на мапі Олександра Яблоновського під назвою Meszerówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 8. с. Мишарівка (Myszarowka): сповідалося 287 осіб; не сповідалося – 59; охрещено – 18; померли - 9; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мишарівка, церква Вознесіння: будинків - 48, сповідалося 240 осіб; дітей - 110; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 4, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 19. Мишарівка: будинків - 50, сповідалося 112 осіб; дітей - 70; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 3, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Мишарівка: будинків - 50, сповідалося 210 осіб; дітей - 67; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 6; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 7, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 70. Мишарівка (Мишаровка): дворів: у 1775 р. - 53, у 1797 р. - 64, осіб - 208.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Осташевського Михайла, Хорунжого
<...> в Мишарівці душ чоловік 210.
Земля добра, ліс малий, дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 178)
Мишарівка (Myszarówka), село над річкою Мочулкою, <правою> притокою Удича, Гайсинський повіт, поліційний округ - Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія <католицька> - Тернівка, 140 осель, 700 мешканців, 865 десятин селянської землі, 914 десятин двірської землі, дерев’яна церква, замок і вали; земля добра. Колись дідицтво Потоцьких, згодом – хорунжого Михайла Осташевського (Michał Ostaszewski), тепер – спадкоємців Філіпського (Filipski).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 839).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Мишарівка, село на південь від містечка Теплика. На селянських полях курган.
(Джерела: „Записки Императоского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 276; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
Мишарівка, село, розташоване у глибокій балці і тягнеться вздовж неї приблизно верстви півтори; хати розміщені у два ряди по обох схилах балки. У центрі села на горі височить кам’яна церква; нижче від неї – невеликий став. При в’їзді до села із західного боку розташований парафіяльний цвинтар з невеликою дерев’яною церквою. Болотиста балка, що постійно підгниває, відсутність лісів, слабко розвинуте садівництво, неприємна на смак вода – всі ці умов створюють дану місцевість несприятливою у кліматичному відношенні. Ґрунт - чорноземний, що переходить на сході у суглинок, - досить урожайний. За розповідями старожилів, на місці Мишарівки було колись місто Мишурів, мешканці якого два рази були витяті татарами, а потім на тому місці утворилось нове поселення з назвою Мишарівка. Нині мешканців у Мишарівці нараховується 1329 осіб обох статей; усі вони українці-селяни православного віросповідання, а у XVIII столітті були уніатами. В економічному відношенні мешканцям живеться непогано; хоча наділи їхні малі, але завдяки родючості землі хліба на прохарчування вистачає; крім того, є ще заробітки на цукрових заводах, і внаслідок близкості залізниці і міст Умані та Гайсина дає ще вигідний прибуток праця перевізництвом. Безземельні займаються ремеслами: в селі є тринадцять ковалів, які славляться виробленням серпів, є також теслі, ткачі і шевці. Місцеві теслі й ковалі виготовляються саморобні молотильні машини, віялки, плуги та інше землеробське знаряддя. Деякі займаються промислом: скуповують курей, гусей, качок і, підгодувавши їх трохи, з вигодою продають в Одесі. Взагалі, мишарівці – народ рухливий і підприємливий; зате в релігійно-моральному відношенні не можна особливо їх похвалити: вони мало старанні до церковного богослужіння. Як на особливо помітні вади можна вказати на сутяжництво, п’янство і злодійство. До честі мишарівців треба віднести те, що всі вони, за малим винятком, грамотні і в околиці користуються похвальним епітетом „розумця”; з Мишарівки виходять урядовці, вчителі церковно-парафіяльних шкіл, вільнонаймані писарі у різних державних установах. До побудови теперішнього кам’яного храму в Мишарівці існувала Свято-Успенська дерев’яна церква, побудована у 1779 р. на кошти парафіян. Раніше від цієї церкви, за переказами, існувала мала дерев’яна церква, знищена пожежею. Нинішня кам’яна церква побудована у 1864 р. коштом мишарівського поміщика Філіпського; побудова обійшлась у 6000 крб., не враховуючи каменю і цегли, відпущених економією безоплатно. Іконостас у цьому храмі одноярусний. На парафіяльному цвинтарі священик Роговський побудував церкву своїм коштом з матеріалу старої церкви. З колишніх священиків с. Мишарівки парафіяни з особливою любов’ю згадують священика Василя Роговського за його ласкаве ставлення до них, допомогу, яку він надавав під час голоду, і турботу за церковно-парафіяльну школу; при ньому у школі навчалось до півтораста осіб обох статей, і тепер мешканці с. Мишарівки майже всі освічені; він організував великий хор; за його клопотанням поміщик Філіпський побудував нову церкву; до нього парафіяни звертались не лише за порадою, але й по матеріальну допомогу; у важкі роки отець Роговський роздавав парафіянам увесь наявний у нього хліб в зерні і не вимагав потім повертати взяте. Церковної землі: присадибної – 2 десятини 671 сажень, орної – 38 десятин 728 сажнів, сінокісної 7 десятин 1920 сажнів, невигідної - 4 десятини 1576 сажнів, а всього – 54 десятин 98 сажнів. Причтові приміщення побудовані 50 років тому. Школа в парафії відкрита священиком Роговським у 1861 р.; у 1893 р. для школи побудовано власний будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 350-351. № 481; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Мишарівки 60 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 19, с. 242-243).
<...> При рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Мишарівки <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Те саме, № 22, 29 трав.)
На цьому малюнку, зробленому у 1992 р., зображено руїни Свято-Успенської церкви села Мишарівки. У цій церкві в 1946 році я був хрещений. Мій хрещений тато - св.п. Василь Піддубняк, а хрещена мама - Фросина Малоніс-Кричковська, мати мого друга Олексія Кричковського. Присутньою була також Дарія Семенюк, рідна сестра моєї бабуні Степані Семенюк-Піддубняк (померла в голодовку у 1933 р.). З тим хрещенням була ціла історія, про яку мені розповіла тьотя Франя. Але про це згодом. Церква діяла ще довгий час. В Малій Мочулці церкву розібрали ще до війни, то багато мочульганів ходили до церкви в Мишарівку. В тому числі наша сусідка, св.п. баба Явдоня Пересунько-Піддубняк, яка була родом з Мишарівки. Помаленько, бо шкандибила, але неодмінно відвідувала свою батьківщину. Потім у тій церкві наш сусід Дмитро Твердохліб, що їздив по району з кінопересувкою, ставив кіно. Після кіна там і ночував, влігшись на широкому підвіконні. Між іншим, він розповідав, як перепоховували з церкви на цвинтар пана Філіпського. Пізніше у церкві зберігали зерно. Вона нікому не заважала, але якось приїхав бульдозер, і під безпосереднім керівництвом маломочульського парторга Петра Паламарчука церкву розвалили. Про це мені розповідала очевидиця, мешканка тамтого села. РОзвалили, щоправда, лише дерев’яну частину, а кам’яний високий підмурок не подужали. А моє хрещення відбувалось так. 1946 р., весна чи початок літа. Прийшли з Мочулки нас четверо, і баба Дарка пішла домовлятись з батюшкою, щоб охрестив мале. Він каже: „Зараз у мене служба Божа. Охрещу після служби”. Довго вистоювали службу Божу, а як скінчилось правитись, батюшка пішов скидати ризи, забувши про нас. Баба Дарка, як довідалася про це, а вона була дуже гаряча, сказала: „Ну, зараз я ті ризи порву на ньому!” „Дивимось, - каже тьотя Франя, - батюшка назад вбирає ризи”. Так і охрестили.
У Центральному Державному Історичному Архіві у Києві (ЦДІАУК) зберігається метрична книга Успенської церкви с.Мишарівки (1765-1803; ЦДІАУК, фонд 224, опис 2, одиниця зберігання 122).
Вперше село Мишарівка під назвою Мушурів (Muszurow) письмово згадується під 1626 р. у родовому архіві Браніцьких, що є складовою частиною Головного Архіву Давніх Актів у Варшаві (Archiwum Główne Akt Dawnych, zespół Zbiór Branickich z Suchej, № 310/392, с. 163).
Під назвою Мшарівка (Mszarowka) це село вписане у Вінницьку ґродську книгу 1645 р. (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 2, аркуш 703зв.).
Ще одна згадка про Мшарівку міститься у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна Калиновського (загинув у 1652 р. у битві під Батогом), складеному у XVIII ст. (ЦДІАУК, ф. 44, оп. 1, од. зб. 320, арк.25-26).
На одній із перших мап України, створеній у 1650 р. знаменитим французьким інженером Ґ. Бопланом, це поселення позначене як село Мшарва (Mszarwa). Недалеко від села на цій же карті позначено ліс під назвою Zarowka Las (очевидно, Mszarowka Las - Мишарівський ліс), від якого тепер маємо залишок – Мочульський, або, як його називають місцеві жителі, Савранський ліс (див.: Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000; а також: Map, A.2.b.iv Delineatio Specialis et Accurata Ukrainæ {Top Sheet 3} 1650 / Reproduced with the permission of the Bibliothèque nationale, Paris). В бік теперішньої Мишарівки від Савранського лісу тепер єдине, що веде, це – широка лісосмуга, відома з давніх-давен, і яка є одночасно границею між мало мочульськими і великомочулськими ланами (що належать тепер сучасним глитаям).
В Присяжних списках 1654 р., складених після Переяславської ради 1654 р. у зв’язку з приведенням населення козацьких полків до присяги московському цареві, згадується містечко Мшарова (Mszarowa), адміністративно підпорядковане Соболівській сотні Уманського полку [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. Т. 10: (Дополнение к 3 тому). Санкт-Петербург, 1878, с. 239-240, 302-303; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы: В 3-х томах. Т. 3: 1651-1654. Москва, 1953, с. 517, 536, 540-543].
(Джерело: Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. – Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького Ун-ту, 2008, с. 242.).
У тому ж архіві Браніцьких з Сухої професор Львівського університету М.Г.Крикун виявив копію документа, датованого 10 червня 1645 р., в якому йдеться про те, що Марцін Калиновський позичив на покриття своїх кредитів 6 тисяч польских золотих у пані Гельжбети з Грабова Негребецької і за цю суму записав під заставу до трьох років містечко Мшарівку поблизу річки Удича, що у Брацлавському воєводстві, разом з лісом Мшаровим.
У книгах актів сесій Київського воєводства в коронному трибуналу - вищої судової інстанції, що містилась в Любліні [Центральний Державноий Історичний Архів у Львові, ф. 773 (Коронний трибунал)] зустрічаємо подібний запис про те, що чернігівський воєвода Марцін Калиновський 10 червня 1645 року віддав у заставу с. Мишарівку, „тут же під Ягубцем власне на ґрунті Кублицькому” панові Негребецькому. У 1664 р. той же Калиновський заставив Негребецьким добра Мочулки за не вказану суму (приблизно 24 тисяч золотих польських), причому копії відповідних паперів залишились у пана Целінського. Архів повідомляє також, що у ХVIII ст. Мочулки і Мишарівку „осадив пан Фальборк і там сидить”. Принагідно зазначимо, що Ян з Негребки Негребецький був писарем вінницького ґродського суду. На цю особу неодноразово натрапляємо у фонді 5, опис 1 (Колекція Оссолінських), що зберігається у відділі рукописів Львівської Національної наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника Національної Академії наук України. В одному з документів від 24 січня 1642 р. (од. зб. 4064 ІІ) читаємо, що це „чоловік, титулу шляхецтва собі іррокгантер (присудом) узурпуючий, спокій посполитий порушуючий, судів теперішніх повагу зневажаючий” (арк. 15). (Матеріал виявлений автором даного допису).
Мишарівка згадується також в подимному реєстрі 1775 р. Брацлавського воєводства (Magazin für die neue Historie und Geographie / Angelegt von D. Anton Fridrich Büsching. - Halle, 1782. - Bd. 22) як село Myszarowka, що містило 53 дими і належало до Обозівського ключа.
В Офірному реєстрі Брацлавського воєводства 1789 р., який зберігається в Бібліотеці Польської академії наук в Курніку (Biblioteka PAN w Kórniku, oddział rękopisów, rkps 1221), вказано, що Мишарівка належала до Уманської парафії.
Подібно реєстр Вознесенського намісництва 1795 р.(зберігається в Російському державному військово-історичному архіві, фонд: Военно-ученый архив) свідчить про те, що на той час в селі (рос. Мишаровка) було 62 дими і належало воно до Ольгопільського уїзду.
На рубежі XVIII-XIX ст. у Мишарівці нараховувалось 64 дворів і належала вона до Гайсинського уїзду.
У 1784 р. село було адміністративно підпорядковане Брацлавському повітові, а в 1791 р. – Надбузькому повітові.
Село фігурує також в єврейських реєстрах 1765, 1776, 1784, 1787, 1790, 1791 (Див.: Архив Юго-Западной России, часть 5, т. 1-2: Переписи еврейського населения в Юго-западном крае в 1765-1791 гг. Киев, 1890)
Мишарівка зазначена на мапі Олександра Яблоновського під назвою Meszerówka (Atłas historyczny Rzeczypospolitej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie: Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII-sty. Dział II-gi: „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej / Opracował i wydał Aleksander Jabłonowski. – Warszawa; Wiedeń, 1899-1904).
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 8. с. Мишарівка (Myszarowka): сповідалося 287 осіб; не сповідалося – 59; охрещено – 18; померли - 9; шлюбів – 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 16. Мишарівка, церква Вознесіння: будинків - 48, сповідалося 240 осіб; дітей - 110; народилося: хлопчиків - 8, дівчаток - 4; шлюбів – 2; померло: чоловіків - 4, жінок - 1.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).
Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 19. Мишарівка: будинків - 50, сповідалося 112 осіб; дітей - 70; народилося: хлопчиків - 2, дівчаток - 4; померло: чоловіків - 3, жінок - 6.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).
Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 19. Мишарівка: будинків - 50, сповідалося 210 осіб; дітей - 67; народилося: хлопчиків - 7, дівчаток - 6; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 7, жінок - 8.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).
Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 70. Мишарівка (Мишаровка): дворів: у 1775 р. - 53, у 1797 р. - 64, осіб - 208.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).
Угода з
наймитами і наймичками
Ч. 25.
Дня 10 лютого
1785 р.. Постанова служанки на ім’я Марії на таких заслугах: кожух, плахта,
запаска штамитова, 3 кошулі, 2 намітки і чоботи.*
<...>Ч. 28.
Дня 1 березня
1787 р. Постанова парубка Василя на таких заслугах: чугай, шаравари, дві пари
сорочок, чоботи нові і пришви, на шапку золотих 6, на пояс золотих 3, грошів
15, мита 2 рублі дєніжками. При тому був Кабанник.*
Ч. 29.
Дня 1 серпня 1787
р. Постанова хлопчака Михайла: свита, чоботи, пришви, дві пари хусток, на шапку
і пояс 3 золотих. Пів дня овочів зібрати(?). При тім був Кость Олійник.*
Ч. 30.
Дня 23 квітня
1789 р. Постанова парубка Каленика: кожух, чекмень, на шапку і пояс 7 золотих,
чоботи, 2 пари хусток і день жита. Був могоричник Михайло Сов’як.*
Ч. 31.
Дня 24 травня
1790 р. Постанова парубка Антона. Заслуг має: кожух, свита, холошні, на шапку і
пояс 2 рублі, черевики і дві пари хусток, і пару биків купити за що можна. Був
старий Марко на могоричу.*
Ч. 32.
Дня 6 січня 1791
р. Постанова парубка Хведенка з Гайсина. Заслуг: кожух і чугай, на шапку і пояс
золотих 10 міддю, чоботи нові і пришви, дві пари хусток і до ходу пара, з
грошей 6 рублів. Був Куба Іван <...> і пан Позноський, могоричники.*
Ч. 33.
Постанова парубка,
Василь на ім’я, якому належиться заплати за рік: кожух, сірак, шапка, пас своєї
роботи, черевики, дві пари хусток, день жита на зиму. При людях: Гринь Костів
зять, Семен Костів зять. Дня 13 лютого 1791 р.*
Ч. 34.
Дня 21 листопада
1791 р. Постанова парубка Івана з Четвертинівки. Заслуг: свита, холошні,
чоботи, 4 хустки, на шапку золотих 6, пояс, за що можна купити і пару биків
сисунків за <...>, сірак, пів дня проса.*
Ч. 35.
Місяця грудня 14
дня 1793 р. Наймичука іменем Марка поставив на такому миті: свита, чоботи, дві
пари сорочок, шапку і пояс, за що можна купити, і пів дня проса. Матвій Рибак
могоричник.
Ч. 36.
1794 року, місяця
лютого 17. Постанова парубка Василя на таких заслугах: кожух, свита, на шапки
золотих 6, пас своєї роботи, дві пари кошуль, черевики нові і пришви, і день
жита на пар. Гринь Костів зять.*
Ч. 37
Року Божого 1794,
місяця січня 14-го дня. Постановлення до господині Марії Івана<а> на таких
заслугах: контуш по золотих 5, плахта, чоботи, три кошулі, три намітки і пояс.
с. Мишарівка,
Гайсинського повіту.
Джерело:
Неселовський Опанас. Наймити та наймички на Поділлі в XVII ст.: (Матеріяли до історії економіки Поділля) // Записки
Кам’янець-Подільського інституту народної освіти, 1927, т. 2, с. 27-29).
* Переклад з польської ( виконав дописувач).
Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Осташевського Михайла, Хорунжого
<...> в Мишарівці душ чоловік 210.
Земля добра, ліс малий, дубовий.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 178)
Мишарівка (Myszarówka), село над річкою Мочулкою, <правою> притокою Удича, Гайсинський повіт, поліційний округ - Теплик, волость – М’ягкоходи, парафія <католицька> - Тернівка, 140 осель, 700 мешканців, 865 десятин селянської землі, 914 десятин двірської землі, дерев’яна церква, замок і вали; земля добра. Колись дідицтво Потоцьких, згодом – хорунжого Михайла Осташевського (Michał Ostaszewski), тепер – спадкоємців Філіпського (Filipski).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Filipa Sulimierskiego, magistra nauk fizyczno-matematycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Bronisława Chleboskiego, magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego. Tom VI. Warszawa: Wyłącznym Nakładem Władysława Walewskiego, 1885, s. 839).
<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Богу.
Мишарівка, село на південь від містечка Теплика. На селянських полях курган.
(Джерела: „Записки Императоского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2, с. 276; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. С. 247).
Мишарівка, село, розташоване у глибокій балці і тягнеться вздовж неї приблизно верстви півтори; хати розміщені у два ряди по обох схилах балки. У центрі села на горі височить кам’яна церква; нижче від неї – невеликий став. При в’їзді до села із західного боку розташований парафіяльний цвинтар з невеликою дерев’яною церквою. Болотиста балка, що постійно підгниває, відсутність лісів, слабко розвинуте садівництво, неприємна на смак вода – всі ці умов створюють дану місцевість несприятливою у кліматичному відношенні. Ґрунт - чорноземний, що переходить на сході у суглинок, - досить урожайний. За розповідями старожилів, на місці Мишарівки було колись місто Мишурів, мешканці якого два рази були витяті татарами, а потім на тому місці утворилось нове поселення з назвою Мишарівка. Нині мешканців у Мишарівці нараховується 1329 осіб обох статей; усі вони українці-селяни православного віросповідання, а у XVIII столітті були уніатами. В економічному відношенні мешканцям живеться непогано; хоча наділи їхні малі, але завдяки родючості землі хліба на прохарчування вистачає; крім того, є ще заробітки на цукрових заводах, і внаслідок близкості залізниці і міст Умані та Гайсина дає ще вигідний прибуток праця перевізництвом. Безземельні займаються ремеслами: в селі є тринадцять ковалів, які славляться виробленням серпів, є також теслі, ткачі і шевці. Місцеві теслі й ковалі виготовляються саморобні молотильні машини, віялки, плуги та інше землеробське знаряддя. Деякі займаються промислом: скуповують курей, гусей, качок і, підгодувавши їх трохи, з вигодою продають в Одесі. Взагалі, мишарівці – народ рухливий і підприємливий; зате в релігійно-моральному відношенні не можна особливо їх похвалити: вони мало старанні до церковного богослужіння. Як на особливо помітні вади можна вказати на сутяжництво, п’янство і злодійство. До честі мишарівців треба віднести те, що всі вони, за малим винятком, грамотні і в околиці користуються похвальним епітетом „розумця”; з Мишарівки виходять урядовці, вчителі церковно-парафіяльних шкіл, вільнонаймані писарі у різних державних установах. До побудови теперішнього кам’яного храму в Мишарівці існувала Свято-Успенська дерев’яна церква, побудована у 1779 р. на кошти парафіян. Раніше від цієї церкви, за переказами, існувала мала дерев’яна церква, знищена пожежею. Нинішня кам’яна церква побудована у 1864 р. коштом мишарівського поміщика Філіпського; побудова обійшлась у 6000 крб., не враховуючи каменю і цегли, відпущених економією безоплатно. Іконостас у цьому храмі одноярусний. На парафіяльному цвинтарі священик Роговський побудував церкву своїм коштом з матеріалу старої церкви. З колишніх священиків с. Мишарівки парафіяни з особливою любов’ю згадують священика Василя Роговського за його ласкаве ставлення до них, допомогу, яку він надавав під час голоду, і турботу за церковно-парафіяльну школу; при ньому у школі навчалось до півтораста осіб обох статей, і тепер мешканці с. Мишарівки майже всі освічені; він організував великий хор; за його клопотанням поміщик Філіпський побудував нову церкву; до нього парафіяни звертались не лише за порадою, але й по матеріальну допомогу; у важкі роки отець Роговський роздавав парафіянам увесь наявний у нього хліб в зерні і не вимагав потім повертати взяте. Церковної землі: присадибної – 2 десятини 671 сажень, орної – 38 десятин 728 сажнів, сінокісної 7 десятин 1920 сажнів, невигідної - 4 десятини 1576 сажнів, а всього – 54 десятин 98 сажнів. Причтові приміщення побудовані 50 років тому. Школа в парафії відкрита священиком Роговським у 1861 р.; у 1893 р. для школи побудовано власний будинок.
(Джерело: Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. - Каменец-Подольск, 1901. С. 350-351. № 481; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. - Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики).
Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Мишарівки 60 крб. <...>
(Джерело: Подольскія епархіальныя ведомости, 1904, часть оффициальная, № 19, с. 242-243).
<...> При рапортах від 18 березня за №№ 341 і 339 від парафіян с.с. <...> Мишарівки <...> 154 крб. 38 коп. <...>
(Джерело: Те саме, № 22, 29 трав.)
На цьому малюнку, зробленому у 1992 р., зображено руїни Свято-Успенської церкви села Мишарівки. У цій церкві в 1946 році я був хрещений. Мій хрещений тато - св.п. Василь Піддубняк, а хрещена мама - Фросина Малоніс-Кричковська, мати мого друга Олексія Кричковського. Присутньою була також Дарія Семенюк, рідна сестра моєї бабуні Степані Семенюк-Піддубняк (померла в голодовку у 1933 р.). З тим хрещенням була ціла історія, про яку мені розповіла тьотя Франя. Але про це згодом. Церква діяла ще довгий час. В Малій Мочулці церкву розібрали ще до війни, то багато мочульганів ходили до церкви в Мишарівку. В тому числі наша сусідка, св.п. баба Явдоня Пересунько-Піддубняк, яка була родом з Мишарівки. Помаленько, бо шкандибила, але неодмінно відвідувала свою батьківщину. Потім у тій церкві наш сусід Дмитро Твердохліб, що їздив по району з кінопересувкою, ставив кіно. Після кіна там і ночував, влігшись на широкому підвіконні. Між іншим, він розповідав, як перепоховували з церкви на цвинтар пана Філіпського. Пізніше у церкві зберігали зерно. Вона нікому не заважала, але якось приїхав бульдозер, і під безпосереднім керівництвом маломочульського парторга Петра Паламарчука церкву розвалили. Про це мені розповідала очевидиця, мешканка тамтого села. РОзвалили, щоправда, лише дерев’яну частину, а кам’яний високий підмурок не подужали. А моє хрещення відбувалось так. 1946 р., весна чи початок літа. Прийшли з Мочулки нас четверо, і баба Дарка пішла домовлятись з батюшкою, щоб охрестив мале. Він каже: „Зараз у мене служба Божа. Охрещу після служби”. Довго вистоювали службу Божу, а як скінчилось правитись, батюшка пішов скидати ризи, забувши про нас. Баба Дарка, як довідалася про це, а вона була дуже гаряча, сказала: „Ну, зараз я ті ризи порву на ньому!” „Дивимось, - каже тьотя Франя, - батюшка назад вбирає ризи”. Так і охрестили.
неділя, 22 січня 2012 р.
Надія Воловодівська про можливі зміни в уряді
S'ohodni Den' Zluky i Svobody, i bratky musily vszanovuvaty.
V Ukrajini, tak meni zdajet'sja, nynisznij prezydent szukaje v czerhovyj raz O.Matrosova. Zminyly rytoryku za Juszczenka. Nynisznij urjad keruje zovsim bezdarno.
Ale poky szczo Juszczenkovi, tak meni zdajet'sja, ne varto jty na spivpracju.
V Ukrajini, tak meni zdajet'sja, nynisznij prezydent szukaje v czerhovyj raz O.Matrosova. Zminyly rytoryku za Juszczenka. Nynisznij urjad keruje zovsim bezdarno.
Ale poky szczo Juszczenkovi, tak meni zdajet'sja, ne varto jty na spivpracju.
Надія Воловодівська про ціни на пшеницю
Hodyla na bazar (у Львові, 21.01.2012.- О.П.). Najbil'sze mene zasmutyla cina na pszenycju na kormy - 3 hrn. za kilo. Ce z' tona vyhodyt' bilja 370$. A za kordon, v Indoneziju, prodajut' po 300$. Jaki tutejszi ukrajinci z'adibni i nedobri. Ja toji pszenyci hotila kupyty dlja synyczok i horobciv, bo vony zranku i pidveczir prylitajut' pid vikna i cipajut', jak kurczata. Zpereserdja ne kupyla. Je v nas davnje z'yto, to vysyplju potrohy joho.
понеділок, 16 січня 2012 р.
Надія Воловодівська про вірші Василя Симоненка
S'ohodni l'vivs'kyj artyst czytav virszi Vasylja Symonenka. Preczudovi. Kolys' probuvala czytaty sama, to todi ne spravyly takoho harnoho vraz'ennnja. Desto z czasom ti virszi czitkisze vymal'ovujut'sja.
Надія Воловодівська про кримінально-процесуальний кодекс
Szcze do toho, pro szczo my hovoryly vidnosno pozytyvu v rozvytku krajiny pislja Pomaranczevoji revoljuciji. To nynisznij prezydent podav na zatverdz'ennja do VR kryminal'no-procesual'nyj kodeks, jakyj zapoczatkovano v 2008 r. Tak, napevno, i reszta kodeksiv bula zapoczatkovana szcze za Juszczenka. Til'ky pro taki reczi, zvidky to poczalos', uperto ne hovorjat'. Poczula pro poczatok rozrobky s'ohodni perszyj raz. Ta Unija potyhen'ku robyt' svoje, tysne, szczob spravy ruhalys'.
Діалог на кивачівсько-блогівську тему
O.P. Chvylkamy tjahne do internetu. I vyjavyv cikavu ricz: ti matrijalczyky pro Kyvaczivku sprovokuvaly mynuloho roku svjatkuvannja Kyvaczivci 400 rokiv. Ta zav. rajonnoji teplyckoji hazety, vydno, slidkuje za blogom. Pysze, szczo v Kyvaczivci z cijeji nahody z'jichalos bahato naczalstva na svjato borszczu. Jak zaczepyly stilku istoriji sela, to vsi rozchvyljuvalys i poczalys burchlyvi obhovorennia. Ljonja tam na fotohrafiji, vin dali dyrektor Kyvaczivskoji szkolu. Zhadaly, szczo persze vidpome bulo uroczyszcze Kywacziw 1609 r. Nevidomo, komu vony 400 r. vidznaczaly, uroczyszczu czy selu, bo pro selo vidomo z 1635 r. Ale nahoda vypyty bula. Jakby buv vystavyv na blog trochy ran'sze, to ta nahoda bula b ranisze, a tak vystavyv 26.05.2010.
N.V. Tam na blozi je prizvyszcze avtora dopysu? Toj L'onja desto perepovnenyj hordistju, szczo pysze odnoklasnyk. Ukrajina potriszky doluczajet'sja do vidkrytoho svitu, jakos' by i naszi kraji szukaly sposobu vyhodyty v svit. Maju na uvazi, szczo, napryklad, L'vivszczyna zaluczaje do rozbudovy infrastruktury zahidni hranty. A naszi kraji, desto, i ne pidozrjujut', szczo take je.
N.V. Tam na blozi je prizvyszcze avtora dopysu? Toj L'onja desto perepovnenyj hordistju, szczo pysze odnoklasnyk. Ukrajina potriszky doluczajet'sja do vidkrytoho svitu, jakos' by i naszi kraji szukaly sposobu vyhodyty v svit. Maju na uvazi, szczo, napryklad, L'vivszczyna zaluczaje do rozbudovy infrastruktury zahidni hranty. A naszi kraji, desto, i ne pidozrjujut', szczo take je.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
