Документ до історії Липовця і Трощі (Трощинець)

 1616 р., листопада 25. Вiнниця. -

Декрет Вінницького ґродського суду за скаргою Якуба Пісочинського про пограбування його коней, корів, овець і вуликів з бджолами в с. Трощинцях та переправлення всього цього до м. Липовця слугами і підданими краківського каштеляна, володимирського, черкаського, каневського, переяславського, білоцерківського і богуславського старости кн. Януша Острозького

Выпис с книг кгродских воєводства Браславъског(о) в™ницких

Л™т(а) Божого нарожєн‡ тисєча шєстсот шєстнадцатого мсца но‡бра двадцат п‡тог(о) дњ‡

На рочках кгродских вєницких, ґт дњ‡ п‡тогонадцат мсца но‡бра в рокu, звыш написаном, припалых и сuдовнє ґтправовати зачатых, пєрєд нами, Иваном Богuшєм Дєшковским, подстаростим, а Михаилом Ласком, судєю, вр‡дниками сuдовыми кгродскими в™ницкими, кгды сє приточила справа з рєистрu сuдового за позвомъ кгродским в™ницким мєжи uрожоным єго мл. паном ˆкубом П‡сочинским, поводомъ, з одноє, а ‡снєвєлможным єго мл. кн‡жатєм ˆнuшєм ©строзким, каштал‡ном краковъским, позваным, з дрuгоє стороны, в которои справє повод чєрєз uмоцованого своєго пана Станислава Кронъковского по приволаню чєрєз возного Мат‡ша Рuсановъского стороны позваноє до права поднєс позовъ, на позваного выданыи тыми словы:

Алєксандєр Балабан, староста вєницкии

ˆснєвєлможному єго мл. кн‡жати ˆнушu ©строзькому, каштал‡нu краковскомu, володимєрскому, чєркаскому, канєвъскому, пєрє‡славъскомu, бєлоцєрковъскому и богuславъскому старостє

Зо всих добръ ‰.м. звирхностъю єго кр. мл. а владзою моєю старостинскою приказuю, абы ‰.м. пєрєдо мною алъбо сuдом моим кгродским вєницким, на рочках кгродских вєницьких, которыє в рокu тєпєрєшнєм тисєча шєстсот шєстънадцатом мсца но‡бра п‡тогонадцатъ дњ‡ u Вєници припасти и сuжоны быти мают, ґчєвистє и завитє стал на жалобu и правноє попиранє uрожоного єго мл. пана ˆкuба П‡сочинского, которыи ‰.м. сим правом позываєт ґ то, иж року тєпєрєшнєго тисєча шєстсот шєстнадцатого, ‰.м., панє краковъскии [...]¹ на право посполитоє и вины, в нємъ ґписаныє, чєрєз [...]² ‰.м. имєна и назъвиска сам лєпєи знаєшъ и вєдаєш, на власном [...]³ Пєсочинского трощинскомъ вз‡ти и бєзправнє пограбити росказал [...]⁴ стада єго мл. пана П‡сочинъского сто кл‡ч изъ жєрєб‡ты, жєрєбцовъ трох [...], которыє сто‡ли по тридцати золотых полъских, коровъ п‡тъдєс‡т [...]⁵ по три копы грошєи литовъских, ґвєц тис‡чу, кажда‡ ґвъца по полкопы грошєи литовских, а бчолы полторы тисєчи uлъєвъ з мєдом [...]⁶, звышъ мєнованыи, слуги и подданыє ‰.м. мєнованыє [...]⁸ и бєзправнє пограбивши, до маєтности ‰.м. мєста Липовца ґтпровадилис, а ‰.м., гдє хотєл, там єго подил. Прото абы ‰.м. на рокu, звышъ мєнованым, сам стал и тот грабєжь з винами и совитостъю на вр‡дє поставил, и поводови вєрнулъ, и во всєм сє uсправєдливил. Писан u Вєници рокu тисєча шєстсот шєстьсотъ шєстнадцатого мсца ґктєбра тринадцатого дњ‡.

       А по вычитаню того позвu, довєдши повод слушного рокu, домовл‡лсє, абы суд позваномu на позовъ uсправєдливитисє наказал. А uмоцованыи позваного uрожоныи пан Воицєх Домаєвскии, заховавши вшєл‡киє ґбороны правныє, вцалє дл тоє справє налєжачиє, повєдил, жє тут в сuдє кгродском форuмъ нє можє мєти с тых причин, иж вєдлє артыкулу двадцат дєв‡того в роздєлє чєтвєртом з слuгъ справєдливости нє [...]⁸ нє позвано, просил волности а форо далшиє вшєл‡киє [...]⁹, до тоє справы налєжачиє, вцалє собє заховавши. А повод чєрєз [...]¹⁰ // с права посполитого достаточнє вывєл, жє та‡ справа грабєжu слушнє [...]¹¹ форuм в сuдє нинєшнєм, кгды ж повод ґ грабєж крывъдu, uр‡дови кгродскому в™ницкому налєжачую, чинит, бо што сє ткнє, того жє мєнuє в нарации позвu своєго, жє позваныи тои грабєж прєз слuги своє uчинил, идє ‡ко была рєчъ правдывє в [...]¹² справє, кгды ж панъ каждыи винции прєз слуги чинит [...]¹³ а тыє, коли што за росказанъємъ и вєдомостю [...]¹⁴ з слuгъ своих справитисє повинєнъ, бо хто прєз [...]¹⁵ чинит, нє ґни, алє самъ чинит. Просил прєто повод, абы суд форuмъ слушнє в сuдє своєм uваживши, позваномu далєи постuповат наказал, иншиє ґбороны вшєл‡киє правныє и доводы вцалє собє заховавши.

Суд кгродскии вєницкии тои справє в сuдє своєм форuм наидuєт и позваному далєи поступовати наказuєт. ©т которог(о) дєкрєтu uмоцованыи позваного на трибuнал любєлскии апєлєвал. Суд єму тоє апєл‡ции допuстил и рок за тоєю апєл‡циєю пєрєд сuдом головным трибuналским в Люблинє на тот час, кгды справы воєводства Браславъског(о) пор‡дкомъ инших воєводствъ напєрвєи по датє того дєкрєтu припадuтъ и сuжоны бuдuт, ґбєюм сторонам бєз припозвu кu праву стати зложил и заховал и тот дєкрєт до книгъ кгродских вєницких записати казалъ, с которых и сєсъ выпис под нашими пєчатми єстъ выдан. Писан u Вєници.

Двi печатки

Гр\гор\и Баибуза, писар

Корикговџлъ Копчинскии

 ЛННБ, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4055 III, арк. 53-53зв. Засвідчена копія. Те саме: Там само. Спр. 4105 III, арк. 54-55зв. Незасвідчена копія польською мовою.

 ¹ Тут і далі у польській копії nie oglądaiąc się.   ² sług y poddanych swoich, kturym   ³ gruncie J\° mci P.   ⁴ to iest własne°   ⁵ 50 kazda stoiała   ⁶ przysnem. Który to grabież   ⁷ z rozkazania w.m. wziąwszy   ⁸ proszono, a potem do ziemstwa   ⁹ obrony prawne   ¹⁰ vmocowane° swe°   ¹¹ ma   ¹² swoiey   ¹³ anizeli sam osobą swoią   ¹⁴ pana swe° vczynią, pan, iako [...] sług   ¹⁶ co

Підготували: Микола Крикун, Олекса Піддубняк