Документальне свідчення про участь татар у внутрішніх чварах шляхти Брацлавського воєводства в першій чверті XVII ст.

 1625 р., червня 11. Вiнницький замок. -

Протестація Миколая Копієвського, оголошена його слугою Григорієм Гуляльницьким перед Вінницьким ґродським урядом, про побиття його та його підданих під час наїзду в ніч з 17 на 18 травня 1625 р. на замочок в приналежному йому дідично м. Куничому слуг-шляхти і будників (виробників поташу) Олександра Пісочинського, а також підвладних йому й кн. Жаславському татар тощо, і зізнання про це возних єнералів Київського, Волинського і Брацлавського воєводств Андрія Медведського та Андрія Рошковського перед тим же урядом

Выпис с книг кгродских в™ницких во\водства Браславского

Л™тџ БЅог(о) нарожєн‡ тисєча шєстсот двадцат п‡того мЉца июн‡ ґдиннадцатого дњ‡

На uр‡дє кгродском в замку \го кр. мл. в™ницком и u книг нин\шнихъ кгродских в™ницких пєрєдо мною, Михаилом Ласком, подстаростим судовым кгродским в™ницким, постановившисє ґчєвисто, uрожоныи пан Миколаи Копи\вскии, нєкгды uрожоног(о) пња Богдана Копи\вског(о) сын, стосуючисє до пєршо\ протєстации сво\и, прєз слугу сво\г(о) uрожоног(о) Грєгор‡ Гул‡лницког(о), до книг тuтошних кгродскихъ в™ницъких дњ‡ двадцат пєрвог(о) мЉца ма‡ подано\, жалобливє и з вєликою скаргою ґповєдалсє и uскаржал напротивко uрожоному \го мл. пњu Алєксандрови Пєсочинскому uчинку нижєи мєнованог(о) принципала, и иншим помочником \го, которим имєна и прозвиска ґному лєпєи сут вєдомыє, ґ то, иж помєнєны\ пан Пєсочинскии, принципал, н\ помнєчи ничог(о) на срокгост права посполитог(о), котори\¹ ґ на\здниках дому шл‡хєцког(о) досыт достаточн\ \ст ґписано и ґбостроно, и ґвш\м ґно\ зн\важаючи, приспособивши соб\ и зобравши н\малую кuпу людєи розмаито\ нации, волоског(о), сєрбског(о) и татарског(о) народu, на згuбу и кров людскuю хтивых, а при тых слуг своих рuкодаиных, то \ст Микола‡ Лютостанског(о), Алєксандра Вроновског(о), Стєфана Лuкомског(о), Марцина Воропаиског(о), Станислава Чорног(о), Бєрнарда Кгромадского, Мацє‡ Кгостковског(о), ˆна Сєлєцког(о), Константог(о) Сєрбиновског(о) и иншихъ вєлю, ґ которих имєнах и прозвисках до тог(о) часу довєдатисє \щ\ нє моглъ, прибравши будников и инших помочников до двохсот чл‰ка, которим имєна и прозвиска ґному сут лєпєи вєдомы\ и зна\мы\, року тєпєрєшнєг(о) тисєча шєстсот двадцат п‡тог(о) вночи мєжи сємнадцатым а ґсмнадцатым дн\м мЉца ма‡, тых то на\здников и помочников своих арматою и стр\лбою, до выины налєжачою, добрє ґпатривши, на дом и замочок жалуючог(о) при мєстє(ч)ку Кuничим, ґтчизны жалuючог(о) власно\, наслал. Котори\ на\здники, на то субъґрдинованы\ за волєю, росказан\м и послан\м помєнєног(о) принципала \г(о) мл. пња Пєсочинског(о), под замочок помєнєныи Куницкии жалuючог(о) власныи, в котором сам на тот час, з Люблина килка дњии пєрєд тым при\хавши, был и там, ‡ко в домu сво\м власным, правом и поко\м посполитым uбєзпєчоныи, на тот час \щ\ спал, тихо, з арматою подшєдши, дрuги\ на кон‡х под\хавши, ґдни прєз пали потихu в замочок вкинувшисє, ґкрик заразом uчинивши, ґгнистuю стрєлбу выпусчати почали, а дрuги\ парканъ и пали подрuбавши и прєст\ соб\ д™рами починивши, в замочок помєнєныи вдєрлисє и въвошли. А кгды жалuючии, н\ вєдаючи, сконт бы та‡ тривога uросла, // ґкном голову высадивши, поизрал, там ґдин з них, заразом хотєчи \го забити, ґбuхомъ сокиркою, которuю зовут балтою, в правыи рог головы uдарил и барзо шкодливє, аж сє кост uгнuла, ранил. ©т которого разu и uдарєн‡ до того часu \щ\ ку собє приити н\ можєт и к вєликом н\бєзпєчєнств\ здоров‡ сво\го \стъ. А кгды юж так ґд того разu зємдлєныи падлъ на зємлю и правє ‡ко uмєрлыи лєжал, доп™ро ж вс™ рожным ґруж\м, шабл‡ми, ґбuхами, киими, чим хто моглъ и хотєл, жалuючог(о) били и мордовали, раны и разы сини\, толчоны\ и кривавы\ позадавали и правє за uмєрлого на зємлю ґбложили. Дрuги\ засє чєл‡д жалуючог(о), котора‡ на тот час, ‡ко [...], кгды в н\бєзпєчєнств\ припадку, в малои личб\ бuдuча‡, при н\м спала, гонити и бити почали, колодники до комор поґтби‡ли, двєри повырuбовали, полупали и рєчии барзо мног(о) с комор, ‡ко шаты блаватны\, ср™бро, ложки, чарки, готовы\ гроши, рє\стра и квиты, так ґд Гаврата, купца и мєщанини кгданског(о), и инших крєдиторов, цєрокграфы розны\, ґицова \щ\ жалuючог(о) даны\ и налєжачи\, побрали, пошарпали и мєжи собою пороздєл‡ли. Що кгды юж всє зробили и, розuмєючи, жє юж добр\, на що были сuбординованы\, справили, самог(о) толко жалуючог(о), абы н\‡ко до сєбє пришєдши, им нє uшєдлъ, зв‡завши и вартою добрє ґпатривши, такъ збитог(о) и правє на полы uмарлого до пивници там ж\, в том замочку бuдuчо\, в\пхн\ли. Ач али сє за [...] uдали, ажъ за ласкою и ґпатрностю Пња Бога свємогучог(о)² и за дан\м знат чєл‡дника, котории с там то\ бурды ‡кос uш\дълъ, из рук их сє вымкнул, подданы\ жалуючог(о), мєщан\ кuницки\, на ратuнок жалuючому, ‡ко пњу сво\му, розuмєючи и того розuмєн‡ бuдuчи, ^3-жє ґпришчки^-3 албо розбоиники на замочок uдарили и пња ихъ забили, прибыли. Там жє з рuк ихъ жалуючог(о), юж смєрти, бо \го мєли стинати, близког(о), так, ‡ко сє выш\и написало, збитого и ґкрuтн\ змордованог(о), зємдлєног(о) и на полы южъ прав\ uмєрлог(о), выдарли и ґтгромили. А при том на\здников трох поимали, которих помєнєныи жалуючии uр‡дови тuтошнєму, ‡ко на свєжим uчинку при на\здє дому сво\г(о) шл‡хєцког(о) поиманых, до кгродu и замкu в™ницког(о) при ґчєвистои бытности uрожоног(о) пња Алєксандра Жиравског(о), подстаростєго провєнтовог(о) замкu в™ницког(о), при возных двох \нєралах во\водствъ Ки\вског(о), Волынског(о) и Браславског(о) шл‡хєтных Андрєю Мєдвєдскомъ // и Андрєю Рошковском, котори\ нє поuтєкали, прєзєнтовал и ґ справєдливост таковuю, ‡ко с права на таковых зброднюв приходит, жадал и просил до вєзєн‡ замковог(о) тутушнєг(о) ґтдал⁴, з нихъ финално\ \кзєкуции просил, и конии тро\ розно\ шєрсти, там жє при том на\здє зосталыхъ, прєзєнтовал.

А такъ ‡, вр‡д, помєнєных в‡знюв вголос uр‡довн\ ихъ пытал, што бы за причина на‡здu их была и што бы за люд\ были, абы повєдили. Eдєн сє звал Воицєхом Закрєвским, шл‡хтичом сєб\ быт з во\водства и повєтu Сєндомирског(о) мєновал, сумн\н\м и прис‡гою зав‡заныи бuдuчи, повєдил, ижъ пєрєд тым шл‡хътє и пњу Славинскому Балцєрови, слузє зошлог(о) \го мл. пња Валєнтог(о) Калиновског(о), старосты браславског(о), в тuтошнєм во\водств\, в Крищинцах слuговал, uр‡дником бывал. Тєпєр, подuпадши, будником в бuдах \го мл. пња Алєксандра Пєсочинског(о), противко ма\тности пња Копи\вског(о) Коз™х Хрибтув, на кгрунтє кuницком сто‡чих, был, попєлы з ыншими будниками робил. А кгды \г(о) мл. пан Пєсочинскии в бuдах был, росказал нам uс™мъ будником, абыс мы, кгды людє пришлєт, што роскажuт, во всєм послушни были, нагородu нам ґбєцuючи. Прислал тєды \го мл. пан Пєсочинскии слуг своих старшихъ и з ними татаров, конии вс™хъ килкадєс‡т мєжи ними, и тых вс™х, в протєстации мєнованыхъ. А придал их \щ\ двох, жє пєвнє зна\т, иж Садовскии⁵ Пєтровскии з ними был⁶, до них до буд вночи з соботы на нєдєлю св‡тєчнuю ты\ росказали слуги старши\ пња Пєсочинског(о), жє сут посланы\ ґт \го мл. пња Пєсочинског(о), абы, на Кuничо\ на\хавши, Копи\вског(о) поимали и забили. И нам вс™мъ, будником заразом, ночю нас, пов‡да, сп‡чих застали, з собою насъ побрали и н\ довєрали нам, шабл‡ми, чєканами, ґбухами с тылu до полюв нас гнали, з орuжъ\мъ ити казали. И пришли пєрєд св™тан\м, чєрєз пали пєрєкинuвшисє, ґдны по татарску: Гала! Гала! волаючи, а дрuги\: Бии! Бии! мов‡чи, в окна стрєл‡т почали, ґкна высєкли, двєри вырuбали, пња Копи\вског(о) толко самовторого в ызбє с чєл‡дником застали, били, зв‡зали, в в‡зєню дєржали и забити \го мєли. И в том мєщанє кuницки\ и Коз™х Хрибтов, вєдомост ґ томъ вз‡въши, жє пња ихъ поимали, скоро дєн скупившисє албо до кuпы зобравшисє, громадою под замочок пришли, пытаючи, що хмы за людє, абы в™дали, а ґ пња, жєбы им вєрн\но, просили. На що повєдил нашъ люд, замочок ґпановавши, ижъ пан вашъ кривды нє ма\т, сєдит соби, ‡къ пан, нє выдамо \го вам. А ґни, громада, пов™дили: Быстє \го забитє мєли, тєды и т™ла \го u вас доставати бuдєм. И так, кинувшисє, добывали нас, // нємало людии з обудву сторон лєгло, и мы добрє боронили им вз‡ти замочку. U сєбє самог(о) килка пострєлов, повєдал. ©днакъ хлопы добыли пња сво\г(о) и конии щос ґтгромили много, и татаров двох поимали, дрuги\ повтєкали, и нє в™мъ, гдє сє подєли.

Дрuги\ два татаровє с подъ Любару, ˆнча з Андрє‡шовки, а Юсuпъ с Ковалєнокъ, повєдили, иж пан Жаславскии пњом ихъ росказал, абы пњу Пєсочинскомu на помоч шли. И такъ их выправлєно конии тринадцат до пња Пєсочинског(о), до Литини. З Л™тини пошєдши, ночовали пєршую ноч в сєлє, двє мили ґд Литини [...] под лєсом, мосток пєрє\хавши на гору под л™с, корчма u мостu и колода, що в нюю сажают, пєрєд корчмою. С того сєла пошєдши, u трох мил‡хъ в полю попасовали. Попасши цилыи дєн и ноч, нє ґтпочиваючи, шли. До буд⁷ пєршєи пња Пєсочинског(о) пришли. Будников вз‡вши, под замочок Кuничии пња Копи\вског(о) пришли, кони под л™с пустили а пєхотою вс™ прєз полє, в замочок прєд св™тан\м вкинувшисє, пња Копи\вског(о) самовторог(о) в ызб\ добыли, звєзали, брали, що хотєли, пња Копи\вског(о) забити мєли. А то всє з росказан‡ и послан‡ пња Алєксандра Пєсочинског(о) чинили. А \сли бысмы пња Копи\вског(о) забили, мєл нам нагородити. Потомъ мєсчанє, хлопы, збунтовавшисє, нас в замочку добыли, пња Копи\вского отгромили, нас, татаров двои, поимали, а ґдиннадцат конии татаров и инши\ слuги uтєкли.

А иж жадног(о) колєкги сво\г(о) на тот час сuдu кгродског(о) в™ницког(о) м™ти при соб\ н\ могu, ґтложилєм тuю справу на иншии час. А в‡знєнє помєнєных до сєквєстрu и вєзєн‡ замкового прин‡вши, за стражою пња Копи\вског(о) и даван\м живности ґным прєз пња Копи\вского, до uчинєн‡ \къзєкuции над ними, в кгродє зоставил\мъ. ©днак конфєсата их [...] доброволны\ до книг сут записани.

А на (до)вод тог(о) всєг(о) ставил тут жалуючии возныхъ, вышєи мєнованых, uр‡дови нин\шнєму добрє зна\мых, ^8-и шл‡хту^-8 пња Пєтра Малицког(о) а пња ˆна Мыткєвича, сторонu. Котори\ с придан‡ мо\г(о) uр‡довог(о) за прозбою и писан\мъ помєнєног(о) жалuючог(о) были, повєдали, на справє и потрєб\ дњ‡ двадцат чєтвєртог(о) мсца ма‡ в року тєпєрєшн\м в замочку жалuючог(о) при Кuничом, гд\ на т™л\ помєн\ног(о) жалuючого Копъ\вског(о) снат ґбухом uдарєныи в лобъ над правым ґком барзо шкодливыи, аж сє кост uгнула. А всюды // по плєчахъ раны кривавы\, сини\, тлuчоны\, рuки u зап‡ста ґт в‡зан‡ сини\, спuхлы\. Потом видили и ґгл‡дали в замочку Куницкомъ шл‡хєтных Ивана Василєвског(о), в головu з рuчници пострєлєног(о) и на смєртъ забитог(о), Ивана Литнєвског(о), такжє з рuчниц\ на смєртъ забитог(о), Ивана, воита козинског(о), при самом пњu ночuючого, прєз ґбадва боки з ручници пострєлєног(о), барзо схоралог(о), Бог вєда\т, \сли жив бuд\т, пња Ивана Л™тнєвского дрuгого, скрuз прєз стєгна з ручници пострєлєного, на здоровю вонтпливог(о), пња Конона Тим‡нског(о), прєз ґбєдвє ноги з ручници постр\лєног(о), u Васил‡ Свєтличєнка три палци л™во\ рuки ґтстрєл‡ных. До тог(о) там ж\ нами, возными, и шл‡хтою, ґсвєдчоно, ижє разы, ґткул и пострєлы в стинах, паркан вырuбаныи, замочок вырuбаныи и ґт порохов спалєныи, ст™ны пороскиданы\ и правє, ‡ко ґт при‡тєл‡⁹ Крижа Свєтог(о), сплондрованы\ и спустошоно\¹⁰. Фєдора Козака на см\рт спалєног(о), u Валєри‡на Пъюронковског(о) голову и губu, и т™ло по нимъ аж до кости ґпалєно\, смєртєлног(о), u Томаша Андъжулы ґчи и губu, рuки и ноги, Мати‡ша Добоша, всєг(о) спалєного, u Васи‡на правuю рuку и ногu лєвuю спалєны, u Лєска Дворника рuки ґпалєны\ видили и ґглєдали. © то всє прєз помєнєныхъ на\здников, прєз пр\рєчоног(о) пња Пєсочинског(о) насланых и сuбординованыхъ починєно\ быт, нами, возными, и шл‡хтою ґсвєдчал¹¹. Кони тєж прєрєнтованы\¹² жалuючии пан Копи\вскии зновu з uр‡дu при нас вырuчил. А мы, возны\, при чом \смо были, што слышали и видили, так в замочку Кuницком, ‡ко и тут, в замку В™ницком, при с(х)ованю помєнєных на\здников, правдив\ сознава\м.

ˆко ж и ‡, вр‡д, сам разы u пња Копи\вског(о) вышєи мєнованы\¹³, видилєм.

© што всє пан Копи\вскии ґ то всє с помєнєным пњом Пєсочинским, ‡ко принципалом, и прєрєчоными помоч(ни)ками, ґд нєг(о) на то субъґрдиноваными и послаными, правом чинити и постuпити ґфєровалсє, прос‡чи, абы та‡ \г(о) протєстаци‡ з сознан\м возных была до книг записана. Што ‡, вр‡д, прин‡вши, до книг записати казал, и \ст записано, с которых и тот выпис \ст выдан. Писан в замкu В™ницком. Mpіa.

 Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ, від. рукописів, ф. 5, спр. 4058 II, арк. 117, 117зв., 116, 116зв., 118. Незасвідчена копія. Опубл.: Піддубняк О. Документальне свідчення про участь татар у внутрішніх чварах шляхти Брацлавського воєводства в першій чверті XVII ст. // Україна в минулому. Київ; Львів, 1996. Вип. 8. С. 191-204.

 ¹ котороє   ² всємогучєг(о)   ^{3- -3} Написано двічі.   ⁴ ґтдат   ⁵ Далі має бути сполучник и.   ⁶ были   ⁷ буды   ^8- -8 Написано двічі.   ⁹ нєпри‡тєл‡   ¹⁰ спустошєныє   ¹¹ ґсвєдчали   ¹² прєзєнтованы\   ¹³ Насправді возних вище не названо.