Документ XVII ст. про діяльність Бершадського замкового суду

1615 р., червня 20. Вiнниця. -

Пред’явлення возним єнералом Київського, Волинського і Брацлавського воєводств Григорієм Євхимовським Вінницькому ґродському урядові датованого 15 червня того ж року випису з книги замку маєтку князів Збаразьких в м. Бершаді щодо проведення розслідування в справі злочинів, скоєних розбійниками, очолюваними Павликом, підданим з маєтку м. Вишньої Тимонівки Шашкевичів, з проханням внести даний випис у чорну книгу Вінницького королівського замку

Видимус с книг чорных замкu господаръского в™ницькихъ

Л™та Божого нарожєн‡ тисєча шєстсот п‡тнадцатого мсца июн‡ двадцатого дњ‡

На вр‡дє єго кр. мл. кгродском в™ницьком пєрєдо мною, Иваном Богuшєм Дєшковским, подстаростим кгродским вєницьким, постановившис‡ ґчєвисто, возныи єнєрал воєводства Бра. шл‡хєтныи Григорєи Євхимовскии ку записованю до книг чорных замкu господаръского вєницьких сознал, иж ґнъ, бuдuчи с пра[...]м, подалъ выпис замкu бєршадского тєстємєнт [...] Павълика з Тимоновки, прос‡чи, абы тот выпис при ґчєвистом сознаню [...] был читанъ и до книгъ uписан, которыи был читанъ и так сє в собє маєт:

Выпис с книг замкu бєршадского, маєтности их мл. кн‡жат Збаразких

Року Божого нарожєн‡ тисєча шєстсот п‡тнадцатого мсца июн‡ п‡тнадцатого дњ‡

На вр‡дє в замку бєршадскомъ пєрєдо мною, Иваном Босымъ, намєстьником бєршадским, ˆном Зuскєвичом, воитомъ бєршадским, Иваном За‡цом, Иваном Б™ликом а ˆском Василєвичом, бурмистрами прис‡жными мєста Бєршады, при битности шъл‡хєтного Григор‡ Євъхимовског(о), возного єнєрала воєводства Києвского, Волынского и Бра., постановившис‡ ґчєвисто, Станислав Стишєвич, балвєр, жаловал ґбът‡жливє на Павълика, подданого их мл. панов Шашкєвичов мєстєчка Вышнєє Тимоновки, иж тєпєръ, часu нєдавного, в Пост Вєликии, ‡ком вандровал с Камєнца самочєтвєрътъ с товаришами, былєм в Тимоновцє Вышнєи, а кгды м‡ постєрєг тот Павлик, власныи злочинца и розбоиникъ мои, с товаришами своими трома, тєж самочєтвєрътъ, которым имєна сам ґн знаєт, ‡къ их зовuт, пєрєбєгши нам гостинєць сєзд™ долов Бєршадю, на долинє, на uрочищu u Кuз™хъ Хрєбътовъ, кгдысмы хлєба єли, ґскочили нас uбєзпєчоных. Там жє наипєрвєи, вид‡чи ж мєнє в сукнах, добрах, били, мордовали, замєртвого покинули [...]мою тот Павлик з мєнє поздирал. Знаю єго вособу [...] мєнє самочєтвєрътии розби‡л, вз‡ли [...]єрвиную, подшитую киром, жuпан бурнатныи, подшитыи киром, коштовало то за золотих двадцатъ п‡т, uбранє каразиєвоє л‡зоровоє, макгєрку, тал‡рь коштовалала, по‡с шєстнадцат грошєи, ножь чотыри потроиных кордь полчварта золотых, шкатулка балвєрска‡ з розными потрєбами, коштовало то шєст золотых, з олстром брытов ґсмъ, ножичокъ, // чворы, коштовало то золотых три, банок мос‡жовых тридцат, за золотых три куплєны, тафл‡ с пущадьлами, тал‡р дано было, каганєцъ м™д‡ныи грш. шєст коштовал, кошулъ тонких ткацкихъ u тълумку двє, а з хрибъта трєтюю зодрали, коштовали три золотыхъ полских, готовых чотыри потроиных взєтали, рєм™нъ ґправныи, трохи з срєбром, дл‡ выправован‡ бритовъ, полтал‡ра коштовал. А в тых трохъ товаришовъ моихь u нєбожчика пња Кравца, из забитог(о), зодрали з хрєбта жuпанъ чорнии муравскии в [...] нє понищє колнира з лєвоє стороны под [...], коштовал то золотыи, а чєтвє[...] тал‡ри коштовала, шлык лисии, сuкном з [...], коштовал тал‡р, катанъку б™лую габ‡нuю, што была наистарща, сто‡ла полторu золотых, по‡с, ножов пара, коштовало тал‡ръ, чызмы новыє, uбранє каразиєвоє, коштовало золотых полчвєртъ, кошул в тлумку три, коштовали золотых три, прас, жєл™зо долгоє, ножици и инших дробных рєчєи, коштовало на ґсмъ золотых, забрали, а заморъдовавши и на смєрътъ ґкрuтнє забивши самого Кравца, заволокли єго в сторонu, u Анъдрє‡, в товариша моєго трєтєго, вз‡ли палашъ, коштовал золотых дєвєт, и инших рєчєи вєлє. А чєтвєртии товаришъ мои, Григоръ, што толко з насєкою был, вислизнул з рукъ, uтєкъ с тымъ Андрєєм. А иж тєпєр тут тог(о) Павлика розбоиника засталом, и єст лицєм на нєм Павликув жuпан власныи нєбожщика Кравца, чорныи, муравьскии, а дрuгии жuпаникъ синии Анъдрєєвъ єст, жє признака в тог(о) чорного жuпана, гдє зашит был актнус и чырвоныи золотыи. Тот жє синии жuпаник бачу на товаришu єго на Волошину, алє м‡ тот Волошин нє розби‡л и нє винuю єг(о), толко в\ всєи жалобє прошu с того Павлика розбоиника моєг(о) ґ справєдливост тут жє ґчєвисто u права пєрєд [...] судом нинєшним ґбранєныи и розбои дрuгии [..дан] з сєла [...]чєчки дєржаныє ©рсинског(о) [...] чоботаръ, вс™ три с тоє Вышнєє Тимоновки [...], толко на тог(о) Павлика скаржил.

Uрад пытал: [...] ти жuпан чорныи, Павлику, маєшь и тот твои товаришъ Клидчинєнко синюю жuпанинu тєжъ ґдкол маєш. На што тотъ Павликъ повєдил: ˆ, дєи, тот жупанъ чорныи муравскии маю ґд Ивони, сuс™да мого, заставил мнє за пиво, и тотъ жuпаник синии ґд того ж Ивони товариш // мои маєт. А ‡, дєи, того балвєра нє розби‡л, сuконъ и рєчєи єго нє знаю и тых товаришовъ єго нє розби‡лєм. Uр‡д пытал: Чы можєш, Павлику, заводцu поставити, ґд кого м‡нуєшь тыє жuпаны. Тєды тот Павликъ ґдповєдил: Нє могу ‡ єго тут ставити и нє поставлю. А повод, прєрєчоныи балвєр, напєрвєи довєл то и показал u того жuпана чоръного, што на том Павлику, на помєнєном мєстцu признаку в [...] зашито было акътнусик и чєрвоныи золотыи, и домов [...] с права был заховал.

А такъ мы, uр‡д, иж єсмо [...] нє по доброи вол™ призналсє тот Павлик, ‡к [...] с тым Данилом Кглидчєнком и з Василцєм Козачком [...] провєдєно, бо их дванадцат с Тимоновок пришло било на здобыч злод™искую. Кгды сєдили в турмє, призналисє, жє кон™и троє бєръшадъских, тотъ Павликъ сивого кон‡ Юркова Кратєлкова uкрал, а зас, ‡ко тотъ Павликъ вызнавал, жє ©хрим, Климко а Бартко, и тыє с тоє ж Тимоновки Вышнєє, то ґни кон‡ гнєдого Сємєнова Стадникова, а дрuгuю кл‡чu поджарuю, з ворона Лавриновu Макушєнъковu тут жє с под пасєки бєршадских мєщан uкрали. Юж, дєи, Павликъ своєго кон‡ сивого Сєливонови до Рашкова ґддал, а ©хрим, Климко и Бартко тыє двоє кон™ токгды ж тому ж Сєливонови, рашковскому мєщанину, ґддали. Тєды за признанъєм Павловымъ¹ ґ тыє троє кон™ а за тымтєж ґ тои розбои, за слушъным домовєнємъ и бачачи то, иж на заводцu ґ тыє познаныє жuпаны тот Павлик нє бєрєт, прихил‡ючис‡ до права посполитого Статуту в роздєлє чотырнадцатомъ, артикuлов шостог(о), сємнадцатого и артикулу ґснадцатог(о)², жє с\³ повод водлуг права того заховал, наказалисмы Станиславови балвєрови того Павлика поприс‡гнути, а кгды [...] до выконан‡ присєги готов был балвєр, жє власныи [...] збоица, и вособу єго познал, и ‡к справєдливє [...] излупълєныє м‡новал [...] с товариством своим, тєды тот [...]ти нє допустил, и кгды был тот Павлик, збоица, был данъ прєз дєкрєт на пробу. Алє тотъ Павлик пєрєд uр‡дом и пєрєд помєнєным возным єнєралом з доброє воли вызнал и рєкъ: Правда, дєи, єст, розбил єсми тєбє, балвєрu, того Кравца забили єсмо, ˆна Шимаковског(о), // мєсчанчика камєнєцького, а тыє два товариши твоє uтєкли. Сукн™ твоє, балвєрu, и тыє рєчи з вас побрали єсмо, бо нас Громика Ладыжинскии, ‡къ u нас в Тимоновцє был, то радил вас розбити. И сукн™ тво\, балвєрu, жuпан и дєл‡рu, кордь и палашъ, и шабълю Сєми, вр‡дничкови тамошнєму тимоновскому, подданому панов Шашкєвичов, ґддали. Которыє сuкн™ u того Василца Козачка, з‡та Прискова, u дому пєрєробъ‡ли тому вр‡дничкови, бо ґн, вр‡дничокъ, u нас завъсюгды тую здобич uкрадєнную забирал и з нами заґдно, з зло䙇ми, на [...]том ‡ [...] мы пошлы и на тотъ розбои [...] горилкою и пивом, а мы были вжо ґд нєг(о) [...] хто [...]роны приєдєт и хот‡ што застанєт [...] вимисл‡т ґтнєсти з нас и з юнаков справєдливости, и нам часом лєдвє uмкнєт хто права просит. А товаришов моих трох, с которыми ‡ балвєра розъбил и ґног(о) Кравца забил, имєны их зовuт: пєрвыи Миско Чєрєвъчєнко в сєлє Жабокричу, подданыи пана Жабокрицког(о), дрuгии Иван в Тимоновъцє Вышнєи, трєтии Кочєрєжка в тои жє Тимоновцє Вышнєи. А ‡, Павликъ, чєтвєртыи. Тот жє Павлик, ‡къ вжо былъ зданыи на пробu мистрu в рuки, тогды, кгды вжо тог(о) Павлика мuчоно, ино тот Павлик и на муку поволал Миска Чєрєвчєнка в Жабокричu, подданого пана Жа(бо)крицького, Кочєрєжку дрuгого и трєтєг(о) Ивонu с Тимоновки Вышнєє: С тыми, дєи, товаришами ‡ тог(о) балвєра розбил, и Кравца с Камєнъца забили, и тоє платє балвєрово подавали єсмо uр‡дничкови своєму, и палашъ, кордъ и шаблю, жєбы з нас нє чиныл права, ‡къ u нас тот был балвєръ послє розбою. А банки за золотыи и шкатулку бравши, и иншиє рєчы балвєрєвы в Красном попродавили, толко мєжи собою поташловали єсмо [...]ґт Кратєлникова ‡, Павлик, uкрал [...]. [...] волал, иж, дєи: Сєє вєсны приходили [...] Босого хот™ли єсмо конєи шєст вєр[...] застали єсмо стада панского под тотъ час, толко но ж даи постои, uходили єсмо. © то ж єсми того кон‡ сивого Кротєлскова ґтдал за два волы Сєлєвонови, мєщанинови рашъковскому, // алє мы волов нє дал. А ©хрим, а дрuгии Климко, и трєтии Бартко, товариши моє з Вышнєи Тимоновки, кон‡ гнєдого Сємєнова Старыникова а кл‡чу Лаврина Макушєнка, шєрстю поджара, ‡къ бы приворона, uкрали и тому ж Сєлєвонови, мєщанинови рашъковъскому, зо мною заровно, с тым конєм сивым дали. Тот жє Павлик на пробє ґко на ґко того ж Ивана Михнєнка Щєрбан‡, мєсщанина бєршадского, поволал, а мов‡чи тыми словы: Ты, Михнєнку Иванє Щєрбино, приходивсти до Нижнєи Тимоновки, покл‡вшис‡ на хр™стє, рєклъ єси и направил: Иди, дєи, до [...], зл™тъ здобыч єст u Кратєлка, кон под єго пасєкою [...] приимєшъ єго. © то ж, коли бы нє ты, а ‡ нє знал бым [...] ґтьца тог(о) и ґ том коню нє видєл бым. Тот жє Павликъ поволал товаришовъ своих, в Тимоновцє тои мєшкаючих, Иванна, а дрuгого Половинку Гарасима, иж: ˆ, Павликъ, з ними двєма, под Сидковци подшєдши, до стада кл‡ч сидковских три добрих uкрали, кл‡ча сива‡, дрuга‡ гнєда‡, трєт‡‡ рыжа‡, и пустили єсмо тыє кон™, до Гулюв попровторовали. Тот жє Павликъ на пробє поволал подданых тимоновских сuсєдов, товаришов и помочников своих, на им‡ Ивонашка, дрuгого Иванъца, трєтєго Гарасима, чєтвєртого Иванца Букгара, п‡того Ивонну Волошина: Мы, дєи, шєст нас, розбоиниковъ, было, uжє тому год нєзадовго бuдєт, ‡к розбивали єсмо нєбожчика Мирона, мєщанина бєршадского, и забили єсмо єго на смєртъ, а т™ло покинули, а дрuгиє товариши єг(о), нєбожщиковскиє, повтєкали. Тот розбои uчинили єсмо на uрочищu за Батогом u долинци, u липокъ, за рєкою Тростєнцом. ˆ сам, Павлик, тог(о) Мирона подuжал и забилъ, бо зо мною боронивс‡. Там жє єсмо конєи добрых троє вз‡ли и грошєи копъ с полп‡тадєс‡тъ u чєрєси нашли и тым сє подєлили [...]. [...] тот Павлик и ни‡когос Цар‡ прозвищом, а дрuгого Димитрашка [...]рас з Нападова, мєшкаючих u Волоскои зємли, тыє [...] побрали тыє конии [...]нємо попродавали. Тот жє Павлик, на пробє бuдuчи, признал и поволал Сєм‡нц‡, Иванца Стр™канєнца, Игната Кадигроба: Мєшкают, дєи, тыє вс™ u Комаргород™, согнаном в маєтности панов Шашкєвичов, и инших товаришовъ было нємало с того ж Комаргорода изогнаного, пасєкою сто‡т на Косници. ˆ, дєи, // с тыми товаришами сєго рокu, u дв™ нєд™ли по Божомъ нарожєню, пасєку на кгрuнтє сєла Бубънова⁴, в лєсє, с погрєба бчолы uлєвъ сто живцємъ, подєхавши п‡тєрма санми, ґдны бчолы дл‡ мєдu попсовавши, а готового мєдu рuчокъ дв™ присного, на ґныє сани понакладавши, ґныє пасєки, тых товаришов над Косницu в лєс припровадивши, дисталис‡ єсмо и на пожиток свои того [...] была и з[...]пли и чули єсмо, що там в том жє [...] много с‡ збuровъ, що тую [...]вуд ˆцъкомъ ˆрємєнкомъ ґдни[...]uну [...] Бубъновцє тои, дєи, мєл там в том погрєбє бчол своих двадцат uлъєвъ або и болшєи, и иншиє попл™чники єго там их вз‡ли тыє бчолы. А то ж, дєи, пожили, чы н™, тєж зо мною, што хочєстє, а сєи Даниил Кглидчинєнко и Василєцъ Козачокъ, Причковъ з‡тъ з Тимовки⁵ Вышнєє, в пєршии раз были, тєпєр зо мною пошли, нєвынныи⁶ сиє вам ничог(о). А потом вжо, ‡ко uчинками своими тот то злочинца Павликъ заслужил и за плату водлуг д™лъ бачил быти, иж и на ґстатнєм стопнью, кгды з сєго св™та зыити мєл, тыє ж власнє слова, ‡ко с‡ достаточнє в том дєкрєтє и по воланю ґписали, повторє и потрєтє поволывал так товаришовъ, ‡ко и того вр‡дника Сєму Тимоновского и инших вс™хъ вышъ мєнованых при‡тєлєи своих, которым што вод‡чи и нос‡чи, давал и [...]бючи крывавоє uживали нє [...] заплатил, котороє то [...]вало и ввєс поступокъ мы, вр‡д, до книг замку бєршадского записати [...].

А водлугъ наuки права посполитого тоє поволанє на дєкрєт сталы мы, вр‡дъ бєршадскии, под пєчатми своими и с подписом рuки воитовъскоє и вышєи рєчоног(о) єнєрала возног(о) // шл‡хєтного Григор‡ Євъхимовског(о) подписом рuки и с подписом рuки писара мєстского до записан‡ в книги чорныє замку кр. \г(о) мл. в™ницкого до uр‡дu кгродского чєрєз того ж помєнєног(о) возного ґтсылаєм. Ди‡лос‡ то u Бєршади року, мсца и дњ‡, вышєи мєнованого. ® того выпису пєчатєи притиснєных три, а подпис рuкъ тыми словы: ˆн Зuскєвич, воитъ бєршадскии, рuкою власною. Григорєи Євъхимовъскии, єнєрал возныи, рuкою. ˆн Камєнскии, [...]\дз\и бєршадскии.

Котороє ж то ґчєвистоє сознанє [...] мєнованого и тот выпис ‡, вр‡д, до в™домости своєє прин‡вши, до книг чорних замку господарского вєницъкихъ записати казал, с которых и сєс видимус⁷ под моєю пєчатю єст выдан. Писан u В™ници.

Печатка

В нєбытности \го мл. пња Григор˜ Баибузы, писара кгродског(о) в™ницког(о),

Стєфан Копчинскии, подписок, рукою власною

Корикговалъ Копчинскии

 Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАНУ, від. рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. 4054 III, арк. 129-132. Засвідчена копія. Опубл.: Піддубняк О. Два виписи з чорних книг Вінницького замку // Україна в минулому. Київ; Львів, 1994. Вип. V. С. 137-155, 214.

 ¹ Павликовымъ   ² ґсмънадцатог(о)   ³ Дописано над рядком.   ⁴ Насправді Бубъновки.   ⁵ Тимоновки   ⁶ нєвинныи  ⁷ Далі знову видимус.