Веселівка: Матеріали до краєзнавства Тепличчини

Веселівка
Реєстр церков Теплицького деканату, поданий року 1781, дня 5 травня.
Церкви-парафії: <...> 45. с. Ташлик Кривий (Великий) [Taszlik Krzywy (Wielki)]: сповідалося 690 осіб; не сповідалося – 190; охрещено – 40; померли -8; шлюбів – 6.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 919).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1782, дня 12/23 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 31. Кривий Ташлик (Krzywy Taszlik), церква Кузьми і Дем’яна: будинків – 110, сповідалося 534 особи; дітей - 133; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 9; шлюбів – 6; померло: чоловіків - 3, жінок - 5.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Теплицького деканату з люстрації року 1785 згідно з примірником, одержаним із Консисторії.
Парафія: <...> 34. Кривий Ташлик: будинків - 95, сповідалося 404 особи; дітей - 141; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток -13; шлюбів - 4; померло: чоловіків - 2, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня (за н.ст.) в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Теплицького деканату, подана згідно преамбули (Arygni) на генеральній Конгрегації року 1787, 12/23 травня в Радомишлі, укладена дня 5 травня 1787 року.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 80, сповідалося 400 осіб; не сповідалося – 6; дітей - 45; народилося: хлопчиків - 17, дівчаток - 16; шлюбів – 5; померло: чоловіків - 3, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

Таблиця Теплицького деканату, подана на генеральну Конгрегацію дня 19.VI за н. ст. 1793 р. в Радомишлі.
Парафія: <...> 34. Ташлик Кривий: будинків - 106, дорослих: чоловіків – 270, жінок – 251; дітей: хлопчиків – 72, дівчаток – 70.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Під номером 83 і назвою Кривой (Ташлык) (рос.) це село зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 91. Ташлик Кривий [Ташлык Крывой (Nizszy)]: дворів: у 1775 р. - 53, у 1797 р. - 110, осіб - 375.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г. Крикуном і публікуються за його незмінною згодою).

Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Теплицький:
<...> в Ташлику Кривому душ чоловік 339.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180)

<...> Изъявлены Архипастерские <...> признательность и благословение прихожанам гайсинского уезда села Ташлыка, помещице того же села графине Потоцкой, орендному владельцу Смолинскому, иностранцу Прачу и однодворцу Пенсицкому за пожертвование в пользу тамошней церкви первыми 500 рублей, второю 60 рублей, третьим 20 рублей, четвертым 20 рублей и пятым 100 рублей <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1873, № 15, 1 августа, отдел I, с. 185).
Примітка: Однодвірці були окремою групою державних селян у Росії, що вийшла з дрібних „служилих людей”, які у XVI-XVII ст. охороняли південні і південно-східні кордони. Деякі з них мали кріпаків, але більшість були власниками лише одного двору. В Україні однодвірці з’явились у XVIII ст. як переселенці. У 1866 р. однодвірці були зрівняні з селянами.

<...> В Гайсинском уезде <...> отчислены из 5-го во 2-ой округ [благочиния] села:
<...> Высший Ташлык <...>
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1875, часть I, № 7, 1 апреля, с. 141).

<...> Разрешено построить новые деревянные церкви: Гайсинского уезда: в селах Высшем Ташлыке, Чернятке, а в селе Шляховой кладбищенскую церковь.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1875, № 16, 15 августа., Отдел I. – С. 278-279).

Ташлик Кривий або Вищий (Taszlik Krzywy albo Wyższy), село над річкою Удичем, притокою Богу, Гайсинський повіт, на пограниччі з Київською губернією, окружна поліція і волость – Теплик, парафія католицька і станція поштова – Тернівка, за 44 верстви від Гайсина, має 196 осель, 1024 мешканців, 971 десятину селянської землі, 1000 десятин – двірської, 55 десятин – церковної. Має церкву православного віросповідання Кузьми і Дем’яна, побудовану у 1748 р. Належить до теплицького ключа сукцесорки Олександри Потоцької, яка володіє у тому ключі 2532 десятинами (Мочулка Велика і Мала, Бджільна, Саша, Ташлик Вищий і Нижчий, Теплик і Залужжя).
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chleboskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b. Szkoły Głównej Warszawskiej, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XIІ. Warszawa: Nakładem z zasiłku kasy pomocy dla osób pracujących na polu naukowem imienia D-ra Mianowskiego, 1892, s. 222).

<...> VI. Гайсинський уїзд.
<...> 3. В басейні річки Удича, притоки Бугу.
<...> Ташлик Вищий (Кривий): 5 курганів, з них 2 у селі і 3 на орних полях.
(Джерела: „Записки Императорского Русского Археологического Общества”, 1896, т. VIII, вып. 1-2. – С. 275; Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. – В кн.: Труды XI Археологического съезда в Киеве. Т. 1. Москва, 1901. – С. 247).

Старий млин у Веселівці над річкою Удичем (мал. автора, 1992 р.)

Ташлик-Вищий, село, розташоване у вельми глибокій балці, по якій протікає річка Удич. У цьому селі є ще й друга балка, що простягається зі сходу на захід і закінчується тут же в селі біля річки Удича; по цій балці тече невеличка річка, яка впадає до Удича; по обох берегах цієї річки також розміщено близко 40 селянських садиб. Місцевість [села] сприятлива для здоров’я. Ґрунти тут чорноземні й родючі. До парафії належить село Саша. Це село розташоване на рівній відкритій місцевості по обох берегах невеличкої безіменної річки. Називається це село тепер „Вищим-Ташликом” відносно іншого „Ташлика”, яке розташоване за три верстви від нього і має назву „Нижчий-Ташлик”, оскільки цей останній розміщений по течії річки Удича нижче. За деякими документами Вищий Ташлик називався у XVIII ст. „Кривим Ташликом”, наприклад, в ерекції на церковні угіддя 1756 р.(акт юридичного закріплення за церквою земельних угідь. - О.П.). Ця назва пояснюється тим, що Вищий-Ташлик розташований не по прямій лінії, як Нижчий Ташлик, а по кривій, по двох балках. <...> Мешканці парафії споконвіку були православними, потім у XVIII ст. навернені були до унії, а наприкінці минулого століття повернуті до православ’я. Парафіян числиться 2103 осіб обох статей; крім того, в селі тимчасово проживає римо-католиків 3 особи і євреїв 20 осіб. Були спроби до переселення мешканців [села] два рази – у 1892 і 1893 рр. Вони піддались на фальшиві поголоски, що уряд задурно дає вільні і родючі землі в Семипалатинській області й на Амурі і при цьому своїм коштом допроваджує їх туди залізницею, і там на місці дає їм задармо всі необхідні засоби на обзаведення господарством. Поясненню священика і волосного правління щодо фальшивості цих чуток [люди] не повірили. При цьому серед них поширилась чутка, що їм треба лише добратись до Києва, а там їх чекає дармовий потяг до плодовитих країв і дармове дорожне харчування. Усіх переселенців набралось 200 душ і [вони] поділились на дві партії. Перша партія зі 100 осіб відправилась до Києва і звернулась до начальства, яке розпорядилось вислати їх назад до Подільської губернії, на місце попереднього їхнього проживання; другу партію, що збиралась їхати до Києва, повернули назад з Христинівської станції. Таким чином, перший намір переселитися закінчився зубожінням усіх тих мешканців. Друга спроба мешканців на переселення була в 1893 р. на запрошення одного волинського поміщика. Виселенці купили у поміщика землю в розстрочку; заплативши завдаткових по 10 крб. за десятину, жителі переселились, але у перше ж літо переконались у своїй помилці: земля виявилась поганої якості і неврожайна, а тому переселенці повернулись назад розореними. Після повернення вони лише повернули свої садиби, а орна земля залишилась за їхніми купівельниками - заможними селянами. У 1896 р. в селі Вищому-Ташлику були встановлені ярмарки один раз на два тижні. Найбільша вада мешканців – пияцтво. Існуючий зараз храм в ім’я святих Козьми і Даміана зведений на погості (церковній ділянці з цвинтарем. – О.П.) колишнього старого храму в ім’я тих самих святих. Будівництво храму було розпочате у 1875 р., а закінчене у 1879 році. Новий храм, дерев’яний, однокупольний, на кам’яному фундаменті, побудований на пожертви парафіян і коштує 11 500 крб. Іконостас у ньому дерев’яний, одноярусний. Існуючий тут попередньо старий храм був побудований у 1781 р. за дозволом унійного архиєпископа Іасона Смогоржевського; він був першим храмом у цьому селі, що видно з ерекції, даної у 1755 р. власником Салезієм Потоцьким, де сказано, що В[ищий]-Ташлик є новоосадженим поселенням і що тут лише був намір побудувати храм в ім’я святих безсрібників і чудотворців Козьми і Даміана. Цей храм був дерев’яний, продовгуватий, але згодом був розширений двома бічними приділами й отримав вигляд хреста. У 1881 році він був розібраний, а придатний матеріал використаний на огорожу парафіяльного цвинтаря; купол його, знятий повністю, був поставлений як пам’ятник, на місці колишнього престолу; з колишньої дзвіниці зроблена прицерква сторожка. <...> Церковної землі: садибної - 3 десятини 717 сажнів, орної у трьох змінах – 38 десятини 1015 сажнів, сінокісної – 16 десятин 1920 сажнів, в числі сінокісної землі 10 десятин лісу <...>. Причтові приміщення, побудовані у 1830 р., зістаріли. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1865 р.; для неї недавно громада побудувала новий великий будинок. У квітні 1898 р. у В[ерхньому]-Т[ашлику] відкрита народна чайна і читальня при ній.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 355-356. - № 490).

Ташлик, село у Балтському уїзді Подільської губернії, отримало свою назву від однойменних з ним сіл Гайсинського уїзду, переселенці з яких тут осіли.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. 9. Каменец-Подольск, 1901, с. 67).

Список членов Подольского Церковного Историко-Археологического Общества:
<...>Члены-соревнователи (всего 66).
<...> 11. Гиньковский Т. П., священник Высшего-Ташлыка Гайсинского уезда.
(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости ”, 1904, часть официальная, № 15, с. 20-24).

Награждение нагрудными серебряными медалями на Александровской ленте - [учащегося церковной школы] Гайсинского уезда села Высшего Ташлыка Саввы Шляховенко.
(Джерело: Там само, № 16, с. 181).

Список пожертв, що надійшли до Подільської Духовної Консисторії на користь Червоного Хреста на військові і санітарні потреби діючої армії на Далекому Сході, на користь поранених вояків, родин убитих вояків і на зміцнення військового флоту.
<...> При рапорті Благочинного 4 округи Гайсинського уїзду священика Петровського від 24 лютого за № 270, від церков, притчів і парафіян с.с. <...> Ташлика-Вищого 14 крб. 91 коп. <...>

(Джерело: Там само, № 19, с. 242-243). 

Видача книг для збору пожертвування на користь церков: <...> с. Ташлика-Нижнього Гайсинського уїзду <...>.

(Джерело: „Подольские епархиальные ведомости”, 1896, № 2, с. 12).

Розділ IV. Праця у ткацькому промислі.
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Вищий Ташлик:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 50.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 10.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 545.
Загальна кількість чоловіків – 990.
Загальна кількість жінок – 995.
Усього людей – 1985.
Кількість дворів з різним промислом – 82.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 82.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А.. Киев, 1916. – С. 246).

<...> <Кустарна деревообробка.>
У Теплицькій волості за даними експедиційного обстеження найбільшими пунктами <цього промислу> є: <...> Ташлик -Вищий - 15 осіб.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).

Діалог на філологічно-історично- наукову тему

O.P. Szukajuczy deszczo do prymitok (до листів Крушельницьких), vyjszov na odesku "Hromadu". Ce cile vidkryttja dla mene. Slovnyk rusko-ukrajinskyj M.Umancja i A.Spilky, ce jichnich ruk sprava. Umanec - ce, naspravdi, Mychajlo Komarov, ukrajinskyj pysmennyk i bibliohraf-szevczenkoznavec, batko jakoho - rosijskyj pereselenec, szczo duzhe szvydko zukrajinizuvavsja, a Umanec, bo buv v Umani (a potim v Odesi) notariusom (tikav z Kyjeva vid peresliduvan). A.Spilka - ce, zhartoma, "Adeska Spilka". I sponsoramy toho slovnyka buly Evhen Czykalenko i prof. Vasyl Hehelo (ce zh, spravdi, vidkryttja). Ja tobi kazhu, ukrajinskist' zhyla u naszych krajach povnym zhyttjam. Czytav nedavno interv'ju prof. Ponomareva. To vin kazhe: daremno Halyczany b'jut sebe v hrudy, szczo vony najbilszi patrioty. Chaj by pobuly vony 350 rokiv pid chuzhym hnitom. Ale najbilszi nacionalisty na Schodi Ukrajiny, tak vin vvazhaje. Cikavo, szczo sam vin rodom z Tahanrohu, ale z ukrajinskoji rodyny. Vin oburjuvavsja, szczo syn Juszczenka hovoryt moskovskoju.
V.N. Ty zhadav za uporjadnykiv slovnyka, a ja s'ohodni vyczytala za matematyka G.Voronoho. To, vyjavljajet'sja, osnovna naukova i pedahohiczna dijal'nist' c'oho vczenoho projszla v Warszavs'komu universyteti, de vin buv odnym iz 3-h, na cilyj universytet, profesoriv. Szcze za sumisnyctvom vykladav u Warszavs'kij politehnici. Za te, szczo vin buv ukrajincem, v Ukrajini jomu miscja ne bulo.

Діалог на тему голодовки в Україні

O.P. Rozpovidav polskym znajomym pro sjohodnisznju sumnu datu. Vony duzhe spivczuvaly i rozkazuvaly za svoje - Katyn', Sybir.
V.N. Duz'e dobre, szczo Juszczenko pidnis pytannja holodomoru na vidpovidnyj riven'. Vyplyvajut' reczi, jaki nikoly b ne buly ozvuczeni. Vyjavljajet'sja, szczo i dosi ne reabilitovani ti, koho zasudyly za tak zvani try kolosky. A szcze odyn z'urnalist rozkazuvav, szczo v period Horbaczovs'koji vidlyhy jomu vypalo pobaczyty dokumental'ne kino pro ti z'ahlyvi podiji 32-33 roku. Fil'm mav buty pokazanyj partfunkcioneram duz'e vysokoho rivnja. Tam buly navit' kadry, jak z vahoniv skydaly trupy v jakes' provallja, toczno, jak opysano v Vasylja Barky.

Дискусія на газову тему з долученням руськости

O.P. Czuv po radio, szczo Varszava i Moskva pidpysujut dohovir na dovhotryvali postavky hazu. I kazhut, szczo nadlyszky joho zmozhut vyhidno pereproduvaty. To v Polszczi, jak v cyvilizovanych ljudej. A v nas nadlyszkiv bucim bojatsja. Szczo azh v pidnizhky hotovi padaty, szczob ne sztrafuvaly za nedobrannja nadlyszkiv. Szczos tut ne tak.
N.V. S'ohodni Juszczenko na zborah ukrajins'koji intelihenciji na Doneczczyni pojasnyv ljudjam, czomu my ne mohly prodavaty toj haz. Bo bulo b, jak v anekdoti: tatu, kinczajmo torhuvaty, bo nemaje hroszej, szczob zdaczu davaty. Nam z'e Maaskava prodaje haz po 240$, a EU - po 108. Vz'e pro ce pysala. Czerez ce Naftohaz Ukrajiny zaraz u velykij borhovij jami. Bo tehnolohicznyj haz tez' kupljaje po 240. A na toj rok urjad pidpysav papery, szczo kupuvatyme haz po 280$. Szczos' za tym kryjet'sja, ce z ne pustyj debilizm. A hvoryj na holovu Tabacznik, cikavo czy vin ne vyhryst, pojihav do Moskvy i tam zrobyv fil'm, de ob'javyly, szczo vse, nazvane Rus'kym, ce rosijs'ke. U L'vovi vulycja Rus'ka i vsi inszi nazvy hazet, tovarystv - ce rosijs'ki, tomu na Zahidnij Ukrajini Rosija zatverdylas' duz'e davno.

Надія Воловодівська про День Свободи в Україні

22 листопада 2009 року.
Сьогодні минуло 5 років Майдану, i в Україні встановлено день Свободи з 2005 року. Як є хто дуже розчарований, то хай би сказав, що було б, якби тоді не вийшли? Oсобливо ті, що пишуть в газетках і стали коментаторами. Koли був Янукович прем'єром, то ті ж журналісти навіть не сміли відкрити рота, щоб щось зовсім невинне запитати. Тепер всі герої i можуть говорити все, що на губу налізе. Aле то не до дискусії, бo дискусанти націлені людям вішати лапшу на вуха. Oдна з гілок влади, дуже навіть обрана тими самими скептиками, зовсім не діє. A мовчать і не захотіли змінити те на іншу конфігурацію. Справжні маски-шоу!

Надія Воловодівська на підтримку Віктора Ющенка

Комуністи пророкують, що буде найтяжче після Нового року. Подивилась на їхню пресу, і що дивно, ніби рейтинги Ющенка мінімальні, але його й далі дістають. Що б то мало значити?

Надія Воловодівська про жертви голодомору у Львові

Чула по тутешньому (львівському. - О.П.) радіо, що до дня пам'яти жертв голодомору у Львові збираються перепоховати 3 тисячі люду, померлого тут же в 47-му році від голоду. Люд був із східної України. Мене це дуже шокувало. Недарма багато людей, які побували тут тим роком, казали, що ніколи навіть не поглянуть в цю сторону. Були серед померлих i діти. A 28 листопада знов пройде акція засвічення свічок.

Надія Воловодівська: треба братись за Beauvois'a (продовження попереднього діалогу)

O.P. Cikavo ty pyszesz za intelihenciju. Ja czasto zamysljujus na cju temu, i ne mozhu zbahnuty, jak vse zh isnuvaly intelihentni proszarky riznych narodoscjovych hrup v naszomu kraju, zokrema, na Podilli i Kyjivszczyni. Czy zh bo vony buly tak izoljovani, jak ce ujavljajetsja, czytajuczy chudozhni tvoty i beletrystyku predstavnykiv tych hrup naselennja, Ukrajinciv, Poljakiv, Rosijan, Zhydiv? Czy vse zh spilkuvalys mizh soboju, i des’ do vysvitlennja tych zv'jazkiv ja nedobravs'? Nu, je okremi dani, szczo chtos perechodyv z odnijeji hrupy do druhoji. Ale, czytajuczy toho zh Bunina, niczoho za Ukrajincja-vczytelja czy likarja ne poczujesz. Tak samo navpaky. Abo ja malo czytaju.

N.V. S'ohodni den' ukrajins'koji pysemnosty. To je taka v LPI movoznavec' Farion, i vona rozpovila, szczo, doslidz'ujuczy rozvytok movy v mynulomu stolitti, pomityla, szczo my majemo hramatyku i pravopys, nav'jazani Berijeju i szcze jakymos' nacmenom. Dosi hovorymy, szczo zakon pidpysanyj Lytvynom, a maje pidpysuvatys' ruczkoju. Spravdi, nisenitnycja, a my nad tym i ne zadumujemos'. Ty zhadav Bunina, dodam Paustovs'koho, teperiszn'oho vidomoho rez'ysera, spivaczku, jaka nedavno piszla iz z'yttja. To buly zatjati szovinisty. I z tym niczoho ne vdijesz. Navit' toj samyj Tel'njuk pysze, szczo Tyczyni z nymy dovodylos' vojuvaty. Ale povoli vyplyvaje i dobrozyczlyve stavlennja neukrajins'koji intelihenciji do ukrajinciv. Toj zhe Pasternak ,czula, szczo i L.Tolstoj druz'yv z ukrajins'kym hudoz'nykom, perszyj raz poczula joho prizvyszcze. Nu, a pol's'ka dribna szljahta dala bahato vidomyh v Ukrajini imen. A szczodo szkil'nyctva, to v toho z' Beauvoisa je velyka hlava pro osvitu. Des' neprjamym czynom tez' moz'na vyjasnyty, szczo osvita bula. Ot Szevczenko v svoji dytjaczi roky, buduczy pry szkoli, perepysuvav Skovorodu. To jak djak mav tvory Skovorody, to ce vz'e pro szczos' hovoryt'. A bilja cerkvy po livu storonu vid vhodu, v Teplyku, bula stara szkola. Tam kolys' bula narosvita, i oczoljuvav jiji des'to dorevoljucijnyj vczytel' Sirkovs'kyj. A bat'ky mojeji perszoji vczytel'ky tez' buly vczyteli. Najhirkisze, to ce te, jak stavylys' pry tomu ukrajinci do osvity. Tak samo, jak i teper, v osvitu ne duz'e spiszat' vkladaty hroszi. Moz'e czerez te, szczo osviczeni ukrajinci okupantam buly ne duz'e potribni, i toj stereotyp dije dosi.

Діалог на культурно-освітянську тему

O.P. Ty zhaduvala za Tarkovskych i Tobilevycziv. Ja cju istoriju znaju, bo szukajuczy material do tych zhe prymitok pro Tobilevycziv (до листів Крушельницьких), natrapyv na neji. Tak, kultura javljaje soboju cilyj svit z usima joho tajnamy i nevypuklyvymy storonamy. Ale jakszczo namahatys pryhljaduvatys do neji, to vona staje dovirlyvoju i dozvoljaje triszky zanurytys v ti tajny. Treba lysz prahnuty cjoho. Ale czasom czysta vypadkovist i "lubo-pytstvo" stajut tym kluczykom do jiji piznannja.
Ja czytaju pro dyviziju Wiking. Ce taka, de buly ochotnicy vid riznych narodiv (Norvezciv, Finiv, Danciv, Holandciv, Walijciv i bahato szcze koho). Zvyczajno, czerez nevelykyj czas propahandastskyj pyl z nych vyvitryvsja. Zaneslo tych dobrovolciv azh pid peredkavkazki stepy. I ot odyn z nych pysze: Jak buly v Ukrajini, to baczyly tam zatyszni sela, zoloti pszenyczni polja, pomidoramy ob'jidalys, skilky vlize, nabyralys snahy. A jak vyjszly z Ukrajiny, to rozkynuvsja poperedu holyj step, zhara, pyljuka, bezvoddja, a potim szcze j cholod i holod. Napysano tak, szczo kynulos v oczi zaczaruvannja naszym krajem. Pravda, skilky zh kryvdy ti i ti zajdy jomu zavdaly.
N.V. Ty, czy my, zaczipajemo tu z' samu temu, jaku vyklav Beauvois. Bahato neukrajins'koji dribnoji szljahty daly nam proszarok intelihenciji. Slava jim i szana. A tym, szczo dobre najidalys' i vojuvaly na naszyh zemljah, to haj jim hrec'. Ta z'taky szljahta, szczo mala velyczezni statky, ukrajins'koho ljudu niby i ne pomiczla, jak i ti wikingy. I v tomu z' rusli tvojih zacikavlen' (про Крушельницьких. - О.П.) czytaju Horaka pro Franka. A tam vse pro vczytel'stvo, z'yttja jakoho cikavylo Franka. I vin probuvav zaluczyty joho do spivpraci v z'urnalah, al'manahah. Poczala tu knyz'ku czytaty vczora.
Czula vid kohos' iz mojich djad'kiv, szczo bat'ky moho dida Sabasza (з Карабелівки на Тепличчині. - О.П.) buly vczyteljamy.
O.P. Mene cikavyt uczytelstvo, zokrema, Teplyczczyny, bo ce najbilsze, szczo bulo czystoho i svitloho (pisla cerkvy i narodnoji tvorczosti) v temnoti naszoho kraju. Nu, i szcze tomu, szczo za ce majzhe niczoho ne znaju. A tajina - zavzhdy pryvablyva. Koly poczalos osvitjanstvo v nas, chto buv joho promotorom, chto samoviddanym prosvitytelem naszoho teplyczanskoho ljudu? My zastaly osvitu vse v rozvytku i, jak perekonalys, u harnomu rozvytku, u rozkviti navit. A jaki buly poczatky i chto ti ljudy? Czy schozhi buly na nas, a my na nych? Velyka zahadka!

Брідок: Матеріали до краєзнавства Тепличчини

БрідокУ Центральному Державному Історичному Архіві у Києві зберігається метрична книга церкви св. Іоана Богослова села Брідка, 1759-1796. - Фонд 224. Опис 2. Справа 44.

Таблиця Гайсинського деканату, подана у 1782 році.
Парафія: <...> 2. Брідок, Івана Богослова: будинків 55; сповідалося 325 осіб; дітей – 57; народилося: хлопчиків - 4, дівчаток - 3; шлюбів – 2; померло жінок 5.
(Джерело: Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі - далі: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1016).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1785, дня 4/15 травня в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 246 осіб; дітей - 87; народилося: хлопчиків - 14, дівчаток - 12; шлюбів – 1; померло: чоловіків - 11, жінок - 15.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1071).

Таблиця Гайсинського деканату, подана на генеральній конгрегації року 1786, дня 3 травня за н. ст. в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 53, сповідалося 303 особи; дітей - 89; народилося: хлопчиків - 6, дівчаток - 2; шлюбів - 3; померло: чоловіків - 2, жінок - 2.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1078).

Таблиця Гайсинського деканату, списана в 1787 р. дня 2 травня за н. ст.
Парафія: <...> 2. Брідок: будинків - 50, сповідалося 240 осіб; дітей - 80; народилося: хлопчиків - 10, дівчаток - 14; шлюбів - 9; померло: чоловіків - 4, жінок - 4.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1092).

Таблиця з Гайсинського деканату, подана на генеральній Конгрегації року 1793, 19.VI в Радомишлі.
Парафія: <...> 2. Брідок: осель - 59, чоловіків: до 15 років - 53, понад 15 років – 172; жінок: до 15 років - 75, понад 15 років – 163; придатні до сповіді 348, непридатні до сповіді – 123.
(Джерело: ЦДІАСП, фонд 823, опис 3, справа 1174).

Під номером 78 це село (рос. Бродок) зазначене на карті Подільської губернії 1797 р. Парамона Дьяконова [Карта Подольской губернии, разделенной, по новоконфированным его Императ-го Вел-ва штатам, на поветы или уезды: Каменецкой, Летичевской, Ушицкой, Могилевской, Литинской, Винницкой, Брацлавской, Ямпольской, Ольгопольской, Гайсинской и Еленской. Сочинена 1797 года. Масштаб в карте: в дюйме английском 10 верст / Сочинил Подольской губернии землемер Парамон Дьяконов. 1. Гайсинский уезд (весь в бывшем подлин<ном> Брацлав<ском> в<оеводст>ве; з севера на юг). – ЦГВИА, ф. ВУА, спр. 20924].

Відомість, укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, з даними у них, скільки після поділу губерній з 1797-го є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб.
VI. Гайсинський повіт.
<...> 49. Брідок: дворів: у 1775 р. - 77, у 1797 р. - 79, осіб - 184.
(Джерело: Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946).
(Подані вище матеріали віднайдені професором М.Г.Крикуном і публікуються за його люб'язною згодою).

<...> В селі Брідку приєднані з унії до православ’я у 1794 р. церква в ім’я св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова та священик Григорій Ніровецький (насправді, священик Зелінський. - О.П.).
(Джерело: Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии. Каменец-Подольск, 1876, вып. 2, с. 16).

Облята* ерекції** до церкви села Брідка,
від ш.(ляхетного) й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького,
воєводи київського, даної.
Року тисяча вісімсот третього, місяця червня одинадцятого дня.
При відкритті земських книг Гайсинського і Ольгопільського повітів передо мною, Стефанем Романіушем Залевським, писарем земським цих повітів, до уряду його імператорської величності й актів земських Гайсинського і Ольгопільського повітів особисто прийшовши, ур.(рядник) Захаріаш Пежинський ерекцію від й.(ого) в.(еличності) Станіслава Потоцького, воєводи київського, до церкви села Брідка на вічні часи дану, на простому папері виписаній, з прилученням гербового паперу вартістю тридцять копійок до тих же актів в обляті, подав наступного змісту: Станіслав з Потоку на Станіславові, Бродах, князівстві Зборівському, Лютошині і Немирові Потоцький, воєвода і генерал зем.(ський), київський, галицький, коломийський, снятинський, лежайський etc. староста, свідомо чиню на прийдешні часи, кому про те знати належатиме, що я, маючи прихильність до поширення хвали Божої, вирішив у володіннях своїх дідичних, в селі, Брідок названому, що розташоване у Немирівській волості і Брацлавському воєводстві, церкву в ім’я святого Івана Богослова de nova raduo*** спорудити, для пастерського партикулярного благословення якої запрошуючи для поради священиків, які перед тим ґрунти мали бути виділені, так і тепер стільки поля через вісімнадцять днів і сіножатей на кошару двадцять, і що всі духовні у володіннях моїх українських використовують, виділити призначую, і ґрунти на будинок з городом, фільварком etc. надаю, ті ж ґрунти у священика при тій церкві, що спадково навічно залишитися мають, від всіляких податків, повинностей двірських, рогівщини худібної, десятин збіжжевих, пецельних****, овечих і від всіляких обтяжень, що посполитим належаться, звільняю, і лише при самій повинності, належній до зверхності духовної їх, зберегти бажаю. Це моє ерекційне право гідністю своєю підтверджую, щоб мої нащадки нічим його не баламутили і не порушували. А для ще більшої достойності при звичайній печаті рукою моєю власною підписуюся. Дано в Залозцях***** дня двадцять четвертого березні тисяча сімсот п’ятдесять другого року. У цієї ерекції, до обляти поданої, підпис руки, при втисненні печаті насухо, такими словами: Ста.(ніслав) Потоцький, воєвода київський (підпис). І та ерекція, так як в ній мається, дослівно у нинішні книги земські Гайсинського і Ольгопільського повітів записана.
Читав з копією. Захаріаш Пежинський, (рукою власною).
* Запис документа до судово-адміністративних книг; акт-випис з книг, сила юридичної доказовості якої рівноцінна акту-ориґіналу.
** Документ про заклад (установу).
*** Заново (лат.); буквально: з нового кореня.
**** Від „пец” (польськ. pec) – півімперіал (монета в царській Росії).
***** Тепер село Залізці Зборівського району Тернопільської області.
(Джерело: Переклад з польського ориґіналу, виявленого п. Анатолієм Ковтуном (Толею з Брідка) у Хмельницькому державному архіві; інші дані випадково не впали в поле зору краєзнаця, який, тим не менше, люб'язно згодився на подання документа до цього блоґу).

Гайсинський повіт.
<...>
§ ІІІ. Міста і села з правом громади.
<...> Потоцького Станіслава, Графа, Генерал-Ад’ютанта і Кавалера.
<...> Ключ Бубнівський:
<...> в Брідку душ чоловік 286.
(Джерело: Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 179).

<...> У 1863 р. - Священику села Брідка Василеві Думанському призначена допомога („пособие”) 40 крб. із 28 тис. крб., надісланих Св. Синодом Подільській єпархії.
(Джерело: Подольские епархиальные ведомости, 1864, часть официальная, № 3, с. 35)

Брідок (Brodek, Brudek), село над річкою Свиняркою (Świniarka; мабуть, помилково: назва річки - Самець. - О.П.), Гайсинський повіт, волость Соболівка (за 4 верстви), парафія і суд Ладижин, 29 верстов до Гайсина, 178 будинків, 756 мешканців, церква, млин. Належить до теплицьких добр Костянтина Потоцького, має 792 десятини двірської землі.
(Джерело: Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Clebowskiego przy wspołudziale, od połowy tomu VI, Józefa Krzynickiego, według planu Filipa Sulimierskiego. Tom XV. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1900, s. 232).

З опису про Соболівку:
<...> Від нього [Якима Денисюка, одного з членів оточення гетьмана Мазепи. – О.П.] походить рід селян Денисюків в Соболівці й сусідньому селі Брідку, з яких прозивалися ще Мазепчуками.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 390).

Брідок, село, знаходиться за 4 верстви на південь від містечка Соболівки, де є поштове відділення, і за 15 верстов від залізничної станції „Гайсин”; розташоване на низині, при невеличкій річці Самці (Самець. - О.П.), яка колись називалась ще Бродом, від чого отримало свою назву й село. Кліматичні умови місцевості сприяють здоров’ю; ґрунт – чорноземний. За переказами Брідок виник не раніше початку XVIII ст.; старожили вказують навіть місце першої хати в поселенні. Брідок з часу свого заснування входив до складу маєтків графів Потоцьких і в даний час належить графу Костянтину Костянтиновичу Потоцькому. За винятком декількох католиків, які є службовцями в економії, решта парафіян усі православні, українці-селяни, кількістю 704 чоловіків і 647 жінок. Головне заняття населення – землеробство; близкість цукрових заводів – у містечку Соболівці й селі Красносілці – дає місцевим селянам можливість мати сталі заробітки. Перший парафіяльний храм у Брідку був побудований з дерева коштом парафіян близько 1756 р.; він проіснував недовго, оскільки незабаром з невідомої причини згорів. Незабаром парафіяни розпочали будівництво нової церкви, але захотіли зробити це лише власними силами, без посередництва будівельника-спеціаліста; улаштували цегельний завод, розподілили між собою, не виключаючи навіть дітей, всі роботи і заклали цегляний храм без кам’яного фундаменту, дуже громіздкий, без архітектурного плану. Незнання будівельного мистецтва далось взнаки на міцності будівлі; храм, завершений у 1797 р., швидко зістарівся і, хоча й проіснував до 1876 р., останнім часом в кожну хвилину загрожував падінням, а тому був зовсім розібраний; старе церковище ввійшло до складу парафіяльної садиби, а на місці престолу поставлений хрест з огорожею довкола. У 1876 р. був закладений, а в 1879 р. освячений нинішній однокупольний дерев’яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, побудований старанністю парафіян і священика Василя Думанського, за допомогою казни у розмірі 2000 крб.; вартість будівлі 12.000 крб. Іконостас перенесений із старої церкви, триярусний, оновлений у 1879 р. У 1863 р. до парафіяльної церкви були пожертвувані Государинею Імператрицею срібні позолочені начиння вартістю 150 крб. Парафіяльний цвинтар існує з часу утворення поселення і розміщений біля церкви. Першим парафіяльним священиком у Брідку був уніат Зелінський; з 1797 р. по 1802 р. тут священичив Григорій Ніровецький, потім до 1831 р. син його Яків Ніровецький, з 1831 по 1847 р. Іван Крижанівський, а з 1847 по 1887 р. Василь Думанський, за якого була побудована нинішня церква і відкрита школа. Церковної землі 64 десятини 1072 сажнів, у тому числі присадибної 3 десятини 2280 сажнів. Прицерковні будівлі всі зведені у 1889 р., замість згорілих, коштом з поземельного збору з додатком від парафіян. Церковно-парафіяльна школа діє з 1862 р.; міститься у власному будинку, побудованому у 1895 році.
(Джерело: Труды Подольского Историко-Статистического Комитета. Вып. IX: Приходы и церкви Подольской Епархии / Под ред. Е. Сецинского. Каменец-Подольск, 1909, 322-323. – № 452).

<...> Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці <...>
Дані кореспондентського обстеження:
<...> Брідок:
Кількість дворів, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість осіб, зайнятих ткацтвом – 20.
Кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом – 3.
Пора року промислу – взимку.
Загальна кількість дворів – 296.
Загальна кількість чоловіків – 741.
Загальна кількість жінок – 643.
Усього людей – 1384.
Кількість дворів з різним промислом – 36.
Кількість осіб, пов’язаних з промислом – 36.
(Джерело: Трофимов Л.Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 191, 244. - Розділ IV. Праця у ткацькому промислі).

<...> <Кустарна деревообробка.>
У Соболівській волості <за даними експедиційного обстеження> найбільші пункти <цього промислу> містечко Соболівка з 22 ремісниками, село Глибочок з 17 і село Метанівка з 11; в інших (Михайлівка, Антонівка, Шиманівка, Побірка, Петрашівка, Брідок) від 2 до 7.
(Джерело: Александрович Г. Кустарные древодельные промыслы в Подольской губернии. – В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А. Киев, 1916, с. 533).

Село Брідок.
<...> До революції в селі було 1805 десятин землі. 820 десятинами користувався пан Думанський, 710 десятин було у куркулів і лише 275 було у бідняків. Про якість бідняцької землі і говорити нічого; вона була розкидана по горбках і долинах на самих неудобних місцях. Урожай селяни збирали дуже низький – по 35-40 пудів видавала десятина.
<...> Село було безкультурне, неписьменне. Існувала церковно-приходська школа, в якій вчилося 25-30 дітей заможної верхівки. Для більшого затемнення населення існувала церква і шинок. Вся влада знаходилась в руках старости, поміщика і попа.
<...> <Зараз> замість попівської школи <...> неповна середня школа, в якій вчиться коло 300 дітей. З церкви збудовано колбуд, село виписує до 400 примірників газет і журналів <...>
П.Пилипак.
(Джерело: “За більшовицьку перемогу” (Теплик), 1939, 16 груд., № 177 (1137), с. 2)

PS: Napysav z Irkuts’ku Oleksandr Denysjuk, batko jakoho zhyv v Sobolivci i Bridku. Djakuje za blogovi materialy z krajeznavstva Teplyczczyny i, zhalijuczys, szczo ne znaje polskoji movy i dostupu do polskych archiviv, pytaje, czy ja czasom ne znachodyv informaciji pro joho predka Jakyma Denysjuka, szczo niby-to poselyvsja v Sobolivci u 1709 r. Ja jomu vidpoviv, szczo tezh ne maju dostupu do varszavskych i krakivskych archiviv, szczo takozh je ljubytelem krajeznavstva, i poradyv jomu zvernutys do A.H. Kovtuna, jakyj zibrav czymalo czoho pro Bridok, a takozh rozpoviv pro I. K. Furdyka, jakyj je czy ne najbilszym znavcem henealohiji Denysjukiv. Os' takyj cikavyj vypadok z naszym blohom.

Надія Воловодівська про синдром "вини" Українців

Czy je ohota szczos' czytaty? Meni z' doczytalos' "Neodcvitajucza vesno moja" (Станіслава Тельнюка. - О.П.). Harnyj rjadok. Duz'e spodobalos' joho zauvaz'ennja, szczo ukrajinciv postijno zastavljajut' poczuvaty sebe vynnymy. Ot zaraz: je taka radiokorespondent Alisa Proz'ogina, jaka z USA postijno namahajet'sja doluczyty do zhadanoji vyny proces Dem'janjuka. Ale z' ta ljudyna bula radjans'koju i to vyhovannja tijeji systemy. I postijno podkresljujet'sja, szczo toj czolovik ukrajinec'. Meni dyvno, czomu ukrajins'ke radio tak cinuje jiji reportaz'i.

Надія Воловодівська про Віктора Ющенка і Європейську Унію

Vczora Juszczenko mav hostja Lykaszenka z Bilorusi. I jakos' te vse tez' splelos' v cile. Vyjavljajet'sja, szczo v Bilorusi bilja kordonu Pol'szczi rosijany provely velyki vijs'kovi manevry. A vplynuty na Lykaszenka iz EU ne moz'ut'. To doruczyly ce zrobyty Juszczenku. I Lukaszenko maje z toho koryst'. A ot te EU ne robyt' vysnovkiv, szczob pidtrymaty Juszczenka na prezydentstvo. Bo vin je prohnozovanoju i demokratycznoju postattju, inszi z' - zovsim navpaky!

Діалог на культурно-історичну тему

O.P. Natrapyv v metrycznij knyzi chreszczen ditej parafiji Puczniow na prizvyszcza: Anna Rus, chtos-tam Skomroch i Martyn Sobieray iz svojeju Barbaroju z Zaborowa. A „Encyklopedia Powszechna” kazhe, szczo „skomorochy” - ce wędrowni ludowe artyści (aktorzy, błazny, żonglerzy, śpiewacy, treserzy zwierząt) w średniowiecznej Rosji(?!); przetrwali do XVIII w. A teper dostatnjo podyvytys v URE, szczob perekonatys, szczo vodylys vony v Ukrajini-Rusy. Zajvyj dokaz, szczo v tomu Puczniowi, metryka jakoho popapas meni v ruky, azh v XVII stolitti szcze buly zalyszky davnich rusycziv, szczo pryjszly z Sviatopolkom (zjatem Boleslava Chorobroho) v XII st. do Polszczi (vyhnani Jaroslavom Mudrym). 1642 rik! Seredyna Polszczi! Jaki to szcze perly tut vidszukajutsja!

N.V. Ty kazhesz za slidy rus'kyh prizvyszcz v metryci. A dnjamy odna rez'yser rozkazuvala za fil'm, jakyj vona znjala pro vidomoho kinorez'ysera Andrija Tarkovs'koho. To, vyjavljajet'sja, vin pohodyt' z rodyny pol's'koji szljahty, jaka z'yla na Kirovohradaszczyni, did joho vyhovuvavsja v rodyni Tobilevycziv. I toj hutir "Nadija", na jakomu z'yla rodyna, nazvanyj na czest' sestry Tobilevycziv Nadiji. Vona bula z'inkoji odnoho z Tarkovs'kyh. Tak szczo ljudy peremiszuvalys' i vzajemo zbahaczuvaly kul'tury. Insza sprava, czy je tut i tam elity, jaki hoczut' ce usvidomyty i rozpovsjudz'uvaty.