Юрко Банзай

The Beatles

леґенди

Моє знайомство з Ліверпульською четвіркою почалося у класі у 6-му. Одного прекрасного дня, мандруючи відділом із “грампласцінкамі” універмагу “Львів” я серед шаленого розмаїття всякої совкової пурги надибав плиту команди, назву котрої десь чув, і відгукувалися про неї тоді, либонь, дуже добре. Це був A Hard Day’s Night, піратський витвір радянської індустрії розваг.

Вдома виявилося, що у колекції мого брата є ще одна плита Бітлів -- радянська компіляція під назвою A Taste of Honey. Копірайтом вона була забезпечена не гірше, ніж CD на київській Петрівці по 6 гривень без коробки. Але фірмові вініли тоді були майже такою ж буденної річчю, як зубри у нинішніх Карпатах, та й коштували шалені гроші. Тому й до копірайтів діла не було. Головне -- щоби звук був належної якості.

За кілька тижнів обидва бітлівських вініли набридли домашнім настільки, наскільки взагалі може набриднути будь-яка, навіть найкраща, музика. А потім пішло й поїхало. Вирізки з ґазети “Камсамольская правда” про чотирьох лівепульських пролетарів -- Джоана Лєнінкова, Рауля Маккартнєя, Джорджа Наррінзона та Рінґа Старкі. Потім були перші книжки, спроби колекціонування, ритуальні вивчення текстів, зубріння біографій, тобто типові синдроми гострої бітломанії.

На другому курсі для визначення ступеню сп’яніння автора цих рядків питали, у котрому альбомі зустрічається та чи інша бітлівська після. У тверезому стані я міг згадати назву альбомів, роки виходу, принаймні зацитувати кавалок тексту та сказати, кому нелажить вокал. До третього курсу в мене було більшість альбомів та кілька компіляцій.

Як і в більшості випадків, геніальні речі виникли самі-по-собі. Зустрілися одного дня шульга-мамин-синочок Пол Маккартні та близорукий задирака Джон Ленон і вирішили разом помузикувати. А оскільки обидвоє були люди зовсім неординарні, разом утворили критичну суміш, готову здетонувати будь-якої миті.

Потім був Гамбург із нічними концертами, бійками, котрі задирака Джон пропускати не міг і не хотів. А потім -- слава. Вона впала на чуваків, як грім із ясного неба. Перший повноцінний альбом Бітлів, а їх тоді було вже четверо: задирака Джон, дівчачий улюбленець Пол, красунчик Рінґо та тоді ще не до кінця забрахмапутрений Джордж, був чимось, дуже подібним до вибуху. Бітли раптом із простої провінційної команди із клюбу Cavern стали зірками чартів. Їх слухала вся Англія, а за нею -- і цілий світ.

Рінґо, красунчик із великими очисками і приблизно таким же носярою, кажуть, крім бубнів, завдяки котрим став відомим на цілий світ, дуже незле грав на трубі. Але страшно цього стидався. Надто інструмент не рок-н-рольний. Ото залишиться сам, добуде із шафки трубу і, ну, в неї дути. А як тільки почує, що йде хтось відразу назад її ховає. Так про його талант ніхто й не довідався.

Джордж же з самого дитинства дуже хотів потрапити до Будапешту. Як тільки йому бемкнуло 18, задзвонив він до аеропорту і квиток у Будапешт замовив. А касирша так втішилася, що з нею сам Гарісон розмовляє, що замість до Будапешту квиток у Бангладеш йому виписала. Так і навернувся Джордж у індусівщину. Він навіть одного разу вдягнувся індусом і пішов на вулицю, на спацер. Іде й думає: “Але то є! Чистий індус із мене!” А тим часом прибігли діти і, ну, кричати: Гарісон! Гарісон! Втік від них Джордж і більше індусом не одягався.

А Джон все життя грозився одружитися на Йоко Оно. А потім взяв, та й одружився. Пол довго сміявся, хоч і сам без гріха не був. Надто гроші любив. Співають, бува Бітли своє “Є-є-є!”, а Джон візьме так шепне: “Мільйон!” Пол біжить за куліси гроші шукати, весь зал думає, що йому зле стало, а Джонові смішно. А ще Пол дуже любив своїх шанувальниць. Одного разу його спитали, що він любить понад усе. “Якщо скажу, що люблю гроші, не буде в мене моїх шанувальниць… Якщо скажу, що люблю шанувальниць, покине мене Лінда…”

“Понад усе, -- сказав Пол, -- я люблю грати на гітарі!” З того часу всі й визнають Пола видатним гітаристом.

Тим часом, довго разом бути Бітлам не судилося. До 70-х Ліверпульська четвірка перестала бути Ліверпульською четвіркою. Всі взялися писати сольні альбоми та проживати зароблені гроші. Проте грубий хрест на леґендарних The Beatles поставив божевільний, що 1980 року застрелив Джона Ленона на порозі власної хати.

Спроби реанімувати команду решта троє бітлів чинили постійно, тільки нічого серйозного з тих спроб не виходило. А вторік пішов від нас наймолодший з четвірки, Джордж Гарісон. Рінґо ж і досі збирається помузикувати із сером Полом Маккартні, музичну невтомність котрого ставлять у приклад вчителі своїм учням.
2002 р.